Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 672/12/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2020. Зареєстровано: 10.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2020.

Номер судового провадження: 11-кп/4820/248/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240000000186

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 11-кп/4820/248/20 
		Справа № 672/12/19 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія:ч.3ст.187,ч.3ст.289КК України           Доповідач               ОСОБА_2  
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
		судді-доповідача                 ОСОБА_2 ,
		суддів:                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участю секретарів
		судового засідання:             ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		ОСОБА_7 , 
		прокурорів:                     ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		потерпілої:                     ОСОБА_10 ,
		обвинувачених:                  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 
		ОСОБА_13 , 
		неповнолітнього
		обвинуваченого                 ОСОБА_14 
		його законного представника      ОСОБА_15 ,
		захисників:                     ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , 
		ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому та в режимі відеоконференцзв?язку з ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018240000000186, за апеляційними скаргами прокурора, обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на вирок Городоцького районного суду від 20 грудня 2019 року,
		в с т а н о в и л а :
		Вироком Городоцького районного суду від 20 грудня 2019 року
		ОСОБА_11 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює, не має судимостей,
		визнаний винуватим з призначенням покарання:
		-за ч.3 ст.187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ч.3 ст.289 КК України на сім років позбавлення волі без конфіскації майна;
		- за ч.1 ст.263 КК України на три роки позбавлення волі;
		- за ч.1 ст.357 КК України на один рік обмеження волі;
		- за ч.3 ст.357 КК України на 2 місяці арешту;
		- за ч.1 ст.304 КК України на три роки позбавлення волі;
		- за ч.2 ст.146 КК України на три роки позбавлення волі.
		Відповідно ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді восьми років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		ОСОБА_12 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, не працює, не має судимостей, 
		визнаний винуватим з призначенням покарання:
		-за ч.3 ст.187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		-за ч.3 ст.289 КК України на сім років позбавлення волі без конфіскації майна;
		-за ч.1 ст.263 КК України на три роки позбавлення волі;
		-за ч.1 ст.357 КК України на один рік обмеження волі;
		-за ч.3 ст.357 КК України на 2 місяці арешту;
		-за ч.1 ст.304 КК України на три роки позбавлення волі;
		-за ч.2 ст.146 КК України на три роки позбавлення волі;
		-за ч.1 ст.135 КК України на один рік позбавлення волі. 
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_12 остаточно призначено покарання у виді восьми років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
		 
		                         ОСОБА_13 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Волочиська Хмельницької області, жителька АДРЕСА_3 , громадянка України, з середньою освітою, неодружена, не працює, має на утриманні малолітню дитину, не має судимостей, 
		визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, з призначенням покарання у виді двох років позбавлення волі. 
		Згідно ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_13 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк на один рік шість місяців, зобов`язано періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		ОСОБА_13 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.289, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.1 ст.304 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення нею зазначених злочинів.
		ОСОБА_14 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець та житель АДРЕСА_4 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює, не має судимостей,
		визнаний винуватим з призначенням покарання:
		-за ч.3 ст.187 КК України із застосуванням ст.ст.69, 98 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі без конфіскації майна;
		-за ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України на чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна;
		-за ч.1 ст.357 КК України до штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (510 грн.);
		-за ч.3 ст.357 КК України, відповідно до ст.101 КК України на 30 діб арешту;
		-за ч.2 ст.146 КК України на два роки позбавлення волі;
		- за ч.1 ст.135 КК України на один рік позбавлення волі. 
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_14 визначено остаточне покарання у виді чотирьох років десяти місяців позбавлення волі без конфіскації майна. 
		Згідно ч.3ст.72КК України основне покарання у виді штрафу ухвалено виконувати самостійно.
		Згідно ст.ст.75, 76, 104 КК України звільнено ОСОБА_14 від відбування покарання з випробуванням з установленням іспитового строку на один рік шість місяців, зобов`язано його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ухвалено рахувати з часу приведення вироку до виконання. 
		Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін, але не більш як на 60 днів з часу проголошення вироку.
		Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_13 у виді домашнього арешту, ОСОБА_14  у виді передачі під нагляд батьків ОСОБА_20 та ОСОБА_15 , залишено без змін в межах строку, визначених ухвалою Городоцького районного суду від 04 листопада 2019 року до 02 січня та 10 січня 2020 року відповідно.
		Згідно з ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 строк попереднього ув`язнення, відбутого з 21 липня 2018 року по день приведення вироку у виконання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Судом вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
		З часу набранням даним вироком законної сили скасовано арешт майна, накладений ухвалами слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду від 24.07.2018 року.
		Цивільні позови ОСОБА_10 , ОСОБА_21 залишено без розгляду.
		За вироком суду,  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя та боєприпаси відносяться до речей, які вилучені із вільного обігу і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, придбали два пістолети.
		Так, згідно з положенням п.1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ (далі  Переліку), п.п.1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 № 576 (далі  Положення), п.п. 1.1, 2.1, 8.1 - 8.3, 9.1, 9.2, 10.1, 11.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21.08.1998 №622 (далі  Інструкції) визначено, що вогнепальна зброя та бойові припаси до неї відносяться до предметів, на які поширюється дозвільна система, та право на володіння вогнепальною зброєю і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України.
		ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя та боєприпаси відносяться до речей, які вилучені із вільного обігу і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, придбали два пістолети, які належать до категорії вогнепальної зброї  і є гладкоствольними самозарядними пістолетами: виготовлений шляхом переробки, саморобним способом (видалення захисних елементів в каналі ствола та закриття газовідвідного отвору) сигнального (стартового) пістолета «CARRERA GT 50», № НОМЕР_1 , калібру 9 mm P.A.K., виробництва «Carrera Arms» (Туреччина) та виготовлений шляхом переробки, саморобним способом (укорочення ствола зі сторони дульного зрізу до залишкової довжини (з патронником) 44,7 мм.) сигнального (стартового) пістолета «EKOL ALP» № НОМЕР_2 , калібр 9 mm P.A.K., виробництва Ekol Voltran Av Silahlari» (Туреччина), які придатні для проведення пострілів, а також вісімнадцять пістолетних набоїв калібру 9 mm P.A., які мають основні конструктивні ознаки боєприпасів (снаряди, метальні снаряди, пристрої запалення метального снаряду, конструкцію, що поєднує в одне ціле всі ці елементи), та які 20 липня 2018 року зберігали за місцем свого тимчасового проживання, а саме в будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
		20 липня 2018 року близько 02.00 год, перебуваючи поблизу будинку № 34 по вул. Б.Хмельницького у м. Городку Хмельницької області, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою між собою, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого незаконного збагачення, приховавши свої обличчя за допомогою балаклав, шляхом вибиття вхідних дверей будинку АДРЕСА_6 , проникли всередину будинку та вчинили розбій, в ході якого демонстрували перед обличчями потерпілих зазначені пістолети та погрожували їх застосуванням, а обвинувачений ОСОБА_14 застосував насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілих, що виразилося у зв`язуванні рук та ніг ОСОБА_10 та ОСОБА_21 , ОСОБА_11 неодноразово завдавав удари по тулубах та головах потерпілих, заподіявши потерпілим легкі тілесні ушкодження.
		У результаті вищевказаних дій обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , спільно, умисно заволоділи майном потерпілих та однією банківською карткою комерційного банку України ПрАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 та трьома картками «Ощадбанк» № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , та № НОМЕР_6 , з метою забезпечення подальшого, безперешкодного, незаконного заволодіння коштами розміщених на даних рахунках, погрожуючи застосуванням пістолетів та фізичного впливу на потерпілих, випитали у них пін-коди до вказаних пластикових банківських карток, також, незаконно заволоділи прикрасами із золота 585 проби, та срібла 925 проби загальною вартістю 716 грн. 20 коп., грошовими коштами в сумі 3 100 гривень, після чого, перемістили протиправно вилучене майно до салону автомобіля «Аudi 100», д.н.з. НОМЕР_7 , який знаходився в дворі будинку АДРЕСА_6 , а також заволоділи спортивним велосипедом марки «RAPID» темно-червоного кольору, вартістю 5 000 грн., чим спричинили потерпілим фізичної шкоди та матеріального збитку на загальну суму 26 097 грн. 52 коп. 
		Після цього ОСОБА_12 передав ОСОБА_13 ,яка небула обізнанаіз злочиннимидіями ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 ,незаконно здобутібанківські карткита пін-кодидо нихі велосипед марки «RAPID», повідомивши останній про необхідність зняття коштів.
		ОСОБА_13 ,усвідомлюючи,що незаконнозаволодіває чужиммайном,діючи запопередньою змовоюз ОСОБА_12 ,поїхала навелосипеді добанкомату САНМ№ 7193у м.Городок Хмельницькоїобласті,повул.Індустріальній 4/13,де близько03.00год.20липня 2018року збанкомату КБ«ПриватБанк»,використовуючи переданіїй пін-кодидо банківськихкарток,усвідомлюючисуспільно-небезпечнийхарактер своїхдій таїх наслідків,бажаючи їхнастання, умисно, таємно, з корисливою метою, здійснила викрадення грошових коштів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_21 , шляхом зняття коштів із зазначених вище карток на загальну суму 11 000 гривень, чим спричинила потерпілим матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
		Крім того, цього ж дня, близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_11 , спільно із ОСОБА_12 та неповнолітнім ОСОБА_14 , перебуваючи в будинку потерпілих, умисно заволоділи важливим особистим документом  паспортом громадянина України серії НОМЕР_8 , виданим Городоцьким РС УДМС України в Хмельницькій області на ім`я ОСОБА_10 та іншими важливими документами, а саме: службовим посвідченням завідуючого відділенням «Віра в життя» Городоцького РТЦ № 18 та посвідченням водія НОМЕР_9 громадянки ОСОБА_10 , таким чином отримавши можливість розпоряджатися ними. 
		20.07.2018 року близько 04 год 00 хв, ОСОБА_11 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_12 та неповнолітнім ОСОБА_14 , переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого незаконного збагачення, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_6 , забрали ключі до замка запалювання двигуна та реєстраційні документи на автомобіль «Аudi 100» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_7 . ОСОБА_11 надав вказівку неповнолітньому ОСОБА_14 за допомогою відшуканих ключів завести двигун автомобіля «Аudi 100», д.н.з. НОМЕР_7 , який на праві власності належить ОСОБА_22 , та перебуває у розпорядженні та користуванні ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та неповнолітній ОСОБА_14 , діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння цим транспортним засобом «Аudi 100», д.н.з. НОМЕР_7 , розмістили в ньому потерпілу ОСОБА_10 та, здійснюючи на неї психологічний тиск, який виразився у демонстрації перед обличчям потерпілої пістолетом, та погрожуючи його застосуванням, а також погрожуючи фізичною розправою над її матір`ю ОСОБА_21 у разі відмови виконання вказівок, всупереч її волі змусили ОСОБА_10 керувати вказаним автотранспортом. 
		Неповнолітній ОСОБА_14 з метою подолання можливого опору потерпілої ОСОБА_10 розмістився на передньому пасажирському сидінні автомобіля. Всупереч власній волі ОСОБА_10 , побоюючись за власне життя та здоров`я і життя та здоров`я ОСОБА_21 , підкорюючись злочинній вимозі неповнолітнього ОСОБА_14 , перемістила автомобіль «Аudi 100» д.н.з. НОМЕР_7 з подвір`я будинку АДРЕСА_6 , до невстановленого досудовим розслідуванням місця, що неподалік с. Мартинківці Городоцького району Хмельницької області, де до них підсів ОСОБА_12 .
		Потерпілу ОСОБА_10 ОСОБА_14 із ОСОБА_12 з метою її дезорієнтування на місцевості, розмістили на задніх пасажирських сидіннях, накрили її покривалом та наказали не рухатись, після чого ОСОБА_12 , який керував цим автомобілем проїхав до польової дороги неподалік с. Мартинківці Городоцького району Хмельницької області, де, зупинившись, перемістили потерпілу в насадження кукурудзи, де ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_14 зв`язали їй верхні та нижні кінцівки, чим унеможливили рух потерпілої, на голову вдягнули непрозорий поліетиленовий пакет, крім того накрили покривалом та залишили, таким чином поставили її в небезпечний для життя стан та завідомо залишили у небезпеці. 
		Після того ОСОБА_12 , керуючи викраденим автомобілем «Аudi 100» д.н.з. НОМЕР_7 , вартістю 73 725 грн. 12 коп., з невстановленого досудовим розслідуванням місця проїхали до лісосмуги, що неподалік с. Зайчики Волочиського району Хмельницької області, де ОСОБА_12 спільно з неповнолітнім ОСОБА_14 з метою приховання протиправно вилученого майна замаскували його гіллям дерев для подальшого незаконного розпорядження ним. 
		Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_12 перемістили 2 пістолети: «CARRERA GT 50», № НОМЕР_1 , калібру 9 mm та «EKOL ALP» № НОМЕР_2 , калібр 9 mm. і 18 набоїв до них, до місця тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де продовжували їх незаконно зберігати, та які 21 липня 2018 року в ході проведення обшуку було виявлено та вилучено. 
		Крім того,в ходіздійснення своєїзлочинної діяльності,а самев нічнупору доби,20липня 2018року, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ,за попередньоюзмовою міжсобою, перебуваючи біля будинку № 34 по пров. Б. Хмельницького у м. Городок Хмельницької області, порушуючи принцип вільного розвитку особистості, умови нормального розвитку та виховання дітей, достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким вони перебували у компанії являється неповнолітнім, втягнули останнього у злочинну діяльність, а саме: 
		- у напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням у житло, тобто в злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України; 
		- у незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, тобто в злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України;
		- у незаконне заволодіння паспортом, та іншими важливими особистими документами, тобто в злочин, передбачений ч.3 ст.357 КК України.
		- у незаконне викрадення офіційних документів, тобто в злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК України.
		- у незаконне викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та із застосуванням зброї, тобто в злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України. 
		Крім того, ОСОБА_12 втягнув неповнолітнього ОСОБА_14 в завідоме залишення без допомоги особи, коли він сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, тобто в злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України. 
		Крім того, ОСОБА_13 обвинувачувалась втому,що у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та неповнолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про свої злочинні наміри, спрямовані на корисливе, протиправне заволодіння чужим майном, на що останні надали свою добровільну згоду на співучасть у вчиненні злочинів. Таким чином, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та неповнолітній ОСОБА_14 досягли спільного злочинного наміру, тобто вступили у попередню змову, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. 
		У подальшому у вечірню пору доби 19 липня 2018 року ОСОБА_12 за попередньою змовою із ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , перебуваючи у будинку АДРЕСА_5 , порушуючи принцип вільного розвитку особистості, умови нормального розвитку та виховання дітей, достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якими він перебував у компанії, являється неповнолітнім, втягнули останнього у злочинну діяльність, а саме: 
		- у напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням у житло, тобто в кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.187 КК України; 
		- у незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, тобто в злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України;
		- у незаконне заволодіння паспортом, та іншими важливими особистими документами, тобто в злочин, передбачений ч.3 ст.357 КК України.
		- у незаконне викрадення офіційних документів, тобто в злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК України.
		-у незаконне викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та із застосуванням зброї, тобто в злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України. 
		- у завідоме залишення без допомоги особи, коли він сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, тобто в злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України. 
		У результаті наданої ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 пропозиції на вчинення спільних злочинних дій вони викликали у неповнолітнього ОСОБА_14 бажання та рішучість взяти участь у вчиненні вказаних вище злочинів та, таким чином, схилили його до злочинної діяльності.
		Крім того, після вчинення розбійного нападу на потерпілих 20.07.2018, близько 03 год 00 хв ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та неповнолітнім ОСОБА_14 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , керуючись корисливим мотивом  метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою викрадення офіційних документів, в ході вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_21 виявили картки комерційного банку України ПрАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 та трьома картками «Ощадбанк» № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , та № НОМЕР_6 , з метою забезпечення подальшого, безперешкодного, незаконного заволодіння коштами розміщених на даних рахунках, погрожуючи застосуванням пістолетів та фізичного впливу на потерпілих, випитали у них пін-коди до вказаних пластикових банківських карток з метою подальшого викрадення (зняття) з їх рахунків коштів потерпілих у такий спосіб викравши їх.
		Після вчинення розбійного нападу на потерпілих 20.07.2018, близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та неповнолітнім ОСОБА_14 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , умисно заволоділи важливим особистим документом - паспортом громадянина України серії НОМЕР_8 , виданим Городоцьким РС УДМС України в Хмельницькій області, виданим на ім`я ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що паспорт згідно п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 - це документ, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, та іншими важливими документами, а саме: службовим посвідченням завідуючого відділенням «Віра в життя» Городоцького РТЦ № 18 та посвідченням водія НОМЕР_9 громадянки ОСОБА_10 , таким чином отримавши можливість розпоряджатися ними.
		Після вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_21 , 20.07.2018 року близько 04 години 00 хвилин ОСОБА_13 , діючи заздалегідь узгодженого злочинного плану із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та неповнолітнім ОСОБА_14 , переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого незаконного збагачення, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_6 , з метою полегшення незаконного заволодіння транспортним засобом, відшукали у кімнаті потерпілої ОСОБА_10 , та забрали ключі до замка запалювання двигуна та реєстраційні документи на автомобіль «Аudi 100» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_7 , який знаходився на подвір`ї вищевказаного домогосподарства. 
		Після того ОСОБА_11 надав вказівку неповнолітньому ОСОБА_14 вийти в двір будинку, за допомогою відшуканих ключів, завести двигун автомобіля «Аudi 100», д.н.з. НОМЕР_7 , який на праві власності належить ОСОБА_22 , та перебуває у розпорядженні та користуванні ОСОБА_10 , насильно помістили на місце водія потерпілу ОСОБА_10 та, під приводом погрози фізичною розправою над її матір`ю ОСОБА_21 , змусити її керувати вказаним автотранспортом.
		Виконуючи таку явно злочинну вказівку ОСОБА_11 , діючи до заздалегідь розробленого та погодженого між ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , та ОСОБА_13 плану, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, неповнолітній ОСОБА_14 розмістився на передньому пасажирському сидінні автомобіля та погрожуючи фізичною розправою над її матір`ю ОСОБА_21 , з боку ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , змусив ОСОБА_10 сісти за кермо даного автомобіля та керувати вказаним автотранспортом. 
		Всупереч власній волі ОСОБА_10 , побоюючись за власне життя та здоров`я та життя і здоров`я ОСОБА_21 , підкорюючись злочинній вимозі неповнолітнього ОСОБА_14 , проїхала за кермом вказаного автомобіля з подвір`я будинку АДРЕСА_6 , до невстановленого досудовим розслідуванням місця, що неподалік с. Мартинківці Городоцького району Хмельницької області та покинула всупереч своїй волі даний автотранспорт.
		Після того, керувати вказаним автотранспортом, відповідно до умов які склалися, став ОСОБА_12 . Керуючи викраденим автомобілем «Аudi 100» д.н.з. НОМЕР_7 , вартістю 73 725 грн. 12 коп., з невстановленого досудовим розслідуванням місця, що неподалік с. Мартинківці Городоцького району Хмельницької області проїхали до лісосмуги, що неподалік с. Зайчики Волочиського району Хмельницької області, де ОСОБА_12 спільно з неповнолітнім ОСОБА_14 з метою приховання протиправно вилученого майна, замаскували його гіллям дерев, для подальшого незаконного розпорядження ним, чим завдали потерпілій матеріального збитку на вказану суму. 
		В апеляційній скарзі прокурор просив вирок суду стосовно ОСОБА_13 , ОСОБА_14 скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі обвинувачених.
		На переконання прокурора, суд безпідставно виправдав ОСОБА_13 за ч.3 ст.289, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.1 ст.304 КК України, всупереч вимогам п.1 ч.3 ст.374 КПК не навів мотиви, з яких відкинув докази обвинувачення.
		Стверджував, що суд не надав належної оцінки показанням ОСОБА_13 про те, що вона не була обізнана про вчинення ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 зазначених злочинів та не брала участі у їх вчиненні, оскільки вони спростовуються відомостями з протоколів про результати здійснення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_13 від 07 серпня 2018 року, в ході проведення яких остання визнавала факт вчинення нею цих злочинів, виявленням речей потерпілої під час її затримання. 
		Зазначав, що суд при призначенні покарання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не врахував усі обставини вчинення злочинів, ступінь їх тяжкості, особи винних, зокрема, що ОСОБА_23 вчинила ряд особливо тяжких та тяжких злочинів щодо особи похилого віку.
		Необґрунтовано, на його думку, враховано як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_14 , вчинення злочину неповнолітнім, уперше та щире каяття. Зокрема, судом не проаналізовано рівень розвитку обвинуваченого, його психологічні особливості, наявність життєвого досвіду та значення при вчиненні злочину.
		Тому вважав, що при вчиненні особливо тяжких злочинів, поєднаних з насильством, навіть особа молодого віку усвідомлювала їх підвищену суспільну небезпечність, а тому посилання на вік у даному випадку є недоцільним.
		Звертав увагу, що призначивши ОСОБА_14 покарання із застосуванням ст.69 КК України та звільнивши його та ОСОБА_13 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, суд не повною мірою врахував спосіб вчинення злочинів та інші обставини, особи винних та дійшов передчасного висновку про можливість їх виправлення від відбування покарання без ізоляції від суспільства.
		Тому просив визнати ОСОБА_13 винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів та призначити покарання: за ч.3 ст.187 КК України  7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.3 ст.289 КК України  7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.1 ст.357 КК України  680 грн штрафу, за ч.3 ст.357 КК України  850 грн штрафу, за ч.1 ст.304 КК України  3 роки позбавлення волі та остаточно призначити покарання на підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань  8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Також просив призначити ОСОБА_14 за ч.3 ст.187 КК України 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.3 ст.289 КК України  7 років позбавлення волі без конфіскації майна за ч.1 ст.357 КК України  680 грн. штрафу, за ч.3 ст.357 КК України  850 грн. штрафу, за ч.1 ст.304 КК України  3 роки позбавлення волі та на підставі ст.70 КК України остаточне покарання призначити шляхом часткового складання призначених покарань  7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
		У зв`язку з викладеним просив під час апеляційного розгляду дослідити дані, що характеризують ОСОБА_14 та протоколи зазначених негласних слідчих дій.
		В апеляційнійскарзі обвинувачений ОСОБА_12  просив вирок суду змінити: виключити з мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує покарання,  вчинення злочинів щодо особи похилого віку щодо всіх злочинів та щодо злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України  за попередньою змовою групою осіб та призначити йому покарання: за ч.3 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України  4 роки 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України  4 роки позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.1 ст.263 КК України  3 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 357 КК України  1 рік обмеження волі, за ч.3 ст.357 КК України  2 місяці арешту, за ч.1 ст.304 КК України  3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.146 КК України  3 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 135 КК України  1 рік позбавлення волі і на підставі ст.70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
		Стверджував, що судом безпідставно враховано як обставини, що обтяжують покарання, які не зазначені в обвинувальному акті, зокрема вчинення злочинів щодо особи похилого віку та щодо злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України  за попередньою змовою групою осіб, чим порушено його право на захист. 
		Уважав, що судом не наведено достатніх мотивів щодо неможливості застосування до нього ст.69 КК України та не враховано всі обставини, що характеризують його особу, зокрема, молодий вік, те, що він уперше притягається до відповідальності, не має судимостей, та помилково не взято до уваги як обставини, що пом`якшують його покарання: визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.
		Додатково зазначав, що судом при призначенні покарання не враховано думку потерпілої, якій повністю відшкодовано заподіяну матеріальну та моральну шкоду.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_11 просив вирок суду скасувати з призначенням нового судового розгляду. 
		Посилався на те, що не були враховані конкретні обставини справи, визначено неправильну кваліфікацію його дій за тяжкими злочинами, не досліджено достатньо докази його винуватості щодо зберігання зброї.
		Також уважав, що не враховано обставини, які пом`якшують покарання. Тому просив застосувати до нього ст.69 КК України.
		Заслухавши доповідьсудді апеляційногосуду звикладом змістуоскаржуваного судовогорішення тадоводів апеляційнихскарг;прокурорів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підтриманняапеляційної скаргипро скасуваннявироку щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з викладениху ніймотивів таїх запереченнящодо іншихапеляційних скарг; обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,які підтрималивідповідно своїапеляційні скарги; заперечення обвинуваченого ОСОБА_14 та його законного представника ОСОБА_15 , обвинуваченої ОСОБА_13 , обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , їхніх захисників: ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 проти апеляційної скарги прокурора, заперечення потерпілої ОСОБА_10 проти задоволення апеляційної скарги обвинувачених; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про таке.
		Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя та боєприпаси відносяться до речей, які вилучені із вільного обігу і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, придбали 2 (два) пістолети.
		Так, згідно з положенням п.1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ (далі  Переліку), п.п.1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 № 576 (далі  Положення), п.п.1.1, 2.1, 8.1 - 8.3, 9.1, 9.2, 10.1, 11.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21.08.1998 №622 (далі  Інструкції) визначено, що вогнепальна зброя та бойові припаси до неї відносяться до предметів, на які поширюється дозвільна система, та право на володіння вогнепальною зброєю і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України.
		Водночас ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 , знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя та боєприпаси відносяться до речей, які вилучені із вільного обігу і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу за невстановлених слідством обставин (місце, дата, час) придбали 2 (два) пістолети, які належать до категорії вогнепальної зброї  і є гладкоствольними самозарядними пістолетами. Один пістолет виготовлений шляхом переробки, саморобним способом (видалення захисних елементів в каналі ствола та закриття газовідвідного отвору) сигнального (стартового) пістолета «CARRERA GT 50», № НОМЕР_1 , калібру 9 mm P.A.K., виробництва «Carrera Arms» (Туреччина) та придатний для проведення пострілів. Другий пістолет виготовлений шляхом переробки, саморобним способом (укорочення ствола зі сторони дульного зрізу до залишкової довжини (з патронником) 44,7 мм) сигнального (стартового) пістолета «EKOL ALP» № НОМЕР_2 , калібр 9 mm. P.A.K., виробництва Ekol Voltran Av Silahlari» (Туреччина) та придатний для проведення пострілів. Крім того, придбали вісімнадцять пістолетних набоїв калібру 9 mm P.A., виготовлених заводським (кустарним) способом шляхом переспорядження капсульованих гільз шумових патронів виробництва фірми «Sellier Bellot J.S.C» (Чеська Республіка), метальним зарядом та кулею з еластичного матеріалу, які мають основні конструктивні ознаки боєприпасів (снаряди, метальні снаряди, пристрої запалення метального снаряду, конструкцію, що поєднує в одне ціле всі ці елементи), які 20 липня 2018 року зберігали за місцем свого тимчасового проживання, а саме в будинку за адресою: АДРЕСА_5 .
		20 липня 2018 року, близько 02.00 год, перебуваючи поблизу будинку № 34 по вул. Б.Хмельницького у м. Городку Хмельницької області, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою між собою, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого незаконного збагачення, вирішили вчинити розбій.
		У подальшому, усвідомлюючи протиправність своїх дій, обвинувачені, приховавши свої обличчя за допомогою балаклав, одягнених на голову, шляхом вибиття вхідних дверей будинку АДРЕСА_6 , проникли всередину будинку. 
		Перебуваючи у цьому будинку, обвинувачений ОСОБА_14 застосував насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілих, що виразилося у зв`язуванні рук та ніг ОСОБА_10 та ОСОБА_21 .
		Обвинувачений ОСОБА_11 неодноразово наносив удари по тулубах та головах потерпілих.
		У результаті таких дій обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_14 спричинили потерпілій ОСОБА_21 тілесні ушкодження у вигляді одного підшкірного крововиливу по переднє-внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині в проекції зап`ястя, які за своїм характером відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження. Також спричинили потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді одного підшкірного крововиливу по нижній поверхні підборіддя зліва в проекції передньої частини лівої гілки нижньої щелепи, п`яти підшкірних крововиливів по всій поверхні її правого плеча в середній та нижній третині, садна шкіри в середній частині нижньої третини правої гомілки, які за своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження.
		Крім того, обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_11 демонстрували перед обличчями потерпілих пістолети «CARRERA GT 50», № НОМЕР_1 , калібру 9 mm. P.A.K., виробництва «Carrera Arms» (Туреччина) та «EKOL ALP» № ЕАР  16110051, калібр 9 mm. P.A.K., виробництва Ekol Voltran Av Silahlari» (Туреччина), та погрожували їх застосуванням.
		У результаті вищевказаних дій обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 спільно, умисно заволоділи майном потерпілих: мобільним телефоном марки «Sony Xperia M4», вартістю 2 076, 67 грн., мобільним телефоном марки «Samsung А 5» вартістю 3 550,00 грн., мобільним телефоном марки «Nokia X2» вартістю 340 грн., системним блоком стаціонарного комп`ютера загальною вартістю 1 780 грн. 84 коп., монітором до стаціонарного комп`ютера марки «Samsung», моделі «720 N» вартістю 633,33 грн., акустичною системою марки «Targa» моделі «EVO 500» вартістю 446,67, парасолькою марки «Lantana» вартістю 247 грн. 20 коп., акумуляторним шуруповертом марки «Протон» моделі «ДА-1/18 А» вартістю 446,67 грн., апаратом для зварювання пластмасових труб, марки «FORTE» моделі «WP6320» вартістю 985, 47 грн., феном торгової марки «Scarlett» вартістю 143 грн. 67 коп., плойкою торгової марки «Subtil», моделі «FD 114» вартістю 1203 грн. 90 коп., зварювальним апаратом марки «Forte» моделі «NBC-250» вартістю 2 247 грн., кутовою шліфувальною машинкою торгової марки «FERM» моделі «FAG-125N» вартістю 477 грн., зарядним пристроєм торгової марки «Walker» моделі «WH-22», вартістю 101 грн., однією банківською карткою комерційного банку України ПрАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 та трьома картками «Ощадбанк» № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , та № НОМЕР_6 , з метою забезпечення подальшого, безперешкодного, незаконного заволодіння коштами розміщених на даних рахунках, погрожуючи застосуванням пістолетів та фізичного впливу на потерпілих, випитали у них пін-коди до вказаних пластикових банківських карток. Також, незаконно заволоділи обручкою виготовленою із золота 585 проби, масою 2,41 г, перстенем, виготовленим із золота 585 проби, масою 1,97 г, загальною вартістю 2 602 грн., виробами із срібла 925 проби а саме: ланцюгом, перстенями у кількості 5 шт., сережками у кількості 5 комплектів, загальною вартістю 716 грн. 20 коп., грошовими коштами в сумі 3 100 гривень, після чого, перемістили протиправно вилучене майно до салону автомобіля «Аudi 100», д.н.з. НОМЕР_7 , який знаходився в дворі будинку АДРЕСА_6 , а також заволоділи спортивним велосипедом марки «RAPID» темно  червоного кольору, вартістю 5 000 грн., чим спричинили потерпілим фізичної шкоди та матеріального збитку на загальну суму 26 097 грн. 52 коп. 
		Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, цього ж дня близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_12 та неповнолітнім ОСОБА_14 , перебуваючи в будинку потерпілих, керуючись корисливим мотивом  з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, вчинили викрадення офіційних документів, в ході вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_21 , а саме карток комерційного банку України ПрАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 та трьох карток «Ощадбанк» № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , та № НОМЕР_6 . З метою забезпечення подальшого, безперешкодного, незаконного заволодіння коштами, розміщених на даних рахунках, погрожуючи застосуванням пістолетів та фізичного впливу на потерпілих, випитали у них пін-коди до вказаних пластикових банківських карток з метою подальшого викрадення (зняття) з їх рахунків коштів потерпілих, у такий спосіб викравши їх.
		Після цього, ОСОБА_12 по телефонувикликав збудинку АДРЕСА_5 навулицю ОСОБА_13 ,яка небула обізнанаіз злочиннимидіями ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 ,та передавїй незаконноздобуті вбудинку №34по вул.Б.Хмельницькогом.Городок Хмельницькоїобласті,банківські карткикомерційних банківУкраїни,а саме:ПрАТ КБ«Приватбанк»                 № НОМЕР_10 та трикартки «Ощадбанк»№ НОМЕР_4 ,№ НОМЕР_5 ,та№ НОМЕР_6 ,та пін-кодидо зазначенихпластикових,банківських карток,та отриманийв ходірозбійного нападувелосипед марки «RAPID» темно-червоного кольору, повідомивши останній, що їй необхідно поїхати до найближчого банкомату та зняти грошові кошти з цих банківських карт.
		ОСОБА_13 ,усвідомлюючи щонезаконно заволодіваєчужим майном,діючи запопередньою змовоюз ОСОБА_12 ,поїхала навелосипеді добанкомату САНМ№7193у м.Городок Хмельницькоїобласті,по                 вул.Індустріальній 4/13,де близько03.00год.20.07.2018року збанкомату КБ«ПриватБанк»,використовуючи переданіїй пін-кодидо банківськихкарток,усвідомлюючи суспільно-небезпечнийхарактер своїхдій таїх наслідків,бажаючи їхнастання, умисно, таємно, з корисливою метою, здійснила викрадення грошових коштів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_21 , шляхом зняття коштів із зазначених вище карток на загальну суму 11 000 гривень, чим спричинила потерпілим матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
		Крім того, після вчинення розбійного нападу на потерпілих, цього ж дня, близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_12 та неповнолітнім ОСОБА_14 , перебуваючи в будинку потерпілих, умисно заволоділи важливим особистим документом  паспортом громадянина України серії НОМЕР_8 , виданим Городоцьким РС УДМС України в Хмельницькій області на ім`я ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що паспорт згідно п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992  це документ, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, та іншими важливими документами, а саме: службовим посвідченням завідуючого відділенням «Віра в життя» Городоцького РТЦ № 18 та посвідченням водія НОМЕР_9 громадянки ОСОБА_10 , таким чином отримавши можливість розпоряджатися ними. 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, після вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_21 , 20.07.2018 року близько 04 години 00 хвилин, ОСОБА_11 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_12 та неповнолітнім ОСОБА_14 , переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого незаконного збагачення, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_6 , з метою полегшення незаконного заволодіння транспортним засобом, відшукали у кімнаті потерпілої ОСОБА_10 та забрали ключі до замка запалювання двигуна та реєстраційні документи на автомобіль «Аudi 100» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_7 , який знаходився на подвір`ї вказаного домогосподарства. 
		Після того ОСОБА_11 надав вказівку неповнолітньому ОСОБА_14 вийти в двір будинку, за допомогою відшуканих ключів завести двигун автомобіля «Аudi 100», д.н.з. НОМЕР_7 , який на праві власності належить ОСОБА_22 , та перебуває у розпорядженні та користуванні ОСОБА_10 . Потім ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та неповнолітній ОСОБА_14 , діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння транспортним засобом «Аudi 100», д.н.з. НОМЕР_7 , який на праві власності належить ОСОБА_22 , та перебуває у розпорядженні ОСОБА_10 , розмістили в ньому потерпілу ОСОБА_10 та, здійснюючи на неї психологічний тиск, який виразився у демонстрації перед обличчям потерпілої пістолетом та, погрожуючи його застосуванням, а також погрожуючи фізичною розправою над її матір`ю ОСОБА_21 у разі відмови виконання вказівок, всупереч її волі змусили ОСОБА_10 керувати вказаним автотранспортом. 
		Неповнолітній ОСОБА_14 з метою подолання можливого опору потерпілої ОСОБА_10 розмістився на передньому пасажирському сидінні автомобіля. Всупереч власній волі ОСОБА_10 , побоюючись за власне життя та здоров`я і життя та здоров`я ОСОБА_21 , підкорюючись злочинній вимозі неповнолітнього ОСОБА_14 , була змушена перемістити автомобіль «Аudi 100», д.н.з. НОМЕР_7 , з подвір`я будинку АДРЕСА_6 , до невстановленого досудовим розслідуванням місця неподалік с. Мартинківці Городоцького району Хмельницької області. Там у вказаний автомобіль підсів ОСОБА_12 , після чого потерпілу ОСОБА_10 . ОСОБА_14 із ОСОБА_12 , з метою її дезорієнтування на місцевості, розмістили на задніх пасажирських сидіннях, накрили її покривалом та наказали не рухатись.
		Після цього автомобілем почав керувати ОСОБА_12 , який проїхав цим автомобілем з потерпілою ОСОБА_10 до польової дороги між кукурудзяними полями неподалік с. Мартинківці Городоцького району Хмельницької області, де, зупинившись, перемістили потерпілу в насадження кукурудзи, де ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_14 зв`язали їй верхні та нижні кінцівки, чим унеможливили рух потерпілої, на голову вдягнули непрозорий поліетиленовий пакет, крім того накрили покривалом, після чого залишили в насадженнях кукурудзи, таким чином, поставили потерпілу у небезпечний для життя стан та завідомо залишили в небезпеці. 
		Після того керувати вказаним автотранспортом відповідно до умов, що склалися, став ОСОБА_12 . Керуючи викраденим автомобілем «Аudi 100» д.н.з. НОМЕР_7 , вартістю 73 725 грн. 12 коп., з невстановленого досудовим розслідуванням місця неподалік с. Мартинківці Городоцького району Хмельницької області, проїхали до лісосмуги неподалік с. Зайчики Волочиського району Хмельницької області, де ОСОБА_12 спільно з неповнолітнім ОСОБА_14 з метою приховання протиправно вилученого майна, замаскували його гіллям дерев, для подальшого незаконного розпорядження ним. 
		Після вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_10 і незаконного заволодіння транспортним засобом, який перебував у користуванні потерпілої ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 перемістили 2 пістолети: «CARRERA GT 50», № НОМЕР_1 , калібру 9 mm. та «EKOL ALP» № НОМЕР_2 , калібр 9 mm. і 18 набоїв до них, до місця тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де продовжували їх незаконно зберігати, та які 21 липня 2018 року в ході проведення обшуку було виявлено та вилучено. 
		Крім того,в ходіздійснення своєїзлочинної діяльності,а самеу нічнупору доби,20липня 2018року, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ,за попередньоюзмовою міжсобою, перебуваючи біля будинку № 34 по пров. Б. Хмельницького у м. Городок Хмельницької області, порушуючи принцип вільного розвитку особистості, умови нормального розвитку та виховання дітей, достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким вони перебували у компанії являється неповнолітнім, втягнули останнього у злочинну діяльність, а саме: 
		- у напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням у житло, тобто в злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України; 
		- у незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, тобто в злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України;
		- у незаконне заволодіння паспортом, та іншими важливими особистими документами, тобто в злочин, передбачений ч.3 ст.357 КК України.
		- у незаконне викрадення офіційних документів, тобто в злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК України.
		- у незаконне викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та із застосуванням зброї, тобто в злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України. 
		Крім того, ОСОБА_12 втягнув неповнолітнього ОСОБА_14 в завідоме залишення без допомоги особи, коли він сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, тобто в злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України. 
		У результаті наданої ОСОБА_12 та ОСОБА_11 пропозиції на вчинення спільних злочинних дій вони викликали у неповнолітнього ОСОБА_14 бажання та рішучість взяти участь у вчиненні вказаних вище злочинів і таким чином схилили його до злочинної діяльності.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , неповнолітнього ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за обставин, установлених судом і викладених у вироку, в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому вирок суду в цій частині не переглядається.
		Водночас апеляційнаскарга прокурорапро скасуванняцього вирокув частинівиправдання обвинуваченої ОСОБА_13 за недоведеністю вчинення нею злочинів, передбачених ч.3 ст.289, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.1 ст.304 КК України, не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Допитана з цього приводу обвинувачена ОСОБА_13 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.1 ст.304 КК України визнала частково та показала, що в м. Одеса біля року співмешкала із ОСОБА_12 , де і познайомився з ОСОБА_11 .
		У 2018 році ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вирішили придбати собі житло ближче до Волочиського району Хмельницької області, де проживали її батьки. ОСОБА_13 знайшла відповідний будинок у м. Городок Хмельницької області, про що повідомила ОСОБА_12 .
		За три дні до нападу до даного будинку приїхали вона, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . ОСОБА_13 відразу повернулась у м. Волочиськ, а решта обвинувачених залишились в м. Городок.
		Напередодні нападу вона ( ОСОБА_13 ) приїхала в м. Городок і у вечірній час лягла спати. Біля 02 год 20 липня 2018 року до неї зателефонував ОСОБА_12 і сказав вийти на вулицю, що вона і зробила. Там ОСОБА_12 передав їй банківські картки із пін-кодами, велосипед і сказав поїхати до банкомату та зняти гроші. Вона запитала, звідки з`явились ці картки, на що ОСОБА_12 відповів, що все буде нормально. Вона поїхала до банкомату та зняла з карток біля 10 000 грн. Усвідомлювала, що знімає чужі гроші, тому перед банкоматом приховувала своє обличчя.
		Далі їй зателефонував ОСОБА_12 і сказав їхати з міста до зупинки кафе «Дубок», що вона і зробила. Там вона зустрілась із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , залишила в кущах велосипед і разом із обвинуваченими сіла в маршрутку. Біля с. Мартинківці Городоцького району ОСОБА_12 вийшов з маршрутки, а вона із ОСОБА_11 поїхали в с. Тарноруда Волочиського району.
		Також у суді решта обвинувачених дали в суді показання про відсутність у них заздалегідь розробленого плану на вчинення розбійного нападу на будинок потерпілих та заперечили про обізнаність ОСОБА_13 про їх злочинні наміри, які виникли раптово, коли ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_14 у нічну пору проходили по вулиці поблизу будинку потерпілих .
		Зазначили, що вона не брала жодної участі в розбійному нападі та заволодінні майном потерпілих, відповідно вона і не схиляла неповнолітнього ОСОБА_14 на вчинення вищевказаних злочинів.
		Будь-яких інших належних та допустимих доказів про причетність ОСОБА_13 до вчинення вищевказаних злочинів чи про її обізнаність про розбійний напад на будинок потерпілих, заволодіння їх майном (крім зняття коштів з банківських карток) та у інших інкримінованих їй злочинах стороною обвинувачення суду не надано. 
		Посилання органівдосудового розслідуванняпро те,що ОСОБА_13  з метою підшукання потенційного місця скоєння злочину запросила до м. Городок Хмельницької області ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та неповнолітнього ОСОБА_14 , є лише припущенням сторони обвинувачення і не підтверджено жодними доказами.
		Оскільки місце та час домовленості між обвинуваченими із ОСОБА_13 про вчинення вищевказаних злочинів не встановлені, то це твердження є також припущенням сторони обвинувачення, що така подія мала місце, що відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України є недопустимим, оскільки обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Апеляційним судом не можуть братися до уваги твердження прокурора про те, що вина ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих їй злочинів підтверджується результатами здійснення негласних слідчих розшукових дій щодо неї та ОСОБА_11 , які проводилися з 23.07.2018 року по 25.07.2018 року на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 23.07.2018 року.
		Так, на його думку, з вищевказаних доказів вбачається, що ОСОБА_13 повідомила співкамерниці відомості про вчинення згаданих злочинів, про обставини яких їй стало відомо від інших обвинувачених після їх вчинення. Будь-яких згадок про те, що вона безпосередньо брала в них участь немає. 
		З цих же мотивів слід відхилити такі ж посилання на аналогічні слідчі дії щодо ОСОБА_11 , який лише в довільній формі повідомив співкамернику інформацію щодо обставин вчинення саме ним інкримінованих злочинів.
		Крім того, в будинку потерпілих не знайдено жодних слідів перебування там ОСОБА_13 , зокрема відбитків її пальців.
		Отже, колегія суддів погоджується з підставами виправдання ОСОБА_13 за цим обвинуваченням за недоведеністю її участі у вчиненні зазначених злочинів.
		Тому на підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_13 слід перекваліфікувати з ч.3 ст.187 КК України на ч.2 ст.185 КК України, виходячи з такого. 
		Зокрема, в ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_13 після розбійного нападу на будинок потерпілих, про який вона не знала, отримала від ОСОБА_12 банківські картки потерпілих із пін-кодами, по яких з банкомату зняла гроші.
		Тобто, винна особа вважала, що заволодіває чужим майном таємно, непомітно для потерпілих чи інших осіб, за попередньою змовою із ОСОБА_12 , тому її дії слід перекваліфікувати з ч.3 ст.187 КК України на ч.2 ст.185 КК України, що відповідає усталеній судовій практиці.
		ОСОБА_13 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину  ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка потребує домашнього догляду згідно консультаційного висновку. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		З огляду на викладене, місцевий суд обрав ОСОБА_13 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі. Однак, ураховуючи обставини справи, особу винної, думку потерпілої про призначення їй несуворого покарання, дійшов переконливого висновку про можливість її виправлення без відбування покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку. з чим погоджується колегія суддів.
		Стосовно можливості застосувати до ОСОБА_11 положення ст.69 КК України, колегія суддів виходить з того, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, посередньо характеризується за місцем попереднього ув`язнення; обставиною, що пом`якшує покарання, є добровільне відшкодування завданого збитку; обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення злочину щодо особи похилого віку, стосовно злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, є його вчинення за попередньою змовою групою осіб. 
		Матеріали судового розгляду свідчать про відсутність у його поведінці ознак щирого каяття, оскільки в його діях відсутнє дійсне, відверте визнання факту вчинення злочинів, щирий жаль з цього приводу та осуд в цій частині своєї поведінки. Ця обставина (повне визнання вини) мала місце більшою мірою під тиском досліджених у судовому засіданні доказів. У зв`язку із цим місцевим судом не було встановлено такої пом`якшуючої обставини як щире каяття, не здобуто таких і при апеляційному розгляді.
		Отже, підстав для застосування ст.69 КК України чи іншого пом`якшення покарання, апеляційний суд не вбачає.
		З аналогічних мотивів виходить апеляційний суд щодо призначення покарання ОСОБА_12 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, негативно характеризується за місцем проживання; обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку; обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення злочину щодо особи похилого віку, стосовно злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, є його вчинення за попередньою змовою групою осіб. 
		Таким чином суд вважає, що ОСОБА_12 з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, серед яких особливо тяжкі, його особи, конкретних обставин справи, за сукупністю злочинів обрано справедливе покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих злочинів ближче до мінімального розміру, що не дає підстав для ще більшого пом`якшення покарання, про що ставиться питання в його апеляційній скарзі, зокрема, й застосування до нього ст.69 КК України. 
		Водночас колегія суддів уважає, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого ОСОБА_14 через його м`якість є частково обґрунтованими.
		Згідно зі ст.414КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		Так, на підставі ст.65 КК України суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.
		Обвинуваченому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
		На думку колегії суддів апеляційного суду, зазначені вимоги місцевим судом не були повністю дотримані.
		ОСОБА_14 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем навчання та проживання, є студентом Київського національного університету культури та мистецтв. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, скоєння злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданого збитку.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		Підволочиський РС філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області у досудовій доповіді прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_14 без позбавлення або обмеження волі можливе.
		Місцевий суд з урахуванням кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (щире каяття, скоєння злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданого збитку), особи винного (позитивно характеризується за місцем навчання та проживання), відповідно до ст.69 КК України обґрунтовано призначив ОСОБА_14 основне покарання за ч.3 ст.187 КК України та ч.3 ст.289 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цих статей та відповідно до ст.98 КК України не призначав додаткове покарання у виді конфіскації майна, а остаточне покарання призначив за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі без конфіскації майна.
		Колегія суддів, погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, додатково обґрунтовує правильність цього висновку не тільки роллю, яку виконував ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, а ще й наявністю двох дорослих співвиконавців: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що безпосередньо впливає на суспільну небезпеку злочину та небезпечність ОСОБА_14 як винуватця.
		Також ураховується позиція сторони потерпілих, які клопотали про призначення ОСОБА_14 несуворого покарання.
		Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції, окрім іншого, є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого.
		Відповідно до усталеної судової практики особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
		Підставою для звільнення ОСОБА_14 від відбування покарання з випробуванням, на думку місцевого суду, стало те, що він визнав свою вину у вчинених злочинах, щиро розкаявся та добровільно відшкодував завдані збитки, вчинення злочину вперше.
		Проте, звільнивши ОСОБА_14 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, місцевий суд не повною мірою врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчинених злочинів, спосіб їх вчинення, особу винного та дійшов помилкового висновку про можливість виправлення останнього без реального відбування покарання, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Зокрема,судом першоїінстанції неповною міроювраховано те,що   ОСОБА_14 скоїв умиснікорисливі злочини,які згідност.12КК Українивідносяться докатегорії особливотяжких щодо особи похилого віку.
		Урахувавши вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку про неможливість досягнення мети покарання за умови призначення ОСОБА_14 покарання із застосуванням ст.75 КК України.
		Указане свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, яке буде справедливим, співмірним характеру вчинених дій, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
		Отже, вирок Городоцького районного суду стосовно ОСОБА_14 підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, неправильним звільнення від відбування покарання, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого через їх м`якість з ухваленням нового вироку відповідно до ч.1 ст.420 КПК України.
		Керуючись ст.ст.407, 409, 418, 420, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
		у х в а л и л а:
		Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2019 року щодо ОСОБА_14 в частині призначення покарання скасувати.
		Ухвалити свій вирок, яким ОСОБА_14 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.2 ст.146, ч.1 ст.135 КК України, призначити покарання:
		- за ч.3 ст.187 КК України із застосуванням ст.ст.69, 98 КК України  чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна,
		- за ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України  3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна,
		- за ч.1 ст.357 КК України  штраф у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (510 грн.),
		- за ч.3 ст.357 КК України відповідно до ст.101 КК України  30 діб арешту,
		- за ч.2 ст.146 КК України  два роки позбавлення волі,
		- за ч.1 ст.135 КК України  один рік позбавлення волі.
		Відповідно ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначити остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без конфіскації майна. 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_14 обчислювати з часу приведення вироку до виконання.
		У строквідбування покараннязарахувати йомустрок попередньогоув`язнення з21липня 2018року до31серпня 2018року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		У решті вирок залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Вирок може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою,  в той самий строк з дня вручення їм його копії.
		Судді:
		ОСОБА_2              ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...