Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1084/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2020. Зареєстровано: 11.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2020.
Дата набрання законної сили: 12.10.2021 (частково)
Результат оскарження 12.10.2021 Східний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я   
		іменем України
		09.12.2020р.                                                                                                                    Справа №905/1084/20                               
		за позовом Приватного підприємства "Ремонтно-аварійна служба", м.Маріуполь
		до відповідача 1 Фізичної особи-підприємця Іванова Володимира В`ячеславовича, м.Маріуполь
		до відповідача 2 Маріупольської міської ради в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, м.Маріуполь
		за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в особі відділу у місті Маріуполі
		про визнання права власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити дії 
		Суддя Левшина Г.В.
		при секретарі судового засідання Ламановій А.В.
		Представники сторін:
		від позивача: не з`явився
		від відповідача 1: не з`явився
		від відповідача 2: не з`явився
		від третьої особи: не з`явився
		В засіданні суду брали участь:
		СУТЬ СПОРУ:
		Приватне підприємство "Ремонтно-аварійна служба", м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Іванова Володимира В`ячеславовича, м.Маріуполь, про:
		- визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1008 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1412300000:04:004:0266, з цільовим призначенням для функціонування магазину, офісу, складу; 
		- про зобов`язання Маріупольську міську раду в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що за наслідками проведення аукціону у 2016р. він набув право власності на нерухоме майно, що, в свою чергу, потягло за собою перехід майнових прав на відповідну земельну ділянку. 
		Ухвалою суду від 12.06.2020р. відкрите провадження у справі №905/1084/20, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 09.07.2020р. о 12:00 год.
		07.07.2020р. до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, продовження строку підготовчого провадження та проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 02.07.2020р.
		Ухвалою суду від 09.07.2020р. у задоволенні клопотання позивача від 02.07.2020р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено та відкладено підготовче засідання на 05.08.2020р.
		04.08.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
		Згідно з ухвалою суду від 05.08.2020р. продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/1084/20 на 30 днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, бульв. Машинобудівників, буд. 16, м. Краматорськ, 84313) в особі відділу у місті Маріуполі (вул. Митрополитська, буд. 4, м. Маріуполь, 87515), відкладено підготовче засідання на 03.09.2020 року о 14:00 год.
		Ухвалою суду від 03.09.2020р. відкладено розгляд справи на 24.09.2020р., залучено до участі у розгляді справи №905/1084/20 відповідача 2, Маріупольську міську раду в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та розгляд справи №905/1084/20 розпочато заново. 
		21.09.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
		Ухвалою суду від 24.09.2020р. відкладено підготовче засідання на 21.10.2020р. об 11:00 год.
		12.10.2020р. до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 09.11.2020р.
		15.10.2020р. до суду від позивача надійшла заява від 13.10.2020р. про зменшення позовних вимог на підставі 46 Господарського процесуального кодексу України. За змістом заяви, позивач відмовився від вимоги щодо зобов`язання Маріупольську міську раду в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку площею 0,1008 га за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 1412300000:04:004:0266, з цільовим призначенням для функціонування магазину, офісу, складу. Крім того, позивач також відмовився від стягнення з Іванова Володимира В`ячеславовича на користь приватного підприємства «Ремонтно-аварійна служба» понесених судових витрат, а саме: витрати на професійну правничу допомогу за супровід справи - 35000,00грн. Водночас позивач вказав, що заявляє вимоги лише про визнання за Приватним підприємством «Ремонтно-аварійна служба» права власності на земельну ділянку площею 0,1008га за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 1412300000:04:004:0266, з цільовим призначенням для функціонування магазину, офісу, складу.
		Ухвалою суду від 21.10.2020р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.11.2020 року о 12:00 год.
		09.11.2020р. до суду від відповідача 1 надійшла заява від 02.11.2020р. про проведення судового засідання без участі представника. Крім того, у вказаній заяві Фізична особа-підприємець Іванов Володимир В`ячеславович зазначив про ті обставини, що не заперечує проти задоволення позову.
		У судове засідання 23.11.2020р. з`явився представник позивача, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, усно зазначив, що в заяві про зменшення позовних вимог від 13.10.2020р., яка за змістом має дві умови, а саме про зменшення позовних вимог та відмова від частини позову, є правильним формулювання відмова від частини позову.
		Ухвалою від 23.11.2020р. оголошено перерву в судовому засіданні до 09.12.2020 року о 12:00год. 
		В судове засідання 09.12.2020р. представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		 
		Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької  області від 09.04.2013р. по справі №263/1117/13-ц позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Брокбізнесбанк", в особі Донецького головного регіонального відділення Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Брокбізнесбанк" до Іванова Володимира В`ячеславовича про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно, набуття права власності, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовтехнохолод" - задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №24 від 31.01.2008 року нежитлове приміщення загальною площею 713,00 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності Іванову Володимиру В`ячеславовичу (відповідачу 1) в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 02-П-08/МО4 від 28.01.2008 року в розмірі 4 453 954,77 грн., шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Брокбізнесбанк", в особі Донецького головного регіонального відділення Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Брокбізнесбанк" права власності на предмет іпотеки нежитлове приміщення загальною площею 713,00 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 2012000,00 гривень.
		11.03.2016р. між позивачем, ПП «Ремонтно-аварійна служба», м.Маріуполь та ПАТ «Бробізнесбанк» укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні.
		За вказаним договором Банк-Продавець передав у власність, а Покупець - Позивач прийняв у власність будівлю, нежитлову, загальною площею 713 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (надалі - «майно»), і сплатив за нього в повному обсязі грошову суму за ціною, встановленою за результатами повторних відкритих електронних торгів по лоту №13 на аукціоні, який відбувся 26 лютого 2016 року на електронному майданчику Української універсальної біржі (код ЄДР1ІОУ 25158707) у формі відкритих електронних торгів на веб-сайті Виконавця в порядку та в строки, встановлені цим Договором.
		Згідно з п.1.2 договору майно належить Продавцю на праві власності на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецького області від 09.04.2013 року справа №263/1117/13-ц, провадження №2/263/959/2013 та ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецького області від 29.07.2013 року за №263/1117/13-ц, №2/263/959/2013. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2013 року, номер запису про право власності: 3047102, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 191492414123, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.10.2013 року, індексний номер витягу: 11524674.
		Ринкова вартість відчужуваного майна, відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності TOB «Е.Р.С.Т.Е.», що діє на підставі сертифікату Фонду державного майна України №16812/14 від 12.08.2014 року, становить 973245,00грн. без ПДВ. Балансова вартість майна становить 2012000,00 грн. (два мільйони дванадцять тисяч гривень 00 копійок), що підтверджується довідкою продавця вих. №1649 від 11 березня 2016 року (п.п.1.3.-1.4.).
		Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11.03.2016р.
		Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на вищевказане майно зареєстровано за позивачем 11.03.2016р. запис №191492414123.
		Виходячи зі змісту позовної заяви, новий власник придбаного вищевказаного майна (позивач), вирішивши здійснити перебудову такого нерухомого майна. Як зазначає останній, під час збору необхідної документації для оформлення земельної ділянки у 2020 році, він дізнався з витягу з Державного земельного кадастру від 11.07.2019р. про те, що спірна земельна ділянка, на якій знаходиться його нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, вже має кадастровий номер 1412300000:04:004:0266,  цільове призначення для функціонування магазину, офісу, складу та належить на праві власності Іванову В.В. - відповідачу 1 на підставі державного акту від 30.10.2007 серія ЯЕ №701922, виданого Маріупольським міським управлінням земельних ресурсів.
		У зв`язку цим, позивач стверджуючи про ті обставини, що перехід права власності на нерухоме майно зумовлює автоматичний перехід й права власності на відповідну земельну ділянку, посилаючись на неможливість перебудови такого нерухомого майна без внесення змін щодо його титулу та власника на спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, звернувся до суду, зокрема, з вимогою про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 1412300000:04:004:0266 за адресою АДРЕСА_1.
		 
		Дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги в частині визнання права власності на земельну ділянку такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:
		Відповідно до  ст.4 Господарського процесуального кодексу України  юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом  ст.16 Цивільного кодексу України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, що підлягає відновленню у встановленому законом порядку шляхом звернення до суду. 
		При цьому законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача саме визначеними ним відповідачами. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.
		У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Відтак, порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. За приписами ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; іншими способами, передбаченими законом.
		Системний аналіз вищевикладених норм та офіційного тлумачення їх Конституційним судом свідчить про те, що дослідження факту наявності охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду з відповідним позовом повинно здійснюватися у взаємозв`язку з визначенням, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного інтересу тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного охоронюваного законом інтересу позивача, який, в свою чергу, не повинен суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Таким чином, звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право є порушеним відповідачем, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
		Виходячи зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог є визнання речового права позивача на земельну ділянку, на якій розміщене нерухоме майно, що належить позивачу на праві власності.
		Пунктом «а» частини 3 ст.152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед іншого, здійснюється шляхом визнання прав.
		При цьому, ефективним способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права законних  власників земельних ділянок, може виступати визнання права власності у поєднанні з витребуванням майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (віндикаційний позов). 
		Водночас, обрання правильного способу захисту покладається саме на особу, яка звертається до суду. 
		Проте, у будь-якому випадку, позивачем має бути доведено, перш за все, факт порушення його права власності саме визначеними ним відповідачами, а в подальшому на позивача покладається обов`язок довести факт оспорювання, заперечення або перешкоджання в реалізації своєї земельної правосуб`єктності.
		Як встановлено судом під час розгляду справи, спірна земельна ділянка фактично перебуває у володінні та користуванні позивача. При цьому, відповідач 1, який у державних реєстрах зазначений власником цієї земельної ділянки, проти викладених у позові фактів та обставин, нормативних приписів, якими керується позивач, не заперечує.
		Доказів вчинення відповідачем 1 перешкод фактичній реалізації правосуб`єктності позивача як володільця та користувача земельної  ділянки, або перешкоджання реєстрації його титулу та внесення змін до державних реєстрів, у встановленому законом порядку до матеріалів справи не  надано. 
		Статтею 6 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).
		За змістом статті 140 Земельного кодексу України підставою припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора.
		Так, відповідно до частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. 
		Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). 
		Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
		Таким чином, можливість самостійного застосування ст.120 Земельного кодексу України у кореспонденції із ст.377 ЦК України підтверджується постановами Верховного суду України від 09.02.2018р. у справі №910/4528/15-г, від17.04.2018р. у справі №922/2883/17 та від 10.04.2018р. у справі №915/672/17.
		Відтак, за змістом вищевказаного закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		За висновками суду, у даному випадку фактично існує питання саме щодо визнання й підтвердження державою факту набуття позивачем права власності на земельну ділянку у вигляді внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру тощо.
		При цьому, позивачем взагалі не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-80 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення заходів, спрямованих на звернення до уповноважених державних органів із вимогами/заявами про реєстрацію його речового права на земельну ділянку, не представлено суду відомостей щодо відмови, заперечення такими органами вчиняти відповідні дії, докази оскарження їх актів або інші докази на підтвердження невизнання іншими особами речового права позивача.
		Одночасно, наявності між позивачем та відповідачем 1 саме спору про право власності позивача на земельну ділянку судом не встановлено.
		Навпаки, згідно наданої відповідачем 1 до матеріалів справи заяви останній не заперечує проти визнання за позивачем права власності на земельну ділянку.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту права та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить з його неефективності. Зокрема, за відсутності порушення відповідачем 1 права позивача, не є можливим й його поновлення.
		Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Зокрема, за наведених обставин вимога про визнання у позивача права власності на земельну ділянку є фактично вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належним та ефективним способам захисту. Задоволення вказаної вимоги не може бути підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.  Встановлення судом такого факту може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору, в якому будуть встановлюватись дані обставини.
		З урахуванням вищевикладеного, враховуючи недоведеність позивачем факту невизнання відповідачем 1 його речового права, що свідчить про відсутність порушеного права позивача та спору про нього, яке мало б наслідком визнання такого права в судом, позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.
		Одночасно, враховуючи відмову позивача від позову в частині вимог про зобов`язання Маріупольську міську раду в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку, провадження по справі в цій частині підлягає закриттю згідно п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13,  74,  76-79,  80,  120,  129,  165,  236-241,  247-252, п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, суд,
		                                                               ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Ремонтно-аварійна служба", м.Маріуполь до Фізичної особи-підприємця Іванова Володимира В`ячеславовича, м.Маріуполь про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1008 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1412300000:04:004:0266, з цільовим призначенням для функціонування магазину, офісу, складу. 
		 
		Закрити провадження у справі №905/1084/20 в частині позовних вимог Приватного підприємства "Ремонтно-аварійна служба", м.Маріуполь до Маріупольської міської ради в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про зобов`язання Маріупольську міську раду в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку.
		 
		В судовому засіданні 09.12.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2020р.
		 
		Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
		          
		 
		             Суддя                                                                                                     Г.В. Левшина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...