Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/1298/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2020. Зареєстровано: 11.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2020.
Дата набрання законної сили: 10.12.2020
Номер судового провадження: К/9901/10913/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 640/1298/19
		касаційні провадження № К/9901/10913/20, №К/9901/32583/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                Кравчука В.М., Єзерова А.А.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Патрон Інвест» та Компанії «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (LANDMAX TRADING LTD) на рішення Окружного адміністративного суду              м. Києва від 25.07.2019 (головуючий суддя: Бояринцева М.А.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 (головуючий суддя: Парінов А.Б., судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді: Губська Л.В., Кобаль М.І.) у справі №640/1298/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Патрон Інвест» до Міністерства юстиції України, треті особи: Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко Олена Вікторівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко Валентина Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард Інвест» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Патрон Інвест» (далі - ТОВ «Патрон Інвест» або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст України або відповідач), треті особи: Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко Олена Вікторівна (далі - Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко О.В.), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко Валентина Василівна (далі - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко В.В.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард Інвест» (далі - ТОВ «Авангард Інвест»), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:
		визнати протиправним і скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21.01.2019, прийнятий за результатами розгляду скарги ТОВ «Авангард Інвест», що зареєстрована в Мін`юсті України 11.01.2019 за №907-33-19 із доповненнями від 15.01.2019 за №1132-33-19;
		визнати протиправним і скасувати наказ відповідача №190/5 від 23.01.2019, яким задоволено скаргу ТОВ «Авангард Інвест» від 11.01.2019 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 36920757 від 05.09.2017, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко О.В.; №37351663 та №37351721 від 29.09.2017, №38593273 від 07.12.2017, №38837625 від 20.12.2017, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про скасування записів внесених на підставі зазначених рішень.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що ТОВ «Авангард Інвест», яке незаконним шляхом заволоділо приміщенням торгівельно-офісного центру загальною площею 9606,40, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. «Г» безпідставно звернулося до відповідача із скаргою, за наслідками розгляду якої позивача, як законного власника нерухомого майна, позбавлено права власності на частину торгівельно-офісного центру (5-6 поверхи) загальною площею 3044,1 кв.м. Також позивач вказує на істотні порушення відповідачем процедури розгляду скарги (неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги), що в свою чергу ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість висновку Комісії та спірного наказу, прийнятого на підставі такого висновку.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 (прийнятою за наслідками апеляційного перегляду за апеляційною скаргою ТОВ «Патрон Інвест») та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 (прийнятою за наслідками апеляційного перегляду за апеляційною скаргою Компанії «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД») у задоволенні адміністративного позову відмовлено. 
		При вирішенні справи суди насамперед виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані рішення прийняті у межах та у спосіб визначених законом повноважень із дотриманням процедури їх прийняття.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та Компанія «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (LANDMAX TRADING LTD) подали касаційні скарги.
		Так, позивач у своїй касаційній скарзі просить Верховний Суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, і ухвалити нове рішення про задоволення позову. У касаційній скарзі скаржник наполягає, що висновок Комісії та наказ прийняті з порушенням встановленого законодавцем порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Скаржник-1 стверджує, що реєстрація за ним права власності на нерухоме майно загальною площею 3044,1 кв.м. (5-6 поверхи торгівельно-офісного центру), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. «Г» відбулася із дотриманням вимог законодавства у сфері державної реєстрації, що відповідно виключає скасування рішень державного реєстратора та приватного нотаріуса про державну реєстрацію цих прав та обтяжень.
		Компанія «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (LANDMAX TRADING LTD) у своїй касаційній скарзі просить Верховний Суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020, а провадження у справі закрити. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами першої та апеляційної інстанцій обстави у справі, що призвело до вирішення цього спору з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів. Скаржник-2 з посиланням на правову позицію Великої Палати, викладену у постанові від 30.01.2019 у справі №820/4291/17, вказав на те, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових правовідносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його майнових прав на об`єкт нерухомості.
		Щодо порушених спірними правовідносинами прав та інтересів Компанії «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (LANDMAX TRADING LTD), скаржник-2 вказав на те, що ним спільно із іншою іноземною Компанією «ТРІОПАРТ КОМЕРШІАЛ ІНК.» було створено юридичну особу - ТОВ «Патрон Інвест», із часткою в статутному капіталі новоутвореного товариства - 90 %. Зокрема, Компанією «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (LANDMAX TRADING LTD) було прийнято рішення внести до статутного капіталу ТОВ «Патрон Інвест» належний Компанії на праві власності об`єкт нерухомого майна за №1343488880000, а саме: офісну частину приміщення (надбудову) 5-6 поверх, загальною площею 3044,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. «Г» (далі - спірний об`єкт нерухомості). Відповідно, цими правовідносинами зачіпаються інтереси Компанії «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (LANDMAX TRADING LTD), як одного із засновників позивача.
		Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Патрон Інвест» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019.
		Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Компанії «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (LANDMAX TRADING LTD) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020.
		В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 09.12.2020 визначений новий склад суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		На адресу суду касаційної інстанції від Мін`юсту України та ТОВ «Авангард Інвест» надійшли відзиви на касаційні скарги позивача та Компанії «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (LANDMAX TRADING LTD), у яких останні з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просять суд касаційної інстанції залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційні скарги не скористалися.
		Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами розгляду скарги ТОВ «Авангард Інвест» від 11.01.2019, зареєстрованої в Мін`юсті України 11.01.2019 за №907-33-19, доповнень до скарги від 15.01.2019, зареєстрованих Мін`юсті України 15.01.2019 за №1132-33-19, в порядку статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-ІV) на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг від 21.01.2019 відповідачем прийнято наказ від 23.01.2019 №190/5, яким вирішено:
		1. Задовольнити скаргу ТОВ «Авангард Інвест» від 11.01.2019 у повному обсязі;
		2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 05.09.2017 №36920757, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко О.В., від 29.09.2017 №№ 37351663, 37351721, від 07.12.2017 № 38593273, від 20.12.2017 № 38837625, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цього рішення;
		3. Тимчасово заблокувати доступ державному реєстратору Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.
		4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату.
		5. Виконання пункту 3 наказу покласти на ДП «Національні інформаційні системи».
		Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		Відповідно до   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
		Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 
		Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
		Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів,   є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери   приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою ТОВ «Патрон Інвест» з наказом Мін`юсту України, прийнятим з урахуванням висновків Комісії, щодо скасування рішень про державну реєстрацію за ним права власності на частину нерухомого майна (5-6 поверхи торгівельно-офісного центру), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. «Г» .
		Тобто, позов зумовлений на захист права цивільного (майнового) на об`єкт нерухомості, реєстрація права власності на який скасована у процедурі розгляду скарги у сфері державної реєстрації за скаргою ТОВ «Авангард Інвест». При цьому підстави та мотиви позову (недодержання, на думку позивача, суб`єктом владних повноважень процедури розгляду скарги у сфері державної реєстрації) не спростовують того факту, що цей спір виник про право цивільне, а вимога про скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21.01.2019 та наказу відповідача №190/5 від 23.01.2019 є похідною при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і має вплив на майнові права та інтереси цих осіб.
		Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень Мін`юсту безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з третьою особою (власника торгівельно-офісного центру загальною площею 9606,40, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. «Г»), яка заперечує законність дій державного реєстратора та приватного нотаріуса з реєстрації за ТОВ «Патрон Інвест» права власності на об`єкт нерухомості загальною площею 3044,1 кв.м., що розташоване у торгівельно-офісному центрі.
		Тобто, предметом спору у цій справі є   визнання   права власності на нерухоме майно,   оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
		Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, від 28.11.2018 у справі №825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
		Слід також вказати, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02.10.2019 у справі № 807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, від 16.05.2018 у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 у справі №815/4618/16, від 05.06.2018 у справі № 04/20728/14, від 12.06.2018 у справі №823/378/16, від 13.06.2018 у справах №820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.
		Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
		Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.
		Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
		Верховний Суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		За нормами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.
		Частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
		Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил   юрисдикції адміністративних судів,   Верховний Суд дійшов висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.
		Одночасно Верховний Суд звертає увагу позивача на положення частини третьої статті 354 КАС України, згідно з якими, у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
		Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Патрон Інвест» задовольнити частково.
		Касаційну скаргу Компанії «ЛЕНДМАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (LANDMAX TRADING LTD) задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №640/1298/19 скасувати, а провадження у справі - закрити.
		Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                     С. М. Чиркін
		                                                                                              В. М. Кравчук
		                                                                                               А. А. Єзеров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...