Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 937/1496/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2020. Зареєстровано: 11.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2020.
Дата набрання законної сили: 12.01.2021
Номер судового провадження: 2/937/1486/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 02.12.2020 
		 
		ЄУН 937/1496/20
		Провадження 937/1489/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 грудня 2020 року м. Мелітополь
		 
		Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
		головуючого - судді Юрлагіної Т.В., 
		за участю секретаря Бондаренко Г.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 то Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-група», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
		за участю:
		представника позивача - адвоката Свистуна О.В.,
		представник відповідача ТОВ «Медіа-група» - адвоката Рудченко І.І.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-група», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16, реєстрантом якого є ОСОБА_2 , та який на час виходу публікацій обіймав посаду керівникаТОВ «Медіа-група» за адресою в мережі Інтернет http: ІНФОРМАЦІЯ_2 за авторством ОСОБА_3 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в якій поширено недостовірну та негативну інформацію відносно ОСОБА_1 наступного змісту, мовою оригіналу: «11-го марта, в 20-56, на пересечении улицы Украинской с проспектом Соборным в районе ресторана «Лахти» в Запорожье в аварию попала серебристая ТоуоtаСаmгу, за рулем которой, по данным очевидцев, находился мужчина, выказывавший все признаки сильного алкогольного опьянения. Эти признаки - шаткая походка, бессвязная речь, сильный запах спиртного изо рта.»;«Сразу после аварии пьяный водитель, в котором свидетели опознали заместителя начальника Главного управления Национальной полиции в Запорожской области ОСОБА_1 , принялся что-то оживленно объяснять потерпевшим в ДТП. А затем пьяный полковник полиции решил снять регистрационные номера с автомобиля». «Обстоятельства дорожного инцидента зафиксировали уличные камеры видеонаблюдения - «Тойота» быстро движется в левом ряду, а затем врезается в заднюю часть автомобиля, дожидающегося разрешающий сигнал светофора. От удара пострадавшее авто бьет еще одну машину, стоящую впереди. Сразу после аварии пьяный водитель, в котором свидетели опознали заместителя начальника Главного управления Национальной полиции в Запорожской области ОСОБА_1 , принялся что-то оживленно объяснять потерпевшим в ДТП; «Единственные свидетельства его нарушения на данный момент - это видео с камер наблюдения и фотография разбитого автомобиля.»
		Того ж дня ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 за адресою в мережі Інтернет http: ІНФОРМАЦІЯ_2 за авторством ОСОБА_3 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в якій поширено недостовірну та негативну інформацію відносно Позивача наступного змісту, мовою оригіналу: «Два часа назад, в 19-45 пятнадцатого марта от замначальника Главного управления Нацполиции области ОСОБА_1 поступил рапорт о правонарушении, которое он совершил еще 11-го марта, в 20-56.»; «По свидетельству очевидцев, выпивший виновник аварии стал сразу после случившегося скручивать номера с «Тойоты», и что-то обещать водителям двух пострадавших авто.»
		ІНФОРМАЦІЯ_5 на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 за адресою в мережі Інтернет http: ІНФОРМАЦІЯ_6 за авторством ОСОБА_3 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », в якій поширено недостовірну та негативну інформацію відносно позивача наступного змісту, мовою оригіналу: «Напомним, 11-го марта ОСОБА_1 на рулем служебной «Тойоты» на синих номерах 0032 протаранил в самом центре Запорожья автомобиль «Шевроле», который от удара влетел в еще одну легковушку.»; «Получается, начальник Следственного управления области полковник ОСОБА_1 малодушно скрылся с места аварии, даже не обменявшись телефонами с потерпевшими, не говоря уже о составлении европротокола?! Это ли не лучшее подтверждение пребывания его за рулем в состоянии алкогольного опьянения?»
		З аналізу зазначених публікацій вбачається, що у них мова йде про одну посадову особу - заступника начальника ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_1 тобто позивача у справі, та про обставини вчинення останнім 11.03.2019 дорожньо-транспортної пригоди.
		Вказана інформація, поширена про позивача, є недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права: зачіпає честь та гідність, а також завдає шкоди діловій репутації, а тому порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання поширеної інформації недостовірною та спростування її відповідачем.
		Повідомлення розміщенні на веб-сайті, про те, що ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння скоїв дорожньо-транспортну пригоду за участю 3 автомобілів не відповідає дійсності і є неправдивою.
		У поширеній відносно позивача інформації мова йде про конкретні обставини, які відбувалися 11.03.2019, та зазначені обставини були предметом розгляду у суді та отримали свою оцінку, відповідно до судових рішень.
		Зокрема, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі 331/1415/19 від 29.03.2019 ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Також, по справі №331/1419/19 від 29.03.2019 рішенням Жовтневого районного суду ОСОБА_1 визнано винним за ст. 122-4 КУпАПзалишення водіями транспортних засобів місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
		Матеріалами вказаних адміністративних справ підтверджено факт скоєння ДТП ОСОБА_1 , який до того ж підтверджений свідками адміністративних правопорушень. Відповідно до вказаних рішень суду дорожньо-транспортна пригода сталася за участю двох автомобілів - «ТоуоtаСаmгу» та «ШевролеАвео». 
		Відповідно до пояснень свідків, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не перебував та ДТП скоєно за участі двох автотранспортних засобів. Рішення суду про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння відсутнє.
		Факт того, що позивач не перебував у стані алкогольного сп`яніння підтверджено також матеріалами службового розслідування ГУНП України в Запорізькій області, за наслідками якого 26.04.2019 складений висновок №1558/01/3-19.
		Інформація, яка поширена відповідачем про позивача не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її цілком можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночними судженнями.
		Вказане також підтверджено Висновком лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження писемного мовлення №19-2411 від 13.09.2019, проведеного Одеським Науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.
		Інформація, яка була поширена про позивача є негативною, оскільки в ній стверджується про начебто скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП (Керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння), та спричинення майнової шкоди двом транспортним засобам.
		Пряма вказівка на ОСОБА_1 в контексті того, що він займає посаду заступника начальника ГУНП України в Запорізькій області, є працівником поліції та має спеціальне звання полковник поліції та те, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, дискредитують позивача, завдають шкоди його честі, гідності та діловій репутації.
		Позивач, обіймаючи посаду заступника начальника ГУНП України в Запорізькій області є публічною особою. З 1998 року перебуває на різних посадах в органах внутрішніх справ та національної поліції. Завжди добросовісно виконував свої посадові обов`язки, сумлінно дотримувався Присяги працівника поліції. Тому поширення інформації про нього як про особу, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої ним самим у стані алкогольного сп`яніння, однозначно негативно впливає на суспільну оцінку його якостей в очах оточуючих, відтак є такою, що порушує право позивача на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.
		При цьому, спірні висловлювання набули негативного суспільного значення, створюючи враження, що позивач діє всупереч Законам України, свідомо їх порушує та, використовуючи свої службове становище, намагається уникнути відповідальності, що у свою чергу руйнує оцінку його ділових і професійних якостей.
		На час подання позову спірні Публікації перебували на веб-сайті, доступні для перегляду за відповідними посиланням та на час подання позову повідомлення 1 переглянуло 9723 особи, Повідомлення 2 - 2747 осіб, Повідомлення 3 - 1122 особи. Тобто, до цього часу недостовірна інформація поширюється серед невизначеного кола осіб та поширена іншими веб-сайтами із зазначенням джерела інформації сайту http:ІНФОРМАЦІЯ_16.
		Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
		16 квітня 2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Свистун О.В. про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_6 , оскільки він є реєстрантом доменного ім`я mspravka.info., а також відповідно до відкритих даних щодо власників та керівників ТОВ «Медіа-група», ОСОБА_2 обіймав посаду керівника Товариства з 15.06.2006 до 27.07.2016 та з 13.02.2018 до 19.02.2019. 
		Ухвалою суду від 16 квітня 2020 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-група» про захист честі, гідності та ділової репутації як співвідповідача ОСОБА_2 .
		15 травня 2020 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову.
		07 серпня 2020 року до суду надійшла заява про розподіл судових витрат та долучешня доказів, що їх підтверджують, згідної якої просить стягнути солідарно з ТОВ «Медіа-група» та ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме: витрати позивача на сплату судового збору, які склали 4204 грн.; витрати на підготовку експертного висновку на замовлення сторони у розмірі 18840 грн.; витрати на правничу допомогу адвоката, а саме іншу правничу допомогу, пов`язана зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, що склала 1400 грн.
		07 серпня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ТОВ «Медіа-група» адвоката Рудченко І.І.,відповідно до яких, з позовною заявою не згодні, оскільки вважають, що ТОВ «Медіа-група» не є належним відповідачем по справі, відношення щодо розміщення спірних статей на електронному ресурсі http:ІНФОРМАЦІЯ_16 ТОВ «Медіа-група» не має, а тому не може бути відповідачем по вказаній справі.Висновок щодо належності ТОВ «Медіа-група» до вказаного електронної сторінки був складений з інформаційного наповнення даної сторінки, однак жодних доказів реєстрації вказаної доменного імені mspravka.info за юридичною особою ТОВ «Медіа-група» позивачем надано не було, більш того виходячи з листа ТОВ «Інтернет Інвест»,реєстрантом доменного імені є фізична особа, яка жодного відношення не має до ТОВ «Медіа-група», ОСОБА_2 звільнено з посади керівника. Згідно роз`яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У пункті 12 цієї ж Постанови вказано, що належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Щодо посилання позивача відносно того, що ОСОБА_2 є пов`язаною особою з ТОВ «Медіа-група» не відповідає дійсності, оскільки після звільнення ОСОБА_2 жодного відношення до Товариства не має. Статті були розміщенні на електронному ресурсі, після його звільнення та викупу його долі іншими особами. Кінцевими бенефіціарними власниками є інші фізичні особи, ОСОБА_2 не є членом сім`є будь-кого з учасників Товариства, не здійснює вплив на діяльність чи контроль за діяльністю Товариства, а тому стверджувати про наявність будь-яких відносин є необачним та упередженим твердженням.ТОВ «Медіа-група» не є власником веб-сайту чи автором статей, а тому не може бути належним відповідачем по справі. Залучення Товариства в якості відповідача впливає на ділову репутацію Товариства та може призвести до негативних наслідків, оскільки ТОВ «Медіа-група» жодного разу не була причетна до поширені недостовірної інформації.
		07 серпня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про закриття провадження по справі з підстав відсутності предмету спору, оскільки ним здійснено всі дії для видалення та спростування недостовірної інформації, внаслідок чого відсутній спір щодо неврегульованих питань стосовно предмету спору.
		Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд. У задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено, з огляду на те, що заявлені позовні вимоги полягають не тільки в видаленні спірних публікацій, а також в інших вимогах, як то визнання інформації недостовірною та розміщення спростування такої інформації саме на веб-сайті, де така недостовірна інформація була розповсюджена.
		В судовому засіданні представник позивача адвокат Свистун О.В., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що на задоволенні позовної вимоги про зобов`язання видалення з веб-сайту не наполягають, оскільки дані публікації видалено, також зазначив що представник відповідача ТОВ «Медіа-група», намагається підмінити поняття, оскільки письмові пояснення за своєю суттю і є відзивом, як то передбачено положеннями ст. 174 ЦПК України, нормами ЦПК не передбачено такого документу, як письмові пояснення.
		Відповідач ОСОБА_2 у судове засіданняне з`явилась з невідомих причин, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судового виклику на адресу реєстрації місця проживання. Про поважні причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення справи, розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позовних вимог від неї не надходило. 
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Справа перебуває у провадженні суду з лютого 2020 року.
		На переконання суду, сторони мають прагнути найскорішого вирішення спору по суті, для чого вживати заходів для своєчасного вчинення необхідних процесуальних дій, уникнення безпідставного відкладення розгляду справи.
		Таким чином, передбачених ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено.
		Суд також враховує, що у відповідності до ст. 212 ч. 4 ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Натомість такою можливістю відповідач ОСОБА_2 не скористався, з відповідним клопотанням до суду не звернувся.
		Представник відповідача ТОВ «Медіа-група» адвокат Рудченко І.І., в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимогах, з підстав зазначених в письмових поясненнях, а також зазначила, що ТОВ «Медіа-група» не є належним відповідачем по справі, оскільки не має відношення до розміщення вказаної інформації на веб-сайті, ТОВ «Медіа-група» не має реєстрації, як засіб масової інформації.Зазначила, що питання у висновку лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження писемного мовлення №19-2411 від 13.09.2019, проведеного Одеським Науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України необґрунтовано повторюються, що в свою чергу вплинуло на вартість експертного дослідження, яка завищена.
		Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов наступних висновків.
		Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Судом встановлено, що на сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 в мережі Інтернет розміщено три статті: «Свидетели: Пьяный зам начальника облполиции ОСОБА_1 протаранил две машины и ушел от ответственности» від 15.03.2019 року, «Явка сповинной: замначальника областного главка полиции признался, что совершил ДТП» від 15.03.2019 року, «По следом полковника ОСОБА_1 : Полиция ищет потерпевших от действий своего начальника» від 18.03.2019. Статті, у електронному вигляді підписано - ОСОБА_3 . /а.с.25-30/.
		Відповідно до висновку лінгвістично (сематико-текстуального) дослідження писемного мовлення №19-2411, складеного 13.09.2019 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено:
		1. висловлювання, в яких йдеться про перебування заступника начальника ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час здійснення дорожньо-транспортної пригоди 11 березня 2019 року. «11-го марта, в 20-56, на пересечении улицы Украинской с проспектом Соборным в районе ресторана «Лахти» в Запорожье в аварию попала серебристая ToyotaCamry, за рулем которой, по данным очевидцев, находился мужчина выказывавший все признаки сильного алкогольного опьянения. Эти признаки - шаткая походка, бессвязная сильный запах спиртного изо рта.»; «Сразу после аварии пьяный водитель, в котором свидетели опознали заместителя начальника Главного управления Национальной полиции в Запорожской области ОСОБА_1 , принялся что-то оживленно объяснять потерпевшим в ДТП. А затем пьяный полковник полиции решил снять регистрационные номера с автомобиля.» у контексті дослідженого текстового матеріалу статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.03.2019, що зафіксована, відповідно до заяви голови об`єднання АО «ЛЕГЕСІ» ОСОБА_8 , у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 виражене у формі фактичного твердження; 
		2. висловлювання, в якому йдеться про перебування заступника начальника ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час здійснення дорожньо-транспортної пригоди 11 березня 2019 року: «Свидетели: Пьяный замначальника облполиции ОСОБА_1 протаранил две машины и ушел от ответственности» у контексті дослідженої назви статті «Свидетели: Пьяный замначальника облполиции ОСОБА_1 протаранил две машины и ушел от ответственности» від 15.03.2019, що зафіксована, відповідно до заяви голови об`єднання АО «ЛЕГЕСІ» ОСОБА_8 у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 виражене у формі фактичного твердження; 
		3. висловлювання, в яких йдеться про вчинення заступником начальника ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_1 11 березня 2019 року дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої відбулося зіткнення пошкодження) трьох автомобілів: «Обстоятельства дорожного инцидента зафиксировали уличныекамеры видеонаблюдения - «Тойота» быстро движется в левом ряду, а затем врезается в заднюю часть автомобиля, дожидающегося разрешающий сигнал светофора. От удара пострадавшее авто бьет еще одну машину, стоящую впереди. Сразу после аварии пьяный водитель,в котором свидетели опознали заместителя начальника Главного управления Национальной полиции в Запорожской области ОСОБА_1 , принялся что-то оживленно объяснять потерпевшим в ДТП.»; Единственные свидетельства его нарушения на данный момент - это видео с камер наблюдения и фотография разбитого автомобиля.» у контексті дослідженого текстового матеріалу статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.03.2019, що зафіксована, відповідно до заяви голови об`єднання АО «ЛЕГЕСІ» ОСОБА_8 , у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш грод» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 виражене у формі фактичного твердження;
		4. висловлювання, в яких йдеться про вчинення заступником начальника ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_1 11 березня 2019 року дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої відбулося зіткнення (пошкодження) трьох автомобілів: «Свидетели:Пьяныйзамначальника облполиции ОСОБА_1 протаранил две машины и ушел от ответственности» у контексті дослідженої назви статті «Свидетели: Пьяный замначальника облполиции ОСОБА_1 протаранил две машины и ушел от ответственности» від 15.03.2019, що зафіксована, відповідно до заяви голови об`єднання АО «ЛЕГЕСІ» ОСОБА_8 , у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 виражене у формі фактичного твердження;
		5. висловлювання, в яких йдеться про перебування заступника начальника ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час здійснення дорожньо-транспортної пригоди 11 березня 2019 року «Два часа назад, в 19-45 пятнадцатого марта от замначальника Главного управления Нацполиции области ОСОБА_1 поступил рапорт о правонарушении, которое он совершил еще 11-го марта, в 20-56.»; «По свидетельству очевидцев, выпивший виновник аварии стал сразу после случившегося скручивать номера с «Тойоты», и что-то обещать водителям двух пострадавших авто.» у контексті дослідженого текстового матеріалу статті під назвою «Явка с повинной: замначальника областного главка полиции признался, что совершил ДТП» від 15.03.2019, що зафіксована, відповідно до заяви голови об`єднання АО «ЛЕГЕСІ» ОСОБА_8 , у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 виражене у формі фактичного твердження;
		6. висловлювання в яких йдеться про вчинення заступником начальника ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_1 11 березня 2019 року дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої відбулося зіткнення (пошкодження) трьох автомобілів: «Два часа назад, в 19-45 пятнадцатого марта от замначальника Главного управления Нацполиции области ОСОБА_1 поступил рапорт о правонарушении, которое он совершил еще 11-го марта, в 20-56.»; «По свидетельству очевидцев, выпивший виновник аварии стал сразу после случившегося скручивать номера с «Тойоты», и что-то обещать водителям двух пострадавших авто.» у контексті дослідженого текстового матеріалу статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 15.03.2019, що зафіксована, відповідно до заяви голови об`єднання АО «ЛЕГЕСІ» ОСОБА_8 , у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 виражене у формі фактичного твердження;
		7. висловлювання в яких йдеться про перебування заступника начальника ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час здійснення дорожньо-транспортної пригоди 11 березня: «Напомним, 11-го марта ОСОБА_1 за рулем служебной «Тойоты» на синих 0032 протаранил в самом центре Запорожья автомобиль «Шевроле», который от удара влетел в еще одну легковушку.»; «Получается, начальник Следственного управления области полковник ОСОБА_1 малодушно скрылся с места аварии, даже не обменявшись телефонами с потерпевшими, не говоря уже о составлении европротокола?! Это ли не лучшее подтверждение пребывания его за рулем в состоянии алкогольного опьянения?» у контексті дослідженого текстового матеріалу статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 18.03.2019, що зафіксована, відповідно до заяви голови об`єднання АО «ЛЕГЕСІ» ОСОБА_8 , у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 виражене у формі фактичного твердження;
		8. висловлювання в яких йдеться про вчинення заступником начальника ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_1 11 березня 2019 року дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої відбулося зіткнення (пошкодження) трьох автомобілів «Напомним, 11-го марта ОСОБА_1 за рулем служебной «Тойоты» на синих номерах 0032 протаранил в самом центре Запорожья автомобиль «Шевроле», который от удара влетел в еще одну легковушку.»; «Получается, начальник Следственного управления области полковник ОСОБА_1 малодушно скрылся с места аварии, даже не обменявшись телефонами с потерпевшими, не говоря уже о составлении европротокола?! Это ли не лучшее подтверждение пребывания его за рулем в состоянии алкогольного опьянения?» у контексті дослідженого текстового матеріалу статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зафіксована, відповідно до заяви голови об`єднання АО «ЛЕГЕСІ» ОСОБА_8 , у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 виражене у формі фактичного твердження;
		9. У висловлюваннях: « 11-го марта , в 20-56, на пересечении улицы Украинской с проспектом Соборным в районе ресторана «Лахти» в Запорожье в аварию попала серебристая ТоуоtаСаmгу за рулем которой, по данным очевидцев, находился мужчина, выказывавший все признаки сильного алкогольного опьянения. Эти признаки - шаткая походка, бессвязная речь, сильный запах спиртного изо рта». «Сразу после аварии пьяный водитель, в котором свидетели опознали заместителя начальника Главного управления Национальной полиции в Запорожской области ОСОБА_1 , принялся что-то оживленно объяснять потерпевшим в ДТП. А затем пьяный полковник полиции решил снять регистрационные номера, с автомобиля.», «... ОСОБА_1 угрозами или уговорами заставит молчать потерпевших.», пьяный ОСОБА_1 на автомобиле ТоуоtаСаmгу совершил ДТП, въехав в автомобиль, стоявший на светофоре на углу Украинской и проспекта Соборного. По свидетельству очевидцев, выпивший виновник аварии стал сразу после случившегося скручивать номера с «Тойоты», и что-то обещать водителям двух пострадавших авто», «Доказать, что ОСОБА_1 был пьян в момент аварии, увы, уже маловероятно, а вот то что он четыре дня скрывал правонарушение да еще и совершенное на служебном автомобиле - это факт?!..», «Высокопоставленный силовик скрылся с места аварии, даже не взяв номер телефона автомобилистов, в которых въехал.», «... полковник… четыре дня скрывал сам факт ДТП, еще и сбежал с места происшествия, не удосужившись компенсировать потерпевшим нанесенный ущерб?», «...11-го марта ОСОБА_1 на рулем служебной «Тойоты» на синих номерах 0032 протаранил в самом центре Запорожья автомобиль «Шевроле», который от удара влетел в еще одну легковушку, Поговаривают , ОСОБА_1 был пьян, потому быстро скрутил номера, с машины и скрылся.», «Получается, начальник Следственного управления области полковник ОСОБА_1 малодушно скрылся с места аварии, даже не обменявшись телефонами с потерпевшими, не говоря уже о составлении, европротокола?! Это ли не лучшее подтверждение пребывания его за рулем в состоянии алкогольного опьянения?», - що розташовані у статтях під назвами: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.03.2019, яка розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 «Явка с повинной замначальника областного главка полиции признался, что совершил від 15.03.2019, яка розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням http:ІНФОРМАЦІЯ_16/ НОМЕР_1 - міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 як працівника і службової особи Національної поліції України, а також його особистих, ділових та моральних якостей. На негативний зміст інформації вказують лексеми та сполучення лексем «пьяный», «въехав в автомобиль», «скрылся», «признаки», «алкогольного опьянения», «авария», «снять регистрационные номера», «угрозами или уговорами», «заставить молчать», «совершил ДТП», «выпивший виновник аварии», «скручивать номера», «скрывал правонарушение» із негативною компонентою значення, у тому числі шляхом навішування лексичних ярликів, що може не викликати схвалення, позитивного ставлення по відношенню до зазначеної особи. У висловлюваннях із негативною інформацією стосовно ОСОБА_1 (відповідно до заяви від 10.05.2019, у досліджуваних текстових матеріалах) висловлювання, що мають образливий характер, - відсутні./а.с.31-70/.
		Відповідно до висновку службового розслідування, проведеного за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю заступника начальника Головного управління - начальника СУ ГУНП в Запорізькій області полковника поліції ОСОБА_1 К.В. від 25.04.2019 рок за №1558/01/3-19, підтвердити чи спростувати, що ОСОБА_1 на час ДТП перебував у стані сп`яніння, не стало можливим, у зв`язку з не проходженням у вказаний день огляду на стан сп`яніння. За порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні правил дорожнього руху та порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, до заступника начальника Головного управління - начальника ГУНП в Запорізькій області полковника поліції ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення у виді зауваження /а.с. 71-80/.
		Відповідно до довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформації про його встановлення наданої ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адресів», створення субдоменуnews.mspravka.info здійснено реєстрантом доменного імені mspravka.info. Реєстрантом доменного імені mspravka.info є ТОВ «Інтернет Інвест», інформація про реєстранта доменного іменні скрита. Аналогічна інформація міститься за даними сервісу WHOIS, доступ до якої знаходиться в тому числі на сайті ТОВ «Інтернет Інвест» /а.с.81-91/.
		Відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятнадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 255 гривень в дохід держави /а.с.92-94/.
		Відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень в дохід держави /а.с.95-97/.
		Відповідно до листа ТОВ «Інтернет Інвест» від 06.11.2019 р. №875, ТОВ «Інтернет Інвест» не являється власником, адміністратором чи користувачем доменного імені «mspravka.info». Власником доменного імені є особа персональні дані якої ТОВ «Інтернет Інвест» може розголошувати виключно за наявності письмової згоди особи, яка є власником доменного імені«mspravka.info» та у випадках, передбачених чинним законодавством України /а.с.100-101/.
		Відповідно до листа ТОВ «Інтернет Інвест» від 21.03.2020 р. №049, на виконання ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.02.2020 року, анкетні дані, що були надані реєстрантом при реєстрації доменного імені «mspravka.info»: ПІБ - ОСОБА_2 , поштова адреса: АДРЕСА_1 , телефон - НОМЕР_2 , Е-mail - ІНФОРМАЦІЯ_17 /а.с.122/.
		Оцінюючи доводи позивача на підтвердження своїх позовних вимог, заперечення представника відповідача, суд виходить з наступного:
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. 
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Під гідністю визнаються цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
		Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		При образі винний принижує честь і гідність особи шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слів, вчиненням непристойних або насильницьких дій (жесту та ін.), або дає непристойну оцінку особистим якостям чи поведінці особи у формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми.
		Під наклепом слід розуміти повідомлення винним невизначеній кількості осіб або хоча б одній людині завідомо неправдивих вигадок про начебто вчинений потерпілим протиправний чи аморальний вчинок або інших відомостей, що ганьблять потерпілого.
		Основна різниця між образою і наклепом полягає в характері посягання на честь і гідність особи. При образі винний дає оцінку особистих якостей особи, його поведінки, причому це може відбуватися й віч-на-віч, тоді як при наклепі йдеться про поширення серед інших осіб вигаданих «фактів», які ганьблять особу. При образі обов`язковою ознакою є непристойність форми, тоді як при наклепі така ознака частіш за все відсутня.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи», передбачено, що якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону "Про пресу" редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.
		Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» передбачено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації у мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу/та чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, де вона працює. 
		Крім того, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. 
		У статті 1 Закону України «Про телекомунікації» зазначено: домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою. 
		Поняття «веб-сайт» міститься у наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 року № 327/225 «Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади», згідно з яким веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб`єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. 
		Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім`я. Доменне ім`я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того щоб сайт був позначений конкретним доменним ім`ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім`я у відповідному домені. 
		Позивачем надано докази того, що реєстрантом(власником) веб-сайту http:ІНФОРМАЦІЯ_16 є ОСОБА_2 , який на час виходу публікацій обіймав посаду керівника ТОВ «Медіа-група», видом діяльності якої є видання газет, тобто установою, яка виконує функції підготовки та випуск у світ друкованого засобу масової інформації, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, /а.с. 131-132, 144-146/.
		На підставі зазначеного, доводи представника відповідача ТОВ «Медіа-група», в частині того, що вони не є засобом масової інформації, суд не приймає до уваги.
		Враховуючи той факт, що автор оскаржуваної статті невідомий, позивачі, застосовуючи аналогію закону про друковані засоби масової інформації, зазначили у якості співвідповідача реєстранта веб-сайту ОСОБА_2 , який під час розміщення спірних публікацій обіймав посаду керівника ТОВ «Медіа-група», відповідно до інформації з реєстру щодо керівників, /а.с. 158-159/.
		У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.
		Доказів того, що ОСОБА_2 діяв не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, суду не надано.
		На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість належності відповідачів у зазначеній справі та законодавче врегулювання правових відносин про відповідальність юридичної особи, керівником якої на час розміщення спірних публікацій був ОСОБА_2 , а також він є реєстрантом веб-сайту.
		Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи», передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, неповні або перекручені. Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, повинно повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК ( 435-15 ) негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 81 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Судом встановлено, що із матеріалів оскаржуваних публікацій вбачається використання фото позивача та його персональних даних у виді власного імені, тобто наявна сукупність відомостей про фізичну особу, яка може бути конкретно ідентифікована.
		Так, фактично оскаржувані публікації містять факти причетності позивача до вчинення адміністративних правопорушень, у стані алкогольного сп`яніння за участі трьох автотранспортних засобів, однак такі факти не відповідають дійсності з огляду на відсутність постанови суду, яка набрала законної сили, щодо вказаних дій із встановленням вини позивача у їх вчиненні. 
		Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України», рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України, рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України», враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права та який знайшов своє закріплення у рішеннях КСУ, прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що на справу про адміністративне правопорушення, поширюються стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження.
		Відтак, це надає можливість застосувати аналогію закону.
		Саме тому, зазначені відповідачами відомості є фактичним звинуваченням, що порушує презумпцію невинуватості за відсутності доказів доведеності вини позивача, про що зазначено в ст. 17 КПК України.
		Зазначене підтверджується й експертом за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення - висновок №19-2411, складений 13.09.2019 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.
		Такої думки додержується і Верховний Суд України у своїх останніх рішеннях щодо розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Так, постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19) зазначено, що відповідно до статті 62 Конституції, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Крім того, в постанові ВСУ зазначається, що якщо інформація розповсюджена відповідачами містить фактичні твердження про вчинення позивачем противоправних дій, які містять склади злочинів, передбачених КК України - така інформація не є оціночним судженням, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Якщо таких доказів не надано, така інформація визнається судом недостовірною, підлягає спростування.
		Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України і у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц.
		Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дані, які були поширені відповідачами у вищезазначених публікаціях, не мають характеру оціночних суджень, а є саме недостовірною інформацією, тобто інформацією, яка не відповідає дійсності та підлягає спростуванню. При цьому судом встановлено, що, з огляду на характер такої інформації, вона має негативний характер, тобто характер, при якому позивачі висвітлюються в негативному світі.
		Висновок про негативний характер інформації, яка поширюється відповідачами у вищезазначених публікаціях підтверджується й експертом за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення - висновок №19-2411, складений 13.09.2019 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.
		Крім того, при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.
		Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3,4,6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Європейський суд з прав людини зауважує, термін «приватне життя» є широким поняттям, що не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім`я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v.RUSSIA, №13812/09, §51, ЄСПЛ, 20.06.2017 року).
		Однак, слід відзначити, що в зазначених положеннях Декларації та Резолюції, мова йде про правдиві відомості про публічних осіб.
		Крім того, у своїй доповіді від 16 травня 2011 року (A/HRC/17/27), поданій до Ради ООН з прав людини, Спеціальний доповідач Ради ООН з прав людини щодо питань заохочення й захисту права на свободу думок та їхнє вираження серед іншого зазначив, що дифамація належить до видів інформації, до яких можуть застосовуватися законні обмеження з метою захисту прав і репутації інших осіб від безпідставних нападів.
		Так, відповідно до ч.4 ст.296 Цивільного кодексу України ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї.
		Оскільки у відношенні позивача не ухвалювалась постанова суду про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення у стані алкогольного сп`яніння за участі трьох автотранспортних засобів, всі припущення відповідачів щодо даних обставин не є правдивими та такими, що можуть бути оприлюднені. Саме такі дифамації є тим обмеженням свободи слова, про які зазначається і в Резолюції №428 (1970) Консультативної асамблеї Ради Європи щодо Декларації про засоби масової інформації та права людини від 23 січня 1970 року, і в Рекомендації СМ/Rec(2007)16 державам-членам «Про заходи з підвищення суспільного значення Інтернету» від 07 листопада 20017р., і в Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалену 12 лютого 2004 року Комітетом Міністрів Ради Європи, і в доповіді від 16.05.2011 року (A/HRC/17/27), поданій до Ради ООН з прав людини, Спецдоповідач Ради ООН з прав людини щодо питань заохочення й захисту права на свободу думок та їхнє вираження.
		Аналіз інформативного складу опублікованих статей, відсутність заперечень відповідачів, наявність фото із підкресленням обличчя позивача, приводить суд до висновку, що у вищенаведених джерелах інформації йдеться саме про особу позивача. Отже, суд приходить до висновку, що дійсно мало місце поширення інформації про особу позивача.
		Зі змісту роздруківок долучених до клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, яка розміщена у мережі Інтернет на веб-сайті «Наш город» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11 , вбачається в публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 15.03.2019, містилась недостовірна інформація про особу; В публікації під назвою «Явка с повинной: замначальника областного главка полиции признался, что совершил ДТП» від 15.03.2019, містилась недостовірна інформація про особу; «По следам полковника ОСОБА_1: Полиция ищет потерпевших от действий своего начальника» від 18.03.2019, містилась недостовірна інформація про особу, а так само виходячи з аналізу лексичної та граматичної форм викладення відомостей, які просить спростувати позивач, вбачається, що мова йде саме про стверджувальні факти.
		Поширення подібної інформації, на думку суду, дійсно може вплинути на соціальну, морально-етичну оцінку особи в очах оточуючих.
		Підсумовуючи вищезазначене, відповідачі не мали жодних правових підстав на розповсюдження недостовірної інформації стосовно позивача, оскільки поширена інформація не підкріплена жодним доказом, а отже відповідна недостовірна інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Факт видалення публікації або її частини під час розгляду справи по суті, як вже зазначалось, не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки предметом судового розгляду є публікація, яка на сьогодні існує в матеріальному світі у вигляді роздруківок, її ідентичність підтвердили сторони в судовому засіданні, публікація разом із розміщеними в ній фотографічними зображеннями позивача є єдиним цілим - фактом та фактично інструментом розповсюдження недостовірної інформації про позивача.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, серед іншого, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.
		Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Вирішуючи питання про вибір способу захисту особистого немайнового права необхідно керуватись роз`ясненнями, викладеними у п. 3, 25 Постанови Пленуму ВСУ, в яких, серед іншого зазначено наступне: вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві; разом з тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні правовідносини.
		Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а її наслідком має бути досягнення максимальної ефективності, за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ, - якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднене.
		Враховуючи приписи ст. 32 Конституції України, ст. 16, ч. 7 ст. 277 ЦК України, п.3, 24, 25 Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 «Про практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів про визнання інформації недостовірною та зобов`язання їх опублікувати спростування розповсюдженої ними інформації у спосіб, в яких її було поширено є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є належними способом відновлення прав позивача та застереження порушення їх знову.
		Згідно з частинами першою, шостою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		За змістом частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Отже, статті, які були опубліковані не сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 в мережі Інтернет розміщено три статті: «Свидетели: Пьяный зам начальника облполиции ОСОБА_1 протаранил две машины и ушел от ответственности» від 15.03.2019 року, «Явка сповинной: замначальника областного главка полиции признался, что совершил ДТП» від 15.03.2019 року, «По следом полковника ОСОБА_1 : Полиция ищет потерпевших от действий своего начальника» від 18.03.2019, повинні бути спростовані шляхом розміщення на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 вступної та резолютивної частини рішення суду у справі під заголовком «Спростування».
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
		Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу адвоката, а саме іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, суддя зазначає наступне.
		Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
		Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Судом встановлено, що 25 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕСІ» укладено Договір про надання правничої допомоги № 13/19/а.с.214-216/.
		Згідно рахунку на оплату №2-1317 від 15 травня 2019 року за видачу довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення та платіжного доручення №111 від 16.05.2019 року АТ КБ «Приватбанк», АО «ЛЕГЕСІ» в інтересах ОСОБА_1 було сплачено ДП ЦКА АПМІ Консорціуму УЦПНІА 1400 гривень 00 копійок., призначення платежу: «оплата згідно з рахунком 2-1317-15.05.2019 року» /а.с.228-229/.
		Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правничу допомогу, а саме іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню сплачені та документально підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі 1400 гривень 00 копійок - що є правомірним розподілом витрат з огляду на задоволення позову в повному обсязі.
		Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи, суд виходить із диспозиції ч.3 ст. 139 ЦПК України, у відповідності до якої, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.
		Частиною 6 ст.139 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Судом встановлено, що відповідно до рахунку - фактури №19-2411 (46) від 14.06.2019 року та платіжного доручення №133 від 01.07.2019року АТ КБ «Приватбанк», АО «ЛЕГЕСІ» в інтересах ОСОБА_1 було сплачено ОНДІСЕ - 18840 гривень 00 копійок., призначення платежу: «оплата згідно з рахунком 19-2411 (46) від 14.06.2019 року» /а.с.220-222/.
		Оскільки розмір витрат позивача на оплату проведення лінгвістичної (сематико-текстцального) дослідження писемного мовлення №19-2411 встановлений на підставі долученого до матеріалів справи платіжного доручення від 01.07.2019 року, суд вважає за необхідне заяву представника позивача задовольнити.
		Крім того, у відповідності зі ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідачів у рівних частках на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у загальній сумі 4204 гривень 00копійок.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 279, 263, 264, 354 ЦПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-група», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити.
		Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_12 на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » наступногозмісту: « 11-го марта , в НОМЕР_3 , на пересечении улицы Украинской с проспектом Соборным в районе ресторана «Лахти» в Запорожье в аварию попала серебристая ТоуоtаСаmгу, за рулем которой, по данным очевидцев, находился мужчина, выказывавший все признаки сильного алкогольного опьянения. Эти признаки - шаткая походка бессвязная речь, сильный запах спиртного изо рта»; «Сразу после аварии пьяный водитель, в котором свидетели опознали заместителя начальника Главного управления Национальной полиции в Запорожской области ОСОБА_1 , принялся что-то оживленно объяснять потерпевшим в ДТП. А затем пьяный полковник полиции решил снять регистрационные номера с автомобиля». «Обстоятельства дорожного инцидента зафиксировали уличные камеры видеонаблюдения - «Тойота» быстро движется в левом ряду, а затем врезается в заднюю часть автомобиля, дожидающегося разрешающий сигнал светофора. От удара пострадавшее авто бьет еще одну машину, стоящую впереди. Сразу после аварии пьяный водитель, в котором свидетели опознали заместителя начальника Главного управления Национальной полиции в Запорожской области ОСОБА_1 , принялся что-то оживленно объяснять потерпевшим в ДТП; «Единственные свидетельства его нарушения на данный момент - это видео с камер наблюдения и фотография разбитого автомобиля».
		Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_12 на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою «Явка с повинной: замначальника областного главка полиции признался, что совершил ДТП» наступного змісту:«Два часа назад, в 19-45 пятнадцатого марта от замначальника Главного управления Нацполиции области ОСОБА_1 поступил рапорт о правонарушении, которое он совершил еще 11-го марта, в 20-56.»; «По свидетельству очевидцев, выпивший виновник аварии стал сразу после случившегося скручивать номера с «Тойоты», и что-то обещать водителям двух пострадавших авто».
		Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_12 на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 на рулем служебной « Тойоты » на синих номерах 0032 протаранил в самом центре Запорожья автомобиль «Шевроле», который от удара влетел в еще одну легковушку.»; «Получается, начальник Следственного управления области полковник ОСОБА_1 малодушно скрылся с места аварии, даже не обменявшись телефонами с потерпевшими, не говоря уже о составлении европротокола?! Это ли не лучшее подтверждение пребывания его за рулем в состоянии алкогольного опьянения»?.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Група» та ОСОБА_2 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 за адресами в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_8  під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; ІНФОРМАЦІЯ_8  під назвою «Явка с повинной: замначальника областного главка полиции признался, что совершил ДТП»;ІНФОРМАЦІЯ_8  під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » шляхом розміщення на веб-сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_16 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Група», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в рівних частках з кожного по 2101 (дві тисячі сто одна) гривні60 копійок.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Група», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в рівних частках з кожного по 700 (сімсот) гривень 00 копійок.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Група», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи в рівних частках з кожного по 9420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНКООП - НОМЕР_4 .
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Група», код ЄРДПОУ - 34421455, адреса місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 270.
		Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНКООП - НОМЕР_5 .
		Повний текст рішення складено 10 грудня 2020 року.
		 
		 
		 
		Суддя: Т.В.Юрлагіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...