Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/6939/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2020. Зареєстровано: 11.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2020.
Дата набрання законної сили: 11.12.2020
Номер судового провадження: 3/335/1682/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/6939/20  3/335/1682/2020 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМУКРАЇНИ
		 
		30 листопада 2020 року м. Запоріжжя
		 
		Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В., прокурора Гресь А.В., особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , захисника - адвоката Трачук Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі об`єднану справу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, яка надійшла з Національного агентства з питань запобігання корупції відносно
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишнього в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Із протоколів про адміністративне правопорушення № 30/84 від 13.08.2020 року, № 30/85 від 13.08.2020 року, № 30/86 від 13.08.2020 року, № 30/87 від 13.08.2020 року, № 30/88 від 13.08.2020 року, № 30/89 від 13.08.2020 року, № 30/90 від 13.08.2020 року, № 30/91 від 13.08.2020 року, вбачається, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 13.09.2019 № 555-о ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області.
		Положення п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» встановлюють категорію посад «Б» для керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.
		Наказом Державної податкової служби України (далі - ДПС) від 27.03.2020 № 255-о на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків начальника ГУ ДПС у Запорізькій області з правом підпису фінансових документів.
		Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону начальник управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюються вимоги ст. 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також належить до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, визначених у примітці до ст. 50 Закону.
		13.09.2019 ОСОБА_1 ознайомився та зобов`язався дотримуватися вимог та обмежень щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до вимог Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та «Про захист персональних даних», Правил етичної поведінки державних службовців (відповідно до особової картки державного службовця ОСОБА_1 ).
		Згідно з Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15, керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати, до яких, зокрема, належить надбавка за інтенсивність праці.
		Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну службу» визначено повноваження керівника державної служби, до яких, серед іншого, належить прийняття у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В».
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну службу» у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, повноваження керівника державної служби здійснює керівник відповідного органу, ОСОБА_1 виконував обов`язки керівника державної служби ГУ ДПС у Запорізькій області.
		Відповідно до п.п. 13 п. 11 Положення про ГУ ДПС у Запорізькій області, затвердженого наказом ДПС від 12.07.2019 № 14 (у редакції наказу ДПС від 12.02.2020 № 81) (далі - Положення), начальник ГУ ДПС у Запорізькій області вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців та працівників ГУ ДПС у Запорізькій області, присвоює їм спеціальні звання, ранги державних службовців (якщо інше не передбачено законом).
		Встановлення надбавок державним службовцям ГУ ДПС у Запорізькій області відповідно до Порядку взаємодії структурних підрозділів ГУ ДПС у Запорізькій області при встановленні деяких надбавок державним службовцям та працівникам, які виконують функції з обслуговування, ГУ ДПС у Запорізькій області (далі - Порядок), затвердженого наказом ГУ ДПС у Запорізькій області від 23.08.2019 № 6, здійснюється начальником ГУ ДПС у Запорізькій області, на якого покладено відповідальність за дотримання порядку встановлення надбавок та здійснення видатків у межах кошторисних призначень на виплату надбавок.
		Згідно з п. 2.2. та 3.2 зазначеного Порядку, надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям ГУ ДПС у Запорізькій області у відсотках до їх посадового окладу в межах економії фонду плати праці за загальним фондом ГУ ДПС у Запорізькій області (не обмежена максимальним розміром) з урахуванням таких критеріїв як: якість і складність підготовлених документів; терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; ініціативність у роботі.
		Отже, з огляду на викладене ОСОБА_1 мав дискреційні службові повноваження в частині встановлення та визначення розміру надбавки за інтенсивність праці державним службовцям ГУ ДПС у Запорізькій області, у тому числі і самому собі як начальнику управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області.
		Реалізовуючи свої повноваження в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області щодо матеріального заохочення працівників ГУ ДПС у Запорізькій області, ОСОБА_1 не міг об`єктивно оцінити свій внесок як начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області у загальний результат роботи очолюваного ним державного органу, зокрема якість і складність підготовлених документів; терміновість виконання завдань на посаді, надати неупереджену оцінку своїй ініціативності у роботі.
		Так, в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 , маючи приватний майновий інтерес, зумовлений бажанням отримати максимально можливу матеріальну винагороду та покращити своє матеріальне становище, всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону не повідомив керівника органу, до повноважень якого належить звільнення його з посади - голову ДПС, про наявний реальний конфлікт інтересів, який виник у зв`язку з необхідністю прийняття рішення, закріпленого наказом від 24.04.2020 № 32-ф «Про встановлення надбавки», у частині встановлення собі як начальнику управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області надбавки за інтенсивність праці за квітень 2020 року у розмірі 110 відсотків до посадового окладу за фактично відпрацьований час.
		Таким чином, в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 , маючи приватний майновий інтерес, зумовлений бажанням отримати максимально можливу матеріальну винагороду та покращити своє матеріальне становище, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону в умовах реального конфлікту інтересів прийняв рішення, закріплене наказом від 26.05.2020 № 46-ф «Про встановлення надбавки», у частині встановлення собі як начальнику управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області надбавки за інтенсивність праці за травень 2020 року у розмірі 110 відсотків до посадового окладу за фактично відпрацьований час.
		Крім того, в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 , маючи приватний майновий інтерес, зумовлений бажанням отримати максимально можливу матеріальну винагороду та покращити своє матеріальне становище, всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону не повідомив керівника органу, до повноважень якого належить звільнення його з посади - голову ДПС, про наявний реальний конфлікт інтересів, який виник у зв`язку з необхідністю прийняття рішення, закріпленого наказом від 24.04.2020 № 34-ф «Про преміювання працівників ГУ ДПС у Запорізькій області за квітень 2020 року», у частині преміювання самого себе як начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області.
		Також, в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 , маючи приватний майновий інтерес, зумовлений бажанням отримати максимально можливу матеріальну винагороду та покращити своє матеріальне становище, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону в умовах реального конфлікту інтересів прийняв рішення, закріплене наказом від 24.04.2020 № 32-ф «Про встановлення надбавки», у частині встановлення собі як начальнику управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області надбавки за інтенсивність праці за квітень 2020 року у розмірі 110 відсотків до посадового окладу за фактично відпрацьований час.
		Крім того, в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 , маючи приватний майновий інтерес, зумовлений бажанням отримати максимально можливу матеріальну винагороду та покращити своє матеріальне становище, всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону не повідомив керівника органу, до повноважень якого належить звільнення його з посади - голову ДПС, про наявний реальний конфлікт інтересів, який виник у зв`язку з необхідністю прийняття рішення, закріпленого наказом від 26.05.2020 № 46-ф «Про встановлення надбавки», у частині встановлення собі як начальнику управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області надбавки за інтенсивність праці за травень 2020 року у розмірі 110 відсотків до посадового окладу за фактично відпрацьований час.
		Також, в. о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 , маючи приватний майновий інтерес, зумовлений бажанням отримати максимально можливу матеріальну винагороду та покращити своє матеріальне становище, всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону не повідомив керівника органу, до повноважень якого належить звільнення його з посади - голову ДПС, про наявний реальний конфлікт інтересів, який виник у зв`язку з необхідністю прийняття рішення, закріпленого наказом від 26.05.2020 № 42-ф «Про преміювання працівників ГУ ДПС у Запорізькій області за травень 2020 року», у частині преміювання самого себе як начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області.
		Крім того, в. о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 , маючи приватний майновий інтерес, зумовлений бажанням отримати максимально можливу матеріальну винагороду та покращити своє матеріальне становище, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону в умовах реального конфлікту інтересів прийняв рішення, закріплене наказом від 26.05.2020 № 42-ф «Про преміювання працівників ГУ ДПС у Запорізькій області за травень 2020 року», у частині преміювання самого себе як начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області у розмірі 2 535 грн.
		Також, в.о. начальника ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 , маючи приватний майновий інтерес, зумовлений бажанням отримати максимально можливу матеріальну винагороду та покращити своє матеріальне становище, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону в умовах реального конфлікту інтересів прийняв рішення, закріплене наказом від 24.04.2020 № 34-ф «Про преміювання працівників ГУ ДПС у Запорізькій області за квітень 2020 року», у частині преміювання самого себе як начальника управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області у розмірі 2 535 грн.
		Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник заявили клопотанням про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП за відсутності події адміністративного правопорушення.
		Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання.
		Суд, заслухавши у судовому засіданні пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Трачук Н.І., заслухавши прокурора Гресь А.В., дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
		Так, Рішенням Конституційного Суду України (далі  КСУ) №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700VII (далі  Закон №1700) зі змінами, а саме:
		 пункти 6, 8 частини першої статті 11 (передбачають повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції (далі  НАЗК), зокрема щодо здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, здійснення контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування);
		 пункти 1, 2, 6101, 12, 121 частини першої, частини друга  п`ята статті 12 (передбачають права НАЗК);
		 частина друга статті 13 (передбачає права Уповноважених осіб НАЗК);
		 частина друга статті 131 (передбачає основні завдання уповноважених підрозділів (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції, які утворюються (визначаються) в органах державної влади та ін.);
		 стаття 35 (визначає особливості врегулювання конфлікту інтересів);
		 абзаци другий, третій частини першої статті 47 (щодо відкритого цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру декларацій, який забезпечує НАЗК);
		 статті 4851 (передбачають контроль та перевірку декларацій, встановлення своєчасності подання декларацій, повну перевірку декларацій, моніторинг способу життя суб`єктів декларування);
		 частини друга, третя статті 52 (передбачають обов`язок повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, а також визначення НАЗК порядку інформування про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента і про суттєві зміни у майновому стані);
		 стаття 65 (у ній йдеться про види відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення).
		В своєму рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку про неконституційність окремих положень Закону №1700, що стосуються повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції в частині контрольних функцій (контролю) виконавчої влади, а саме: повноважень та прав Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноважених осіб та уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції, особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обліку та оприлюднення декларацій, контролю та перевірки декларацій, встановлення своєчасності подання декларацій, повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суб`єктів декларування, додаткових заходів здійснення фінансового контролю, відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення».
		Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частини 1 та 2 статті 152 Конституції України, ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України).
		Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
		Позиції Конституційного Суду України слід розглядати, як загальнообов`язкові правові висновки внаслідок тлумачення ним Конституції України та/або положень законів, інших нормативних актів у межах його компетенції, що мають загальний характер, усувають конституційно-правову невизначеність, слугують підставою для прийняття остаточного рішення, викладені у його акті, які діють на усій території України та є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами права.
		Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 14.12.2000 року №15-рп/2000 «…додаткове визначення у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційними Судом України рішення про їх неконституційність».
		Отже, підставою для втрати чинності законом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, визнання закону, його окремих положень такими, що втратили чинність, єдиним органом законодавчої влади  Верховною Радою України, або визнання їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні  Конституційним Судом України. Як у першому та і другому випадку наслідком є фактична втрата нормою чинності.
		У Рішенні від 19.04.2000 №6-рп/2000 Конституційний суд України зазначив, що «згідно з частиною другою статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення», «кримінально-правова норма має зворотну дію в часі в тій її частині, в якій вона пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Це стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо» (абзац третій пункту 2, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини).
		Розуміння наслідків втрати чинності окремих положень Закону №1700, що стосуються повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції в частині контрольних функцій (контролю) виконавчої влади, а саме: повноважень та прав Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноважених осіб та уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції, особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обліку та оприлюднення декларацій, контролю та перевірки декларацій, встановлення своєчасності подання декларацій, повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суб`єктів декларування, додаткових заходів здійснення фінансового контролю, відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, які Конституційний Суд України визнав неконституційними, за переконанням суду пов`язане з принципом дії в часі закону та інших нормативно-правових актів, що закладений у положеннях статті 58 Конституції України, у зв`язку з тим, що фактично скасовують відповідальність ОСОБА_1 , що має тлумачитись на його користь.
		Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами, або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи в тому числі і Національного агентства з питань запобігання корупції.
		Згідно вимог ст. 13 Закону № 1700-VII, яка діяла на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення і до ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 27.10.2020 року уповноваженими особами Національного агентства є Голова та члени Національного агентства, а також уповноважені Національним агентством посадові особи.
		Уповноважені особи Національного агентства мають право, в тому числі, відповідно до розподілу обов`язків складати протоколи про адміністративні правопорушення у справах, що належать до компетенції Національного агентства.
		Між тим, у зв`язку із застосуванням судом в даному випадку зворотної сили закону у часі, враховуючи, що положення Закону № 1700 щодо права уповноважених осіб НАЗК складати протоколі про адміністративні (корупційній) правопорушення, втратили свою чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 року №13-р/2020, суд прийшов до висновку, що протокол про адміністративне (корупційне) правопорушення, складений не уповноваженою на те особою.
		Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
		Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
		Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган/ посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні установлюються у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є основним доказом (джерелом доказів) у справі, та яким особі висувається обвинувачення.
		Згідно ст. 252 КУпАП орган /посадова особа/ оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують визнання недопустимими доказів добутими не уповноваженими особами, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відповідне клопотання, у зв`язку з чим з метою додержання принципу законності судового провадження та верховенства права, суд приходить висновку про необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права кримінального процесуального права та вважає за необхідне керуватись при розгляді даної справи положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
		У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті « кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» Eur. Court H. R. Kadubec v. Slovakia Judgment of 2 Sertember 1998. Reports, 1998 VI. представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак, Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальним діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу.
		Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення її вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
		Під час судового розгляду судом встановлено, що протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складені не уповноваженою на те особою, у зв`язку з визнанням неконституційною норми Закону № 1700 щодо права уповноважених осіб НАЗК проводити перевірки та складати протоколи про адміністративні (корупційні) правопорушення, у зв`язку з чим встановлені судом обставини, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 9, ст. 89 КПК України, є безперечною підставою для визнання протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 недопустимими доказами.
		Визнаючи протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом у цій справі суд вважає за необхідне застосувати доктрину «плодів отруєного дерева» до інших доказів зібраних у справі, відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
		Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка висловлена у постанові від 30.10.2019 року (справа № 455/2/17), згідно якої Верховний Суд погоджуючись з судами нижчих інстанцій, якими визнано недопустимим доказом висновки експертиз, зазначив, що у рішенні «Гефген проти Німеччини» ЄСПЛ для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП і, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження по справі про адміністративне (корупційне) правопорушення підлягає закриттю.
		Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1  зач.ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченогоч.ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП.
		Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
		 
		Суддя                                Ю.В.Геєць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...