Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/2505/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано судом: 11.12.2020. Зареєстровано: 13.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2020.
Дата набрання законної сили: 01.12.2020
Номер судового провадження: 854/3657/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		_________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2505/19Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача Домусчі С.Д.
		суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
		за участю секретаря судового засідання  Тутової Л.С.
		представника ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі  Гордієнка К.М.
		фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		представника ФОП ОСОБА_1  адвоката Калімбет Т.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 22 жовтня 2019 року № 000005/21-22-32-222831397 про застосування фінансових санкцій у сумі 250000,00 грн.
		Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі.
		Визнане протиправним та скасоване рішення про застосування фінансових санкцій від 22.10.2019 року № 000005/21-22-32-222831397 прийняте Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот грн.)грн., шляхом безспірного списання.
		27 березня 2020 року Херсонський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яким стягнув на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі судові витрати, що складаються з витрат понесених на отримання професійної правничої допомоги, у розмірі 4204 грн.
		Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
		Апелянт зазначив про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження надання адвокатом правничої допомоги в частині опрацювання законодавчої бази, надання консультацій та формування правової позиції.
		Зазначив апелянт і про те, що розмір витрат на правничу допомогу за участь у судових засіданнях не є пропорційним, оскільки судове засідання 28.02.2020 року не відбулось.
		Також, не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити в повному обсязі заяву про стягнення витрат на правову допомогу.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказав на невмотивованість додаткового рішення суду першої інстанції в частині зазначення про не співмірність витрат на правничу допомогу.
		Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Суд встановив, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений в повному обсязі. 
		19.03.2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Калімбета Т.А., в інтересах позивача, про стягнення з відповідача судових витрат - витрат на правову допомогу в сумі 10726,40 грн. (а.с. 150 - 160).
		Задовольняючи частково заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4204,00 грн., за даних обставин справи є справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.
		Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
		Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи, які входять до складу судових витрат.
		Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. За приписами ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
		Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017 р.; у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018 р.; у судах першої інстанції - з 01.01.2019 р.
		Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (надалі Закон України №5076-VI).
		Згідно зі п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України №5076-VI (у редакції чинній на час укладення договору) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
		1) договір про надання правової допомоги;
		2) довіреність;
		3) ордер;
		4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Згідно із ч.1 ст.27 Закон України №5076-VI договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
		До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч.3 ст.27 Закон України №5076-VI).
		За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється гл.63 ЦК та загальними положенням про договір, передбаченими гл.52 ЦК.
		Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Статтею ст.903 ЦК визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч.5 ст.626 ЦК).
		Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.
		Згідно з ст. 30 Закону України №5076-VI, ст.28 Правил адвокатської етики затверджених 09.06.2017 року Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року (зі змінами затвердженими 15.02.2019 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата, тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Апеляційний суд зазначає, що адвокатський гонорар є однією з умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.
		Відповідно до ст.14 Правил адвокатської етики адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Відповідно до матеріалів справи представником позивача надані докази, які відображають факт надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги та оплату таких послуг в сумі 10 726,40 грн.
		Так, згідно розрахунку витрат та акту виконаних робіт від 12.03.2020 р. на суму 6726,40 грн. (яка подана згідно заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу):
		- за представництво в двох судових засіданнях в суді першої інстанції (28.02.2020 р. та 11.03.2020 р.) - 1681,60 грн.
		- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, надання консультацій, формування правової позиції в суді першої інстанції, ознайомлення з правовими позиціями Верховного Суду, аналіз практики - 5044,80 грн.
		Також в матеріалах справи міститься договір №78 про надання правової допомоги від 18.11.2019 року та квитанція № 55 від 21.11.2019 року на суму 3000 грн. за оплату гонорару за складання та відправлення до Херсонського окружного адміністративного суду позовної заяви, а також договір № 86 про надання правової допомоги від 29.11.2019 року та квитанція № 59 від 02.12.2019 року у сумі 1000 грн. про оплату гонорару за складання та відправлення до Херсонського окружного адміністративного суду заяви про виконання ухвали суду від 26.11.2019 року.
		Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що послуги по опрацюванню законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, надання консультацій, формування правової позиції в суді першої інстанції, ознайомлення з правовими позиціями Верховного Суду, аналіз практики (6 годин) у розмірі 5044,80 грн. не є співмірними та підлягають зменшенню до 2522,40 грн.
		При цьому апеляційний суд зазначає, що, не зважаючи на розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справа не є складною, а подаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокат позивача не надала, а ні копії заяви та доданих до неї додатків відповідно до кількості учасників справи, а ні доказів направлення заяви та доданих до неї додатків до відповідача, що позбавило відповідача можливості реалізувати своє право на надання заяви про зменшення витрат на правничу допомогу.
		Як правильно встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги № 78 від 18.11.2019 р. щодо складання та відправлення до Херсонського окружного адміністративного суду позовної заяви, внаслідок чого вимоги щодо стягнення витрат за подання позовної заяви до суду у розмірі 3000 грн. належним чином не підтверджені та задоволенню не підлягають. Додатково апеляційний суд зазначає, що позов був поданий безпосередньо позивачем, за його підписом.
		Щодо обґрунтованості та пропорційності до предмета спору розміру витрат на професійну правничу допомогу, за участь у судовому засіданні у розмірі (840,80х2) - 1681,60 грн., апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає, що справа розглядалась за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи, судові засідання проводились в режимі відеоконференції за участю позивача та його представника, отже розрахунок витрат у розмірі 1681,60 грн. є обґрунтованим та підтвердженими. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи податкового органу щодо не проведення судового засідання 28.02.2020 року лише з тих підстав, що після початку судового засідання було задоволене клопотання адвоката позивача про відкладення судового розгляду справи.
		При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що витрати за складання та відправлення до Херсонського окружного адміністративного суду заяви про виконання ухвали суду від 26.11.2019 року про залишення позову без руху у розмірі 1000 грн., суд першої інстанції правильно не врахував у загальну вартість наданих послуг з правової допомоги, оскільки складання заяви на усунення недоліків позову є наслідком неналежного складання представником первинної позовної заяви, за що позивач не має нести відповідальність у вигляді понесення додаткових витрат, які сталися з вини представника.
		Стосовно інших посилань апелянтів, апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному додатковому рішенні.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм процесуального права, внаслідок чого апеляційні скарги залишаються без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст. ст. 2-12, 72-81, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд - 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі  залишити без задоволення.
		Додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 540/2505/19  залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 10.12.2020 року.
		 
		 
		Головуючий суддя  Домусчі С.Д.Судді    Семенюк Г.В.   Шляхтицький О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...