Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1.380.2019.001303 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2020. Зареєстровано: 13.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2020.
Дата набрання законної сили: 09.12.2020
Номер судового провадження: К/9901/34355/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 грудня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 1.380.2019.001303
		адміністративне провадження №№К/9901/31821/19, К/9901/31975/19, К/9901/32682/19,  К/9901/34355/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
		суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг-Плаза Сервіс" на постанову та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та від 05 листопада 2019 року (судді: Ніколін В.В., Гінда О.М., Мікула О.І.), касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (суддя: Клименко О.М.), постанову та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та від 05 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг-Плаза Сервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемберг-Плаза Сервіс» (далі - ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач)  у якому, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року, за наслідком якої складено Акт від 20.11.2018 №96/13-01-12-02/40270480.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі №1.380.2019.001303 позов задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області на користь ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» 1921 грн  судового збору та 40000 грн витрат на правничу допомогу.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі №1.380.2019.001303 скасовано в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області на користь ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» 6000 грн витрат на правничу допомогу. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		За результатами апеляційного перегляду справи позивач звернувся із заявою щодо відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою в суді апеляційної інстанці,ї в розмірі 12000 грн.
		 
		Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року заяву ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс»  задоволено частково та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області на користь ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні вимог Товариства про стягнення решти суми судових витрат відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із такими рішеннями суду апеляційної інстанції в частині розподілу  витрат на правову допомогу позивач звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в оскаржуваній частині та залишити в силі частину рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, якою вирішено питання розподілу судових витрат, а також скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відшкодувати товариству судові витрати, понесені в ході апеляційного перегляду цієї справи, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12  000 грн.
		 
		В обґрунтування вимог касаційних скарг посилається на те, що надані ним в межах цієї справи докази відповідають ознакам належності, допустимості, достовірності та достатності, повноцінно обґрунтовують факт, обсяг, грошову та часову ознаку надання професійної правничої допомоги, а, відтак, у суду не було правових підстав для зменшення заявленої до відшкодування суми судових витрат.
		 
		Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій як по суті спору так і в частині стягнення на користь товариства витрат на правову допомогу відповідач також звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами.
		 
		В касаційній скарзі на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року просив скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що дії податкового органу щодо проведення перевірки та складення за її результатами акта є лише службовою діяльністю працівників фіскального органу на виконання своїх професійних обов`язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності певних фактів, які самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків.
		 
		В касаційній скаргзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції скаржник зауважує, що при її ухваленні судом не були враховані критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи  та фінансового стану обох сторін. З огляду на таке просить скасувати додаткову постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, а в задоволенні заяви ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, - відмовити.
		 
		Сторони також скористався своїм процесуальним правом та подали зустрічні відзиви на касаційні скарги, в яких просили залишити скарги опонента без задоволення.
		В судове засідання призначене, на 09 грудня 2020 року, сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, що, водночас, не перешкоджає касаційному розгляду справи.
		За приписами пункту 2 частини першої  статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі - КАС України) суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Аналізуючи правомірність оскаржуваних рішень в частині  визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року, за наслідком якої складено Акт від 20.11.2018 №96/13-01-12-02/40270480, колегія суддів виходить з такого.
		Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 16.10.2018 ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» подало до Головного управління ДФС у Львівській області податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2018 року №9225968708, в якій задекларовано суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 3 436 287 грн.
		Внаслідок чого ГУ ДФС у Львівський області у період з 22.10.2018 по 20.11.2018 була проведена камеральна перевірка ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року.
		В ході означеної перевірки відповідачем на адресу ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» було скеровано запит від 24.10.2018 №36544/10/13-01-12-02 про надання інформації та її документального підтвердження, в якому зазначено, що на підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 ПК України для забезпечення проведення камеральної перевірки суми бюджетного відшкодування ПДВ заявленої по декларації за вересень в сумі 3426287 грн, ГУ ДФС у Львівській області просить представити первинні, банківські документи та регістри бухгалтерського обліку за період вказаний у Додатку 3 податкової декларації з податку на додану вартість, згідно з переліком.
		Листом від 02.11.2018 №2 ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» надано копії витребуваних документів. 
		Крім того, 07.11.2018 відповідачем на підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпунктів 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 87 ПК України, скеровано на адресу ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» запит про надання інформації та її документального підтвердження №38170/10/13-01-12-02, в якому зазначено, що виявлено факти, що можуть свідчити про ймовірність здійснення ризикових операцій ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» за взаємовідносинами з ТОВ «БК «Креатор» та ТОВ «Креаторкомпані» за вересень, жовтень 2016 року, лютий, червень, серпень, жовтень 2017 року.
		За результатами проведення камеральної перевірки відповідачем складено Акт від 20.11.2018 №96/13-01-12-02/40270480, в якому констатовано порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на 3426287 грн та до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 3426287,00 грн в декларації з ПДВ за вересень 2018 року.
		На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.12.2018 №0266601202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3426287,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 856572,00 грн.
		За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 04.04.2019 №15772/6/99-99-11-04-01-25 вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано, а ГУ ДФС у Львівській області зобов`язано розглянути питання щодо документальної позапланової перевірки ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» відповідно до вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
		В свою чергу, предметом розгляду в межах даної справи є виключно правомірність дій контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки за наслідками якої складено Акт від 20.11.2018 №96/13-01-12-02/40270480.
		Вирішуючи даний спір суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що дії вчинені контролюючим органом щодо проведення такої камеральної перевірки в порушення норм ПК України та створюють для позивача правові наслідки у вигляді припинення його права на отримання суми бюджетного відшкодування.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить з такого.
		Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою  статті 2 КАС України  є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		 
		Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті  8, статті  55 Конституції України  полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
		 
		Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. 
		 
		Тобто, саме завдання захисту прав від порушень з боку суб`єктів владних повноважень має першочергове значення в адміністративному судочинстві.
		 
		У рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		 
		Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
		 
		При цьому, ініціюючи позов, особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи     чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність дійсно протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.
		 
		На користь викладеного свідчить також і  стаття 5 КАС України, частиною першою якої передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		 
		Отже,  наявність відповідного порушення  суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи є обов`язковою умовою як  прийнятності  позовної заяви, так і  надання особі правового захисту  судом (статті  2,  5 КАС України).
		 
		З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. При цьому, адміністративний суд повинен перевірити наявність/відсутність порушення права  двічі: вперше під час прийняття позовної заяви до провадження, (чи обґрунтовані доводи позивача про наявність у нього порушеного права, яке дає підстави ініціювати позов);    вдруге - під час вирішення справи по суті (чи встановлені судом факти, що дають підстави до висновку про наявність порушеного права позивача).   
		 
		Таким чином, дійсно, гарантоване  статтею 55 Конституції України  й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим, реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		 
		В даному випадку звернувшись із первинною позовною заявою позивач просив суд надати правову оцінку діям податкового органу щодо проведення камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року, за наслідком якої складено Акт від 20.11.2018 №96/13-01-12-02/40270480, та податковому повідомленню-рішенню від 12.12.2018 №0266601202, прийнятому на підставі такого Акта перевірки, тобто заявлені вимоги перебували у  причино-наслідковому зв`язку.
		 
		Однак, в подальшому, до винесення судового рішення у справі, суб`єктом владних повноважень -    контролюючим органом вищого рівня - податкове повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0266601202 було скасовано. Таким чином допущене відповідачем порушення прав позивача було виправлене самим суб`єктом владних повноважень в порядку адміністративного оскарження. 
		 
		В аспекті заявленого обсягу і змісту позовних вимог виника ситуація, коли правові наслідки дій службових осіб з проведення камеральної перевірки, які теж були предметом судового оскарження, скасовані відповідачем в адміністративному порядку, проте «відкликати» фактично вчинені дії службових осіб ні «de jure», ні «de facto»  неможливо з огляду на те, що вони вже відбулися у просторі і часі.
		 
		Означене мало наслідком подання позивачем заяви про зменшення обсягу позовних вимог, проте від позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, наслідки якої були скасовані самим відповідачем, позивач не відмовився. Навпаки, наполягав на продовженні судового розгляду справи в цій частині, обґрунтовуючи тим, що такі дії суб`єкта владних повноважень порушують його  право на своєчасне отримання сум бюджетного відшкодування.
		 
		З такими доводами погодилися і суди, продовживши розгляд заявлених вимог про визнання протиправними дій по суті, з постановленням за наслідками такого розгляду судових рішень.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду не може визнати обґрунтованими такі висновки судів попередніх інстанцій. 
		 
		В контексті наведеного колегія суддів зауважує, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Вимог про відшкодування майнової чи немайнової шкоди, спричиненої безпосередньо оскаржуваними діями відповідача, позивачем не заявлялося. Правові наслідки, як вже зазначалося вище, скасовані.  Жодних належних доказів в розумінні статті 72 КАС України на підтвердження продовження існування порушення своїх прав у спірних правовідносинах позивачем суду не надано, як і не наведено обґрунтованих доводів та аргументів, яким чином оскаржувані вже вчинені дії відповідача за умови відсутності їх правових наслідків  породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» у сфері публічно-правових відносин, зокрема, яким чином вони перешкоджають заявленню ним сум до бюджетного відшкодування, чи яку іншу обтяжливу дію вони справляють на позивача чи спричиняють інші негативні наслідки, які можна було б усунути шляхом надання особі судового захисту.
		 
		Отже, від часу скасування податкового повідомлення-рішення (виправлення порушення самим відповідачем) у матеріально-правовому вимірі не існувало порушення, яке могло б бути самостійним предметом оскарження у суді та підлягало судовому захисту. 
		 
		За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача, то вимога про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у здійсненні прямих функціональних обов`язків - проведенні перевірки, що документально оформлюється у вигляді акту перевірки, за умови скасування наслідків такої, не може бути окремим і самостійним об`єктом судового контролю, оскільки розгляд і вирішення такого позову судом не матиме своїм правовим наслідком відновлення порушеного права позивача. 
		 
		Так, відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
		 
		Тобто у разі виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
		 
		Верховний Суд висновує, що, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0266601202 в адміністративному порядку, суб`єкт владних повноважень повністю нівелював наслідки проведеної відповідачем камеральної перевірки, чим поновив право позивача, порушене діями з її проведення, та усунув перешкоди у праві на бюджетне відшкодування, яке у позивача існувало до моменту звернення до суду, та яке може бути реалізоване шляхом виконання передбачених законом процедур.
		 
		Суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували та дійшли помилкового висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позовних вимог. В той же час наведені вище обставини є беззаперечною підставою до закриття провадження, а відтак, - рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав, визначених частиною 1  статті 354 КАС України, а провадження у справі, - закриттю на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.
		 
		За приписами частини другої статті 238 КАС України у випадку закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
		 
		Аналогічний обов`язок на суд касаційної інстанції покладають також положення частини 6 статті 139 КАС України.
		 
		Вирішуючи питання про наявність правових підстав до відшкодування та розмір судових витрат, що підлягають такому відшкодуванню, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позов було задоволено.
		 
		Верховний Суд, за обставин, що склалися у даній справі, такий висновок не підтримав. Це, відповідно, змінює й підходи до питання розподілу судових витрат. 
		 
		Так, судові витрати, за приписами частини 1 статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх, відповідно, частиною третьою цієї статті віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Позивачем у справі заявлено до відшкодування саме суми сплаченого судового збору й витрати на професійну правничу допомогу в обох інстанціях.
		 
		Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).
		 
		Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»). 
		 
		Клопотання, якого вимагає закон, у матеріалах справи відсутнє, - що унеможливлює здійснення відповідної процесуальної дії судом під час вирішення касаційної скарги.  
		 
		Витрати ж на правничу допомогу адвоката відповідно до частини 2 статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України. 
		 
		Однак, зі змісту цієї норми закону, не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України. Стаття 140 КАС України також незастосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви позивача про відмову від позову в означеній частині позовних вимог.
		 
		Разом з тим, частина 8 статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. 
		 
		З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе і необхідне на підставі частини 8 статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.
		 
		Керуючись статтями 238, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг-Плаза Сервіс" та Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.
		 
		Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року.
		 
		Закрити провадження у справі №1.380.2019.001303 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг-Плаза Сервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча суддя:                                                                                            І.Л. Желтобрюх
		 
		Судді:                                                                                                                  О.В. Білоус 
		                                                                                                                            
		                                                                                                            Н.Є. Блажівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...