Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/108/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2020.
Дата набрання законної сили: 09.12.2020
Номер судового провадження: 51-4188км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220780000778

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		09 грудня 2020 року
		м. Київ
		справа № 635/108/19
		провадження № 51-4188км20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 червня 2020року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Харківський районний суд Харківської області ухвалою від 02 червня 2020року задовольнив клопотання прокурора та обрав обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів (до 31 липня 2020року). 
		Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, захисник ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
		Харківський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вказану ухвалу місцевого суду, мотивувавши відмову тим, що чинними нормами кримінального процесуального закону не передбачено порядку апеляційного оскарження ухвали про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обґрунтовує свої вимоги тим, що ухвала апеляційного суду є незаконною, оскільки апеляційний суд дійшов безпідставного висновку щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Та обставина, на його думку, що в рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі №4-р/2019, яким у відповідній частині визнано неконституційними положення ч. 2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), зазначено «продовження» строку тримання під вартою, а не «обрання», не може бути підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Стверджує, що рішення апеляційного суду позбавляє ОСОБА_6 права на доступ до правосуддя. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення вимог касаційної скарги захисника.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до ч.2 ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Як убачається з матеріалів провадження, місцевий суд під час судового провадження постановив рішення, за яким задоволено клопотання прокурора та обрано обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів (до31 липня 2020року). 
		Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, захисник ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку. 
		Апеляційний суд вказав, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 подано на судове рішення місцевого суду, яке відповідно до вимог ст.392 КПК окремому оскарженню не підлягає, та керуючись положеннями ч. 4 ст.399 цього Кодексу, відмовив у відкритті апеляційного провадження.
		Однак із таким рішенням суду апеляційної інстанції не може погодитися суд касаційної інстанції.
		Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).
		Визначений законом обсяг права на апеляційний перегляд справи має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист для досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції, що кореспондується з п. 2.3 рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019.
		Так, частинами 1, 3 ст. 392 КПК визначено перелік судових рішень, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку. При цьому ч. 2 вказаної статті КПК, було передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, зазначених у ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
		Статтею 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
		Конституційний Суд рішенням від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнав таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), положення ч. 2 ст.392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
		Мотивами для такого рішення зазначено, зокрема, необхідність надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження як прояву гарантії виконання державою міжнародних зобов`язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.
		Наведене узгоджується з ч. 4 ст. 5 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним. Крім того, можливість апеляційного оскарження та перегляду апеляційним судом рішення про тримання під вартою, ухваленого судом першої інстанції, має на меті, насамперед, уникнення свавільного позбавлення свободи.
		Також Конституційний Суд України зазначив, що положення статей 3, 21, 29 у системному зв`язку з ч. 1 ст. 55 Конституції України зобов`язують орган законодавчої влади під час здійснення регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов`язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
		Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції. 
		Водночас, у диспозиціях статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні за своїм правовим значенням. При цьому обрання є первинною стадією під час застосування запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження  вторинною, що наступає за певних умов, до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		Таким чином колегія суддів, проаналізувавши зазначені положення кримінального процесуального закону у їх взаємозв`язку з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, дійшла висновку, що зміст та обсяг кримінальної процесуальної норми ч. 2 ст. 392 КПК дає підстави до окремого апеляційного оскарження як ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, так і судового рішення, на підставі якого під час судового провадження в суді першої інстанції обвинуваченому такий запобіжний захід обрано. Такий висновок ґрунтується на логічному способі тлумачення змісту закону, зокрема такого його виду як з`ясування обсягу і змісту наступного правового явища (як похідного від попереднього) в залежності від змісту і обсягу правового явища, що є підґрунтям до його виникнення. 
		Підсумовуючи викладене колегія суддів виходить з того, що право на окреме апеляційне оскарження постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (наступне правове явище за його обранням та застосуванням), вказує про встановлення в законі й права на оскарження в зазначеному порядку ухвали про обрання такого заходу.
		Разом із тим викладена апеляційним судом позиція стосовно того, що у рішенні Конституційного Суду України використано термін «продовження» строку тримання особи під вартою, а не «обрання», на переконання колегії суддів, призводить до звуження прав обвинуваченого та обмежує право такої особи на доступ до правосуддя. 
		Зазначене узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема з постановами від 23 січня 2020 року (справа№505/2898/19, провадження № 51-5283км19), від 11 березня 2020 року (справа №522/13084/19, провадження № 51-5026км19).
		З урахуванням наведеного апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_7 , неправильно витлумачив положення норми ст. 392 КПК, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність у захисника права на оскарження зазначеної ухвали суду.
		Таким чином, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати викладене в цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 червня 2020 року, якою відмовлено увідкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 02червня 2020року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...