Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 447/2056/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Порушення обов'язків щодо охорони майна.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2020. Зареєстровано: 13.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2020.
Дата набрання законної сили: 07.12.2020
Номер судового провадження: 11-кп/811/1041/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019141210000017

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 447/2056/19            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/1041/20    Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		    07 грудня 2020 року м. Львів 
		 
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
		 
		Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження №42019141210000017 від 06.05.2019 р. про обвинувачення
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
		за ч.2 ст. 197-1 КК України
		 
		за участю: прокурора ОСОБА_7 , 
		захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		представника потерпілого ОСОБА_10 
		 
		за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 31 серпня 2020 року,-
		 
		встановила:
		 
		вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 31.08.2020 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
		Обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши ОСОБА_6 під варту в залі суду.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 31.08.2020. 
		Згідно вироку, в період часу з початку травня 2019 року по 09 серпня 2019, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , всупереч встановленому законом порядку, а саме: в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь - яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», всупереч вимогам постанови КМУ №209 від 04 березня 1997 р. «Правил охорони електричних мереж», вчинив самовільне захоплення земельних ділянок в охоронній зоні уздовж ліній електропередач ЛЕП - 10 кВ Л-87-19 потужністю 10 кВ та ПЛ 110 кВ Південна  Бібрка відп. На ПС Красів, потужністю 110 кВ, а саме: земельних ділянок комунальної власності житлової та громадської забудови, площею 0,1040 га та 0,0125 га (разом 0,1165 га), які розташовані в межах населеного пункту с. Красів. Миколаївського району, Львівської області та земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,0500 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Тростянецької ОТГ Миколаївського району, Львівської області, всього загальною площею 0, 1665 га.
		В с. Красів Миколаївського району Львівської області, розташовані земельні ділянки приватної власності, а саме: кадастровий номер 4623084800:07:000:0210, площею 0, 4322 га. для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_6 , земельна ділянка з кадастровим номером 4623084800:01:001:0008, площею 0.1998 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить ОСОБА_6 , земельна ділянка з кадастровим номером 4623084800:01:001:0054, площею 0.2000 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить ОСОБА_6 .
		Водночас ОСОБА_6 , усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, достовірно знаючи, що він не має права на зайняття та використання земельних ділянок державної та комунальної власності, які знаходяться в с. Красів, Тростянецької ОТГ Миколаївського району Львівської області в межах та за межами населеного пункту, що розташовані в межах земель охоронних зон ліній електропередач ЛЕП - 10 кВ Л-87-19 потужністю 10 кВ та ПЛ 110 кВ Південна - Бібрка з відп. На ПС Красів. потужністю 110 кВ та зоні особливого режиму використання, на яких обмежено діяльність, за межами відведених ОСОБА_6 земельних ділянок у приватну власність, вчинив самовільне зайняття вказаних земель в охоронній зоні зазначених ліній електропередач та зоні особливого режиму використання, на яких обмежено діяльність, площею 0.1665 га., шляхом складування на них розібраних нерухомих залишків автотранспортних засобів (кузовів та металобрухту) та часткового огородження металевою сіткою (колючий дріт) та долучення їх до земельних ділянок приватної власності з кадастровими номерами 4623084800:01:001:0008 та 4623084800:01:001:0054.
		Всього ОСОБА_6 вчинив самовільне зайняття земель державної та комунальної власності в охоронній зоні ліній електропередач та зоні особливого режиму використання земель, загальною площею 0.1665 га.
		Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив самовільне зайняття земель в охоронній зоні та зоні особливого режиму використання земель, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України.
		На даний вирок адвокат ОСОБА_8 захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати, ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що сторона захисту з призначеним строком покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік і 3 місяці не погоджується, вважає, що призначене покарання обвинуваченому є несправедливим через його суворість. При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд вказав, що врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання до 2016 року характеризується типово, його вік, те що він є батьком трьох дітей, відсутність як пом`якшуючих так і обтяжуючих покарання обставин. При цьому, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_6 за злочин невеликої тяжкості (на час вчинення)/нетяжкий злочин (на час постановлення вироку) дійшов висновку про необхідність обрання йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік і 3 місяці.
		Поряд з цим апелянт наполягає, що за самовільне зайняття земельних ділянок, зазначених у повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_6 вже було притягнуто до відповідальності.
		Вказує,що немаєпідстав визнаватисамовільне зайняттяземельної ділянкитриваючим злочином. Вказана позиція викладена у Науково-практичному коментарі Кримінального кодексу України (2018 рік) за редакцією ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
		У цьому зв`язку захист стверджує, що діяння по зайняттю ОСОБА_6 земельної ділянки станом на час притягнення його до відповідальності Держгеокадастром у травні 2019 році було повністю давно закінчене, так як вже на той час давно були наявні усі ознаки об`єктивної його сторони. 
		Наголошує, що жоден свідок обвинувачення чи представники потерпілих не те, що не підтвердили, а й прямо спростували викладене в обвинуваченні і в вироку твердження, що земельні ділянки були зайняті автозломом у травні-серпні 2019 року. Зі слів різних осіб, це відбулось у проміжку 2006  2015 років, але аж ніяк не в травні-червні 2019 року.
		Заслухавши доповідача, виступ захисників та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора та представника потерпілого, які заперечили апеляційну скаргу, при цьому представник потерпілого вказав, що вважає призначене обвинуваченому покарання надто суворим, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
		Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 409 КПК України підставою дляскасування абозміни судовогорішення прирозгляді справив судіапеляційної інстанціїє: 1)неповнота судовогорозгляду; 2)невідповідність висновківсуду,викладених усудовому рішенні,фактичним обставинамкримінального провадження; 3)істотне порушеннявимог кримінальногопроцесуального закону; 4)неправильне застосуваннязакону Українипро кримінальнувідповідальність. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Так, твердження апелянта про допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 с. 197-1 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.
		Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом , оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		З вироку вбачається, що висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
		Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань допитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_13 - начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів Держекоінспекції у Львівській області, який показав суду, що їх було залучено листом в межах кримінального провадження. Управлінням Геокадастру було встановлено, що особа яка користується земельною ділянкою не має документів на земельну ділянку. При обстеженні території було проведено експертизу забруднення зазначеної земельної ділянки та встановлено, що вказаній ділянці завдано значної шкоди  знято верхній родючий шар. Також повідомив, що земельні ділянки, які займає ОСОБА_6 не всі були огороджені, навпроти огородженої ділянки були зайняті металобрухтом неогороджені земельні ділянки, що знаходились під лініями електропередач;
		допитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_14 , який показав суду, що знайомий із обвинуваченим ОСОБА_6 понад 20 років та інколи в нього працює. Відносно зазначеної ситуації повідомив, що поки проводили ремонт на території шроту, а саме: рівняли ділянку з допомогою бульдозера, то почали складати кузова автомобілів внизу ділянки та під електричною опорою. Він особисто складав кузова без коліс взимку 2006-2007 років. Також зазначив, що вказівок складати кузова за межами ділянки йому ніхто не давав. А також вказівок прибрати територію земельної ділянки йому теж ніхто не давав. Крім того, повідомив суд, що був водієм евакуатора та перевозили кузова, які розвантажував за огородженою територією ОСОБА_6 вказівку куди і звідки перевозити автомобілі йому давав ОСОБА_6 , фактично він працював на його замовлення;
		допитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_15 - провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Золочівському, Миколаївському, Перемишлянському р-нах та м.Львові, Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області, який показав суду, що з приводу порушення умов використання земельних ділянок вони проводили огляд та встановили, що на зазначених територіях незаконно складено автомобілі. Зазначене обстеження земельної ділянки вони проводили навесні 2019 року, в результаті було виявлено факт зайняття земель комунальної та державної власності. На ОСОБА_6 було накладено штраф, який він не сплатив, а тому справу було передано прокурору. Самовільно захоплені земельні ділянки відображені на плані;
		допитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_16  начальник Миколаївського РЕМ, який показав суду, що ОСОБА_6 було порушено охоронні зони ліній електропередач. Зазначив, що звертались до обвинуваченого усно з приводу зайняття земельної ділянки, однак згідно Інструкції мали зробити це письмово;
		допитаної в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_17 , яка показала суду, що у неї з ОСОБА_6 неприязні відносини. Автозлом функціонує понад вісім років. Три роки тому вона разом з однодумцями звернулась із колективним зверненням, що діяльність автошроту обмежує рух транспортних засобів та його діяльність проводиться з клієнтами на дорозі і люди які їдуть як в село так і назад мають чекати поки клієнти шроту поїдуть. Автомобілі поскладані вздовж 100 метрів по обидва боки дороги. Також повідомила суд, що бачила як ОСОБА_6 безпосередньо контролює та продає там автозапчастини, зокрема її знайомі купували в нього автозапчастин. Неодноразово вона зверталась в поліцію та до депутатів щодо діяльності автошроту;
		допитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_18 , який показав суду, що у нього із ОСОБА_6 нейтральні стосунки, обвинувачений є власником автошроту та керує його діяльністю. Автомобілі поскладані з правого боку по напрямку руху в село від траси Київ-Чоп.
		Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться на оглянутому в судовому засіданні в суді першої інстанції флеш-носії із записом огляду від 23.05.18, згідно якого судом встановлено, що на відео №3 (39 хвилина) ОСОБА_6 підтвердив, що так як ніхто не заперечував то він самовільно поскладав машини на земельній ділянці, що йому не належить, оскільки у нього на території місця не було. На відео 4 видно, що поскладані транспортні засоби на узбіччі дороги в межах охоронної зони трансформатора, що забезпечує вуличне освітлення та шрот, також кузова транспортних засобів поскладано вздовж дороги по обидва боки, в безпосередній близькості до дорожнього покриття та під лінією електропередач;
		Крім того, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_6 дані, що містяться у: протоколу огляду від 23 травня 2019 згідно якого, у ході огляду земельної ділянки з кадастровим номером 4623084800:07:000:0210 така зайнята частинами транспортних засобів, тобто на ній здійснюється діяльність із порушенням норм цільового використання вказаної категорії земель. Земельна ділянка вказана на схемі є самозахопленню та приєднаною до приватизованої ОСОБА_6 . Складання кузовів автомобілів здійснюється дуже щільно, що в деяких місцях унеможливлює прохід. На даній земельній ділянці верхній шар ґрунту знятий без належних на те дозволів. Земельна ділянка вказана на схемі до протоколу огляду №3 із земель комунальної власності являється самозахопленою шляхом складання на ній кузовів автомобілів, деталей та запчастин; у повідомленні ПрАТ «Львівобленерго» від 06.08.2019, згідно якого ПрАТ «Львівобленерго» не надавало дозвіл гр. ОСОБА_6 на розміщення та складування в охоронній зоні ЛЕП кузовів транспортних засобів, що підтверджується картографічним планом.
		Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності.Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
		Колегією суддів, в ході дослідження матеріалів кримінального провадження не встановлено порушень процесуального законодавства під часзбирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.
		На переконання колегії суддів, дії обвинуваченого ОСОБА_6 з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земель в охоронній зоні та зоні особливого режиму використання земель.
		Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що обвинуваченого ОСОБА_6 було вже притягнуто до адміністративної відповідальності, за самовільне зайняття земельних ділянок, зазначених у повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, то як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно показань самого ОСОБА_6 він знав, що самовільно захопив земельні ділянки шляхом складування на них частин автомобілів та після того як був притягнутий до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення обочин дороги частково звільнив ділянки від кузовів та частин автомобілів, та на їх місце після сплати штрафу знову складав частини транспортних засобів, а саме: транспортні засоби він складав на відстані близько одного метра від опор ліній електропередач. Тобто згідно пояснень ОСОБА_6 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення обочин дороги, що веде в село Красів.
		Разом з тим, на переконання колегії суддів, доводи викладені захисником в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість є підставними.
		Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. 
		Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		При цьому, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України.
		Так, системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому з огляду на положення ст. 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої мети покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні ряду покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має урахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
		Відтак, колегія суддів вважає за необхідне вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 31 серпня 2020 року стосовно ОСОБА_6 в частині покарання змінити. Вважати ОСОБА_6 засудженим до 1 року 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Призначене ОСОБА_6 покарання за вчинений ним злочин буде, на думку апеляційного суду, пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Так, колегія суддів, призначаючи ОСОБА_6 покарання, враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання до 2016 року характеризується типово, його вік, те, що він є батьком трьох дітей, відсутність як пом`якшуючих так і обтяжуючих покарання обставин.
		На переконання колегії суддів, зазначені вище обставини справи та дані про особу ОСОБА_6 у своїй сукупності, дають суду достатні підстави прийти до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою та застосування протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, необхідних для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.
		На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що даний вирок суду підлягає до зміни. З урахуванням наведеного, обставин вчиненого діяння, та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, враховуючи дані про особу винного і того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, колегія суддів приходить до висновку, що даний вирок суду підлягає до зміни.
		Керуючись ст.ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів
		 
		постановила:
		 
		апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 задоволити частково. 
		Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 31 серпня 2020 року стосовно ОСОБА_6 в частині покарання змінити.
		Вважати ОСОБА_6 засудженим до 1 року 3 місяців позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: 
		1)періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Строк відбуття покарання рахувати з моменту проголошення судового рішення.
		В решті вирок залишити без змін.
		На ухвалу суду може бути подано касаційну скаргу в трьохмісячний термін з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...