Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/10164/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2020.
Дата набрання законної сили: 07.12.2020
Номер судового провадження: 61-12328ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Ухвала
		 
		07 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/10164/19
		провадження № 61-12328св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О. 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Суханової Є. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.
		 
		Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
		Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач, ухиляючись від можливого виконання рішення суду може відчужити спірне майна на користь інших осіб.
		 
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року заяву задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку НОМЕР_1 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0693, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, площею 0,0236 га, розташовану по АДРЕСА_1 . 
		Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		При цьому судом зазначено, що обрані види забезпечення позову передбачені статтею 151 ЦПК України та є співмірними із заявленими позовними вимогами.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. 
		Встановивши, що заявником не обґрунтовано існування ризику відчуження спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви   ОСОБА_1 .
		 
		Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду,                                      ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду і закрити апеляційне провадження. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами існує спір про право та є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача на володіння майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача. 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку, підлягає закриття з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Однією із основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. 
		 
		Згідно з частиною другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу. У частині першій цієї статті 
		є відповідний перелік ухвал суду першої інстанції. Згідно з ним окремо 
		від рішення суду в апеляційному порядку можна оскаржити, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови 
		в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову (пункт 4).
		 
		Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої 
		та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку 
		у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. 
		 
		Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити 
		у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього кодексу, після 
		їх перегляду в апеляційному порядку.
		 
		Оскільки за змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України відсутня процесуальна можливість оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у забезпеченні позову, так само неможливим 
		є й касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено 
		у задоволенні відповідної заяви. Таке обмеження не позбавляє учасника справи права на повторне звернення із заявою про забезпечення позову до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.
		 
		Обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову, постанови суду апеляційного суду, згідно з якою відмовлено у забезпеченні позову за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову чи залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не нівелюють для учасника справи можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.
		 
		Вказаний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження                             № 14-88цс20).
		 
		Отже, оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України не підлягає, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати 
		від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги 
		до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується 
		у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services 
		v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року в справі                          № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити. Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою                   ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року підлягає закриттю, оскільки зазначене судове рішення не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
		 
		У жовтні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Васильєв М. О. подав до Верховного Суду заяву про передачу справи на розгляд об`єднаної палати з метою формування єдиної практики при розгляді аналогічних справ та застосуванні норм права, а саме: статей 149, 150, 374 ЦПК України.
		 
		Частиною другою статті 302 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		 
		Оскільки встановлено, що касаційне провадження касаційною скаргою                    ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня                       2020 року відкрито помилково, тобто розгляд справи не здійснюється, відсутні правові підстави для вирішення заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Васильєва М. О. про передачу справи на розгляд об`єднаної палати.
		 
		Керуючись частиною другою статті 302, частиною першою статті 389, статтями 396, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційне провадження в справі № 369/10164/19 за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Суханової Є. М., закрити. 
		 
		Відмовити в задоволенні заяви  ОСОБА_2 , поданої адвокатом Васильєвим Максимом Олександровичем, про передачу справи на розгляд об`єднаної палати. 
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді :В. С. Жданова   В. М. Ігнатенко   В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...