Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/4064/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2020.
Дата набрання законної сили: 09.12.2020
Номер судового провадження: 61-18461ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем  України  
		 
		09 грудня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 554/4064/17-ц   
		 
		провадження № 61-18461св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		представник позивача - ОСОБА_2 ;
		відповідач - ОСОБА_3 ;
		треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гризунова Олександра Віталіївна;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 
		2019 року у складі судді Тімошенко Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у складі колегії суддів: 
		Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Дряниці Ю. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина
		Короткий зміст позовної заяви
		У травні 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гризунова О. В., про зміну черговості одержання права на спадкування та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. 
		Позовна заява мотивована тим, що його сестра - ОСОБА_6 протягом останніх років свого життя важко хворіла і він за власні кошти забезпечував її лікування та утримання у медичних закладах держави Ізраїль. Протягом останніх місяців її життя (з вересня 2011 року по січень 2012 рік) він оплачував проїзд і роботу медпрацівників, які доглядали за сестрою, а після її смерті разом з батьком організував її поховання.
		Оскільки він не є громадянином України, необізнаний з чинним законодавством України та не брав участі у розгляді справи № 554/3112/13 за позовом батька - ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , чоловіка померлої сестри, про визнання права власності на 1/8 частину спадкового 
		майна, а тому не міг раніше скористатися своїм правом відповідно 
		до частини другої статті 1259 ЦК України на спадкування майна сестри. 
		По приїзду на територію України він дізнався про своє право та звернувся до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гризунової О. В., яка постановою від 18 травня 2017 року відмовила йому 
		у вчиненні нотаріальної дії з підстав, що він не належить до спадкоємців першої черги.
		Посилаючись на викладене,  ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право 
		на спадкування першої черги майна спадкодавця - його рідної сестри ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що останнім не надано належних та допустимих доказів перебування його сестри - ОСОБА_6 за весь час проживання 
		у м. Тель-Авів, держава Ізраїль, у безпорадному стані, внаслідок чого вона 
		не могла самостійно забезпечувати свої потреби та перебувала на його утриманні. Сам факт спільного і тривалого проживання позивача однією сім`єю зі спадкодавцем не є безумовною підставою для визнання його спадкоємцем першої черги. Також суд першої інстанції відмовив 
		у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено наявність у нього об`єктивних, непереборних труднощів для вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено 
		без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави 
		від 04 червня 2019 року - без змін. 
		Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме його допомога (опіка, матеріальна та інша допомога) протягом тривалого часу проживання та лікування у м. Тель-Авів, держава Ізраїль, була визначальною для ОСОБА_6 , яка через тяжку хворобу знаходилася у безпорадному стані. Отже, позивач не довів, що 
		є його процесуальним обов`язком, тих обставин, яким він обґрунтовував свої позовні вимоги, а його посилання на встановлені обставини рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року у справі № 554/6977/14 преюдиційного значення у цій справі не мають, так як вказане судове рішення стосується інших сторін та правовідносин, що виникли після смерті ОСОБА_8 (частина четверта статті 82 ЦПК України). Крім того, оскільки позивачу відмовлено у зміні черговості одержання права на спадкування, то інша його вимога про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини юридичного значення не має, так як є спадкоємці першої черги, а саме  ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (чоловік і діти спадкоємця), які прийняли спадщину у встановленому законом порядку. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду м. Полтави.
		У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи 
		між суддями від 09 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачеві у зв`язку зі звільненням у відставку попереднього судді-доповідача. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу 
		Гризунова О. В., про зміну черговості одержання права на спадкування 
		та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призначено до судового розгляду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили 
		та не оцінили доводів позивача про те, що він піклувався про здоров`я сестри - ОСОБА_6 , яка важко хворіла, супроводжував її на процедури, забезпечував харчуванням, консультаціями, ніс витрати на купівлю ліків 
		та її догляд у м. Тель-Авів, держава Ізраїль. Його сестра - ОСОБА_6 
		у 2009 році перенесла операцію у зв`язку із захворюванням на рак та 
		у подальшому проходила хіміотерапію, а тому саме з цього часу вона стала перебувати у безпорадному стані. Зазначені обставини встановлені рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 
		2014 у справі № 554/6977/14-ц, а тому не потребують доказуванню. Також суди, зазначивши, що ОСОБА_6 сама отримувала пенсію у державі Ізраїль, не дослідили, чи достатньо було її розміру для проживання, харчування та лікування у медичних закладах іншої країни. Займаючись допомогою сестрі, витрачаючи кошти і час, він фактично зруйнував свій бізнес. Крім того, суди не врахували, що юридична необізнаність позивача 
		із законодавством України, його проживання в іншій країні, стрес 
		від смерті рідної сестри, своя хвороба та робота є об'єктивними 
		причинами для визначення додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини. При цьому зазначено, що представник позивача у суді апеляційної інстанції мав подати додаткові докази, що надійшли з Ізраїлю 
		і об`єктивно не міг подати до районного суду, проте суд апеляційної інстанції, незважаючи на подане 07 вересня 2019 року клопотання про відкладення розгляду справи, 09 вересня 2009 року ухвалив судове рішення по суті спору. 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив 
		ОСОБА_3 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної 
		скарги - безпідставними. Посилання касаційної скарги на помилкове незастосування судами попередніх інстанцій положень частини другої 
		статті 1259 ЦК України безпідставні, так як наведені обставини не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а носять характер припущень. Рішення Октябрького районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року (справа № 554/6977/14-ц), на яке посилається позивач, 
		не є преюдиційним для цієї справи. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , рідним братом якої є позивач -  ОСОБА_1 
		08 лютого 2012 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О. В. заведено спадкову справу № 3/2012 на майно померлої ОСОБА_6 . Спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини 
		за законом, є: чоловік ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , батько ОСОБА_7 , який рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2014 року, у справі № 554/6977/14-ц 
		за позовом ОСОБА_3 усунутий від спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України (т. 1, а. с. 8-18, 20).
		ОСОБА_6 з 2010 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала у м. Тель-Авів, держава Ізраїль, де у відповідних медичних центрах проходила медичне лікування у зв`язку з онкозахворюванням.
		Зі змісту рішення Октябрького районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року вбачається, що 15 грудня 2010 року ОСОБА_6 була госпіталізована у медичний центр «Іхілов» (м. Тель-Авів, держава Ізраїль), де перебувала до 25 березня 2011 року, та повторно була госпіталізована 
		у цей медичний заклад 11 липня 2011 рокуі саме з цієї дати перебувала 
		у безпорадному стані (т. 1, а. с. 8-18).
		2.     Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального 
		кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають. 
		Предметом позову є зміна черговості одержання права на спадкування, 
		що є винятком із загального правила черговості та встановлення іншого, 
		ніж передбаченого законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом. Зазначене обумовлене ідеєю справедливості 
		та необхідності стимулювати потенційних спадкоємців до турботливого ставлення до спадкодавця за його життя. 
		Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка 
		є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка 
		має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був 
		у безпорадному стані.
		Тлумачення вказаної норми права дає підстави дійти висновку, що зміна черговості одержання права на спадкування можлива за наявності таких обставин: 1) спадкодавцю надавалася матеріальна або інша допомога 
		з боку спадкоємця; 2) така допомога надавалася протягом тривалого часу; 3) безпорадний стан самого спадкодавця; 4) фізична особа відноситься 
		до кола спадкоємців за законом. Ці умови розширеному тлумаченню 
		не підлягають і для ухвалення судового рішення суд повинен дослідити всіх їх одночасно, що є вимогою статей 263-265, 382 ЦПК України.
		Судами встановлено що ОСОБА_6 з 2010 року та по день її смерті, 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала у м. Тель-Авів, держава Ізраїль, 
		де у відповідних медичних закладах проходила медичне лікування у зв`язку з онкозахворюванням.
		Рішенням Октябрького районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року у справі № 554/6977/14-ц, що набрало законної сили, за позовом 
		ОСОБА_3 усунено від права на спадкування батька померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на підставі частини п`ятої 
		статті 1224 ЦК України. Вказаним рішенням суду встановлено, що 15 грудня 2010 року ОСОБА_6 була госпіталізована у медичний центр «Іхілов» 
		(м. Тель-Авів, держава Ізраїль), де перебувала до 25 березня 2011 року, 
		та повторно була госпіталізована у цей медичний заклад 11 липня 2011 року і саме з цієї дати перебувала у безпорадному стані (т. 1, а. с. 8-18).
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме його допомога (опіка, матеріальна та інша допомога) протягом тривалого часу проживання та лікування у м. Тель-Авів, держава Ізраїль, була визначальною для ОСОБА_6 , яка через 
		тяжку хворобу знаходилася у безпорадному стані, а його посилання на встановлені обставини рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року у справі № 554/6977/14 преюдиційного значення 
		у цій справі не мають, так як вказане судове рішення стосується інших сторін та правовідносин, що виникли після смерті ОСОБА_8 . 
		Проте з такими висновками судів погодитися не можна у зв`язку з їх передчасністю. 
		У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 
		2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Тобто безпорадність пов`язана саме із станом здоров`я спадкодавця. 
		Cудам слід було дослідити твердження позивача і оцінити надані ним докази щодо того, що саме він піклувався сестрою, а саме надавав фактичні послуги, так як сестра перебувала у безпорадному стані, а також тривалість часу надання такої допомоги аж до дня смерті спадкодавця.  
		Зі змісту Октябрького районного суду м. Полтави від 25 вересня 2015 року 
		у справі № 554/6977/14-ц, що набрало законної сили, а саме із показання свідків, вбачається, що саме ОСОБА_1 надавав допомогу, піклувався і дбав про свою сестру, яка у період з 11 липня 2011 року і до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у безпорадному стані, що було зумовлено тяжкою хворобою, внаслідок чого остання не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги і піклування. 
		Зазначені обставини були встановлені Октябрьським районним судом 
		м. Полтави та взяті за основу, як докази, які стали підставою для усунення батька померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 від права на спадкування.
		Вказуючи період, протягом якого сестра позивача перебувала 
		у безпорадному стані, а саме з 11 липня 2011 року по 18 січня 2012 року, суди не звернули уваги на те, що цей термін «вирвано» з контексту всього змісту судового рішення, а саме його мотивувальної частини, оскільки 
		в ньому чітко вказано, що сестра позивача - ОСОБА_6 у 2009 році перенесла операцію у зв`язку з онкозахворюванням, 15 грудня 2010 року її було госпіталізовано у медичний центр «Іхілов» (м. Тель-Авів, держава Ізраїль), а у подальшому, 11 липня 2011 року знову була її госпіталізація. Саме на такі фактичні обставини тривалості часу надання спадкодавцеві допомоги посилався позивач у позовній заяві, надаючи відповідні докази, проте судами ці обставини й надані докази належним чином не дослідженні. 
		Апеляційний суд, обмежившись лише тим, що ці обставини в силу 
		частини четвертої статті 82 ЦПК України преюдиційного значення не мають, так як судове рішення від 25 вересня 2015 року стосується інших сторін 
		та правовідносин, що виникли після смерті ОСОБА_8 , належним чином не дослідив зазначені вище обставини, а саме не встановив, хто саме піклувався про стан здоров`я спадкодавця, яка потребувала стороннього догляду, допомоги, враховуючи її перебування у медичних закладах іншої країни. При цьому матеріали справи не містять доказів, що таку допомогу спадкодавцю надавали інші особи.  
		Крім того, відповідно до неспростованих доводів позивача, допомога спадкодавцю надавалася до дня її смерті. Суди не дали оцінки тому, що матеріальна допомога - це не лише надання засобів для існування, а й оплата комунальних послуг, ліків придбання необхідних особистих речей для хворого тощо. 
		При цьому Верховний Суд зазначає, що закликання до спадкування на підставі судового рішення у зв`язку зі зміною черговості не є окремим видом спадкування, так як згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Отже, це є лише особливим порядком закликання до спадкування за відсутності заповіту. 
		Верховний Суд звертає увагу й на порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. 
		Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору 
		та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, а у підготовчому засіданні суд вирішує питання про 
		вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше (пункт 4 частини першої статті 197 ЦПК України). При цьому відповідачами 
		у справі щодо зміни черговості одержання права на спадкування є всі спадкоємці за законом, які мають приорітет у спадкуванні по відношенню до позивача. Проте спадкоємці, які прийняли спадщину, а саме 
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залучені до участі у справі як треті особи, що є порушенням норм цивільного процесуального права.  
		З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судами не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.
		Отже, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, 
		є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Г. В. Коломієць 
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...