Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 484/1926/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2020.
Дата набрання законної сили: 14.12.2020
Номер судового провадження: 61-17571ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		14 грудня 2020 року
		м. Київ
		справа №484/1926/20
		провадження № 61-17571ск20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня          2020 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №13» про встановлення факту відсутності перебування в трудових відносинах та визнання трудового договору неукладеним,
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Будівельно-монтажне управління №13» про встановлення факту відсутності перебування у трудових відносинах та визнання трудового договору неукладеним.
		Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року провадження у справі закрито.
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позовні вимоги спрямовані на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх достовірності, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 30 червня 2020 року в цивільній справі  №333/6816/17.
		У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга           ОСОБА_1 на  ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2020 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року, в якій скаржник просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 19 ЦПК України, погодившись з висновком суду першої інстанції про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, Як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування правового висновку, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду. Також зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо засобу захисту порушених прав шляхом визнання укладеного трудового договору недійсним.
		Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
		Відповідно до частини другої статті 394 ЦПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах)
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті  400 ЦПК України).
		Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Оскаржуваними судовими рішеннями зазначено, що заявлені позовні вимоги, спрямовані на оцінювання трудового договору, який є предметом доказування в іншій справі, на предмет допустимості не може бути предметом судового розгляду.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що в провадженні СВ Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №42020151300000001 від 08 січня 2020 року, в якому 30 травня 2020 року вручено письмове повідомлення про підозру майстру будівельних та монтажних робіт ТОВ «Будівельно-монтажне управління №13» ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 366 КК України за фактом заволодіння бюджетними коштами під час виконання робіт по об`єкту. На час розгляду цієї справи досудове розслідування було завершено та з 24 липня 2020 року сторонам надано доступ до матеріалів кримінального провадження в порядку статті 290 КПК України. В ході здійснення досудового розслідування органами досудового слідства були отримані копії трудової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «БМУ №13», наказу №39 про призначення ОСОБА_1 відповідальним за здійснення контролю за веденням робіт та сторінки відомостей про нарахування та виплати заробітної плати та інших документів.
		Таким чином, суди дійшли висновку, що оскільки оспорюваний трудовий договір є доказом у кримінальному провадженні, а тому, спростування достовірності цього доказу не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, а таке питання повинно вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
		Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи в касаційному порядку оскаржувані судові рішення у справі №333/6816/17, серед іншого надала правовий висновок, викладений в постанові від 30 червня 2020 року, щодо застосування норми статті 19 ЦПК України до спорів з приводу надання оцінки документу, який є предметом доказування в кримінальному судочинстві. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. 
		У цій справі позивач звернувся до суду з позовом до суду про визнання договору неукладеним, вважаючи, що відповідач порушив його цивільне право, уклавши оспорюваний трудовий договір без відома позивача та проти його волі. Проте, позовні вимоги фактично спрямовані на оцінювання доказу (трудового договору) на предмет його належності та допустимості з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі, в якій позивач має статус підозрюваного.
		Таким чином, суди правильно застосували норму статті 19 ЦПК України до цих правовідносин, дійшовши висновку, що такі позовні вимоги не підлягають судовому розгляду, та такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 30 червня 2020 року в цивільній справі №333/6816/17.
		Аналогічні правові висновки Верховного Суду з приводу недопустимості розгляду в порядку цивільного судочинства позовних вимог, спрямованих на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі, викладені в постановах від 23 вересня 2020 року у справі №761/29995/17, від 25 листопада 2020 року у справі №760/16924/18.
		Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій через їх невідповідність правовому висновку Верховного Суду з приводу застосування норми права у аналогічних правовідносинах та підстав для відступлення від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, яким користувалися суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір. Натомість, скаржник наводить лише порівняння спірних відносин у цій справі з правовідносинами, розглядаючи які Велика Палата Верховного Суду надавала правові висновки у зазначених скаржником справах.
		Посилання скаржника як на підставу касаційного оскарження на відсутність правового висновку Верховного Суду з приводу способу захисту порушеного права шляхом визнання укладеного трудового договору недійсним суд не бере до уваги, оскільки такого роду питання вирішуються за умови розгляду справи по суті, проте, у касаційному порядку оскаржується ухвала про закриття провадження у справі, якою вирішувалося процесуальне питання щодо дотримання правил предметної юрисдикції.
		За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2020 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
		Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2020 року та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №13» про встановлення факту відсутності перебування в трудових відносинах та визнання трудового договору неукладеним.
		Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                            А.  А.  Калараш
		Є. В. Петров
		О. С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...