Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/2760/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2020. Зареєстровано: 16.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2020.
Дата набрання законної сили: 10.12.2020
Номер судового провадження: 22-ц/4820/1242/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		____________________________________________________________________
		                                       Справа № 683/2760/19
		Провадження № 22-ц/4820/1242/20
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		10 грудня 2020 року м. Хмельницький
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.,
		секретар судового засідання  Дубова М.В.,
		з участю апелянта,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2020 року, суддя Андрощук Є.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про поновлення терміну подачі заяв про відпустку та звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання надати відпустку, зобов`язання внести виправлення в трудовій книжці, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, виплату вихідної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства,
		 
		встановив:
		 
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, поновлення терміну подачі заяв про відпустку та звільнення, зобов`язання надати відпустку, зобов`язання внести виправлення в трудовій книжці, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, виплату вихідної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства. 
		В обґрунтування позову вказав на те, що з 06 листопада 2015 року до 01 липня 2019 року він працював у ФОП ОСОБА_2 оператором АЗС №2. 01 липня 2019 року його було звільнено з роботи незаконно, оскільки заяву про звільнення за власним бажанням він написав під психологічним тиском, вимоги ч. 6 ст.38КЗпП України щодо його звільнення не дотримано. Зазначив, що згідно ст.3Закону України«Про відпустки» він мав право на надання відпустки з наступним звільненням в останній день відпустки, про що ним було подано заяву. Вважає, що він повинен був бути звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією підприємства, оскільки АЗС №2 з 25 червня 2019 року була зачинена та фактично не працювала. Оскільки він протягом 3 років і 8 місяців неодноразово працював у надурочний час, що разом склало 1 рік та 4 місяці, працював у вихідні та святкові дні та в нічний час, тому оплата праці повинна бути проведена у подвійному розмірі, чого зроблено не було.
		З урахуванням викладеного та поданих заяв про уточнення і збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив поновити термін подачі заяв про відпустку та звільнення, поновити його на посаді оператора АЗС №2 з 01 липня 2019 року, зобов`язати ФОП ОСОБА_2 видати наказ про надання ОСОБА_1 відпустки, виправити вкладиш у трудову книжку без зазначення записів, що порочать позивача, стягнути 195980,88 грн., яких 178876,76 грн.  сума невиплаченої заробітної плати, 11073 грн. - виплати за час вимушеного прогулу за період з 02 липня 2019 року до 07 жовтня 2019 року, 6031,12 грн. - вихідна допомога у зв`язку з ліквідацією підприємства.
		Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. 
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердила, що в день написання ОСОБА_1 заяви про звільнення на останнього чинився тиск, надані відповідачем табелі відпрацьованого ним робочого часу та відповідні зарплатні відомості сфальшовані позивачем. У зарплатних відомостях зазначені нарахування інших грошових сум, ніж ті, що були фактично йому виплачені. Відповідач не нараховував та не сплачував заробітну плату з урахування надурочних годин, святкових та вихідних днів. Суд не врахував, що надані відповідачем змінні звіти згідно яким начебто працював ОСОБА_4 не відповідають дійсності, оскільки у відповідний проміжок часу працював він. В той же час згідно документів, наданих відповідачем, він, начебто, перебував у відпустці. При звільненні йому не було виплачено заробітної плати за чотири дні щорічної відпустки та не взято до уваги, що автозаправна станція як структурний підрозділ юридичної особи ліквідована, у зв`язку з чим його звільнення за власним бажанням є незаконним.
		В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення щодо письмових доказів, наданих представником відповідача в суді апеляційної інстанції. 
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередньому судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, надав суду письмові докази щодо графіку роботи позивача та його заробітної плати.
		Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом ФОП ОСОБА_2 №12 від 05 листопада 2015 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду оператора АЗС з 06 листопада 2015 року з окладом згідно штатного розпису, про що до трудової книжки ОСОБА_1 внесено відповідний запис (т. 1, а.с. 3, 20).
		Згідно заяви ОСОБА_1 від 07 березня 2019 року останньому надано щорічну відпустку на 24 календарних дні з 11 березня 2019 року по 03 квітня 2019 року за період роботи з 06 листопада 2016 року по 02 листопада 2017 року (т. 2, а.с. 145, 146).
		Наказом ФОП ОСОБА_2 №7 від 15 травня 2019 року ОСОБА_1 згідно його заяви від 15 травня 2019 року надано щорічну відпустку на 24 календарних дні з 20 травня 2019 року по 12 червня 2019 рік за період роботи з 06 листопада 2017 року по 05 листопада 2018 року (т. 2, а.с. 147, 148).
		01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою про звільнення за власним бажанням з 01 липня 2019 року (т. 1, а.с. 18).
		01 липня 2019 року наказом ФОП ОСОБА_2 №8 ОСОБА_1 було звільнено з посади оператора АЗС з 01 липня 2019 року за власним бажанням з виплатою компенсації основної щорічної відпустки за 14 днів (т. 1, а.с. 19) Відповідний запис внесено до трудової книжки ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 3). Того ж дня позивач був ознайомлений із наказом про звільнення, отримав трудову книжку та отримав компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку тривалістю 14 днів, що визнано сторонами.
		Як вбачається з даних колективного договору ФОП ОСОБА_2 та уповноваженого трудового колективу на 2016-2020 роки від 26.02.2016 року, зареєстрованого в управлінні соцзахисту населення Старокостянтинівської РДА, №64 від 07.04.2016 року, з 01.01.2016 року встановлено розміри тарифних ставок та посадових окладів для виробничого персоналу згідно з додатком до Договору. Посадовий оклад на 2016 року оператора АЗС становив з 01.01.2016 року - 1380 грн., з 01.05.2016 року - 1500 грн., з 01.12.2016 року - 1600 грн. (т. 1, а.с. 142-146, 147).
		Відповідно до змін до Договору від 02.01.2018 року та від 03.01.2019 року розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 року встановлено 3723 грн., з 01.01.2019 року - 4173 грн., відповідно (т. 1, а.с. 151-154).
		Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що звільнення позивача відбулось за його заявою та у зазначений позивачем день, 01 липня 2019 року, при цьому роботодавцем було дотримано усіх вимог щодо процедури звільнення позивача за ст. 38 КЗпП України. Подальші звернення ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відкликання заяви від 01 липня 2019 року про звільнення за власним бажанням не є підставою для визнання незаконним та скасування наказу ФОП ОСОБА_2 №8 від 01 липня 2019 року про звільнення позивача з займаної посади, оскільки чинним законодавством не передбачено відкликання працівником заяви про звільнення за власним бажанням після його звільнення. Суд вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення термінів подачі заяв про відпустку та зобов`язання ФОП ОСОБА_2 видати наказ про надання ОСОБА_1 відпустки також не підлягають задоволенню, оскільки роботодавцем було дотримано вимоги чинного законодавства щодо прав позивача на відпустку.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вихідної допомоги у зв`язку з ліквідацією підприємства суд прийшов до висновку, що припинення одного виду діяльності ФОП ОСОБА_2 , а саме роздрібної торгівлі пальним через АЗС №2 не є ліквідацією підприємства відповідно до ст. 44 КЗпП України, тому відсутні правові підстави для стягнення ОСОБА_1 6031,12 грн. вихідної допомоги. В іншій частині вимог суд вказав, що позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата відповідно до умов чинного законодавства та колективного договору згідно посадового окладу позивача та відповідно до відпрацьованих позивачем годин роботи, у зв`язку з чим інші позовні вимоги задоволенню також не підлягають.
		Висновок суду не є в повній мірі обґрунтованим з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно зположеннями ст.38КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
		Суд першої інстанції правильно встановив, що позивача звільнено на підставі поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням, а законодавством не передбачено можливості відкликання поданої заяви про звільнення після фактичного звільнення працівника (т. 1, а.с. 18).
		Доводи ОСОБА_1 щодо написання ним відповідної заяви під тиском, який чинився на нього роботодавцем свого підтвердження в суді також не знайшли.
		Судом вірно зазначено, що згідно даних з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_2 , окрім роздрібної торгівлі нафтопродуктами здійснює також іншу господарську діяльність, зокрема торгівлю будівельними матеріалами, відтак суд обґрунтовано зазначив щодо відсутності правових підстав для висновку про те, що звільнення позивача зумовлено ліквідацією юридичної особи.
		Відповідно доч.ч.1,2ст.50КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
		Згідно з ч. 1 ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
		Положеннями ст. 54 КЗпП України передбачено, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2частини першої і частина третя статті 51). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
		Згідно зч.1ст.62КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП України).
		Частиною першоюстатті 111КЗпП України встановлено, що при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.
		Відповідно до ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
		Згідно зі ст. 95КЗпП України мінімальна заробітна плата це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
		Крім цього рішенням КонституційногоСуду України № 8-рп/2013від 15.10.2013 року встановлено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
		Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
		Згідно зі статтею 1Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		У статті 2Закону України«Про оплатупраці» визначено структуру заробітної плати, відповідно до якої до заробітної плати входить: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. 
		Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.
		Підприємства у колективному договорі самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови впровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. При цьому підприємства повинні дотримуватися норм і гарантій, передбачених законодавством, а також генеральними і галузевими (регіональними) угодами.
		Частиною 6статті 6Закону України«Про оплатупраці» передбачено, що мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
		Як вбачається з додатків до колективного договору укладеного між ФОП ОСОБА_2 та уповноваженим від трудового колективу ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 142-154), табелів обліку робочого часу (т. 1, а.с. 28-65), звітів поданих до фіскальних органів про суми нарахованої заробітної плати та зарплатних відомостей за період роботи позивача з 06 листопада 2015 року по грудень 2016 року включно, ОСОБА_1 при п`ятиденному робочому тижні було нараховано і виплачено зарплату не нижче мінімального розміру у відповідності до законодавства з розрахунку його посадового окладу, що становив суму в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний період року, але за календарний місяць не нижче мінімального розміру заробітної плати встановленої законом.
		Твердження позивача про те, що йому у вказаний період з 06 листопада 2015 року по грудень 2016 року нараховувалась і виплачувалась заробітна плата нижче мінімального встановленого законодавством розміру, а також не були оплачені надурочні, святкові та вихідні дні, а також робота у нічний час матеріалами справи не підтверджується. 
		Разом з тим, як вбачається зі змісту змінних звітів АЗС №2 ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 працював у період часу з січня 2017 року до червня 2019 року позмінно, а саме в період своєї зміни з 00 год. по 23 год. 55 хв. з подальшим наданням одного та двох діб відпочинку (т.1, а.с. 97-140, додатково надані матеріали). Незважаючи на те, що вказане суперечить наданим відповідачем суду табелям робочого часу позивача (т. 1, а.с. 42-72) вищевказані обставини підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 , яка працювала бухгалтером у ФОП ОСОБА_2 та визнається представником відповідача в суді. 
		Відповідно до ст.3-1Закону України«Про оплатупраці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.
		Згідно з положеннями ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
		Стаття 107КЗпП України передбачає, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
		Відповідно до ст. 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
		Враховуючи, що ОСОБА_1 , як вбачається зі змісту змінних звітів, працював надурочно, у період святкових та неробочих днів, а також у нічний час, належним розрахунком його заробітної плати є наступний розрахунок.
		У січні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 1-16) пропрацював 16 змін по 24 год. (у неробочий день 01.01.2017 року, 03.01.2017 року, 05.01.2017 року, у неробочий день 07.01.2017 року, у неробочий день 09.01.2017 року, 11.01.2017 року, 13.01.2017 року, у неробочий день 15.01.2017 року, 17.01.2017 року, 19.01.2017 року, у неробочий день 21.01.2017 року, 23.01.2017 року, 25.01.2017 року, 27.01.2017 року, у неробочий день 29.01.2017 року, 31.01.2017 року) тобто 384 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 159 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2017 року по 01.05.2017 рік склав 1600 грн., а також його роботу у святкові, неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у січні 2017 року становить 10,06 грн. (1600 грн.:159 год.). У січні ОСОБА_1 пропрацював 384 год., з яких 144 год. у неробочі дні (6 днів*24 год.) та 128 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 225 год. (384 год.-159 год.) з яких 72 год. (15.01.2017 року, 21.01.2017 року, 29.01.2017 року) надурочно у неробочі дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1600 грн. окладу (за 159 год. роботи з яких 72 год. роботи у вихідні дні 01.01.2017 року, 07.01.2017 року, 09.01.2017 року, доплата за яку складає + 724,32 грн. (72 год.*10,06 год.) + 875,68 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати  (1600 грн.+724,32 грн.))+4527 грн. (225 год. надурочних*10,06 грн.*2)+724,32 грн. (72 год. надурочної роботи у вихідні дні 15.01.2017 року, 21.01.2017 року, 29.01.2017 року*10,06 грн.)+386,30 грн. (128 год. роботи у нічний час*10,06 грн.*30%.), що в сумі склало 8837,62 грн. Однак, як вбачається зі звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 5587,62 грн. (8837,62 грн.3250 грн.).
		У лютому 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 17-26) пропрацював 10 змін по 24 год. (02.02.2017 року, неробочий день 04.02.2017 року, 06.02.2017 року, 08.02.2017 року, неробочий день 12.02.2017 року, 15.02.2017 року, неробочий день 18.02.2017 року, 21.02.2017 року, 24.02.2017 року, неробочий день 27.02.2017 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 160 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2017 року по 01.05.2017 рік склав 1600 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у лютому 2017 року становить 10 грн. (1600 грн.:160 год.). У лютому ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 96 год. у неробочі дні (4 днів*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 80 год. (240 год.-160 год.) з яких 24 год. (27.02.2017 року) надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1600 грн. окладу (за 160 год. роботи з яких 72 год. роботи у вихідні дні 04.02.2017 року, 12.02.2017 року, 18.02.2017 року, доплата за яку складає + 720 грн. (72 год.*10 грн.)+880 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати2320 грн. (1600 грн.+720 грн.))+1600 грн. доплата за надурочну роботу (80 год. надурочних*10 грн.*2)+240 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 27.02.2017 року * 10 грн.)+240 грн. (80 год. роботи у нічний час*10 грн.*30% ), що в сумі склало 5280 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 2030 грн. (5280 грн.3250 грн.).
		У березні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 27-36) пропрацював 10 змін по 24 год. (02.03.2017 року, у неробочий день 05.03.2017 року, неробочий день 08.03.2017 року, неробочий день 11.03.2017 року, 14.03.2017 року, 17.03.2017 року, 20.03.2017 року, 23.03.2017 року, неробочий день 26.03.2017 року, 29.03.2017 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 175 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2017 року по 01.05.2017 рік склав 1600 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у березні 2017 року становить 9,14 грн. (1600 грн.:175 год.). У березні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 96 год. у неробочі дні (4 днів*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 65 год. (240 год.-175 год.) з яких 24 год. (26.03.2017 року) надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1600 грн. окладу (за 175 год. роботи з яких 72 год. роботи у вихідні дні 05.03.2017 року, 08.03.2017 року, 11.03.2017 року, доплата за яку складає + 658,08 грн. (72 год.*9,14 грн.)+941,92 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати2258,08 грн. (1600 грн.+658,08 грн.))+1188,20 грн. доплата за надурочну роботу (65 год. надурочних*9,14 грн.*2)+219,36 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 26.03.2017 року*9,14 грн.)+219,36 грн. (80 год. роботи у нічний час*9,14 грн.*30%), що в сумі склало 4826,92 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 1576,92 грн. (4826,92 грн.3250 грн.).
		У квітні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 37-46) пропрацював 10 змін по 24 год. (неробочий день 01.04.2017 року, 04.04.2017 року, 07.04.2017 року, 10.04.2017 року, 13.04.2017 року, неробочий день 16.04.2017 року, 19.04.2017 року, неробочий день 22.04.2017 року, 25.04.2017 року, 28.04.2017 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 152 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2017 року по 01.05.2017 рік склав 1600 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у квітні 2017 року становить 10,52 грн. (1600 грн.:152 год.). У квітні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 днів*24 год.) та 80 год. у нічний час. ОСОБА_1 надурочно пропрацював 88 год. (240 год.-152 год.) з яких 24 год. (22.04.2017 року) надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1600 грн. окладу (за 152 год. роботи з яких 72 год. роботи у вихідні дні 01.04.2017 року, 16.04.2017 року, доплата за яку складає + 504,96 грн. (48 год.*10,52 грн.)+ 1095,04 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати 2320 грн. (1600 грн.+504,96 грн.))+1851,52 грн. доплата за надурочну роботу (88 год. надурочних*10,52 грн.*2)+252,48 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 22.04.2017 року * 10,52 грн.)+252,48 грн. (80 год. роботи у нічний час*10,52 грн.*30%), що в сумі склало 5556,48 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 2306,48 грн. (5556,48 грн.3250 грн.).
		У травні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 47-57) пропрацював 11 змін по 24 год. (неробочий день 01.05.2017 року, 04.05.2017 року, неробочий день 07.05.2017 року, 10.05.2017 року, 13.05.2017 року, 16.05.2017 року, 19.05.2017 року, неробочий день 22.05.2017 року, 25.05.2017 року, неробочий день 28.05.2017 року, 31.05.2017 року) тобто 264 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 159 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.05.2017 року по 01.12.2017 рік склав 1684 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у травні 2017 року становить 10,59 грн. (1684 грн.:159 год.). У травні ОСОБА_1 пропрацював 264 год., з яких 96 год. у вихідні дні (4 днів*24 год.) та 88 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 105 год. (264 год.-159 год.) з яких 48 год. (22.05.2017 року, 28.05.2017 року) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1684 грн. окладу (за 159 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 01.05.2017 року, 07.05.2017 року, доплата за яку складає + 508,32 грн. (48 год.*10,59 год.)+1007,68 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати  (1684 грн.+508,32 грн.))+2223,90 грн. (105 год. надурочних*10,59 грн.*2)+508,32 грн. (48 год. надурочної роботи у вихідні дні 22.05.2017 року, 28.05.2017 року*10,59 грн.)+279,58 грн. (88 год. роботи у нічний час*10,59 грн.*30%), що в сумі склало 5204,12 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 1954,12 грн. (5204,12 грн.3250 грн.).
		У червні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 58-67) пропрацював 10 змін по 24 год. (неробочий день 03.06.2017 року, 06.06.2017 року, 09.06.2017 року, 12.06.2017 року, 15.06.2017 року, неробочий день 18.06.2017 року, 21.06.2017 року, неробочий день 24.06.2017 року, 27.06.2017 року, 30.06.2017 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 159 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.05.2017 року по 01.12.2017 рік склав 1684 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у червні 2017 року становить 10,59 грн. (1684 грн.:159 год.). У червні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 81 год. (240 год.-159 год.) з яких 24 год. (24.06.2017 року ) працював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1684 грн. окладу (за 159 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 03.06.2017 року, 18.06.2017 року,доплата заяку складає+508,32грн.(48год.* 10,59 год.)+1007,68 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати  (1684 грн.+508,32 грн.))+1715,58 грн. (81 год. надурочних*10,59 грн.*2)+ 254,16 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 24.06.2017 року* 10,59 грн.)+254,16 грн. (80 год. роботи у нічний час*10,59 грн.*30%), що в сумі склало 5423,90 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донараховано заробітну плату у розмірі 2173,90 грн. (5423,90 грн.3250 грн.).
		У липні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 68-77) пропрацював 10 змін по 24 год. (03.07.2017 року, 06.07.2017 року, неробочий день 09.07.2017 року, 12.07.2017 року, неробочий день 15.07.2017 року, 18.07.2017 року, 21.07.2017 року, 24.07.2017 року, 26.07.2017 року, неробочий день 30.07.2017 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 168 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.05.2017 року по 01.12.2017 рік склав 1684 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у липні 2017 року становить 10,02 грн. (1684 грн.:168 год.). У липні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 88 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 72 год. (240 год.-168 год.) з яких 24 год. (30.07.2017 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1684 грн. окладу (за 168 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 09.07.2017 року, 15.07.2017 року, доплата за яку складає + 480,96 грн. (48 год.*10,02 год.)+1035,04 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати  (1684 грн.+480,96 грн.))+1442,88 грн. (72 год. надурочних*10,02 грн.*2)+ 240,48 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 30.07.2017 року*10,02 грн.)+240,48 грн. (80 год. роботи у нічний час*10,02 грн.*30% ), що в сумі склало 5123,84 грн. Однак, як вбачається зі звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не була донарахована заробітна плата у розмірі 1873,84 грн. (5123,84 грн.3250 грн.).
		У серпні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 78-87) пропрацював 10 змін по 24 год. (02.08.2017 року, неробочий день 05.08.2017 року, 08.08.2017 року, 11.08.2017 року, 14.08.2017 року, 17.08.2017 року, неробочий день 20.08.2017 року, 23.08.2017 року, неробочий день 26.08.2017 року, неробочий день 29.08.2017 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 175 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.05.2017 року по 01.12.2017 рік склав 1684 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у серпні 2017 року становить 9,62 грн. (1684 грн.:175 год.). У серпні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 65 год. (240 год.-175 год.) з яких 24 год. (26.08.2017 року) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1684 грн. окладу (за 175 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 05.08.2017 року, 20.08.2017 року, доплата за яку складає + 461,76 грн. (48 год.*9,62 год.)+1054,24 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати  (1684 грн.+461,76 грн.))+1250,60 грн. (65 год. надурочних*9,62 грн.*2)+ 230,88 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 26.08.2017 року * 9,62 грн.)+230,88 грн. (80 год. роботи у нічний час*9,62 грн.*30%), що в сумі склало 4912,36 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не була донарахована заробітна плата у розмірі 1662,36 грн. (4912,36 грн.3250 грн.).
		У вересні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 88-97) пропрацював 10 змін по 24 год. (01.09.2017 року, 04.09.2017 року, 07.09.2017 року, неробочий день 10.09.2017 року, 13.09.2017 року, неробочий день 16.09.2017 року, 19.09.2017 року, 22.09.2017 року, 25.09.2017 року, 28.09.2017 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 168 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.05.2017 року по 01.12.2017 рік склав 1684 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у вересні 2017 року становив 10,02 грн. (1684 грн.:168 год.). У вересні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 48 год. у вихідні дні (2 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 72 год. (240 год.-168 год.), відтак йому підлягало нарахуванню 1684 грн. окладу (за 168 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 10.09.2017 року, 16.09.2017 року, доплата за яку складає + 480,96 грн. (48 год.*10,02 год.)+1035,04 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати  (1684 грн.+480,96 грн.))+1442,88 грн. (72 год. надурочних*10,02 грн.*2)+240,48 грн. (80 год. роботи у нічний час*10,02 грн.*30%), що в сумі склало 4883,36 грн. Однак, як вбачається зі звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 1633,36 грн. (4883,36 грн.  3250 грн.).
		У жовтні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 98-108) пропрацював 11 змін по 24 год. (неробочий день 01.10.2017 року, 04.10.2017 року, неробочий день 07.10.2017 року, 10.10.2017 року, 13.10.2017 року, неробочий день 16.10.2017 року, 19.10.2017 року, неробочий день 22.10.2017 року, 25.10.2017 року, неробочий день 28.10.2017 року, 31.10.2017 року) тобто 264 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 167 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.05.2017 року по 01.12.2017 рік склав 1684 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у жовтні 2017 року становив 10,08 грн. (1684 грн.:167 год.). У жовтні ОСОБА_1 пропрацював 264 год., з яких 120 год. у вихідні дні (5 днів*24 год.) та 88 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 97 год. (264 год.-167 год.) з яких 48 год. (22.10.2017 року, 28.10.2017 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1684 грн. окладу (за 167 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 01.10.2017 року, 07.10.2017 року, доплата за яку складає + 483,84 грн. (48 год.*10,08 год.)+1032,16 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати  (1684 грн.+483,84 грн.))+1955,52 грн. (97 год. надурочних*10,08 грн.*2)+483,84 грн. (48 год. надурочних робіт у вихідні дні 22.10.2017 року, 28.10.2017 року*10,08 грн.)+266,11 грн. (88 год. роботи у нічний час*10,08 грн.*30%), що в сумі склало 5421,63 грн. Однак, як вбачається зі звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3250 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 2171,63 грн. (5421,63 грн.3250 грн.).
		У листопаді 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 109-118) пропрацював 10 змін по 24 год. (неробочий день 04.11.2017 року, 06.11.2017 року, 09.11.2017 року, неробочий день 12.11.2017 року, 15.11.2017 року, неробочий день 18.11.2017 року, 21.11.2017 року, 24.11.2017 року, 27.11.2017 року, 30.11.2017 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 176 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.05.2017 року по 01.12.2017 рік склав 1684 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у листопаді 2017 року становить 9,57 грн. (1684 грн.:176 год.). У листопаді ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 64 год. (240 год.-176 год.), відтак йому підлягало нарахуванню: 1684 грн. окладу (за 176 год. роботи з яких 72 год. роботи у вихідні дні 04.11.2017 року, 12.11.2017 року, 18.11.2017 року доплата за яку складає + 689,04 грн. (72 год.*9,57 год.)+826,96 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати  (1684 грн.+689,04 грн.))+1224,96 грн. (64 год. надурочних*9,57 грн.*2)+229,68 грн. (80 год. роботи у нічний час*9,57 грн.*30%), що в сумі склало 4654,64 грн. Однак, як вбачається зі звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 4232,08 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не була донарахована заробітна плата у розмірі 422,56 грн. (4654,64 грн.4232,08 грн.).
		У грудні 2017 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 119-128) пропрацював 10 змін по 24 год. (неробочий день 03.12.2017 року, 06.12.2017 року, неробочий день 09.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року, 21.12.2017 року, неробочий день 24.12.2017 року, 27.12.2017 року, неробочий день 30.12.2017 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 168 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.12.2017 року склав 1762 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у грудні 2017 року становив 10,49 грн. (1762 грн.:168 год.). У грудні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 96 год. у вихідні дні (4 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 72 год. (240 год.-168 год.) з яких 48 год. (24.12.2017 року, 30.12.2017 року ) працював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1762 грн. окладу (за 168 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 03.12.2017 року, 09.12.2017 року, доплата за яку складає + 503,52 грн. (48 год.*10,49 год.)+934,48 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3200 грн. мінімальної заробітної плати  (1762 грн.+503,52 грн.))+1510,56 грн. (72 год. надурочних*10,49 грн.*2)+503,52 грн. (48 год. надурочної роботи у вихідні дні 24.12.2017 року, 30.12.2017 року*10,49 грн.)+251,76 грн. (80 год. роботи у нічний час*10,49 грн.*30%), що в сумі склало 5465,84 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 2567,92 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не була донарахована заробітна плата у розмірі 2897,92 грн. (5465,84 грн.2567,92 грн.).
		У січні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 3, а.с. 191-200) пропрацював 10 змін по 24 год. (02.01.2018 року, 05.01.2018 року, неробочий день 08.01.2018 року, 11.01.2018 року, неробочий день 14.01.2018 року, 17.01.2018 року, неробочий день 20.01.2018 року, 23.01.2018 року, 26.01.2018 року, неробочий день 29.01.2018 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 168 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року склав 1762 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у січні 2018 року становив 10,49 грн. (1762 грн.:168 год.). У січні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 96 год. у вихідні дні (4 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 72 год. (240 год.-168 год.) з яких 24 год. (29.01.2018 року ) працював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1762 грн. окладу (за 168 год. роботи з яких 72 год. роботи у вихідні дні 08.01.2018 року, 14.01.2018 року, 20.01.2018року доплатаза якускладає +755,28грн.(72год.* 10,49 год.)+1205,72 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1762 грн.+755,28 грн.))+1510,56 грн. (72 год. надурочних*10,49 грн.*2)+ 251,76 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 29.01.2018 року*10,49 грн.)+251,76 грн. (80 год. роботи у нічний час*10,49 грн.*30%), що в сумі склало 5737,08 грн. Однак, як вбачається зі звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не була донарахована заробітна плата у розмірі 1837,08 грн. (5737,08 грн.3900 грн.).
		У лютому 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 3, а.с. 201-210) пропрацював 10 змін по 24 год. (01.02.2018 року, неробочий день 04.02.2018 року, 07.02.2018 року, неробочий день 10.02.2018 року, 13.02.2018 року, 16.02.2018 року, 19.02.2018 року, 22.02.2018 року, неробочий день 25.02.2018 року, 28.02.2018 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці склала 160 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року склав 1762 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у лютому 2018 року становить 11,01 грн. (1762 грн.:160 год.). У лютому ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 днів*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 72 год. (240 год.-168 год.) з яких 24 год. (25.02.2018 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1762 грн. окладу (за 160 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 04.02.2018 року, 10.02.2018року доплата за яку складає + 528,48 грн. (48 год.*11,01 год.)+1432,52 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1762 грн.+528,48 грн.))+1510,56 грн. (72 год. надурочних*11,01 грн.*2)+ 264,24 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 25.02.2018 року*11,01 грн.)+264,24 грн. (80 год. роботи у нічний час*11,01 грн.*30%), що в сумі склало 5762,04 грн. Однак, як вбачається зі звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 1862,04 грн. (5762,04 грн.3900 грн.).
		У березні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 3, а.с. 211-220) пропрацював 10 змін по 24 год. (03.03.2018 року, 06.03.2018 року, неробочий день 09.03.2018 року, 12.03.2018 року, 15.03.2018 року, неробочий день 18.03.2018 року, 21.03.2018 року, неробочий день 24.03.2018 року, 27.03.2018 року, 30.03.2018 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 167 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року склав 1762 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у березні 2018 року становить 10,55 грн. (1762 грн.:167 год.). У березні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 73 год. (240 год.-167 год.) з яких 24 год. (24.03.2018 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1762 грн. окладу (за 167 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 09.03.2018року,18.03.2018року доплата за яку складає + 506,40 грн. (48 год.*10,55 год.)+1205,72 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1762 грн.+506,40 грн.))+1454,60 грн. (72 год. надурочних*10,55 грн.*2)+ 253,20 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 24.03.2018 року*10,55 грн.)+253,20 грн. (80 год. роботи у нічний час*10,55 грн.*30%), що в сумі склало 5684 грн. Однак, як вбачається зі змісту звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 1784 грн. (5684 грн.3900 грн.).
		У квітні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 3, а.с. 221-230) пропрацював 10 змін по 24 год. (02.04.2018 року, 05.04.2018 року, неробочий день 08.04.2018 року, 11.04.2018 року, неробочий день 14.04.2018 року, 17.04.2018 року, 20.04.2018 року, 23.04.2018 року, 26.04.2018 року, неробочий день 29.04.2018 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 159 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року склав 1762 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у квітні 2018 року становив 11,08 грн. (1762 грн.:159 год.). У квітні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 81 год. (240 год.-159 год.) з яких 24 год. (29.04.2018 року) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1762 грн. окладу (за 159 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 08.04.2018 року, 14.04.2018року доплатаза якускладає +531,84грн.(48год.* 11,08 год.)+1429,16 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1762 грн.+531,84 грн.))+1794,96 грн. (81 год. надурочних*11,08 грн.*2)+ 265,92 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 29.04.2018 року*11,08 грн.)+265,92 грн. (80 год. роботи у нічний час*11,08 грн.*30%), що в сумі склало 6049,80 грн. Однак, як вбачається зі звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 2149,80 грн. (6049,80 грн.3900 грн.).
		У травні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 3, а.с. 231-240) пропрацював 10 змін по 24 год. (02.05.2018 року, 05.05.2018 року, 08.05.2018 року, 11.05.2018 року, 14.05.2018 року, 17.05.2018 року, неробочий день 20.05.2018 року, 23.05.2018 року, неробочий день 26.05.2018 року, 29.05.2018 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 159 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року склав 1762 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у травні 2018 року становить 11,08 грн. (1762 грн.:159 год.). У травні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 48 год. у вихідні дні (2 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 81 год. (240 год.-159 год.) з яких 24 год. (26.05.2018 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1762 грн. окладу (за 159 год. роботи з яких 24 год. роботи у вихідні дні 20.05.2018року доплата за яку складає + 265,92 грн. (24 год.*11,08 год.) +1695,08 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1762 грн.+265,92 грн.))+1794,96 грн. (81 год. надурочних*11,08 грн.*2)+265,92 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 29.05.2018 року*11,08 грн.)+265,92 грн. (80 год. роботи у нічний час*11,08 грн.*30%), що в сумі склало 6049,80 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 2149,80 грн. (6049,80 грн.900 грн.).
		У червні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 3, а.с. 241-250) пропрацював 10 змін по 24 год. (01.06.2018 року, 04.06.2018 року, 07.06.2018 року, неробочий день 10.06.2018 року, 13.06.2018 року, неробочий день 16.06.2018 року, 19.06.2018 року, 22.06.2018 року, 25.06.2018 року, неробочий день 28.06.2018 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 159 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року склав 1762 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у червні 2018 року становить 11,08 грн. (1762 грн.:159 год.). У червні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 48 год. у вихідні дні (2 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 81 год. (240 год.-159 год.) з яких 24 год. (28.06.2018 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1762 грн. окладу (за 159 год. роботи з яких 24 год. роботи у вихідні дні 10.06.2018року доплата за яку складає + 265,92 грн. (24 год.*11,08 год.) +1695,08 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1762 грн.+265,92 грн.))+1794,96 грн. (81 год. надурочних*11,08 грн.*2)+265,92 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 28.06.2018 року*11,08 грн.)+265,92 грн. (80 год. роботи у нічний час*11,08 грн.*30%), що в сумі склало 6049,80 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 2149,80 грн. (6049,80 грн.  3900 грн.).
		У липні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т.4, а.с.129-139) пропрацював 11 змін по 24 год. (неробочий день 01.07.2018 року, 04.07.2018 року, неробочий день 07.07.2018 року, 10.07.2018 року, 13.07.2018 року, 16.07.2018 року, 19.07.2018 року, неробочий день 22.07.2018 року, 25.07.2018 року, неробочий день 28.07.2018 року, 31.07.2018 року) тобто 264 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 176 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року склав 1841 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у липні 2018 року становить 10,46 грн. (1841 грн.:176 год.). У липні ОСОБА_1 пропрацював 264 год., з яких 96 год. у вихідні дні (4 дні*24 год.) та 88 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 88 год. (264 год.-176 год.) з яких 48 год. (22.07.2018 року, 28.07.2018 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1841 грн. окладу (за 176 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 07.07.2018 року, 07.07.2018 року доплата за яку складає + 502,08 грн. (48 год.*10,46 год.)+1379,92 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1841 грн.+502,08 грн.))+1840,96 грн. (88 год. надурочних*10,46 грн.*2)+502,08 грн. (48 год. надурочної роботи у вихідні дні 22.07.2018 року, 28.07.2018 року*10,46 грн.)+276,14 грн. (88 год. роботи у нічний час*10,46 грн.*30%), що в сумі склало 6342,18 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 2442,18 грн. (6342,18 грн.3900 грн.).
		У серпні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т.4, а.с.140-149) пропрацював 10 змін по 24 год. (03.08.2018 року, 06.08.2018 року, 09.08.2018 року, неробочий день 12.08.2018 року, 15.08.2018 року, неробочий день 18.08.2018 року, 21.08.2018 року, неробочий день 24.08.2018 року, 27.08.2018 року, 30.08.2018 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 175 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року склав 1841 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у серпні 2018 року становить 10,52 грн. (1841 грн.:175 год.). У серпні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 80 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 65 год. (240 год.-175 год.) з яких 24 год. (24.08.2018 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1841 грн. окладу (за 175 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 12.08.2018 року, 18.08.2018 року доплата за яку складає + 504,96 грн. (48 год.*10,52 год.)+1377,04 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1841 грн.+504,96 грн.))+1367,60 грн. (65 год. надурочних*10,52 грн.*2)+ 252,48 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 24.08.2018 року*10,52 грн.)+252,48 грн. (80 год. роботи у нічний час*10,52 грн.*30%), що в сумі склало 5595,56 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 1695,56 грн. (5595,56 грн.3900 грн.).
		У вересні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 150-159) пропрацював 10 змін по 24 год. (неробочий день 02.09.2018 року, 05.09.2018 року, неробочий день 08.09.2018 року, 11.09.2018 року, неробочий день 15.09.2018 року, 17.09.2018 року, 20.09.2018 року, неробочий день 23.09.2018 року, 26.09.2018 року, неробочий день 29.09.2018 року) тобто 240 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 160 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року склав 1841 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у вересні 2018 року становить 11,51 грн. (1841 грн.:160 год.). У вересні ОСОБА_1 пропрацював 240 год., з яких 120 год. у вихідні дні (5 днів*24 год.) та 88 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 80 год. (240 год.-160 год.) з яких 48 год. (23.09.2018 року, 29.09.2018 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1841 грн. окладу (за 160 год. роботи з яких 72 год. роботи у вихідні дні 02.09.2018 року, 08.09.2018 року, 15.09.2018року доплата за яку складає + 828,72 грн. (72 год.*11,51 год.)+1053,28 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1841 грн.+828,72 грн.))+1841,60 грн. (80 год. надурочних*11,51 грн.*2)+552,48 грн. (48 год. надурочної роботи у вихідні дні 23.09.2018 року, 29.09.2018 року * 11,51 грн.)+276,24 грн. (80 год. роботи у нічний час*11,51 грн.*30%), що в сумі склало 6393,32грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 2493,32грн. (6393,32грн.3900 грн.).
		У жовтні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 160-170) пропрацював 11 змін по 24 год. (02.10.2018 року, 05.10.2018 року, 08.10.2018 року, 11.10.2018 року, неробочий день 14.10.2018 року, 17.10.2018 року, неробочий день 20.10.2018 року, 23.10.2018 року, 26.10.2018 року, 29.10.2018 року, 31.10.2018 року) тобто 264 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 176 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року склав 1841 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у жовтні 2018 року становить 10,46 грн. (1841 грн.:176 год.). У жовтні ОСОБА_1 пропрацював 264 год., з яких 48 год. у вихідні дні (2 днів*24 год.) та 88 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 88 год. (264 год.-176 год.), відтак йому підлягало нарахуванню: 1841 грн. окладу (за 176 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 14.10.2018року,20.10.2018року доплата за яку складає + 502,08 грн. (48 год.*10,46 год.)+1379,92 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1841 грн.+502,08 грн.))+1840,96 грн. (88 год. надурочних*10,46 грн.*2)+276,14 грн. (88 год. роботи у нічний час*10,46 грн.*30%), що в сумі склало 5 840,10 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 1940,10 грн. (5 840,10 грн.3900 грн.).
		У листопаді 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 171-179) пропрацював 9 змін по 24 год. (неробочий день 04.11.2018 року, 07.11.2018 року, неробочий день 10.11.2018 року, 13.11.2018 року, 16.11.2018 року, 19.11.2018 року, 22.11.2018 року, неробочий день 25.11.2018 року, 28.11.2018 року) тобто 216 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 176 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року склав 1841 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у листопаді 2018 року становить 10,46 грн. (1841 грн.:176 год.). У листопаді ОСОБА_1 пропрацював 216 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 72 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 40 год. (216 год.-176 год.) з яких 24 год. (25.11.2018 року ) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1841 грн. окладу (за 176 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 04.11.2018року,10.11.2018року доплата за яку складає + 502,08 грн. (48 год.*10,46 год.)+1379,92 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1841 грн.+502,08 грн.))+836,80 грн. (40 год. надурочних*10,46 грн.*2)+ 251,04 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 25.11.2018 року*10,46 грн.)+225,94 грн. (72 год. роботи у нічний час*10,46 грн.*30%), що в сумі склало 5036,78 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3900 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 1136,78 грн. (5036,78 грн.3900 грн.).
		У грудні 2018 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 4, а.с. 180-190) пропрацював 11 змін по 24 год. (неробочий день 01.12.2018 року, 04.12.2018 року, 07.12.2018 року, 10.12.2018 року, 13.12.2018 року, неробочий день 16.12.2018 року, 19.12.2018 року, 22.12.2018 року, неробочий день 25.12.2018 року, 28.12.2018 року, неробочий день 31.12.2018 року) тобто 264 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно даних Мінсоцполітики в цьому місяці складає 158 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.12.2018 року склав 1921 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у грудні 2018 року становить 12,16 грн. (1921 грн.:158 год.). У грудні ОСОБА_1 пропрацював 264 год., з яких 96 год. у вихідні дні (4 дні*24 год.) та 88 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 106 год. (264 год.-158 год.) з яких 48 год. (25.12.2018 року, 31.12.2018 року) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1921 грн. окладу (за 158 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 01.12.2018 року, 16.12.2018 року доплата за яку складає + 583,68 грн. (48 год.*12,16 год.)+1218,32 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (3723 грн. мінімальної заробітної плати  (1921 грн.+583,68грн.))+2577,92 грн. (106 год. надурочних*12,16 грн.*2)+583,68 грн. (48 год. надурочної роботи у вихідні дні 25.12.2018 року, 31.12.2018 року* 12,16 грн.)+321,02 грн. (88 год. роботи у нічний час*12,16 грн.*30%), що в сумі склало 7205,62грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 4100 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 3105,62 грн. (7205,62грн.4100 грн.).
		У січні 2019 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 1, а.с. 97-107) пропрацював 11 змін по 24 год. (03.01.2019 року, 04.01.2019 року, неробочий день 06.01.2019 року, 08.01.2019 року, 11.01.2019 року, 14.01.2019 року, 17.01.2019 року, неробочий день 20.01.2019 року, 23.01.2019 року, неробочий день 26.01.2019 року, 29.01.2019 року), тобто 264 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно листа Мінсоцполітики від 08.08.2018 року № 78/0/206-18 в цьому місяці складає 168 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 рік склав 1921 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у січні 2019 року становить 11,44 грн. (1921 грн.:168 год.). У січні ОСОБА_1 пропрацював 264 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 88 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 96 год. (264 год.-168 год.) з яких 48 год. (20.01.2019 року, 26.01.2019 року) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1921 грн. окладу (за 168 год. роботи з яких 24 год. роботи у вихідні дні 06.01.2019 року доплатаза якускладає +274,56грн.(24год.* 11,44 год.)+1977,44 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (4173 грн. мінімальної заробітної плати  (1921 грн.+274,56 грн.))+2196,48 грн. (96 год. надурочних*11,44 грн.*2)+ 549,12 грн. (48 год. надурочної роботи у вихідні дні 20.01.2019 року, 26.01.2019 року*11,44 грн.)+302,02 грн. (88 год. роботи у нічний час*11,44 грн.*30% ), що в сумі склало 7220,62 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 4300 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 2920,62 грн. (7220,62 грн.4300 грн.).
		У лютому 2019 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 1, а.с. 97-107) пропрацював 11 змін по 24 год. (01.02.2019 року, 04.02.2019 року, неробочий день 07.02.2019 року, 10.02.2019 року, 13.02.2019 року, 15.02.2019 року, 17.02.2019 року, неробочий день 19.02.2019 року, 22.02.2019 року, неробочий день 25.02.2019 року, 28.02.2019 року), тобто 264 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно листа Мінсоцполітики від 08.08.2018 року № 78/0/206-18 в цьому місяці складає 160 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 рік склав 1921 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у лютому 2019 року становить 12 грн. (1921 грн.:160 год.). У лютому ОСОБА_1 пропрацював 264 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 88 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 104 год. (264 год.-160 год.) з яких 48 год. (19.02.2019 року, 25.02.2019 року) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1921 грн. окладу (за 160 год. роботи з яких 24 год. роботи у вихідні дні 07.02.2019 року доплата за яку складає + 288 грн. (24 год.*12 год.)+1964 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (4173 грн. мінімальної заробітної плати  (1921 грн.+288 грн.))+2496 грн. (104 год. надурочних*12 грн.*2)+549,12 грн. (48 год. надурочної роботи у вихідні дні 19.02.2019 року, 25.02.2019 року*12 грн.)+ 316,80 грн. (88 год. роботи у нічний час*12 грн.*30%), що в сумі склало 7534,92 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 4300 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 3234,92 грн. (7534,92 грн.4300 грн.).
		У березні 2019 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 1, а.с. 97-107) пропрацював72 години, тобто 2 зміни по 24 год. (09.03.2019 року, 06.03.2019 року, 03.03.2019 року). Доказів того, що у березні 2019 року позивач працював замість іншого працівника  ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 25-31) матеріали справи не містять, відтак враховуючи, що згідно звіту наданого до фіскальних органів відповідачем ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в загальній сумі 4578,09 грн. (405,09 грн.+2835,63 грн.+1337,37 грн.), позивачем не спростовано обґрунтованість вказаного нарахування, у зв`язку із чим апеляційний суд не проводить перерахунок заробітної плати позивачу у даному місяці.
		У квітні 2019 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 1, а.с. 122-130) пропрацював 9 змін по 24 год. (05.04.2019 року, 08.04.2019 року, 11.04.2019 року, неробочий день 14.04.2019 року, 17.04.2019 року, неробочий день 20.04.2019 року, 23.04.2019 року, 26.04.2019 року, неробочий день 29.04.2019 року), тобто 216 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно листа Мінсоцполітики від 08.08.2018 року № 78/0/206-18 в цьому місяці складає 167 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 рік склав 1921 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у квітні 2019 року становить 11,50 грн. (1921 грн.:167 год.). У квітні ОСОБА_1 пропрацював 216 год., з яких 72 год. у вихідні дні (3 дні*24 год.) та 72 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно пропрацював 49 год. (216 год.-167 год.) з яких 24 год. (29.04.2019 року) пропрацював надурочно у вихідні дні, відтак йому підлягало нарахуванню: 1921 грн. окладу (за 167 год. роботи з яких 48 год. роботи у вихідні дні 14.04.2019 року, 20.04.2019 року доплата за яку складає + 552 грн. (48 год.*11,50 год.)+1700 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (4173 грн. мінімальної заробітної плати  (1921 грн.+552 грн.))+1127 грн. (49 год. надурочних*11,50 грн.*2)+276 грн. (24 год. надурочної роботи у вихідні дні 29.04.2019 року*11,50 грн.)+248,40 грн. (72 год. роботи у нічний час*11,50 грн.*30%), що в сумі склало 5824,40 грн. Однак, як вбачається із звітів про нарахування заробітної плати та зарплатних відомостей позивачу було нараховано іншу заробітну плату у розмірі 3894,91 грн. Таким чином, позивачу у відповідний період не було донарахована заробітна плата у розмірі 1929,49 грн. (5824,40 грн.3894,91 грн.).
		У травні 2019 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 1, а.с. 131-137) пропрацював 6 змін по 24 год. (02.05.2019 року, неробочий день 05.05.2019 року, 08.05.2019 року, 11.05.2019 року, 14.05.2019 року, 17.05.2019 року), тобто 144 год. на місяць, в той час як норма робочого часу згідно листа Мінсоцполітики від 08.08.2018 року № 78/0/206-18 в цьому місяці складає 167 год. Таким чином, враховуючи оклад позивача в розмірі прожиткового мінімуму, що у період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 рік склав 1921 грн., а також його роботу у неробочі дні та у нічний час, належним розрахунком заробітної плати є наступний розрахунок.
		Розмір погодинної оплати праці ОСОБА_1 у травні 2019 року становить 11,50 грн. (1921 грн.:167 год.). У травні ОСОБА_1 пропрацював 144 год., з яких 24 год. у вихідні дні та 48 год. у нічний час. Таким чином, ОСОБА_1 надурочно не працював, відтак йому підлягало нарахуванню: 1656 грн. окладу (144 год.*11,50 грн. з яких 24 год. роботи у вихідні дні 05.05.2019 року доплата за яку складає + 276 грн. (24 год.*11,50 год.)+165,60 грн. (48 год. роботи у нічний час*11,44 грн.*30%)+1810,40 грн. доплати до мінімальної заробітної плати (4173 грн. мінімальної заробітної плати  (1921 грн.+276 грн.+165,60 грн.), що в сумі склало розмір мінімальної заробітної плати в розмірі 4173 грн. Однак, як вбачається зі звіту наданого до фіскальних органів ОСОБА_1 відповідачем нараховано заробітну плату в загальній сумі 5816,16 грн. (2529,84 грн.+1643,16 грн.+1643,16 грн.), позивачем не спростовано обґрунтованість вказаного нарахування, у зв`язку з чим апеляційний суд не проводить перерахунок заробітної плати позивачу у даному місяці.
		У червні 2019 року позивач згідно змінних листів АЗС №2 (т. 1, а.с. 137-140) пропрацював 72 год., тобто 3 зміни по 24 год. (13.06.2019 року, 19.06.2019 року, 22.06.2019 року). Копія долученого до позовної заяви змінного листа від 16.06.2019 року колегія суддів до уваги не бере, позаяк у вказаному документів відсутні всі ознаки первинного бухгалтерського документа, в тому числі відсутній підпис особи, що прийняла зміну. Отже, враховуючи, що згідно звіту, наданого до фіскальних органів відповідачем ОСОБА_1 у вказаному місяці нараховано заробітну плату в загальній сумі 2529,84 грн., позивачем не спростовано обґрунтованість вказаного нарахування, у зв`язку з чим апеляційний суд не проводить перерахунок заробітної плати позивачу у даному місяці.
		Таким чином, розмір заробітної плати, що не була нарахована та виплачена ОСОБА_1 за його період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01 січня 2017 року по 01 травня 2019 року складає 59121,82 грн.(1929,49 + 3234,92 + 2920,62 +3105,62 + 1136,78 + 1940,10 + 2493,32 + 1695,56 + 2442,18 + 2149,80 + 2149,80 + 2149,80 + 1784 + 1862,04 + 1837,08 + 2897,92 + 422,56 +2171,63 + 1633,36 + 1662,36 + 1873,84 + 2173,90 + 1954,12 + 2306,48 + 1576,92 + 2030 + 5587,62) без урахування податків та обов`язкових платежів, що підлягали відрахуванню роботодавцем при відповідній виплаті. 
		Обставини щодо надурочної роботи позивача, роботи у вихідні, святкові дні та у нічний час, в тому числі коефіцієнт доплати за роботу у нічний час також визнані відповідачем у поданому ним розрахунку (т. 1, а.с. 156-157).
		В частині вимог ОСОБА_1 щодо невиплати йому заробітної плати за період щорічної відпустки у зв`язку з неправильним розрахунком днів відпустки, колегія суддів зазначає, що за період роботи з 05 листопада 2018 року по 01 липня 2019 року, тобто семи місяців роботи, позивачу належало виплатити заробітну плату саме за 14 днів відпустки (24:12х7=14), а не 18 днів, про що стверджує останній, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Таким чином колегія суддів, враховуючи доводи сторін та наявні у справі докази, доходить висновку, що суд першої інстанції невірно встановивши обставини справи, дійшов помилкових висновків щодо належного нарахування позивачу заробітної плати у період роботи з січня 2017 року по травень 2019 року, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 59121,82 грн.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Враховуючи, що позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги задоволено частково, в частині стягнення заробітної плати, однак на підставі Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за ці вимоги, тому відсутні підстави, передбачені ст. 141 ЦПК України для розподілу між сторонами судових витрат по сплаті судового збору.
		Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, 
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		Рішення Старокостянтинівського районногосуду Хмельницькоїобласті від20травня 2020року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заробітної плати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути зфізичної особи-підприємцяОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  заробітну плату в розмірі 59121 грн. 82 коп. за період з 01 січня 2017 року по 01 травня 2019 року з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
		В решті рішення суду залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повний текст постанови складено 15 грудня 2020 року. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                 Р.С. Гринчук
		 
		                                   
		                                    Л.М. Грох
		 
		 
		 
		                                   А.М. Костенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...