Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/11722/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2020.
Дата набрання законної сили: 14.12.2020
Номер судового провадження: 61-31573ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 569/11722/16-ц
		провадження № 61-31573сво18
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулька Б. І., Висоцької В. С., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року в складі судді Першко О. О., та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Шеремет А. М., Григоренко М. П., Хилевича С. В.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони про стягнення заборгованості із заробітної плати.
		 
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 10 жовтня 2012 року до 30 квітня 2015 року працював викладачем Рівненського вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони України при МВС України, правонаступником якого є Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони, з посадовим окладом у розмірі 1 050 грн, з установленою надбавкою за високі досягнення у праці у розмірі 40 %. 
		 
		ОСОБА_1 вказував, що за період роботи відповідач не в повному розмірі виплачував заробітну плату. Порядок виплати йому заробітної плати встановлено Інструкцією про порядок виплати заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (далі - Інструкція). Усупереч пункту 80 Інструкції виконана ним робота понад встановлене річне навантаження додатково оплачена не була, у зв`язку з чим за період 2013-2015 років сума невиплаченої йому заробітної плати за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, становить 4 934,50 грн. Крім того, розділом «Б» Інструкції передбачено додаткову оплату праці за класне керівництво. Починаючи від дати призначення його куратором групи ОБ-2 до моменту звільнення з роботи, йому підлягало нарахуванню та виплаті 20 % ставки заробітної плати, чого здійснено не було. За зазначений період відповідач не нарахував та не виплатив йому 1 310, 14 грн в якості додаткової оплати праці. Також відповідно до пункту 42 Інструкції викладачам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями провадиться додаткова оплата в розмірі 10-15 % посадового окладу (ставки заробітної плати) за погодженням із профспілковим комітетом. Конкретний розмір доплати встановлюється керівником навчального закладу. З урахуванням нижчої межі додаткової оплати (10 %) йому не проведено додаткової оплати за завідування кабінетами та іншими приміщеннями протягом періоду роботи у розмірі 4 298,55 грн.
		 
		ОСОБА_1 просив стягнути з Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони на користь ОСОБА_1 10 543,19 грн заборгованості із заробітної плати, яка складається з: 
		4 934,50 грн - заборгованості з виплати за викладацьку роботу, виконану понад встановлене річне навантаження; 
		1 310,14 грн - додаткової оплати за класне керівництво; 
		4 298,55 грн - додаткової оплати за завідування кабінетами та іншими приміщеннями.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 призначено викладачем (за рахунок платних послуг) (фахівцем) Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України, тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника, з посадовим окладом в розмірі 1 050 грн., установивши згідно зі Змінами до Галузевої угоди між ДДСО при МВС України і Профспілкою працівників держустанов України від 30 липня 2010 року №33 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 40 відсотків, з іспитовим терміном два місяці, на підставі його заяви. 30 квітня 2015 року позивач звільнений з даної посади. У пункті 2.3.8 змін та доповнень до колективного договору визначено, що преміювання працівників училища здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати діяльності закладу в межах створюваного Фонду преміювання. Підставою для встановлення конкретного розміру премії та її нарахування є кінцеві позитивні показники фінансово-господарської та службової діяльності відокремленої структурної одиниці училища відповідно до додатку № 12 до даного договору. Розмір премії встановлюється з урахуванням особистого внеску, спрямованого на збільшення прибутку Рівненського ВПУ ДДСО через використання кращих керівних здібностей, впровадження інноваційних технологій у навчання, в розмірі до однієї середньої заробітної плати виплачується за виконання конкретних показників, зокрема: вичитані години понад норму; кураторство та встановлена відповідальність за збереження майна в аудиторіях, його матеріальне та методичне оснащення. Відповідно до особового рахунку ОСОБА_1 за період з 10 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року складниками його заробітної плати є: посадовий оклад; надбавка за високі досягнення у праці; премія згідно наказу; премія щомісячна. Відповідно до особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 30 квітня 2015 року складниками його заробітної плати є: посадовий оклад; надбавка за вислугу років; надбавка за високі досягнення у праці; премія щомісячна; індексації заробітної плати. Відповідно до обліку навчальних годин викладача ОСОБА_1 нормоване щомісячне навантаження складало 72 год., річна норма годин - 720 год. У 2013 році кількість вичитаних позивачем годин становила 734 годин, в 2014 році - 906, в 2015 році - 280. Згідно особового рахунку ОСОБА_1 в 2013 році йому була виплачена щомісячна премія в розмірі 55% середньомісячної заробітної плати за січень, в лютому - 60%, в березні-листопаді включно - 70%, за грудень - 60%, за січень-лютий 2014 року - 50%; березень - 30%, квітень-вересень 2014 року - 25%; жовтень 2014 року - лютий 2015 року - 35%, березень-квітень 2015 року - 30%. Таким чином, вичитані години понад норму були позивачу оплачені відповідно до умов колективного договору. Жодних належних та допустимих доказів про те, що позивача було призначено куратором групи ОБ-2, зокрема наказу про таке призначення, та на нього покладено обов`язок завідування навчальними кабінетами чи лабораторіями матеріали справи не містять.
		 
		Суд першої інстанції відхилив доводи позивача та його представника про те, що позивачу в порушення Інструкції про порядок виплати заробітної плати працівників освіти, затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 додатково не були оплачені години викладацької роботи, виконані ним понад встановлене річне навантаження, за класне керівництво, за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями на увагу, оскільки позивача було призначено викладачем за рахунок платних послуг, умови оплати праці були визначені у колективному договорі, яким передбачено, зокрема преміювання за вичитані години понад норму, та як встановлено судом відповідні премії були виплачені позивачу, вичитані години понад норму оплачені.
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року залишено без змін. 
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що вичитані години понад норму були позивачу оплачені відповідно до умов колективного договору. Жодних належних та допустимих доказів про те, що позивача було призначено куратором групи ОБ-2, зокрема наказу про таке призначення, та на нього покладено обов`язок завідування навчальними кабінетами чи лабораторіями матеріали справи не містять.
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення Інструкції про порядок виплати заробітної плати працівників освіти, затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 додатково не були оплачені години викладацької роботи, виконані ним понад встановлене річне навантаження, за класне керівництво, за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями апеляційний суд відхилив, оскільки позивача було призначено викладачем за рахунок платних послуг, умови оплати праці були визначені у колективному договорі, яким передбачено, зокрема преміювання за вичитані години понад норму, та як встановлено судом відповідні премії були виплачені позивачу, вичитані години понад норму оплачені. Окрім того, на підставі звернення ОСОБА_1 від 03 березня 2017 року Управлінням Держпраці у Рівненській області була проведена позапланова перевірка з питань додержання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідача на предмет оплати годин викладацької роботи викладачами вищих навчальних закладів І та ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів, виконаних понад встановлене річне навантаження, додаткова оплата праці за класне керівництво, за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями. За результатами якої складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 10А/04-7, яким порушень Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони щодо оплати праці не встановлено, зокрема і не встановлено фактів прийняття власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення, й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що порядок виплати заробітної плати викладачу встановлено Інструкцією про порядок виплати заробітної плати працівників освіти, затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102. Згідно з пунктом 80 Інструкції години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, оплачуються додатково годинними ставками (визначеними відповідно до пункту 78) після виконання викладачем річного навчального навантаження. Ця оплата провадиться щомісячно або в кінці навчального року. Отже, Інструкцією, як підзаконним нормативним актом, читко визначено додаткову оплату за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження. Відповідно статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Таким чином, доплата, гарантована ОСОБА_1 законодавством не є премією, а умови колективного договору, у разі врахування виплаченої премії як оплати за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження є недійсними в силу закону. Доплата чи гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством є відмінними від премії видами додаткової заробітної плати. Дані виплати мають різні підстави для виплати. Отже, з урахуванням встановленої Інструкцією додаткової оплати за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, позивач має право на передбачену законодавством виплату відмінну від премії, чого нажаль не було враховано судом. Тому відповідно до Розділу Б. Інструкції, позивач мав право і на додаткову оплату праці за класне керівництво, а відповідно до пункту 42 Інструкції, за завідування навчальними кабінетами на додаткову оплату в розмірі 10 відсотків посадового окладу. Додаткова оплата за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, повинні бути оплачені окремо від премії та незалежно від неї. Виплата премії не позбавляє роботодавця від виплати встановленої законодавством (Інструкцією) додаткової оплати, не передбаченої колективним договором. Умовами колективного договору не визначено порядку нарахування та виплати грошових коштів, як оплату за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, а тому, вважаю, що дана оплата повинна була нарахована та виплачена в порядку визначеному Інструкцією, що в свою чергу було б і підставою для виплати премії вже з урахуванням і даної доплати.
		 
		У грудні 2017 року Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони подало заперечення, підписане представником Слободенюк І. В. , у якому просить відхилити касаційну скаргу та залишити в силі оскаржені рішення. Заперечення мотивоване безпідставністю доводів касаційної скарги та законністю і обґрунтованістю оскаржених судових рішень. Вказує, що оплата праці ОСОБА_1 здійснювалася відповідно до умов колективного договору. Даний колективний договір, чи окремі його положення до сьогоднішнього дня ні судом, ні будь-яким іншим уповноваженим органом не визнані незаконними чи такими, що порушують права працівників. В позові позивача також не міститься позовних вимог про визнання колективного договору незаконним. Отже на даний час колективний договір є законним. Вичитані години понад норму були позивачу оплачені відповідно до умов колективного договору. Жодних доказів про те, що позивача було призначено куратором групи, зокрема наказу про таке призначення, та на нього покладено обов`язок завідування навчальними кабінетами чи лабораторіями матеріали справи не містять.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року призначено справу до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що доплата за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, має здійснюватися із фонду додаткової заробітної плати, натомість, як встановлено колективним договором, виплата премій здійснюється у межах створюваного Фонду преміювання. Зважаючи на наведене, правова природа премій та правова природа доплат у зв`язку зі збільшенням обсягу виконаної роботи є відмінними, що свідчить про неможливість ототожнення таких виплат як премії та доплати як різних складових заробітної плати. На відміну від виплати премій, які є необов`язковою складовою заробітної плати, доплата за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, є обов`язковою складовою заробітної плати, передбаченою спеціальним нормативно-правовим актом. Висновки судів про те, що заявнику виплачено премію, яка передбачена колективним договором, а тому відсутні правові підстави для стягнення доплат у зв`язку з викладанням понад встановлені норми, Верховний Суд вважає необґрунтованими та такими, що зроблені із неправильним застосуванням норм матеріального права. Одночасно Верховний Суд встановив наявність інших, протилежних за змістом висновків щодо застосування тих же норм права у подібних правовідносинах, сформульованих та викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. Зокрема, таким прикладом формулювання іншого правового висновку є висновок, викладений у постанові від 20 серпня 2018 року у справі № 569/9945/16-ц (провадження № 61-26452св18), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. У наведеній постанові встановлено, що, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний встановив, що суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що ОСОБА_3 вичитані години понад норму та кураторство були оплачені відповідно до умов колективного договору, а саме: йому виплачена щомісячна премія. Судами взято до уваги положення Колективного договору між керівництвом і профспілковою організацією Рівненського ВПУ ДДСО при МВС України на 2011-2015 роки, в якому були врегульовані всі питання оплати праці педагогічних працівників установи, в тому числі і щодо вичитаних годин понад норму. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2020 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив, наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відхилення аргументів, викладених у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що наказом Рівненського вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони України при МВС України від 10 січня 2012 року № 6 о/с ОСОБА_1 призначено (за рахунок платних послуг) викладачем (фахівцем) Рівненського вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони України при МВС України тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника, з посадовим окладом у розмірі 1 050, 00 грн, установлено згідно зі змінами до галузевої угоди між департаментом Державної служби охорони України при МВС України і Профспілкою працівників держустанов України від 30 липня 2010 року № 33 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 40 %, з іспитовим терміном два місяці, на підставі його заяви.
		 
		На загальних зборах трудового колективу Рівненського вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони при МВС України 20 лютого 2012 року схвалено колективний договір між керівництвом і профспілковою організацією Рівненського вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони України при МВС України на 2011-2015 роки.
		 
		Колективний договір розроблений на основі Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про Державний бюджет України на 2013 рік», Галузевої угоди між департаментом Державної служби охорони при МВС України і профспілки працівників державних установ України на 2011-2015 роки.
		 
		У підпункті 2.2.11 колективного договору передбачено здійснювати щомісячне преміювання працівників у межах створюваного фонду преміювання у розмірі до 100 %, але не менше 10 % середньомісячної заробітної плати. У відповідності до Положень про преміювання, звіту про виконання фінансово-економічних показників та наявність фонду преміювання.
		 
		Відповідно до підпункту 2.3.8 змін та доповнень до колективного договору на 2013-2015 роки преміювання працівників училища здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати діяльності закладу в межах створюваного Фонду преміювання. Підставою для встановлення конкретного розміру премії та її нарахування є кінцеві позитивні показники фінансово-господарської та службової діяльності відокремленої структурної одиниці училища відповідно до додатка № 12 до цього договору.
		 
		За період із 10 січня 2012 року до 31 грудня 2013 року складовими заробітної плати ОСОБА_1 були: посадовий оклад; надбавка за високі досягнення у праці; премія згідно з наказом; премія щомісячна.
		 
		Відповідно до особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року до 30 квітня 2015 року складовими його заробітної плати були: посадовий оклад; надбавка за вислугу років; надбавка за високі досягнення у праці; премія щомісячна; індексація заробітної плати.
		 
		Згідно з обліком навчальних годин викладача ОСОБА_1 нормоване щомісячне навантаження складало 72 год., річна норма годин - 720 год. У 2013 році кількість вичитаних позивачем годин становила 734 год., в 2014 році - 906 год., в 2015 році - 280 год.
		 
		Відповідно до особового рахунку ОСОБА_1 в 2013 році йому виплачена щомісячна премія в розмірі 55 % середньомісячної заробітної плати за січень, в лютому - 60 %, у березні-листопаді - 70 %, за грудень - 60 %, за січень-лютий 2014 року - 50 %; березень - 30 %, квітень-вересень 2014 року - 25 %; жовтень 2014 року-лютий 2015 року - 35 %, березень-квітень 2015 року - 30 %.
		 
		30 квітня 2015 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади.
		 
		На підставі звернення ОСОБА_1 від 03 березня 2017 року Управлінням Держпраці у Рівненській області була проведена позапланова перевірка з питань додержання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідача на предмет оплати годин викладацької роботи викладачами вищих навчальних закладів І та ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів, виконаних понад встановлене річне навантаження, додаткова оплата праці за класне керівництво, за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями. За результатами якої складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 10А/04-7, яким порушень Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони щодо оплати праці не встановлено, зокрема і не встановлено фактів прийняття власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		 
		Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта статті 43 Конституції України).
		 
		Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (частина друга та третя статті 97 КЗпП).
		 
		Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		 
		Відповідно до пункту 80 Інструкції про порядок виплати заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102, години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, оплачуються додатково за годинними ставками (визначеними відповідно до пункту 78) після виконання викладачем річного навчального навантаження. Ця оплата провадиться щомісячно або в кінці навчального року.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) вказано, що: «відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16). Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах». 
		 
		Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (частини перша та друга статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди»).
		 
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
		доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника;
		у приватному праві, частиною якого є трудове право, недійсність може стосуватися або «вражати» різноманітні договори, не є винятком й колективні договори. При цьому для трудового законодавства є характерним, з урахуванням того, що імперативні норми гарантують не тільки мінімальні соціально-трудові стандарти, але і визначають підстави нікчемності договорів (їх умов) у сфері праці. В частині другій статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачений спеціальний випадок нікчемності умови колективного договору у разі, коли відповідна умова погіршує порівняно з чинним законодавством становище працівника;
		в трудовому законодавстві не міститься правил, які мають засовуватися при тлумаченні того чи іншого колективного договору, а тому з врахуванням принципів, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо його дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, за умови, що положення колективного договору не погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівників. У випадку, якщо колективним договором передбачена виплата, яка за своєю сутністю та підставою нарахування є доплатою за певні умови та характер праці (зокрема - за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження), і яка передбачена нормами позитивного права, то неправильна назва такої виплати «премією» нічого не змінює у її правовому режимі, вона все одно підлягає виплаті в обов`язковому порядку за наявності законних підстав для її здійснення.
		 
		Суди встановили, що позивача було призначено викладачем за рахунок платних послуг, умови оплати праці були визначені у колективному договорі, яким передбачено, зокрема преміювання за вичитані години понад норму, та як встановлено судом відповідні премії були виплачені позивачу, вичитані години понад норму оплачені. Жодних належних та допустимих доказів про те, що позивача було призначено куратором групи ОБ-2, зокрема наказу про таке призначення, та на нього покладено обов`язок завідування навчальними кабінетами чи лабораторіями матеріали справи не містять. 
		 
		За таких обставин, встановивши, що положення колективного договору не погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівника, вичитані години понад норму оплачені роботодавцем, докази про те, що позивача було призначено куратором групи та на нього покладено обов`язок завідування навчальними кабінетами чи лабораторіями, відсутні, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		У зв`язку із наведеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відступу від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року в справі № 569/9945/16-ц (провадження № 61-26452св18).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
		 
		Висновки про правильне застосування норм права
		 
		Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
		 
		На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.
		 
		Доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника.
		 
		У приватному праві, частиною якого є трудове право, недійсність може стосуватися або «вражати» різноманітні договори, не є винятком й колективні договори. При цьому для трудового законодавства є характерним, з урахуванням того, що імперативні норми гарантують не тільки мінімальні соціально-трудові стандарти, але і визначають підстави нікчемності договорів (їх умов) у сфері праці. В частині другій статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачений спеціальний випадок нікчемності умови колективного договору у разі, коли відповідна умова погіршує порівняно з чинним законодавством становище працівника.
		 
		В трудовому законодавстві не міститься правил, які мають засовуватися при тлумаченні того чи іншого колективного договору, а тому з врахуванням принципів, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо його дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, за умови, що положення колективного договору не погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівників. У випадку, якщо колективним договором передбачена виплата, яка за своєю сутністю та підставою нарахування є доплатою за певні умови та характер праці (зокрема - за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження), і яка передбачена нормами позитивного права, то неправильна назва такої виплати «премією» нічого не змінює у її правовому режимі, вона все одно підлягає виплаті в обов`язковому порядку за наявності законних підстав для її здійснення.
		 
		Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              В. С. Висоцька 
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Є. В. Синельников
		 
		І. М. Фаловська
		 
		                                               М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...