Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/1774/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2020. Зареєстровано: 17.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2020.
Дата набрання законної сили: 01.12.2020
Номер судового провадження: 11-кп/818/876/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017220000000121

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 645/1774/17-к                         Головуючий суддя І інстанції  ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/818/876/20                    Суддя доповідач   ОСОБА_2 
		Категорія ч.3 ст. 368 КК України
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   1 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
		   головуючого  судді            - ОСОБА_2 
		   суддів                     - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		   при секретарі                - ОСОБА_5 ,
		   за участю прокурора            - ОСОБА_6 ,,
		   обвинуваченої                - ОСОБА_7 ,
		   захисника                    - ОСОБА_8 ,
		   
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2019 року відносно ОСОБА_7 , -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		  
		   Зазначеним вироком,
		    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Мгачи Російскої Федерації, українки, громадянки України, з вищою освітою, не працює, не заміжня, дітей нема, раніш не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		   визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.368 КК України, у зв`язку з чим її виправдано за відсутності в діянні складу цього злочину.
		   
		Суд першої інстанції у вироку вказав, що відповідно до обвинувального акту, складеного слідчим в ОВС другого слідчого відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9 та затвердженого прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 20.04.2017 року, ОСОБА_7 обвинувачувалася у скоєні злочину, передбаченого ч.3ст. 368 КК України, за наступними обставинами. 
		ОСОБА_7 відповідно донаказу начальникаХарківської об`єднаноїдержавної податковоїінспекції Головногоуправління Державноїфіскальної службиу Харківськійобласті №7-оз 17.01.2017 року обіймала посаду начальника відділу обслуговування платників Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( далі - Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), що відповідно до положень ст.6 Закону України «Про державну службу» належить до категорії «Б» посад державної служби, та якій відповідно до наказу начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 07.10.2013 року №109-о було присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи II рангу. Таким чином, відповідно до п.2 примітки до ст.368 КК України ОСОБА_7 відноситься до службової особи, яка займає відповідальне становище, та відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - є працівником правоохоронного органу.
		Так, ОСОБА_7 перебуваючи на вказаній посаді, використовуючи у своїй службовій діяльності владні повноваження працівника органу державної влади, зокрема передбачені Податковим кодексом України, пунктами 2.72.1, 2.72.2, 2.72.4, 2.72.6, 2.72.8, 2.72.9, 2.72.10, 4.1.1, 4.1.2 Положення про відділ обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, затвердженого наказом начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 14.11.2016 року №350, будучи відповідно до наказу начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 16.12.2016 року №206-о, пунктів 1.1, 1.2 розпорядження начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 19.12.2016 року №52-р членом робочої групи щодо здійснення оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які надають заявки на реєстрацію платниками ПДВ та застосування спеціального режиму оподаткування, маючи у зв`язку з цим повноваження, передбачені пунктами 2.1, 2.2, 2.3 розпорядження начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 19.07.2016 року №19-р, отримавши, відповідно до Додатку 3 до порядку призначення ролей в інформаційній системі «Податковий блок» від 17.01.2017 року №13/7/20-23-08-01, право на внесення до вказаної компіляції даних відомості про реєстрацію платника ПДВ - юридичної особи (код 540001), будучи відповідальною за прийняття рішення про реєстрацію платника податку на додану вартість, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, зловживаючи вищевказаними службовими повноваженнями та службовим становищем, маючи на меті отримання шляхом вимагання неправомірної вигоди за дії, що відповідно до службових повноважень зобов`язана вчинити, погрожуючи своєю бездіяльністю, знаходячись біля адміністративної будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Підгорного, 3, 09.02.2017 року близько 11 годин 00 хвилин, під час особистої зустрічі з директором ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» ОСОБА_11 , шляхом вимагання, вказала останньому на необхідність передати їй неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн., за позитивне та прискорене вирішення питання про надання ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» свідоцтва платника податку на додану вартість, попередивши, що в іншому випадку ОСОБА_11 не отримає вказане свідоцтво, на що останній був вимушений погодитися. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувалася у скоєнні вимагання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди та створенні умов для продовження цієї протиправної діяльності та доведення свого злочинного умислу до кінця.
		Отримавши згоду ОСОБА_11 щодо надання вищевказаної неправомірної вигоди, ОСОБА_7 , перебуваючи на вказаній посаді, використовуючи у своїй службовій діяльності вищевказані владні повноваження працівника органу державної влади та члена робочої групи Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо здійснення оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які надають заявки на реєстрацію платниками ПДВ та застосування спеціального режиму оподаткування, будучи відповідальною за прийняття рішення про реєстрацію платника податку на додану вартість, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, зловживаючи вищевказаними службовими повноваженнями та службовим становищем, виконуючи взяті на себе внаслідок вимагання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди зобов`язання, маючи на меті подальше отримання неправомірної вигоди за дії, що відповідно до службових повноважень зобов`язана вчинити, 13.02.2017 року у невстановлені досудовим розслідування час та місці без проведення відповідного аналітичного вивчення, зокрема, без отримання всієї інформації від структурних підрозділів Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та без винесення у відповідності до чинного законодавства з урахуванням отриманої інформації про наявні ризики на розгляд робочої групи заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» за формою 1-ПДВ, самостійно та особисто внесла до інформаційної системи «Податковий блок» відомості про реєстрацію з 01.03.2017 року ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» платником податку на додану вартість.
		Також, о 09 годині 23 хвилини 22.02.2017 року під час телефонної розмови з заступником начальника оперативного управління Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , перебуваючи на вказаній посаді, використовуючи у своїй службовій діяльності вищевказані владні повноваження працівника органу державної влади та члена робочої групи Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо здійснення оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які надають заявки на реєстрацію платниками ПДВ та застосування спеціального режиму оподаткування, будучи відповідальною за прийняття рішення про реєстрацію платника податку на додану вартість, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, зловживаючи вищевказаними службовими повноваженнями та службовим становищем, продовжуючи виконання взятих на себе внаслідок вимагання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди зобов`язань, маючи на меті подальше отримання неправомірної вигоди за вчинені дії, виказала ОСОБА_12 пропозицію не проводити перевірку щодо участі посадових осіб та засновників ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» у створенні ризикових підприємств та щодо наявності у вказаного підприємства ризиків, передбачених наказом №543, та щодо визначення відповідності ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» критеріям, передбаченим ст.ст.181,182, 293 або 209 розділу 5 Податкового кодексу України, мотивуючи це тим, що вказана юридична особа вже отримала статус платника ПДВ.
		Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи на вказаній посаді, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, маючи на меті подальше отримання неправомірної вигоди за вчинені з використанням службових повноважень дії, 23.02.2017 року близько 10 годин 45 хвилин, знаходячись біля адміністративної будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Підгорного 3, під час особистої зустрічі з ОСОБА_11 зменшила суму неправомірної вигоди з 10 000 грн. на 5 000 грн., за позитивне та прискорене вирішення питання про надання ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» свідоцтва платника податку на додану вартість та домовилась, що грошові кошти ОСОБА_11 має надати до 14-15 години 23.02.2017 року.
		У подальшому, ОСОБА_7 , перебуваючи на вказаній посаді, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру до кінця, маючи на меті подальше отримання неправомірної вигоди за вчинені з використанням службових повноважень дії, попередньо домовившись під час телефонної бесіди з ОСОБА_11 , о 15 годині 46 хвилин 23.02.2017 року, знаходячись в автомобілі «Фольксваген Пасат» темно-зеленого кольору біля будинку адміністративної будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Підгорного 3, отримала від ОСОБА_11 раніше обумовлену неправомірну вигоду у сумі 5000 грн., за позитивне та прискорене вирішення питання про надання ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» свідоцтва платника податку на додану вартість, після чого була затримана працівниками правоохоронних органів, які під час особистого обшуку вилучили зазначені грошові кошти.
		Суд мотивував своє рішення тим, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
		Таким чином, під час судового розгляду суд не встановив достатніх, належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, та спростування доводів сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до злочину, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.
		При цьому суд визнав недопустимими докази сторони обвинувачення, зокрема з підстав порушення вимог ст. 290 КПК України. 
		Також суд послався на провокацію.
		 
		В своїй апеляційній скарзі, прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати, Ухвалити свій вирок, яким визнати винною ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначити їй покарання: у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, правоохоронних і контролюючих органах строком на 3 роки з конфіскацією майна.
		Позбавити на підставі ст. 54 КК України позбавити обвинувачену спеціального звання  радника податкової та митної справи 2 рангу.
		Вказує, що ухвали Апеляційного суду Харківської області були дійсно розсекречені під час судового розгляду, після чого прокурор виконав вимоги ст. 290 КПК України та надав їх для ознайомлення стороні захисту.
		При цьому прокурор вказує, що суд, визнаючи докази недопустимими та посилаючись на вимоги ст. 290 КПК України та практику Верховного Суду, не взяв до уваги висновки, які вказані Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року.
		Також зазначає, що сама ухвала суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій не є доказом, а є підтвердженням законності проведення певної процесуальної дії.
		Наголошує, що розсекречені ухвали не знаходились в розпорядженні прокурора.
		Не погоджується з висновком суду про те що чинний КПК України не передбачає проведення зі свідком негласних оперативно-слідчих дій.
		На думку прокурора КПК України не забороняє залучати свідка з використанням можливостей оперативних підрозділів.
		Також, вважає недопустимим аналіз та посилання суду на вирок Охтирсьокго міськрайонного суду Сумської області з приводу того, що свідок ОСОБА_11 був заявником в іншій справі. 
		Прокурор вважає, що така обставина не свідчить про певну зацікавленість свідка. Крім того вказане рішення суду є обвинувальним вироком, а отже суд констатував відсутність зацікавленості збоку свідка.
		Окрім іншого, прокурор звертає увагу, на те, що судом були допитані свідки, які є членами робочої групи з реєстрації або відмови у реєстрації платника податків у якості платника ПДВ, які пояснили, що питання про реєстрацію ТОВ ЕКСА в якості платника ПДВ на вирішення комісії не ставилось.
		Також не погоджується з визнанням висновку судової експертизи № 25 від 2 червня 2017 року  недопустимим доказом, оскільки експертом не вказано що цілісність пакунків порушена.
		Мотиви виправдання також є незрозумілими, оскільки ст. 374 КПК України, передбачено підстави та мотиви виправдання, на які суд у вироку не посилається.
		 
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, думку обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно дост. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. 
		Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема положеннями ст. 91 та ст. 94 КПК України.
		Відповідно дост. 91 КПК України, окрім іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Відповідно дост. 94 КПК Українислідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
		Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний чи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен був дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
		Крім того згідно з п. 15 ст.7, ст.22 КПКоднією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону суд виконав в повному обсязі.
		 
		Судом першої інстанції в межах судового розгляду було досліджено докази, в тому числі допитані обвинувачена ОСОБА_7 , свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , експерти ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , досліджено весь об`єм доказів, наданих стороною обвинувачення.
		Суд першої інстанції надав оцінку вказаним відомостям та доказам, перевірив їх з приводу належності та допустимості, зберігаючи при цьому об`єктивність та неупередженість.
		Так свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що під час спілкування з ОСОБА_7 , вона роз`яснила, як слід складати заяву про отримання статусу платника ПДВ та залишила свій номер мобільного телефону. Після цього ОСОБА_7 зателефонувала йому, пояснила, що без подяки він не отримує статус платника ПДВ, розмір подяки обіцяла узгодити зі своїм керівником. Потім вона зателефонувала, просила під`їхати та біля приміщення податкової інспекції повідомила, що це буде коштуватиме 5000 грн. Після цього ОСОБА_11 вирішив звернутися до прокуратури та подав заяву про злочин. Надав свої 5000 грн. для подальшого вручення ОСОБА_7 ці гроші копіювали та помічали спеціальною речовиною. 
		Після чого він під`їхав до приміщення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, до нього в машину сіла ОСОБА_7 та він передав їй довідку та 5 000 грн. 
		При цьому повідомив, що до цієї зустрічі вона дзвонила ОСОБА_11 та повідомила, що ТОВ вже надано статус платника ПДВ, але він забажав отримати про це письмове свідоцтво, за яке сплачував обвинуваченій 5000 грн. Проте в машині вона такого свідоцтва йому не надала, пояснивши, що таких свідоцтв податкова інспекція вже не надає, статус платника ПДВ реєструється в електронному реєстрі в мережі Інтернет, хоча до цього по телефону казала, що за передані ним гроші надасть йому свідоцтво платника ПДВ.
		При цьому обвинувачена ОСОБА_7 категорично заперечувала свою причетність до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, як на протязі досудового розслідування, так і під час розгляду справи в суді.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечитьст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи, наполегливі нагадування; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення (рішення у справах «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року, «Банніков проти Російської Федерації» від 04.11.2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017 року).
		Таким чином з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини обов`язковим для встановлення судами є чи було з боку держави допустиме втручання чи наявна провокація злочину.
		Тобто необхідно встановити чи було розслідування пасивним, вивчити підстави, що лежать в основі початку кримінального провадження та поведінку органів досудового розслідування, що його проводили, а також поведінку осіб, які приймали участь у процесуальних діях.
		Як вбачається з оскаржуваного вироку та матеріалів кримінального провадження 10.02.2017 року о 15 годині 30 хвилин, прокурор управління 15 прокуратури Харківської області ОСОБА_22 прийняв заяву від ОСОБА_11 про те, що начальник відділу обслуговування платників податків Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7 для себе та свого керівництва вимагає грошові кошти в сумі 10000 грн. за отримання свідоцтва платника ПДВ, а.с.121 т.1.
		При цьому, за день до прийняття згаданої заяви ОСОБА_11 09.02.2017 року заступником начальника Управління СБУ в Харківській області ОСОБА_23 на адресу заступника прокурора Харківської області направлений матеріал про кримінальне правопорушення, який містить рапорт оперуповноваженого від 09.02.2017 року щодо отримання оперативної інформації стосовно посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які зорганізувалися у злочинну групу та шляхом зловживання службовим становищем вимагають неправомірну вигоду від директора ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» ОСОБА_11 в розмірі 10000 грн. за безперешкодну видачу свідоцтва платника ПДВ, а.с.145-146 т.1. Вказаний матеріал містить резолюцію від 09.02.2017 року заступника прокурора Харківської області з вимогою підлеглому працівнику прокуратури ОСОБА_24 організувати роботу з перевірки отриманого матеріалу. 
		Цього ж дня з боку в.о. начальника УВБ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_25 на адресу заступника прокурора Харківської області був направлений матеріал щодо незаконних дій працівників органів ГУ ДФС у Харківській області, який містить рапорт оперуповноваженого УВБ ГУ ДФС у Харківській області від 09.02.2017 року про отримання інформації щодо планування начальником відділу обслуговування платників податків Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7 у змові з керівництвом Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області за неправомірну винагороду видати ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» свідоцтво платника ПДВ. 
		До вказаного матеріалу були долучені в оригіналах документи, належні ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива», зокрема копія листа Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, надісланої на адресу товариства 12.12.2016 року, реєстраційна заява за формою № 1-ПДВ від 08.02.2017 року, а також копії довідки про ідентифікаційний номер ОСОБА_11 та його паспорта, а.с.124-144 т.1.
		Таким чином в суді першої інстанції встановлено, що ще до 10 лютого 2017 року, коли ОСОБА_11 була написана заява про вимагання у нього коштів, мало місце спілкування свідка з працівниками правоохоронних органів, оскільки відомості, про які був повідомлений заступник прокурора Харківської області 9 лютого 2017 року майже повністю збігаються з відомостями які повідомив ОСОБА_11 у своїй заяві від 10 лютого 2017 року.
		При цьому до матеріалів про кримінальне правопорушення були долучені оригінали документів ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива», керівником якої є ОСОБА_11 .
		Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що правоохоронні органи вже до звернення свідка із відповідною заявою володіли певною інформацією та мали в розпорядженні оригінали документів.
		Проте матеріали кримінального провадження не містять підтвердження джерел отримання правоохоронними органами таких даних.
		Не наводить такі відомості і прокурор у своїй апеляційній скарзі.
		Крім того, судом першої інстанції встановлено, що вже 13 лютого 2017 року ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» отримала статус платника ПДВ, відомості про це містилися у відповідному реєстрі. 
		Також було встановлено, що після внесення змін в податкове законодавство отримання витягів з реєстру не є обов`язковим для платників ПДВ, оскільки з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого Міндоходів України щоденно оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті дані з реєстру платників ПДВ, інформацію про осіб, реєстрацію яких як платників ПДВ анульовано, дані з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування.
		Роз`яснення аналогічного змісту з боку Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в письмовому вигляді надавалися директору ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» ОСОБА_11 у відповідному листі ще 12.12.2016 року, який долучений до матеріалів кримінальної справи, а.с.132 т.1.
		При цьому свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснив, що весь час користувався послугами бухгалтера.
		Таким чином, колегія суддів зазначає, що надаючи власні кошти для їх подальшого використання у проведенні заходів по документуванню факту вимагання та одержання неправомірної вигоди від нього ОСОБА_7 під час НСРД у виді контролю за вчиненням злочину сам ОСОБА_11 був достеменно обізнаний про позитивні та своєчасні наслідки розгляду його заяви та про надання вказаному товариству статусу платника ПДВ, оскільки такі відомості були загальнодоступними та містилися на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті Міндоходів. 
		За наявності повної обізнаності ОСОБА_11 про позитивний розгляд заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» від 07.02.2017 року та надання 13.02.2017 року вказаному товариству статусу платника ПДВ, інформованості з приводу скасування свідоцтва платника ПДВ та розповсюдження інформації про статус платника ПДВ в загальнодоступній формі, є не зрозумілими підстави та мета проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, а також участь в ній ОСОБА_11 за рахунок його особистих коштів.
		Також, з огляду на досліджені судом першої інстанції докази, поведінка вказаного свідка не була пасивною, зокрема саме ОСОБА_11 наполегливо ініціював зустрічі з ОСОБА_7 , телефонував їй. 
		В матеріалах кримінального провадження також містяться інші відомості, які підтверджують досвід спілкування ОСОБА_11 з оперативними підрозділами правоохоронних органів.
		Зокрема, стороною захисту була надано суду копію вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.02.2019 року по справі №588/737/17 за обвинуваченням громадянина ОСОБА_26 за ч.1 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні №42017001120000018 від 23.02.2017 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_11 , а.с. 74 т.3.
		З вказаноговироку вбачається схожість обставин  один і той же заявник, такий же склад кримінального правопорушення, однаковий розмір неправомірної вигоди.
		Доводи прокурора про те, що посилання на вказаний вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області є недоречним, не сприймаються колегією суддів, оскільки в даному випадку суд не ставить вирок під сумнів, суд лише перевіряє надані стороною захисту докази, на предмет наявності ознак провокації і такі відомості поряд з іншими, є надзвичайно важливими.
		З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, у справі вбачаються ознаки провокації злочину, оскільки поведінка органів досудового розслідування, що його проводили, а також поведінка особи, яка приймали участь у процесуальних діях не була пасивною та містить ознаки провокації, що є неприпустимим.
		Європейський Суд неодноразово відзначав у своїй практиці (рішення "Банникова проти Росії), що негласні операції повинні проводитися істотно в пасивному режимі за відсутності надання тиску на заявника для здійснення злочину за рахунок таких заходів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе примушення, обіцянка фінансової вигоди або звернення до відчуттів співчуття заявника. Також, важливе значення має аналіз таких дій як ініціатива у зв`язку з обвинуваченим, оновлення пропозиції, незважаючи на його первинну відмову, настійне спонукання.
		Отже, колегія суддів вважає, що версія сторони захисту щодо існування ознак провокації злочину, знайшла своє підтвердження як за результатами судового розгляду в суді першої інстанції так і за результатами апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції.
		Більш того ОСОБА_11 , ані прокурором, ані слідчим, до проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку установленому ч. 6 ст. 246 КПК України відповідним процесуальним рішенням залучений не був.
		Окрім іншого в апеляційній скарзі прокурор наголошує, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Харкова від 13.02.2017 року, якими надавались дозволи на проведення НСРД аудіо- та відеоконтроль, були розсекречені під час судового розгляду, після чого прокурор виконав вимоги ст. 290 КПК України та надав їх для ознайомлення стороні захисту.
		При цьому прокурор вказує, що суд, визнаючи докази недопустимими та посилаючись на вимоги ст. 290 КПК України та практику Верховного Суду, не взяв до уваги висновки, які вказані у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року.
		Колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2ст. 36 КПКУкраїни прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей85,92,290 КПКпрокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Крім того, системне тлумаченняст. 290 КПКУкраїни свідчить, що у ч. 11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.
		Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №640/6857/16-к 
		1. Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
		2. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
		3. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.
		Таким чином прокурор повинен довести доказами обставини, згідно яких стороною обвинувачення були вжиті своєчасні заходи щодо розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені вчасно з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора.
		Апеляційна скарга прокурора не містить таких доводів, з приводу причин несвоєчасного розсекречення ухвал слідчого судді.
		Не навів такі обставини прокурор і під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Колегія суддів зазначає, що основоположним принципом кримінального провадження є принцип змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості і судом має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту, при цьому тягар доведення винуватості особи лежить саме на стороні обвинувачення.
		За таких обставин, колегія суддів не вбачає обставин щодо своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів.
		При цьому колегія суддів дотримується норм чинного КПК України та правових висновків, які міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №640/6857/16-к.
		 
		Серед інших доказів у справі, судом першої інстанції було досліджено записи розмов між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 які відбувалися 22.02.2017 року та 23.02.2017 року, в обох випадках з ініціативи ОСОБА_11 . 
		В процесі розмов ОСОБА_7 повідомляє ОСОБА_11 про позитивний розгляд заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» від 08.02.2017 року, надання вказаному товариству статусу платника ПДВ, про відсутність свідоцтв платників ПДВ. 
		Зі свого боку ОСОБА_11 визнає свою обізнаність та обізнаність бухгалтера товариства про це, просить роз`яснень щодо укладення електронного договору, порядку отримання витягу з реєстру, питань при здійсненні господарської діяльності як платника ПДВ з ймовірними контрагентами, тощо.
		З вказаного не вбачається ознак вимагання неправомірної вигоди, будь-яких вимог про необхідність надання грошей, вказівок, попереджень або погроз про вчинення або невчинення своїх службових обов`язків за умови певної винагороди.
		Тобто обвинувачена під час спілкування з ОСОБА_11 не висловлює жодних вимог чи умов, або погроз про вчинення або невчинення своїх службових обов`язків за умови певної винагороди.
		З досліджених судом доказів, не зафіксовано також самого факту передачі ОСОБА_11 та відповідно отримання ОСОБА_7 грошових коштів, які вручалися ОСОБА_11 в процесі НСРД - спеціального слідчого експерименту, на відеофайлах їх спілкування 23.02.2017 року, безпосередньо оглянутих в судовому засіданні.
		При цьому прокурор в суді апеляційної інстанції не заявляв будь яких клопотань про повторне дослідження доказів.
		Таким чином, колегія суддів переглядає оскаржуваний вирок, виходячи з висновків суду першої інстанції щодо вже досліджених доказів.
		 
		Крім того колегія суддів не погоджується з доводами прокурора, про те що у висновках судової експертизи № 25 від 2 червня 2017 року експертом не констатовано порушення цілісності пакунка.
		Як вбачається з вказаної експертизи судовий експерт Харківського науково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру МВСУкраїни ОСОБА_20 у своємувисновку (Т. 2, арк. 231)вказав нате,що внижній частиніупаковки,в якійзнаходився ватнийтампон зізмивом зправої руки ОСОБА_7 ,виявлений невеликийотвір діаметромблизько 3мм.При освітленні цьогоотвору УФ-променямиспостерігається люмінесценціяжовто- зеленого кольору.
		Вказаний експерт допитувався в суді першої інстанції та пояснив, що дійсно виявив отвір у нижній частині упаковки в якій знаходився ватний тампон із змивом правої руки ОСОБА_7 .
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що зазначений висновок експерта є неналежним доказом, внаслідок того, що зразки для проведення вказаної експертизи були надані експерту ОСОБА_20 з пошкодженням цілісності упаковки, що могло призвести до спотворення результатів експертизи, а сторона обвинувачення не забезпечила зберігання речових доказів, що підлягали дослідженню, в придатному для використання у кримінальному провадженні стані.
		При цьому у справі було проведено й іншу експертизу - з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 2887 від 14.04.2017 року, складену експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса ОСОБА_21 , а.с.187 т.2. 
		Згідно висновків експерта на поверхні ватного тампону зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_7 слідів спеціальних хімічних речовин немає. На поверхні контрольного марлевого тампону слідів спеціальних хімічних речовин немає.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині відкидаються колегією суддів, як такі що не знайшли свого підтвердження.
		Що стосується посилання прокурора на те, що судом були допитані свідки, які є членами робочої групи з реєстрації або відмови у реєстрації платника податків у якості платника ПДВ, які пояснили, що питання про реєстрацію ТОВ ЕКСА в якості платника ПДВ на вирішення комісії не ставилось, а тому ОСОБА_7 діяла в розріз своїм посадовим обов`язкам, суд апеляційної інстанції вказує наступне.
		ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення, яке полягало і в тому, що отримавши згоду від ОСОБА_11 щодо надання неправомірної вигоди, обвинувачена самостійно та особисто внесла до інформаційної системи «Податковий блок» відомості про реєстрацію з 01.03.2017 року ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» платником ПДВ 13.02.2017 року без проведення відповідного аналітичного вивчення, зокрема, без отримання всієї інформації від структурних підрозділів Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та без винесення у відповідності до чинного законодавства з урахуванням отриманої інформації про наявні ризики на розгляд робочої групи заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» за формою 1-ПДВ. 
		При цьому в формулюванні обвинувачення відсутнє посилання, положення якого саме чинного на момент інкримінованих подій законодавства, було порушено ОСОБА_7 під час не винесення на розгляд робочої групи заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» за формою 1-ПДВ.
		Крім того в матеріалах справи відомості про те, що вказане товариство мало певні ризики при використанні статусу платника ПДВ.
		Більш того, фактично з обвинувального акту вбачається що ОСОБА_7 інкримінуються дії пов`язані з проханням та одержанням службовою особою неправомірної вигоди , для себе за вчинення такою службової особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.
		Тобто інший склад злочину, окрім ч.3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 не інкримінується, а тому з урахуванням встановлених ознак провокації злочину та визнання доказів недопустимими, посилання прокурора на вказані обставини є недоречними. 
		Окрім іншого з матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку вбачається порушення права обвинуваченої на захист.
		23.02.2017 року відразу після зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_7 біля будинку адміністративної будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, ОСОБА_7 була затримана.
		На підставі ст.208 КПК України в період з 15 годин 50 хвилин по 17 годин 30 хвилин слідчим було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. 
		Одночасно із затриманням 23.02.2017 року в період часу з 16 годин 00 хвилин до 16 годин 15 хвилин проведено обшук затриманої ОСОБА_7 . 
		В процесі обшуку ОСОБА_7 з правої кишені куртки було вилучено грошові кошти в сумі 5001 грн. купюрами по 500 грн. 10 штук та купюра номіналом 1 гривня, з лівої кишені - телефон Samsung А3, а також змиви з лівої та правої руки, контрольний ватний тампон, а.с.40-45, т.2.
		Відповідно до положень ст.208 КПК України (в редакції чинній станом на 23.02.2017 року) уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
		1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
		2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
		3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
		Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбаченихчастиною сьомою статті 223істаттею 236цього Кодексу.
		Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209 цього Кодексу;підстави затримання;результати особистогообшуку;клопотання,заяви чискарги затриманого,якщо такінадходили;повний перелікпроцесуальних правта обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому,а такожнадсилається прокурору. 
		При цьому, згідно ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положеньстатті 213цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
		Положеннями п.3 ч.3 ст.42 КПК України визначено право підозрюваного на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату.
		Судом першої інстанції, за результатами дослідження доказів, зокрема відеозапису затримання, встановлено, що слідчим затриманій ОСОБА_7 не було роз`яснено її права.
		Відповідний підпис про ознайомлення обвинуваченої з її правами, у протоколі затримання також відсутній.
		Крім того, у вказаному протоколі зазначено, що обвинувачена бажає повідомити про затримання свого захисника, проте не пам`ятає номеру його телефону, у подальшому про затримання повідомлено адвоката ОСОБА_27 . 
		Наприкінці протокол затримання також місить вказівку слідчого, що ОСОБА_7 наголошує на відсутності захисника та вимагає його ознайомлення із цим протоколом.
		Вказане підтвердили і допитані в суді свідки поняті, які повідомили суд, що дійсно обвинувачена наполягала на участі захисника, проте незважаючи на таку позицію обвинуваченої був проведений обшук.
		Після проведення обшуку для складання письмового протоколу в приміщенні податкової ОСОБА_7 роз`яснювали право на адвоката, наприкінці приїхав адвокат обвинуваченої, проте його не допустили через відсутність документів.
		Крім того, з протоколу затримання вбачається, що слідчим о 16 годині 10 хвилин було здійснено повідомлення органу безоплатної правової допомоги про затримання ОСОБА_7 , однак матеріали справи свідчать про прибуття захисника ОСОБА_28 о 18 годині 10 хвилин до приміщення прокуратури Харківської області (т.2. а.с.46).
		Таким чином обшук та затримання обвинуваченої були проведені за відсутності захисника, при цьому обвинувачена наполягала на його участі.
		Колегія суддів наголошує, що забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - це одна з найважливіших державних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених Конституцією України (ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 6 ч. З ст. 129) та міжнародними актами, які становлять національне законодавство щодо прав людини і основоположних свобод (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ч. З ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч. З ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Таке порушення, ставить під сумнів майже весь обсяг доказів, зібраних стороною обвинувачення, а з урахуванням встановлених ознак провокації злочину, є однією з підстав для визнання відповідних доказів недопустими та безумовного виправдання ОСОБА_7 .
		Окрім іншого, колегія суддів погоджується з встановленою судом першої інстанції розбіжність в переліку речей, вилучених у ОСОБА_7 . 
		Так, відповідно до протоколу огляду предметів від 06.03.2017 року, під час особистого обшуку ОСОБА_7 вилучалися два запити про отримання з реєстру платників податку на додану вартість, адресовані Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, від імені ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» з прикладенням печаток вказаного товариства
		Вказані документи долучені до матеріалів кримінального провадження та надані стороною обвинувачення в якості доказу. 
		В той же час походження цих доказів суду не доведено, відповідно до змісту протоколу обшуку затриманої ОСОБА_7 вказані речі не вилучалися.
		Прокурором вказані обставини не спростовані. 
		Клопотань стороною обвинувачення про повторне дослідження доказів чи дослідження нових доказів судом апеляційної інстанції заявлено не було.
		Крім того, прокурор посилається на порушення судом вимог ст. 373 КПК України, що полягає у не зазначені у вироку конкретного пункту частини 1 статті 373 КПК України які регулюють ухвалення виправдувального вироку.
		Проте такі твердження не ґрунтуються на матеріалах провадження.
		Так з мотивувальної частини вироку вбачається, що судом визначені підстави для ухвалення виправдувального вироку, що містяться у п.п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		В резолютивній частині вироку зазначено, що ОСОБА_7 визнано невинуватою та виправдано: за ч. 3 ст. 368 КК України за відсутності в діянні складу злочину.
		Не зазначення у вироку конкретного пункту, які містяться у ч. 1 ст. 373 КПК України, але за умови тотожного відтворення змісту цієї норми, що викладені в цих пунктах, не є порушенням вимог КПК України, та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення, оскільки його мотивувальна та резолютивні частини не містять суперечностей щодо мотивів виправдання ОСОБА_7 .
		Посилання прокурора на однобічність та необ`єктивність, допущену судом першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки суд діяв у повній відповідності до положень КПК України, зберігав об`єктивність, створив для сторін кримінального провадження рівні умови, досліджував докази і сторони обвинувачення і сторони захисту, допит свідків здійснювався у відповідності до норм КПК України.
		Погоджуючись із висновками суду щодо оцінки доказів, колегія зауважує, що згідно зіст. 17 КПКособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченомуКПК, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. 
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно п. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, кого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Отже, перевіряючи доводи апеляційних скарг прокурора колегія суддів зазначає, що за змістом кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертоюстатті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оцінивши безпосередньо досліджені докази за правилами ст. 94 КПК України, у їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи загальну засаду кримінального провадження - презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини (поза розумним сумнівом), обов`язки доказування, які за загальними правилами покладаються на слідчого, прокурора відповідно до ст.ст. 91, 92 КПК України, а також положення ст. 62 ч. 3 Конституції України про необхідність тлумачити усі сумніви щодо доведеності вини особи на її користь, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те під час судового розгляду не встановлено достатніх, належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, та спростування доводів сторони захисту про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.
		Виправдувальний вирок ухваленона підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування виправдувального вироку, також не встановлено.
		З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для скасування ухваленого судом першої інстанції виправдувального вироку відносно ОСОБА_7 та для ухвалення відносно неї обвинувального вироку, про що просить автор апеляційної скарги.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  залишити без задоволення.
		Вирок Фрунзенського районногосуду м.Харкова від07листопада 2019року відносно ОСОБА_7   залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
		 
		 
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...