Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/12161/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Недбале ставлення до військової служби.
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2020. Зареєстровано: 17.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2020.
Дата набрання законної сили: 11.12.2020
Результат оскарження 21.05.2021 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: 11-кп/803/13/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014000000000517

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/13/20 Справа № 185/12161/15-к   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2020 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участю:
		секретаря  ОСОБА_5 , 
		прокурорів  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_8 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_9 ,
		представника Міністерства оборони України  ОСОБА_10 
		представника Генерального штабу Збройних сил України  ОСОБА_11 
		представника потерпілих  адвоката ОСОБА_12 , 
		потерпілих   ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,  ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37  ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 ,  ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 ,  ОСОБА_51 ,  ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 ,  ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 ,  ОСОБА_58 , ОСОБА_59 ,  ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000517, за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_9 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 ,обвинуваченого ОСОБА_8 ,представника Міністерстваоборони України ОСОБА_10 навирок Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 27березня 2017року,ухваленого щодо
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Новоград - Волинський Житомирської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014), -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		В поданих у провадженні апеляційних скаргах йдеться про таке.
		Обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок, закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, та скасувати запобіжний захід у вигляді застави й повернути розмір внесеної застави в сумі 97 440 грн. заставодавцю  ОСОБА_62 .
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 , зазначає, що вирок є незаконним, необґрунтованим, невмотивованим через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а судовий розгляд був неповним, оскільки залишилися недослідженими обставини, які мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення. 
		На думку обвинуваченого, у цьому кримінальному провадженні не доведені юридичні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014), зокрема суб`єкта та об`єктивної сторони злочину.
		Так, обвинувачений зауважує, що судом не наведено доказів того, що в період з 11.06.2014 по 00.50 год 14.06.2014 він був саме тією особою, яка несе відповідальність, визначену ст. 425 КК України, тобто є суб`єктом цього злочину.
		Вказує, що посада начальника штабу АТО жодним нормативно-правовим актом не визначена та не передбачено його посадові обов`язки. При цьому, керівник АТО ОСОБА_63 , згідно з чинним законодавством, не був уповноваженим на те особою, тому підписаний ним наказ від 28.05.2014 №11\дск, яким затверджено Положення про штаб антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, де визначено службові обов`язки начальника штабу АТО, вважає таким, що не породжує юридичних наслідків. 
		Окрім того, обвинувачений в скарзі зазначає, що висновок суду про те що він є суб`єктом відповідальності за ст. 425 КК України суперечить встановленим фактичним обставинам, посилаючись на те, що функціональні обов`язки керівника АТО на території Донецької та Луганської областей ОСОБА_64 підписані керівником АТЦ при СБУ та затвердженні Головою СБУ 27.05.2014. На його думку, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_63 на посаду керівника АТО Головою СБУ не призначався і така посада не передбачена нормативно-правовим актом і Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та Положенням про оперативний штаб з управління антитерористичною операцією, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 №611, за ч. 1 ст. 12 Закону утворюється оперативний штаб, а не штаб АТО і станом на 11-14 червня 2014 року оперативний штаб міг очолювати лише керівник Антитерористичного центру при СБУ або особа, яка його заміщує. ОСОБА_63 такою особою не був і як перший заступник керівника АТЦ за Законом не міг очолювати оперативний штаб з управління антитерористичною операцією у червні 2014 року.
		Також зазначає, що суд проігнорував, що обов`язки керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не містять повноважень щодо призначення ним військовослужбовців на посади для проходження військової служби, й не врахував, що затвердження вказаного Положення керівником АТО ОСОБА_65 суперечить чинному законодавству, так як не затверджений КМУ. Не взято до уваги, що він відряджався для участі в АТО наказом начальника Генштабу ЗСУ, і не враховано, що для проходження військової служби на посаду начальника штабу-першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей не призначався.
		Разом з цим, обвинувачений вказує на необґрунтованість висновку суду про те, що він є єдиноначальником, оскільки не призначався на посаду керівника оперативного штабу, не був керівником АТЦ при СБУ, першим заступником чи заступником, ні особою яка його заміщує, тому не міг біти єдиноначальником та приймати одноособово рішення.
		Посилається й на те, що суд не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_64 , ОСОБА_66 та ОСОБА_67 , які спростовують висновки, що він був єдиноначальником.
		Також вказує, що суд, всупереч ст. 337 КПК України, вийшов за межі обвинувачення, чим порушив право на захист, визнавши його військовослужбовцем вищого рангу, оскільки такий статус йому не інкримінувався.
		Щодо відсутності в його діях ознак суб`єктивної сторони складу злочину, обвинувачений посилається на те, що суд дійшов до юридично неспроможного висновку про вчинення злочину з непрямим умислом, поєднаного з ознаками необережності, оскільки ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014) характеризується виключно необережною формою вини, і цей злочин не є умисним, та службова недбалість це єдиний злочин у сфері службової діяльності, який вчиняється тільки з необережності, і ці протиріччя та юридична неузгодженість перешкоджають йому реалізувати в повному обсязі право на захист, що є істотним порушеннями закону.
		Також вказує на істотне порушення судом вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норм процесуального права при дослідженні документів, зауважуючи при цьому, що в обвинувальному акті є посилання на ст.ст. 635 і 642 Бойового статуту Сухопутних військ Збройних Сил України частина 1, та вказано, що участь військових формувань в антитерористичних операціях відноситься до специфічних дій військ (сил) ЗСУ, та в матеріалах провадження цей Статут відсутній, стороні захисту, як доказ, цей документ не відкривався, і суд його не досліджував, а головуюча у провадженні, в порушення вимог ч. 1 ст. 358 КПК України, поза судовим розглядом, без прийняття процесуального документу, ознайомилася з цим документом, що вважає порушенням його права на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		Вказує також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, посилаючись на те, що у вироку зазначено, що він був військовою службовою особою в період з 11 червня 2014 року по 00-50 14 червня 2014 року та недбало ставився до військової служби, та судом не враховано докази, а саме те, що Замисел застосування сил засобів Збройних Сил, інших військових формувань щодо покриття державного кордону  факт залучення зведеної роти 25 пдбр до складу сил і засобів АТО мав місце лише 13.06.2014 як і не враховано, що Замисел за підписом керівника АТО ОСОБА_64 був направлений до Адміністрації Президента України та копія Міністру оборони України з вхідним часом отримання 19 год 43 хв. 11.06.2014, і який не містить жодного посилання на зведену роту 25 пдбр. Також судом не наведено беззаперечних доказів, в чому саме полягала його недбалість в період з 11.06.2014 до ранку 13.06.2014, так як у цей період немає жодних згадувань про зведену роту 25 пдбр.
		Обвинувачений в скарзі зауважує, що судом не наведено у чому полягала його службова недбалість 13.06.2014, якщо в період з 07.00 до 08.00 години три літаки Іл-76 МД, зокрема бортовий номер НОМЕР_1 , здійснили посадку на аеродромі м. Луганськ; 00:50 14.06.2014, якщо літак Іл-76 МД, бортовий номер НОМЕР_2 о 00:39 годин 14.06.2014 також здійснив успішну посадку на аеродромі м. Луганська, тому вважає, що судом не наведено обставин, що утворюють об`єктивну сторону складу злочину. 
		Посилається на те, що судом не враховано той факт, що так звані «ДНР» і «ЛНР» у період з 11.06.2014 - по 00.50 год. 14.06.2014 жодним нормативно-правовим актом не були визначені як терористичні організації.
		Також вказує, що висновки суду, який ототожнює «терористичні організації» і «бойову обстановку» є незаконним і необґрунтованим, посилаючись на законодавчу неврегульованість цього поняття та на покази свідків ОСОБА_66 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_63 , ОСОБА_73 , які вказували, що не можна ототожнювати бойовиків з військовим противником, а умови АТО з бойовою обстановкою.
		Обвинувачений в апеляційній скарзі вказує й на порушення п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, посилаючись на те, що суд не врахував докази сторони захисту, які свідчать про відсутність такого поняття як «Запит» серед нормативно  правових документів ЗСУ та безпідставно і необґрунтовано послався на телеграму №104\АТО від 13.06.2014, як одноособово прийняте рішення.
		Зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що саме на оперативну групу ПС та її керівника покладаються завдання і обов`язки щодо планування проведення АТО. Натомість суд необґрунтовано обвинуватив його у невиконанні обов`язків, які юридично не були включені до кола його службових обов`язків. Разом з цим, ОСОБА_8 вважає, що суд не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , які вказували, що саме на оперативну групу покладалися завдання щодо планування та управління авіацією Повітряних Сил ЗСУ в ході АТО та свідка ОСОБА_77 , який зазначив, що згідно керівних документів ЗСУ загальновійськовий начальник визначає та подає заявку на застосування авіації. 
		Також обвинувачений вказує, що судом проігноровано ту обставину, що під час планування польоту на аеродром м. Луганськ керівником оперативної групи ПС ЗСУ ОСОБА_78 було визначено напрямок польоту на посадку з півночі з виходом на посадковий курс з північного сходу, а відтак свідки ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 . ОСОБА_82 зазначили, що близько 23 годин 13.06.2014 екіпажами було змінено напрямок польоту на південний і курс заходу літаків Іл-76 МД на посадку з південного сходу. Це було зроблено на виконання завдання, яке ОСОБА_83 довів ОСОБА_84 . При цьому, зазначає, що суд не встановив причини зміни свідком ОСОБА_85 напрямку польоту літаків з північного на південний, що означало, що літаки мали заходить на посадку з тим самим маршрутом, за яким вони заходили на посадку близько 07 години ранку 13.06.2014 і про який стало відомо бойовикам.
		Вказує на те, що суд не взяв до уваги те, що інформація з аудіозапису розмови бойовиків є конкретною за змістом, оскільки вона свідчить про обізнаність бойовиків про напрямок заходу літаків на посадку, вказує й на те, що бойовики не очікували про напрямок заходу літаків на посадку, та не очікували літаків саме з цього напрямку. 
		Зазначає, що судом не було враховані докази - 6 розпоряджень Командування ПС ЗСУ, що містили вимоги щодо заходів безпеки під час польотів авіації в зоні АТО, та які були доведені до органів управління і військових частин Повітряних Сил, літаки від яких виділялися в АТО, а мотиви їх неврахування судом, в порушення п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, не наведені.
		Відтак, обвинувачений в скарзі наголошує, що судом не встановлений причинний зв`язок між його діями, як начальника штабу АТО і катастрофою літака. Судом проігноровано й той факт, що існували інші обставини, на які він не міг впливати, і які підлягали самостійній правовій оцінці.
		Також зазначає, що судом не взято до уваги відсутність оригіналів узагальнюючих довідок з оперативної обстановки в районі проведення АТО станом на 16 та 20 годину 13.06.2014. Це підтверджується листом АТЦ при СБУ, дослідженому у судовому засіданні 11.10.2016, згідно з яким оригінали довідок «Оперативна обстановка в районі проведення АТО» станом на 16 годину та 20 годину 13.06.2014 в АТЦ при СБУ відсутні, а електронні версії та роздруковані копії узагальнюючих довідок не містять реквізитів та підписів посадових осіб, і вони не мають юридичного статусу, та відсутність оригіналів зазначених довідок з резолюцією ОСОБА_8 на них, й спростовує висновки суду щодо начебто їх передачі йому особисто.
		Також обвинувачений наголошує, що станом на червень 2014 року не було воєнного стану, а Бойові Статути застосовуються коли в країні є воєнний стан, або оголошено стан війни, для цього вони і розробляються, та, що з 11 по 13 червня 2014 року ні він, ні ОСОБА_63 про існування зведеної роти 25 опдбр. не знали, про її готування було повідомлено 13.06.2014 приблизно о 9-30 годині тодішнім Міністром оборони ОСОБА_86 . Перекиданням (перевезенням) даної роти займалася оперативна група ПС ЗСУ, якою керував ОСОБА_87 . Курс польоту, захід на посадку та інше - це льотна специфіка і це питання цієї оперативної групи при штабі АТО як і інших оперативних груп за специфікою виконуваних ними завдань. 
		Обвинувачений також заперечує і вказує в скарзі, що протягом 13.06.2014 жодна посадова особа Міністерства оборони України, СБУ, МВС про 2 групи бойовиків ні в усному, ні в письмовому вигляді йому не доповідали. Не отримував він такої інформації і в електронному виді через відсутність технічних можливостей.
		Вказує на порушення його права на захист, посилаючись й на неконкретність обвинувачення, та судом не обґрунтовано висновок, про які «незаконні збройні групи формування» йдеться, скільки їх було, та де вони знаходилися, про наявність двох груп бойовиків озброєних ПЗРК в районі аеродрому м. Луганськ, а припинення діяльності незаконних збройних груп (формувань) не входило до кола обов`язків начальника штабу АТО. 
		Обвинувачений посилається на неврахування судом доказів сторони захисту, що термін «група бойовиків» жодним керівним документом ЗСУ не визначений. Поняття дві групи бойовиків «як критичні об`єкти у складі угруповання військ противника» не можна вважати критичними об`єктами» та визначення «дві групи бойовиків, як критичні об`єкти у складі угруповання військ противника», не відповідає поняттю «військовий супротивник».
		Інші доводи і твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі зводяться до заперечення проти вище визначених в скарзі висновків суду, та вважає, що їх обґрунтування зроблено на доказах, отриманих незаконним шляхом, виключно на припущеннях, а сумніви щодо доведення вини не тлумачаться на його користь та загалом вказує на безпідставність не взяття судом до уваги доказів, наданих стороною захисту, зокрема висновків експертів за клопотанням його захисника, неврахування окремих показів свідків, заперечує проти судової експертизи, висновки якої взяті судом до уваги, й зауважує, що вирок фактично побудований на показаннях потерпілих, які не вказують жодних конкретних фактів про катастрофу літака.
		Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого в апеляційній скарзі також просить скасувати вирок щодо ОСОБА_8 за відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину та закрити кримінальне провадження. 
		В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує на те, що вирок є незаконним та необґрунтованим. Так, захисник акцентує увагу на тому, що обвинувальний акт прокурором був складений з порушенням закону, зокрема: у розділі «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які встановлені» прокурор, в абзаці 3 на арк. 1 акту, послався на ст.ст. 635 і 642 Бойового статуту Сухопутних військ Збройних Сил України, Частина 1. У цьому ж розділі іде мова п.п. 1.1.2. і 7.1.2 Засад підготовки і застосування ЗСУ в розрізі, що здійснення повітряних перевезень військ (сил) та вантажів, поряд з висадкою - вітряних десантів, є одним з видів бойових дій.
		В абзацах 3, 4, 5 на арк. 15 акту цього ж розділу прокурор посилається на ст.ст. 1.5.7. і 7.3.1. Бойового статуту авіації Повітряних Сил ЗСУ у розрізі здійснення перевезення військового підрозділу і що це визначається як політ до району виконання бойового завдання, яке виконується над своєю територією та територією противника; на п.п. 1.1.2. і 7.1.2. Засад, що необхідною умовою виконання польоту над територією противника - є подолання (прориву) протиповітряної оборони противника (ППО); на п. 7.3.4. Засад щодо подолання системи протиповітряної оборони противника організовуються та здійснюються у кожному бойовому вильоті для виконання завдань над територією противника. Однак, жодної згадки про ці норми у повідомленій підозрі ОСОБА_8 немає, а отже сторона захисту від цього не захищалися.
		Також, в абзаці 5 на арк.16 обвинувального акту, зазначено, що «13.06.2014 інформація щодо терористичної загрози навколо аеродрому м.Луганськ, згідно з табелем термінових донесень, включена до п. 4 розвідувального зведення сектору «А», яке о 17 годині за вих № 186/0310/окп направлене до штабу АТО і невідкладно надано безпосередньо ОСОБА_8 ». Ця обставина у повідомленні про підозру взагалі відсутня, а отже вони не мали можливості від цього захищатися. До того ж, не зазначено хто, коли, в який час отримав донесення і при яких обставинах воно передано ОСОБА_8 , яким нормативним документом це передбачено.
		В обвинувальному акті «формулювання обвинувачення», прокурор вільно оперує поняттями противник, бойова обстановка, посилаючись на п.п. 1.1.2 і 7.1.2 Засад підготовки і застосування ЗСУ, ст.ст. 1.5.7. і 7.3.1. Бойового статуту авіації Повітряних Сил ЗСУ. При цьому, у сформульованому обвинуваченні десь подівалися положення ст.ст. 1, 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ст.ст. 635 і 642 Бойового статуту Сухопутних військ ЗСУ, і п. 7.3.4. Засад, які прокурор нібито встановив у розділі «виклад фактичних обставин правопорушення, які встановлені».
		На думку захисника, виключення із сформульованого прокурором обвинувачення ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» взагалі виключають із кримінального провадження логіку, так як ця норма, окрім інших термінів, містить поняття антитерористична операція. Вказує й на те, що дивним є зникнення у сформульованому обвинуваченні положень ст.ст. 635 і 642 Бойового статуту Сухопутних військ ЗСУ, Частина 1, які «достеменно» встановив прокурор у розділі обвинувального акту «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які встановлені». Дійсно ст.ст. 635 і 642 Бойового статуту Сухопутних військ ЗСУ, Частина 1 є в цьому Статуті, але вони регламентують діяльність окремої механізованої, танкової бригад (полку) і не більше. Залишення у сформульованому прокурором обвинуваченні ОСОБА_8 положень ст.ст. 1.5.7. і 7.3.1. Бойового статуту авіації є дивним, оскільки ці норми регламентують застосування таких військових одиниць як авіаційна дивізія (полк), тоді як станом на період з 13.06.2014 - 14.06.2014 генерал-майор ОСОБА_8 окремою механізованою, танковою бригадами (полком), авіаційною дивізією (полком) не командував.
		Також захисник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_8 порушено положення ст.ст. 1.5.7. і 7.3.1. Бойового статуту авіації, оскільки ці норми регламентують застосування таких військових одиниць як авіаційна дивізія (полк), тоді як станом на 13.06.2014 та 14.06.2014 генерал-майор ОСОБА_8 , авіаційною дивізією (полком) не командував. Більше того, за показаннями ОСОБА_8 на зазначений період такої військової одиниці взагалі не існувало у ЗСУ.
		Зазначає, що в абзаці 3 на арк. 25 обвинувального акту прокурор вказує, що ОСОБА_8 , крім іншого, порушив вимоги ст. 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», однак сама стаття має назву «Повноваження суб`єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом», до яких ОСОБА_8 не відноситься, більше того ця стаття Закону має декілька частин і декілька редакцій з часу прийняття Закону, що вказує на неконкретність обвинувачення.
		Вказує, що у мотивувальній частині вироку зазначено, що 17.02.1993 ОСОБА_8 прийняв Військову присягу. Разом з цим, ця обставина не підтверджується матеріалами провадження, оскільки самої Військової присяги не надано і такий документ безпосередньо судом не досліджувався.
		У вироку суд посилається на «Положення про штаб Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 28.05.2014 № Пог/дск» та обов`язки начальника цього штабу -першого заступника керівника АТО ОСОБА_8 та його недбалого ставлення до військової служби. Разом з тим, суд не надав оцінки Положенню про оперативну групу ПС штабу антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей», затвердженого наказом Першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 28.05.2014 № 11/дск., згідно якого є очевидними факти: п. 1.1. Положення передбачено, що Оперативна група ПС штабу АТО на території Донецької та Луганської областей входить до складу штабу АТО на території цих областей і призначена для організації, проведення бойового планування застосування і безпосереднього управління виділеними силами і засобами ПС в інтересах проведення АТО; основними завданнями оперативної групи ПС є: підготовка пропозицій по застосуванню виділених сил та засобів ПС; планування застосування, постановка завдань виділеним силам і засобам та управління ними в ході виконання бойових (спеціальних) завдань; координація діяльності силами і засобами ПС, виділених в інтересах АТО.
		Пунктом 4 Положення закріплено, що оперативну групу ПС очолює заступник керівника АТО з авіації, який підпорядковується керівнику АТО. Заступник керівника АТО з авіації відповідає, крім іншого, за планування застосування сил і засобів ПС ЗСУ, які залучаються до АТО. Відповідно до п. 5.1. заступник керівника АТО з авіації, окрім іншого, зобов`язаний: організовувати планування застосування сил і засобів ПС ЗСУ, які залучаються до АТО; організовувати доведення та здійснення контролю за виконанням у виділених силах і засобах ПС ЗСУ наказів, директив, розпоряджень та інших керівних документів, здійснювати контроль за їх отриманням та станом виконання; у разі службової необхідності виконувати обов`язки начальника штабу. У свою чергу п. 5.2. Положення заступник керівника АТО з авіації мав право «одержувати у встановленому порядку від структурних підрозділів Генштабу ЗСУ, командувань видів, оперативних командувань, інших органів військового управління необхідну для планування застосування спеціальних дій та управління підпорядкованими силами і засобами інформацію».
		З наведеного, на думку захисника, слідує, що в Положенні мова йде лише про виділені сили і засоби ПС в інтересах АТО; по-друге, організація і планування сил і засобів ПС в інтересах АТО, відповідно до специфіки повітряних сил, покладалось на оперативну групу ПС при штабі АТО та на його керівника - заступника керівника АТО з авіації з відповідними обов`язками та правами, а не на загальновійськового керівника - генерал-майора ОСОБА_8 .
		Судом взято до уваги лише Положення, яке стосується повноважень начальника штабу АТО, і відкинуто Положення про оперативну групу ПС ЗСУ, згідно якого заступник керівника АТО з авіації, окрім іншого, відповідав за організацію планування застосування сил і засобів Повітряних Сил ЗСУ, які залучаються до АТО; організує доведення та здійснення контролю за виконанням у виділених силах і засобах Повітряних Сил ЗСУ наказів, директив, розпоряджень та інших керівних документів, здійснювати контроль за їх отриманням та станом виконання і т.д. Проте державними обвинувачами були надані наведені 2 Положення, та суд не мотивував надання переваги одному доказу над іншим, й не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
		Також вказує, що судом досліджені документи стосовно осіб, які загинули під час падіння літака ІЛ - 76 МД., а саме: ОСОБА_88 , у свідоцтві про смерть якого вказується - «помер ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ОСОБА_89 , у свідоцтві про смерть якого вказується - «помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 63 роки», що не мають відношення до цього провадження.
		Наведеним доказам, на думку захисника, судом не надано оцінки і не наведено мотивів, як того вимагає ст. 370 КПК України, тому висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		Захисник посилається й на те, що ОСОБА_8 станом на 14.06.2014 і до теперішнього часу не займав посади ні керівника Антитерористичного центру при СБУ, ні його першого заступника, ні просто заступника, що, на його думку, підтверджується відповіддю на запит слідчого начальника штабу - заступника керівника АТЦ СБУ ОСОБА_90 від 29.07.2014, а саме: «Начальник штабу - перший заступник керівника АТО на вказану посаду СБУ не призначався, та в СБУ відсутній наказ про призначення на посаду та його функціональні обов`язки». Вказує, що посада начальника штабу - першого заступника керівника АТО не визначена законодавчо жодним нормативно-правовим актом, тому безпідставно це інкримінується ОСОБА_8 . 
		Із наведеного, на погляд захисника, слідує що судом не дотримано принцип законності, передбачений ст. 9 КПК України, та, всупереч Закону та логіці, ОСОБА_8 визнано винним в тому, за що він не може відповідати. 
		Також зазначає, що на його запит чи відповідає згідно з Законом України «Про боротьбу з тероризмом» поняття «дві групи бойовиків, як критичні об`єкти у складі угрупування військ противника» поняттю «військовий супротивник», Відділ правового забезпечення ГШ ЗСУ повідомив, що за результатами аналізу законодавчих, інших нормативно-правових актів України «дві групи бойовиків, як критичні об`єкти у складі угрупування військ противника», не відповідає поняттю «військовий супротивник».
		Також, на адвокатський запит щодо надання інформації, за якими польотними трасами та на яких ешелонах висот було дозволено здійснення польотів літаками цивільної авіації в районі м. Луганськ у періоди з 29 березня, 6 червня, 14 та 17 липня 2014 року, в\ч НОМЕР_3 повідомила, що «заборони на використання повітряного простору в зазначені вище періоди, введені Державною авіаційною службою України, не стосувались державних повітряних суден України, які могли виконувати польоти на будь-яких висотах, в різних напрямках». Ці докази були досліджені, але правової оцінки цим обставинам, всупереч закону, судом не надано, та не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. 
		Зазначає, що обізнаність генерал-майора ОСОБА_8 у тому, що 2 групи бойовиків вирушили до Луганського аеропорту, озброєнні ПЗРК та мають намір збивати всі літаки на посадці та зльоті експерти у комісійній комплексній військово-тактичній криміналістичній експертизі від 10.02.2015 обґрунтовують лише оперативною інформацією, що викладена в узагальнюючих довідках Оперативна обстановка в районі проведення АТО станом на 16 годину та 20 годину 13.06.2014 і про які начебто ОСОБА_8 повідомив свідок ОСОБА_91 . Узагальнюючі довідки різні за змістом, жодним нормативним документом не передбачені, не мають відповідних реквізитів, а тому сторона захисту вважає їх неналежними та недопустимими доказами.
		Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_8 до матеріалів провадження долучено витяг з розвідувального ведення сектору «А», дослівно п. 4 зазначено: «2 групи бойовиків (озброєні ПЗРК)» вирушили з військкомату до Луганського аеродрому», яке направлено начальником розвідки ОСОБА_92 " В цьому розвідзведенні не вказано джерело отримання інформації, мети бойовиків, й ця інформація не збігається із оперативною інформацією СБУ, що інкримінується ОСОБА_8 у абзацах 3, 4 аркуш 24 обвинувального акту, оскільки вона мала зміст: «2 групи бойовиків вирушили до Луганського аеропорту, озброєнні ПЗРК та мають намір збивати всі літаки при посадці та зльоті».
		Захисник зазначає, що вказана інформація не є однаковою, до того ж вона є неконкретною: не зазначено хто, коли, в який час отримав донесення і при яких обставинах воно передано ОСОБА_8 , яким нормативним документом це передбачено і т.д. Разом з цим, вказує на те, що досудовим розслідуванням не доведено, що ОСОБА_8 був проінформований про реальність ризиків та загроз, які представляла вище вказана група терористів. 
		На думку захисника, з аналізу показів свідків ОСОБА_93 та ОСОБА_94 , можна зробити висновок, що за розпорядженням ГШ ЗС України перевезення сил і засобів здійснювало командування ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується дослідженням документів із грифом «Таємно». 
		З метою захисту прав обвинуваченого адвокатом ОСОБА_9 було заявлено клопотання про повторний допит свідка обвинувачення ОСОБА_64 , однак суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання, що є також порушенням права ОСОБА_8 на захист.
		Вказує на те, що судом показання свідків обвинувачення були вирвані із контексту, а також мало місце їх вибірковість, перекручування й неправдиве викладення у вироку.
		Також зазначає, що інкримінована норма КК України була бланкетною, а тому досудове розслідування повинно було знайти кваліфікуючу ознаку «бойова обстановка» в інших нормативних актах, що не є кримінальним законом, однак цього не зроблено. При цьому, проігноровано, що терміну «бойова обстановка» не було у Статутах ЗСУ, та вважає що у цьому випадку судом застосовано закон, який не підлягав застосуванню.
		До того ж, вказує, що суд у вироку зробив два взаємовиключні висновки щодо наявності в діях ОСОБА_8 і злочинної самовпевненості, і наявності непрямого (евентуального) умислу, передбаченого ч. 3 ст. 24 КК України.
		На думку захисту, суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення щодо ОСОБА_8 , звинувативши його у вчинені злочину у виді непрямого умислу при відсутності постанови прокурора про зміну обвинувачення. Також судом не наведено мотивів зміни обвинувачення, що є недопустимим і свідчить про неправильне тлумачення закону  ст.ст. 24, 25 КК України, яке суперечить його точному змісту.
		На думку захисника, судом не наведено конкретних обставин, щодо безпосереднього прямого причинного зв`язку між бездіяльністю (тобто не вчинення військовою службовою особою дій як керівника) та настанням таких наслідків як збиття літака. 
		Зазначає, що висновки експертиз, проведених за клопотанням захисту, поряд із проаналізованими показами свідків обвинувачення і захисту, письмовими доказами, фактично недопустимими доказами  експертизою від 10.02.2015, дійсно мають характер логічних, послідовних та об`єктивних і свідчать про відсутність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України.
		Акцентує увагу й на тому, що у кримінальному провадженні не має процесуальних рішень щодо ОСОБА_95 та ОСОБА_96 у розрізі неналежного виконання ними своїх службових обов`язків, що є неповнотою досудового і судового слідства. 
		Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, зазначає, що прокурорами була надана постанова від 15.09.2015 про включення ОСОБА_7 у провадженні, яке він розслідував, але у якості процесуального керівника та не зрозуміло, ким у процесуальному статусі був ОСОБА_7 у провадженні № 42014000000000517 з 15.09.2015 по 18.09.2015.
		Окрім того, захисник вказує на те, що на стадії досудового розслідування його підзахисному і його колишнім захисникам було відкрито 25 томів кримінального провадження, а йому, як захиснику - 27 томів, що свідчить про незаконність вироку та необхідність його скасування через істотні порушення кримінального процесуального закону на стадії досудового розслідування, що, у свою чергу, призвело до порушення прав ОСОБА_8 на захист.
		В доповненнях до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_9 зазначає, що після ознайомлення з матеріалами цього провадження 21.04.2017, було виявлено, що у томі 5 на а.с. 157-158 міститься ухвала від 17.12.2015 щодо відводу прокурора ОСОБА_7 , та у томі № 9 на а.с. 239 - ухвала від 10.11.2016 про допит свідка ОСОБА_97 в режимі відеоконференції, на яких відсутній підпис головуючого, що є порушенням кримінального процесуального закону.
		В апеляційній скарзі представник Міністерства оборони України просить скасувати вирок в частині задоволення цивільних позовів про стягнення шкоди у розмірі 19500000,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на те, що судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не наведено мотивів та не встановлено в чому саме полягає протиправність рішень, дій чи бездіяльності Міністерства оборони та її посадових осіб, які в свою чергу, стали причиною заподіяння позивачам моральної шкоди. Разом з цим, апелянт вважає, що суд, розглядаючи позов до МО України, не взяв до уваги вимог закону, зокрема, в частині організаційних основ та повноважень інших суб`єктів боротьби з тероризмом щодо керівництва силами та засобами, а саме компетенції та відповідальності АТЦ при СБ України. До того ж, апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем МО і отримував грошове забезпечення, оскільки, відповідно до наказу МО України від 05.01.2010 його було призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління Генерального штабу Збройних Сил України, який в свою чергу є юридичною особою, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. З огляду на ці обставини, апелянт вважає, що судом необґрунтовано було здійснено заміну первісного відповідача - Антитерористочного центру при СБ України на Міністерство оборони України, чим не було забезпечено справедливий судовий розгляд.
		В запереченнях на апеляційну скаргу МО України, представник АТЦ при СБУ ОСОБА_98 просить в задоволенні скарги в частині стягнення коштів з Антитерористичного центру відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що АТЦ при СБУ не несе відповідальності за дії, вчиненні органом управління (ОШУ АТО), представником якого був ОСОБА_8 , у зв`язку із прямою забороною законом втручання в його діяльність. Окрім цього, генерал - майор ОСОБА_8 був військовослужбовцем ЗСУ, а не АТЦ при СБУ, та діяв у межах повноважень, визначених для ЗСУ. Також вважає, що вимоги цивільних позовів у провадженні в частині, що стосувалося стягнення моральної шкоди з АТЦ при СБУ, не ґрунтувалося на законі, тому судом правильно прийнято рішення про замінену відповідача на належного - Міністерство оборони України.
		В запереченнях на апеляційні скарги сторони захисту  прокурори просять апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишити без задоволення, а вирок - без змін. 
		Так, прокурори вказують, що обвинувальний акт містить у собі всі обов`язкові елементи, передбачені ст. 291 КПК України. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено обов`язку в обвинувальному акті дослівно відображати повідомлення про підозру. Навпаки, відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру включає в себе стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа. Окрім того, питання законності обвинувального акта було вирішено судом під час розгляду клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, про що йдеться в ухвалі від 17.12.2015. 
		Також, прокурори зазначають, що доводи захисника про порушення права на захист обвинуваченого, є безпідставними, оскільки 13.11.2015 обвинувальний акт вручений ОСОБА_8 , підготовче судове засідання відбулось 17.12.2015, та з моменту отримання обвинувального акту і до виходу суду у нарадчу кімнату пройшов тривалий час, обвинувачений і його захисник мали можливість захищатись від обвинувачення та кожне судове засідання реалізовували своє право на захист, користуючись усією повнотою наданих їм прав.
		На думку прокурорів, надуманим порушенням, про яке йдеться у скарзі захисника, є нібито необґрунтованість висунутого ОСОБА_8 обвинувачення. Прокурори акцентують увагу на тому, що судом було досліджено всі документи та покази свідків та надано їм належну правову оцінку, що знайшло відображення у вироку, при цьому жодних порушень закону не допущено.
		Зазначають, що не знайшла свого підтвердження й позиція захисника проте, що судом не досліджено документи, які доводять факт прийняття ОСОБА_8 . Військової присяги, оскільки судом досліджено документи Управління персоналу Генштабу ЗСУ від 19.09.2014, де на арк.194 знаходиться копія Послужного списку ОСОБА_8 , у якому є запис про прийняття ним 17.02.1993 Військової присяги на вірність народу України.
		Також вказують, що необґрунтованим є твердження захисника про те, що судом нібито не надано оцінки тому факту, що у відповіді на запит Адміністрація Президента України повідомила, що Замисел на застосування збройних сил та засобів Збройних сил України, інших військових формувань з метою прикриття державного кордону не затверджений Президентом України. При цьому жодного доказу, який би вказував на те, що Президент України повинен був затверджувати зазначений документ, у судовому засіданні не надано. Натомість підозрюваний ОСОБА_8 , свідки ОСОБА_63 , ОСОБА_68 , ОСОБА_99 та інші показали, що вказаний Замисел був підписаний ОСОБА_8 й затверджений ОСОБА_100 .
		На думку прокурорів посилання обвинуваченого на те, що він не був єдиноначальником, спростовуються ст. 28 Статуту внутрішньої служби ЗС України, яким передбачено, що єдиноначальність полягає в наділенні начальника всією повнотою розпорядчої влади щодо підлеглих і покладені на нього персональної відповідальності за всі сторони життя і діяльності підрозділу. Цей принцип знайшов своє відображення й в Положенні про штаб АТО на території Донецької та Луганської областей, де, зокрема, зазначено, що штаб АТО очолює начальник штабу  перший заступник керівника АТО, який здійснює керівництво штабом АТО, він має право у межах своїх повноважень видавити накази, директиви, розпорядження, підписувати розпорядження з питань застосування частин (підрозділів) Збройних сил України та інше, тому суд на законних підставах визнав ОСОБА_8 єдиноначальником. 
		Твердження обвинуваченого про те, що судом не враховано, що «ДНР» і «ЛНР» не були визнані жодними нормативно  правовими актами як терористична організація  є безпідставними, оскільки в Україні існують тисячі вироків, якими «ДНР» і «ЛНР» були визнані терористичними організаціями.
		Щодо відсутності у провадженні оригіналів довідок, на що посилається захисник, то судом встановлено алгоритм створення довідок та їх направлення до штабу АТО. Причини виникнення помилки у довідках, які направлялись після катастрофи до прокуратури з матеріалами, які стали підставою для реєстрації кримінального провадження, обґрунтовано пояснила свідок ОСОБА_101 .
		Також прокурори зазначають, що висновок експертів за результати проведення комплексної військової-тактичної експертизи від 10.02.2015, відповідає вимогам закону, а зауваження захисника не відповідають фактичним обставинам провадження.
		Окрім того прокурори вказують, що посилання захисника на таємницю певних документів, відповідає дійсності, однак ОСОБА_8 мав доступ до державної таємниці у зв`язку з займаною посадою, а адвокату ОСОБА_9 було продовжено доступ до державної таємниці, у відповідності до вимог закону. Разом з цим, останні 2 томи провадження, на які посилається захисник не містять доказів, а містять лише відомості про залучення потерпілих до провадження з наданням їм пам`яток про права та обов`язки. При цьому, на момент початку формування цих томів, підозрюваний, за рішенням слідчого судді, вважався таким, що реалізував своє право на доступ до матеріалів провадження, тому ці матеріали були відкриті його захиснику ОСОБА_9 
		Прокурори зауважують, що стороною захисту не наведено жодного порушення, яке могло б стати підставою для скасування або зміни судового рішення, та вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
		 
		За цим вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014) та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення експертиз під час досудового розслідування в сумі 133052 грн.
		Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_102 , ОСОБА_53 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_29 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_47 , ОСОБА_13 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_111 , ОСОБА_18 , ОСОБА_55 , ОСОБА_112 , ОСОБА_48 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_20 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_59 , ОСОБА_34 , ОСОБА_118 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_30 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_38 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 . ОСОБА_21 до Міністерства оборони України задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь кожного з цих потерпілих в рахунок компенсації моральної шкоди по 500000 грн.
		Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_124 , ОСОБА_41 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_16 , ОСОБА_129 , ОСОБА_17 , ОСОБА_60 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_130 та ОСОБА_131 про стягнення моральної шкоди.
		Відмовлено в задоволенні позовних вимог Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України в інтересах Міністерства оборони України до ОСОБА_8 про стягнення збитків. 
		Питання щодо речових доказів, вирішено судом у відповідності до вимог закону.
		 
		Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
		ОСОБА_8 із серпня 1979 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, а з лютого 1993 року і по теперішній час - у Збройних Силах України.
		Під час проходження військової служби, в період з 1983 року по 2014 рік ОСОБА_8 перебував на різних командних і штабних посадах: від командира учбового взводу до командира учбового батальйону; від старшого офіцера до заступника начальника оперативного відділу Штабу 8 армійського корпусу; від старшого офіцера до начальника відділу Управління оперативно-стратегічного планування Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України; від начальника управління оперативно-стратегічного планування і бойової готовності до першого заступника начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України, володіє спеціальними військовими знаннями та практичними навиками з оперативно-стратегічного планування й управління військовими підрозділами Збройних Сил України різного рівня.
		17.02.1993 ОСОБА_8 прийняв Військову присягу на вірність народу України.
		Указом Президента України від 20.08.2008 № 741/2008 ОСОБА_8 присвоєно військове звання генерал-майор.
		Відповідно до наказу Міністра оборони України від 05.01.2010 № 2 генерал-майора ОСОБА_8 призначено на посаду першого заступника начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України.
		Згідно з Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території Донецької та Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО).
		На підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 21.05.2014 № 94 ОСОБА_8 із 21.05.2014 було відряджено у м. Ізюм Харківської області з метою роботи у складі робочої групи в районі проведення антитерористичної операції.
		Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) генерал-лейтенанта ОСОБА_64 від 28.05.2014 № 11 ог/дск, з метою оперативного реагування на зміни в обстановці та координації дій підпорядкованих сил і засобів, які залучаються до проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, створено штаб АТО. Цим же наказом генерал-майора ОСОБА_8 призначено на посаду начальника штабу - першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей, на якій він проходив військову службу.
		Згідно зі ст.ст. 28, 30, 31, 58 і 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_8 , як військовий начальник, наділений всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, є єдиноначальником, має право одноособово приймати рішення, віддавати накази, особисто відповідає перед державою за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки. Зобов`язаний, окрім іншого, планувати роботу, здійснювати заходи щодо безпеки особового складу підрозділу та інших осіб під час виконання військових обов`язків, а також організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від засобів ураження.
		Відповідно до положень ст.ст. 635 і 642 Бойового статуту Сухопутних військ Збройних Сил України, Частина 1, затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 05 лютого 2009 року № 01, участь військових формувань в антитерористичних операціях відноситься до специфічних дій військ (сил) Збройних Сил України. Послідовність, зміст і методи роботи посадових осіб та органів управління під час підготовки дій у ході участі в АТО не відрізняється від підготовки, розташування, пересування та бою і зумовлюється характером завдань, умовами обстановки та наявністю часу.
		Відповідно до пунктів 1.1.2. і 7.1.2. Засад підготовки і застосування Збройних Сил України, Частина II (підготовка та ведення операцій Збройними Силами України), затверджених наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.08.2007 № 0101-оп (далі - Засади), здійснення повітряних перевезень військ (сил) та вантажів, поряд з висадкою повітряних десантів, є одним з видів бойових дій.
		Відповідно до пунктів 1 - 4 Положення про штаб Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (далі - Положення), затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) генерал-лейтенанта ОСОБА_64 від 28.05.2014 № 11 ог/дск, штаб АТО є тимчасовим органом військового управління, створеним для безпосереднього управління АТО та керівництва силами і засобами Збройних Сил України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами (далі - ІВФ), що залучаються до проведення АТО та передані в підпорядкування керівнику АТО.
		Штаб АТО підпорядковується керівнику АТО та у своїй діяльності керується, в тому числі, Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Служби безпеки України, наказами, директивами Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України.
		Штаб АТО очолює начальник штабу - перший заступник керівника АТО, який здійснює керівництво штабом АТО. Основними завданнями штабу АТО є, зокрема, планування застосування та безпосереднє керівництво військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України та ІВФ, які залучені до АТО та передані в безпосереднє підпорядкування керівнику АТО; організація взаємодії з військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України та ІВФ у ході проведення АТО.
		Відповідно до покладених на нього завдань штаб АТО, окрім іншого, здійснює безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України та ІВФ у ході проведення АТО; здійснює збір, оброблення та узагальнення інформації про стан, положення і імовірний характер дій незаконних збройних формувань; розробляє документи бойового управління військами (силами), бойові накази та розпорядження; організовує та здійснює оперативне інформування про оперативну обстановку штаби підпорядкованих військових частин Збройних Сил України та ІВФ; визначає перелік критичних об`єктів у складі угруповання військ противника для планування їх вогневого ураження; здійснює заходи щодо організації взаємодії та підтримання її в ході виконання завдань військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України та ІВФ у ході АТО.
		Згідно з підпунктами 4.1 - 4.4 пункту 4 Положення ОСОБА_8 , як начальник штабу АТО, здійснює керівництво ним та має право у межах своїх повноважень видавати накази, директиви, розпорядження; підписувати розпорядження з питань застосування частин (підрозділів) Збройних Сил України, здійснення охорони і оборони базових таборів, супроводження конвоїв та інші, в частині, що стосується виконання завдань в ході проведення АТО; віддавати вказівки (накази, розпорядження) щодо застосування підпорядкованих військ (сил) від імені керівника АТО.
		Відповідає за виконання покладених на штаб АТО завдань та здійснення ним своїх функцій; організацію планування застосування військових частин (підрозділів) Збройних Сил України та ІВФ, які залучені до АТО та передані в безпосереднє підпорядкування керівнику АТО; організацію управління військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України, які залучені до виконання завдань у ході проведення АТО; організацію взаємодії військових частин (підрозділів) Збройних Сил України та ІВФ, які залучені до участі в АТО; організацію та координацію діяльності структурних підрозділів штабу.
		ОСОБА_8 , як начальник штабу АТО, зобов`язаний: організовувати управління військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України, які залучені до проведення АТО; узагальнювати висновки із оцінки обстановки та надавати пропозиції в Замисел керівника АТО на операцію (бойові дії); організовувати виконання заходів з підготовки військових частин до бойових дій; розробляти найбільш важливі документи та координувати роботу структурних підрозділів штабу АТО з питань планування застосування військових частин (підрозділів) Збройних Сил України та ІВФ в ході проведення АТО, організації взаємодії, вогневого ураження та управління; готувати систематизовані висновки із оцінки обстановки та прогнозувати майбутні дії незаконних збройних формувань; організовувати виконання прийнятих керівником рішень, контролювати виконання поставлених завдань (наказів, директив, розпоряджень).
		З огляду на викладене, генерал-майор ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді начальника штабу - першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей, як військовий начальник та військовослужбовець, який обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, відповідно до п. 1 Примітки до ст. 425 КК України, був військовою службовою особою.
		ОСОБА_8 , обіймаючи посаду начальника штабу АТО, зобов`язаний: організовувати управління військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України, які залучені до проведення АТО; узагальнювати висновки із оцінки обстановки та надавати пропозиції в Замисел керівника АТО на операцію (бойові дії); організовувати виконання заходів з підготовки військових частин до бойових дій; розробляти найбільш важливі документи та координувати роботу структурних підрозділів штабу АТО з питань планування застосування військових частин (підрозділів) Збройних Сил України та ІВФ в ході проведення АТО, організації взаємодії, вогневого ураження та управління; готувати систематизовані висновки із оцінки обстановки та прогнозувати майбутні дії незаконних збройних формувань; організовувати виконання прийнятих керівником рішень, контролювати виконання поставлених завдань (наказів, директив, розпоряджень).
		Генерал-майор ОСОБА_8 , перебуваючи в посаді начальника штабу - першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей, як військовий начальник та військовослужбовець, який обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, відповідно до п. 1 Примітки до ст. 425 КК України, був військовою службовою особою і у період з 11.06.2014 по 00 годин 50 хвилин 14.06.2014 недбало поставився до військової служби за наступних обставин.
		Так, у зазначений період, військові частини (підрозділи) і військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які залучені до проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, знаходилися в умовах безпосереднього зіткнення з противником (учасниками терористичних організацій «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка», їх воєнізованими і збройними формуваннями, які контролювалися та координувалися представниками влади Російської Федерації), перебували у стані наступального, оборонного та загальновійськового бою, а саме здійснювали погоджені і взаємопов`язані бої, удари, маневри, бойові і спеціальні дії з метою знешкодження (розгрому) противника, оволодіння важливими районами, їх утримання, безпосередньо застосували військову зброю і техніку стосовно противника, а також військова зброя і техніка застосувалися противником. Тобто військовослужбовці Збройних Сил України та ІВФ, які залучені до проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, перебували у бойовій обстановці.
		11.06.2014 на території штабу АТО, розташованому в с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, військовослужбовцями штабу АТО під керівництвом ОСОБА_8 розроблений Замисел застосування сил та засобів Збройних Сил України, інших військових формувань щодо прикриття державного кордону (далі - Замисел). Замислом передбачалося, окрім іншого, перевезення 13.06.2014 повітряним транспортом додаткових сил і засобів на аеродром м. Луганськ для посилення дислокованого на ньому підрозділу, а також забезпечення для цього зони ізоляції аеродрому для прийняття літаків транспортної авіації. Того ж дня Замисел підписав керівник АТО ОСОБА_132 .
		Для реалізації Замислу начальник штабу - перший заступник керівника АТО ОСОБА_8 13.06.2014 о 10 годині 15 хвилин направив першому заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України запит щодо включення додатково до сил і засобів боротьби з тероризмом, що підпорядковуються керівництву АТО на території Донецької та Луганської областей, зведеного підрозділу - роти з озброєнням, військовою технікою та іншим майном, яку того ж дня перевезти повітряним транспортом з аеродрому м. Дніпропетровськ на аеродром м. Луганськ.
		На виконання зазначеного запиту ОСОБА_8 та виданих того ж дня в його розвиток розпоряджень Генерального штабу ЗСУ було сформовано вказану зведену роту. Особовий склад, озброєння, військову техніку та інше майно цієї роти 13 червня 2014 року приблизно о 17 годині зосереджено на аеродромі м. Дніпропетровськ з метою подальшого перевезення повітряним транспортом на аеродром м. Луганськ.
		Про прийняття до виконання (реалізацію) вказаного запиту, Генеральним штабом ЗСУ видано розпорядження щодо необхідності забезпечення прийняття у підпорядкування командира підрозділу, який здійснював охорону та оборону аеродрому АДРЕСА_2 , вищевказаного зведеного підрозділу, яке 13.06.2014 о 13 годині 30 хвилин направлено шифртелеграмою керівнику АТО на території Донецької та Луганської областей.
		При цьому ОСОБА_8 , у зв`язку з виконанням службових обов`язків за вказаною посадою, достовірно знав про те, що аеродром м. Луганськ перебуває в оточенні сил противника, які регулярно здійснюють його обстріли, а також те, що противник має на озброєнні переносні зенітно-ракетні комплекси (далі - ПЗРК) і інші засоби ураження літаків із землі, за допомогою чого забезпечує свою ППО, та усвідомлював, що політ літаків на вказаний аеродром буде здійснюватися, в тому числі над територією противника, так як відстань від аеродрому м. Луганськ до розташування найближчих підрозділів ЗСУ та ІВФ становила понад 40 км.
		Разом з тим, у період з 11.06.2014 по 00 годин 50 хвилин 14.06.2014 ОСОБА_8 , будучи військовою службовою особою - начальником штабу - першим заступником керівника АТО, перебуваючи на території штабу АТО, розташованому в с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, в бойовій обстановці, недбало ставлячись до служби, всупереч вимогам ст. 68 Конституції України, Військової присяги на вірність народу України, порушив ст.ст. 11, 16, 58 і 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1.5.7. і 7.3.1. Бойового статуту авіації, пункти 1.1.2. і 7.1.2. Засад та пункти 2-4 Положення, здійснюючи керівництво штабом АТО, відповідаючи за організацію виконання прийнятих керівником АТО рішень, виконання покладених на штаб АТО завдань та здійснення ним своїх функцій, на виконання Замислу, в частині забезпечення зони ізоляції аеродрому м. Луганськ для прийняття літаків транспортної авіації з метою зосередження на ньому додаткових сил і засобів для нарощування складу і бойових спроможностей дислокованого на цьому аеродромі підрозділу, будь-яких управлінських рішень не прийняв, наказів, директив, розпоряджень або вказівок щодо застосування підпорядкованих військ (сил) не віддав. З метою організації виконання вказаної частини Замислу та подолання (прориву) ППО противника взагалі не спланував застосування та не організував управління військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України та ІВФ, які залучені до АТО та передані в безпосереднє підпорядкування керівнику АТО; не організував взаємодію між ними; не забезпечив для цього належну організацію та координацію діяльності структурних підрозділів штабу.
		Більше того, 13.06.2014 о 16 годині 25 хвилин до штабу АТО зі Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України надійшла оперативна інформація, включена до розділу II «Відомості щодо планів та намірів сепаратистів» узагальнюючої довідки з оперативної обстановки в районі проведення АТО станом на 16 годину 13.06.2014, про те, що дві групи бойовиків вирушили до Луганського аеропорту, озброєні ПЗРК та мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті.
		Аналогічна за змістом інформація повторно надійшла до штабу АТО зі Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України 13.06.2014 о 20 годині 05 хвилин, яка була включена до розділу II «Відомості щодо планів та намірів сепаратистів» узагальнюючої довідки з оперативної обстановки в районі проведення АТО станом на 20 годину 13.06.2014.
		Зазначені довідки з інформацією про підготовку до вчинення терористичного акту поблизу аеродрому м. Луганськ до 21 години того ж дня надані особисто ОСОБА_8 для їх опрацювання, реагування на терористичну загрозу та організації припинення діяльності або знешкодження вищевказаних незаконних збройних груп (формувань).
		Крім того, 13.06.2014 вищевказана інформація щодо терористичної загрози навколо аеродрому м. Луганськ, згідно з табелем термінових донесень, включена до п. 4 розвідувального зведення сектору «А», яке о 17 годині за вих. № 186/0310/окп направлене до штабу АТО, де невідкладно надано безпосередньо ОСОБА_8 .
		Також, упродовж 13.06.2014 співробітниками Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області встановлено факт розміщення груп противника поблизу аеродрому м. Луганськ, озброєних ПЗРК, про що того ж дня проінформовано телеграмою штаб АТО.
		Інформація про те, що дві групи бойовиків, озброєні ПЗРК мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті з аеродрому м. Луганськ, прямо вказувала на підготовку зазначеного терористичного акту та загрожувала реалізації Замислу керівника АТО від 11.06.2014 в частині переміщення літаками транспортної авіації зведеної роти на вищевказаний аеродром, життю особового складу цього підрозділу і членів екіпажів літаків, збереженню озброєння, військової техніки, іншого майна.
		Незважаючи на це, ОСОБА_8 , будучи військовою службовою особою - начальником штабу - першим заступником керівника АТО, перебуваючи на території штабу АТО, розташованому в с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, в бойовій обстановці, після отримання упродовж 13.06.2014 інформації про терористичну загрозу продовжуючи недбало ставитись до служби, всупереч вимогам ст. 68 Конституції України, Військової присяги на вірність народу України, порушив ст. 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ст.ст. 11, 16, 58 і 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пункти 2-4 Положення про штаб Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, жодних заходів реагування на зазначену інформацію про підготовку до вчинення терористичного акту не вжив. Зокрема, застосування підпорядкованих військ (сил) для припинення діяльності або знешкодження вищевказаних незаконних збройних груп (формувань) не спланував та не організував; наказів, директив, розпоряджень або вказівок щодо застосування підпорядкованих військ (сил) для припинення діяльності або знешкодження цих груп (формувань) не віддав; указані дві групи бойовиків, як критичні об`єкти у складі угруповання військ противника, для планування їх вогневого ураження не визначив.
		При цьому ОСОБА_8 , будучи наділений вищевказаними повноваженнями начальника штабу АТО, маючи спеціальні військові знання та практичні навики з оперативно-стратегічного планування й управління військовими підрозділами різного рівня, зобов`язаний був та мав реальну можливість виконати вищевказані свої службові обов`язки.
		Указаною недбалістю ОСОБА_8 не забезпечив заходів безпеки особового складу вищевказаного залученого до АТО підрозділу та інших осіб під час виконання військових обов`язків, а також озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від засобів ураження, чим порушив свій конституційний обов`язок неухильно додержуватися законів України, а саме зазначених вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо сумлінного і чесного виконання військового обов`язку, наказів командирів та своїх службових обов`язків, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. 14.06.2014 у період з 00 години 01-22 хвилин з 10-хвилинним інтервалом три літаки ІЛ-76МД Повітряних Сил Збройних Сил України з екіпажами, особовим складом вищевказаної роти, озброєнням, технікою та іншим військовим майном на борту, вилетіли з аеродрому АДРЕСА_2 .
		14.06.2014 в 00 годин 50 хвилин літак ІЛ-76МД, бортовий номер НОМЕР_1 , на борту якого перебувало 40 військовослужбовців зведеної парашутно-десантної роти 25 Окремої повітрянодесантної бригади та 9 членів екіпажу (військовослужбовці НОМЕР_4 Мелітопольської бригади транспортної авіації), а також озброєння та інше військове майно, при заході на посадку на аеродром АДРЕСА_2 був уражений невстановленими терористами, які перебували поблизу аеродрому, шляхом пострілу керованою ракетою НОМЕР_5 переносного зенітного ракетного комплексу НОМЕР_6 , що призвело до пошкодження літака, втрати ним керованості та зіткнення з землею. В результаті цієї авіаційної катастрофи загинули 49 військовослужбовців, повністю знищено вказаний літак та майно, яке знаходилося на його борту.
		Так, в результаті недбалого ставлення до служби начальника штабу - першого заступника керівника АТО генерал-майора ОСОБА_8 не забезпечено належну ізоляцію аеродрому м. Луганськ для прийняття літаків транспортної авіації і їх захист від ураження наземними вогневими засобами противника, не припинено діяльність незаконних збройних груп (формувань) біля аеродрому АДРЕСА_2 , що призвело до вчинення вказаного терористичного акту (за наявності реальної можливості, не вжито жодних заходів для запобігання вчиненню терористичного акту), загибелі 49 військовослужбовців Збройних Сил України, повного знищення літака ІЛ-76МД та іншого військового майна, яке знаходилося його борту, чим державі Україна завдано збитків на загальну суму 28 737 081 грн., що у п`ятсот і більше разів, на момент вчинення злочину, перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто спричинило тяжкі наслідки.
		У результаті вказаного терористичного акту загинули наступні військовослужбовці Збройних Сил України:
		підполковник ОСОБА_133 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
		майор ОСОБА_134 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
		капітани: ОСОБА_135 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_136 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
		старші лейтенанти: ОСОБА_137 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_138 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_139 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_140 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_141 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ОСОБА_142 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ;
		старший прапорщик ОСОБА_143 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ;
		прапорщики: ОСОБА_144 , ІНФОРМАЦІЯ_16 ; ОСОБА_145 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
		сержанти: ОСОБА_146 , ІНФОРМАЦІЯ_17 ; ОСОБА_147 , ІНФОРМАЦІЯ_18 ; ОСОБА_148 , ІНФОРМАЦІЯ_19 ; ОСОБА_149 , ІНФОРМАЦІЯ_20 ; ОСОБА_150 , ІНФОРМАЦІЯ_21 ;
		молодші сержанти ОСОБА_151 , ІНФОРМАЦІЯ_22 ; ОСОБА_152 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ; ОСОБА_153 , ІНФОРМАЦІЯ_24 ; ОСОБА_154 , ІНФОРМАЦІЯ_25 ;
		старші солдати: ОСОБА_155 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_156 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_157 , ІНФОРМАЦІЯ_26 ; ОСОБА_158 , ІНФОРМАЦІЯ_19 ; ОСОБА_159 , ІНФОРМАЦІЯ_27 ; ОСОБА_160 , ІНФОРМАЦІЯ_28 ; ОСОБА_161 , ІНФОРМАЦІЯ_29 ; ОСОБА_162 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ОСОБА_163 , ІНФОРМАЦІЯ_30 ; ОСОБА_164 , ІНФОРМАЦІЯ_31 ;
		солдати: ОСОБА_165 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ОСОБА_166 , ІНФОРМАЦІЯ_32 ; ОСОБА_167 , ІНФОРМАЦІЯ_33 ; ОСОБА_168 , ІНФОРМАЦІЯ_34 ; ОСОБА_169 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_170 , ІНФОРМАЦІЯ_35 ; ОСОБА_171 , ІНФОРМАЦІЯ_21 ; ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_36 ; ОСОБА_172 , ІНФОРМАЦІЯ_37 ; ОСОБА_173 , ІНФОРМАЦІЯ_38 ; ОСОБА_174 , ІНФОРМАЦІЯ_39 ; ОСОБА_175 , ІНФОРМАЦІЯ_40 ; ОСОБА_176 , ІНФОРМАЦІЯ_26 ; ОСОБА_177 , ІНФОРМАЦІЯ_41 ; ОСОБА_178 , ІНФОРМАЦІЯ_42 ; ОСОБА_179 , ІНФОРМАЦІЯ_17 ; ОСОБА_180 , ІНФОРМАЦІЯ_43 .
		Причиною смерті кожного з яких стали грубі порушення анатомічної цілісності тіла, спричинені внаслідок комбінованої дії вибухової травми, падіння з великої висоти та дії відкритого полум`я.
		Крім того, внаслідок цього ж терористичного акту повністю знищено: озброєння, техніка та інше військове майно загальною вартістю 28 737 081 грн., а саме: літак ІЛ-76МД, бортовий № 76777; 4 авіаційні двигуни Д-30КП (КП-2); сім виробів «Комар-2МП»; 7 комплектів до НАЗ-7М; 3 парашути ПН-58 с.3; 3 парашути С-5И с.2; 7 плотів ПСН-1; плот ПСН-6А; 2 гармати ГШ-23; 5 виробів АСО-2И-Е7р; 2 контейнера АПП-50/2/; 3 39 мм СП білого вогню; три 39 мм СП зеленого вогню; три 39 мм СП червоного вогню; 3 39 мм СП жовтого вогню; 20 виробів ЕПУ-253; 238 набоїв БР-23 до ГШ; 960 набоїв ОФЗ-23 АМ-23 з АГ-23; 320 виробів ІПП-26-2 /Л-218; 6 виробів ППЛ; 1198 ланок ГШ-23; 9 кобур шкіряних; 9 ремінців револьверних; 9 протирок; 24 701 кг Гасу РТ; 35 кг мастила МС-8П; 35 кг мастила FН - 51; 4 талони чекової вимоги (№№ В02474/96, В02474/97, В00353/10, В00353/11); 11 бронежилетів БЖ-1; 6 курток хутряних камуфльованих; 3 брюк хутряних; 5 курток бавовняних демісезонних л/с кам. КДЛК; 2 куртки бавовняні демісезонні л/с «Грета»; 7 брюк бавовняних демісезонних л/с камуфл. БДЛК; брюки бавовняні демісезонні л/с «Грета»; 3 куртки шкіряні л/с; 7 светрів шерстяних; рукавиці шкіряні на хутрі; 3 костюми бавовняні л/с літній «Грета»; 9 костюмів бавовняних л/с літніх камуфльованих КЛК; 3 підшоломники бавовняні; конверт для карт; 2 пілотки «Грета»; 7 пар черевик польотних; 8 пар черевик польотних полегшених; 7 захисних шоломів ЗШ-3М; 6 кисневих масок КМ-32 АГ; портфель авіаційний; картотримач; лінійка навігаційна НЛ-10; лінійка масштабна; кашне «Грета»; планшет штурмана; 7 шоломофонів ШЛ-82; 5 шоломофонів ШЗ-82; вітрочета; навігаційний розрахувал НРК; 2 куртки демісезонні технічні камуфльовані КДТК; куртка зимова технічна камуфльована КЗТК; 2 брюк зимових; светр шерстяний; светр напівшерстяний; 3 костюми літні технічні камуфльовані КТК; 1 пара валянок армійських; 9 матраців ватяних; 9 подушок ватяних; 9 ковдр напіввовняних; 18 простирадл; 9 наволочок подушкових верхніх; жилет панцирний т. «Корсар 3М» оливкового кольору; 8 протигазів ПМГ-1; 8 плащів ОП-1; 8 панчох захисних; 8 пар рукавиць БЛ-1М; 7 чохлів для панчох та рукавиць; заслінка 5402Т (обігріву ВНА); насос плунжерний НП-89; повітряний стартер СТВ-ЗТ; ресора СТВ-ЗТ; виріб ЕМТ 713 до повітряного стартеру СТВ-ЗТ; виріб ЛЕЗ-7 36/3; виріб ЕПВ 150МТ до ЛЕЗ-7 36/3; 2 гідрошланга 4609А-П6-240-460; 2 гідрошланга 4609А-П8-240-570; турбіна ППО; шина 1100x330; шина 1300x480; 2 датчика тахометру ДТЕ-5Т; ручний прожектор РСП-45; 2 вироби БУС-1; 2 панелі ПСГ-6; 2 індикатори ИТА-6М; 2 перетворювача ПТА-6М; 2 вироби СОТ-2; 2 вироби АПД-30А; 2 вироби БЗУ 376СБ; виріб БКН-115; 3 вироби БРН 208М7Б; виріб БРЧ 62БМ; вироби ПУ САУ (пульт із САУ 1-2Б); 4 вироби БЕ-6М-6; пристрій УП-2-2; 2 індикатора ИТВ-4; виріб 1ЦГВ-10П; блок зв`язку БС; агрегат запалювання СКНА-22-2А; виріб 1ППД-1М; виріб СН-76; 2 вироби КАУ-11А-2; виріб КПП (КПП-1273Б); виріб БСДТ (Блок БСДТ - 1477Б с.5); виріб БПК (Блок БПК-1259 сб.84); виріб ББК (ББК - 6С2.304.051); виріб КЗВ (коректор КЗВ-0-15); виріб БСГ (сигнал готовності); виріб МПК-13А-5; виріб ЕБН-64; виріб БПСП-2; виріб БПСР-4; виріб АПД-55; виріб АА-1 (абон.апарат із СПУ-8); виріб МС-61Б; виріб Блок 1 (приймач із Р-862); виріб Блок 3 (передатчик із Р-862); виріб Блок 13 (пульт управління із Р-862); виріб Тангента 176017121510000; виріб СЗД-ПМ; виріб БУП-3; виріб АРК-15М; виріб АДПК-1; виріб УВ-5РМ; виріб УВ-5М-1; виріб Накопичувач А (з комплекту Гном-А); виріб Накопичувач Б (з комплекту Гном-А); виріб УВЧ (з комплекту Гном-А); виріб ГМ-39 (ОЗУ) (з комплекту Гном-А); виріб КП2-8з; виріб КП2-8к; виріб 6СМ-8; виріб БС-ЗМ; виріб НЧ; виріб ВЧ; 2 системи супутникової навігації GPS АІRМАР 2000С та GPS МАР-196; 6 карт топографічних масштабу 1:100 000; 4 збірника аеронавігаційних даних аеродромів України; три БМД-2 (№747 Х09ЛТ8325, №752 Т07ЛТ8608 і №845 Ж02ЛТ8417); кухня польова КП-125М; облегшена звукова станція «ОЗС-78»; 10 комплектів радіостанцій Kenwood ТК-2070; 10 комплектів радіостанцій Kenwood NХ320-Е2; чотири комплекти радіостанцій Motorola GP-68; 5 комплектів радіостанцій Р-159; 4 комплекти радіостанцій Р-158; 4 комплекти радіостанцій Р-148; 4 комплекти радіостанцій Р-147; 2 комплекти радіостанцій Р-173п; 2 комплекти ЗУ-3; 16 сумок санітарних СМС; 15 сумок військових СМВ; 55 нош санітарних; електрокардіограф одноканальний із комбінованим живленням ЕК 1Т-03 «САЛЮТ»; комплект ДФ; 40 шоломів сталевих; десять жилетів панцерних Корсар М3; 29 шапок-вушанок «Фонд зб.»; 29 кашкетів польових «Фонд зб.»; 29 курток утеплених к/ф «Фонд зб.»; 29 костюмів польових к/ф «Фонд зб.»; 29 пар черевиків з високими берцями «Фонд зб.»; 29 ременів поясних «Фонд зб.»; 29 ременів брючних «Фонд зб.»; 29 комплектів білизни натільної «Фонд зб.»; 40 фляг металевих; 40 чохлів для фляг; 40 казанків металевих; 40 мішків речових; 40 мішків спальних; 29 рушників вафельних; 30 жилетів панцирних ст. зр.; 40 плащ-наметів солдатських; 9 термосівТВН-12; 32 автомата АКС-74 5,45 мм; автомат АКС-74Н2 5,45 мм; сім автоматів АКС-74У 5,45 мм; підствольний гранатомет ГП-25 40 мм; 4 пістолети ПМ 9 мм; двадцять п`ять тисяч шістсот десять патронів зі звичайною кулею зі сталевим сердечником - ПС 5,45 мм; тисяча тридцять патронів з трасуючою кулею - Т 5,45 мм; дев`яносто шість пістолетних патронів з кулею зі сталевим сердечником - ПСТ 9 мм; 1350 гвинтівкових патронів зі сталевим сердечником б/о - ЛПС б/о 7,62 мм; 9900 гвинтівкових патронів з трасуючою кулею - Т-46 7,62 мм; 2640 гвинтівкових патронів з бронебійно-запалювальною кулею - Б-32 7,62 мм; 840 пострілів з бронебійно-запалювальним снарядом БТ (УБР-6) 30 мм; 462 постріла з осколочно-трасуючим снарядом ОТ (УОР-6) 30 мм; 540 пострілів з осколочно-фугасно-запалювальним снарядом ОФЗ (УОФ-8) 30 мм; 57 ручних гранат РГД-5 з УЗРГМ; 57 ручних гранат Ф-1 з УЗРГМ-2; 38 реактивних гранат РПГ-26; сім ПТКР 9М111 «ФАГОТ»; два ПТКР 9М113 «КОНКУРС» і 340 кг. ДП «З» - 0,2-25.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги; представника Міністерства оборони України, який підтримав свою скаргу та скарги сторони захисту; представника Генерального штабу Збройних сил України, який не заперечував проти задоволення поданих у провадженні скарг; прокурорів, потерпілих та їх представника, які заперечували проти задоволення скарг як сторони захисту, так і скарги представника Міністерства оборони України; перевіривши матеріали кримінального провадження, частково дослідивши докази у провадженні та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах поданих апеляційних скарг.
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014), за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органом досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. 
		Так, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_8 вину у вчиненні злочину не визнав.
		Акцентував увагу, зокрема на тому, що він не був військовою службовою особою. Вказав, що посада начальника штабу - першого заступника керівника АТО на території Луганської та Донецької областей не визначена нормативно-правовими актами, а обов`язки за цією посадою були розроблені ним особисто і зазначені лише в Положенні про штаб АТО на території Луганської та Донецької областей. Зазначив, що його особова справа, також не містить записів щодо призначення на посаду начальника штабу АТО, тому він не міг бути єдиноначальником та приймати одноособово рішення.
		Окрім того, ОСОБА_8 наголошував, що обов`язки керівника АТО на території Донецької та Луганської областей ОСОБА_64 не містять повноважень щодо призначення ним будь-кого на посади для проходження військової служби, оскільки всі військовослужбовці відряджалися для участі в АТО наказами начальника Генерального штабу ЗС України. 
		Разом з цим, вказував на те, що узагальнюючі довідки з оперативної обстановки в районі проведення АТО не мають юридичного статусу, оскільки їх складання не передбачено жодними нормативними документами та не існує встановленого порядку їх розроблення й доведення до відома. До того ж, матеріали провадження не містять оригіналів цих довідок, та наявні лише електронні копії, й ці довідки не мають реквізитів та підписів посадових осіб. Також пояснив, що 13.06.2014 ні ОСОБА_95 , ні інша особа у будь-який спосіб не повідомляли йому про групи бойовиків, озброєних ПЗРК поблизу Луганського аеропорту.
		Наголошував й на тому, що АТЦ не мав у своєму підпорядкуванні ніяких структурних підрозділів, які б могли здійснювати забезпечення польотів авіації, а він, як начальник штабу АТО, не був залучений до питань щодо застосування повітряних сил. До того ж, літаки ніколи не передавалися у підпорядкування керівника АТО. Звертав увагу й на те, що військовий стан в країні не запроваджено, тому застосовувати Бойові статути він не міг. Окрім того, про залучення зведеної роти 25 пдбр до складу сил і засобів АТО йому стало відомо 10.00 години 13.06.2014. Після цього ним була поставлена задача оперативному підрозділу, вони опрацювали заявку і надіслали до Генерального штабу з проханням виділення роти. 
		Також, зауважив, що його вини у катастрофі літака, за обставин, викладених у вироку, не має.
		В цілому позиція обвинуваченого в суді першої інстанції зводилась до того, що він не є суб`єктом інкримінованого злочину, та в його діях відсутня як суб`єктивна, так і об`єктивна сторона складу інкримінованого злочину. 
		Не зважаючи на невизнання винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, його винуватість повністю доведена дослідженими судом першої інстанції іншими доказами у провадженні.
		Так, з копії Послужного списку ОСОБА_8 , що міститься в документі Управління персоналу Генерального штабу ЗСУ від 19.09.2014 № 321/к/дск/942 слідує, що 17.02.1993 він прийняв Військову присягу на вірність народу України та Указом Президента України від 20.08.2008, ОСОБА_8 присвоєно військове звання генерал-майор, що спростовує доводи захисника про те, що обвинувачений присягу не приймав.
		Окрім того, 13.04.2014 Радою національної безпеки і оборони України було прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 та відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
		Згідно зі ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» суб`єктами боротьби з тероризмом є наряду з іншими органами - Служба Безпеки України та Міністерство оборони України. До того ж, Законом України «Про боротьбу з тероризмом» передбачена можливість залучення до проведення АТО Міністерство оборони України, що фактично і було зроблено, та враховуючи те, що більшість підрозділів, задіяних в АТО це були підрозділи ЗСУ, керівництво АТО було вирішено передати військовим, внаслідок чого ОСОБА_63 був призначений першим заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, а потім керівником Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. 
		Наказом № 11 ог/дск від 28.05.2014 «Про організацію бойової (повсякденної) діяльності штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей», на виконання своїх повноважень, ОСОБА_63 , створив штаб Антитерористичної операції та призначив на посаду начальника штабу - першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей генерал-майора ОСОБА_8 , основні завдання штабу АТО та повноваження, права й обов`язки начальника штабу визначені Положенням про штаб Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей №11ог/дск від 28.05.2014.
		Отже, ОСОБА_63 , якому підпорядковувалися всі сили і засоби, залучені до проведення АТО саме в межах повноважень та на виконання обов`язків своїм наказом створив штаб АТО та призначив ОСОБА_8 начальником штабу  першим заступником керівника АТО на території Донецької та Луганської областей.
		З огляду на викладене, доводи сторони захисту, що посада начальника штабу АТО жодним нормативно-правовим актом не визначена та не передбачено його посадові обов`язки, а наказ керівника АТО ОСОБА_63 від 28.05.2014 №11\дск, яким затверджено Положення про штаб антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, де визначено службові обов`язки начальника штабу АТО, не породжує юридичних наслідків, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються вищенаведеним. 
		Разом з цим, твердження сторони захисту про безпідставність висновків суду про те, що ОСОБА_8 був військовою службовою особою вищого рангу, єдиноначальником, колегія суддів вважає також необґрунтованими, з огляду на таке.
		Свідок ОСОБА_63 в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що станом на 13.06.2014 ОСОБА_8 був начальником штабу - першим заступником керівника АТО на території Донецької та Луганської областей, та діяв як службова особа й мав право віддавати розпорядження і накази, що були обов`язкові для виконання його підлеглими.
		При цьому, ОСОБА_8 під час судового розгляду провадження не заперечував, що за посадою і військовим званням він був начальником для офіцерів, нижчих за званням і посадами, організовуючи роботу штабу АТО, ставив завдання і віддавав накази, обов`язкові для виконання.
		Свідки ОСОБА_68 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_70 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 підтвердили, що генерал-майор ОСОБА_8 обіймав посаду першого заступника керівника АТО, начальника штабу АТО, мав право віддавати накази, за відсутності керівника АТО, виконував його обов`язки та на нього покладалися функції по організації розвідки.
		Покази цих свідків є послідовними, узгоджуються як між собою, так і з положеннями ст.ст. 28, 29, 30, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які визначають правовий статус командира ( начальника), де вказано, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в тому числі в наданні командирові (начальнику) права одноособово приймати рішення, віддавати накази. 
		Цей принцип знайшов своє відображення в Положенні про штаб АТО на території Донецької та Луганської областей, де, зокрема, зазначено, що штаб АТО очолює начальник штабу  перший заступник керівника АТО, який здійснює керівництво штабом АТО, та має право у межах своїх повноважень видавити накази, директиви, розпорядження, підписувати розпорядження з питань застосування частин (підрозділів) Збройних сил України та інше, тому суд на законних підставах визнав ОСОБА_8 єдиноначальником. 
		Посилання захисника на відповідь начальника штабу - заступника керівника АТЦ СБУ ОСОБА_90 № 33/3696 від 29.07.2014, відповідно до якої начальник штабу - перший заступник керівника АТО Службою безпеки України на вказану посаду не призначався, є безпідставними, оскільки судом було встановлено, й підтверджено вищенаведеним, що ОСОБА_8 на цю посаду було призначено ОСОБА_65 , а не АТЦ при СБ України.
		Відповідно до примітки 1 до статті 425 КК України (в редакції від 04.06.2014), під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування. 
		Найчастіше в Збройних Силах та інших військових формуваннях України військовослужбовцями, які займають постійно чи тимчасово посади пов`язанні з виконанням організаційно- розпорядчих обов`язків є військові начальники (керівники військових формувань, військових частин, установ, командири військових підрозділів, начальники управлінь, напрямків, відділів, тощо). Такими особами можуть бути й військові службові особи, які тимчасово займають відповідні посади, а саме в межах певного терміну, визначеного, як правило, службовою необхідністю (на період відпустки, відрядження керівника тощо) та в порядку встановленому законодавством для заміщення відповідної посади, тому кожен військовослужбовець у якого є підлеглі є військовою службовою особою. При цьому військовослужбовець може бути начальником як у зв`язку із займаною ним посадою, так і за військовим званням.
		Отже, доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не був і не міг бути суб`єктом інкримінованого злочину повністю спростовуються вищенаведеним та є необґрунтованими, оскільки генерал-майор ОСОБА_8 був військовою службовою особою, в розумінні положень ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014) й відповідно є суб`єктом цього злочину, та будь-яких порушень закону, зокрема, положень ст. 337 КПК України, судом першої інстанції, під час апеляційного розгляду, не встановлено.
		Не може погодитись колегія суддів й з позицією сторони захисту щодо відсутності в діях обвинуваченого ознак суб`єктивної сторони складу злочину, та юридичної неспроможності висновку суду в цій частині, й застосування кримінального закону, який не повинен був застосовуватися.
		На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дослідивши докази у провадженні у їх сукупності, дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про наявність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014), за ознаками недбалого ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в бойовій обстановці. 
		У вироку зазначено, що ОСОБА_8 , недбало ставлячись до служби, передбачав можливість настання зазначених тяжких наслідків, але легковажно розраховував на їх відвернення, чим допустив злочинну самовпевненість, а визнання його винним у інкримінованому злочині додатково підтверджує ту обставину, що злочин було вчинено з необережності.
		Згідно позиції Верховного Суду, яка знайшла відображення в постанові від 14.04.2020 (справа № 452/1490/15-к), невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків може виявлятися не лише в одноразовій бездіяльності або дії, але й у тривалій бездіяльності або ряді дій, виконаних неналежним чином. З юридичної точки зору суб'єктивна сторона недбалості найчастіше полягає у необережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків. При цьому, можлива і змішана форма вини  умисел до діяння і необережна вина до наслідків цього діяння. Не виключається недбалість й у тих випадках, коли умисне порушення службових обов`язків призводить до наслідків, яких винний хоча й не бажав, але свідомо припускав їх настання (непрямий умисел  ч. 3 ст. 24 КК).
		З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, те, що суд одночасно встановив, що ОСОБА_8 вчинив злочин з необережності та з непрямим умислом, лише підтверджує, що в цьому випадку у обвинуваченого наявна змішана форма вини, й це не суперечить наведеній правовій позиції та не спростовує наявність в його діях складу інкримінованого злочину.
		Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014), застосувавши належний закон України про кримінальну відповідальність.
		Суд першої інстанції, також дійшов правильного висновку, що з об`єктивної сторони дії ОСОБА_8 характеризується бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки, і причинним зв`язком між зазначеною у вироку бездіяльністю і наслідками, що настали. 
		Законодавчо визначено, що об`єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов`язків, які на неї покладені, що виражається: у їх невиконанні або у неналежному виконанні; у спричиненні, зокрема, тяжких наслідках, і таке ставлення знаходиться в причинному зв`язку із зазначеними наслідками. 
		У вироку, поряд з посиланням на нормативні документи, які ОСОБА_8 порушено, визначено, що ним не зроблено таке: здійснюючи керівництво штабом АТО, відповідаючи за організацію виконання прийнятих керівником АТО рішень, виконання покладених на штаб АТО завдань та здійснення ним своїх функцій, на виконання Замислу, в частині забезпечення зони ізоляції аеродрому м. Луганськ для прийняття літаків транспортної авіації з метою зосередження на ньому додаткових сил і засобів для нарощування складу і бойових спроможностей дислокованого на цьому аеродромі підрозділу, будь-яких управлінських рішень не прийняв, наказів, директив, розпоряджень або вказівок щодо застосування підпорядкованих військ (сил) не віддав. З метою організації виконання вказаної частини Замислу та подолання (прориву) ППО противника взагалі не спланував застосування та не організував управління військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил України та ІВФ, які залучені до АТО та передані в безпосереднє підпорядкування керівнику АТО; не організував взаємодію між ними; не забезпечив для цього належну організацію та координацію діяльності структурних підрозділів штабу; жодних заходів реагування на надану інформацію про підготовку до вчинення терористичного акту не вжив, зокрема, застосування підпорядкованих військ (сил) для припинення діяльності або знешкодження вищевказаних незаконних збройних груп (формувань) не спланував та не організував; наказів, директив, розпоряджень або вказівок щодо застосування підпорядкованих військ (сил) для припинення діяльності або знешкодження цих груп (формувань) не віддав; указані дві групи бойовиків, як критичні об`єкти у складі угруповання військ противника, для планування їх вогневого ураження не визначив.
		До того ж, ОСОБА_8 було допущено порушення не лише його безпосередніх обов`язків, як начальника штабу  першого заступника керівника АТО, які затверджені наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ ОСОБА_64 № 11 ог/дск від 28.05.2014, а й вимоги інших керівних документів, яких він повинен був дотримуватися, та про які зазначено у вироку.
		Разом з цим, суд дійшов висновку, що бездіяльність ОСОБА_8 є триваючою, яка розпочалася 11.06.2014, з моменту виникнення обов`язку вчинити дії, і тривала до моменту катастрофи  14.06.2014, тобто до моменту настання наслідків, після чого діяння обвинуваченого утворило завершений склад інкримінованого злочину. Якби наслідки, вказані в вироку не настали, то в діях ОСОБА_8 не було б й складу цього злочину.
		З матеріалів провадження видно, що 11.06.2014 військовослужбовцями штабу АТО, під керівництвом генерал-майора ОСОБА_8 , було розроблено Замисел застосування сил та засобів ЗСУ, інших військових формувань щодо прикриття державного кордону, яким, зокрема, було передбачено перевезення 13.06.2014 повітряним транспортом додаткових сил і засобів на аеродром м. Луганськ, а також забезпечення для цього зони ізоляції аеродрому для прийняття літаків транспортної авіації. 
		Із протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17.11.2014 видно, що в ГШ ЗСУ вилучено «Замисел застосування сил та засобів ЗСУ в антитерористичній операції» із додатками: додаток № 1 - «Висновок з оцінки обстановки в районі проведення АТО за останні 2 тижні ведення активних дій та ймовірний характер дій незаконних збройних формувань»; додаток № 2 - «Склад сил і засобів Збройних Сил України, які залучаються до антитерористичної операції»; додаток № 3 - «Оперативна побудова угруповань військ (сил) антитерористичної операції», які мають гриф обмеження доступу «таємно» та підписані від імені Начальника штабу антитерористичної операції - першого заступника керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей генерал-майора ОСОБА_8 , та карта на яку нанесені відповідні умовні позначки.
		Свідок ОСОБА_68 суду пояснив, що 11.06.2014 ОСОБА_65 - керівником АТО на території Донецької та Луганської областей, на виконання зазначеного Замислу, було прийнято рішення про залучення додаткового зведеного підрозділу десантної бригади, шляхом направлення запиту до Генерального Штабу ЗСУ, чим займався ОСОБА_182 , який, в судовому засіданні підтвердив, що 13.06.2014 о 10.00 годині ОСОБА_8 було сформовано запит і о 10.15 шифртелеграмою направлено до Генерального Штабу ЗСУ. 
		Відповідно до протоколу огляду документів, вилучених в ГШ ЗСУ, від 17.07.2014, зокрема шифртелеграми № 2758 від 13.06.2014, яка надійшла з штабу керівника АТО в шифрувальний орган ГШ ЗСУ 13.06.2014 о 10 годині 15 хвилин, видно, що ця шифртелеграма адресована першому заступнику начальника Генерального штабу ЗСУ й стосується додаткового виділення сил і засобів суб`єктам боротьби з тероризмом, та їх переміщення повітряним транспортом на аеродром Луганськ. На звороті 1 аркуша міститься інформація, яка свідчить про те, що о 10.40 год. до шифровального органу Командування Сухопутних військ ЗСУ передана шифртелеграма з резолюцією ОСОБА_66 , що він підтвердив під час надання пояснень суду в якості свідка.
		З листа Головної інспекції МО України від 12.08.2014 № 221/103дск видно, що на підставі телеграми першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей генерал-майора ОСОБА_8 від 13.06.2014 № 104/АТО, тимчасово виконуючий обов`язки начальника Генерального штабу  Головнокомандувача ЗСУ генерал-полковник ОСОБА_184 прийняв рішення про організацію перевезення підрозділу 25 опдбр на аеродром «Луганськ» літаками Іл-76МД, спосіб переміщення військ на аеродром «Луганськ» був визначений штабом АТО на території Донецької та Луганської областей.
		Вихідна шифртелеграма № 304/2721 від 13.06.2014, яка підписана ОСОБА_185 та адресована керівнику АТО на території Донецької та Луганської областей стосувалася прийняття особового складу та техніки у підпорядкування тактичної групи «Славутич». 
		Окрім того, свідок ОСОБА_186 підтвердив, що на виконання телеграмми про посилення військ, 13.06.2014 в аеропорту м. Дніпропетровська були зосереджені сили і засоби, при цьому, свідок ОСОБА_73 , пояснив, що ОСОБА_8 разом з керівником АТО визначали необхідні сили, давали заявки, які Міністерство Оборони повністю виконувало. 
		З огляду на викладене, саме на виконання запиту заступника керівника штабу АТО на території Донецької та Луганської областей ОСОБА_8 було сформовано та залучено підрозділ 25 опдбр та техніку у підпорядкування тактичної групи «Славутич».
		Разом з цим, на переконання колегії суддів, посилання обвинуваченого на те, що суд безпідставно вказав документ - телеграму, як одноособово прийняте рішення, є надуманим та неспроможним, оскільки вищенаведеним підтверджується, що саме ОСОБА_8 направив цю шифртелеграму для реалізації вищеназваного Замислу.
		Також необґрунтованим є твердження захисника про те, що судом нібито не надано оцінки тому факту, що у відповіді на запит Адміністрація Президента України повідомила, що Замисел на застосування збройних сил та засобів ЗСУ, інших військових формувань з метою прикриття державного кордону не затверджений Президентом України. При цьому жодного доказу, який би вказував на те, що Президент України повинен був затверджувати такий документ, надано не було. Натомість ОСОБА_8 , свідки ОСОБА_63 , ОСОБА_68 , ОСОБА_99 та інші підтвердили, що вказаний Замисел був підписаний ОСОБА_8 й затверджений ОСОБА_100 .
		Відповідно до Матеріалів з`ясування причин та умов катастрофи літака ІЛ-76МД, бортовий номер № 76777 вих. № 221/97, оцінка обстановки здійснювалася штабом АТО на території Донецької та Луганської областей, у тому числі під час відпрацювання Замислу застосування сил і засобів ЗСУ, інших військових формувань щодо прикриття державного кордону.
		Основними застереженнями, які можуть вплинути на хід виконання завдань, у Замислі було визначено: несприятливі метеорологічні умови щодо застосування авіації; наближення до державного кордону, що викликає додаткові обмеження на застосування авіації та артилерії; технічний стан озброєння та військової техніки, який впливає на часові показники виконання завдань. 
		При цьому, застережень щодо можливості застосування незаконними збройними формуваннями засобів зенітного ракетного та зенітного артилерійського вогню не було. 
		Інформація про дві групи бойовиків озброєних ПЗРК, які вирушили в район аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_44 », маючи наміри знищувати літаки ЗСУ, до органів військового управління ЗСУ, що не входять безпосередньо в склад сил АТО, 13.06.2014 не надходила. 
		З листа Управління СБУ в Запорізькій області від 23.07.2014 № 59/16/1-539 видно, що бойових розпоряджень з вищого штабу щодо вильоту на аеродром м.Луганська на 13.06.2014 до штабу в/ч НОМЕР_7 не надходило. При цьому, до в/ч НОМЕР_7 телеграма Командувача ПС ЗСУ генерал-полковника ОСОБА_75 про виділення 3 літаків Іл-76мд, в числі яких був бортовий № НОМЕР_1 , в аеропорт Луганськ надійшла за вих.шт.№ 21/1044/пс від 13.06.2014, після факту катастрофи 14.06.2014 в 11.00 год. На момент виконання вказаного завдання бригада мала 3 підготовлених екіпажі. У зв`язку з тим, що телеграма надійшла вже після факту катастрофи до в/ч НОМЕР_7 ніяких бойових наказів у в/частині не відпрацьовувалось. 
		Відповідно до листа військової частини НОМЕР_8 від 25.07.2014 № 116/3/7505, в період квітня - червня 2014 року Командуванням Сухопутних військ ЗСУ кругова оборона аеродрому АДРЕСА_2 не організовувалась, так як тактична група - зведений підрозділ на аеродромі м. Луганськ, підпорядкована керівнику АТО в Донецькій і Луганській областях. Завдання стосовно включення до складу сил і засобів боротьби з тероризмом, що підпорядковуються керівництву АТО на території Донецької і Луганської областей, зведеної пдр 25 опдбр, зосередження вказаного підрозділу на аеродромі м. Дніпропетровськ та подальшого перевезення повітряним транспортом на аеродром м. Луганськ були визначені розпорядженням (№ 2758 від 13.06.2014) тимчасово виконуючого обов`язки начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ. В Командуванні Сухопутних військ ЗСУ було підготовлено розпорядження (№ 116/2/1/0216 від 13.06.2014), в якому були визначені завдання щодо включення зведеної пдр 25 опдбр до складу зведеної тактичної групи «Славутич» та її зосередження до 17.00 13.06.2014 в аеропорту Дніпропетровськ для подальшого перевезення її повітряним транспортом на аеродром Луганськ, завдання щодо організації перевезення на командування Сухопутних військ ЗСУ не покладалося. 
		З листа Центрального управління захисту інформації і криптології ГШ ЗС України від 03.03.2015 № 319/468 слідує, що на зберіганні в Центральному управлінні захисту інформації і криптології ГШ ЗСУ бойових розпоряджень (оперативних директив), відомості щодо застосування військових формувань залучених до проведення антитерористичної операції, які надавались штабом АТО керівництву сектору «А» 13.06.2014, відсутні. 
		Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 14.11.2014, в Оперативному командуванні «Північ» було вилучено такі документи: бойове розпорядження штабу АТО №01, вх. №16/186/ОКП від 30.05.2014, рішення командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_45 » щодо охорони та оборони аеродрому Луганськ від 07.06.2014 вх. №186/186/ОКП, Замисел керівника сектору «А» на застосування сил і засобів в смузі відповідальності від 11.06.2014 вх. №186/0288/ОКП, рапорт керівника сектору «А» від 07.06.2014 №8/185-от, рішення керівника сектору «А» на застосування сил і засобів зведеної тактичної групи «Славутич» по охороні і обороні аеродрому Луганськ від 07.06.2014 №8/186-от, вхідна шифртелеграма керівника АТО №131 від 06.06.2014, вхідна шифртелеграма керівника АТО №139 від 07.06.2014, вхідна шифр телеграма начальника штабу - першого заступника керівника АТО №147 від 10.06.2014. 
		Отже, оцінка обстановки, зокрема, в районі аеродрому «Луганськ» під час відпрацювання Замислу застосування сил і засобів ЗСУ, інших військових формувань щодо прикриття державного кордону від 11.06.2014 та прийняття рішення про залучення підрозділу 25 опдбр, здійснювалася штабом АТО на території Донецької та Луганської областей, під керуванням ОСОБА_8 , яким було виконано всі необхідні дії для її виділення й включення до сил і засобів АТО. 
		Судом встановлено, що 13.06.2014 співробітниками штабу АТЦ при СБУ, під час прослуховування телефонної розмови учасників терористичної організації, було отримано інформацію про те, що 2 групи бойовиків вирушили до Луганського аеропорту, озброєні ПЗРК і мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті, яку було включено до довідок з оперативної обстановки в районі проведення АТО станом на 16:00 і 20:00 годину 13.06.2014 та передано безпосередньо ОСОБА_8 , що підтверджується такими доказами. 
		Так, з досліджених судом аудіозаписів, наданих СБУ видно, що 2 невідомі особи обговорювали заходи щодо перешкоджання літакам ЗСУ здійснювати польоти до Луганського аеропорту, відкрито обговорювали намір збивати літаки, які виконують зліт і посадку. 
		З листу Штабу АТЦ при СБУ від 29.07.2014 № 33/3695 слідує, що ОСОБА_187 вніс інформацію про те, що 2 групи бойовиків вирушили від військкомату до Луганського аеродрому, озброєні ПЗРК, мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті, яку було опрацьовано ОСОБА_188 13.06.2014 о 12.14 год. та використано в узагальнюючій довідці про зміни в оперативній обстановці за добу. О 11.24 год. 13.06.2014 цю інформацію було опрацьовано ОСОБА_189 та проінформовано Сватово - оперативний штаб з управління в Луганській області.
		Із рапорту консультанта  експерта департаменту захисту національної державності СБУ ОСОБА_190 від 15.06.2014 вх. № 2931 видно, що 13.06.2014 ним отримано інформацію від ОСОБА_97 про те, що 2 групи сепаратистів, озброєні ПЗРК, вирушили з військкомату до Луганського аеропорту з наміром збивати всі літаки, які злітають або приземляються в аеропорту, яку він особисто о 11:23 годині вніс в масиви даних Штабу «АССОЛЬ», та повідомив консультанта-експерта ІНФОРМАЦІЯ_46 ОСОБА_191 , з рапорту якого від 15.06.2014 слідує, що він негайно доповів про цю інформацію старшому групи АТЦ ОСОБА_192 , та було підготовлено інформування, що передано системою зв`язку «Куплет» до ОШУ АТО м. Сватово о 11:35 годині. 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_193 суду пояснив, що 13.06.2014 ним була отримана вищезазначена інформація, яку ОСОБА_194 узагальнювала, та її двічі, близько о 12.00 та 16.00 годин, було передано штабам в район АТО.
		З рапорту старшого консультанту аналітичного сектору 1 відділу 2 служби Штабу АТЦ при СБУ ОСОБА_188 від 15.06.2014 № 33/2160 видно, що нею 13.06.2014 о 12.40 годині з інформаційної бази «АСОЛЬ» було використано отримані від ДКР СБУ відомості щодо 2 озброєних ПЗРК груп бойовиків, що вирушили від військкомату до Луганського аеропорту з намірами збивати всі літаки при посадці та зльоті, які було включено до 2 розділу «Відомості щодо планів та намірів сепаратистів», та о 16.25 годині і 20.05 годині цього дня з метою прийняття рішень відповідного реагування системою зв`язку «Куплет» довідки були передані до ОШУ АТО в м. Сватово та в м. Ізюмі, що вона підтвердила в судовому засіданні.
		Відповідно до протоколу огляду Інформаційно-аналітичної системи штабу АТЦ при СБУ «Ассоль» від 07.07.2014, у спливаючому вікні відображалися події, зареєстровані 13.06.2014, де серед інших містилася подія під № 711, з датою реєстрації  13.06.2014 о 11.23 годині з інформацією про те, що 2 групи бойовиків вирушили від військомату до Луганського аеропорту, озброєні ПЗРК та мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті, яку було внесено ОСОБА_195 , опрацьовано 13.06.2014 о 11.24 годині ОСОБА_189  проінформовано Сватово, та о 12.14 годині ОСОБА_188  використано в узагальнюючій довідці про зміни в оперативній обстановці за добу.
		З рапорту старшого консультанта 2 відділу 2 служби Штабу АТЦ при СБУ ОСОБА_196 від 15.06.2014 № 33/2161, видно, що інформація, яка отримана 13.06.2014 о 11.23 годині Штабом АТЦ при СБ України від ДКР СБ України, була внесена в обліки Штабу «АСОЛЬ» та о 11.35 годині системою зв`язку «Куплет» передана до ОШУ АТО в м. Сватово. 
		Згідно рапорту старшого групи АТЦ при СБУ у секторі «А» - старшого консультанта 1 відділу 1 служби Штабу АТЦ при СБУ ОСОБА_197 від 15.06.2014 вх. № 2929, 13.06.2014 об 11.30 год. через комплекс «Куплет» групою АТЦ при СБУ в секторі «А» було отримано повідомлення «СВАТОВО Подія № 711 від 13-06-2014 11-23», в якому зазначалось, що 2 групи бойовиків, вирушили від військкомату до Луганського аеропорту з намірами збивати всі літаки при посадці та зльоті. Вказана інформація була доведена заступнику керівника АТЦ при СБУ генерал-майору ОСОБА_198 та за його вказівкою терміново була передана координатору від ЗСУ  оперативному офіцеру ОСОБА_199 , який постійно знаходився при ОШУ АТО в м. Сватово. Об 11.34 год. зазначений координатор своїми каналами зв`язку направив вказане повідомлення на адресу начальнику управління розвідки Оперативного командування «Північ» полковнику ОСОБА_200 , який постійно знаходився у розташуванні начальника штабу сектору «А». Крім того, це повідомлення дублювалось в узагальнюючій довідці, яка була направлена на адресу полковника ОСОБА_201 системою захищеної електронної пошти через можливості УСЗ СБУ о 17.11 год. 13.06.2014.
		В рапорті консультанта-експерта 4 відділу управління спеціального зв`язку ОСОБА_202 від 15.06.2014 вх. № 2932, зазначено, що він 13.06.2014, здійснюючи чергування на апараті «Топаз-8000», об 11.30 годині від співробітника Штабу АТЦ при СБУ, отримав файл «Сватово Подія № 711 від 13-06-2014 11-23.RTF», який о 11.35 годині передав на № 67-208-80-43 («Топаз» м. Сватове), про що зроблено запис в журналі прийому-передачі повідомлень через мережу «Куплет».
		Згідно протоколу огляду Журналу прийому-передачі повідомлень, надісланих за допомогою комплексу «Куплет» у штабі АТЦ при СБУ від 08.07.2014, серед записів зроблених 13.06.2014 містяться такі записи: порядковий № 14 «11.35 год. Сватово 711 «С», та як пояснив ОСОБА_203  засвідчується те, що за допомогою комплексу «Куплет» 13.06.2014 у вказаний час передавався файл № 711 до ОШУ АТО у м. Сватово; порядковий № 39 «16.25 год. Ізюм 765-707, 768, 770-764, І» - тобто вказані файли передавались до ОШУ АТО в м. Ізюм; порядковий № 51 «20.06 год. Ізюм, Сватово ОО 20.00 С» - довідку про оперативну обстановку станом на 20.00 годину передавали до ОШУ АТО у м. Сватово. 
		Свідок ОСОБА_204 суду, пояснив що 13.06.2014 о 11.35 годині він отримав з департаменту контррозвідки СБУ інформацію про те, що 2 групи бойовиків, озброєні ПЗРК, вирушили від військкомату м. Луганська з метою збиття літаків, яку було передано до штабу АТЦ в формі узагальненої довідки невідкладно. Окрім того, після 16.00 години узагальнену довідку було передано до сектору «А» в м. Сватово. 
		Свідок ОСОБА_205 підтвердив, що 13.06.2014 через комплекс «Куплет» групою АТЦ при СБУ працівником ОСОБА_206 було отримано повідомлення, яке містило інформацію про 2 групи бойовиків озброєних ПЗРК з наміром збивати всі літаки при зльоті та посадці, яку після доведення до нього направлено начальнику управління розвідки Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_47 » полковнику ОСОБА_200 , що він підтвердив й під час допиту судом в якості свідка, та вказав, що це повідомлення було передане до штабу АТО.
		В свою чергу, свідок ОСОБА_207 суду пояснив, що отриману інформацію від ОСОБА_201 , він включив в зведення і направив до штабу АТО і в управління розвідки оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_47 ».
		Обставини обізнаності ОСОБА_8 про обстановку на той час біля Луганського аеропорту, повністю підтверджується й показами свідка ОСОБА_208 , який пояснив, що 13.06.2014 працівниками міліції було отримано оперативну інформацію про те, що в районі с.Видне, поблизу Луганського аеропорту знаходяться люди в камуфляжній формі з предметом, схожим на ПЗРК. Вказана інформація приблизно о 19.00 год. 13.06.2014 була передана до штабу АТО в с. Довгеньке захищеним каналом зв`язку «Куплет». Окрім того, в цей же день між ним та ОСОБА_8 відбулася розмова, в ході якої він особисто повідомив йому про отриману оперативну інформацію, на що той відповів, що візьме її до уваги.
		Із листа СБУ від 16.06.2014 № 33/2162 видно, що Штабом АТЦ при СБУ 13.06.2014 об 11.15 год. отримано інформацію про 2 групи бойовиків, озброєних ПЗРК, які вирушили від військкомату до Луганського аеропорту з намірами збивати всі літаки при посадці та зльоті, та ці дані негайно об 11.35 год. були передані закритими каналами зв`язку до ОШУ АТО (м. Довгеньке), яку було вчасно передано начальнику Штабу ОШУ АТО в Донецькій та Луганській областях генерал-майору ОСОБА_8 . 
		Згідно протоколу огляду системи «Куплет» в с. Довгеньке Харківської області та протоколу огляду ноутбуку системи «Куплет» у м. Сватово Луганської області від 12.07.2014, файлі з назвою «Ізюм Сватово Подія № 764 від 13-06-2014 15-47», містять в собі відомості щодо планів та намірів сепаратистів, зокрема, інформацію про те, що 2 групи бойовиків вирушили від військкомату до Луганського аеродрому, озброєні ПЗРК, мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті, а також встановлено, що ноутбук «HP Compaq nx9420» підключено до мережі спеціального зв`язку АТЦ при СБУ «Куплет», в папці «Вхідні/Червень/130614» знаходяться повідомлення, які надходили за допомогою системи «Куплет» протягом 13.06.2014 до ОШУ АТО в м. Сватове. зокрема, містяться повідомлення про події №№ 711, 764 та довідка про оперативну обстановку в районі проведення АТО станом на 20.00 год. 13 червня п.р. б/н, яка є повідомленням № 802. В зазначених довідках міститься інформація про групи бойовиків озброєних ПЗРК, які вирушили до аеропорту м. Луганська з метою знищення військових літаків сил АТО.
		Згідно доповідної записки заступника начальника Штабу АТЦ при СБУ від 15.06.2014 № 33/2158дск, 13.06.2014 о 16.25 год. та 20.05 год. з метою прийняття рішень відповідного реагування керівництвом АТО в Донецькій та Луганській областях системою зв`язку «Куплет» довідки з інформацією щодо 2 озброєних ПЗРК груп бойовиків, які вирушили від військкомату до Луганського аеропорту з намірами збивати всі літаки при посадці та зльоті, були передані до ОШУ АТО в м. Сватово та в м. Ізюмі, а також роздруковано та передано на ознайомлення начальнику Штабу ОШУ АТО в Донецькій та Луганській областях генерал-майору ОСОБА_8 . 
		З огляду на викладене, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 на той час не було відомо про наміри групи бойовиків збивати літаки в районі Луганського аеропорту, колегія суддів вважає необґрунтованими, та розцінює їх як спосіб захисту, з метою уникнути покарання за вчинене, оскільки вони повністю спростовуються вищенаведеними доказами, які вірно визнано судом належними і допустимими, є логічними та послідовними, висвітлюють всю хронологію і алгоритм отримання обвинуваченим інформації про терористичну загрозу, відображення їх у довідках та рух до ОСОБА_8 .
		Посилання сторони захисту на те, що узальнюючі довідки з оперативної обстановки в районні проведення АТО не передбачені нормативними документами і не встановлений порядок їх надходження до штабу АТО, то вони хоч і мають місце, проте ці обставини жодним чином не впливають на встановлений факт існування цих довідок, й наявності у них інформації про терористичну загрозу та їх надходження до ОСОБА_8 . 
		Обов`язковість складання указаних довідок та спосіб направлення їх до штабу АТО були встановлені керівником АТЦ при СБ України. До того ж, свідок ОСОБА_95 в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_63 довідкам приділяв особливу увагу, уважно з ними знайомився та робив відповідні записи.
		Щодо тверджень сторони захисту про відсутність в матеріалах провадження оригіналів довідок, колегія суддів зауважує, що керівником АТЦ при СБУ було визначено алгоритм створення таких довідок та їх направлення до штабу АТО, а саме те, що вони створюються в електронному вигляді в штабі АТЦ при СБУ (м. Київ) і в такому ж вигляді направляються до штабу АТО та штабів секторів, що було встановлено судом першої інстанції. 
		Разом з цим, на підтвердження інформації зазначеної в вищенаведених довідках, судом було допитано свідків ОСОБА_194 та ОСОБА_209 , які підтвердили зміст та вигляд цих довідок. 
		До того ж, свідок ОСОБА_210 зазначив, що він особисто прослуховував запис розмов 2 осіб, які обговорювали намір збивати літаки ЗСУ, що здійснюють зліт і посадку в Луганському аеропорту, та з урахуванням отриманої інформації з різних джерел, узагальнив інформацію щодо ситуації навколо Луганського аеропорту й зробив висновок про 2 групи бойовиків на підставі попередньо прослуханої інформації, сформулював її так, як вказано в оперативній довідці. При цьому, завдання передати отриману інформацію в первинному вигляді перед свідком не ставилося, а його робота полягала у прослуховуванні інформації і передачі в Штаб АТЦ найбільш важливої та конкретної інформації, а не всієї інформації в первинному вигляді. 
		На переконання колегії суддів, суд правильно оцінив з цього питання показання свідків, які є логічними та послідовними, зокрема показання свідка ОСОБА_211 , який наполягав на тому, що він довідки передав ОСОБА_8 , а також зауважував, що ОСОБА_132 довідки завжди опрацьовував, а обвинувачений ні, та ОСОБА_212 , який вказував, що невідкладно в усній формі повідомив отриману ним інформацію про 2 групи бойовиків ОСОБА_8 , й дійшов правильного висновку про відсутність жодних суперечливих доказів щодо передачі ОСОБА_8 наведених довідок.
		Разом з цим, колегія суддів вважає, що незгода сторони захисту з показами свідків ОСОБА_212 та інших, щодо вищенаведених обставин, викладених у вироку, зводиться до переоцінки доказів та їх трактування на власний розсуд. 
		Окрім того, інформація про терористичну загрозу надійшла до ОСОБА_8 також по лінії військової розвідки, а саме - отримана сектором «А» з штабу АТЦ при СБУ, та включена до п. 4 розвідувального зведення, яке о 17 год. направлене до штабу АТО, й невідкладно надано безпосередньо ОСОБА_8 . 
		Доводи захисту про те, що інформація в оперативній довідці про 2 групи бойовиків, які вирушили від військкомату до Луганського аеропорту, озброєні ПЗРК, й мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті, текстуально відрізняється від дослівного тексту розмови осіб, аудіозапис яких прослухав суд першої інстанції, хоча й мають місце, однак, на переконання апеляційного суду, як зміст вказаної розмови, так і відомості оперативної довідки, про те, що в районі Луганського аеропорту існує небезпека для військових літаків і реальна загроза життю військовослужбовців, не є суперечливими, й підтверджують те, що будь-яких заходів для усунення цієї загрози ОСОБА_8 вжито не було.
		Щодо доводів сторони захисту про ненадання судом належної оцінки тим обставинам, що узагальнюючі довідки містять інформацію про подію, яка уже сталася, то в цьому випадку причини виникнення помилки у довідках обєктивно пояснила, допитана в якості свідка ОСОБА_101 . 
		Колегія суддів зауважує, що обвинуваченому інкриміновано саме той зміст інформації і в тому об`ємі, який він отримав, й жодних суперечливих доказів щодо передачі ОСОБА_8 довідок, не має, та судом першої інстанції була надана правильна оцінка не одному документу, а усім дослідженим доказам у провадженні в їх сукупності.
		Проаналізувавши вищенаведені докази та спростувавши доводи сторони захисту, колегія суддів, дійшла висновку, що у ОСОБА_8 , як військової службової особи, була реальна можливість виконати свої службові обов`язки шляхом прийняття управлінських рішень і надання відповідних розпоряджень для організації заходів забезпечення подолання протиповітряної оборони противника і припинення діяльності вищезазначених незаконних терористичних груп.
		З матеріалів провадження видно, що згідно спеціального повідомлення прокуратури Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 14.06.2014 № 06/1-2500 вих-14, 14.06.2014 о 00.00 год. з метою передислокації особового складу військової частини НОМЕР_9 до АДРЕСА_2 із аеропорту м. Дніпропетровськ вилетіло 3 одиниці військово-транспортних літаків Іл-76, бортові номери: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_10 із особовим складом військової частини в кількості НОМЕР_11 військовослужбовців зведеного підрозділу та бойовою технікою, в тому числі, 14.06.2014 о 00:13 год. вилетів другий військово-транспортний літак Іл-76 бортовий номер № НОМЕР_1 з особовим складом на борту в кількості 49 військовослужбовців, 3 одиниці БМД-2, 1 польова кухня, який 14.06.2014 близько 01.10 год. під час заходу на посадку в аеропорту м. Луганськ на висоті 400 м. від землі, був обстріляний невстановленими особами з ПЗРК та в результаті чого військово-транспортний літак Іл-76, бортовий номер № НОМЕР_1 загорівся та впав на землю за межами аеропорту на відстані 5-8 км. на Схід від м. Луганська.
		Відповідно до рапорту командира військової частини НОМЕР_7 про передачу до СБУ предметів, які були знайдені поблизу місця падіння літака та протоколом їх огляду, обгорілі речі загиблих, мобільні телефони, особисті документи, бортові магнітофони МС-61Б: основний (без плівки) та резервний (з плівкою), блок МЛП (самописець) з магнітною плівкою, елементи вогнепальної стрілецької зброї (автоматів та ПКТ), 2 пусті ПЗРК були доставлені до аеродрому АДРЕСА_3 .
		Судом встановлено, що на борту літака НОМЕР_12 , бортовий номер НОМЕР_1 під час катастрофи  ураження літака, 14.06.2014 перебувало 40 військовослужбовців зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_9 та 9 членів екіпажу військової частини НОМЕР_7 .
		Смерть цих військовослужбовців повністю підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть, виданими відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно з висновками судово-медичних експертиз від 20.06.2014 та 21.06.2014, після дослідження фрагментів тіл невідомих людей було ідентифіковано загиблих військовослужбовців та встановлено приблизний час настання смерті, який може відповідати 14.06.2014.
		Разом з цим, в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_61 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_110 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_42 , ОСОБА_29 , ОСОБА_19 , ОСОБА_220 , ОСОБА_34 , ОСОБА_53 , ОСОБА_15 , ОСОБА_221 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_58 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_55 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_224 , ОСОБА_130 , ОСОБА_41 , ОСОБА_56 , ОСОБА_225 , ОСОБА_121 , ОСОБА_114 , ОСОБА_48 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_16 , ОСОБА_35 , ОСОБА_38 , ОСОБА_20 , ОСОБА_45 , ОСОБА_44 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_30 , ОСОБА_22 , ОСОБА_31 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_48 , ОСОБА_61 , ОСОБА_234 підтвердили свої родинні зв`язки із загиблими військовослужбовцями та пояснили, що їх рідні загинули 14.06.2014 внаслідок збиття літака ІЛ-76 поблизу Луганського аеропорту, у звязку з чим вони зазнали сильних душевних страждань та вимушені звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів.
		Вищенаведеним повністю підтверджується факт загибелі 40 військовослужбовців і 9 членів екіпажу, які перебували на борту літака ІЛ -76 МД, бортовий номер НОМЕР_1 14.06.2014 о 00 годин 50 хвилин.
		Разом з цим, доводи захисника про безпідставне залучення до матеріалів провадження документів щодо осіб, які загинули під час падіння літака ІЛ - 76 МД - свідоцтв про смерть ОСОБА_235 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_48 та ОСОБА_236 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_49 , які не мають відношення до цієї катастрофи, колегія суддів розцінює як необґрунтовані, оскільки факт загибелі 40 військовослужбовців і 9 членів екіпажу, під час катастрофи 14.06.2014 в 00 годин 50 хвилин, їх особи, звання, дата і причина смерті судом було встановлено та підтверджено відповідними доказами.
		При цьому, колегія суддів враховує, що суд на ці докази на підтвердження винуватості ОСОБА_8 не посилався, а дослідження їх під час судового розгляду провадження, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		Факт знищення військового майна, яке перебувало на борту літака ІЛ -76 МД, бортовий номер НОМЕР_1 та спричинення державі України збитків, повністю підтверджується висновком комісійно-товарознавчої експертизи № 16382/14-54/17388/14-54/17730:17737/14-54 від 26.12.2014, відповідно до якої залишкова вартість майна, яке було знищено у зв`язку з катастрофою літака Іл-76МД, станом на 14.06.2014 складала 28737081,00 грн.
		Щодо доводів сторони захисту про наявність на борту літака теплих речей, які потерпілими купувались за власний рахунок, то ця обставина жодним чином не спростовує того факту, що теплі речі виділялися й військовою частиною та вони були знищені у результаті катастрофи.
		Судом встановлено, що причинами виникнення катастрофи були критичні пошкодження конструкцій літака, завданні внаслідок ураження керованою ракетою 9М39 переносного зенітного ракетного комплексу 9К38. При цьому, заходи щодо захисту літаків від ураження їх наземними вогневими засобами, а саме, подолання протиповітряної оборони противника поблизу аеродрому м. Луганськ, зобов`язаний був організувати та здійснити начальник штабу - перший заступник керівника АТО на території Донецької та Луганської областей генерал-майор ОСОБА_8 , чого ним для гарантування успішного виконання бойового завдання організовано та здійснено не було, що повністю підтверджується показами свідків та дослідженими судом іншими доказами.
		Згідно з листом авіації командування ІНФОРМАЦІЯ_50 від 19.09.2014 № 350/116/229дск, нормативними (відомчими) актами або іншими керівними документами, заборона здійснення перевезення особового складу повітряним транспортом в райони, де існує небезпека ураження літаків вогневими засобами з землі, не передбачена. Також, не визначені нормативними (відомчими) актами або іншими керівними документами обов`язкові заходи, які мають бути вжиті для забезпечення безпеки посадки літаків при існуванні загрози ураження їх вогневими засобами з землі. З введенням воєнного стану при веденні бойових дій, застосування транспортної авіації при перевезенні військ і техніки передбачає створення безпечного коридору для прольоту лінії бойового зіткнення та в районі бойових дій шляхом подавлення засобів ППО противника (Засади підготовки і застосування ЗСУ, частина ІІ, Бойовий статус авіації Повітряних Сил ЗСУ). 
		Судом встановлено, що спосіб переміщення військ на аеродром «Луганськ» був визначений відповідно до пропозицій штабу АТО на території Донецької та Луганської областей. 
		Так, згідно телеграми начальника штабу  першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей, було визначено переміщення зведеної пдр 25 опдбр здійснити повітряним транспортом.
		Літаком Іл-7бмд, відповідно до пункту 6.5.3 Бойового статуту авіації Повітряних Сил ЗСУ, повинні були здійснюватися повітряні перевезення військ, зброї, боєприпасів та інших матеріальних засобів. Ці завдання виконуються із глибини країни до району бойових дій із розвантаженням посадковим способом. Інший спосіб переміщення зведеного підрозділу на аеродром «Луганськ» ІНФОРМАЦІЯ_51 не обирався, у зв`язку з тим, що зведена пдр 25 опдбр була сформована у стислі терміни з різних підрозділів бригади та відповідної підготовки до десантування та дій у якості повітряного десанту не проходила.
		Свідок ОСОБА_85 суду пояснив, що станом на 13.06.2014 після 15.00 годин він особисто отримав розпорядження Генштабу на перевезення особового складу і техніки, зазначивши, що завдання на подолання протиповітряної оборони поблизу Луганського аеропорту на нього не покладалися, інформація про наявність поблизу аеропорту 2 груп бойовиків з ПЗРК йому не доводилася. 
		Свідок ОСОБА_237 у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_85 не мав повноважень на свій розсуд змінювати маршрут заходу на посадку літака.
		До того ж, про отримання від ОСОБА_238 команди щодо зміни курсу заходу на посадку не повідомляв і допитаний в якості свідка ОСОБА_239 .
		З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи скарги ОСОБА_8 щодо втручання ОСОБА_85 в управління польотом, що призвело до катастрофи, є безпідставними та розцінюються судом як спосіб захисту. При цьому, колегія суддів зауважує що ОСОБА_240 не було відомо про групи бойовиків з ПЗРК, тому він не міг враховувати цю обставину, доводячи пілотам курс заходу на посадку.
		Разом з цим, відповідно до повідомлення Управління СБУ в Дніпропетровській області № 55/ 8 від 07.11.2016, фактів повідомлення інформації про плани польотів засобів ПС ЗСУ до аеропорту «Луганськ» від представників наземних та інших служб забезпечення авіаційного руху, або ж від сторонніх осіб, які можливо, випадково стали свідками підготовки до вильоту повітряних засобів з Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ», встановлено не було. 
		Щодо доводів захисту про те, що згідно з Законом України «Про оборону України», Генеральний штаб ЗСУ планує та здійснює контроль військових перевезень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		ГШ ЗСУ був позбавлений можливості здійснювати контроль військових перевезень, так як літаки були залучені до АТО та виконували польоти в інтересах АТО, крім того, питання забезпечення вимог керівних документів щодо подолання системи ППО противника перебувало в компетенції виключно керівництва АТО, так як їм підпорядковувалися сили та засоби, залучені до проведення АТО. 
		При цьому, Законом України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що втручання в керівництво АТО заборонено.
		Також, колегія суддів не може вважати слушними доводи сторони захисту в частині порушення екіпажем літака ІЛ-76 МД, бортовий номер 76777 заходів безпеки під час заходу на посадку.
		Судом встановлено, що екіпаж літака Іл-76, бортовий номер НОМЕР_1 , командир екіпажу підполковник ОСОБА_241 до виконання поставленого завдання був готовий, а літак, мав достатній запас ресурсу, пройшов необхідне технічне обслуговування та був підготовлений до виконання польотів у повному обсязі.
		З матеріалів з`ясування причин та умов катастрофи літака Іл-76МД, бортовий номер № 76777 вих. № 221/97 видно, що з метою забезпечення прихованості управління, зміст спланованих штабом АТО заходів органам військового управління та військовим частинам не доводився. Завдання командири залучених підрозділів отримували зі штабу АТО усно, засобами зв`язку, що допускається діючими нормативними документами, з подальшим письмовим підтвердженням відданих наказів (розпоряджень). Штаб 25 бр ТрА з процесу підготовки визначених сил та засобів до виконання завдання був практично виключений у зв`язку з тим, що рішенням керівника АТО до участі в АТО були залучені лише екіпажі літаків ІЛ-76МД.
		Об`єднана цивільно-військова система організації повітряного руху України окремих завдань щодо забезпечення польотів літаків ІЛ-76МД на аеродром «Луганськ» не отримувала. Інформації щодо польотних завдань та кінцевої точки маршруту органи обслуговування повітряного руху не мали.
		При цьому, управління повітряним рухом зазначених повітряних суден забезпечувалось УКРАЕРОРУХОМ на аеродромі «Дніпропетровськ» тільки на етапі вильоту та набору ешелону польоту НОМЕР_13 (до входження до району дії тимчасової заборони). З метою прихованості повітряних перевезень, політ за маршрутом літаки здійснювали в темний час доби, в режимі радіомовчання, з вимкненими бортовими аеронавігаційними вогнями, на ешелоні 6100 метрів. 
		Свідок ОСОБА_79 суду пояснив, що летіти мали 3 літаки ІЛ-76 МД з десятихвилинним інтервалом в режимі радіомовчання, з вимкненими аеронавігаційними вогнями. Вказав, що літак командира екіпажу ОСОБА_242 почали обстрілювати, потім він побачив вибух у повітрі і зрозумів, що літак було збито. Також, зазначив, що заходи безпеки польоту екіпажами літаків не порушувалися, літак ІЛ-76 МД, бортовий № НОМЕР_1 заходив на посадку згідно курсу, який рекомендовано особами, які керують польотом.
		Свідок ОСОБА_243 підтвердив, що в ніч з 13 на 14.06.2014 він летів у складі екіпажу ОСОБА_244 , про курс польоту вони дізналися після зльоту літака, летіли з вимкненими аеронавігаційними вогнями в режимі радіомовчання, що підтвердив й допитаний в судовому засіданні командир екіпажу літака ІЛ-76 МД, бортовий № НОМЕР_10  свідок ОСОБА_245 . 
		Свідки ОСОБА_246 , ОСОБА_247 та ОСОБА_80 , кожен окремо, суду пояснили, що 13.06.2014 вони летіли в літаку у складі екіпажу ІЛ-76 МД, бортовий номер 76683 з аеропорту м. Дніпропетровська в сторону м. Луганськ. Аеропорт у м. Луганську був в оточенні збройних формувань, тому летіли в режимі радіомовчання, з вимкненими аеронавігаційними вогнями. Перед вильотом були викручені навіть лампочки із шасі, які вмикаються автоматично, а застосовувати посадкову фару, на таких висотах немає жодної сенсу, так як вона використовується безпосередньо перед приземленням.
		Разом з цим, свідок ОСОБА_79 показав, що його літак так само знаходився в зоні ураження ПЗРК, а пуск ракети не було здійснено з незрозумілих причин, можливо по ньому здійснювався пуск, але ПЗРК не спрацював і саме її  трубу з зарядженою ракетою, було знайдено у місці засідки. 
		Колегія суддів зауважує, що в цьому випадку має значення той факт, що спосіб заходу на посадку не вплинув на катастрофічні наслідки.
		Свідок ОСОБА_248 суду пояснив, що група військовослужбовців, яка знаходилася на Луганському аеродромі, виконувала все, що від неї залежало, в тих умовах, для забезпечення безпеки військових літаків, що повністю підтвердив свідок ОСОБА_249 та пояснив, що про те, що прилітали літаки, заздалегідь відомостей у них не було. Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_250 , забезпечити безпеку літакам, які прибували в той період до аеропорту, можливості не було. 
		Окрім того, відповідно до Матеріалів з`ясування причин та умов катастрофи літака Іл-76МД бортовий номер НОМЕР_1 , забезпечення безпеки посадки та зльоту літаків ІЛ-76 МД на аеродромі «Луганськ» від ураження їх вогневими засобами з землі було організовано з двох напрямків від торців злітно-посадкової смуги на відстань до 7,5 км та 7 км ліворуч та праворуч від посадкового курсу, силами та засобами зведеної тактичної групи шляхом вогневого впливу у зазначених напрямах в період за 10 хв. до посадки літаків, під час їх розвантаження та подальшого зльоту. 
		Вищенаведене свідчить, що тактична група « ІНФОРМАЦІЯ_45 » не мала реальної змоги забезпечити безпеку посадки літака НОМЕР_12 , бортовий № НОМЕР_1 , оскільки цей літак було збито на відстані 9 км від Луганського аеропорту і вогневий вплив групи був неефективним.
		Свідок ОСОБА_251 , який був призначений до складу комісії, що вивчала питання причин і умов катастрофи літака ІЛ-76МД, бортовий номер НОМЕР_1 , підтвердив, що командир екіпажу ОСОБА_241 мав достатню льотну натренованість для виконання поставленого завдання. Будь-яких порушень з боку екіпажу літака при заході на посадку не встановлено і якби літак ОСОБА_252 не було уражено ракетою, посадка була б успішною. Разом з цим, свідок ОСОБА_253 пояснив, що системам, які є в військовому літаку ІЛ-76, складно захистити літак від ПЗРК.
		Вищенаведеним повністю спростовуються доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що катастрофа сталася 14.06.2014 саме через помилку екіпажу літака ІЛ-76 МД, бортовий номер НОМЕР_1 при заході на посадку в Луганському аеропорту, та що саме дії екіпажу перебувають в причинному зв`язку з настанням події - катастрофою цього літака.
		При цьому, посилання захисту на покази свідка ОСОБА_77 , який є колишнім військовим льотчиком, наразі у відставці у званні генерал  майора, й вважає, що екіпажем літака ІЛ-76 мд, бортовий номер НОМЕР_1 не була здійснена оцінка ситуації, літак демаскував себе при заході на посадку, та забезпечувати посадку літака на аеродромі мали сухопутні війська, є безпідставними, й ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути прийняті судом в якості доказу, оскільки він не був безпосереднім свідком цих подій, та його покази протирічать іншим доказам у провадженні.
		Окрім того, колегія суддів вважає необґрунтованими й такими, що повністю спростовуються наведеними вище доказами, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 в період з 11.06.2014 по 14.06.2014 не був тією особою, на яку покладалися обов`язки щодо організації безпеки польоту військово-транспортних літаків НОМЕР_12 , й те, що будь-яких управлінських рішень він не прийняв, наказів, розпоряджень або вказівок щодо подолання засобів протиповітряної оборони противника не віддав, не забезпечив для цього належну організацію та координацію діяльності структурних підрозділів штабу АТО. 
		Факт недбалого ставлення ОСОБА_8 до служби, що спричинило тяжкі наслідки, причинний зв`язок між його бездіяльністю та тими тяжкими наслідками, що настали, повністю підтверджується й висновками комісійної комплексної військово-тактичної криміналістичної експертизи № 16736/16737/14-33/16738/14-38/2553/15-47 від 10.02.2015 і судової комісійної військової експертизи № 8918/19-62дск від 19.03.2020, які є належними й допустимими доказами, висновки яких в цій частині не є суперечливими та доповнюють одна одну, й підстав для визнання цих експертиз недопустимими доказами у провадженні, з мотивів наведених стороною захисту, колегія суддів не убачає.
		Так, відповідно до висновку експертизи від 10.02.2015, за результатами проведеного моделювання розвитку катастрофічної події, яка призвела до падіння 14 червня 2014 року літака Іл-76МД, бортовий № НОМЕР_1 причинами її виникнення є критичні пошкодження конструкцій літака, завданні внаслідок ураження керованою ракетою 9М39 переносного зенітного ракетного комплексу 9К38.
		Також, згідно з висновками наведених експертиз, заходи щодо захисту літаків від ураження їх наземними вогневими засобами, окрім тих, які виконувалися екіпажами літаків, при перевезенні зведеної парашутно - десантної роти 25 окремої повітряно-десантної бригади літаками ІЛ-76 МД 14.06.2014 з аеродрому м. Дніпропетровськ на аеродром м. Луганськ, а саме - подолання протиповітряної оборони противника поблизу аеродрому м. Луганськ, зобов`язаний був організувати та здійснити начальник штабу - перший заступник керівника АТО на території Донецької та Луганської областей генерал-майор ОСОБА_8 .
		Судом встановлено, що жодних дій щодо забезпечення вжиття відповідних заходів, спрямованих на подолання протиповітряної оборони противника та захисту літаків від ураження їх наземними вогневими засобами поблизу аеродрому м. Луганськ, які б гарантували успішне виконання бойового завдання - переміщення зведеної парашутно-десантної роти 25 Окремої повітрянодесантної бригади на аеродром АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 організовано та здійснено не було.
		Отже, тяжкі наслідки, які спричинили загибель 40 військовослужбовців та 9 членів екіпажу літака, й призвели до втрати озброєння, техніки та іншого військового майна, перебувають у причинному зв`язку з бездіяльністю начальника штабу  першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей ОСОБА_8 , та є складовою об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину.
		Перевіряючи доводи захисника щодо недопустимості, як доказу висновку комісійної комплексної військово-тактичної криміналістичної експертизи від 10.02.2015, колегія суддів вважає їх неспроможними з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань. 
		У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 01.12.2014 було призначено комісійну комплексну військово-тактичну криміналістичну експертизу, проведення якої доручено експертам державної спеціалізованої установи  Київський науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України з залученням, до її проведення фахівців з відповідних галузей знань.
		Проведення цієї експертизи виконували експерти, які мають відповідну освіту та кваліфікацію судового експерта. Разом з цим, для проведення цієї експертизи, були залучені, крім судових експертів, інші фахівці з відповідних галузей знань, зокрема з досліджень і випробовувань літальних апаратів, військової техніки та вогнепальної зброї і вибухових речовин, які були попереджені про відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, про що свідчать їх підписи. 
		Отже, підстав вважати, що комісійна комплексна військово-тактична криміналістична експертиза від 10.02.2015, проведена не суб`єктами судово-експертної діяльності, та з порушенням порядку призначення експертизи, у колегії суддів немає. 
		Також не заслуговують на увагу й доводи захисту щодо допиту в якості свідка ОСОБА_254 , якого було залучено до проведення експертизи як фахівця з відповідних галузей знань, й відсутність посилань на його свідчення в оскаржуваному вироку, оскільки зазначене жодним чином не впливає на легітимність підписаного ним висновку, та він допитувався щодо обставин проведення експертизи, очевидцем подій вчиненого злочину, які були предметом дослідження судом, він не був і з вказаних обставин не допитувався.
		Отже, колегія суддів не вбачає підстав для визнання цієї експертизи недопустимим доказом, оскільки її було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Доводи сторони захисту про необхідність визнання недопустимим доказом експертизи від 19.03.2020, колегія суддів також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
		Колегія суддів звертає увагу, що цю експертизу було призначено судом апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту, які не заперечували щодо її проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. За результатами проведення експертизи було отримано висновок, який досліджений судом.
		Обвинуваченим та його захисником на власний розсуд трактуються цей висновок експертів, навіть вони з ними частково погоджуються. 
		Разом з цим, обґрунтованих доводів щодо визнання цього висновку недопустимим доказом стороною захисту не наведено, а ті обставини, що експерт ОСОБА_255 був виключений зі складу комісії, й окремого висновку не підготував, про що йдеться в доводах захисту, на допустимість цього висновку, як доказу, не впливає. 
		При цьому, колегія суддів не може взяти до уваги висновки експертизи, проведеної за клопотанням адвоката ОСОБА_256 в інтересах ОСОБА_8 , та погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання їх недопустимими доказами, оскільки зі змісту експертиз не зрозуміло, чи досліджувалися особами, які надавали висновки матеріали цього кримінального провадження і хто саме надавав їм матеріали, на підставі яких вони робили висновки, та в порушення вимог закону, особи, які мають свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України, до проведення експертиз не залучалися. 
		Щодо доводів захисту про відсутність станом на 11.06.2014 -14.06.2014 в районі Луганського аеропорту бойової обстановки, та безпідставної кваліфікації судом дій ОСОБА_8 за цією ознакою, колегія суддів зазначає таке.
		Судом першої інстанції було оцінено надані стороною обвинувачення докази, й встановлено, що поряд з відсутністю юридичної визначеності, станом на час вчинення ОСОБА_8 інкримінованого злочину, бойова обстановка мала місце фактично. 
		Так, суд у вироку зазначив, що в червні 2014 року на території Донецької та Луганської областей відбувалися події, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового поранення й вбивства українських громадян, що підтверджується списком військовослужбовців, які загинули і отримали поранення станом на 13-14.06.2014. Також, судом встановлено, що протягом цього періоду були обстріляні населені пункти - Семенівка, Соболівка, Амвросіївка, Щастя, Кіровськ, Нижня Ольховка, внаслідок чого є поранені і загиблі військовослужбовці.
		Разом з цим, допитані судом свідки ОСОБА_184 , ОСОБА_85 , ОСОБА_79 ОСОБА_73 , ОСОБА_208 , ОСОБА_257 , ОСОБА_258 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_250 підтвердили, що той факт, що станом на 13-14.06.2014 в зоні АТО був особливий період, йшли активні бойові дії, в районі Луганського аеропорту фактично склалася бойова обстановка - військовослужбовці тактичної групи «Славутич» і бойовики незаконних збройних формувань використовували військову бойову зброю, поблизу Луганського аеропорту були випадки обстрілу військових літаків ПС ЗС України.
		До того ж, колегія суддів звертає увагу, що Положенням про штаб антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей № 11ог/дск від 28.05.2014 визначено, що штаб АТО, відповідно до покладених на нього завдань, визначає перелік критичних об`єктів військової інфраструктури для планування їх вогневого ураження. 
		Колегія суддів також зауважує, що на момент вчинення злочину у диспозиції ч. 3 ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014) містилася кваліфікуюча ознака - вчинення злочину в бойовій обстановці, яка й була на законних підставах інкримінована обвинуваченому. Тобто судом було застосовано ту норму закону України про кримінальну відповідальність, яка й підлягала застосуванню, та не допущено жодного порушення.
		Доводи захисника про те, що така ознака цього злочину, як бойова обстановка - бланкетна норма закону, є неспроможними, оскільки бланкетна норма - це норма, яка відсилає до іншого джерела права, у яких сформульовані конкретні правила поведінки, яких в цьому випадку не існує.
		Надаючи оцінку вищенаведеним доказам у сукупності, колегія суддів вважає їх належними, допустимими і достовірними, й достатніми для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, та не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. 
		У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, зокрема, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
		З наведеного слідує, що суд зобов`язаний зазначати чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші, лише у тому випадку якщо наявні суперечливі докази, які мають істотне значення для висновків суду. 
		На переконання колегії суддів, суд надав належну оцінку доказам, наданим стороною захисту, а саме: листу ГОУ ГШ ЗС України від 18.02.2015 № 304/8/164; листу ГОУ ГШ ЗС України від 18.02.2015 № 304/2/551; листу МЮ України від 17.03.2015 № 7284-0-33-15/9; листу Львівського НДІСЕ від 28.05.2015 № 2774; листу ГШ ЗС України від 18.03.2015 № 300/1/С/1412; листу ГШ ЗС України від 13.04.2015 № 300/1/С/1922; витягу із Положення про оперативну групу Повітряних Сил ЗС України штабу АТЦ на території Донецької і Луганської областей; висновку на запит Начальника Генштабу-Головнокомандувача ЗСУ ОСОБА_64 № 216/151, випискам з переговорів, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони зводяться до переоцінки досліджених доказів і не спростовують обов`язків обвинуваченого сумлінно ставитися до своїх службових обов`язків.
		Разом з цим, посилання захисту на те, що суд взяв до уваги лише Положення про штаб АТО на території Донецької та Луганської областей, а Положення про оперативну групу Повітряних Сил штабу АТО на території Донецької та Луганської областей відкинув та належним чином не мотивував надання переваги одного положення над іншим, на переконання колегії суддів, є також необґрунтованими, з огляду на таке.
		Аналізуючи зазначені захисником Положення, колегія суддів дійшла висновку, що вони не суперечать одне одному, оскільки одне регулює повноваження штабу АТО, а інше повноваження оперативної групи Повітряних Сил штабу АТО.
		Разом з цим, колегія суддів наголошує, що судовий розгляд, згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення, тому суд, досліджуючи Положення про штаб АТО на території Донецької та Луганської областей, встановлював саме обов`язки ОСОБА_8 , як начальника штабу  першого заступника керівника АТО на території Донецької та Луганської областей, а не інших службових осіб, й саме тому порушення вимог цього положення інкримінується ОСОБА_8 .
		Також, виходячи з положень ч. 1 ст. 337 КПК України, не заслуговують на увагу й доводи сторони захисту щодо винуватості у вчиненні злочину, через неналежне виконання ними своїх службових обов`язків, зокрема, ОСОБА_211 , ОСОБА_261 , ОСОБА_262 та інших посадових осіб.
		Доводи сторони захисту щодо порушення права, яке полягало у не відкритті матеріалів досудового розслідування, є необґрунтованими з огляду на таке.
		Захисник ОСОБА_9 в скарзі вказує на те, що на стадії досудового розслідування його підзахисному та колишнім захисникам було відкрито 25 томів провадження, а йому - 27 томів.
		Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до сторони захисту відносяться, зокрема підозрюваний, обвинувачений, та їх захисники.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що стороні захисту, під час виконання положень ст. 290 КПК України, були відкриті всі докази обвинувачення та процесуальні документи. 
		З матеріалів провадження видно, що 02.03.2015 стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування, й надано доступ до його матеріалів обсягом 25 томів. Ухвалою слідчого судді від 02.06.2015, у зв`язку із зволіканням при ознайомленні з матеріалами провадження, ОСОБА_8 та його захисникам ОСОБА_263 і ОСОБА_264 було встановлено строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 12.06.2015. Разом з цим, ОСОБА_8 відмовився від здійснення подальшого захисту цими адвокатами та замінив їх на адвоката ОСОБА_9 , якому з метою не порушення права на захист, було надано доступ до матеріалів досудового розслідування  на той час вже 27 томів.
		Отже, колегія суддів вважає, що стороні захисту були відкриті всі матеріали провадження, й зауважує, що не відкриття матеріалів сторонами одна одній, в порядку ст. 290 КПК України, після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими доказами, тоді як стороною захисту не ставиться питання про визнання будь-яких доказів, що містяться в томах 26-27 провадження, недопустимими.
		Перевіряючи доводи захисту щодо не відкриття Бойового статуту сухопутних військ ЗСУ, Бойового статуту авіації ЗСУ та Засад підготовки і застосування ЗСУ, а також «позапроцесуального» ознайомлення з ними суддею, колегія суддів вважає їх необґрунтованими виходячи з такого.
		Відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Разом з цим, доказами у кримінальному провадженні, у відповідності до ч. 1 ст. 84 КПК України, є фактичні дані на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Зважаючи на вищевикладене, можливо дійти висновку, що ці документи не є доказами у кримінальному провадженні, як і не є доказами інші керівні та нормативні документи, які зазначені в обвинувальному акті. При цьому, статути та інші керівні документи містять норми, віднесені до матеріального права.
		Окрім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні. 
		Як видно із матеріалів провадження документи, про які йдеться в скарзі захисту, не були наявні в матеріалах досудового розслідування, а тому й обов`язку надавати до них доступ, в порядку ст. 290 КПК України, не було.
		Той факт, що ці документи не перебувають у вільному доступі через таємність, хоч і має місце, проте, колегія суддів зауважує, що обвинувачений ОСОБА_8 мав знати зміст цих документів та мав доступ до них, за бажанням, у зв`язку з займаною посадою, а його захиснику ОСОБА_9 , було продовжено доступ до державної таємниці, у відповідності до вимог закону.
		Разом з цим, ознайомлення суду з документи, які мають нормативний характер, у будь-який спосіб, при наявності відповідного доступу, не заборонено кримінальним процесуальним законом. 
		З огляду на викладене, як обвинувачений, так і його захисник мали можливість ознайомитися із змістом зазначених ними документів в тих установах, де ці документи наявні, що й було зроблено суддею суду першої інстанції.
		Доводи захисту, щодо порушення права на захист обвинуваченого, через те, що обвинувальний акт не відповідає повідомленню про підозру, колегія суддів вважає необґрунтованими, з таких підстав.
		Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. 
		Згідно із ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Разом з цим, виходячи із положень п. 19 ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1 та 2 ст. 42 КПК України, підозрюваний та обвинувачений є різними учасниками кримінального провадження. Для них передбачені різні строки, обсяг та характер обізнаності з висунутими органами слідства твердженнями про вчинення злочину. Не є тотожними й процесуальні документи, що їм вручаються, та вимоги до цих дій. Так, якщо, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, в повідомленні про підозру вимагається стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, то, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті він має бути повним.
		Європейський суд з прав людини зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (справа «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25.03.1999, справа «Матточіа проти Італії» від 25.07.2000, справа «І.Н. та інші проти Австрії» від 20.04.2006). Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (справа «Даллос проти Угорщини» від 01.03.2001, п. 47). 
		Разом з цим, колегія суддів, вважає за необхідне звернути увагу на положення ч. 2 ст. 337 КПК України, згідно із якими, під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. 
		З викладеного слідує, що кримінальний процесуальний закон жодних вимог щодо відповідності обвинувального акту повідомленню про підозру, та щодо дослівної відповідності обвинувального акту повідомленню про підозру, не містить, тим більше, діючим КПК України до змісту обвинувачення встановлено значно більші вимоги, ніж до змісту підозри.
		Щодо доводів захисника про істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону, через участь у судовому розгляді провадження, як процесуального керівника прокурора ОСОБА_7 , яке він розслідував, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з таких підстав. 
		Як видно із матеріалів провадження, з цих підстав стороною захисту 17.12.2015 було заявлено клопотання про відвід прокурора ОСОБА_7 , в задоволенні якого судом обґрунтовано відмовлено згідно з ст. 77 КПК України, з огляду на те, що участь прокурора у провадженні на досудовому слідстві, як слідчого, не є підставою для його відводу. 
		Окрім того, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, як слідчий, так і прокурор відносяться до сторони обвинувачення, та заборони щодо участі їх у кримінальному провадженні з підстав, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
		Доводи захисника про наявність в матеріалах провадження ухвал, які не мають підпису судді - від 17.12.2015 про відвід прокурора ОСОБА_7 , та від 10.11.2016 про здійснення допиту свідка ОСОБА_97 в режимі відеоконференції, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження. Із журналів та технічних записів судових засідань від 17.12.2015 та 10.11.2016 видно, що такі рішення дійсно були прийняті судом під час судового розгляду цього провадження, та були направлені до Єдиного державного реєстру судових рішень. Окрім того, колегією суддів встановлено, що ці судові рішення наявні в матеріалах провадження, належним чином оформлені та підписані головуючим суддею. При цьому, законність цих ухвал в апеляційних скаргах стороною захисту не оскаржується, та ці доводи самі по собі не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину.
		Інші доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки вони були предметом судового розгляду, та відповіді на них знайшли своє відображення у вироку.
		З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, на думку колегії суддів, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011), та підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту за обставин, викладених ними у скаргах, не має.
		Разом з цим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 покарання у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, об`єктивно врахувавши характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, обставини його вчинення, внаслідок якого загинула велика кількість військовослужбовців, й особу обвинуваченого, який раніше не судимий, але як військовослужбовець вищого рангу, мав передбачати суспільно-небезпечні наслідки своєї бездіяльності, а також обставини, які пом`якшують покарання  наявність позитивної характеристики з місця служби обвинуваченого, згідно якої він здібний і талановитий керівник-організатор, має великий службовий досвід управлінської і організаторської діяльності, має нагороди і заохочення, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з видом та розміром призначеного обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованого злочину, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 
		Також, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду про можливість незастосування щодо ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення військового звання «генерал-майор», виходячи з положень ст. 54 КК України та обставин провадження.
		Підстав для застосування щодо ОСОБА_8 положень ст. ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не убачає.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги цивільного відповідача - представника Міністерства оборони України про неправильне вирішення судом цивільного позову, в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілих у цьому провадженні, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
		Згідно вироку, цивільні позови потерпілих ОСОБА_102 , ОСОБА_53 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_29 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_13 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_111 , ОСОБА_18 , ОСОБА_55 , ОСОБА_112 , ОСОБА_48 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_20 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_59 , ОСОБА_34 , ОСОБА_118 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_30 , ОСОБА_47 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_38 , ОСОБА_122 , ОСОБА_224 , ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні задоволено в повному обсязі та стягнуто з Міністерства оборони України, в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь кожного потерпілого окремо, по 500000 гривень.
		Не погоджуючись з таким рішенням, представник цивільного відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що Міністерство оборони України у цьому провадженні не є належним відповідачем, та задоволення судом позовних вимог потерпілих в цій частині, є необґрунтованим, з чим не може погодитись колегія суддів, з огляду на таке.
		В силу вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Статтею 62 КПК України визначено, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально - протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, застосування запобіжного заходу, затримання, накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
		Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Як встановлено судом, ОСОБА_8 із серпня 1979 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, а з лютого 1993 року - у Збройних Силах України.
		Відповідно до ст. 3, 10 Закону України «Про збройні сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціювання, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», військові частини і підрозділи ЗСУ участь в проведенні антитерористичної операції, забезпечують із застосуванням наявних сил та засобів, виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань. 
		Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення цивільних позовів потерпілих та стягнення на їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошових коштів саме з Міністерства оборони України та вважає доводи скарги представника відповідача необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
		Частиною 1 статті 409 КПК України визначено перелік підстав для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, якими є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		З огляду на викладене, колегія суддів не встановила підстав, визначених ст. 409 КПК України, для скасування або зміни вироку, та дійшла висновку, що порушень закону України про кримінальну відповідальність та вимог кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, не убачається, вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним, обґрунтованим, вмотивованим і справедливим, тому апеляційні скарги, як сторони захисту, так і представника цивільного відповідача задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_9  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України ОСОБА_10  залишити без задоволення.
		Вирок Павлоградського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року, щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України (в редакції від 04.06.2014)  залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Судді :
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...