Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/784/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; комунального та державного майна.
Надіслано судом: 16.12.2020. Зареєстровано: 17.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2020.
Дата набрання законної сили: 07.12.2020
Результат оскарження 17.03.2021 Верховний Суд: залишено постанову апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"07" грудня 2020 р. Справа №914/784/20
		 
		Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
		Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,
		Суддів:Бойко С.М.,Матущак О.І.,
		за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
		 
		та представників сторін:
		від позивача (скаржника)  Чернобай С.С.
		від відповідача  Чопко Г.В.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, вих.№2302-вих-72578 від 18 вересня 2020 року
		на рішення Господарського суду Львівської області від 31 серпня 2020 року (підписане 09.09.2020 року), суддя Березяк Н.Є.
		у справі №914/784/20
		за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача Фермерського господарства «Мей», смт. Рудне, м. Львів
		про зобов`язання повернути об`єкт шляхом виселення та стягнення заборгованості
		 
		в с т а н о в и в :
		02 квітня 2020 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства «Мей» про зобов`язання повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 36,3 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 144; а також стягнення заборгованості в сумі 106 118,75 грн.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 31 серпня 2020 року у справі №914/784/20 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
		Рішення суду мотивоване тим, що відсутність обов`язкового акту приймання-передачі об`єкту оренди унеможливлює встановлення початку перебігу строку дії договору оренди та відповідно моменту виникнення в орендаря обов`язку зі сплати орендних платежів. При цьому, суд зазначив про відсутність доказів фактичного користування відповідачем об`єктом оренди, у зв`язку з чим не знайшов підстав для задоволення позову.
		Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач  Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31 серпня 2020 року у справі №914/784/20 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити: зобов`язати відповідача повернути об`єкт оренди, шляхом виселення та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 106 118,75 грн. Зокрема, зазначає, що оскільки відповідач користувався об`єктом оренди на підставі попереднього договору оренди, укладеного сторонами у 2013 році, відтак, новий акт приймання-передачі сторонами не підписувався, оскільки орендоване майно на час укладення нового договору оренди вже перебувало у користуванні відповідача. Початок перебігу строку користування майном пов`язується з моментом укладення договору оренди 26 грудня 2016 року, що узгоджується з умовами, погодженими сторонами у п.3.3 договору оренди від 26 грудня 2016 року. На думку скаржника, місцевим господарським судом помилково не було враховано доказів, які підтверджують часткову сплату відповідачем орендної плати за договором оренди від 26 грудня 2016 року, а також акту звірки взаємних розрахунків та банківських виписок по рахунку позивача. Поряд з тим, апелянт наголошує, що розмір заборгованості визначено позивачем у довідці про заборгованість від 18 березня 2020 року, яка є належним доказом у справі в сукупності з іншими доказами, поданими позивачем суду першої інстанції. Щодо неможливості суду перевірити розрахунок заборгованості позивача, вважає такі висновки суду необгнунтованими, оскільки в суду була така можливість, зважаючи на погоджений сторонами у договорі розмір орендної плати та відкриту інформацію щодо показників інфляції.
		 
		Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31 серпня 2020 року у справі №914/784/20 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначав, що відповідачем неодноразово подавались заяви про викуп орендованого приміщення, однак, позивачем було відмовлено в такому. Поряд з тим, підтвердив укладення договору оренди 26 грудня 2016 року та часткову оплату орендної плати за вказаним договором, із зазначенням того, що з боку позивача була обіцянка надати у викуп спірне приміщення шляхом його приватизації. Наголошував, що спірним приміщенням відповідач починаючи з грудня 2016 року не користувався, а платежі за договором здійснював лише для того, щоб не втратити право викупу. Також звертав увагу суду на відсутність акту приймання-передачі приміщення, що свідчить про відсутність підстав вважати доведеним факт користування відповідачем орендованими приміщеннями у спірний період.
		 
		Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
		Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2013 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (в тексті договору  орендодавець) та Фермерським господарством «Мей» (в тексті договору  орендар) укладено договір оренди №3-8771-13 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого, а саме: п.1 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Богданівка» (в тексті договору  балансоутримувач).
		Об`єктом оренди є приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 144, загальною площею 36,3 кв. м, з індексами приміщень 1,2,3 відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК БТІ та ЕО від 29 січня 2003 року, інвентарний номер 38.
		Відповідно до п.4.1 Договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні: з 05 вересня 2013 року по 04 вересня 2016 року включно.
		Перебіг терміну дії договору та настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди (п.4.2 Договору).
		Згідно з п.4.3 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
		Об`єкт оренди  приміщення загальною площею 36,3 кв. м, передано Фермерському господарству «Мей» балансоутримувачем  ЛКП Богданівка» 10 вересня 2013 року, що підтверджується актом приймання-передачі (арк. справи 149 том І).
		Акт приймання передачі об`єкта оренди орендарем балансоутримувачу (повернення орендованого майна) у матеріалах справи відсутній.
		 
		Поряд з тим, судом встановлено, що 26 грудня 2016 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (в тексті договору  орендодавець) та Фермерським господарством «Мей» (в тексті договору  орендар) укладено договір оренди №3-10384-16 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого, а саме: п.1 орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 31 жовтня 2016 року №830-О та договору оренди від 05 вересня 2013 року №3-8771-13, передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП «Богданівка» (в тексті договору  балансоутримувач).
		Об`єктом оренди є приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 144, загальною площею 36,3 кв. м, з індексами приміщень 1,2,3 відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК «БТІ та ЕО» від 29 січня 2003 року, інвентарний номер 38.
		Тобто об`єктом оренди за договорами оренди №3-8771-13 від 05 вересня 2013 року та №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року є одне і те ж нерухоме майно.
		Порядок передачі об`єкта в оренду визначено у розділі 3 Договору.
		Так, згідно з п.3.1 Договору приймання-передача об`єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач.
		При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач (п.3.2 Договору).
		Відповідно до п.3.3 Договору у зв`язку з фактичним використання орендарем об`єкту оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.
		Пунктом 4.1 Договору визначено, що термін оренди становить 2 роки 364 дні: з 26 грудня 2016 року до 25 грудня 2019 року включно.
		Перебіг терміну дії договору оренди та настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди (п.4.2 Договору).
		Згідно з п.4.5 Договору орендар, який належно виконує свої обов`язки за цим договором, після спливу строку договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди нерухомого майна через скерування на адресу орендодавця заяви з документами у порядку, визначеному відповідними нормативними документами міської ради.
		У п.4.6 Договору сторони погодили, що якщо орендар не скористався своїм правом на продовження терміну дії договору оренди, то він зобов`язаний повністю сплатити орендну плату за користування об`єктом оренди і повернути об`єкт на умовах, визначених у договорі оренди. У разі невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди, до такого орендаря застосовуються положення п.9.9 цього договору.
		Пунктом 9.9 Договору визначено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення об`єкта оренди у порядку і строки, передбачені розділом 9 цього договору, орендодавець нараховує орендареві неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за весь час прострочення обов`язку щодо повернення об`єкта оренди. Зазначена неустойка обліковується на позабалансовому рахунку орендодавця.
		Відповідно до п.5.1 Договору розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07 червня 2007 року №897 (із змінами та доповненнями), і складає (327 200 * 0,15)/12 = 4 090 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди.
		Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік) (п.5.2 Договору).
		Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць. Сторони погодили зупинити на 2016 рік дію п.5.2, 5.3 цього Договору згідно з п.9 прикінцевих положень ЗУ «Про державний бюджет України на 2016 рік» (п.п.5.3, 5.3.1 Договору).
		Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.5.4 Договору).
		Згідно з п.5.6 Договору орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.
		У п.7.1.2 Договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
		Порядок повернення орендодавцю об`єкта оренди сторони погодили у розділі 9 Договору.
		Так, у п.9.1 Договору визначено, що повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання.
		Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди. Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням  балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п.9.1 цього договору (п.п.9.2, 9.3 Договору).
		У п.9.4 Договору сторони погодили, що при передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписують орендар та балансоутримувач та у 5-тиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю.
		Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту здачі-приймання (п.9.5 Договору).
		Відповідно до п.9.8 Договору з моменту припинення дії договору у зв`язку із закінченням терміну його дії, нарахування орендної плати за користування об`єктом оренди припиняється.
		 
		02 січня 2020 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення (вих.№2302-вих-6040 від 28 грудня 2019 року) про припинення договірних відносин, у зв`язку із закінченням терміну дії договору. У вказаному повідомленні орендодавець повідомив орендаря про необхідність повернути орендоване приміщення протягом 15 днів та сплатити орендну плату. Докази надіслання вказаного повідомлення знаходяться у матеріалах справи.
		Згідно довідки УКВ ДЕР ЛМР вих.№4-2302-8642 від 18 березня 2020 року заборгованість Фермерського господарства «Мей» за договором №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року станом на 11 березня 2020 року становить 106 118,75 грн., в тому числі  80 699,27 грн.  орендна плата за період з грудня 2018 року по 25 грудня 2019 року та 25 419,48 грн.  неустойка за період з 26 грудня 2019 року по лютий 2020 року включно.
		У квітні 2020 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до суду з цим позовом про зобов`язання Фермерського господарства «Мей» повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 36,3 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 144; а також стягнення заборгованості в сумі 106 118,75 грн.
		 
		Як зазначено вище, рішенням місцевого господарського суду відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі, однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
		Щодо виникнення у сторін орендних правовідносин на підставі договору оренди №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року:
		Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		В силу положень ч.1 ст.283 ГК України та ст.759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Частиною 1 ст.763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Поряд з цим, положеннями статті 795 ЦК України, яка є спеціальною щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди, унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і момент припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
		Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.
		Разом з тим, сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №127/14633/16-ц).
		Так, апеляційним судом встановлено та представниками сторін не заперечується, що Фермерське господарство «Мей» орендувало нежитлове приміщення першого поверху, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 144, загальною площею 36,3 кв. м, протягом тривалого часу, у зв`язку з чим, між сторонами неодноразово укладались договори оренди вказаного майна.
		З матеріалів справи вбачається, що востаннє об`єкт оренди передано орендарю  ФГ «Мей» балансоутримувачем  ЛКП «Богданівка» 10 вересня 2013 року, на виконання умов договору оренди №3-8771-13 від 05 вересня 2013 року, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі (арк. справи 149 том І).
		Укладаючи новий договір оренди №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року, сторони у п.3.2 Договору погодили, що при передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач. Поряд з тим, у п.3.3 Договору сторони домовились, що у зв`язку з фактичним використання орендарем об`єкту оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про виникнення між сторонами орендних правовідносин за договором оренди №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року саме з моменту підписання такого договору  26 грудня 2016 року.
		Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано доказів повернення об`єкту оренди, який був переданий ФГ «Мей» за актом приймання-передачі від 10 вересня 2013 року, після закінчення дії договору оренди №3-8771-13 від 05 вересня 2013 року. Відтак, об`єкт оренди після закінчення договору оренди №3-8771-13 від 05 вересня 2013 року залишився у користуванні орендаря, при цьому, новий акт приймання-передачі об`єкту оренди сторонами складено не було, про що було погоджено ними у новому договорі оренди №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року (п.3.3). Представник відповідача у судовому засіданні також повідомив, що не проти повернути об`єкт оренди.
		Місцевий господарський суд наведеного вище не врахував та дійшов помилкових висновків про відсутність між сторонами орендних правовідносин за договором оренди №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року, через відсутність акту приймання-передачі майна.
		При цьому, колегія суддів, враховуючи норми частини 2 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України, також виходить з того, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу  акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством (частина 1 статті 795 ЦК України), що підтверджує прийняття майна в оренду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №925/1596/16).
		Так, судом враховано, що відповідачем частково сплачувалась орендна плата за договором оренди №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року, не зважаючи на подальше звернення відповідача у травні 2020 року з вимогою до позивача про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 63 950,08 грн.
		 
		Щодо позовної вимоги про повернення об`єкта оренди:
		У п.4.1 договору оренди №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року сторони погодили, що термін оренди становить 2 роки 364 дні: з 26 грудня 2016 року до 25 грудня 2019 року включно.
		Статтею 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Відповідно до ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
		Судом встановлено, що 02 січня 2020 року, тобто протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, Управління комунальної власності надіслало відповідачу повідомлення (вих.№2302-вих-6040 від 28.12.2019) про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року та просило повернути орендоване приміщення протягом 15-ти днів та провести повний розрахунок по сплаті орендної плати. Надіслання вказаного повідомлення підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень від 02 січня 2020 року з поштовим штемпелем та фіскальним чеком, копії яких долучено до позовної заяви.
		Судом встановлено, що повідомлення про припинення договору надіслано на дві адреси відповідача: юридичну та фактичну за місцем оренди. При цьому, отримання/неотримання листа орендарем за місцем його знаходження залежить виключно від волі останнього і не може бути підставою вважати, що орендодавець не вчинив у встановлений строк дій, визначених чинним законодавством, направлених на повідомлення орендаря про відсутність в орендодавця наміру на продовження договору.
		Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Згідно з ст.26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Відповідно до ст.26 вказаного Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
		У розділі 9 Договору сторони узгодили порядок повернення орендодавцю об`єкта оренди. Зокрема, повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди. Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням  балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п.9.1 цього договору. При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписують орендар та балансоутримувач та у 5-тиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю. Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту здачі-приймання.
		Зважаючи на припинення договору оренди 25 грудня 2019 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, у відповідача виник обов`язок щодо повернення орендованого майна протягом 15-ти днів.
		Вказаного обов`язку відповідач не виконав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду не надані, у звязку з чим, колегія суддів дійшла висновку про підставність та обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання Фермерського господарства «Мей» повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 36,3 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 144.
		 
		Щодо стягнення орендної плати:
		Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 вказаної статті).
		Орендна плата  це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч.1 ст.286 ГК України).
		Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		У п.7.1.2 Договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
		Сторонами в розділі 5 Договору погоджено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07 червня 2007 року №897 (із змінами та доповненнями), і складає (327 200 * 0,15)/12 = 4 090 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць. Разом з цим, сторони погодили зупинити на 2016 рік дію п.5.2, 5.3 Договору щодо індексації орендної плати згідно з п.9 прикінцевих положень ЗУ «Про державний бюджет України на 2016 рік». Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
		Пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я".
		Відповідно до статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
		Згідно з п.194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
		Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України).
		В силу положень частин 1,3 ст.19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
		Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		У п.5.6 Договору сторони погодили, що орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.
		Так, судом встановлено, що станом на 11 березня 2020 року заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди №3-10384-16 від 26 грудня 2016 року становила 106 118,75 грн., з яких 80 699,27 грн.  заборгованість по орендній платі за період з 01 грудня 2018 року по 25 грудня 2019 року (до закінчення дії договору), зокрема: за грудень 2018 року  6 124,31 грн., за січень 2019 року  6 185,56 грн., за лютий 2019 року  6 216,48 грн., за березень 2019 року  6 272,44 грн., за квітень 2019 року  6 335,16 грн., за травень 2019 року  6 379,50 грн., за червень 2019 року  6 347,60 грн., за липень 2019 року 6 309,52 грн., за серпень 2019 року  6 290,59 грн., за вересень 2019 року  6 334,62 грн., за жовтень 2019 року  6 378,97 грн., за листопад 2019 року  6 385,34 грн., за грудень 2019 року (25 днів)  5 139,18 грн. Докази сплати вказаної заборгованості у матеріалах справи відсутні, поряд з тим, така заборгованість не спростована відповідачем. Копії виписки по рахунку позивача, що знаходяться у матеріалах справи, підтверджують сплату відповідачем орендної плати, однак до грудня 2018 року, при цьому доказів сплати орендної плати за спірний період в матеріалах справи відсутні, відповідачем суду не надані.
		У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 80 699,27 грн.  заборгованості з орендної плати.
		 
		Щодо стягнення неустойки за користування об`єктом оренди після припинення договору оренди:
		Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч.2 ст.795 ЦК України).
		Виходячи зі змісту частини 1 статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.
		Судом встановлено, що не зважаючи на повідомлення орендодавцем про припинення договору оренди та обов`язок орендаря повернути об`єкт оренди, відповідач орендованого майна не повернув та продовжив користуватись ним і після закінчення дії договору (25 грудня 2019 року), у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог також і в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 25 419,48 грн., нарахованої на підставі ч.2 ст.785 ЦК України та п.9.9 договору оренди.
		При цьому, колегія суддів не бере до уваги твердження представника відповідача в судовому засідання про те, що ФГ «Мей» не використовує орендоване майно для своїх потреб, оскільки, визначальним для застосування ч.2 ст.785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування чи не користування наймачем об`єктом найму. Поняття «неповернення речі» не є тотожним «не користування» у правому сенсі ст.785 ЦК України (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №915/1429/19).
		Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
		Враховуючи все наведене вище, виходячи з доказів, що містяться у матеріалах справи та обставин, встановлених апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку, що позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов`язання Фермерського господарства «Мей» повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 36,3 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 144, та стягнення заборгованості в сумі 106 118,75 грн. є підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Відповідачем протилежне не доведено.
		Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Статтею 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		У звязку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
		Поряд з тим, враховуючи положення ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 510 грн.  у відшкодування витрат на сплату судового збору (з яких: 4 204 грн.  за подання позову та 6 306 грн.  за подання апеляційної скарги).
		Керуючись ст.ст.129, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
		 
		постановив:
		Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволити.
		Рішення Господарського суду Львівської області від 31 серпня 2020 року у справі №914/784/20 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
		Зобов`язати Фермерське господарство «Мей» (79493, Львівська область, м. Львів, селище міського типу Рудне, вул. Драгоманова, 6; код ЄДРПОУ  13833701) повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 36,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 144.
		Стягнути з Фермерського господарства «Мей» (79493, Львівська область, м. Львів, селище міського типу Рудне, вул. Драгоманова, 6; код ЄДРПОУ  13833701) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львів, площа Галицька, 15; код ЄДРПОУ  25558625) заборгованість в сумі 106 118,75 грн.
		Стягнути з Фермерського господарства «Мей» (79493, Львівська область, м. Львів, селище міського типу Рудне, вул. Драгоманова, 6; код ЄДРПОУ  13833701) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львів, площа Галицька, 15; код ЄДРПОУ  25558625) 10 510 грн.  у відшкодування витрат на сплату судового збору (з яких: 4 204 грн.  за подання позову та 6 306 грн.  за подання апеляційної скарги).
		На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.
		Матеріали справи №914/784/20 повернути до Господарського суду Львівської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
		 
		Повну постанову складено 08 грудня 2020 року
		 
		Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.
		 
		Суддя Бойко С.М.
		 
		СуддяМатущак О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...