Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/495/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2020. Зареєстровано: 17.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2020.
Дата набрання законної сили: 17.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" листопада 2020 р.           м.Львів                       Справа №921/495/19
		Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
		головуючого (судді-доповідача):                                                             Бонк Т.Б.
		суддів:                                                                                           Бойко С.М.
		                                                                                                    Матущак О.І.
		секретар судового засідання І.О.Борщ
		 
		за участю представників:
		від позивача: Кудінов Т.І.; Пушкар С.В.;
		від відповідача: не з`явились;
		 
		розглянувши апеляційну скаргу: ТОВ "Джуриненерго", б/н від 19.03.2020 (вх. № місцевого суду 44 від 24.03.2020, вх. № апеляційного суду 01-05/1320/20 від 06.04.2020)
		на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2020 (головуючий суддя: Гевко В.Л., повний текст рішення складено 03.03.2020, м. Тернопіль)
		у справі № 921/495/19
		за позовом Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), вул. Руська, буд. 22, м. Тернопіль, 46001 
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Джуриненерго", м. Заліщики, Тернопільська область, 48601
		про визнання недійсним правочину; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуриненерго" від 05.08.2016 року (пункт 2 протоколу № 2 від 05.08.2016 року)
		ВСТАНОВИВ:
		короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
		          06.08.2019 на розгляд Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джуриненерго" про визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православнохї Церкви» у власність ТОВ «Джуриненерго» як нерухомого майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції) загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок №9, який оформлений у протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 (п.2 протоколу №2 від 05.08.2016) з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9.
		          Позивач у позовній заяві зазначає, що він як релігійна організація, згідно із Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» здійснює господарську діяльність у відповідності до своїх статутних завдань, і відповідно до статутів УАПЦ та релігійної організації може виступати засновником підприємств та використовувати майно для виконання мети, цілей та завдань, що передбачені статутами, серед яких не передбачено ті види діяльності, які здійснює ТОВ «Джуриненерго». Відтак вказує, що відповідач міг і повинен був діяти розумно при укладенні спірного правочину і враховувати вимоги цивільного законодавства щодо діяльності позивача як релігійної організації, а також вимоги статутних документів позивача, оскільки відповідачу було відомо про те, що цивільна дієздатність позивача врегульована відповідними статутами. Також, позивач звертає увагу суду на те, що у відповідності до протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 в один день було здійснено передачу нерухомого майна позивача до статутного капіталу ТОВ «Джуриненерго», а також вихід і виключення позивача з учасників товариства, що свідчить про недобросовісну направленість дій обох сторін, які, здійснюючи заснування господарського товариства і вчиняючи правочин з передачі нерухомого майна позивача, фактично не мали на меті здійснювати господарську діяльність з використанням цього майна за участі позивача, тобто такі дії були направлені на відчуження нерухомого майна релігійної організації на користь третьої особи всупереч законодавству та статутам УАПЦ та релігійної організації. Відтак вчинення вищевказаного протизаконного правочину правлячим архієреєм Тернопільської єпархії УАПЦ Гуком Р.В. з відома відповідача призвело до завдання матеріальної шкоди юридичній особі, керівництво якою він здійснював на момент відчуження нерухомого майна, а саме позивачу. 
		          Щодо рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 згідно п.2 протоколу №2 про передачу у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м. , що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9, то позивач посилаючись на ті ж обґрунтування які стосуються вчиненого архієреєм Тернопільської єпархії УАПЦ Гуком Р.В. правочину, вважає, що таке суперечить вимогам Закону України «Про свободу совісті та релігійної організації», а також положенням статутів УАПЦ та позивача. Вказує, що рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. 
		          При цьому, слід зазначити, що позивач позовні вимоги мотивує положеннями ст. ст. 16, 92, 202, 203, 215, 237 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на 05.08.2016), ст. 7, ч.2 ст. 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
		 
		          Відповідач - ТОВ «Джуриненерго» у відзиві на позов заперечує доводи позивача вказуючи на те, що ст. 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення). Вказує, що положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» не встановлено якихось особливих вимог до укладення правочинів релігійною організацією ніж ті, які визначені законом для юридичних осіб. Зміст статутів УАПЦ та релігійної організації «Консисторія (єпархіальне управління) Тернопільської єпархії УАПЦ» відповідачу став відомий лише зараз, коли ним було отримано копію позовної заяви з додатками, серед яких було долучено копії цих статутів. У зв`язку із цим, навіть у випадку наявності у статутах якихось обмежень повноважень керівника релігійної організації «Консисторія (єпархіальне управління) Тернопільської єпархії УАПЦ» щодо представництва цієї юридичної особи та укладення правочинів, у тому числі, оспорюваного, такі обмеження згідно ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України не мали б юридичної сили. Оспорюване рішення загальних зборів вважає повністю таким, що відповідає положенням Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст. 92 Цивільного кодексу України, положенням Статутів УАПЦ та релігійної організації «Консисторія (єпархіальне управління) Тернопільської єпархії УАПЦ», а також іншим нормам законодавства, які були чинними на час прийняття оспорюваного рішення. Таким чином вважає, що підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 (п.2 протоколу №2 від 05.08.2016) не було і немає, а тому не вбачає підстав для задоволення даного позову. 
		 
		           22.10.2019 відповідачем суду першої інстанції подано заяву про застосування строку позовної давності, б/н від 18.10.2019 (Т-1, а.с.156-157), яка мотивована положеннями ст. ст. 256, 257, 258, 267 Цивільного кодексу України і в якій вказано що вищевказаний позов подано поза межами позовної давності. З даного приводу вказує, що позов про визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія УАПЦ у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі, укладеного 05.08.20169 та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 (п.2 протоколу №2 від 05.08.2016), позивачем подано 06.08.2019, тобто через три роки і 1 день з моменту вчинення оспорюваного правочину та прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів товариства. 
		 
		          Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2020 у справі №921/495/19 позов - задоволено; визнано недійсним правочин з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ "Джуриненерго" (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9, який оформлений у протоколі № 2 загальних зборів учасників ТОВ "Джуриненерго" від 05.08.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Джуриненерго" від 05 серпня 2016 року; визнано частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуриненерго" від 05.08.2016, а саме пункт 2 рішення, оформленого протоколом № 2 від 05.08.2016, з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ "Джуриненерго" (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу товариства об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м. що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9; судові витрати покладено на відповідача.
		          В рішенні встановлено, що відчуження, передача майна і укладення правочину щодо нього по відчуженню суперечить законодавству в силу правового статусу церкви (неприбуткова релігійна організація) статутних мети, завдань та цілей діяльності церкви та правового порядку за яким майно використовується і може відчужуватись церквою. З посиланням на ст. ст. 203, 204, 215, 216 Цивільного кодексу України місцевим господарським судом встановлено, що укладений між сторонами правочин, містить усі ознаки, що вказують на приховування сторонами укладення між собою правочину із купівлі-продажу нерухомого майна, в зв`язку з чим визнано такий недійсним. 
		Щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 (п.2 протоколу №2 від 05.08.2016) з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ «Джуриненерго» (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції , реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м. , що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, с. Нирків, комплекс будівель і споруд №9), місцевим господарським судом вказано, що засновниками відповідача на зборах не було враховано, що представник позивача діяв усупереч меті, завданню і цілям позивача як релігійної організації (церкви) і таким чином у порушення як закону так і положення Статуту релігійної організації та визначених ними правопорядку використання церквою майна неправомірно відчужив майно позивача. Зроблено висновок про те, що представник позивача не вправі був відчужувати та передавати майно з метою отримання за це вигоди позивачем у вигляді плати за нього і відповідно не мав права приймати щодо нього як засновник/учасник рішення на зборах товариства. 
		При винесенні рішення місцевим господарським судом взято до уваги положення ст. 174, ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 202, 203, 205, 207, 235, 255, 256, 257, 260 267, 655, 656, 657 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 7, 12, 13, 17, 18, 19, 20 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації». 
		 
		Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи: 
		          Відповідач - ТОВ «Джуриненерго», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
		          Скаржник а апеляційній скарзі викладає фактичні обставини справи, вказуючи при цьому, що частина з них є недоведеними, однак не вказує які саме. 
		Також, скаржник, звертає увагу на те, що суд взяв до уваги ряд обставин, які взагалі не стосувались предмету спору, крім цього вказує на підтвердженість таких недопустимими доказами. Зокрема, вказує, що суд взяв до уваги обставини, вказані у заяві позивача №21/03-18 від 29.03.2018 із якою він звертався до Начальника ГУНП в Тернопільській області полковника поліції Богомола О.М., у якій зазначено, що під час проведення інвентаризації було виявлено несанкціоноване вилучення, ймовірно викрадення, невідомими особами з канцелярії Тернопільської єпархії УАПЦ документів, що були складені під час відчуження нерухомого майна єпархії, що розташоване на території Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області, і які стосувались правовідносин позивача з ТОВ «Джуринфортеця», які не мають відношення до предмету спору у даній справі. При цьому, також вказує на те, що суд встановив перерахування відповідачем ТОВ «Джуринфортеця» попереднику позивача (церкві) 90  964,00 грн. виключно на підставі тверджень представників сторін з посиланням на протокол звукозапису (п.5.2. рішення), а не на підставі відповідних письмових документів, які б підтверджували цю обставину , як того вимагає закон. 
		Вважає, скаржник, суперечливим висновок суду щодо того, що спірні правовідносини виникли та стосуються питань наявності підстав та правомірності передачі представником попередника позивача майна позивача як засновника та учасника товариства у статутний капітал відповідача як юридичної особи. Як вказує суд і з чим не погоджується скаржник, вказані спірні питання охоплюються, як зобов`язальними відносинами, так як охоплюють питання щодо правомірності укладення правочину з відчуження майна, так і корпоративними відносинами, адже стосуються питання правомірності рішення зборів учасників товариства з передачі відповідачу нерухомого майна, що належало на праві власності попереднику позивача. Вважає, скаржник, що такі висновки суперечать нормам матеріального права, а також сформованому висновку Верховного Суду про те, що рішення загальних зборів юридичної особи є актами ненормативного характеру, а не правочинами. 
		Також скаржник вказує на те, що позивачем оспорювалась одна дія, а також одне рішення загальних зборів ТОВ «Джуриненерго», вчинені та прийняті на виконання рішення засновників ТОВ «Джуриненерго» про формування статутного капіталу товариства, оформлене п.2 протоколу засновників від 11.01.2016, інші дії учасників рішення загальних зборів, а також зборів засновників товариства позивачем не оспорювались. Незважаючи на це, місцевий господарський суд в своєму рішенні дійшов висновку про укладення (без зазначення дати) між сторонами правочину, який суд назвав «внесення вкладу до господарського товариства». При цьому, категорично не погоджується з висновком суду про те, що вказаний правочин є удаваним і таким, за яким сторони приховали договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, який суд визнав недійсним у зв`язку із недотриманням форми договору та його невідповідністю вимогам закону (ст. 215, ч.1 ч.4 ст. 203 Цивільного кодексу України). Дане обґрунтування суду вважає таким, що в подальшому зумовлює визнання абсолютно усіх дій засновників будь-якого товариства, пов`язаних із його створенням та формуванням статутного капіталу, правочином, а не виконанням рішень загальних зборів товариства, що істотно суперечить правовому висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах (постанова від 20.03.2018 у справі №916/375/17, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 16.10.2018 у справі №920/1101/17, від 04.12.2018 у справі №910/21845/16). 
		Щодо визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого п.2 протоколу загальних зборів ТОВ «Джуриненерго» №2 від 05.08.2016 з встановленням місцевим господарським судом порушення прав позивача, а саме в частині його прав власності (ст. ст. 316,317 Цивільного кодексу України) на нерухоме майно - права володіти, користуватися, розпоряджатися майном згідно завдань і мети діяльності церкви - для забезпечення релігійної діяльності церкви то скаржник таке заперечує. При цьому вказує, що ним у відзиві на позов було зазначено про відсутність таких обмежень у законі та статуті для можливості здійснення дій керівником позивача, а також на те, що навіть у випадку наявності у статутах якихось обмежень повноважень керівника релігійної організації «Консисторія (єпархіальне управління) Тернопільської єпархії УАПЦ» щодо представництва цієї юридичної особи , такі обмеження згідно ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України не мали б юридичної сили. 
		Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) до ТОВ «Джуриненерго» про визнання недійсним правочину; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 (п.2 протоколу №2 від 05.08.2016). 
		 
		Позивач - Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що скаржник перелічуючи обставини, які дійсно були встановлені судом під час розгляду справи, жодним чином не обґрунтовує недоведеності цих обставин та не зазначає, яка саме частина цих обставин є недоведеною, а тому вважає в цій частині апеляційну скаргу необґрунтованою. Також позивач вважає, що дії сторін, які були здійснені при передачі нерухомого майна позивача до статутного фонду відповідача, свідчать про вчинення правочину з відчуження вказаного майна позивачем та передачу його у власність відповідача. Вказані дії, як вказує відповідач правильно встановлені судом мають ознаки окремого правочину, передбачені ст. 202 Цивільного кодексу України. При цьому, на думку позивача, та обставина, що правочин вчинено на виконання рішення засновників ТОВ «Джуриненерго» (протокол загальних зборів від 11.01.2016) не впливає на визначення вищевказаних дій, як окремого правочину. Відповідно до цього, обґрунтованим вважає висновок суду про фактичне укладення сторонами правочину,що підтверджено діями останніх, а саме: попереднім письмовим погодженням внеску засновника представником попередника позивача до ТОВ «Джуриненерго» (лист попередника позивача до відповідача від 06.01.2016 №0756; заснуванням сторонами ТОВ «Джуриненерго» згідно рішення засновників товариства від 11.01.2016та його державна реєстрація 12.01.2016; передачу нерухомого майна попередником позивача відповідачу згідно рішення зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 до ТОВ «Джуриненерго». Рішення загальних зборів ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 оформлене протоколом №2 від 05.08.2016 є окремим рішенням, відмінним за змістом від рішення засновників ТОВ «Джуриненерго» від 11.01.2016 і окремим предметом оскарження, що включений позивачем до позовної заяви. Щодо заяви позивача №21/03-18 від 29.03.2018 то в такій вказано про незаконне вилучення у позивача документів , що стосуються передачі нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Джуриненерго». Щодо недоведеності обставин перерахування відповідачем коштів в сумі 90964 грн., то вказує, що дана обставина досліджувалась судом для оцінки та детального аналізу дій сторін та обставин справи у їх сукупності. На підставі цього суд прийшов до висновку, що між сторонами мало місце укладення удаваного правочину внесення вкладу до товариства, за якими сторони приховали договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна. 
		          При цьому, судом з`ясовано встановлено факт укладення правочину, що є удаваним з посиланням на здійснення оплати позивачем на користь відповідача коштів у розмірі вартості майна 90  964,00 грн., яке було внесено до статутного капіталу, на рахунок позивача. Отже, позивач вважає, що відсутність у матеріалах справи письмового доказу щодо перерахунку коштів в сумі 90964 грн. не може свідчити про необґрунтованість висновків щодо змісту правочину, який був дійсно укладений сторонами (договір купівлі-продажу) та скасування оскаржуваного рішення , як цього вимагає скаржник. При цьому зазначає, що в апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неналежність доказів не висловлює заперечень щодо існування самого факту проведення оплати вищевказаних коштів. Вважає, що судом правомірно встановлено, що дії щодо внесення сторонами (в тому числі і скаржником через голосування на загальних зборах учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016) нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Джуриненерго» є правочином, оскільки такі дії відповідають ознакам правочину, що визначені ч.3 ст. 202 Цивільного кодексу України. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		 
		В судове засідання 17.11.2020 з`явились представники позивача, які заперечили доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві. В попередньому, судовому засіданні були заслухані пояснення та заперечення представників сторін. 
		Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
		 
		Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :
		У відповідності до розпоряджень Голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 362 від 10.08.2001 (Т-1, а.с.85) та № 427 від 21.10.2002 (Т-1, а.с.86) Тернопільській єпархії УАПЦ було передано безоплатно у власність комплекс пам`яток архітектури місцевого значення руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст. і костьолу 1716 року для влаштування монастиря, а також залишки початку будівництва гідроелектростанції у с. Нирків Заліщицького району Тернопільської області. 
		22.01.2002 Виконкомом Нирківської сільської ради видано Свідоцтво про належність права власності Тернопільсько-Подільському Єпархіальному управлінню УАПЦ на залишки початку будівництва гідроелектростанції, які розташовані с. Нирків (колишній Червоногород) (Т-1, а.с.82). 
		Також, Тернопільсько-Подільську єпархію УАПЦ зобов`язано укласти з управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації охоронні договори на користування вказаними будівлями пам`яток архітектури. Виконання ремонтно-реставраційних робіт проводити після погодження відповідної проектної документації та письмового дозволу державного органу охорони культурної спадщини. 
		Право власності було зареєстроване Заліщицьким районним БТІ Тернопільської області за Тернопільською єпархією УАПЦ на підставі рішень виконавчого комітету Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області № 3 від 22 січня 2002 року і № 12 від 29 червня 2016 року з видачею свідоцтв про право власності на наступні об`єкти нерухомого майна:
		-          руїни палацу 17-19 століть в цілому (реєстраційний запис № 263 у реєстрову книгу
		№2) (Т-2, а.с.280);
		-          руїни костьолу 1716 року в цілому (реєстраційний запис № 264 у реєстрову книгу
		№2) (Т-2, а.с.282,281);
		- залишки початку будівництва гідроелектростанції в цілому (реєстраційний запис № 265 у реєстрову книгу № 2) (Т-1, а.с.82; Т-2, а.с.283-284).
		21.03.2014 на підставі Наказу Міністерства культури України № 175 відбулась державна реєстрація Статуту Релігійної організації «Консисторія (Єпархіальне управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви» (надалі - Консисторія), код ЄДРПОУ 25347638 (Т-1, а.с.59-70).
		У відповідності до п.1 Статуту Консисторії, Релігійна організація «Консисторія (Єпархіальне управління) є неприбутковою християнською православною релігійною організацією, яка як орган єпархіального управління (релігійне управління) в установленому законодавством порядку представляла Тернопільську єпархію Української Автокефальної Православної Церкви» (надалі - Консисторія), код ЄДРПОУ 25347638.
		Пунктом 8 Статуту визначено, що як юридична особа Консисторія має відокремлене майно та самостійний баланс, відкриває власні розрахункові, поточні, валютні та інші рахунки у банках України та за її межами, від свого імені самостійно здійснює юридично-правові дії, які не суперечать законодавству України та цьому Статуту, користується правами і має обов`язки згідно з чинним законодавством України і цим Статутом.
		Консисторія від свого імені набуває майнові й особисті немайнові права, може бути позивачем і відповідачем у суді, має печатку з власною назвою і символікою, емблему, бланки з власною символікою.
		У пункті 9 Статуту релігійної організації встановлено мету її утворення, зокрема Консисторія утворена та діє з метою задоволення потреб релігійних потреб віруючих сповідувати і поширювати християнську православну віру. 
		Згідно п. 10 Статуту релігійної організації цілями Консисторії, серед іншого, є представлення Єпархії в стосунках з церковною владою УАПЦ, іншими єпархіями УАПЦ, державними органами та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадський об`єднаннями та іншими підприємствами, установами й організаціями.
		Згідно п. 12.8 Статуту релігійної організації для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторія має право засновувати як окремі юридичні особи (що діють на підставі власних статутів) видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства.
		Пунктом 15 Статуту релігійної організації визначено, що Консисторія діє під загальним керівництвом єпархіального (правлячого) архієрея, який за наступництвом влади від Святих Апостолів силою свого уряду має вищу загальну владу в Єпархії, яку здійснює при соборному співдіянні клиру й мирян.
		Згідно п. 20 Статуту релігійної організації як керівник Консисторії єпархіальний (правлячий) архієрей: - приймає рішення про заснування підприємств, установ, організацій та закладів, передбачених пунктами 12.8 - 12.10 цього Статуту, а також засобів масової інформації; укладає цивільно-правові угоди (договори, контракти) з релігійними організаціями, державними органами, установами, організаціями та іншими юридичними та фізичними особами як в Україні так і за кордоном; здійснює відчуження (продаж, дарування, обмін тощо) майна, яке належить Консисторії на підставі права власності, якщо це не суперечить чинному законодавству.
		Згідно п. 28 Статуту релігійної організації кошти та майно використовуються для виконання мети, цілей та завдань Консисторії.
		Матеріалами справи встановлено, що 06.01.2016 листом № 0756 Архієпископ Тернопільський, керуючий Хмельницькою Єпархією УАПЦ Мстислав (Гук Ростислав Володимирович), як єпархіальний (правлячий) архієрей релігійної організації "Тернопільська єпархія" Української Автокефальної Православної Церкви" діючи у відповідності до Статуту релігійної організації (нова редакція) дав згоду на передачу (внесення) до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Джуриненерго" об`єкта нерухомого майна, а саме: - нежитлова будівля (залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, ринковою вартістю 90964,00 гривень. Підстава об`єкта оцінки : звіт про незалежну оцінку майна, проведений 28 грудня 2015 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП Максимчук В.С. (Т-1, а.с.91).
		11.01.2016 за рішенням засновників було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Джуриненерго» (ТОВ «Джуриненерго») з юридичною адресою: 48601, місто Заліщики, вулиця Степана Бандери, 4/1 що підтверджується протоколом загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖУРИНЕНЕРГО» від 11.01.2016 № 1 м. Заліщики .
		Із змісту протоколу засновниками товариства виступили ОСОБА_1 та Релігійна організація «Тернопільська єпархія Української Автокефальної православної Церкви від імені якої участь у зборах взяв Архієпископ Тернопільський, керуючий Хмельницькою єпархією УАПЦ Мстислав (Гук Ростислав Володимирович), єпархіальний (правлячий) архієрей релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» - 100% засновників.
		Згідно до протоколу по порядку денному збори одноголосно «За» вирішили:
		1. Створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Джуриненерго" (ТОВ "Джуриненерго") з юридичною адресою: 48601, місто Заліщики, вулиця Степана Бандери, 4/1, Заліщицький район, Тернопільська область.
		2. Статутний капітал ТОВ "Джуриненерго" сформувати для забезпечення діяльності Товариства, шляхом передачі Засновниками Товариству належного їм майна, як внесків до статутного капіталу, та затвердити в сумі 181928.00 гривень (сто вісімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім грн. 00 коп.), який поділений на частки, що розподіляються між Засновниками по 50 відсотків і відповідно становить 100 відсотків від Статутного капіталу Товариства.
		3. Затвердити та підписати Статут ТОВ "Джуриненерго".
		4. Обрати директором ТОВ "Джуриненерго" ОСОБА_1 покласти на ОСОБА_1 обов`язки директора ТОВ "Джуриненерго", в тому числі представляти юридичну особу та підписувати всі необхідні документи пов`язані з державною реєстрацією юридичної особи, та її діяльністю. 
		5.Зареєструвати Статут ТОВ «Джуриненерго» у відповідності з чинним законодавством України.
		12.01.2016 відбулась державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЖУРИНЕНЕРГО" та зареєстровано Статут Товариства. 
		Відповідно до п.1.1 Статуту власниками Товариства та його засновниками є: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Теребовлянським РВ УМВС України в Тернопільській області 18.02.1997, ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , що проживає в м.Теребовля, вул. Данила Галицького, будинок №2; - Релігійна організацій "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви", юридична адреса якої: 46001, Україна, місто Тернопіль, вулиця Руська, будинок № 22, ідентифікаційний код: 25347638.
		Пунктами 1.4., 1.5. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Джуриненерго" визначено, що Товариство є самостійним господарюючим суб`єктом, має права юридичної особи, володіє відокремленим майном, від свого імені набуває майнові та особисті немайнові права і несе визначені обов`язки, виступає в суді від свого імені, здійснює виробничу, комерційну, посередницьку та іншу господарську діяльність, що не суперечить чинному законодавству і цьому Статуту з метою одержання прибутку.
		Товариство має самостійний баланс, поточний та інші (в тому числі і валютний) рахунки в установах банків, відповідні штампи та бланки зі своєю назвою.
		Діяльність Товариства будується на комерційних засадах при повному дотриманні принципу законності.
		Згідно пунктів 3.1., 3.2 Статуту Товариства метою діяльності Товариства є одержання прибутку, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізація на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників.
		Предметом основної діяльності Товариства є: - виробництво електроенергії (експлуатацію генеруючих систем із виробництва електроенергії; у т.ч. теплових, ядерних, гідроелектричних і газових турбін, дизельних станцій чи інших поновлюваних джерел); - передача електроенергії (експлуатацію систем передачі електроенергії від місця виробництва до пунктів розподілення); - розподілення електроенергії (експлуатацію розподільчих систем (які включають лінії електропередач, опори ЛЕП, вимірювальні прилади та кабелі), які доставляють електроенергію від розподільчих систем до кінцевого споживача); - торгівля електроенергією (продаж електроенергії споживачам, діяльність посередників або представників, які організовують постачання електроенергії через мережі електропередач, що їх експлуатують інші особи, контроль подачі електроенергії та пропускної здатності); - телекомунікації (електрозв`язок, діяльність у сфері дротового та бездротового, супутникового електрозв`язку; інша діяльність у сфері електрозв`язку); - операції з нерухомим майном (купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; операції з нерухомим майном за винагороду тощо); - забір, очищення та постачання води; - каналізація, відведення й очищення стічних вод; - збирання, оброблення й видалення відходів; - будівництво споруд (будівництво доріг і залізниць, комунікацій та інших споруд); - спеціалізовані будівельні роботи (знесення та підготовчі роботи на будівельному майданчику; електромонтажні, водопровідні та інші будівельно - монтажні роботи; роботи із завершення будівництва; інші спеціалізовані будівельні роботи); - інші види діяльності незаборонені діючим законодавством України.
		Відповідно до п. 7.1. Статуту Товариства розмір Статутного капіталу становить 181928,00 гривень (сто вісімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім грн. 00 коп.).
		Засновники формують Статутний капітал протягом одного року від дати державної реєстрації Товариства.
		Відповідно до п. 7.4. Статуту Товариства засновник Товариства може вийти з числа Учасників та отримати згідно зі статутом належну частку у майні товариства або у грошовій формі. 
		05 серпня 2016 року відбулися загальні збори учасників ТОВ «Джуриненерго» (протокол № 2 від 05.08.2016) за участі: ОСОБА_1 (50% голосів) та Релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" в особі Архиєпископа Тернопільського і Подільського Мстислава (Гук Р.В.) єпархіальний архієрей релігійної організації "Тернопільська єпархія УАПЦ" - 50% голосів або 100% засновників.
		На порядок денний вказаних загальних зборів було винесено розгляд таких питань: - про обрання голови загальних зборів ТОВ "Джуриненерго"; - про передачу у власність ТОВ "Джуриненерго" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9; - про вихід із складу учасників ТОВ "Джуриненерго" - Релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" та виплату її частки в Статутному капіталі Товариства; - про затвердження розміру, співвідношення і перерозподілу часток Учасників в Статутному капіталі ТОВ "Джуриненерго"; - про затвердження змін та доповнень до Статуту, що викладений в новій редакції ; - про надання повноважень директору ТОВ "Джуриненерго" ОСОБА_1 щодо передачі у власність (на баланс ТОВ "Джуриненерго" нежитлової будівлі залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9) на виплату Релігійній організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви"її частки в Статутному капіталі Товариства; - про надання повноважень директору ТОВ "Джуриненерго" ОСОБА_1 на державну реєстрацію змін та доповнень до Статуту ТОВ "Джуриненерго".
		По усіх питаннях порядку денного присутніми учасниками проголосовано "За" одноголосно. 
		Також, 05.08.2016 загальними зборами учасників ТОВ «Джуриненерго», відповідно до змісту Протоколу № 2, було прийнято такі рішення: - по п.2 порядку денного - передати у власність ТОВ "Джуриненерго" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу Товариства об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9, ринковою вартістю 90 964,00 гривень (дев`яносто тисяч дев`ятсот шістдесят чотири грн 00 коп.), що становить 50 відсотків від статутного капіталу Товариства; по п. 3 порядку денного - надати згоду на вихід та виключити Релігійну організацію «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» із складу учасників ТОВ «Джуриненерго». Виплатити Релігійній організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» її частку у Статутному капіталі ТОВ «Джуриненерго», а саме: грошові кошти еквівалентні вартості переданого майна до Статутного капіталу Товариства в розмірі - 90 964,00 гривень (дев`яносто тисяч дев`ятсот шістдесят чотири грн 00 коп.). 
		Таким чином, 05.08.2016 в один день зборами учасників було прийнято рішення про внесення та відчуження об`єкта нерухомого майна, яке належало на підставі Свідоцтва про право власності Тернопільській єпархії УАПЦ, а також прийнято рішення про вихід учасника/засновника товариства Тернопільської єпархії УАПЦ - з отриманням нею виплати вартості частки, що дорівнює вартості внесеного нерухомого майна.
		05.08.2016 архієпископ Тернопільський і Подільський Мстислав (Гук Ростислав Володимирович), правлячий архієрей Тернопільської єпархії УАПЦ, керівник релігійної організації «Консисторія (єпархіальне управління) Тернопільської єпархії УАПЦ» передав за актом приймання-передачі у власність ТОВ "Джуриненерго" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350.4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9. 
		Вказані вище протокол зборів та акт приймання-передачі стали підставою для прийняття державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області Дрозд Світланою Петрівною, рішення про реєстрацію права власності на передане нерухоме майно за ТОВ «Джуриненерго», доказом чого є також інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата реєстрації 09.08.2016, номер запису про право власності 15881033).
		Рішенням Помісного Об`єднавчого Собору Православної Церкви України від 15.12.2018 було утворено Православну Церкву України, затверджено її Статут, обрано Предстоятеля - Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. 
		06.01.2019 Патріаршим та Синодальним томосом Православній Церкві України було надано автокефальний статус. 
		Перед проведенням Помісного Об`єднавчого Собору Православної Церкви України, 15.12.2018 було також проведено Помісний Собор Української Автокефальної Православної Церкви, яким прийнято рішення припинити діяльність релігійного об`єднання - Української Автокефальної Православної Церкви шляхом об`єднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України, припинити чинність Статуту УАПЦ, припинити діяльність всіх органів церковного управління УАПЦ. 
		Таким чином, вся повнота Української Автокефальної Православної Церкви увійшла до складу новоствореної помісної автокефальної церкви - Православної Церкви України.
		У зв`язку з цим, релігійна організація Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви - Консисторія (Єпархіальне Управління) (попередник позивача), змінило підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, змінило назву юридичної особи на «Управління Тернопільсько - Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», єпархіальні збори Управління затвердили Статут в новій редакції, що був зареєстрований Наказом Міністерства культури України № 330 від 19.04.2019. 
		У відповідності до пункту 1.1. вказаного Статуту Управління є адміністративно-виконавчим органом (управлінням) Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).
		19.09.2017 року (Указ від 22 вересня 2017 року) Архієпископ Тихон (Петранюк Тарас Іванович) призначений єпархіальним (правлячим) архієреєм Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та на даний час є керівником Тернопільсько-Бучацькою єпархією Православної Церкви України. 
		Згідно заяви №21/03-18 від 29.03.2018, із якою позивач звернувся до Начальника ГУНП в Тернопільській області полковника поліції Богомола О.М., у якій зазначено, що під час проведення інвентаризації було виявлено несанкціоноване вилучення, ймовірно викрадення, невідомими особами з канцелярії Тернопільської єпархії УАПЦ документів, що були складені під час відчуження нерухомого майна єпархії, що розташоване на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області, а саме: -рішення № 12 від 29.06.2016 року виконкому Нирківської сільської ради, Заліщицького р-ну, Тернопільської обл. про внесені зміни до рішення №3 від 22,01.2002 року; - технічний паспорт на руїни палацу ХVІІ-ХІХ ст. від 01.07.2016, що розташовані на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області ;- лист Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви Блаженнішого Макарія (Малетича) від 28.08.2016 р. про згоду на участь релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» в ТОВ «ДЖУРИНФОРТЕЦЯ» в якості засновника даного Товариства з подальшою передачею у власність Товариства як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкта нерухомого майна - руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст., що розташовані на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області; - лист №0927 від 19.09.2016 Архієпископа Тернопільського і Подільського Мстислава (Гука) про згоду на участь релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» в ТОВ «ДЖУРИНФОРТЕЦЯ» в якості засновника даного Товариства; - лист № 0928 від 19.09.2016 Архієпископа Тернопільського і Подільського Мстислава (Гука) про згоду на передачу у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖУРИНФОРТЕЦЯ», як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкта нерухомого майна - руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст., що розташовані на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області; - протокол №1 від 28,09.2016 загальних зборів засновників ТОВ«ДЖУРИНФОРТЕЦЯ» про заснування товариства та реєстрацію статуту, підписаний Архієпископом Тернопільським і Подільським Мстиславом (Гуком); - акт приймання-передачі майна від 28.09.2016, складений засновником ТОВ «ДЖУРИНФОРТЕЦЯ» - «Тернопільською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви» та ТОВ «Джуринфортеця» про передачу не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу - руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст. що розташовані на території Нирківської сільської ради Заліщицького р-ну Тернопільської області; - протокол № 2 від 31.10.2016 загальних зборів учасників ТОВ «ДЖУРИНФОРТЕЦЯ» про вихід зі складу учасників ТОВ «ДЖУРИНФОРТЕЦЯ» релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви», підписаний Архієпископом Тернопільським і Подільським Мстиславом (Гуком).
		Про зміст вищевказаних документів керівник Тернопільської єпархії УАПЦ - архієпископ Тихон вперше дізнався із публікації від 13.07.2017 року на сайті за посиланням http:/mefodiy.org.ua. Копії документів розмістила у вказаній публікації голова Фонду пам`яті Блаженнійшого Митрополита Мефодія Шевчук Наталія Михайлівна, яка здійснила незаконне втручання в роботу вказаного сайту. Власником документів, а саме Тернопільською єпархією УАПЦ, вказаній особі оприлюднені документи не надавались, як і згода на їх копіювання та розповсюдження.
		З приводу вилучення документів позивач звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення (№21/03/18 від 29.03.2018) до правоохоронних органів. 
		Як підтверджується матеріалами справи, СВ ТВП ГУНП розслідується кримінальне провадження № 12019210010000763 від 05.03.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, щодо дій керівника Тернопільської єпархії УАПЦ Гука Р.В. з відчуження нерухомого майна Тернопільської єпархії УАПЦ, а саме комплексу пам`яток архітектури місцевого значення руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст. і костьолу 1716 року для влаштування монастиря, а також залишків початку будівництва гідроелектростанції у с.Нирків Заліщицького району Тернопільської області. 
		У матеріалах даного кримінального провадження знаходяться вилучені у відповідності до ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 15.03.2019 оригінали правовстановлюючих документів та документів по відчуженню на користь ТОВ «Джуриненерго» та ТОВ «Джуринфортеця» вказаного нерухомого майна (в тому числі оригінали протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016, акту приймання - передачі майна від 05.08.2016, а також листа-згоди № 0756 від 06.01.2016).
		03.08.2019 Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) звернулося із позовною заявою до Господарського суду Тернопільської області про: - визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ "Джуриненерго" (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9, який оформлений у протоколі № 2 загальних зборів учасників ТОВ "Джуриненерго" від 05.08.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Джуриненерго" від 05 серпня 2016 року; - визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Джуриненерго" від 05.08.2016 року (пункт 2 протоколу № 2 від 05.08.2016 року) з передачі релігійною організацією "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ "Джуриненерго" (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв.м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9.
		 
		При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним. 
		Управлінням Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) подано на розгляд господарського суду Тернопільської області позовну заяву до ТОВ «Джуриненерго» про визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції , реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок №9, який оформлений у протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 та в акті приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 (п.2 протоколу №2 від 05.08.2016) з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9.
		З огляду на наведене підлягає дослідженню правовий статус позивача в даному спорі. 
		Із змісту Статуту Української Автокефальної Православної Церкви схваленого Помісним Собором Української Автокефальної Православної Церкви від 5-6 червня 1990 року (із подальшими неодноразовими змінами і доповненнями, у тому числі, від 12.05.2003) Українська Автокефальна Православна Церква є Помісною частиною Єдиної Святої, Соборної і Апостольської Церкви. 
		21.03.2014 на підставі Наказу Міністерства культури України № 175 відбулась державна реєстрація Статуту Релігійної організації «Консисторія (Єпархіальне управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви» (надалі - Консисторія), код ЄДРПОУ 25347638.
		У відповідності до п. 1 Статуту Консисторії, Релігійна організація «Консисторія (Єпархіальне управління) є неприбутковою християнською православною релігійною організацією, яка як орган єпархіального управління (релігійне управління) в установленому законодавством порядку представляла Тернопільську єпархію Української Автокефальної Православної Церкви» (надалі - Консисторія), код ЄДРПОУ 25347638.
		Згідно до пункту 9.1. Статуту УАПЦ поділяється на єпархії. Єпархія - є місцевою Церквою, яка складається з парафій, об`єднаних у деканати, а також з монастирів, духовних навчальних закладів та інших церковних установ (місій, братств, сестринств), які знаходяться на канонічній території Єпархії.
		У відповідності до пункту 9.7. Статуту УАПЦ , пункту 3 Статуту релігійної організації у своєму внутрішньому устрої та зовнішніх стосунках Тернопільська єпархія УАПЦ та Консисторія керуються наукою Святої Євангелії, православними догмами та канонами, законодавством України, Статутом Української Автокефальної Православної Церкви, ухвалами Помісних та Архиєрейських Соборів, Указами Предстоятеля, рішеннями Патріаршої Ради, рішеннями єпархіального (правлячого) архієрея та цим Статутом.
		Рішенням Помісного Об`єднавчого Собору Православної Церкви України від 15.12.2018 утворено Православну Церкву України, затверджено її Статут, обрано Предстоятеля - Митрополита Київського і всієї України Епіфанія . 
		06.01.2019 Патріаршим та Синодальним томосом Православній Церкві України було надано автокефальний статус. 
		Перед проведенням Помісного Об`єднавчого Собору Православної Церкви України, 15.12.2018 було також проведено Помісний Собор Української Автокефальної Православної Церкви, яким прийнято рішення припинити діяльність релігійного об`єднання - Української Автокефальної Православної Церкви шляхом об`єднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України, припинити чинність Статуту УАПЦ, припинити діяльність всіх органів церковного управління УАПЦ. 
		Таким чином, вся повнота Української Автокефальної Православної Церкви увійшла до складу новоствореної помісної автокефальної церкви - Православної Церкви України.
		У зв`язку з цим, місцевим господарським судом підставно встановлено, що релігійна організація Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви - Консисторія (Єпархіальне Управління) (попередник позивача), змінило підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, змінило назву юридичної особи на «Управління Тернопільсько - Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», єпархіальні збори Управління затвердили Статут в новій редакції, що був зареєстрований Наказом Міністерства культури України № 330 від 19.04.2019 року. 
		У відповідності до пункту 1.1. вказаного Статуту Управління є адміністративно-виконавчим органом (управлінням) Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).
		Згідно витягу з ЄДР від 02.08.2019 Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) зареєстровано за кодом ЄДРПОУ 25347638, як і код ЄДРПОУ 25347638 релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» - «Консисторія (Єпархіальне управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви» . 
		19.09.2017 (Указ від 22 вересня 2017 року) архієпископ Тихон (Петранюк Тарас Іванович ) призначений єпархіальним (правлячим) архієреєм Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та на даний час є керівником Тернопільсько-Бучацькою єпархією Православної Церкви України. 
		З врахуванням наведено, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивач - Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) код ЄДРПОУ 25347638, як релігійна організація є правонаступником Релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» - релігійної організації «Консисторія (Єпархіальне управління) Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви» код ЄДРПОУ 25347638 ( попередник позивача).
		 
		11.01.2016 за участю представника попередника позивача за рішенням засновників вирішено створити ТОВ «Джуриненерго» та затверджено статут юридичної особи ТОВ «Джуриненерго».
		12.01.2016 проведено державну реєстрацію ТОВ «Джуриненерго» та статут ТОВ «Джуриненерго». Факт заснування ТОВ «Джуриненерго» не оспорюється сторонами. 
		Засновниками такого в рівних долях (по 50% кожен) виступили ОСОБА_1. та Релігійна організація «Тернопільська єпархія Української Автокефальної православної церкви» - попередник позивача. 
		Статтею 50 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, яка діяла станом на 2016 рік на момент заснування ТОВ «Джуриненерго» встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. 
		Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про господарські товариства», у редакції, яка діяла станом на момент заснування ТОВ «Джуриненерго» (станом на 2016 рік), статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.
		За умовами п. 7.1. Статуту ТОВ «Джуриненерго», у редакції на момент заснування товариства (станом на 2016 рік), розмір Статутного капіталу становить 181 928,00 гривень (сто вісімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім грн 00 коп.). Засновники формують статутний капітал протягом одного року від дати державної реєстрації Товариства.
		Матеріалами справи встановлено, що ще до створення ТОВ «Джуриненерго» 06.01.2016 листом № 0756 Архієпископ Тернопільський, керуючий Хмельницькою Єпархією УАПЦ Мстислав (Гук Ростислав Володимирович), як єпархіальний (правлячий) архієрей Релігійної організації "Тернопільська єпархія" Української Автокефальної Православної Церкви" діючи у відповідності до Статуту релігійної організації дав згоду на передачу (внесення) до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Джуриненерго" об`єкта нерухомого майна, а саме: - нежитлова будівля (залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, ринковою вартістю 90964,00 гривень. Підстава об`єкта оцінки: звіт про незалежну оцінку майна,проведений 28 грудня 2015 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП Максимчук В.С.
		В подальшому, 05.08.2016 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Джуриненерго» (протокол № 2 від 05.08.2016) за участі засновників: ОСОБА_1 (50% голосів) та Релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" в особі Архиєпископа Тернопільського і Подільського Мстислава (Гук Р.В.) єпархіальний архієрей релігійної організації "Тернопільська єпархія УАПЦ" - 50% голосів, або 100% засновників ТОВ «Джуриненерго». На даних зборах вирішено передати у власність ТОВ "Джуриненерго" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу - об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м, що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9 ринковою вартістю 90964,00 гривень. Підстава об`єкта оцінки: звіт про незалежну оцінку майна,проведений 28 грудня 2015 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП Максимчук В.С. 
		Згідно вимог ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
		Відповідно до вимог статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
		Як вірно зазначено місцевим господарським судом договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт).
		Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
		При цьому, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
		Із змісту наведених положень законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку, у тому числі через ділову переписку - шляхом обміну документами, чи у вигляді конклюдентних дій - дій особи, що виражають його волю встановити правовідносини, але не у формі усного або письмового волевиявлення, а поводженням, по якому можна зробити висновок про такий намір (так званий конклюдентний договір - договір, у якому втілюється воля особи укласти угоду).
		При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.
		З аналізу матеріалів справи вбачається, що в спірних правовідносинах має місце вчинення сторонами дій, які свідчать про укладення між сторонами правочину, а саме: 1) попереднє письмове погодження внеску засновника представником попередника позивача до ТОВ «Джуриненерго» (лист попередника позивача до відповідача від 06.01.2016 № 0756); 2) заснування ТОВ «Джуриненерго» згідно рішення засновників товариства від 11.01.2016 та його державна реєстрація 12.01.2016; 3) передачу нерухомого майна попередником позивача відповідачу згідно рішення зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 та по факту за актом приймання-передачі від 05.08.2016 до Товариства
		З врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що правочин був вчинений засновником/учасником шляхом внесення вкладу до статутного (складеного) капіталу при створенні товариства, та за ним відбулася передача від Релігійної організації "Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви" (попередника позивача ) до ТОВ «Джуриненерго» (відповідача) нерухомого майна Церкви (позивача).
		Судова колегія вважає вірним висновок суду про те, що зазначені вище обставини, повинні були б свідчити про укладення між сторонами - засновником та юридичною особою правочина про внесення вкладу до господарського товариства, а саме, щодо передачі засновником/учасником товариства у власність товариства майна як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу товариства.
		Однак, з врахуванням обставин справи, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що між сторонами мало місце укладення удаваного правочину внесення вкладу до товариства, за яким сторони приховали договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна.
		Згідно вимог ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вона насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили , відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. 
		За змістом ч.1 ст. 202 , ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. 
		Відтак місцевим господарським судом вірно зауважено, що основним юридичним фактом , який підлягає встановленню судом в даній справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні правочину про внесення вкладу до господарського товариства та з`ясування питання про те, чи не укладений цей правочин з метою приховати інший . 
		Отже, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. 
		При встановленні правочину удаваним слід з`ясувати, факт укладання правочину, що є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
		У відповідності до протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 засновником/учасником товариства (попередником позивача), в один день прийнято рішення здійснити передачу нерухомого майна позивача (церкви) до статутного капіталу ТОВ «Джуриненерго», а також цим же днем прийнято рішення про вихід і виключення засновника/учасника (попередника позивача) з числа учасників товариства і виплатити йому 90964,00 грн. 
		Отже, з огляду на наведене, 05.08.2016 загальними зборами учасників ТОВ «Джуриненерго» відповідно до змісту протоколу №2 було прийнято рішення: 
		по п.2 порядку денного - передати у власність ТОВ "Джуриненерго" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу Товариства об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9, ринковою вартістю 90 964,00 гривень (Дев`яносто тисяч дев`ятсот шістдесят чотири грн. 00 коп.), що становить 50 відсотків від статутного капіталу Товариства;
		по п. 3 порядку денного - надати згоду на вихід та виключити Релігійну організацію «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» із складу учасників ТОВ «Джуриненерго». Виплатити Релігійній організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» її частку у Статутному капіталі ТОВ «Джуриненерго», а саме: грошові кошти еквівалентні вартості переданого майна до Статутного капіталу Товариства в розмірі - 90 964,00 гривень (Дев`яносто тисяч дев`ятсот шістдесят чотири грн. 00 коп.). 
		05.08.2016 року, архієпископ Тернопільський і Подільський Мстислав ( Гук Ростислав Володимирович ), правлячий архієрей Тернопільської єпархії УАПЦ, керівник релігійної організації «Консисторія (єпархіальне управління) Тернопільської єпархії УАПЦ» передав за актом приймання-передачі у власність ТОВ "Джуриненерго" як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350.4 кв.м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, село Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок 9. 
		Відтак, вищевказані протоколи зборів та акт приймання-передачі стали підставою для прийняття державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області Дрозд Світланою Петрівною, рішення про реєстрацію права власності на передане нерухоме майно за ТОВ «Джуриненерго», доказом чого є також інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата реєстрації 09.08.2016, номер запису про право власності 15881033).
		Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» в редакції станом на 05.08.2016, визначено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. 
		Місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що внесення позивачем нерухомого майна до статутного капіталу відповідача відбулося припинення права власності позивача (відчуження) на це нерухоме майно і набуття права власності на нього - товариством (відповідачем), як наслідок вчинення двохстороннього правочину між попередником позивача та відповідачем. 
		Встановленим також матеріалами справи є факт того, що кошти у розмірі вартості майна в сумі 90964,00 грн., яке було внесено як внесок до статутного капіталу перераховано зі сторони відповідача на рахунок представника позивача (Церкви). Отримання даних коштів попередником позивача, як факт, не заперечувалось сторонами у справі. 
		З огляду на наведене , вбачається, що 05.08.2016 в один день зборами учасників було прийнято рішення про внесення та відчуження об`єкта нерухомого майна , яке належало на підставі свідоцтва про право власності Тернопільській єпархії УАПЦ попереднику позивача, на користь відповідача ТОВ «Джуриненерго» , а також у цей день прийнято рішення про вихід учасника/засновника товариства Тернопільської єпархії УАПЦ  - з отриманням ним виплати вартості частки, що дорівнює вартості внесеного нерухомого майна - 90  964,00 грн. Нерухоме майно, а саме нежитлова будівля (залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області , Заліщицького району, с. Нирків, комплекс будівель і споруд , будинок 9 - передано новому власнику  - ТОВ «Джуриненерго» та зареєстровано за останнім. 
		Відповідно до вищенаведеного, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, щодо того, що укладений між сторонами правочин про внесення вкладу до господарського товариства є удаваним, з огляду на те, що його укладено засновником (попередником позивача) та відповідачем ТОВ «Джуриненерго» з метою розпорядження щодо відчуження нерухомого майна та отримання плати за відчужене, передане позивачем - відповідачу нерухоме майно. 
		Відтак, даний правочин містить усі ознаки, що вказують на приховування сторонами укладення між собою правочину купівлі-продажу нерухомого майна. 
		Згідно вимог ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки , єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. 
		Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Із змісту статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.    Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Статтею2 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" встановлено, що в Україні усі правовідносини, пов`язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.
		Із змісту частини 10 статті 5 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.
		У відповідності до статті 7 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.
		Статтею 13 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» встановлю, що релігійною організацією визнається юридична особа з дня її державної реєстрації Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення). 
		Частина 1-2 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» встановлено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.
		Відповідно до стаття 17    Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
		Згідно ч.ч.1-3 ст. 18 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» вбачається, що релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, передача у заставу, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб, до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним об`єднанням шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення), ухваленого не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення), або органами управління, визначеними статутом (положеннями) релігійної організації (релігійного центру (управління), монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу). У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.
		Стаття 19 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» визначає, що релігійні організації у порядку, визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи. Прибуток від виробничої діяльності та інші доходи підприємств релігійних організацій оподатковуються відповідно до чинного законодавства в порядку і розмірах, установлених для підприємств громадських організацій. Суми їх прибутку, які використовуються в добродійних цілях, не оподатковуються. Будівництво культових та інших будівель релігійними організаціями здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством для об`єктів цивільного призначення. Реставрація і ремонт культових будівель - пам`яток історії та культури здійснюються з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури.
		Матеріалами та обставинами справи встановлено, що 21.03.2014 на підставі наказу Міністерства культури України « 175 відбулась державна реєстрація Релігійної організації «Консисторія (Єпархіальне управління) Тернопільської єпархії Української автокефальної Православної Церкви (Консисторія, код ЄДРПОУ 25347638).
		Згідно п.1 Статуту Консисторії, релігійна організація «Консисторія (єпархіальне управління) є неприбутковою християнською православною релігійною організацією , яка як орган єпархіального управління (релігійне управління) в установленому законодавством порядку представляла Тернопільську єпархію Української Автокефальної Православної церкви. 
		Пунктом 5 статуту релігійної організації Консисторія в редакції, яка діяла на момент вчинення спірного правочину, встановлено було, що консисторія є неприбутковою організацією, що має статус юридичної особи  - наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю. Статус неприбуткової організації консисторія набуває у порядку, визначеному законодавством України. 
		Пунктом 8 Статуту релігійної організації Консисторія визначено, що як юридична особа Консисторія має відокремлене майно та самостійний баланс, відкриває власні розрахункові, поточні, валютні та інші рахунки у банках України та за її межами, від свого імені самостійно здійснює юридично-правові дії, які не суперечать законодавству України та цьому Статуту, користується правами і має обов`язки згідно з чинним законодавством України і цим Статутом.
		Консисторія від свого імені набуває майнові й особисті немайнові права, може бути позивачем і відповідачем у суді, має печатку з власною назвою і символікою, емблему, бланки з власною символікою.
		У пункті 9 Статуту релігійної організації було встановлено мету її утворення, зокрема Консисторія утворена та діє з метою задоволення релігійних потреб віруючих сповідувати і поширювати християнську православну віру.
		Згідно пункту 10 Статуту релігійної організації цілями Консисторії, серед іншого, є представлення Єпархії в стосунках з церковною владою УАПЦ, іншими єпархіями УАПЦ, державними органами та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадський об`єднаннями та іншими підприємствами, установами й організаціями.
		Із змісту пункту 12 Статуту релігійної організації усі права Консисторії здійснюються для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторії.
		Відповідно до пункту 12.8 Статуту релігійної організації для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторія має право засновувати як окремі юридичні особи (що діють на підставі власних статутів) видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства (в тому числі для випуску богослужбової літератури і виробництва предметів культового призначення).
		Згідно пункту 15 Статуту релігійної організації Консисторія діє під загальним керівництвом єпархіального (правлячого) архієрея, який за наступництвом влади від Святих Апостолів силою свого уряду має вищу загальну владу в Єпархії, яку здійснює при соборному співдіянні клиру й мирян.
		Зокрема в п.20 статуту релігійної організації , як керівник консисторія єпархіальний (правлячий) архієрей, серед іншого здійснює відчуження (продаж, дарування, обмін, тощо) майна, яке належить консисторії на підставі права власності, якщо це не суперечить чинному законодавству, з урахуванням статуту УАПЦ розпоряджається майном Консисторії.
		Згідно п.28 Статуту релігійної організації кошти та майно використовуються для виконання мети, цілей та завдань Консисторії. Кошти або майно Консисторії не підлягають розподілу між засновниками Консисторії та не можуть використовуватися для вигоди засновників або будь-якого окремого представника Консисторії, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи у випадках, передбачених законодавством).
		Відтак з аналізу змісту положень Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" та Статуту релігійної організації Консисторія, що були чинні на момент вчинення правочину з відчуження нерухомого майна позивача - Церкви (2016 рік), вбачається, що вчинення правочинів з відчуження майна Церкви могло мати місце. Однак таке відчуження нерухомого майна повинно було здійснюватись лише для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторії, яким є задоволення релігійних потреб віруючих. Одночасно, таке майно не могло відчужуватися для вигоди будь - кого чи це засновник, чи представник Консисторії, чи сама Консисторія. Адже за законом та статутом Консисторія як юридична особа не мала за мету здійснення своєї діяльності з комерційною метою, так як була неприбутковою християнською православною релігійною організацією.
		З врахуванням наведеного судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вчинення правочину із внесення вкладу до господарського товариства повинно було бути здійсненим для забезпечення досягнення мети, виконання визначених цілей та завдань Консисторії, яким є задоволення потреб віруючих, проте, такого здійснено не було. Насправді відбулось лише відчуження майна позивача церкви на користь ТОВ «Джуриненерго» та отримання за нього церквою грошових коштів у розмірі вартості майна, при цьому слід зазначити, що церква відразу після передачі майна як учасник товариства ТОВ «Джуриненерго» вийшла як учасник з даного товариства. 
		При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено, що юридична особа ТОВ «Джуриненерго» (відповідач) в силу організаційно-правової форми (ТОВ) правил Цивільного кодексу України та статуту є підприємницьким товариством і не має за мету забезпечувати, якимось чином діяльність позивача, а саме, наприклад, постачати йому електроенергію, чи іншим чином впливати на задоволення потреб церкви та віруючих церкви. 
		Відтак з врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що укладений між сторонами правочин за яким відбулось відчуження нерухомого майна позивача як релігійної організації (церкви) (нежитлової будівлі - залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 98756826122, загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області Заліщицького району, с. Нирків, комплекс будівель і споруд будинок 9) у власність відповідача ТОВ «Джуриненерго» був укладений в порушення вимог чинного законодавства та статуту релігійної організації, а тому правомірно визнано такий недійсним. 
		Слід зазначити, що позивач як на підставу визнання недійсним правочину вказував на те, що спірний правочин не міг бути укладений лише керівником Консисторії, а повинен був укладатися за погодження Ради. 
		Однак, місцевим господарським судом правомірно відхилено таке посилання з огляду на те, що з аналізу положень статуту релігійної організації Консисторії, єпархіальний (правлячий) архієрей, як керівник попередника позивача, самостійної юридичної особи, мав достатній обсяг дієздатності та повноважень на укладення правочинів від її імені. Про дане свідчить те, що: статутом релігійної організації - консисторія вона є самостійною юридичною особою і її керівництво здійснюється відповідно до положень статуту - Єпархіальним (правлячим) архієреєм як керівником; а також те, що ні у законі ні у Статуті УАПЦ , ні у статуті Релігійної організації Консисторія , не міститься положень про те, що укладенні правочинів по відчуженню майна Консисторії здійснюється (здійснювалося) єпархіальним (правлячим) архієреєм за обов`язковим попереднім дозволом (погодженням) Єпархіальною Радою УАПЦ. 
		Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності то судова колегія місцевого господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне. 
		Згідно вимог ст. ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звертатися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Позивачем у позовній заяві заявлено до суду дві самостійні вимоги про визнання недійсим правочину та про визнання недійсним рішення зборів від 05.08.2016. 
		Позовна заява датована 02.08.2019 вих. №19/09-юр і надіслана до суду 03.08.2019 у відповідності до штампу на описі вкладення до цінного листа відділення ПАТ Укрпошта» , а відтак правомірно встановлено, що позивач звернувся до суду з- позовом 03.08.2019. 
		Спірний правочин, за яким відбулося відчуження і передача релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» (код за ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ «Джуриненерго» (код ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції , реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області , Заліщицького району, с. Нирків , комплекс будівель і споруд , будинок 9 було здійснено 05.08.2016. Даний факт підтверджується оформленим протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 та актом приймання передачі, майна що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016. 
		А відтак, з огляду на наведене, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок, про те, що позивач звернувся з даною позовною заявою у справі №921/495/19 в межах загального трьохрічного строку позовної давності.  
		Поряд з наведеним, позивач просить визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016, а саме п.2 протоколу №2 від 05.08.2016 з передачі організацією «Тернопільська єпархія Української автокефальної Православної Церкви» (код ЄДРПОУ 25347638) у власність ТОВ «Джуриненерго» (код за ЄДРПОУ 40214379) як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкта нерухомого майна  - нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району , с. Нирків, комплекс будівель і споруд , будинок №9. 
		Обставинами та матеріалами справи встановлено, що 05.08.2016 відбулись загальні збори учасників ТОВ «Джуриненерго» (протокол №2 від 05.08.2016) за участі : ОСОБА_1 (50% голосів) та Релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» в особі Архієпископа Тернопільського і Подільського Мстислава (Гук Р.В.) єпархіальний архієрей релігійної організації «Тернопільська єпархія УАПЦ» - 50% голосів або 100% засновників, на яких вирішено передати у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошовий майновий вклад до статутного капіталу об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (залишок початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м., що розташована в Тернопільській області, Заліщицького району, с. Нирків, комплекс будівель і споруд, будинок №9. 
		Судова колегія зазначає, що рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом) , тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки , які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання правового акта індивідуальної дії (ненормативного акта) незаконним (недійсним) є невідповідність вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт (зокрема дана правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 16.10.2018 у справі №920/1101/17). 
		При цьому, слід зазначити, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (дана правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №909/597/17, від 19.06.2018 у справі №905/14833/17, від 17.07.2018 у справі №911/1518/17, від 17.07.2018 у справі №916/2386/17). 
		Розглядаючи вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів слід врахувати те, що необхідно встановити порушення вказаним рішенням зборів положень закону та/або статуту і одночасно порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивач. 
		З врахуванням вищенаведеного, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що приймаючи рішення зборами учасників про передачу релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної церкви» у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна внесення вкладу сторонами засновниками на зборах не було враховано , що представник позивача діяв усупереч меті, завданню і цілей позивача як релігійної організації (церкви) , і таким чином у порушення як закону так і положенням Статуту релігійної організації та визначених ними правопорядку використання церквою майна відчужив майно позивача. Слід зазначити, що представник позивача був присутній на зборах 05.08.2016 та голосував за прийняття оскаржуваного рішення. 
		При цьому, також вірно зазначено місцевим господарським судом про те, що представник позивача не вправі був відчужувати та передавати майно з метою отримання за це вигоди позивачем у вигляді плати за нього і відповідно не мав права приймати щодо цього як засновник/ учасник рішення на зборах товариства. Він як представник церкви мав право, заснувати товариство і передати йому майно, однак з метою забезпечення діяльності церкви як релігійної неприбуткової і некомерційної організації, а не як було вчинено у даному випадку - шляхом передачі майна та одночасно виходу з товариства з подальшим отриманням вартості за таке майно. 
		Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена прав власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього кодексу.
		З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 (п.2 протоколу №2 від 05.08.2016). 
		Щодо строку позовної давності , який заявлено відповідачем в суді першої інстанції, то судова колегія вказує, що місцевим господарським судом вірно зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин станом на 05.08.2016 діяли положення статті 258 Цивільного кодексу України за якими до визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю застосовувався загальний строк позовної давності у три роки , який у даному випадку завершується для позивача 05.08.2019. 
		При цьому, вірно відхилено, місцевим господарським судом трактування відповідача щодо строку позовної давності, який вказував, що строк позовної давності про визнання недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, спірні відносини у яких виникли раніше ніж 17.06.2017 (за рік до набрання чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») автоматично завершився для них 17.06.2018 з датою набранням чинності даного закону, який обраховував цей строк у рік. Даний підхід відповідача суперечить принципу про те, що закон не може мати зворотної дії в часі якщо він погіршує становище особи. 
		З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити, з посиланням на те, що позивача з позовом звернувся до суду 03.08.2019 , згідно штампу на описі вкладення до цінного листа відділення ПАТ «Укрпошта» тобто в строк встановлений законом. 
		Щодо заперечень відповідача , що йому станом на момент прийняття рішення зборами учасників та укладення правочину 05.08.2016 , не був відомий статус засновника товариства як релігійної організації та обсяг повноважень і обмеження у них представника попередника позивача, про що відповідач зазначав в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі то судова колегія зазначає наступне:
		Як вірно зазначено місцевим господарським судом, у листі попередника позивача архієрея від 06.01.2016 №0756 ним зазначалось, що він діє від імені релігійної організації та на підставі статуту релігійної організації зареєстрованої Міністерством культури України на підставі наказу №175. Крім цього, про статус релігійної організації «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» засновника (учасника) ТОВ «Джуриненерго» як релігійної організації зазначалось і в усіх подальших документах - протоколі зборів від 05.08.2016 та акті приймання передачі нерухомого майна 05.08.2016. 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження усіх доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 
		Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
		Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2020 у справі №921/495/19 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
		Відповідно до ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Пунктами 1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
		Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
		Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, - 
		П О С Т А Н О В И В :
		1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джуриненерго", б/н від 19.03.2020 (вх. № місцевого суду 44 від 24.03.2020, вх. № апеляційного суду 01-05/1320/20 від 06.04.2020) - залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2020 у справі №921/495/19 - без змін.
		3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
		4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
		 
		Головуючий (суддя-доповідач):                                                            Т.Б. Бонк
		 
		Судді                                                                                                    С.М. Бойко
		 
		          О.І. Матущак
		 
		Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...