Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1035/14 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2020. Зареєстровано: 17.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2020.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Номер судового провадження: 2871 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"16" грудня 2020 р. Справа № 905/1035/14 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: суддів: За участю секретаря судового засідання:  За участю представників сторін: від ВДВС:     від позивача:     від боржника:Чернота Л. Ф. Зубченко І. В., Попков Д.О.  Телеснюк І.В.  Парамонова Л. В. (в порядку самопредставництва) відповідно до наказу №304/к від 27.12.2019 року про призначення на посаду, положення про відділ судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), відомостей з ЄДР  Денисенко С. О. (адвокат) відповідно до довіреності №09/12/50 від 10.07.2020 року, свідоцтва серії ДН №5250 від 31.10.2018 року про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення №14 від 31.10.2018 року Ради адвокатів Донецької області   не з`явились
		розглянувши  апеляційну  скаргу (вх.№2871Д/3) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина ухвалу Господарського суду Донецької області  постановлену   за скаргою   на бездіяльність12.10.2020 року (повний текст ухвали складено та підписано 15.10.2020 року у м. Харкові) Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк, м.Київ керівника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київу справі за позовом   до   про№905/1035/14 (суддя  П. В. Демідова) Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ, Державного підприємства Донецька вугільна енергетична компанія, м. Вугледар, Донецька область, стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-24/12 від 27.06.2012 року у розмірі 640 046 541,99 грн.В С Т А Н О В И В:
		 
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14 скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ, на бездіяльність керівника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  задоволено.
		Визнано незаконною бездіяльність керівника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах ВП №60110189 щодо неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів  Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області від 28.04.2014 року у справі №905/1035/14.
		Зобов`язано керівника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів  Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області від 28.04.2014 року у справі №905/1035/14.
		Не погодившись із постановленою ухвалою суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ, 27.10.2020 року звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №09-18/20 від 23.10.2020 року, в якій просить:
		- задовольнити апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
		- ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк у повному обсязі;
		- справу розглянути за участю представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф.  головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Попков Д. О.
		Апелянт відзначає, що боржник є державним вугледобувним підприємством, керуючись вимогами частини першої статті 34, статтею 35 закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №905/1035/14, виданого господарським судом Донецької області 28.04.2014 до закінчення строку дії обмеження передбаченого Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств».
		Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
		В свою чергу, частина друга статті 4 вказаного Закону встановлює, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Зокрема, частиною третьою статті 4 передбачено, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа та стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувана. 
		Передбачений вищевказаною нормою обов`язок керівника відповідного органу державної виконавчої служби виникає у разі наявності підстав передбачених пунктами 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
		На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що на даний час відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу та в матеріалах виконавчого провадження не міститься інформація про вчинення виконавчих дій на безпосереднє виконання наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/1035/14 від 28.04.2014, зокрема, встановлення наявності активів боржника тощо.
		Отже, враховуючи викладене, та у зв`язку з наявністю обставин передбачених законодавством для зупинення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/1035/14 від 28.04.2014, апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання незаконною бездіяльності керівника відділу примусового виконання рішень стосовно неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування коштів Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/1035/14 від 28.04.2014 є необґрунтованим. Також безпідставним є зобов`язання керівника відділу примусового виконання рішень щодо вчинення таких дій.
		На переконання скаржника, з огляду на чинність спеціальних норм законодавства щодо боржника (стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств"), які зобов`язують орган ДВС зупинити щодо нього виконавче провадження, вважає, що в даному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та, відповідно, зобов`язувати державного виконавця вчинити певні дії.
		Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального права, зокрема приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств". Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає скасуванню, а скарга стягувача залишенню без задоволення.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14 залишено без руху з підстав пропуску строку на подання апеляційної скарги та відсутності клопотання про поновлення такого строку; зобов`язано заявника звернутися до апеляційного суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14.
		18.11.2020 року (в межах встановленого процесуального строку) від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на поштову адресу суду надійшло клопотання №09-18/20 від 18.11.2020 року про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14.
		В обґрунтування поданого клопотання апелянт зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали ним було отримано лише 19.10.2020 року, в підтвердження чого надає копію поштового конверта (штрих-кодовий ідентифікатор 6102253391170), в якому така ухвала надійшла на його адресу, роздруківку з сайту Укрпошта щодо відстеження поштового пересилання, з якого вбачається вручення саме 19.10.2020 року (трек-номер 6102253391170) та копію оскаржуваної ухвали з відповідним вхідним номером та датою.
		У зв`язку із зазначеними обставинами, враховуючи приписи ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, заявник просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14.
		Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 12.10.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали Господарського суду Донецької області, повний текст ухвали складено та підписано 15.10.2020 року.
		Статтею 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду  протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Разом з тим, частиною 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
		Отже, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 116 та ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, є 26.10.2020 року.
		Скаржник звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою 27.10.2020 року, про що свідчить вхідний штамп канцелярії Господарського суду Донецької області з відповідним номером та датою на першому аркуші апеляційної скарги, тобто з порушенням встановленого законом строком на апеляційне оскарження, на 1 день.
		З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної ухвали Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України дійсно отримано 19.10.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором 6102253391170 (а. с. 224).
		Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 визнано причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважними. Поновлено Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14. Встановлено учасникам справи строк до 09.12.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі. Встановлено учасникам справи строк до 09.12.2020 року включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань (у разі наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14 із доказами надсилання їх копій іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14 призначено на "16" грудня 2020 р. о 14:30 год.
		01.12.2020 (в межах встановленого ухвалою строку) від ПАТ «Промінвестбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Донецької області у справі №905/1035/14 від 12.10.2020 року залишити без змін.
		Представник ВДВС в судовому засідання 16.12.2020 року підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк у повному обсязі.
		Представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився.
		Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи те, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 р. явка представників учасників справи визнавалась не обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача.
		Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою технічних засобів у відповідності до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому статтею 270 цього Кодексу. Складено протокол судового засідання. 
		В матеріалах справи міститься конверт (том 2, а.с. 71) з відміткою «повертається», який насилався на адресу Державного підприємства «Донецька вугільна компанія», м. Вугледар, Донецька область, 85670 з позначкою «судова повістка».
		Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
		Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
		Згідно із положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:
		- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
		- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
		- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
		Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
		Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).
		Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).
		Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
		На підставі вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
		Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
		Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19.
		При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі №905/1035/14 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.11.2020.
		Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
		У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Частинами 1 - 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Заслухавши представника ВДВС та представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2014 р. (том 1, а.с. 10-15) по справі №905/1035/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ задоволені частково. 
		 28.04.2014 р. на виконання рішення суду був виданий відповідний наказ про стягнення з Державного підприємства Донецька вугільна енергетична компанія на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-24/12 від 27.06.2012р. заборгованісті за кредитом в сумі 450 000 000,00 грн., заборгованісті за відсотками в сумі 133 327 891,31 грн., пеню за прострочку повернення кредиту в сумі 26 445 205,48 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 5 259 800,01 грн., 3% річних за прострочення строку повернення кредиту кредитом в сумі 6 102 739,73 грн. та 3% річних за прострочення строку сплати відсотків за користування кредитом в сумі 1 488 452,82 грн., інфляційну складову заборгованості за кредитом в сумі 5 850 000,00 грн., та інфляційну складову заборгованості за відсотками в сумі 1 400 936,55 грн., судовий збір в сумі 71918,62 грн. (том 1, а.с. 16).
		У подальшому 19.09.2019 р., старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановами №ВП 60110189 (том 1, а.с. 155-156) відкрив виконавче провадження за наказом №905/1035/14 від 28.04.2014 р. та зупинив вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №905/1035/14 на підставі п.14 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», встановивши, що статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		В межах скарги не ставилось питання щодо законності дій виконавчої служби щодо зупинення виконавчого провадження. 
		Але, у даному випадку, позивач вважає незаконною бездіяльність керівника виконавчої служби щодо невиконання приписів ч. 2 ст. 4 Закону про гарантії.
		Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевим господарським судом досліджено наявність підстав для виконання рішення у цій справі з урахуванням положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Таким чином, доводи апеляційної скарги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
		За приписами ст. 129 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», що також узгоджується зі змістом ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		У п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 р. зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
		Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Господарський суд Донецької області при розгляді скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» № 09-6/1505 від 01.10.2020 року (том 1, а.с. 145-148) дослідив в повному обсязі та надав законне обґрунтування наявності/відсутності у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов`язання з передачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу Господарського суду Донецької області по справі № 905/1035/14 від 28.04.2014 року, в контексті приписів ч.1 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», яка у повній мірі розповсюджується на ДП «ДВЕК», з огляду на його статус державного підприємства вугледобувної галузі.
		Водночас, виходячи зі статусу боржника державного підприємства, та стягувача особи приватного права, правовідносини з виконання наказу Господарського суду Донецької області по справі № 905/1035/14 від 28.04.2014 року в силу ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» підпадають під сферу регулювання означеного закону, що кореспондується з позитивними обов`язками України, що випливають зі статей 6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. та ст.1 Першого протоколу до неї.
		Крім того, в силу ч.1 ст. 4 вищевказаного Закону, його норми є спеціальними по відношенню до положень Закону України «Про виконавче провадження», отже підлягають пріоритетному застосуванню. 
		Таким чином, виходячи з характеру стягуваних коштів, положення п. 4 розділу 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не застосовується.
		Наразі, приписи ч.2 ст.4 вищевказаного Закону визнають самостійною та безумовною підставою для здійснення виконання за рахунок коштів, передбачених відповідними бюджетними програмами, невиконання рішення суду про стягнення коштів з державних підприємств протягом 6-ти місяців з моменту відкриття виконавчого провадження. 
		Такий висновок суду першої інстанції у повній мірі узгоджується із правовою позицією Верховного суду щодо застосування цієї норми матеріального права, викладеною в постанові від 12.03.2018р. у справі №908/2671/13.
		У даному випадку, жодних обставин переривання/призупинення перебігу вказаного строку означена спеціальна норма не передбачає, а міркування про можливість встановлення інших додаткових умов шляхом інтерпретації інших загальних норм законодавства є не тільки безпідставними, але й такими, що в порушення умов ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р., передбачали би непропорційне втручання в право «мирного володіння» стягувача не на підставі прямого припису закону, що відповідало б легітимній меті (суспільному інтересу).
		Частина 3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює правила відліку 10-ти денного строку для виконання державним виконавцем обов`язку з подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування, хоча прив`язує момент відліку такого строку до встановлення факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п.п.2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». 
		Проте, фразою «не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті» - шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, встановлює підпорядкованість/альтернативність цієї умови підставі, передбаченій ч.2 цієї статті.
		В свою чергу, висловлена Верховним судом у постанові від 04.05.2018 р. в межах справи №903/973/15 правова позиція довкола спеціальності (пріоритетності) у застосуванні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" в сфері підстав для зупинення виконавчого провадження у порівнянні із положеннями з цього приводу Закону України «Про виконавче провадження» жодною мірою не впливає на висновок відносно суті гарантованого стягувачу права, яке випливає із ч.2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Адже мова йде про два різні механізми виконання судового рішення: за рахунок активів боржника державного підприємства, що в силу запровадженого мораторію є дійсно неможливим; та за рахунок коштів державного бюджету, якщо впродовж визначеного граничного строку незалежно від причин держава в особі її органів примусового виконання судових рішень не спромоглася забезпечити задоволення визнаних судом вимог стягувача-особи приватного права.
		Аналіз ч.ч.2 та 3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в контексті визначеної в преамбулі мети його прийняття дає підстави для висновку про те, що не виконання в межах процедури примусового виконання згідно Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду зумовлює його виконанню за рахунок коштів, передбачених відповідною бюджетною програмою у випадках: встановлення державним виконавцем підстав для повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.п.2-4, 9 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», про що в частині випадків, передбачених п.п.2-4 згідно ч.2 ст.37 цього Закону повинен бути складений відповідний акт протягом 10-ти днів з моменту встановлення таких, але не пізніше 6-ти місяців з моменту відкриття виконавчого провадження; незалежно від наявності/відсутності підстав для повернення виконавчого документа процедура повинна бути ініційована державним виконавцем не пізніше 6-ти місяців з моменту відкриття виконавчого провадження.
		Судова колегія дійшла висновку, що позиція Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначена в апеляційній скарзі з трактування покладання можливості стягувача домогтися виконання судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства в залежність від обов`язковості наявності підстав для повернення виконавчого документа згідно п.п.2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» суперечить ч.2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яке не обмежується приписами ч.3 ст.4 цього Закону, а забезпечується процедурною регламентацією здійснення.
		Також, виходячи з загального строку невиконання грошового зобов`язання Державним підприємством «ДВЕК» перед ПАТ «Промінвестбанк» в межах виконавчого провадження, на ефективність якого впливає як закони, що приймаються державою, так і обставини знаходження активів боржника на тимчасово неконтрольованій території ,тобто причини, які в повному обсязі знаходяться в сфері компетенції держави, а не стягувача, не вбачається іншого легітимного варіанту забезпечення гарантій ст.ст. 6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. та запобігання висування вимог до держави України зі сторони стягувача за незабезпечення «прав мирного володіння» за ст.1 Першого протоколу в ЄСПЛ, окрім як в межах механізму, передбаченого ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», дотримання якого з боку органу виконання рішення цілком відповідає ч.2 ст.19 Конституції України.
		Оскільки, саме на виконавчу службу покладено обов`язок забезпечити ефективне та своєчасне виконання рішення суду, саме вона повинна виступати ініціатором застосування механізмів, направлених на задоволення вимог кредитора, права якого захищені судом. 
		За позицією суду, орган виконавчої служб не зміг вичинити всіх необхідних дій для виконання судового рішення протягом встановленого законом строку і примусове виконання рішення у цій справі має здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що прямо визначено частиною 2 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
		Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що встановлення державним виконавцем факту неможливості виконання рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження» через обмеження, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» і сплив шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 
		Враховуючи дату відкриття виконавчого провадження (19.09.2019), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що шестимісячний строк, в межах якого повинно було бути виконано рішення у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", закінчився. У зв`язку з чим примусове виконання цього рішення повинно було здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що прямо визначено у ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємств.
		Таким чином, господарський суд Донецької області дійшов правомірного висновку про задоволення скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово  інвестиційний банк».
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що подана Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
		У зв`язку із цим, ухвала господарського суду Донецької області від 12.10.2020 р. у справі №905/1035/14 відповідає вимогам законодавства, а тому повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14 залишити без задоволення.
		Ухвалу господарського суду Донецької області від 12.10.2020 року у справі №905/1035/14 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		У судовому засіданні 16.12.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
		Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2020 р. 
		 
		 
		Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
		 
		Суддя І.В. Зубченко 
		 
		Суддя Д.О. Попков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...