Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/1268/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2020.
Дата набрання законної сили: 10.12.2020
Номер судового провадження: 51-99км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017060080000485

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		10 грудня 2020 року
		м. Київ
		справа № 283/1268/17
		провадження № 51-99км20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		виправданого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170600800000485, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, частинами 1, 4 ст.358 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2018 року ОСОБА_7 виправдано:
		 за частинами 1, 4 ст. 358 КК у зв`язку з відсутністю у його діях складу вказаних кримінальних правопорушень;
		 за ч. 1 ст. 190 КК через недоведеність вчинення обвинуваченим цього кримінального правопорушення.
		Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачено у тому, що він 31 березня 2014 року, достовірно знаючи, що не має права на призначення соціальної допомоги, оскільки у його власності перебувають транспортні засоби, зокрема автомобіль «Mercedes Benz Sprinter 416 CDI» (державний номерний знак НОМЕР_1 , 2002 року випуску) та автомобіль MAN L 2000 (державний номерний знак НОМЕР_2 , 2003 року випуску) всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 01 червня 2000 року «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та абз. 4 п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250,шляхом обману умисно подав в Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради (далі  УСЗН) заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг та декларацію про доходи та майновий стан осіб від 31 березня 2014року, в розділі IV «Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)» якої власноручно вказав недостовірну інформацію про відсутність у його власності та володінні у його сім`ї вищевказаних транспортних засобів, що стало підставою для призначення УСЗН соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_7 у період з 01 березня по 31 серпня 2014 року і виплати коштів у сумі 15 064,56 грн.
		Крім того, згідно з пред`явленим обвинуваченням, 22 січня та 29 липня 2015 року ОСОБА_7 у приміщенні УСЗН (вул. Чорновола, 38-Б, у м. Малин), діючи, умисно, з корисливих мотивів, з метою повторного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям уніс неправдиві відомості в офіційні документи  заяви від 22 січня та 29 липня 2015 року про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг (бланк заяви затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22 лютого 2012 року № 96) і бланк декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, в якихвласноручно вказав (у розділі IV «Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей») недостовірну інформацію про відсутність у його власності та володінні у його сім`ї транспортних засобів, тим самим підробивши вищевказані заяву та декларацію, які є офіційними документами, і подав працівнику відділу субсидій та допомог завідомо підроблені повторно офіційні документи. На підставі цих документів УСЗН прийняло рішення про призначення та виплату соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_7 у період з 01 січня по 30 червня 2015 року в сумі 14 606,88 грн, а також у період із 01 липня по 31 грудня 2015 року в сумі 26 008,46 грн. Своїми діями ОСОБА_7 заподіяв державному бюджету матеріального збитку на загальну суму 55 679,90 грн.
		Наведені дії  ОСОБА_7 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.1 ст. 190 КК як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ч.1 ст.358 КК  як підроблення офіційного документа, який видається особою, що має право посвідчувати такий документ, і який надає право, з метою використання його підроблювачем; за ч. 4 ст. 358 КК  як використання завідомо підробленого документа.
		За наслідками розгляду кримінального провадження місцевий суд виправдав ОСОБА_7  за частинами 1, 4 ст. 358 КК, мотивуючи тим, що заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, а також декларації про доходи ы майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, які написані ОСОБА_7 31 березня 2014 року, 22 січня та 29 липня 2015 року і в які він вніс неправдиві відомості, не підпадають під критерії офіційного документа. Крім того, з приводу обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК, то суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не встановила потерпілого в цьому кримінальному провадженні, а тому виправдав останнього.
		Житомирський апеляційний суд ухвалою від 08 жовтня 2019 року залишив вирок місцевого суду беззмін, а апеляційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо  ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Суть доводів прокурора зводиться до того, що суд не дав належної оцінки сукупності зібраних у справі доказів, що підтверджують винуватість  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не навів мотивів, з яких відкинув ці докази, та не зазначив у рішенні достатніх підстав для ухвалення виправдувального вироку. Вказує на те, що під час розгляду провадження цей суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про відкриття в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) стороні захисту матеріалів, які підтверджують факт виплати ОСОБА_7 державної соціально допомоги з березня по грудень 2015 року, отриманих згідно з ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 13 липня 2018 року, чим було обмежено прокурора в реалізації процесуальних прав та порушено принцип рівності сторін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не зважив на допущені порушення норм права, не дослідив наданих стороною обвинувачення доказів, не зазначив переконливих аргументів на спростування доводів у скарзі прокурора та достатніх мотивів для залишення без зміни вироку суду першої інстанції, постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 419 КПК. 
		На вказану касаційну скаргу захисник виправданого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_6 подав письмові заперечення, в яких, наводячи аргументи, стверджує про безпідставність касаційних вимог прокурора, а тому просить залишити оспорювані судові рішення без змін, а касаційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення, просив скасувати скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Виправданий ОСОБА_7  та його захисник ОСОБА_6 , які узяли участь у судовому засіданні у режимі відеоконференція, заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили вирок та ухвалу залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. 
		На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту розгляду, суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані судові рішення, а при здійсненні перегляду виходить з обставин, установлених судами нижчого рівня.
		Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурора, суть наведених у них доводів фактично зводиться до неналежної оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, що, по суті, стосується невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтями 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		Доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були допущені судами обох інстанцій та призвели до незаконного виправдання ОСОБА_7 ч. 1 ст. 190, за частинами 1, 4 ст. 358 КК, є необґрунтованими з огляду на таке.
		Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу.
		В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
		Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався.
		У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження Суд установив, що місцевий суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей 85, 86, 94 КПК зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, а саме дослідив:
		 показання виправданого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; 
		 фактичні дані, що містяться: у протоколі тимчасового доступу до речей ідокументів та їх вилучення від 09 червня 2017 року, у протоколі огляду предметів  особової справи № 488640 щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_7 , у копіях договорів дарування автомобілів від 30 листопада 2015 року, в довідці Обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги від 09 лютого 2017 року, в акті ревізії управління північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області № 04-10/02 від 15 лютого 2017 року ревізії законності призначення, нарахування та виплати усіх видів соціальних допомоги, пільг, субсидій та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради, за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2016 року, а також у особовій справі № 488640 одержувача допомоги ОСОБА_7 , і дійшов правильного висновку, що стороною обвинувачення не надано доказів, які би свідчили про вчинення інкримінованих ОСОБА_7 суспільно небезпечних діянь.
		Усупереч твердженням прокурора в касаційній скарзі, суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись статтями 93, 98, 99 КПК, навели у своїх рішеннях переконливі мотиви, чому не взяли до уваги даних в особовій справи № 488640 одержувача допомоги ОСОБА_7 , визнавши їх вмотивовано недопустимими доказами у зв`язку з тим, що дозвіл слідчого судді на тимчасовий доступ до речей і документів від 08 червня 2017 року надавався в іншому кримінальному провадженні, а також через порушення норм процесуального закону щодо правил опечатування речових доказів.
		Стосовно висновків суду в частині виправдання ОСОБА_7  за ч. 1 ст.190 КК через недоведеність вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
		Зокрема, виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК через недоведеність вчинення ним інкримінованого злочину, суд виходив з того, що об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман як злочинний спосіб може полягати у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей (активний обман) та/або приховуванні певних обставин, якщо в особи є обов`язок повідомити про них (пасивний обман). Обман під час шахрайства застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
		При цьому, мотивуючи свої висновки, суд послався на те, що безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ обвинуваченому і добровільність дій потерпілого під впливом обману чи зловживання довірою з боку обвинуваченого є обов`язковою ознакою шахрайства.
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування не встановлено потерпілого в цьому кримінальному провадженні, оскількипрокурором не зазначено, кого саме шахрайськими діями обманув ОСОБА_7 .
		На думку Верховного Суду, такий висновок суду достатньо мотивований і ґрунтуються на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку.
		Щодо висновків суду про виправдання ОСОБА_7  за частинами 1, 4 ст.358 КК у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінальних правопорушень.
		Мотивуючи своє рішення про виправдання  ОСОБА_7  через відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, суд першої зазначив, що ОСОБА_7 працював провідником пасажирського вагона ДТГО «Південнно-Західна Залізниця», вагонної дільниці станції «Київ-Пасажирський», та відповідно до наказів від 19 серпня 2011 року № 1760, 02 липня 2013 року № 260 і від 20липня 2015 року № 4480 про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років перебував у відпустці з 19 серпня 2011 року на час розгляду справи місцевим судом. Також суд послався на той факт, що ОСОБА_7 законом не надано права у зв`язку з його професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складаються з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
		З огляду на це суд, належним чином дослідивши в судовому засіданні докази у кримінальному провадженні, зокрема заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, а також декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, написані ОСОБА_7 31 березня 2014 року, 22 січня та 29 липня 2015 року, в які ним було внесено неправдиві відомості про майновий стан, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані документи не є офіційними, оскільки не відповідають вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК.
		За наведених обставин висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_7  складу злочинів, передбачених частинами 1, 4 ст. 358 КК, є правомірним, ґрунтується на правильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, а доводи прокурора про протилежне є непереконливими.
		Не погодившись із виправдувальним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив апеляційний суд скасувати оспорюване судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в межах, визначених ст. 404 КПК, і встановленому ст. 405 цього Кодексу порядку, ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, які за змістом є аналогічними доводам у касаційній скарзі і, зважаючи на відсутність підстав, передбачених ст. 415 КПК, належним чином умотивувавши своє рішення, вирок залишив без змін, а заявлені апеляційні вимоги визнав необґрунтованими. 
		Зокрема, апеляційний суд, спростовуючи доводи прокурора про обмеження судом сторони обвинувачення в реалізації процесуальних повноважень та порушення принципу рівності, у своєму рішенні зазначив, що 13 липня 2018року суд задовольнив клопотання прокурора ОСОБА_16 про необхідність надати доручення слідчому щодо тимчасового доступу до виплатних відомостей, що підтверджують факт виплат соціальної допомоги ОСОБА_7 .
		Разом з тим, за ухвалою суду на начальника СВ Малинського ВП Коростишівського ВП ГУНП Житомирській області ОСОБА_17 покладено виконання судового доручення та надано йому тимчасовий доступ до виплатних відомостей, що підтверджують факт виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченому громадянину ОСОБА_7 за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року і знаходяться в Центрі поштового зв`язку № 2 Житомирської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» з можливістю їх вилучення. Було визначено судове доручення виконати до 08 серпня 2018 року. Постановлено після виконання судового доручення постановлено подати до Коростишівської місцевої прокуратури матеріали, здобуті під час виконання доручення, для дотримання вимог 333 КПК, а саме надання доступу до матеріалів, отриманих внаслідок виконання доручення суду, учасникам судового провадження в порядку, передбаченомуст. 290 цього Кодексу та з подальшим наданням цих документів суду.
		Надалі ухвалою місцевого суду від 14 серпня 2018 року було продовжено термін виконання судового доручення до вересня цього ж року.
		05 вересня 2018 року в судовому засіданні головуючий повідомив про надходження до суду матеріалів щодо виконання судового доручення та з`ясував у прокурора, чи виконані вимогист. 290 КПК. Разом з тим прокурор зазначила, що вимог ст. 290 КПК не виконано, і пояснила суду, що з приводу невиконання доручення надати пояснень не може, бо обставини стали відомі безпосередньо в судовому засіданні.
		З огляду на те, що вимоги вказаної ухвали про виконання судового доручення, якою встановлено граничний строк її здійснення до 01 вересня 2018 року, не виконані, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги відомості про отримання соціальної допомоги, що містяться в них, як докази через порушення вимог ст. 290 КПК.
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував докази, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, і дійшов правильного висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, а також про відсутність у його діях складу злочинів, передбачених частинами 1, 4 ст. 358 КК.
		З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується іВерховний Суд, не вбачаючи підставвважати їх сумнівними чи необґрунтованими.
		Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей370,419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керували, постановляючи рішення.
		Наведені в касаційній скарзі прокурора доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях,про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, і не ставлять під сумнів їх законність.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судових рішень, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
		Тому подану касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2018року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7  залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...