Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/23994/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2020. Зареєстровано: 18.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2020.

Номер судового провадження: 2-9803/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/23994/20-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 грудня 2020 року Печерський  районний суд м. Києва 
		в  складі:  головуючого -  судді Литвинової І. В.,
		при  секретарі судових засідань Винник С. М.,
		за участі:
		представника позивача Лавріненко Т. М., представника відповідача Буцмак А. Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Київської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Позиція сторін у справі.
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з Державної казначейської служби за рахунок коштів державного бюджету грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 000, 00 грн, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
		Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 29 березня 2018 року по 20 березня 2019 року, з них 4 дні був позбавлений волі - перебував під вартою з 29 березня 2018 року до 02 квітня 2018 року.
		Під час досудового розслідування позивач зазнав значних душевних страждань, втратив свою ділову репутацію, відбулись негативні зміни у особистому житті, він є публічною особою, займається громадською та політичною діяльністю, має велике коло спілкування, і незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності та опублікування низки статей негативного змісту про позивача суттєво вплинула на ставлення до нього друзів, знайомих та партнерів, підірвала його авторитет та статус добропорядної, добросовісної, чесної, гідної людини, яка має бездоганну ділову репутацію. Позивач змушений був докладати значних зусиль для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації, чим безумовно завдано додаткових душевних страждань позивачу.
		Відповідачем Прокуратурою Київської області у відзиві позов не визнано, зазначено, що позивачем не наведено доказів на підтвердження моральних страждань, інших негативних явищ, переживань тощо, доводи про стягнення саме 10 000 000, 00 грн фактично не обґрунтовані, позивач при визначені розміру заподіяної моральної шкоди безпідставно завищив суму стягнення у порівнянні із розміром, визначеним у ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до безпосередніх повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди без доведення факту її реального заподіяння. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не має призводити до її збагачення. Події щодо ходу досудового розслідування саме цього кримінального провадження набули значного суспільного резонансу, з огляду на що керівництвом прокуратури Київської області і Головного управління Національної поліції у Київській області проведено брифінг, у межах якого висвітлено подробиці досудового розслідування кримінального провадження. При цьому прокуратурою Київської області не порушено сутність і зміст презумпції невинуватості позивача.
		У відповіді на відзив Прокуратури Київської області стороною позивача зазначено, що ухвалою слідчого судді від 31 березня 2018 року, якою задоволено клопотання про застосування відносно позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також було і покладено обов`язки, у разі внесення застави, зокрема не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорт) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, чим було обмежено його можливість виїзду за кордон для відвідування спеціалізованих закладів лікування, які є життєво необхідними для позивача, у зв`язку із станом його здоров`я. Крім того, слідчий неодноразово відмовляв позивачу у поїздках з метою оздоровлення навіть в межах України, що беззаперечно свідчить про обмеження прав позивача оздоровлення та введення суду в оману щодо обставин справи. В оприлюдненій статті прокуратурою області розповсюджено інформацію про факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні та повідомлення про підозру 7 особам, без зазначення їхніх повних імен, інших відомостей, які б дали змогу ідентифікувати підозрюваних. Разом з тим, в цей же період у низці ЗМІ з`явилися статті негативного змісту про сімох викрадачів майна ДП «Радіопередавальний центр» із значенням прізвища, посади позивача та інших осіб, що безумовно спричинило моральну шкоду, яка полягає у душевних хвилюваннях, постійній напрузі та мало наслідком зіпсовану ділову репутацію позивача, який є керівником декількох підприємств, адвокатом та має широке коло спілкування. Такі події призвели до погіршення / позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок, бажань, відбулося погіршення відносин з оточуючими людьми, настали інші негативні наслідки морального характеру. Ймовірна причетність позивача до кримінальних проваджень мало значний публічний інтерес та в один момент зганьбило його честь та гідність і завдало непоправної шкоди престижу та ділової репутації.
		Відповідач Державна казначейська служба України подала відзив на позов, в якому позов не визнано, вказано, що жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу не завдало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану діями інших суб`єктів. У позовній заяві відсутні відомості щодо заподіяння позивачу страждання у визначеному ним розмірі.
		У відповіді на відзив Державної казначейської служби України стороною позивача зазначено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Затримання, отримання повідомлення про підозру та взяття під варту позивача призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави. Тримання під вартою позивача в умовах Київського слідчого ізолятора при наявності в останнього хронічних захворювань могло стати для нього летальним. За відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили, щодо ОСОБА_1 прокурор ОСОБА_10, а також начальник СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 під час спільного брифінгу поширили щодо позивача інформацію, яка порушує його особисте немайнове право, а саме те, що він є зловмисником, причетним до незаконного привласнення земельної ділянки ДП «Радіопередавальний центр», площею понад 115 га в м. Бровари, вартістю майже 120 млн грн, що значно знизило рівень довіри виборців до ОСОБА_1 як до кандидата у народні депутати України. Обмеження суду як заборона відлучатися ОСОБА_1 за межі Київської області негативно вплинуло на господарську діяльність ТОВ «Гільдія права», директором якої є позивач. Незаконне кримінальне переслідування викликало в нього тривалий емоційний стрес, відчуття приниження та страху за майбутнє, внаслідок чого погіршився стан здоров`я. 
		ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
		09 червня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		15 червня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі у загальному порядку /т. ІІ а. с. 15-16/.
		03 серпня 2020 року від Прокуратури Київської області до суду надійшов відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнано /т. ІІ а. с. 18-32/.
		31 серпня 2020 року до суду надійшов відзив на позов відповідача Державної казначейської служби України, у якому відповідач не визнав позовні вимоги, а також представник у відзиві просив справу слухати за відсутності сторони відповідача /т. ІІ а. с. 34-40/.
		14 вересня 2020 року представником позивача подано відповіді на відзив Прокуратури Київської області та на відзив Державної казначейської служби України /т. ІІ а. с. 41-50, 51-65/.
		16 вересня 2020 року ухвалою судді закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті /т. ІІ а. с. 67/.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав позов і просив задовольнити його у повному обсязі.
		Представник відповідача Прокуратури Київської області у судовому засіданні заперечував проти задоволення, посилаючись на доводи у відзиві на позов.
		Від відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання представник не з`явився, будучи повідомленим належним чином, про причини неявки не повідомив суд, заяви з процесуальних питань не надходили.
		Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача і заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
		ІІІ. Фактичні обставини справи.
		Позивач є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія Права», засновником та керівником Громадської організації «Правозахист плюс», одружений, на його утриманні перебували на час подій: дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 та неповнолітня донька ОСОБА_4 /т. І а. с. 203-204, 205-215, 216/.
		Також позивач має І групу інвалідності підгрупи «Б» з 12 квітня 2018 року довічно за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою МОЗ України до акту огляду медико- соціальною експертною комісією серії АВ №1048446 від 12 квітня 2018 року, та індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 624 від 12 квітня 2018 року /т. ІІ а. с. 2, 3, 4-7/.
		У позивача ОСОБА_1 встановлено низку захворювань, зокрема, полікістоз нирок, яке є хронічним захворюванням нирок 5 стадії, для лікування такого захворювання потрібне специфічне дороговартісне лікування, консультації та нагляд лікаря-нефролога, яке необхідно здійснювати у спеціалізованих відділеннях для лікування пацієнтів з таким захворюванням. У місті Києві таке лікування пацієнти можуть отримати лише у таких медичних закладах як Київська міська клінічна лікарня № 3, Олександрівська клінічна лікарня м. Києва, а також Інститут трансплантології та Інститут нефрології. Він потребує щадного рухового режиму, уникнення вживання певних продуктів харчування та місць скупчення людей.
		Слідчим управлінням ГУ НП в Київській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, про підозру у вчиненні яких 29 березня 2018 року повідомлено ОСОБА_1 /т. І а. с. 111-161/.
		Процесуальне керівництво даного кримінального провадження супроводжувала Прокуратура Київської області.
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського району м. Києва Бобровника О. В. від 23 березня 2018 року у справі № 760/7713/18 прокурору відділу прокуратури Київської області Кузьо Н. В., іншим прокурорам групи прокурорів, слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні за участю працівників ГУ БКОЗ СБ України із залученням підрозділів спеціального призначення, в рамках вказаного досудового розслідування, надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні, що використовується АО «Гільдія права», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_5, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення, відшукування, вилучення оригіналів та/або копій документів щодо списання майна ДП «Радіопередавальний центр»; оригіналів та/або копій документів щодо укладення правочинів із майном ДП «Радіопередавальний центр»; оригіналів та/або копій проектної документації на земельні ділянки та об`єкти нерухомості ДП «Радіопередавальний центр»; оригіналів та /або копій щодо основних засобів ДП «Радіопередавальний центр»; оригіналів та/або копій листування між ДП «Радіопередавальний центр», Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення України; носіїв інформації що містять відомості про злочин, у виді записних книжок, чорнових записів, документів, мобільних телефонів, комп`ютерної техніки, накопичувачів інформації, інших речей та документів, що мають значення для досудового розслідування кримінального провадження /т. І а. с. 22-24/.
		29 березня 2018 року у приміщенні, яке орендує ТОВ «Гільдія Права» за адресою: АДРЕСА_5, на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 23 березня 2018 року у справі № 760/7713/18, було проведено обшук, під час якого були вилучені речі та документи, не віднесені до кола відшукуваних, зокрема і такі, що містять адвокатську таємницю-робочі папки по справах клієнтів, адвокатські досьє, документи і матеріали судових справ клієнтів, а також інші не вказані в ухвалі речі і документ, що підтверджуються протоколом обшуку від 29 березня 2018 року /т. І а. с. 25-59/.
		Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С. М. від 14 березня 2018 року у справі № 359/1846/18 прокурору відділу прокуратури Київської області Кузьо Н. В., іншим прокурорам групи прокурорів, слідчим с/г у кримінальному провадженні за участю працівників ГУ БКОЗ СБ України із залученням підрозділів спеціально призначення надано дозвіл у кримінальному провадженні ЄРДР №12014110130000360 від 29 січня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, на проведення обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в приміщенні квартири, за адресою: АДРЕСА_1 /т. І а. с. 60-64, 102-106/.
		За вказаною адресою зареєстровані, проживають, що підтверджується копіями паспортів, та знаходились безпосередньо під час обшуку батьки дружини ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_7 є батьком дружини позивача - ОСОБА_3 , ОСОБА_8 є її матір`ю /т. І а. с. 77-80/.
		29 березня 2018 року у ході проведення обшуку у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , були вилучені речі та документи, що належали батькам ОСОБА_3 на праві власності, зокрема, ноутбук «ASUS» /т. І а. с. 65-71/.
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва Фоміна В. А. від 19 березня 2018 року у справі № 760/7075/18 прокурору відділу прокуратури Київської області Кузьо Н. В., іншим прокурорам групи прокурорів, надано дозвіл у кримінальному провадженні ЄРДР №12014110130000360 від 29 січня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 у домоволодінні, в тому числі жилих та нежилих приміщеннях, за адресою: АДРЕСА_2 /т. І а. с. 96/.
		29 березня 2018 року у ході проведення обшуку у домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 - відомостей та документів які стосуються Державного підприємства «Радіопередавальний центр» виявлено, та вилучено не було, при чому були присутні рідні сім`ї позивача /т. І а. с. 84-89/.
		Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С. М. від 14 березня 2018 року у справі № 359/1853/18 прокурору відділу прокуратури Київської області Кузьо Н. В., іншим прокурорам групи прокурорів, надано дозвіл у кримінальному провадженні ЄРДР №12014110130000360 від 14 березня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 /т. І а. с. 97-101/.
		29 березня 2018 року у ході проведення обшуку у домоволодінні за адресою АДРЕСА_3 , були вилучені речі та документи, не віднесені до кола відшукуваних, зокрема, особистий телефон ОСОБА_1 марки «Iphone 7». Також слід зазначити, що під час обшуку були присутні дружина та діти ОСОБА_1 /т. І а. с. 90-95/.
		Разом з тим, 29 березня 2018 року, о 09:28 год., під час обшуку у вказаній квартирі, слідчим СУ ГУНП в Київській області ст. лейтенантом поліції Бруссо К. М. у порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом затримання /т. І а. с. 107-110/.
		29 березня 2018 року, 11:22 год., старший слідчий СУ ГУНП у Київській області Слончак Д. О. повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255,ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 ,ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України /т. І а. с. 111-161/.
		30 березня 2018 року о 00:20 год. ОСОБА_1 був доставлений та поміщений до ізолятора тимчасового тримання № 5 ГУНП у Київській області та утримувався по 02 квітня 2018 року 12:10 год., що підтверджується довідкою ізолятора тимчасового тримання № 5 ГУНП у Київській області /т. І а. с. 162, 163/.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2018 року Антонюк М. С. (№ 761/11472/18) було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області Слончака Д. О. та обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 травня 2018 року; визначено заставу у розмірі 1 762 000, 00 грн та покладено додаткові обов`язки, передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України: прибувати до слідчих СУ ГУНП в Київській області, групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатись за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування із свідками до завершення досудового розслідування, строк дії ухвали про тримання під вартою визначено до 26 травня 2018 року /т. І а. с. 164-170/.
		02 квітня 2018 року позивача було доставлено до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» та цього ж дня звільнено з-під варти на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 31 березня 2018 року - під заставу, що підтверджується довідкою ДУ «Київський слідчий ізолятор» № 08/151-19Г-161 від 18 жовтня 2019 року /т. І а. с. 172/. 
		30 травня 2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/19452/18, клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області Кузьо Н. В. про продовження строку дії обов`язків покладених на ОСОБА_1 задоволено частково, продовжено до 25 липня 2018 року строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, а саме: повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування із свідками до завершення досудового розслідування /т. І а. с. 173-179/.
		Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року у справі № 760/19428/18 в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ДФС у Київській області Кашаріної B. C., погодженого прокурором прокуратури Київської області Потолочною А. І., про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року, - було відмовлено /т. І а. с. 181-182/.
		Таким чином, у період з 02 квітня 2018 року по 01 серпня 2018 року, тобто 120 днів, на ОСОБА_1 було покладено низку обов`язків, що суттєво обмежували його звичний спосіб життя, соціальні контакти, та можливість виїзду за кордон для відвідання спеціалізованих закладів лікування, які є життєво необхідними для позивача, у зв`язку з його станом здоров`я.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі № 761/12107/18 на майно ОСОБА_1 було накладено арешт /т І а. с. 183-187/.
		20 березня 2019 року постановою процесуального керівника. Генеральною прокуратурою України у кримінальному провадженні кримінальне провадження № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року у частині підозри ОСОБА_1 та інших осіб у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст.209 КК України закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати /т. І а. с. 189-197/.
		27 березня 2019 року постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України про закриття провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України прийнято рішення про закриття кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 12014110130000360, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених даними статтями /т. І а. с. 198-202/.
		Під час перебування під слідством у кримінальному провадженні № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року у засобах масової інформації та на різних Інтернет-ресурсах було опубліковано низку статей негативного характеру про позивача як кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 209, висунутого політичною партією ВО »Батьківщина», зокрема: 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 - «ІНФОРМАЦІЯ_3», опублікована на сторінці Інтернет-агентства «Українські національні новини» /т. І а. с./,
		ІНФОРМАЦІЯ_4 - «ІНФОРМАЦІЯ_5», опублікована на сторінці Інтернет-агентства «Українські національні новини».
		Прокурор Київської області - ОСОБА_10 , а також начальник СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_2 під час спільного брифінгу поширили щодо ОСОБА_1 інформацію, яка порушує його особисте немайнове право, а саме те, що він є зловмисником, причетним до незаконного привласнення земельної ділянки ДП «Радіопередавальний центр» площею понад 115 га в м. Бровари вартістю майже 120 млн грн - ІНФОРМАЦІЯ_6.
		У ЗМІ з`являлись публікації, в яких позивач був названий лідером організованого злочинного угрупування, яким вчинено низку тяжких кримінальних правопорушень:
		ІНФОРМАЦІЯ_7;
		ІНФОРМАЦІЯ_8.
		Відповідно до постанови Центральної виборчої комісії від 24 червня 2019 року № 1217 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати, висунутих політичною партією Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_1 було зареєстровано кандидатом в народні депутати України в межах Чернігівської області, одномандатний виборчий округ № 209 /т. ІІ а. с. 8, 9, 10-11/.
		ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
		Згідно з частиною першою статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Викладене також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, а саме у пункті 83 рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Шагін проти України» суд наголосив на тому, що пункт 2 статті 6 Конвенції не може завадити відпові дним органам інформувати громадськість про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості.
		Також у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 2008 року у справі «Хужин та інші проти Росії» суд зробив висновок про те, що презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 1995 року у справі «Аллєн де Рібемон проти Франції»),
		У пунктах 230-232 рішення Європейського суду з прав людини від 04 липня 2019 року у справі «Корбан проти України» суд наголосив, що стаття 6 § 2 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (пункт 19 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2016 року у справі «Турьєв проти Росії»),
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		Згідно з частинами першою та другою статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Відповідно до частини п`ятої ст. 9, частини шостої ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
		У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
		Щодо тлумачення категорії «перебування під слідством та судом»
		За приписами пункту 14 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
		У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення -  у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
		На підставі системного аналізу наведених норм прав суд дійшов переконання, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи від 29 березня 2018 року до 20 березня 2019 року, тобто з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до закриття кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Моральна шкода підлягає майновому відшкодуванню з обрахуванням відповідно до тривалості періоду такого незаконного перебування під слідством та судом з обов`язковою прив`язкою до мінімального розміру заробітної плати, оскільки це передбачено законом.
		Період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи від 29 березня 2018 року до 20 березня 2019 року (11 місяців 19 днів), тобто з моменту затримання та вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до закриття кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Щодо оцінки обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди
		Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.
		На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
		Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року).
		За приписами частин п`ятої, шостої статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Суд визнає доведеними позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди за період з 29 березня 2018 року до 20 березня 2019 року, адже очевидним є той факт, що затримання, отримання повідомлення про підозру та взяття під варту особи призводить до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Суд знаходить аргументованими доводи сторони позивача про те, що такі події призвели до погіршення / позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
		Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
		Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
		Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 04 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 04 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 04 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;
		Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Вимоги частин 2 та 3 статті 23 Цивільного кодексу України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
		Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Таким чином мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, гарантований державою, за 4 дні становить 20 000, 00 грн (5 000, 00 грн х 4 днів). Такий розмір не є граничним.
		Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під вартою, суд застосовує правило частини третьої статті 13 Закону, та визначає розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн.
		Такий висновок суду відповідає аналогічним правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18).
		Суд, застосовуючи загальні правила статей 23, 1167 Цивільного кодексу України, виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також виходячи з співмірності заявлених вимог тим стражданням, яких зазнав позивач у період з 29 березня 2018 року до 20 березня 2019 року, приходить до висновку про доведений розмір спричиненої йому моральної шкоди у сумі 1 980 000, 00 грн.
		Щодо суб`єктного складу учасників судового розгляду
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
		Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.
		При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
		Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
		Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок -  це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
		Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
		Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Із системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави у цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.
		Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.
		Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/11706/15-ц, провадження № 61-13907св18 та від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, провадження № 61-34251св18.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського  суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
		На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись 
		ст. ст. 3, 8, 21, 24, 34, 55, 56, 62, 129, 129-1 Конституції України, 
		ст. ст. 1-23, 1167, Цивільного кодексу України,
		ст. ст. 1-13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,
		ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Київської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, задовольнити частково.
		Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію моральної шкоди у сумі 2 000 000, 00 грн шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складене 15 грудня 2020 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                             І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...