Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 664/2854/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2020. Зареєстровано: 18.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2020.
Дата набрання законної сили: 14.12.2020
Номер судового провадження: 22-ц/819/1619/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Єдиний унікальний номер справи: 664/2854/17 Головуючий в І інстанції: Прохоренко В.В.
		Номер провадження: №22-ц/819/1619/20 Доповідач: Майданік В.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14грудня 2020року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		 
		головуючого     Майданіка В.В.
		суддів:            Кутурланової О.В.,
		               Орловської Н.В.
		секретар        Сікора О.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Мурашкіна Андрія Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 липня 2020 року, у складі судді Прохоренко В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (третя особа  Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області) про зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		   14 грудня 2017 року  ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до Цюрупинського районного суду Херсонської області з позовом до Олешківського районного сектору ДМС України у Херсонській області,  ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , в якому просили:
		--- визнати незаконними дії Олешківського районного сектору ДМС України у Херсонській області щодо зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ;
		--- зобов`язати  ОСОБА_1 , ОСОБА_6 згідно діючого законодавства надати їм житлове приміщення, рівноцінне наданому їх сім`ї приміщенню, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 (раніше  131а), кв. ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		   Позов обґрунтований наступним.
		З 28.12.1993року ОСОБА_2 працював в НПЧ № 24 УПО МВС Херсонської області, що підтверджується трудовою книжкою, виданою 27.07.1987 року на його ім`я. 
		У зв`язку з поданою ОСОБА_7 заявою їх сім`ї, до складу якої входив він, дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_8 , 1994р.н. була надана 3-кімнатна квартира АДРЕСА_3 (раніше  131а). 
		Наявність житлових приміщень за вказаною адресою підтверджується типовим проектом 164-08/80 пожежного депо на 4 автомобілі для міст та робітничих селищ з житловими приміщеннями.
		У 1998 році їх сім`я була зареєстрована у вказаній квартирі, з 2004 року також дочка ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Даний факт підтверджується їх паспортами, а також списком мешканців, зареєстрованих за вказаною адресою, складеним Цюрупинським міським комунальним підприємством "ККП" № 126 від 11.04.2006 року, карткою форми № 16.
		З моменту вселення у вказане житлове приміщення вони сплачували комунальні платежі, в том числі, за централізоване опалення та плату за користуванням житлом, здійснювали ремонт жилого приміщення. Іншого житла їх сім`я не має, що підтверджується довідкою КП "ХБТІ" ХОР від 20.07.2016 року.
		11.04.2006 року вони надали згоду Цюрупинській міській раді Херсонської області на приватизацію об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , за умови надання рівноцінної житлової площі в межах м. Цюрупинська згідно діючого законодавства, що підтверджується їх заявою від 11.04.2006 року, зареєстрованою виконавчим комітетом Цюрупинської міської ради Херсонської області 12.04.2006 року за № 589. 
		У 2007 році їм стало відомо, що рішенням ІХ сесії ХХІV скликання Цюрупинської міської ради Херсонської області № 136 від 13.12.2002 року "Про зміну цільового призначення будівлі колишньої пожежної частини ППЧ-24 на будівлю адміністративно-виробничого корпусу" було змінено статус житлових приміщень, які були надані їм.
		18.08.2005 року виконавчим комітетом Цюрупинської міської ради Херсонської області на підставі рішення № 149 від 20.07.2005 року видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю адміністративно-виробничого корпусу за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я територіальної громади в особі Цюрупинської міської ради Херсонської області.
		21.04.2006 року територіальна громада в особі Цюрупинської міської ради Херсонської області продала нежитлову будівлю адміністративно-виробничого корпусу з будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , ПП "Торговий дім "Союз", що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.04.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Цюрупинського нотаріального округу Херсонської області.
		Згідно п.11 цього договору покупець зобов`язується дотримуватися вимог чинного законодавства України щодо прав мешканців нерухомого майна згідно переліку сімей №126, виданого Цюрупинським міським підприємством "Комбінат комунальних підприємств" 11 квітня 2006 року, та надати рівноцінну нову площу кожній вказаній сім`ї і в межах міста Цюрупинська.
		Відповідно до ухвали Господарського суду Херсонської області від 12.03.2007 року ПП "Торговий дім "Союз" відступило права та обов`язки покупця за вказаним договором купівлі-продажу та передало у власність ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів" ("СІПІ") нежитлову будівлю адміністративно-виробничого корпусу з будівлями і спорудами за вказаною адресою.
		ТОВ "СІПІ" гарантувало, що при укладанні наступного договору купівлі-продажу вказаної будівлі, в цей договір буде включено пункт, однаковий за змістом пункту 11 договору купівлі-продажу від 21.04.2006 року, укладеного між ПП "Торговий дім "Союз" та Цюрупинською міською радою, що підтверджується листом ТОВ "СІПІ" від 02.09.2015 року на ім`я Цюрупинської міської ради.
		В 2014 році вони були змушені виселитися із займаного ними приміщення в орендоване житло у зв`язку з неможливістю проживати в ньому з маленькою дитиною, оскільки в будівлі було відсутнє теплопостачання та водопостачання, а в 2014 році було припинено і електропостачання. 
		На теперішній час вони мешкають в дачному будинку знайомих, потрапити до квартири, яку раніше займали, не можуть, хоча в ній знаходяться їхні меблі та речі.
		У квітні 2016 році ОСОБА_4 стало відомо, що він та його сім`я знята з реєстраційного обліку за адресою спірного приміщення.
		Із повідомлення Цюрупинського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Херсонській області № 30/687 від 08.04.2016 року вбачається, що зняття з реєстрації місця проживання його сім`ї здійснено 29.10.2015 року на підставі заяви власника будинку від 12.10.2015 року та наданих документів. Зняття з реєстраційного обліку вважають незаконним, оскільки відбулось без їх відома та без рішення суду про визнання їх такими, що втратили право користування приміщенням.
		На теперішній час вказаний об`єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , відповідачам у даній справі, що підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 94715820, сформованою 16.08.2017 року. 
		Вони неодноразово зверталися до власників вказаної будівлі з вимогою надати житло їх сім`ї замість квартири, яку вони займали раніше, але отримували відповідь про те, що умови договору купівлі-продажу про дотримання вимог чинного законодавства України щодо прав мешканців виконуються, проводиться робота з вирішення даного питання.
		Даний факт підтверджується повідомленнями від 24.08.2016 року, від 04.05.2017 року.
		Враховуючи, що до теперішнього часу житло їх сім`ї не надано, пославшись на ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.47 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ч.3 ст.9 ЖК України, позивачі просили задовольнити їх позовні вимоги.
		 
		Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04.01.2018 року:
		--- було відмовлено позивачам у відкритті провадження за вимогою до Олешківського районного сектору ДМС України у Херсонській області про визнання незаконними дій щодо зняття позивачів з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 (раніше  131а), кв. ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		--- було передано на розгляд за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області позовну заяву позивачів до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про зобов`язання надати позивачам житлове приміщення, рівноцінне наданому сім`ї позивачів приміщенню, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 (раніше  131а), кв.10.
		 
		Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.03.2018 року було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про зобов`язання надати житлове приміщення, рівноцінне наданому сім`ї приміщенню, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
		   Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.05.2018 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області.
		 
		У своєму поданому 15.08.2018 року до суду першої інстанції поясненні ОСОБА_10 , діюча від імені Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, просила врахувати зазначену нею інформацію та розглядати справу без участі представника УДМС. При цьому вказала, що ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04.01.2018 року у цій справі було відмовлено позивачам у відкритті провадження за вимогою до Олешківського районного сектору ДМС України у Херсонській області про визнання незаконними дій щодо зняття позивачів з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Суд прийшов до такого висновку, оскільки ця позовна вимога є вимогою розглянути публічно-правовий спір з суб`єктом владних повноважень і ця вимога не є похідною від вимоги щодо зобов`язання відповідачів  ОСОБА_1 , ОСОБА_6 надати позивачам житлове приміщення, рівноцінне наданому сім`ї позивачів приміщенню, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а тому розгляд цієї вимоги в порядку цивільного судочинства не допускається.
		 
		13 липня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції письмові пояснення відповідно до п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України, при цьому було зазначено, що вказані пояснення є текстом його виступу, який би він виголосив у разі явки в судове засідання.
		Відповідно до вказаних пояснень позов він не визнає з огляду на таке:
		--- в Акті від 17.08.2015 року, складеному за участі представників покупця і продавця нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , було встановлено, що нерухоме майно відключено від системи електропостачання, водопостачання та водовідведення; мешканців у ньому не виявлено;
		--- самі позивачі визнали, що на дату укладення Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 10.09.2015року вони не проживали у приміщеннях приблизно 11 місяців;
		--- доводи позивачів щодо неможливості проживання у приміщенні через відсутність комунальних послуг є неспроможними, оскільки на момент вказаного позивачами виселення відповідач жодного відношення до спірного приміщення не мав;
		--- з урахуванням п.12 Договору купівлі-продажу зобов`язання, зазначені в п.11 цього Договору, застосовуються лише до фактичних мешканців нерухомого майна на дату укладення цього Договору, за умови дотримання законодавства при їх вселенні у приміщення, за умови наданні документів, які підтверджують право на проживання (ордер, договір найму, піднайму, оренди тощо), та не застосовуються у випадку встановлення факту відсутності мешканців більше 6 місяців. Вказані документи на право проживання, а також Інформаційну довідку з відповідних реєстрів про наявність/відсутність у позивачів об`єктів нерухомого майна за період з дати реєстрації місця проживання за даною адресою та по теперішній час позивачами відповідачу не надано;
		--- п.11 Договору в усіх випадках не може бути застосовано до позивачів, які визнали, що не проживали у спірному приміщенні на момент укладення договору, а також понад 6 місяців до цього;
		--- навіть, якщо позивач доведе, що він колись проживав у спірному приміщенні, на відповідача не може бути покладено обов`язок надати йому житло, оскільки відповідач під час купівлі об`єкту взяв на себе конкретне зобов`язання і під час купівлі знав, що у спірних приміщеннях ніхто не проживає;
		--- обов`язок забезпечити житлом позивачів покладається на державу та орган місцевого самоврядування;
		--- у разі, якщо позивач зможе довести факт свого проживання в приміщенні в певний період часу до укладення договору купівлі-продажу та його виселення звідти внаслідок неправомірних дій тодішнього власника, то позивач має право на звернення до продавця приміщення із позовом про стягнення відповідних збитків, але відповідач в даному випадку не може нести тягар відповідальності та виконувати обов`язки, які він на себе не брав.
		 
		Рішенням Херсонського міськогосуду Херсонськоїобласті від17липня 2020рокупозов було задоволено. Суд вирішив: 
		--- зобов`язати ОСОБА_6 , ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житлове приміщення, рівноцінне приміщенню, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
		--- стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 640,00 грн., тобто по 320,00 грн. з кожного.
		 
		У своїй апеляційній скарзі адвокат Мурашкін Андрій Вікторович, діючий від ОСОБА_1 , просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права. 
		Зокрема, вказав, що суд не врахував положень пунктів 11 і 12 Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 10.09.2015року, а саме те, що зобов`язання, зазначені в п.11 цього Договору, застосовуються лише до фактичних мешканців нерухомого майна на дату укладення цього Договору, за умови дотримання законодавства при їх вселенні у приміщення, за умови наданні документів, які підтверджують право на проживання. При цьому Акт від 17.08.2015 року підтверджує й самі позивачі визнали, що на дату укладення Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна (10.09.2015року) вони не проживали у приміщеннях приблизно 11 місяців.
		Також, зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що позивачами не було надано документи на право проживання у спірному приміщенні, відтак не може бути застосовано п.11 Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 10.09.2015року.
		Також вказав, що суд не звернув увагу на те, що п.11 Договору в усіх випадках не може бути застосовано до позивачів, які визнали, що не проживали у спірному приміщенні на момент укладення договору, а також понад 6 місяців до цього. Зазначив, що навіть, якщо позивач доведе, що він колись проживав у спірному приміщенні, на відповідача не може бути покладено обов`язок надати йому житло, оскільки відповідач під час купівлі об`єкту взяв на себе конкретне зобов`язання і під час купівлі знав, що у спірних приміщеннях ніхто не проживає. Обов`язок же забезпечити житлом позивачів покладається на державу та орган місцевого самоврядування.
		Також зазначив, що фактично у справі про зобов`язання вчинити певні дії суд дійшов помилкового висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства пункту Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 10.09.2015року, що стосується надання житла проживаючим особам за умови надання документів на підтвердження прав такого проживання. Адже сторони є вільними в укладанні договору (ст.6 ЦК України), крім того, вказаний договір є чинним та виконаним, його пункт 12 не оспорено у судовому порядку та недійсним визнано не було. Тобто, фактично суд задовольнив позовні вимоги з тих підстав, що відповідачі не виконали вимоги іншого договору від 21.04.2006 року, сторонами якого вони не являлись. 
		Також вказав, що судом було проігноровано позицію відповідача про те, що у разі, якщо позивач зможе довести факт свого проживання в приміщенні в певний період часу до укладення договору купівлі-продажу та його виселення звідти внаслідок неправомірних дій тодішнього власника, то позивач має право на звернення до продавця приміщення із позовом про стягнення відповідних збитків, але відповідач в даному випадку не може нести тягар відповідальності та виконувати обов`язки, які він на себе не брав. Зазначив, що фактично позивач мав би звернутися з позовом саме до сторін Договору від 21.04.2006 року, оскільки відповідач у даній справі на себе обов`язку, який відповідно до твердження позивача брав на себе відповідач, не приймав. 
		 
		У відзиві адвокат Токаленко В.М., діюча від імені позивача ОСОБА_4 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду  без змін.
		 
		Справу вчергове було призначено до апеляційного розгляду на 14.12.2020 року о 16-15 годині, однак відповідачі та представник третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися й жодних заяв не подали. У розгляді справи в суді апеляційної інстанції брав участь, був присутній і надавав пояснення представник відповідачів адвокат Ільченко Дмитро Олегович. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
		 
		Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		 
		З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
		 
		29.01.1994 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копіями їх паспортів та не оспорюється сторонами (а.с.5, 6).
		 
		   Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копій паспорта і Свідоцтва про народження та не оспорюється сторонами (а.с.7, 8).
		 
		   Згідно копії трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_4 , він з 28.12.1993 року працював в НПЧ № 24 УПО МВС Херсонської області, у зв`язку з чим йому та членам його сім`ї ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_5 (син), була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_3 (раніше  131а.).
		 
		   Наявність житлових приміщень за вказаною адресою підтверджується типовим проектом 164-08/80 пожежного депо на 4 автомобілі для міст та робітничих селищ з житловими приміщеннями (а.с.11-14).
		 
		   В 1998 році позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були зареєстровані у вказаній квартирі, що підтверджується копіями їх паспортів (а.с.5, 6, 7).
		 
		 
		 
		Дочка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , також була зареєстрована за цією адресою.
		 
		Крім того, факт реєстрації позивачів за адресою: АДРЕСА_2 (раніше  АДРЕСА_4 , підтверджується карткою форми № 16 та складеним Цюрупинським міським комунальним підприємством "ККП" списком №126 від 11.04.2006 року мешканців, прописаних за адресою АДРЕСА_5 (за даними, які є в ЖЕУ №1 згідно Ф.16) (а.с.15-16). 
		 
		Зазначений список було спрямовано директором МКП "ККП" на адресу виконкому Цюрупинської міської ради та включав у себе 6 сімей, зокрема і сім`ю позивачів: ОСОБА_2 , 1970р.н., його дружину ОСОБА_4 , 1971р.н., сина ОСОБА_5 , 1994р.н. та дочку ОСОБА_3 , 2004р.н.
		 
		З моменту вселення у вказане житлове приміщення позивачі сплачували комунальні платежі, в тому числі, за централізоване опалення, та плату за користуванням житлом, здійснювали ремонт приміщення. 
		 
		Вказане сторонами не заперечується.
		 
		Іншого житла сім`я ОСОБА_11 немає, що підтверджується довідкою КП "ХБТІ" ХОР від 20.07.2016 року (а.с.17).
		 
		11.04.2006 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надали згоду Цюрупинській міській раді на приватизацію об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 при умові надання рівноцінної житлової площі в межах м. Цюрупинська згідно діючого законодавства, що підтверджується їх заявою від 11.04.2006 року, зареєстрованою виконавчим комітетом Цюрупинської міської ради Херсонської області 12.04.2006 року за № 589 (а.с18). 
		 
		Також судом першої інстанції встановлено і проти цього сторони не заперечують, що рішенням Цюрупинської міської ради № 69 від 16.08.2002 року прийнято до комунальної власності міської ради багатоквартирну будівлю пожежного ДЕПО ППЧ-24 з устаткуванням, на двох поверхах якого розміщене пожарне ДЕПО з адміністративними будівлями, інші займають мешканці квартир. Рішенням Цюрупинської міської ради № 136 від 13.12.2002 року проведено зміну цільового призначення будівлі колишньої пожежної частини ППЧ-24 на будівлю адміністративно-виробничого корпусу. Рішенням Цюрупинської міської ради Херсонської області від 22.07.2005 року за №586 було надано згоду на приватизацію об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 при умові забезпечення майбутнім власником права на житло громадян, зареєстрованих за вказаною адресою. 
		 
		Згідно Свідоцтву про право власності на нерухоме майно від 18.08.2005 року, нежитлова будівля, адміністративний корпус за адресою: АДРЕСА_2 , належить Територіальній громаді Цюрупинської міської ради на підставі рішення виконкому від 20.07.2005 року за №149 (а.с.19).
		 
		Тобто, на час написання заяви позивачів (11.04.2006р) про надання згоди на приватизацію об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , останній вже був приватизований і видано відповідне Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (18.08.2005 року).
		 
		21.04.2006 року територіальна громада в особі Цюрупинської міської ради Херсонської області за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продала нежитлову будівлю адміністративно-виробничого корпусу з будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 а Приватному підприємству "Торговий дім "Союз".
		Пунктом 11 цього договору покупець зобов`язується дотримуватися вимог чинного законодавства України щодо житлових прав мешканців нерухомого майна згідно переліку сімей № 126, виданого Цюрупинським міським підприємством «Комбінат комунальних підприємств» від 11 квітня 2006 року, та надати рівноцінну нову площу кожній вказаній сім`ї в межах міста Цюрупинська.
		Пунктом 12 цього Договору покупець гарантує, що до надання рівнозначної житлової площі сім`ї мають право користуватися нерухомим майном на умовах, визначених попереднім власником (а.с.20).
		 
		Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.03.2007 року затверджена мирова угода у справі № 14/241- ПД -06, за якою Приватне підприємство "Торговий дім "Союз" відступило права та обов`язки покупця за договором купівліпродажу майна ВСТ №172904 від 21.04.2006 року, що посвідчений приватним нотаріусом Левківським І.П. та передає у власність ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів" ("СІПІ") нежитлову будівлю адміністративно-виробничого корпусу з будівлями і спорудами, як знаходиться адресою: АДРЕСА_2 , і була придбана ПП "Торговий дім "Союз" за договором купівлі-продажу від 21.04.2006року (а.с.22-23).
		 
		Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.12.2007 року право власності на вказане нерухоме майно (нежитлова будівля, адміністративно-виробничий корпус) зареєстровано за ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів", форма власності  приватна, частка  1/1. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 20.12.2007 року (а.с.24).
		 
		Листом за вх.1257/213 від 03.09.2015 року ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів" на адресу Цюрупинської міської ради товариство гарантувало, що при укладанні наступного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі адміністративно виробничого корпусу з будівлями і спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в цей договір буде включено пункт, однаковий за змістом пункту 11 договору купівлі-продажу від 21.04.2006 року, укладеного між ПП "Торговий дім "Союз" та Цюрупинською міською радою (а.с.28).
		 
		Згідно договору купівлі-продажу від 10.09.2015року, посвідченому приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів" продало за 276500,00грн ОСОБА_6 1/2 частку нежитлової будівлі адміністративно-виробничого корпусу з відповідною часткою будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Зареєстровано в реєстрі №1344 (а.с.118-119).
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.09.2015року, посвідченому приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів" продало за 276500,00грн ОСОБА_1 1/2 частку нежитлової будівлі адміністративно-виробничого корпусу з відповідною часткою будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В цілому нежитлова будівля адміністративно-виробничого корпусу з підвалом загальною площею 2267,9кв.м. Зареєстровано в реєстрі № 1341 (а.с.120-121).
		Згідно з пунктами 11 зазначених договорів покупець зобов`язується дотриматись вимог чинного законодавства України щодо прав мешканців нерухомого майна, згідно переліку сімей №126, виданого Цюрупинським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" від 11.04.2006 року та надати рівнозначну житлову площу кожній вказаній сім`ї в межах міста Цюрупинська.
		Відповідно до п.12 вказаних договорів зобов`язання, зазначені в п.11 договору, застосовуються до фактичних мешканців нерухомого майна на дату укладення договору, з урахуванням стану нерухомого майна (відключення від системи електропостачання, водопостачання та водовідведення) за умови дотримання законодавства при їх вселенні у приміщення, наданні документів, які підтверджують право на проживання (ордер, договір найму, піднайму, оренди або інші документи) та не застосовується у випадках встановлення факту відсутності мешканців більше шести місяців, штучного погіршення житлових умов шляхом відчуження придатного для проживання житла, починаючи з дати реєстрації місця проживання за даною адресою.
		 
		Як, встановлено судом та визнається сторонами, в 2014 році позивачі були змушені виселитися із займаного ними приміщення в орендоване житло у зв`язку з неможливістю проживати в ньому, оскільки в будівлі було відсутнє теплопостачання та водопостачання, а в 2014 році було припинено і електропостачання.
		 
		12.10.2015 року за заявою власників нежитлової будівлі адміністративно-виробничого корпусу ОСОБА_6 та ОСОБА_6 . Цюрупинський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Херсонській області зняв з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується листом Цюрупинського районного сектору від 08.04.2016року № 30/687 (а.с.29).
		 
		Тобто, на час укладення зазначених договорів купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 10.09.2015 року позивачі були зареєстровані за вказаною адресою ( АДРЕСА_4 ). 
		 
		Позивач ОСОБА_4 неодноразово звертався до ОСОБА_1 як співвласника вказаної будівлі з вимогою надати житло їх сім`ї замість квартири, яку вони займали раніше. На звернення отримав відповіді від 24.08.2016 року, від 04.05.2017 року, відповідно до яких умови договору купівлі-продажу про дотримання вимог чинного законодавства України виконуються. У відповіді від 24.08.2016року ОСОБА_6 вказував, що проводиться робота з вирішення питання щодо прав мешканців, однак з метою остаточного прийняття рішення пропонує додатково надати наступні документи: копію документа на право проживання (ордер, договору найма, піднайму, оренди тощо), а також Інформаційну довідку з відповідних реєстрів про наявність/відсутність у позивачів об`єктів нерухомого майна за період з дати реєстрації місця проживання за даною адресою та по теперішній час. У відповіді від 04.05.2017 року ОСОБА_1 вказував, що вказана будівля є нежитловою і це виключає наявність у ній мешканців, а умови договору купівлі-продажу про дотримання вимог чинного законодавства виконуються ним шляхом дотримання вимог чинного законодавства (а.с.26, 27). 
		 
		Відповідно до Інформаційної довідки щодо об`єкта нерухомого майна з різних реєстрів (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), сформованої 16.08.2017 року, вказаний об`єкт нерухомості (нежитлова будівля адміністративно-виробничого корпусу з будівлями та спорудами) на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., на праві приватної спільної часткової власності (по 1/2 частці) належить відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . 
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першоїінстанції виходив з того,що принаданні позивачами згоди Цюрупинській міській раді на приватизацію об`єкта нерухомого майна за вказаною адресою позивачам було гарантовано Цюрупинською міською радою та майбутніми власниками будівлі право на забезпечення рівномірним житлом в межах міста Цюрупинська. Також виходив з того, що ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів", ОСОБА_6 та ОСОБА_1 свідомо включили до договорів купівлі-продажу від 10.09.2015року пункт 12, чим фактично зумовили позбавлення позивачів права на отримання житла, яке вони займали на законних підставах. Також виходив з того, що правовою підставою для приватизації об`єкта нерухомого майна та укладення договорів купівлі-продажу, в тому числі від 10.09.2015 року, була вимога про наданням житла мешканцям згідно переліку сімей №126, виданого Цюрупинським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" від 11.04.2006року, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_5 , до якого включена сім`я позивачів. Крім того, виходив з того, що вимоги відповідачів про надання документів на право проживання (ордер, договору найму, піднайму, оренди тощо), а також встановлення факту відсутності за місцем проживання більше шести місяців не відповідають діючому законодавству та свідчать про порушення прав позивачів на отримання житла.
		 
		Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є правильним по суті.
		 
		   За ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
		 
		Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
		 
		Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
		1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
		2) зміна умов зобов`язання;
		3) сплата неустойки;
		4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		 
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
		 
		 
		 
		У справі зібраними доказами встановлено вселення у встановленому порядку та проживання сім`ї відповідачів у спірному приміщенні (за адресою: АДРЕСА_2 (раніше  131а), кв.10), яке в момент вселення та після цього протягом кількох років перебувало у статусі житлового. Позивачами зазначається, що у 2014 році вони були змушені виселитися із займаного ними приміщення в орендоване житло у зв`язку з неможливістю проживати в ньому з маленькою дитиною, оскільки в будівлі було відсутнє теплопостачання та водопостачання, а в 2014 році було припинено і електропостачання.
		   
		   Вказане нерухоме майно, до складу якого входило і житло для кількох сімей, у тому числі житло позивачів, у 2002 році було прийнято до комунальної власності Цюрупинської міської ради, а у подальшому було проведено зміну цільового призначення будівлі колишньої пожежної частини ППЧ-24 на будівлю адміністративно-виробничого корпусу, у якому було відсутнє житло. Проте Цюрупинська міська рада визнавала право кількох сімей, зокрема і сім`ї позивачів, які проживали там, на житло, надавалась згода на приватизацію при умові забезпечення майбутнім власником права на житло громадян, зареєстрованих за вказаною адресою. 18.08.2005 року було отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю, адміністративно-виробничий корпус, власник  територіальна громада Цюрупинської міської ради, форма власності  комунальна. 
		 
		При подальшому відчуженні 21.04.2006 року вказаного нерухомого майна Приватному підприємству "Торговий дім "Союз" до відповідного договору купівлі-продажу було включено пункти 11 і 12, якими покупець зобов`язався дотримуватися вимог чинного законодавства України щодо житлових прав мешканців нерухомого майна згідно переліку, у тому числі і сім`ї позивачів, а також надати рівноцінну нову площу кожній вказаній сім`ї в межах міста Цюрупинська. При цьому він також гарантував, що до надання рівнозначної житлової площі сім`ї мають право користуватися нерухомим майном на умовах, визначених попереднім власником.
		 
		У подальшому за судовим рішення господарського суду від 12.03.2007 року право власності на вказане нерухоме майно перейшло до ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів" ("СІПІ"). Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 20.12.2007 року. ТОВ "СІПІ" своїм листом на адресу Цюрупинської міської ради гарантувало, що при укладанні наступного договору купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі адміністративно-виробничого корпусу з будівлями і спорудами, в цей договір буде включено пункт, однаковий за змістом пункту 11 договору купівлі-продажу від 21.04.2006 року.
		 
		За нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 10.09.2015року вказане нерухоме майно було продане відповідачам (по 1/2 частці кожному). Однак при цьому відповідно до п.12 вказаних договорів зобов`язання, зазначені в п.11 договору (надання рівнозначної житлової площі кожній вказаній сім`ї в межах міста Цюрупинська), застосовуються до фактичних мешканців нерухомого майна на дату укладення договору, з урахуванням стану нерухомого майна (відключення від системи електропостачання, водопостачання та водовідведення) за умови дотримання законодавства при їх вселенні у приміщення, наданні документів, які підтверджують право на проживання (ордер, договір найму, піднайму, оренди або інші документи) та не застосовується у випадках встановлення факту відсутності мешканців більше шести місяців, штучного погіршення житлових умов шляхом відчуження придатного для проживання житла, починаючи з дати реєстрації місця проживання за даною адресою.
		 
		Тобто, за вказаними договорами купівлі-продажу житло мало бути надано лише фактичним мешканцям нерухомого майна на дату укладення договору з відповідними умовами і було зазначено, що це положення про надання житла не застосовується у випадках встановлення факту відсутності мешканців більше шести місяців.
		 
		З іншого боку, 12.10.2015 року за заявою власників нежитлової будівлі адміністративно-виробничого корпусу ОСОБА_6 та ОСОБА_6 . Цюрупинський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Херсонській області зняв з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 за вказаною адресою.
		 
		Отже, як вже зазначалось, на час укладення зазначених договорів купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 10.09.2015 року сім`я позивачів була зареєстрована за вказаною адресою ( АДРЕСА_4 ), у своє зазначене житло вони свого часу вселились у встановленому порядку, проти чого ніхто не заперечує і на спростування чого відповідачами належних доказів не надано, і на час укладення зазначених договорів купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 10.09.2015 року сім`я позивачів, до складу якої входила й малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживала з поважних причин через відсутність елементарних умов (тепло-, водо-, та електропостачання).
		 
		Таким чином, встановлено, що позивачі, які мали єдине придатне для проживання житло, наразі позбавлені його. 
		 
		Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 стали власниками вказаного нерухомого майна (по 1/2 частці), до складу якого входило, зокрема, і житло позивачів, за двома нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 10.09.2015 року. На момент укладання вказаних договорів вказане майно формально вже не включало в себе приміщення, які мали б статус житлових. Проте, як вказують позивачі і це відповідачами не спростовано, фактично у вказаному нерухомому майні, у їх колишньому житлі, продовжують залишатися їх речі, меблі. 
		 
		Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Право на повагу до приватного і сімейного життя"): 
		--- кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1);
		--- органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).
		 
		За ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		За п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		 
		 
		 
		   Згідно зі ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.
		 
		   Апеляційний суд враховує вказані норми Конвенції та законодавства України й приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції, яким позов було задоволено. Адже при наданні позивачами згоди Цюрупинській міській раді на приватизацію об`єкта нерухомого майна за вказаною адресою, до складу якого входило й житло позивачів, останнім було гарантовано Цюрупинською міською радою та майбутніми власниками будівлі право на забезпечення рівномірним житлом в межах міста Цюрупинська. Більш того, приватизація об`єкту нерухомості за вказаною адресою була здійснена за умовою забезпечення майбутнім власником права на житло громадян, зареєстрованих за вказаною адресою. Проти цього ніхто із учасників не заперечує і це підтверджується матеріалами справи. Наявність у договорах купівлі-продажу від 10.09.2015 року пункту 12 жодним чином не спростовує й не може заперечити право позивачів на отримання житла, рівноцінного тому, яке в них було. Крім того, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, вимоги відповідачів про надання позивачами документів на право проживання не відповідаютьдіючому законодавствута свідчатьпро порушенняправ позивачівна забезпеченняжитлом.
		 
		   Апеляційний суд вважає, що продаж відповідачам вказаного нерухомого майна, що знаходиться в межах міста Цюрупинськ (тепер  місто Олешки) Херсонської області, загальною площею 2267,9кв.м за відносно дуже незначною ціною в 553000,00грн (276500,00грн х 2), що еквівалентно приблизно 20 тисячам доларів США, є таким, що вчинено з обтяженням придбання житла, зокрема, для сім`ї позивачів, адже із загальнодоступних засобів (інтернету, оголошень тощо) відома вартість звичайного житла в межах міста Олешки для сім`ї у складі 4-х осіб (тобто житлового будинку із 3 житлових кімнат чи 3-кімнатної житлової квартири), яка, в залежності від місцерозташування та характеристики житла, складає в еквіваленті кілька десятків тисяч доларів США (20  50 тисяч доларів США). Відповідачами не доведено того, що вони купили вказане нерухоме майно без обтяження придбання житла, зокрема, для сім`ї позивачів, тобто того, що вони сплатили за куплену нерухомість її ринкову вартість, включаючи і вартість житла, необхідного для придбання житла, зокрема, для сім`ї позивачів. Отже, відповідачі були свідомі того, що, виходячи з умов договорів, які ними не оспорені, саме на них лежить обов`язок придбання, зокрема, для сім`ї відповідачів рівноцінного житла. 
		 
		   Таким чином, саме на відповідачах лежить зобов`язання про надання рівнозначної житлової площі, зокрема, сім`ї позивачів, що і передбачено п.11 договорів купівлі-продажу від 10.09.2015 року. 
		 
		При цьому той факт, що реєстрація місця проживання сім`ї позивачів була знята 12.10.2015 року за заявою власників нежитлової будівлі (відповідачів), зайвий раз підтверджує обов`язок останніх забезпечити вказану сім`ю житлом, рівноцінним тому, яке вони займали у вказаній будівлі.
		 
		Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Наведеною нормою визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. 
		 
		Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 року у справі № 653/126/17-ц.
		 
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення  гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		 
		Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		 
		Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою  посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. 
		 
		Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.
		 
		Звертаючись до суду за захистом порушеного права, позивачі просили зобов`язати відповідачів згідно діючого законодавства надати їм житлове приміщення, рівноцінне наданому їх сім`ї приміщенню, розташованому за відповідною адресою.
		 
		Встановивши факт порушення житлових прав позивачів, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про їх поновлення, а саме про задоволення позову. При цьому апеляційний суд вважає недопустимим формальний підхід у цій справі, адже мова йде про захист одного з найважливіших прав людини, як право на житло, якого незаконно була позбавлена сім`я позивачів, до складу якої входила й малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на теперішній час є неповнолітньою.
		 
		Таким чином, обраний позивачами спосіб захисту порушеного права не можна вважати неефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
		 
		Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і є такими, що висновків суду не спростовують. 
		Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом положень пунктів 11 і 12 Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 10.09.2015року (мова йде про надання рівнозначної житлової площі, зокрема, сім`ї позивачів в межах міста за умови їх фактичного проживання), неврахування судом непроживання позивачів у вказаному приміщенні на момент укладення договорів від 10.09.2015 року та понад 6місяців доцього, а також посилання на ненадання позивачами документів на право проживання у спірному приміщенні, оскільки, з одного боку, встановлено, що сім`я позивачів не проживала у своєму житлі за вказаною адресою з поважних причин через відсутність елементарних умов (тепло-, водо-, та електропостачання), проти чого ніхто не заперечує, та, з іншого боку, як зазначив суд першої інстанції, вимоги відповідачів про надання позивачами документів на право проживання не відповідаютьдіючому законодавству,порушують правапозивачів назабезпечення житломй суперечатьвстановленим обставинам,які постійноі протягомбагатьох роківвизнавалися іміською радою,й наступнимивласниками,а самепро те,що сім`япозивачів малажитло увказаній нерухомостіі проживалав ньому.
		Також, слід залишити поза увагою й посилання на те, що суд фактично, всупереч положенню ст.6 ЦК України, дійшов висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства пункту Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 10.09.2015року, що стосується надання житла проживаючим особам за умови надання документів на підтвердження прав такого проживання і який у судовому порядку не оспорено та недійсним не визнано. При цьому апеляційний суд враховує встановлені обставини справи, які свідчать про те, що сім`я позивачів близько 16 років законно проживала у своєму житлі в наданій 3-кімнатній квартирі АДРЕСА_6 , розташованій на ІІІ поверсі пожежного депо за вказаною адресою, а вимушена була покинути своє вказане житло через через відсутність елементарних умов (тепло-, водо-, та електропостачання). Апеляційний суд вважає, що за бажанням відповідачів виконати умови договору (а саме надати сім`ї позивачів рівноцінне житло) та відповідно вчинення ними відповідних дій (придбання відповідного житла тощо) зовсім по-іншому вирішувалися б решта питань, які по суті є технічними, зокрема і за допомогою міської ради. В даному випадку очевидна непропорційність та не співмірність між невиконанням такої умови як надання відповідних документів та позбавлення сім`ї позивачів житла. Взагалі, на думку апеляційного суду, у цій справі простежується просте небажання відповідачів виконати умови договорів, надавши позивачам житло, рівноцінне тому, яке вони займали протягом близько 16 років. 
		Також, підлягають відхиленню й посилання скаржника на неможливість несення відповідачами тягару відповідальності за невиконання обов`язків, які вони на себе не брали, а також на відповідальність саме сторін Договору від 21.04.2006 року, оскільки встановлено, що, як вже зазначалось, виходячи з умов договорів, які ними не оспорені, саме на них лежить обов`язок придбання, зокрема, для сім`ї відповідачів рівноцінного житла. При цьому враховується і ціна, за яку відповідачі купили вказане нерухоме майно загальною площею 2267,9кв.м (кожний по 1/2 частці вартістю частки 276500,00грн), яка є відносно дуже незначною і загалом відповідає ціні однієї середньої квартири у даній місцевості. Тобто, мова жодним чином не може йти про те, що відповідачі купили вказане нерухоме майно без обтяження придбання житла, зокрема, для сім`ї позивачів, тобто що вони сплатили за куплену нерухомість її ринкову вартість, включаючи і вартість житла, необхідного для придбання житла, зокрема, для сім`ї позивачів, не говорячи вже про придбання житла для 6-ти сімей, які проживали у вказаному будинку і що підтверджується списком №126 від 11.04.2006 року мешканців, прописаних за адресою АДРЕСА_5 (за даними, які є в ЖЕУ №1 згідно Ф.16), якого було спрямовано директором МКП "ККП" на адресу виконкому Цюрупинської міської ради. Навпаки, відповідачі купили вказане нерухоме майно за відносно низьку ціну, що само по собі вимагало від них забезпечити житлом, зокрема, сім`ю позивачів. Іншого відповідачами не доведено. 
		 
		 
		 
		Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		 
		Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В : 
		 
		   Апеляційну скаргу адвоката Мурашкіна Андрія Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
		 
		   Рішення Херсонського міськогосуду Херсонськоїобласті від17липня 2020рокузалишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Дата складення повного тексту постанови  16 грудня 2020 року. 
		 
		 
		 
		Головуючий                    _ _ _ _ _ _ _ _ _ _           В.В. Майданік
		   
		Судді:                        _ _ _ _ _ _ _ _ _ _          О.В. Кутурланова
		 
		                       _ _ _ _ _ _ _ _ _ _     Н.В. Орловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...