Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14328/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2020. Зареєстровано: 18.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2020.
Дата набрання законної сили: 16.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		17.12.2020Справа №  910/14328/20
		За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР"  
		до   Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву  
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві 
		про  визнання договору недійсним 
		 
		                                                               Суддя О.В. Гумега 
		секретар судового засідання
		Вовчик О.В.
		Представники: 
		від позивача: Ямковий В.І. на підставі ордеру серії АЕ 1040339 від 20.10.2020
		від відповідача: Гармашов Б. С.
		від третьої особи-1: не з`явився 
		від третьої особи-2: Чайка І.М.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:                                                             
		                                                           
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (далі - позивач, ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - відповідач, Регіональне відділення Фонду державного майна України) про визнання недійсним Договору № 7463/01 від 05.09.2019 про внесення змін до Договору № 7463 від 08.07.2016, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР", посвідченого 05.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстрованого в реєстрі за № 549.
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що  Договір № 7463/01 від 05.09.2019 суперечить п. 1, 2 ч. 1 ст. 512, ч. 3 ст. 636 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від  25.09.2020  прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14328/20, призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.11.2020 о 14:20 год.
		09.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Зазначеною заявою позивач просив залучити  в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві.
		19.10.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатками.
		21.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про участь представника позивача в судовому засіданні 02.11.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		02.11.2020 засобами електронного зв`язку від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування неможливості явки в підготовче засідання 02.11.2020 представник позивача посилався на участь в іншому судовому засіданні.
		02.11.2020 через відділ діловодства суду від Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві надійшли письмові пояснення щодо позову.
		У підготовче засідання, призначене на 02.11.2020, представники позивача та відповідача не  з`явились.
		Суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками, поданий відповідачем 19.10.2020 через відділ діловодства суду.
		В період з 20.10.2020 по 30.10.2020 суддя Гумега О.В. перебувала у відпустці, а тому у суду не було можливості вирішити клопотання позивача про участь представника позивача в судовому засіданні 02.11.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке надійшло до суду 21.10.2020.
		У підготовчому засіданні 02.11.2020 судом розглянуто та відхилено клопотання позивача про участь представника позивача в судовому засіданні 02.11.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		У підготовчому  засіданні 02.11.2020 здійснювався розгляд заяви позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
		Суд дійшов висновку про наявність підстав для залучення Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі -УДАІ ГУМВС України в місті Києві) та Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (далі - РСЦ МВС в м. Києві) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
		Суд долучив до матеріалів справи пояснення щодо позову, подані Регіональним сервісним центром МВС в м. Києві (третьою особою-2) 02.11.2020 через відділ діловодства суду.
		У підготовчому засіданні 02.11.2020 здійснювався розгляд клопотання позивача про відкладення  судового  засідання.
		Суд дійшов висновку про задоволення цього клопотання.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 23.11.2020 о 10:00 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві.
		Підготовче засідання, призначене на 23.11.2020, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 призначено підготовче засідання у справі на  07.12.2020  о 10:30 год. 
		У підготовче засідання, призначене на 07.12.2020, з`явилися представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб у підготовче засідання  07.12.2020 не  з`явилися.
		Відповідно до п. 1 ч. 3       ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Зважаючи на наведені приписи       ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у підготовчому засіданні 07.12.2020 за відсутності третьої особи-1 та третьої особи-2  (їх представників).
		Представник позивача у підготовчому засіданні 07.12.2020 звернувся до суду з усним клопотанням про витребування доказів.
		Заслухавши усне клопотання позивача про витребування доказів, суд дійшов висновку про його відхилення.
		У підготовчому засіданні, призначеному на 07.12.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2020 о 10:20 год. 
		09.12.2020 засобами електронного зв`язку від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Зазначеним клопотанням представник позивача просив проведення судового засідання, призначеного на 17.12.2020 о 10:20 год., здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення vkz.court.gov.ua. Позивач зазначеним клопотанням повідомив власний обліковий запис користувача системи відеоконференц-прийому "EasyCon" - advocatvladyslav@gmail.com.
		Відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 задоволено клопотання позивача про проведення  судового засідання,  призначеного на 17.12.2020 о 10:20 год., за його участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за обліковим записом представника advocatvladyslav@gmail.com.
		У судове засідання, призначене на 17.12.2020, з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи-2.
		Представник позивача прийняв участь у судовому засіданні 17.12.2020 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
		Представник третьої особи-1 у судове засідання 17.12.2020 не з`явився.
		Відповідно до п. 1 ч. 3   ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 17.12.2020 за відсутності третьої особи-1 (її представників).
		Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
		У судовому засіданні 17.12.2020 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово позивача, відповідача та третьої особи-2.
		 
		Стислий виклад позиції учасників справи.
		 
		Позивач (ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР") позовні вимоги про визнання Договору № 7463/01 від 05.09.2019 (далі - Договір про зміни) про внесення змін до Договору № 7463 від 08.07.2016 (далі - Основний договір), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР", посвідченого 05.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстрованого в реєстрі за № 549, підтримав у повному обсязі з огляду на таке.
		Відповідно до Основного договору позивачу надано в оренду нерухоме майно, балансоутримувачем якого на момент укладення Основного договору була третя особа-1. Орендна плата, що нараховується позивачу за умовами Основного договору, підлягає сплаті пропорційно орендодавцю (відповідачу у справі) в розмірі 50% та балансоутримувачу (третя особа-1 у справі) в розмірі 50%. Встановлений Основним договором для позивача обов`язок сплачувати третій особі-1 50% від розміру орендної плати свідчить про те, що третя особа-1 виступає кредитором в зобов`язанні.
		Уклавши Договір про зміни, сторони Основного договору здійснили заміну кредитора з третьої особи-1 на третю особу-2.
		Оскільки третя особа-1 на момент подання позову не ліквідована, свою згоду на укладення Договору про зміни не давала, позивач відповідно до Основного договору зобов`язаний сплачувати 50% розміру орендної плати на користь третьої особи-1. 
		В той же час, відповідно до Договору про зміни позивач зобов`язаний також сплачувати 50 % розміру орендної плати на користь третьої особи-2, яка не є правонаступником третьої особи-1. 
		Сплата частини орендної плати на користь третьої особи-2 є надмірним тягарем для позивача, оскільки у нього внаслідок укладення Договору про зміни виникло зобов`язання із сплати орендної плати трьом особам: орендодавцю (відповідач у справі) в розмірі 50% розміру орендної плати, балансоутримувачу (третя особа-1 у справі) в розмірі 50% розміру орендної плати та балансоутримувачу (третя особа-2 у справі) в розмірі 50% розміру орендної плати.
		Також, ще однією обставиною недійсності Договору про зміни є застосування сторонами відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України його умов до відносин, що виникли між сторонами до його укладення, а саме з 28.09.2016 року. В той же час, Договором про зміни внесено зміни до акту приймання-передавання орендованого майна від 08.07.2016 року та замінено в акті третю особу-1 на третю особу-2, хоча третя особа-2 стала балансоутримувачем нерухомого майна - предмета Основного договору лише з 28.09.2016 року.
		Позивач, підписуючи Договір про зміни, був вимушений прийняти його умови, оскільки цей договір був фактично договором приєднання, положення якого відповідач запропонував позивачу як стандартну форму, до якої позивач не міг запропонувати свої умови.
		Правовими підставами для визнання Договору про зміни недійсним позивач вважає пункти 1, 2 частини 1 статті 512, частину 3 статті 636 Цивільного кодексу України.
		 
		Відповідач (Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву) проти позову заперечував з таких підстав.
		Відповідно статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на момент укладення Основного договору) Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями державного майна.
		На момент укладення Основного договору балансоутримувачем нерухомого майна - предмета Основного договору була третя особа-1. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №889 "Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ" утворено Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві (третя особа-2).
		З набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року, згідно наказу МВС України від 30.11.2015 року №1532 "Про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, управлінь Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях" УДАІ ГУМВС України в м. Києві (третя особа-1) знаходиться в стані ліквідації. Тому усі права та обов`язки третьої особи-1 як балансоутримувача нерухомого майна - предмета Основного договору були припинені.
		Наказом МВС України від 28.09.2016 року №765 нерухоме майно - предмет Основного договору передане від третьої особи-1 в оперативне управління та на баланс третій особі-2, внаслідок чого балансоутримувачем нерухомого майна стала третя особа-2.
		На підставі звернення третьої особи-2 відповідачем та позивачем укладено Договір про зміни, які полягали у зміні найменувань в Основному договорі та Акті приймання-передаванні майна в оренду з третьої особи-1 на третю особу-2.
		Відповідач вважає, що Договір про зміни укладений на підставі вимог чинного законодавства, не суперечить ні вимогам закону, ні волевиявленню сторін, при укладенні Договору про зміни позивач був вільним у своєму волевиявленні, жодних заперечень до умов Договору про зміни у позивача не було.
		Відповідач стверджує, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення вимог закону при укладенні Договору про зміни та про невідповідність Договору про зміни вимогам законодавства.
		 
		Третя особа-1 (УДАІ ГУМВС України в місті Києві) пояснення щодо позову не надала.
		 
		Третя особа-2 (РСЦ МВС в м. Києві) проти позову заперечує з таких підстав.
		В зв`язку із зміною на підставі наказу МВС України від 28.09.2016 року №765 балансоутримувача нерухомого майна - предмета Основного договору з третьої особи-1 на третю особу-2 між відповідачем та позивачем укладено Договір про зміни. Позивач на підставі Основного договору та Договору про зміни зобов`язаний сплачувати 50% орендної плати третій особі-2.
		У зв`язку із заборгованістю позивача по сплаті 50% орендної плати третій особі-2 станом на 15.10.2020 року її розмір становить 1876410,57 грн. 
		06.09.2020 року позивачем третій особі-2 надано гарантійний лист про зобов`язання позивачем сплатити на користь третьої особи-2 заборгованість по Основному договору та Договору про внесення змін, яка виникла з 08.07.2016 року, в повному обсязі до 31.12.2019 року. 30.09.2020 року позивачем на рахунок третьої особи-2  сплачено 10 тисяч гривень за оренду приміщення по Основному договору.
		Відтак, третя особа-2 вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів недійсності Договору про зміни.
		 
		У судовому засіданні 17.12.2020 здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, представники позивача, відповідача та третьої особи-2 виступили з промовою (заключним словом).
		Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.12.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
		Заслухавши представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
		 
		                                                            УСТАНОВИВ:
		 
		08.07.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву як орендодавцем (відповідач) та ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР" як орендарем (позивач) укладено Договір оренди №7463 нерухомого майна, що належить до державної власності (Основний договір). Вказаний договір був посвідчений 08.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авершиною І.В. та зареєстрований в реєстрі за №359.
		За умовами Основного договору в оренду терміном на 10 років орендарю надано державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 349,10 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Туполєва, 19, літ.Ч, реєстровий номер 24523569.2.ОЧШПЖА652 (далі - Майно), що перебуває на балансі (п. 1.1, 10.1 Основного договору).
		Відповідно до п. 1.4 Основного договору Майно належить Державі Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України. 
		Балансоутримувачем Майна за Основним договором є УДАІ ГУМВС України в м. Києві (третя особа-1) (п. 1.1 Основного договору).
		Пунктом 3.6 Основного договору сторонами визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця.
		Міністерством внутрішніх справ України на підставі наказу від 23 вересня 2016 року №765 "Про передачу нерухомого майна на баланс регіонального сервісного центру МВС в м. Києві" було прийнято рішення про передачу, в тому числі, Майна з балансу третьої особи-1 на баланс третьої особи-2. Актом приймання-передачі від 28 вересня 2016 року було документально оформлено передачу Майна з балансу третьої особи-1 на баланс третьої особи-2.
		Листом від 10.09.2018 року №31/26-702 третя особа-2 повідомила відповідача про перебування третьої особи-1 в стані ліквідації, передачу від третьої особи-1 Майна на баланс третьої особи-2, реєстрацію права державної власності на Майно в установленому порядку та просило внести зміни до Основного договору в частині балансоутримувача з третьої особи-1 на третю особу-2.
		05.09.2019 між позивачем та відповідачем був укладений Договір №7463/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7463 від 08.07.2016 року, посвідченого 08 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авершиною І.В. за реєстровим №359 (Договір про зміни).
		Договір про зміни був посвідчений 05.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. та зареєстрований в реєстрі за №549.
		За умовами Договору про зміни у тексті Основного договору та в Акті приймання-передавання до нього третя особа-1 була замінена на третю особу-2. Положення Договору про зміни сторони на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України розповсюдили на відносини між ними, що виникли до його укладення, а саме з 28.09.2016 року (п. 1, 3, 4 Договору про зміни). 
		06.09.2019 позивач направив третій особі-2 гарантійний лист, яким гарантував погашення заборгованості по Основному договору та Договору про зміни перед третьою особою-2 в строк до 31.12.2019 року. 
		30.09.2019 позивач сплатив третій особі-2 кошти в розмірі 10       000,00 грн з призначенням платежу "Оплата за оренду приміщення згідно договору 7463 від 08.07.2016", що підтверджується випискою за 30.09.2020 з Державної казначейської служби України.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГК України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, затвердженого наказом ФДМУ від 02.10.2012 №3607, в якому визначені повноваження регіонального відділення, зокрема й у сфері оренди та приватизації державного майна.
		Відповідно до приписів законодавства стороною і орендодавцем по Основному договору є відповідач. 
		Третя особа-1, як і третя особа-2, правами орендодавця щодо Майна законом не наділені.
		Законодавчо встановлений розподіл сплати орендної плати по різним суб`єктам - отримувачам орендної плати автоматично не наділяє таких отримувачів повноваженнями сторони договору.
		В Основному договорі третя особа-1/третя особа-2 не виступали та не виступають стороною Основного договору.
		Відтак, внесення змін до Основного договору шляхом укладення Договору про зміни в силу приписів статей 653 ЦК України, 188 ГК України здійснюється лише сторонами Основного договору - відповідачем та позивачем.
		Третя особа-1/третя особа-2 після укладення відповідачем та позивачем Основного договору, Договору про зміни, не набули прав третьої особи, на користь якої боржник (позивач у справі) зобов`язаний виконати свій обов`язок.
		Так, частиною 1 статті 636 ЦК України встановлено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
		Особливості правової природи договору оренди нерухомого майна, визначені статтями 759, 762, 763, 793, 795, 797 ЦК України, 283-287 ГК України, встановлюють для орендаря ряд зобов`язань, які він виконує на користь саме орендодавця: отримання в оренду та повернення з оренди майна, сплата орендної плати, утримання орендованого майна, несення відповідальності за спричинення шкоди майну тощо.
		Крім того, в Основному договорі сторони не визначили будь-яких інших, крім часткової сплати орендної плати балансоутримувачу, зобов`язань для позивача, які б він зобов`язаний був виконати на користь третьої особи.
		Тому встановлене Основним договором право третьої особи-1/третьої особи-2 як балансоутримувача орендованого Майна лише на отримання частини орендної плати не перетворює Основний договір на договір, укладений на користь третьої особи.
		При розгляді справи судом також не встановлено обґрунтування тверджень позивача про укладення Договору про зміни у формі договору приєднання.
		Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Позивачем не надано доказів та не доведено суду, що Договір про зміни має умови, які встановлені відповідачем у формулярах або інших стандартних формах. Суд критично оцінює твердження позивача про укладення Договору про зміни у формі договору приєднання, оскільки Договір про зміни є залежним і похідним стосовно Основного договору, який не укладався у формі договору приєднання. Договором про зміни не вносилися зміни до Основного договору, які є істотними, внесені зміни являють собою лише внесення змін щодо визначення балансоутримувача орендованого майна, який не є стороною Основного договору і Договору про зміни.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
		Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема визнання правочину недійсним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
		Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги,  додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		При об`єктивному та неупередженому розгляді справи судом враховані наступні обставини, які мають значення для справедливого та законного винесення рішення:
		- відсутність у позивача як при укладенні, так і згодом, заперечень по Договору про зміни;
		- визнання позивачем у гарантійному листі від 06.09.2019 зобов`язань із сплати третій особі-2 частини щомісячної орендної плати та існуючої заборгованості із орендної плати;
		- знаходження третьої особи-1 в процесі ліквідації, що формально створює умови для тверджень позивача про неможливість сплатити заборгованість за оренду державного майна.
		Відповідно до частин 1-3       статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно зі статтями       73,       74 ГПК України       доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно із       ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Судом встановлено, що позивачем не доведено наявність підстав, з якими закон пов`язує недійсність правочину, та не надано належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, в момент укладення спірного договору, у зв`язку з чим вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими.
		Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
		Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. 
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
		Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання недійсним Договору № 7463/01 від 05.09.2019 про внесення змін до Договору № 7463 від 08.07.2016, - задоволенню не підлягає.
		 
		Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
		Частиною 1       статті 124 ГПК України       визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті       ГПК України       передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2       102,00 грн.
		Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.
		Відповідно до п. 2 ч. 1       ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на відмову в позові повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача. 
		 
		Керуючись статями 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241       ГПК України, Господарський суд міста Києва
		 
		                                                                  В И Р І Ш И В:
		 
		У позові відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2       ст. 241 ГПК України).
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями       253,       254,       256-259 ГПК України       з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17       Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 17.12.2020.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                                                                     Гумега О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...