Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/3543/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2020. Зареєстровано: 20.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2020.
Дата набрання законної сили: 07.12.2020
Номер судового провадження: 22-ц/814/2319/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 554/3543/20  Номер провадження 22-ц/814/2319/20Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О.  Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 грудня 2020 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого судді            Бутенко С. Б. 
		суддів                Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
		за участю секретаря         Кальник А. М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Полтавської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України в Полтавській області
		       на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2020 року у складі судді Блажко І. О. 
		у цивільнійсправі запозовом  ОСОБА_1 доДержави Українав особіДержавної казначейськоїслужби України,прокуратури Полтавськоїобласті,правонаступником якоїє Полтавськаобласна прокуратура,Управління Службибезпеки Українив Полтавськійобласті,Головного управлінняНаціональної поліціїУкраїни вПолтавській областіпро відшкодуванняморальної шкоди,заподіяної незаконнимидіями органівдосудового слідства,дізнання тапрокуратури, 
		в с т а н о в и в:
		У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області, Управління Служби безпеки України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури.
		Позов мотивовано тим, що діями вказаних органів його незаконно звинувачено у вчиненні тяжкого злочину, якого в дійсності він не вчиняв, що підтверджено виправдувальним вироком Київського районного суду м. Полтави від 24.04.2019, який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10.09.2019 та постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 12.02.2020. 
		В ході кримінального провадження, яке тривало з 09.08.2017 до 10.09.2019 (день набрання виправдувальним вироком законної сили), що загалом становить 25 місяців, він був обмежений у своїх конституційних правах і свободах, як громадянин України, та у своїх фізичних, загальнолюдських, духовних, емоційних потребах, не мав змоги піклуватися на належному рівні про свою родину, виховувати дітей, займатись побутовими справами, працювати і жити у звичайному життєвому ритмі, що завдало йому значної моральної шкоди.
		Перебуваючи тривалий термін під досудовим та судовим слідством, він знаходився під значним негативним психічним впливом цих обставин, що призвело до погіршення його соціальних зв`язків з оточуючими і членами родини та до позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок, бажань та планів на майбутнє, як державного службовця, яке він вибудував чесною і законною працею.
		Посилаючись на обставини, наведені в позовній заяві, ОСОБА_1 просив стягнути з Держави в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 618 075 грн в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2020 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Служби безпеки України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури, у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури - задоволено частково.
		Стягнуто з Держави Україна, в особі прокуратури Полтавської області на користь громадянина України, ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 118075 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Стягнуто з Держави Україна, в особі Головного управління Національної поліції України в Полтавській області на користь громадянина України ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 118075 грн на відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині позову - відмовлено.
		Судові витрати у розмірі 2395 грн вирішено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Не погодившись з даним рішенням суду в частині визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, представники Полтавської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України в Полтавській області подали апеляційній скарги, в яких посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову скасувати та постановити у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з Державного бюджету України на його користь 118075 грн.
		Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому зазначення районним судом у резолютивній частині рішення відомостей про стягнення з Держави Україна в особі прокуратури Полтавської області та Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, а також суб`єкту його виконання, вид рахунку, з якого буде здійснено безспірне списання, є помилковим.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.
		Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення скарг, виходячи з наступного.
		За правилами частин першої, другої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		По справі встановлено, що вироком Київського районного суду м. Полтави від 24 квітня 2019 року у справі № 552/6480/17 ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України у зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
		Згідно з обвинувальним актом, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що працюючи на посаді начальника відділу біотичних ресурсів та техногенної безпеки управління регулювання природоохоронної діяльності департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації, будучи службовою особою, він одержав для третьої особи - СТО «Автопрофі» неправомірну вигоду у вигляді безоплатної поставки двох машин дров об`ємом 14 м3 загальною вартістю 9915 грн за прийняття рішення про проведення лісогосподарських заходів у трьох полезахисних лісосмугах, які розташовані за межами с. Федунка, в адміністративних межах Федунківської сільської ради Шишацького району Полтавської області і примикають до полів ТОВ «Федунка», з формуванням їх продуктивної конструкції та підписання акту обстеження вказаних полезахисних лісосмуг. 
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року вирок Київського районного суду м. Полтава від 24 квітня 2019 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05 лютого 2019 року ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що мало місце незаконне обвинувачення позивача ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а в подальшому обвинувальний акт скеровано до суду та вироком суду позивача виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, а тому він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, що передбачено спеціальним Законом України та статтею 1176 ЦК України.
		При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом враховано період перебування ОСОБА_1 під слідством і судом з моменту повідомлення про підозру - 09.08.2017 і до набрання законної сили вироком Київського районного суду м. Полтава - 10.09.2019 - 25 місяців та присуджено до стягнення з кожного органу, діями якого позивачеві завдано моральну шкоду, - прокуратури Полтавської області та ГУНП в Полтавській області по 118075 грн, а всього 239500 грн.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (частини перша, друга, сьома статті 1176 ЦК України).
		Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
		Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. 
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п`ята, шоста цієї статті).
		Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
		Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації. 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача, а також виходячи із засад розумності і справедливості.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок неправомірних рішень та дій прокуратури Полтавської області та Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, які виявилися у безпідставному оголошенні ОСОБА_1 підозри у кримінальному правопорушенні, якого він не вчиняв, складенні та затвердженні обвинувальних актів про звинувачення ОСОБА_1 за частиною другою статті 369-2 КК України та частиною третьою статті 368 КК України, скеруванням обвинувального акту до суду та тривалого перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, позивачеві завдано моральну шкоду.
		Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди кожним заподіювачем шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, як спеціальний суб`єкт цивільних відносин.
		Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
		Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), що не були враховані судом при постановленні оскаржуваного рішення.
		Оскільки загальний розмір грошового відшкодування моральної шкоди, присудженого судом позивачеві з Державного бюджету України, становить 239500 грн, колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе зменшити його до 200000 грн, ураховуючи характер та тривалість моральних страждань позивача та вимоги розумності і справедливості. 
		За наведених обставини рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в частині стягнення моральної шкоди у іншій редакції.
		Згідно частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, в частині задоволення доводів апеляційних скарг відповідачів, понесені ними судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягають компенсації за рахунок держави.
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційні скарги прокуратури Полтавської області та Національної поліції України в Полтавській області - задовольнити частково.
		Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2020 року змінити.
		Зменшити суму грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними рішенням та діями органів досудового слідства та прокуратури з 239500 грн. до 200000 грн. та викласти резолютивну частину рішення у такій редакції.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 200000 грн. грошового відшкодування моральної шкоди. 
		Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Полтавської обласної прокуратури в сумі 292,23 грн та Національної поліції України в Полтавській області в сумі 292, 23 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Головуючий суддя                                   С. Б. Бутенко
		Судді                                            О. І. Обідіна
		                                       О. В. Прядкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...