Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/4871/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 18.12.2020. Зареєстровано: 20.12.2020. Оприлюднено: 21.12.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/521/583/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019160470000438

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                        
		               Справа № 521/4871/19
		                                   Пр. № 1-кп/521/583/20
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 грудня 2020року              м. Одеса
		Малиновський районний суд м. Одеси: 
		під головуванням судді Черевко С.П., 
		за участю секретарів судового засідання Валової Д.С., Табарчук Н.С.
		прокурора Примаченко Ю.В., 
		захисників Пугач М.В., Потопальського С.М., Войнаровської В.Є., Секач О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, вдівця, особи з інвалідністю 2ї групи, раніше судимого:
		-24.05.1990 року Н/С Малиновського району м. Одеси по <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1187/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#1187" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 222 ч. 1 КК</a> УССР до двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на два роки;
		-23.10.1990 року вироком Н/С Тальновського району Черкаської області по ст. 229-6 ч. 2, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_170/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#170" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">43 КК</a> УССР до трьох рокв позбавлення волі;
		-19.11.1998 року Приморським районним судом м. Одеси по <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_719/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#719" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 140 ч. 2 КК України</a> до одного року та 6 місяців позбавлення волі;
		-11.09.2000 року Приморським районним судом м. Одеси по <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_724/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#724" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 141 ч. 2 КК України</a> до трьох років та 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
		-05.10.2005 року Малиновським районним судом м. Одеси по <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_958/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#958" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 185 ч. 2 КК України</a> до двох років позбавлення волі з випробуванням на три роки;
		-31.05.2006 року Малиновським районним судом м. Одеси по ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_60/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#60" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">15</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_958/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#958" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">185</a> ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_958/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#958" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">КК України</a> до трьох років позбавлення волі з випробуванням на три роки;
		-06.06.2007 року Малиновським районним судом м. Одеси по ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_624/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#624" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">121</a>ч.1,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_308/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#308" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">69</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_316/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#316" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">71 КК України</a> до трьох років та семи місяців позбавлення волі;
		-01.10.2014 року Малиновським районним судом м. Одеси по ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1657/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#1657" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">309</a> ч. 1 , <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1670/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#1670" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">311</a> ч. 1, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_311/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#311" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">70 КК України</a> до обмеження волі строком на три роки з випробуванням на один рік та 6 місяців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_624/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#624" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 121 КК України</a>, суд, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		4 лютого 2019 року о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, знаходячись в салоні тролейбусу КУ "Одесміськелектротранс" № 0026, що слідував по маршруту № 12, на зупинці "На вимогу", що розташована за адресою: м. Одеса, Іванівський шляхопровід, спровокував конфлікт з пасажирами тролейбусу, який мирним шляхом намагався врегулювати ОСОБА_2 .. В ході конфлікту ОСОБА_1 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоровя людини, реалізуючи свій прямий умисел, спрямованим на нанесення тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, озброївся наявним при ньому ножем, яким умисно завдав гр. ОСОБА_3 , один удар в область живота чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення проникаючого до черевної порожнини з пошкодженням поперечної ободової та тонкої кишки що супроводжувалось внутрішньочеревною кровотечею, які згідно з п 2.1.3 «к» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочину не визнав у повному обсязі та пояснив, що рухаючись в тролейбусі у нього з незнайомою йому жінкою стався конфлікт. Причиною конфлікту сталдо те, що він зробив їй зауваження щодо її речей та сумки, які заважали вільному проходу людей у тролейбусі, і пасажири були змушені спотикатися і падали на нього. В ході конфлікту з зазначеною жінкою до нього підійшов потерпілий та почав йому погрожувати і сказав що має намір на нього напасти і вчинити розправу над ним. В цей момент він також побачив окрім потерпілого ще трьох чоловіків, які стояли коло нього (потерпілого). В момент коли потерпілий і вказані троє чоловіків почали рухатися в його сторону, він, побоюючись за своє життя та здоровя, дістав з метою самооборони ніж, оскільки думав що таким чином він відлякає зазначених осіб. В цей момент потерпілий почав рух в його сторону і він вдарив його ножем. На питання учасників, обвинувачений окремо зазначив, що до здійснення ним удару ножем в живіт потерпілого, зі сторони потерпілого чи інших осіб, жодних ударів йому ніхдо не завдавав та ніякої фізичної сили щодо нього не застосовував.
		Не зважаючи на повне не визнання вини ОСОБА_1 , вина обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_624/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#624" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 121 КК України</a>, повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, отриманих в порядку ст. ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_671/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#671" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">84-86</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_704/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#704" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">91-93 КПК України</a>, а саме:
		Показами потерпілого ОСОБА_3 про те, що 4 лютого 2019 року, близько 18 години, він на тролейбусі № 12 їхав з колегами з роботи додому. В ході руху тролейбусу відбувався конфлікт між обвинуваченим та жінкою, зазначений конфлікт було чути на весь тролейбус. Обвинувачений кричав на жінку, нецензурно виражався, та поводив себе агресивно і неадекватно. В ході конфлікту він вирішив заступитися за жінку. Він підійшов до учасників конфлікту, де зупинився впритул між обвинуваченим та жінкою і зробив зауваження обвинуваченому, при цьому попросив його заспокоїтися. Після чого у них виникла усна словесна перепалка в ході якої обвинувачений, раптово для нього, вдарив його ножем. Після удару він інтуітивно відскочив від обвинуваченого. В цей момент, присутній на місці його знайомий на имя ОСОБА_4 вибив у обвинуваченого ніж. Обвинувачений намагався його підняти, але ОСОБА_4 викинув обвинуваченого фізично з тролейбуса, скрутив його, та очікував прибуття поліції і швидкої допомоги, яку в цей час викликала водій тролейбуса та інші присутні особи. 
		Потерпілий категорично в ході судового засідання заявив, що саме обвинувачений, який перебуває під вартою в залі суду, наніс йому в ході конфлікту раптовий удар ножем. Також потерпілий окремо відзначив, що обвинувачений поводив себе неадекватно, дуже агресивно та перебував з явними ознаками алкогольного спяніння. З обвинуваченим до зазначених подій він знайомим не був. На питання учасників, категорично повідомив, що обвинуваченого до нанесення остианнім йому ударів ножем, ніхто пальцем (фізично) не чіпав. Фізичну силу до нього застосували вже після того, як побачили що у обвинуваченого в рукі був ніж. Ніж з рук обвинуваченого вибив його знайоммий ОСОБА_5 . 
		Показами свідка ОСОБА_6 ,про те,що у лютому 2019 року, більш точної дати на на час розгляду справи в суді пригадати не змогла, близько шостої години вечора, вона їхала з роботи додому на тролейбусі 12-го маршруту. Вона сиділа на передній площадкі тролейбуса, лицем по ходу руху тролейбуса. В ході руху, особа яка перебуває під вартою в залі суду, вчинив з нею конфлікт в ході якого кричав на неї, нецензурно лаявся та поводився дуже агресивно. Причиною конфлікту стало те, що йому заважали речі та сумка які були при неї і стояли частково на прохідної частині тролейбуса. Зазначена особа пнула ногою її сумку і сказала її забрати. Забрати зазначену сумку у неї не було можливості оскільки в цей момент у тому місці тролейбуса був великий потік людей, люди виходили, заходили, і нікому її сумка сильно не заважала. Через деякий час зазначеного конфлікту, ззаду до неї підійшов син її знайомого ОСОБА_7 , який їхав у задній частині тролейбуса, про що їй на той момент відомо не було, і запитав, що відбувається і чи потрібна їй допомога. Після чого вона побачила, як з обвинуваченим в конфлікт вступив невідомий їй чоловік, як їй потім стало відомо, зазначений чоловік був колегою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і воний в цей час разом їхали з роботи додому в задній частині тролейбусу. В ході конфлікту між незнайомим їй хлопцем, який зробив зауваження обвинуваченому та просив заспокоїтися, між ними відбулася словесна перепалка в ході якої обвинувачений ткнув зазначеного хлопця ножем. Звідки обвинувачений дістав ніж, вона не бачила. Після удару, хлопець відскочив назад, і вона побачила ніж в руках обвинуваченого. Все відбувалося швидко, також на місці конфлікту перебували інші люди, пасажири тролейбуса. Після чого її кум ОСОБА_5 вибив ніж у обвинуваченого з руки. Тролейбус у цей час вже зупинився. Після чого обвинувачений, намагався втекти з тролейбуса, але ОСОБА_8 з присутніми там іншими людьми затримали його на вулиці біля тролейбусу. Що відбувалося на вулиці їй невідомо, оскільки вона в цей час перебувала у тролейбусі, допомагала потерпілому та викликала швидку.
		На питання учасників, свідок повідомила, що вона раніше знайома з потерпілим не була. Як їй стало відомо згодом, потерпілий є колегою її знайомого ОСОБА_5 .. Потерпіла категорично повідомила, що бачила як саме обвинувачений завдав потерпілому одного удару ножем в живіт. При цьому свідок повідомила, що до удару потерпілого ножем, вона не бачила щоб хтось з присутніх намагався вдарити обвинуваченого. До удару ножем був тільки словесний конфлікт. Все відбувалося дуже швидко, було багато людей, всі кричали. Що на задній частині тролейбуса їдить її знайомий ОСОБА_7 з сином, їй стало відомо вже під час конфлікту. 
		Через деякий час приїхала поліція та забрала обвинуваченого, якого утримували біля тролейбусу. Потерпілого також забрала швидлка допомога.
		Щодо стану обвинуваченого повідомила, що він вів себе неадекватно, агресивно і на місці події дуже тхнуло алкоголем. 
		Показами свідка ОСОБА_5 , про те, що після роботи, близько 18 години, він зі своїм сином ОСОБА_7 та їх колегою ОСОБА_3 їхали на тролейбусі додому. Вони всі працюють робітниками в Одеському аеропорті. Він їхав в центральній частині тролейбуса ближче до задньої, його син та ОСОБА_3 були трохи попереду нього. В тролейбусі було барато людей. Сіли вони до тролейбуса в районі «Приватбанку» (вул. Щорса.). По ходу руху тролебуса, після того як тролейбус проїхав Іванівський шляхопровід, він почув сварку з передньої частини тролейбусу. Голос жінки яка була учасником сварки, він впізнав, це був голос його знайомої ОСОБА_6 , яка є йому кумою. Його син ОСОБА_7 у цей час перебував попереду нього, а його товариш був ще далі за сином ближче до місця конфлікту, була тиснява. Він почав проштовхуватись через людей ближче до місця події. В цей момент, він побачив як в ході сварки їх колега, який був попереду них, крикнув і почав триматися за живіт, і у нього потекла кров. Після чого він просунувся до місця події та вибив у особи, як йому зараз відомо ОСОБА_1 , з руки своєю ногою ніж. Після чого він затримав обвинуваченого, який намагався залишити тролейбус.
		На питання учасників свідок повідомив, що як він чув, конфлікт стався за сумки, яку обвинувачений пинав ногами. Самого удару ножем він не бачив, оскільки був позаду місця події, вглиб тролейбусу. Свідок категорично заявив, що ніж у обвинуваченого він вибив сам ногою, і подальше його затримання він здійснив також самотужки. Вже потім, на вулиці, якісь люди допомагали утримувати обвинуваченого до приїзду поліції. Він не бачив, щоб до моменту удару потерпілого ножем, обвинуваченого хтось бив чи фізично погрожував, відбувалася сварка на підвищених тонах. Все відбувалось швидко, в тролейбусі було багато людей, він знаходився в кількох метрах від місця події. 
		Стан обвинуваченого свідок охарактерихзував як агресивний, допускає, що обвинувачений перебував у стані спяніння, оскільки поводив себе неадекватно. 
		Показами свідка ОСОБА_7 , про те, що після роботи, 04.02.2019 року, близько 17.20 години, він зі своїм батьком ОСОБА_5 та їх колегою ОСОБА_3 їхали на тролейбусі додому. Вони стояли в тролейбусі спиною до дверей, він у цей час знаходився між ОСОБА_3 який був трохи попереду, та його батьком, який був позаду нього. В цей час вони почули що відбувається який конфлікт. В голосі жінки, учасниці конфлікту, він впізнав їх знайому ОСОБА_6 яка є кумою його батька. Вони з ОСОБА_3 просунулися до місця конфлікту і він запитав у ОСОБА_6 що сталося, ОСОБА_3 у цей час був трохи попереду, біля чоловіка з яким відбувався конфлікт і намагався з ним розмовляти, а ОСОБА_6 у цей час пояснювала йому причину конфлікта. В цей момент, під час розмови ОСОБА_3 з обчинуваченим, останній вдарив ОСОБА_3 ножем. В тролейбусі піднявся крик, жінки кричали що у обвинуваченого ніж. Після чого обвинувачений почав виходити з тролейбусу, а його батько - ОСОБА_5 , почав рухатися за ним. В цей момент його батько вибив ногою у обвинуваченого ніж і затримав його і утримував до приїзду поліції. 
		На питання учасників свідок повідомив, що що він безпосередньо не бачив самого удару, оскільки у цей момент стояв позаду ОСОБА_3 разом ОСОБА_6 .. Ніж у обвинуваченого він побачив вже після удару, коли останній намагався вийти з тролейбуса. Він не бачив щоб ОСОБА_3 у момент сварки з обвинуваченим завдавав обвинуваченому удари. 
		Свідок ОСОБА_9 , співробітник поліції, пояснив суду, що по приїзду за викликом на місце події вони побачили обвинуваченого, якого тримав один чоловік, після чого вони затримали ОСОБА_1 та доставили його до відділу поліції.
		На запитання учасників процесу свідок ОСОБА_9 пояснив, що точної дати та часу події він не пам`ятає. Подія відбувалась біля Іванівського шляхопроводу. По приїзду на місці події він побачив, що біля трамваю лежить чоловік якого зверху тримає інший. Далі люди пояснили, що особа, яку тримають, підрізала ножем іншу особу. На місці події він бачив кров та ніж. Обвинувачений під час затримання виражався нецензурною лайкою. Особа, яка тримала обвинуваченого, в його присутності, ударів не наносила, а просто тримала його, обвинувачений пручався. До обвинуваченого було застосовано сцец засоби, а саме кайданки. 
		Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що близько 17:45 години надійшов виклик та через 10 хвилин вони вже були на місці події де побачили обвинуваченого, якого тримали на землі люди. Далі, люди пояснили що особа, яку тримають підрізала іншу особу. Від обвинуваченого був різкий запах алкоголю. Також, у зв`язку із агресивною поведінкою обвинуваченого до нього було застосовано спец засоби  кайданки. Далі обвинуваченого посадили до службового автомобілю та доставили до відділу поліції. 
		На запитання учасників процесу свідок пояснив, що на місці події він бачив закривавлений ніж. Фізичне насилля до обвинуваченого з боку співробітників поліції чи інших осіб, окрім утримання, в його присутності не застосовувалось. 
		Окрім зазначених отриманих в ході судового розгляду показів потерпілого, свідків, вина обвинуваченого також підтверджується наявними в матеріалах судового провадження письмовими доказами, які судом були безпосередньо дослідженні в порядкуст. 358 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">КПК України</a>, а саме:
		Протоколом затримання особи від 04.02.2019 року, згідно якого, за підозрою у вчиненні злочину, 04.02.2019 року о 20 годині, в порядку <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1621/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#1621" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 208 КПК України</a>, був затриманий гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Протоколом слідчого експерименту від 12.03.2019 року, проведеного в присутності понятих за участю ОСОБА_1 , в ході якого підозрюваний ОСОБА_1 виклав свою версію подій обставин даного злочину та підвердив факт застосування ним ножа, а саме нанесення одного удару потерпілому, за обставин, викладених ним під час проведення зазначеної слідчої дії. 
		Протоколом огляду місця події від 04.02.2019 року, згідно якого було проведено огляд в приміщенні ординаторської хірургічного відділення КУ МКЛ № 10, в ході огляду якого було виявлено, описано, та вилучено: куртку синю, чоловічу з пошкодженнями та пятнами бурого кольору, футболку, штани з плямами бурого кольору, належні потерпілому.
		Протоколом огляду місця події від 04.02.2019 року, з фотододатками до нього, згідно якого було проведено огляд тролейбусу 12-го маршруту № 0026, в ході огляду якого було виявлено, описано, та вилучено: 2 плями бурого кольору (зроблено змиви), ніж з деревяною рукоядкою, шарф коричневого кольору з плямами бурого кольору.
		Протоколом огляду предметів від 18.03.2019 року, згідно якого предметом огляду були: ніж фабричного виробництва з надписом «USA SABER STAINLESS STEEL», шарф коричневий, з плямами бурого коьлору, змиви (томпони) речовини бурого коьлору з підлоги тролейбусу 2 шт., змив з ножа.
		Протоколом огляду предметів від 18.03.2019 року, згідно якого предметом огляду були джинси темно синього кольору, з плямами бурого кольору, футболка з плямами бурого кольору, куртка чоловіча, темно синього кольору, з речовиною бурого кольору.
		Висновком судово-медичного експерта № 525 від 15.02.2019 року, відповідно до якого у гр. ОСОБА_3 були виявлені наступні тілесні ушкодження: колото-різане поранення передньої черевної стінки, проникаюче в черевну порожнину з ушкодженням поперечної ободової та тонкої кишок.
		Вказане тілесне ушкодження було спричинене одноразовою ударною дією колюче-ріжучого предмета, яким міг бути ніж..
		Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що вони виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 04.02.2019 року.
		Колото-різане поранення передньої черевної стінки, проникаюче в черевну порожнину з ушкодженням поперечної ободової та тонкої кишки, яке супроводжувалось внутрішньочеревною кровотечею, згідно п.2.1.3. «к» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1995_01_17/pravo1/REG784Z.html?pravo=1" title="Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України [ЗМІСТ]; нормативно-правовий акт № 6 від 17.01.1995" target="_blank">Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року</a>, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
		Висновком експерта № 181 від 15.02.2019 року, судово-імунологічної експертизи, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_3 , 1988 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В із супутнім антигеном Н за ізесорологічною еритроцитарною системою АБО. 
		Кров підозрюваного ОСОБА_1 , 1967 року народження, згідно із завіреною ксерокопією Виписного епікриза з історії хвороби № 4173/528 від 23.04.2012р. МКЛ №10, групи «О (І)».
		На двох марлевих тампонах (I,II) зі змивами з підлоги тролейбуса (об. № 1, 2) КУ «Одесміськ електротранспорту» № 0026, вилучених під час огляду місця події за адресою: м. Одеса, Іванівський шляхопровід, зупинка «На вимогу», виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові виявлені антигени А та Н (а в об`єкті № 1 - і ізогемаглютинін анти- В), властиві, у випадку походження від однієї людини, групі А з ізогемаглютиніном анти-В із супутнім антигеном Н, у разі походження від двох (та більш) осіб вони властиві групам А з ізогемаглютиніном анти-В та О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В системи АВО.
		Таким чином, не виключається ймовірність походження виявленої крові від потерпілого ОСОБА_3 (носія антигенів А та Н).
		Присутнісить крові підозрюваного ОСОБА_1 (носія антигену Н) припускається тільки в якості домішки та при наявності у нього пошкоджень із зовнішньою кровотечею на момент події.
		Висновком експерта № 176 від 13.02.2019 року, судово-імунологічної експертизи, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_3 , 1988 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В із супутнім антигеном Н за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО.
		Кров підозрюваного ОСОБА_1 , 1967 року народження, згідно із завіреною ксерокопією Виписного епікриза з історії хвороби № 4173/528 від 23.04.2012р. МКЛ № 10, групи «О(І)».
		На марлевому тампоні зі змивом з леза складного металевого ножа, вилученого в ході огляду місця події за адресою: м. Одеса, Іванівський шляхопровід, зупинка «На вимогу», у тролейбусі КУ «Одесміськ електротранспорту» № 0026, 04.02.2019 р. виявлена кров людини. При визначені групової належності виявлені антигени А та Н (ізогемаглютиніни не виявлені), властиві, у разі походження від однієї особи, групі А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, у разі походження від двох (та більш) осіб - групам А з ізогемаглютиніном анти-В та О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В системи АВО.
		Таким чином, не виключається ймовірність походження виявленої крові від потерпілого ОСОБА_3 (носія антигенів А та Н)
		Присутність крові підозрюваного ОСОБА_1 (носія антигену Н) припускається тільки в якості домішки та при наявності у нього пошкоджень із зовнішньою кровотечею на момент події.
		Висновком експерта № 96 від 13.02.2019 року, судово-імунологічної експертизи, згідно якого на куртці ОСОБА_3 , 1988 р.н. у середній третині лівої половини переду розташоване пошкодження, яке є колото-різаним.
		В пошкодженні відобразилися загальні (групові) ознаки клинка плоского колючо-ріжучого предмета типу ножа, що має обушок, відносно гостре лезо і ширину зануреної частини не більше 2,8 см.
		Розріз і розрив, які відходять від правого кінця пошкодження, утворені при добуванні клинка з деяким поворотом.
		Колото-різане ушкодження на куртці ОСОБА_3 могло бути заподіяне клинком ножа, представленого на експертизу.
		Висновком експерта № 177 від 15.02.2019 року, судово-імунологічної експертизи, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_3 , 1988 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В із супутнім антигеном Н за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО.
		Кров підозрюваного ОСОБА_1 , 1967 року народження, згідно із завіреною ксерокопією Виписного епікриза з історії хвороби № 4173/528 від 23.04.2012р. МКЛ № 10, групи «О(І)».
		На двох ватних тампонах зі змивом з долонних поверхонь підозрюваного ОСОБА_1 виявлені сліди крові людини. При визначені групової належності виявлений тільки антиген Н, що не дозволяє категорично висловитися про групову належність, крові, так як він, в якості основного, властивий групі О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, а в якості супутнього будь-якій іншій групі системи АВО.
		Таким чином, не виключається ймовірність походження виявленої крові як від потерпілого ОСОБА_3 (носія антигену Н в якості супутнього), як і від підозрюваного ОСОБА_1 (носія антигену Н якості основного) та при наявності у останнього пошкоджень і зовнішньою кровотечею на момент події.
		Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану спяніння від 04.02.2019 року, згідно якого в ході проведення огляду ОСОБА_1 , 04.02.2019 о 22.10 годині, у останнього встановлені ознаки спяніння викликаного метадоном та етанолом. 
		Відповіддю - листом з КП «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС», № 019/2891 від 18.06.2020 року, на адвокатський запит захисника, згідно якогосистема відеоспостереження тролейбусу № 0026 забезпечує огляд посадкових майданчиків та обстановки позаду тролейбусу в режимі реального часу, при цьому відеозапис на будь який носій не здійснюється. 
		Аналізуючи наведені отримані в ході судового розгляду докази, суд вважає, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише у тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок передбаченийст. 92 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">КПК України</a>, сторона обвинувачення (прокурор) має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою в міру освічена і безстороння особа може пояснити факти встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якої пред`явлено обвинувачення. Що у даному випадку, стороною обвинувачення було виконано якісно та у повному обсязі, у наслідок чого, на підставі досліджених в ході відкритого змагального процесу доказів, стороною обвинувачення було беззаперечно доведено вину ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998р., параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009р.), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо. Зазначених вище суттєвих порушень при збиранні, фіксації та залученні доказів в ході досудового слідства у даному кримінальному провадженні, судом не встановлено.
		Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978р., «Коробов проти України» від 21.10.2011р.«…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		Дослідивши вході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точкизору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_624/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#624" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 121 КК України</a>, за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Аналізуючи позицію обвинуваченого щодо повного не визнання вини та його пояснення про необхідну оборону в наслідок загрози його життю чи здоровю з боку протиправних дій потерпілого та інших присутніх в ході вчнення злочину осіб, суд сприймає таку позицію як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення відповідальності за скоєння тяжкого злочину, оскільки доводи обвинуваченого повністю спростовуються отриманими в ході судового розгляду показами потерпілого, який категорично заявив, що саме обвинувачений в ході конфлікту з незначного приводу наніс йому удар ножем в живіт. Також потерпілий пояснив, що жодних погроз в бік обвинувачуваного він не озвучував та не вчиняв щодо нього будь яких фізичних дій спрамованих на завдання фізичної шкоди обвинуваченому, а лише заступився зі жінку і просив обвинуваченого заспокоїтися та зупини таким чином конфлікт. Також, в його присутності, ніхто з присутніх в тролейбусі осіб, не висловлювали на адресу обвинуваченого будь яких погроз щодо фізичної розправи.
		Даючи оцінку показам потерпілого судом встановлено, що вказані покази є достатньо ґрунтовними, послідовними та такими, які не тільки підтверджуються обставинами встановленими під час судового розгляду, однак і повністю співвідносяться між собою, матеріалами судового провадження, в яких послідовно, на протязі всього досудового слідства та розгляду справи в суді висвітлювалися обставини події, які достовірно були встановлені судом. При цьому суд також враховує, що обставини події мали місце ще у 2019 році, але потерпілий досить докладно передав зовнішню обстановку подій які з ним відбулись та обставини вчинення злочину аж до затримання нападника.
		Суд також оцінює покази потерпілого за своїм внутрішнім переконанням, та визнає їх достовірними і належними, оскільки покази надані невимушено, без стороннього тиску, викладені потерпілим зі своїми особливостями, але з урахуванням деталей і даних, які могли бути відомі лише учаснику події, які повністю співвідносяться з обставинами, встановленими в ході судового розгляду та залученими письмовими доказами.
		Аналізуючи покази інших свідків, допитаних в ході судового розгляду, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , суд вважає їх достовірними, належними та такими, які підтверджують позицію потерпілого про його намагання зупинити конфлікт, оскільки зазначені свідки, кожен окремо, пояснили суду, що потерпілий жодним чином не намагався вдарити обвинуваченого чи застосувати до нього фізичну силу, а просто намагався його заспокоїти. При цьому, кожен з допитаних осіб повідомили суду, що фізичні дії до обвинуваченого були застосовані свідком ОСОБА_5 вже після того, як обвинувачений наніс удар ножем потерпілому. Свідок ОСОБА_5 , побачивши ніж в руках обвинуваченого та кров на потерпілому, з метою припинення протиправних дій обвинуваченого та його затримання на місті скоєння злочину, вибив у останнього з руки своєю ногою ніж і затримав його. Також при аналізі показань зазначених свідків вбачається, що гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в момент події перебували на невеликої відстані від потерпілого та обвинуваченого, серед великої кількості інших пасажирів тролейбусу, ОСОБА_7 перебував біля свідка ОСОБА_11 , а ОСОБА_5 позаду них, і вони не були безпосередніми учасниками конфлікту, а фактично долучилися до нього вже після нанесення обвинуваченим удару ножем потерпілому. При цьому, з показів потерпілого та всіх допитаних зазначених свідків, судом достовірно встановлено, що жодних погроз щодо фізичної розправи та будь яких фізичних чи дій спрямованих на завдання обвинуваченому тілесних ушкоджень свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та потерпілим не вчинялося.
		Щодо незначної неповноти показань зазначених свідків по деяких деталях та хронології події, то суд враховує той факт, що з моменту злочину минув значний проміжок часу, що об?єктивно свідчить про те, що деякі деталі були забуті чи з плином значного проміжку часу не усвідомлено були переінпретовані внаслідок природних психічних процесів діяльності пам?яті людини. У будь якому випадку, встановлені неточності у показах, не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого, на ступінь тяжкості скоєного злочину чи доведеність його вини. При цьому суд також враховує динаміку, швидкість подій та особливості сприйняття даних подій сторонніми спостерігачами - свідками.
		Разом з цим, виявлені незначні неточності в показах свідків та потерпілого, за своїм змістом і суттю не протирічать висновкам, зробленим судом внаслідок дослідження та аналізу інших доказів сторони обвинувачення, згідно з якими, виявляється за можливе достатньо детально відновити хронологію подій та протиправних дій обвинуваченого.
		Підстави для висновків щодо визнання показів потерпілого чи допитаних свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 неправдивими чи неналежними у суду відсутні, оскільки як встановлено в суді, потерпілий і свідки по кримінальному провадженню з обвинуваченим раніше знайомі не були. Також, всі особи судом були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень у встановленому процесуальним законом порядку.
		Щодо зазначення обвинуваченим про вчинення ним кримінального правопорушення в стані необхідної оборони суд зазначає наступне.
		Доводи обвинуваченого про заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони спростовуються тим, що його дії у момент заподіяння тілесного ушкодження потерпілому не були такими, що були необхідними для відвернення загрози його життю або здоров`ю виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 2<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_78/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#78" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 27 Конституції України</a>кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Право наоборонувизнано Основним Законом однимізфундаментальних правлюдини, аправона необхідну оборону єабсолютним, оскільки кожнаособа має право вжитизаходівоборонивід суспільнонебезпечного посягання незалежно від тогочи маєвонаможливість уникнути посягання або звернутися за допомогою до представниківвладичи іншихосіб.
		Згідно з ч. 1<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_139/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#139" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 36 ККУкраїни</a>необхідною обороною визнаються дії,вчиненні з метою захисту охоронюваних законом прав таінтересівособи, яка захищається, або іншоїособи, а такожсуспільнихінтересів та інтересів держави відсуспільно небезпечного посяганняшляхомзаподіяннятому, хто посягає, шкоди,необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припиненняпосягання, якщо прицьому небуло допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №336/2036/16-к, закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є - напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя.
		При цьому згідно роз`яснень, які містяться у абз. 2 п. 2<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2002_04_26/pravo1/VS02012.html?pravo=1" title="Про судову практику у справах про необхідну оборону; нормативно-правовий акт № 1 від 26.04.2002" target="_blank">постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону»</a>судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно-небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		Згідно постанови Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №748/1226/18 стосовно необхідної оборони у ситуації бійки Верховний Суд вказує, що вирішення питання, чи перебував засуджений у стані необхідної оборони, залежить від сукупності обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, на підставі всієї сукупності обставин має бути встановлено, чи зазнала особа посягання та чи були її дії зумовлені захистом від такого посягання. Особа, що завдала шкоду, не може посилатися на стан необхідної оборони, якщо саме насильство було спровоковано нею ж самою, тобто було передбачуваним наслідком її власної поведінки. Окремим випадком такого спровокованого насильства є бійка, під час якої учасники застосовують один до одного насильство певного ступеня. Таке спровоковане насильство не можна вважати «посяганням» у тому значенні, яке цьому терміну надається<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_139/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#139" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">статтею 36 КК</a>. Це не виключає можливості, що особа, яка спровокувала насильство, опиниться в ситуації необхідної оброни, якщо ступінь спровокованого насильства очевидно перевищить той, який особа могла передбачити, наприклад, якщо в ситуації обопільної бійки один з учасників застосує або виявить намір застосувати значно вищий ступінь насильства, зброю або до його насильницьких дій приєднаються інші особи. У таких випадках насильство може перетворитися в «посягання», що дає право на необхідну оборону.
		При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою умовою кваліфікації заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони є перебування винного у стані необхідної чи уявної оборони.
		Виходячи із конкретних обставин даного кримінального провадження, шляхом дослідження доказів судом встановлено, що потерпілий, перебуваючи в тролейбусі не вчиняв жодних активних дій. Натомість дії обвинуваченого ОСОБА_1 можна охарактеризувати як активні умисні дії. Вказані дії обвинуваченого не можливо охарактеризувати як такі, що були необхідними для його оборони, оскільки в той час на нього ніхто не нападав.
		Так, щоб встановити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема, місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їх фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.
		   Судом встановлено, що події відбувалися в освітленому місці, в присутності великої кількості пасажирів тролейбусу, потерпілий діяв один, з метою зупинення конфлікту вчиненого обвинуваченим з незначного приводу, при цьому у потерпілого фактично були відсутні будь які предмети, які могли би бути застосовані ним для нанесення тілесних ушкоджень. Будь які інші особи, на яких посилався обвинувачений як на учасників конфлікту та які на його думку, могли загрожувати йому безпосередньо, фактично не були учасниками конфлікту, а були звичайними пасажирами тролейбусу і приеднались до нього вже безпосередньо після нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому і виключно з метою припинення протиправних дій обвинуваченого та його затримання.
		Про умисність дій обвинуваченого на завдання тілесних ушкоджень потерпілому, також свідчить застосування ним в якості знаряддя злочину ножа, який був у нього при собі.
		Все вищеперераховане судом спростовує доводи обвинуваченого про завдання ним тілесних ушкоджень потерпілому в умовах необхідної оборони та підтверджує наявність умислу в його діях.
		Таким чином, суд вважає, що органом досудового розслідування у повному обсязі проведено досудове слідство, внаслідок якого зібрані усі докази які у своїй сукупності та взаємозв`язку повністю викривають обвинуваченого у вчиненому злочині.
		При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за скоєння злочинів із застосуванням насилля та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень із застосуванням ножа, його вік, стан здоров`я, характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Вирішуючи питання при обранні покарання обвинуваченому, суд також враховує положення<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_267/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#267" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 65 КК України</a>, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження скоєння нових злочинів, а призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Обставин справи, які у відповідності до ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_275/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#275" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">66 КК України</a> пом`якшують покарання, в ході судового розгляду не встановлено.
		Обставинами справи, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає: вчинення злочину в стані алкогольного та наркотичного сп`янніння, вчинення злочину повторно та рецидив злочинів.
		Враховуючи викладене, наведені данні про особу обвинуваченого, його негативні характеристики, суд вважає що дана особа становить значну суспільну небезпеку для громадян і суспільства, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у верхніх межах санкції осудної статі виключно у виді позбавлення волі, вважаючи, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а призначене судом покарання буде достатнім для перевиховання особи та попередження скоєння нових правопорушень.
		При цьому, з уразхуванням стану здоровя обвинуваченого, факту наявності на утриманні матері значного віку, та того що обвинувачений ОСОБА_1 є інвалідом 2ї групи, суд вважає за можливе не застосовувати до нього строк покарання, передбачений самою верхньою межою санкції осудної статті. 
		Разом з цим, суд вважає що зазначені обставини, з урахуванням особи обвинуваченого та обтяжуючих вину обставин, не надають суду підстав для застосування положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_308/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#308" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 69 КК України</a> при призначенні у відношенні ОСОБА_12 покарання.
		Судові витрати та цивільний позов по справі відсутні, питання речових доказів суд вирішує в порядку <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_779/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#779" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 100 КПК України</a>.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2694/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#2694" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">370</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2722/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#2722" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">373</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2730/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#2730" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">374-376 КПК України</a>, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_624/ed_2020_11_14/pravo1/T012341.html?pravo=1#624" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">121КК України</a> та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років та 6 (шести) місяців позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_1 вираховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 04.02.2019 року.
		З урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2730/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#2730" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">374</a>, ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3723/ed_2020_09_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#3723" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">534 КПК України</a>, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, вважати продовженим.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію у випадку набрання вироком суду законної сили.
		Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 11.02.2019 року (пр. 1-кс/521/1449/19) - скасувати
		Речові докази по кримінальному провадженню: ніж металевий з рукоядкою коричневого кольору та плямами бурого кольору, шарф коричневого кольору з плямами бурого кольору, 3 (три) змиви речовини бурого кольору, чоловічу куртку синього кольору, з плямами бурого кольору та порізом, футболку білу з плямами бурого кольору та порізом, чоловічі джинси синього кольору з плямами бурого кольору - знищити. 
		Цивільний позов та судові витрати по справі відсутні.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом дридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту фактичного вручення їй копії судового рішення.
		 
		Головуючий суддя:                        Черевко С.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...