Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/5713/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2020. Зареєстровано: 22.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2020.
Дата набрання законної сили: 14.12.2020
Номер судового провадження: A/855/19168/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5713/20                                                                            Головуючий у 1 інстанції: Амельохін В.В.
		                                                                                Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  14 грудня 2020 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача                                    Вівдиченко Т.Р.
		Суддів                                                      Бужак Н.П.
		                                                                 Черпіцької Л.Т.
		За участю секретаря                                Борейка Д.Е.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами  Фонду державного майна України,  Кабінету Міністрів України та особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД» до Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про визнання протиправними дій, скасування розпорядження, -
		 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Позивач - Компанія «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД» звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України, в якому просив:
		-  визнати протиправними дії Фонду державного майна України щодо внесення пропозиції Кабінету Міністрів України про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат".
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України №165-р від 26.02.2020 "Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат".
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Визнано протиправними дії Фонду державного майна України щодо внесення пропозиції Кабінету Міністрів України про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат".
		Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України №165-р від 26.02.2020 "Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат".
		Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Фонд державного майна України, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що Фондом державного майна України при поданні на розгляд Кабінету Міністрів України проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про погодження тимчасово покладення виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий завод» на ОСОБА_1 та Кабінетом Міністрів України при прийнятті Розпорядження від 26.02.2020 р. № 165-р було дотримано вимоги Закону. 
		Також, не погодившись з рішенням суду, відповідач - Кабінет Міністрів України, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що факт перебування особи на посаді директора (в тому числі, і відсутність відповідної вакансії за вказаною посадою) не унеможливлює обрання загальними зборами тимчасових виконувачів обов`язків директора.
		Крім того, не погодившись з рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт посилається на те, що наявність вакантної посади не є визначальним критерієм та не може застосовуватися до спірних правовідносин. 
		26 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції.
		Також, 26 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Розгляд справи було відкладено.
		27 жовтня 2020 року електронною поштою та засобами поштового зв`язку до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД»  надійшов відзив на апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , яким підтримує позицію суду першої інстанції.
		30 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" надійшло клопотання про вступ у справу №640/5713/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Фонду державного майна України.
		07 грудня 2020 року в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду вищевказане клопотання задоволено, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до участі у справі у якості третьої особи,   яка не заявляє самостійні вимоги на предмет щодо предмета спору на стороні Фонду державного майна України.
		07 грудня 2020 року до суду апеляційної інстанції від особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
		11 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Фонду державного майна України надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у задоволенні клопотання Фонду державного майна України про закриття провадження у справі - відмовлено.
		14 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" надійшли відзиви на апеляційні скарги Фонду державного майна України,  Кабінету Міністрів України та особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , в яких просить задовольнити вказані апеляційні скарги.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №955 від 03 жовтня 2012 року "Деякі питання утворення товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", Договору №85 про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", Статуту ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат", створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» статутний капітал якого розподілений наступним чином: Фонду державного майна України, належить 51% статутного капіталу товариства, Компанії «TOЛEКCIC ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» - 49% статутного капіталу Товариства.
		14 листопада 2013 року, у відповідності до протоколу Установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", за результатами розгляду порядку денного та голосування по третьому питанню порядку денного було прийнято рішення та обрано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано - магнієвий комбінат" ОСОБА_2 та затверджено умови контракту.
		Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників Товариства від 26 грудня 2016 року, прийнято рішення та укладено Контракт з Директором Товариства ОСОБА_2 на один рік, до 25 грудня 2017 року.
		За пропозицією Фонду державного майна України Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 26 лютого 2020 року №165-р "Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат".
		Не погоджуючись із зазначеними діями та розпорядженням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові основи управління об`єктами державної власності визначено Законом України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006  року № 185-V (далі - Закон № 185-V).
		Статтею 1 вищевказаного Закону № 185-V закріплено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		За приписами частини 1  статті 3 Закону № 185-V, до об`єктів управління державної власності належать, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
		У відповідності до частини 1 статті 4 Закону № 185-V, суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України;  центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
		Згідно п.п. 1, 2, 18 ч. 2 ст. 5 Закону № 185-V, здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності; встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктам управління, визначеним цим Законом; визначає порядок конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.
		Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 185-V передбачено, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства здійснює управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 6.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", затвердженого Загальними зборами від 20 липня 2016 року (далі - Статут), статутний капітал Товариства складається з вартості вкладів Учасників до статутного капіталу Товариства (Т. 1 а.с. 13-46).
		Положеннями пункту 6.5 Статуту передбачено, що статутний капітал розподіляється між Учасниками наступним чином: Фонд державного майна України - 51% статутного капіталу Товариства, Компанія «ТОЛЕКСТС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» - 49% статутного капіталу Товариства.
		Фондом державного майна України підготовлено Подання проекту розпорядження Кабінету міністрів України від 26 лютого 2020 року №1017-3841, відповідно до якого, подано на розгляд Кабінету Міністрів України проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про погодження 4 тимчасового покладення виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на ОСОБА_1 » (Т.1 а.с. 147).
		Розпорядженням від 26 лютого 2020 року « 165-р кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Фонду державного майна щодо призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"  (Т. 1 а.с. 190).
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення про оголошення конкурсного відбору, як і призначення тимчасово виконуючим обов`язки керівника може здійснюватися лише після відкриття вакантної посади.
		Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.
		Відповідно до п.п. 10.3.2 п. 10.3 Статуту ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», до компетенції Загальних зборів належить, зокрема, обрання та відкликання Директора.
		Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначено Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII (далі - Закон № 2275-VIII).
		Згідно частини 13 статті вищевказаного Закону №2275-VIII, повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
		Колегія суддів погоджується  з доводами апелянта - Кабінету Міністрів України про те, що, з огляду на конструкцію даної норми, факт перебування особи на посаді директора (в тому числі, і відсутність відповідної вакансії за вказаною посадою) не унеможливлює обрання загальними зборозни тимчасових виконувачів обов`язків директора.
		Враховуючи вищезазначене, обрання загальними зборами, зокрема, тимчасового виконувача обов`язків директора є підставою для припинення повноважень директора.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що, в даному випадку, наявність вакантної посади не є визначальним критерієм та не може застосовуватися до спірних правовідносин.
		Щодо висновку суду першої інстанції про те, що Фонд державного майна України протиправно та не у спосіб, що визначений законодавством вніс пропозицію Кабінету Міністрів України про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат", колегія суддів зазначає наступне.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - Порядок №777).
		Пунктом 1 вищевказаного Порядку №777 закріплено, що цей Порядок визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства) у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією рішення про необхідність проведення такого відбору, а також процедуру конкурсного відбору керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень).
		У відповідності до абзацу 2 пункту 2 Порядку № 777, до оголошення конкурсного відбору або на період проведення конкурсного відбору суб`єкт управління на строк, який не може перевищувати трьох місяців, тимчасово покладає виконання обов`язків або призначає виконуючого обов`язки керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та/або керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень, банку, у статутному капіталі якого держава володіє часткою понад 75 відсотків). Тимчасове покладення виконання обов`язків керівників зазначених підприємств або призначення виконуючими обов`язки таких керівників здійснюється суб`єктом управління після погодження кандидатур відповідних осіб Кабінетом Міністрів України. До проекту рішення Кабінету Міністрів України про погодження кандидатури додаються біографічна довідка з кольоровою фотокарткою, що засвідчуються підписом керівника служби управління персоналом суб`єкта управління, скріпленим печаткою; згода кандидата на посаду щодо покладення на нього виконання обов`язків або призначення його виконуючим обов`язки керівника підприємства; копії документа про повну вищу освіту; копії документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство, трудової книжки, що засвідчуються підписом керівника служби управління персоналом суб`єкта управління і скріплюються печаткою; згода на обробку персональних даних. У разі непогодження Кабінетом Міністрів України зазначених кандидатур суб`єкти управління у тижневий строк з дня прийняття відповідного рішення подають Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо інших кандидатур.
		Із вищевказаної норми вбачається, що перед покладенням суб`єктом управління, тимчасового виконання обов`язків керівника підприємства на конкретну особу, такому суб`єкту управління потрібно отримати попереднє погодження відповідної кандидатури від Кабінету Міністрів України.
		Отже, в даному випадку, законодавством України передбачені повноваження Фонду державного майна України вносити пропозицію щодо кандидатури тимчасового  виконуючого обов`язків керівника підприємства, а Кабінету Міністрів України погоджувати таку кандидатуру на посаду, яка не є вакантною.
		З приводу висновку суду першої інстанції про те, що оскаржуваним розпорядженням від 26.02.2020 №165-р "Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" фактично було звільнено діючого директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно статті 29 Закону № 2275-VIII, загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
		Частиною 1 статті 30 Закону № 2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.
		Пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону № 2275-VIII визначено, що до компетенції загальних зборів учасників, зокрема, належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
		Відповідно до п. 9.1. Статуту ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат» управління Товариством здійснюють:
		Загальні збори Учасників Товариства (далі - Загальні збори) - вищий орган Товариства;
		Директор Товариства - одноособовий виконавчий орган Товариства.
		За приписами п. 10.1 Статуту, вищим органом Товариства є Загальні збори.
		Підпунктом 10.3.2 пункту 10.3 Статуту визначено, що до компетенції Загальних зборів належить, зокрема, обрання та відкликання Директора.
		Враховуючи вищезазначене, повноваження щодо покладення тимчасового виконання обов`язків керівника підприємства на запропоновану суб`єктом управління кандидатуру, належить до виключної компетенції Загальних зборів ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
		При цьому, колегія суддів зазначає, що, з огляду на приписи абзацу 2 пункту 2 Порядку № 777, Кабінет Міністрів України надає лише погодження щодо тимчасового покладення виконання обов`язків керівників зазначених підприємств або призначення виконуючими обов`язки таких керівників, щодо кандидатури поданої суб`єктом управління. Подальша реалізація даного розпорядження не залежить від волі Кабінету Міністрів України.
		Отже, Кабінет Міністрів України, як і Фонд державного майна України позбавлені права самостійно призначати або звільняти директора ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», такі повноваження належать Загальним зборам Товариства.
		Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що Кабінетом Міністрів України за пропозицією Фонду державного майна України оскаржуваним розпорядженням від 26.02.2020 року №165-р "Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" фактично було звільнено діючого директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" ОСОБА_2 , колегія суддів вважає помилковим.
		Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
		Колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
		Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
		При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
		Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги Компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД» щодо  визнання протиправними дій Фонду державного майна України щодо внесення пропозиції Кабінету Міністрів України про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат", а також, визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №165-р від 26.02.2020 "Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат".
		Судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №  30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги Компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД», а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
		Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		При цьому, доводи викладені в апеляційних скаргах знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційні скарги Фонду державного майна України,  Кабінету Міністрів України та особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення.
		У задоволенні адміністративного позову Компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД» відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в строк, визначений статтею 329 КАС України.
		 
		 Суддя-доповідач                                                                               Вівдиченко Т.Р.
		          
		 Судді                                                                                                  Бужак Н.П.
		                                                                                                  
		                                                                                                           Черпіцька Л.Т.
		 
		 
		                                                               Повний текст постанови виготовлено 21.12.2020 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...