Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0640/4231/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2020. Зареєстровано: 22.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2020.
Дата набрання законної сили: 21.12.2020
Номер судового провадження: К/9901/14059/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 грудня 2020 року 
		Київ
		справа №0640/4231/18
		адміністративне провадження №К/9901/14059/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
		про скасування державної реєстрації земельної ділянки
		за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
		на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року (ухвалене у складі головуючого судді Черноліхова С.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Сушка О.О., суддів Смілянця Е.С., Залімського І. Г.),
		В С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, відповідач), в якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року, залишеним без змін Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року, позов задоволено.
		Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, однак в даному випадку, що підтверджено матеріалами справи, відомості, внесені до державного земельного кадастру, не відповідають існуючим характеристикам земельної ділянки у натурі (на місцевості) у зв`язку з чим, суди дійшли висновку, що вимога позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 підлягає задоволенню.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину першу статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яка передбачає, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.
		Водночас, позивач не повідомляв відповідача про наявність, на його думку, помилок в технічній документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності Озерянківської сільської ради, площа якої складає 7,9414 га. 
		Також скаржник вказує на те, що позивач не оскаржував акт відповідача, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності Озерянківської сільської ради, площа якої складає 7,9414 га.
		Вказує скаржник і на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Позиція інших учасників справи
		Від позивача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		Касаційна скарга надійшла до суду 16 травня 2019 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №0640/4231/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 грудня 2020 року.
		При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30 грудня 2015 року №6-2054/0/37-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
		Згідно вказаного наказу Управлінню Держгеокадастру у Житомирській районі при наданні проекту землеустрою доручено в установленому законодавством порядку забезпечити, зокрема реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
		Формування земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 здійснене відповідно до технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності Озерянківської сільської ради, площа якої складає 7,9414 га.
		Однак, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 має намір оформити у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що не заперечується сторонами у справі.
		Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №  3613-VI (далі - Закон № 3613-VI; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		Частинами першою, другою статті 6 Закону №  3613-VI передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Згідно з частинам першою та четвертою статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. 
		Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
		Згідно з частиною першою статті 37 Закону №  3613-VI у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.
		Відповідно до пункту 138 Порядку №1051, помилками у Державному земельному реєстрі є:
		1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;
		2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);
		3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою);
		4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;
		5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;
		6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;
		7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 року та перенесені до Державного земельного кадастру.
		Пунктом 139 Порядку передбачено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з     додатком 29     територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки. У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
		Згідно з пунктом 144 Порядку, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру:
		1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30;
		2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру);
		3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок);
		4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.
		Пунктом 153 Порядку передбачено, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
		Системний аналіз вищенаведених норм дає змогу дійти висновку, що визнанню наявності помилки та набуттю підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру передує процедура встановлення недостовірної інформації в документації, у яку спочатку необхідно внести зміни.
		Висновки суду у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 37 Закону № 3613-VI та положень Порядку №1051 у подібних правовідносинах, викладеною в постановах від 29 квітня 2020 року у справі №  803/553/16 та від 18 листопада 2020 року у справі № 240/4867/18, і колегія суддів не знайшла підстав для відступу від неї.
		Водночас зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин та доводів, викладених у позовній заяві, не вбачається подання відповідних письмових повідомлень про виявлення помилки позивачем.
		Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що земельна ділянка (кадастровий номер 1822085300:01:000:0541) зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розробленої з порушеннями вимог законодавства, відтак така реєстрація перешкоджає оформити у власність земельну ділянку, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої у власність йому наданий.
		Відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV (в редакції, чинній на момент проведення оспорюваної державної реєстрації земельної ділянки) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
		Пунктом 26 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 №513 (в редакції, чинній на момент проведення оспорюваної державної реєстрації земельної ділянки; Постанова №513 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 476, водночас була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт складається технічна документація, що включає: технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель; пояснювальну записку, яка містить коротку характеристику об`єкта інвентаризації, підстави для виконання робіт, реквізити виконавця, опис матеріалів, використаних під час складання технічної документації, зміст і склад виконаних робіт із землеустрою; текстові матеріали: рішення органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування або суду про проведення інвентаризації земель; копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час проведення інвентаризації земель; матеріали топографо-геодезичних вишукувань; додатки, які складаються у формі таблиць і містять дані, зазначені у пунктах 22-23 цього Порядку; пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, і Державному земельному кадастрі; графічні матеріали - робочий і зведений інвентаризаційні плани.
		Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок - це сукупність технічних завдань, пояснювальних записок, текстових та графічних матеріалів, погоджених та затверджених в установленому законом порядку, на підставі яких органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування реалізують власну компетенцію, приймаючи рішення про віднесення земель до відповідної категорії у разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії.
		Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України  відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.
		Частинами першою та другою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)
		Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України  формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 Земельного кодексу України  формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
		Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
		Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.
		Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, на яку позивач отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою, вже є сформованою на підставі Технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 7,9414 га, розташованих на території Озерянківської сільської ради Житомирського району, розробленої ДП "Поліськгеодезкартографія", з присвоєнням кадастрового номеру 1822085300:01:000:0541. 
		Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що розпорядчим документом, який встановлює легітимність розробленої технічної документації, є акт уповноваженого органу, яким ця документація затверджена.
		Таким чином, у випадку наявності порушень прав позивача правильний спосіб захисту повинен був би полягати насамперед саме в оскарженні акта уповноваженого органу, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок в частині спірних питань, оскільки саме такий був підставою для проведення державної реєстрації земельної ділянки площею 7,9414 га, кадастровий номер якої 1822085300:01:000:0541.
		Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 240/4867/18, і колегія суддів не знайшла підстав для відступу від неї.
		Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 37 Закону № 3613-VI та положення Порядку №1051, що відповідно до частини другої статті 351 КАС України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
		Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини другої цієї статті порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року скасувати.
		Прийняти нову постанову.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          І.В. Желєзний
		                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...