Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/5414/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2020.
Дата набрання законної сили: 09.12.2020
Номер судового провадження: 61-12888ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		09 грудня 2020 року
		м. Київ
		справа № 759/5414/17
		провадження № 61-12888св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фідем Трейдінг ЛТД», ОСОБА_2 , акціонерне товариство «Просто-страхування»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду 
		м. Києва, у складі судді: Миколаєць І. Ю., від 19 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: 
		Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М., від 02 липня 2020 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фідем Трейдінг ЛТД» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 
		2019 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучені ОСОБА_2 та акціонерне товариство (далі - АТ) «Просто-страхування».
		Позов мотивований тим, що 16 серпня 2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки «МАН», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , марки «Івеко», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом марки «Когель», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
		Постановою Святошинського районного суду від 19 жовтня 2016 у справі 759/13453/16 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП). 
		Внаслідок ДТП було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «Івеко», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		Згідно висновку експертного дослідженням № 0044 від 01 жовтня 
		2016 року, за яке сплачено 3 000 грн, вартість ремонту автомобіля «Івеко», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 389 390 грн, а з урахуванням фізичного зносу 155 238 грн.
		Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «МАН», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , була застрахована у АТ «Просто-страхування», яке сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 61 654, 25 грн.
		Крім того, позивач стверджував, що йому завдана моральна шкода в розмірі 45 000 грн, яка зумовлена пошкодженням майна, порушенням звичайного способу життя, що негативно вплинуло на стан здоров`я та завдало моральних страждань.
		Посилаючись на викладене, з урахуванням поданих уточнень, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ «Просто-страхування» страхове відшкодування в розмірі 38 345,75 грн та 3 000 грн витрат за проведене експертне дослідження, а також стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ТОВ «Фідем Трейдінг ЛТД» на відшкодування майнової шкоди 55 236 грн та моральної шкоди 45 000 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 
		2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 
		2019 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Просто-страхування» судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 4 000 грн.
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті ДТП автомобіль позивача фізично знищений, а тому страхова компанія в межах договору страхування виконала в повному обсязі взяті на себе зобов`язання щодо відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
		Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено, що водій автомобіля ОСОБА_2 , під час ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Фідем Трейдінг ЛТД». Судом враховано відсутність пропозиції та готовність позивача повернути відповідачу (-ам) залишки пошкодженого автомобіля. Також суд вказав на відсутність підстав для стягнення у солідарному порядку моральної шкоди, оскільки вона стягується лише із особи, що завдала шкоду, особі, якій завдано таку шкоду в результаті ДТП.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року - без змін.
		Приймаючи постанову від 02 липня 2020 року, колегія суддів виходила з того, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/5414/17 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив 
		пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважаючи що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, постанові Верховного Суду від 27 квітня 2018 року в справі № 910/9029/17.
		Також заявник вказуючи на порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 263, 265, 266 ЦПК України, посилається на наявність підстав для скасування судових рішень передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував підстави відмови у стягнені витрат на проведення експертного дослідження транспортного засобу та відшкодування моральної шкоди.
		У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		16 серпня 2016 року приблизно о 04 годині на автодорозі Київ-Одеса 99км+300м сталась ДТП. Водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «МАН», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не забезпечив технічно справний стан автомобіля, не перевірив його перед виїздом, не був уважним, не стежив за станом транспортного засобу, що призвело до зіткнення автомобілів марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , марки «Івеко», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом марки «Когель», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія 
		ОСОБА_4 , в результаті відриву спарки коліс центральної осі зліва в автомобілі марки «МАН», що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушено пункти 2.3(а), 2.3(6) Правил дорожнього руху.
		Постановою Святошинського районного суду від 19 жовтня 2016 у справі 759/13453/16 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 01 листопада 2016 року.
		В результаті ДТП належний ОСОБА_1 автомобіль марки «Івеко», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , зазнав пошкоджень. 
		Відповідно до експертного дослідження № 0044 від 01 жовтня 2019 року, проведеного на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 398 390 грн, а вартість матеріального збитку визначена на рівні ринкової вартості автомобіля становить 155 238 грн.
		27 липня 2016 року між AT «Просто-страхування» та ТОВ «Фідем Трейдінг ЛТД» укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/4586583, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «МАН», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 . Ліміт страхового відшкодування за шкоду завдану майну складає 100 000 грн. Розмір франшизи - нуль.
		31 серпня 2016 року АТ «Просто-страхування» замовило автотоварознавче дослідження, за результатами якого складено звіт № 2016/3030 
		від 14 листопада 2016 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Івеко», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 372 937,46 грн, а вартість матеріального збитку визначена на рівні ринкової вартості автомобіля в сумі 153 939,52 грн.
		21 листопада 2016 року АТ «Просто-страхування» замовило дослідження, за результатами якого складено звіт № 115490-зал від 28 листопада 2016 року, відповідно до якого утилізаційна вартість автомобіля марки «Івеко», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 109 985,27 грн.
		ОСОБА_1 вказаний розмір утилізаційної вартості автомобіля марки «Івеко», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 не оспорював.
		06 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Просто-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування.
		03 січня 2017 року складено страховий акт № 115490, відповідно до якого АТ «Просто-страхування» прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 43 954,25 грн у зв`язку з пошкодженням автомобіля марки «Івеко», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		06 лютого 2017 року складено страховий акт № 115490, відповідно до якого АТ «Просто-страхування» прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 17 700 грн у зв`язку з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП.
		Виплата страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 43 954,25 грн та 17 700 грн підтверджена платіжними дорученнями № 90 від 03 січня 
		2017 року та № 2297 від 06 лютого 2017 року.
		 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Згідно із положенням пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України 
		(далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
		Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.
		Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
		Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
		Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування та майнової шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, якімають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки розмір матеріального збитку, завданого позивачу знищенням транспортного засобу, становить 43 954,25 грн, а витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП 17 700 грн, які повністю відшкодовані страховою компанією.
		Відповідно до звіту № 2016/3030 від 14 листопада 2016 року, складеного за результатами замовленого АТ «Просто-страхування» автотоварознавчого дослідження, транспортний засіб вважається знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту (372 937,46 грн) перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП (153 939,52 грн).
		З матеріалів справи не вбачається, що при зверненні до страхової компанії ОСОБА_1 визнав належний йому автомобіль фізично знищеним чи був згоден передати страховій компанії залишки транспортного засобу.
		Таким чином позивачу страховиком правомірно відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП в сумі 153 939,52 грн (згідно звіту 
		№ 2016/3030 від 14 листопада 2016 року), та після ДТП в сумі 
		109 985,27 грн (згідно звіту № 2016/3030 від 14 листопада 2016 року), тобто 43 954,25 грн, що відповідає положенням статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц.
		Висновки судів в частині вирішення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування з АТ «Просто-страхування» та стягнення майнової шкоди із ОСОБА_2 та ТОВ «Фідем Трейдінг ЛТД» не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 
		2018 року в справі № 755/18006/15, на які посилався заявник в касаційній скарзі.
		Також є безпідставним посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові № 910/9029/17 від 27 квітня 2018 року в частині права потерпілого на власний розсуд визначати особу, до якої звернута вимога про відшкодування шкоди, оскільки такі висновки не узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові 
		від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, яка прийнята пізніше.
		Відповідно до статті 34.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
		Зважаючи на те, що АТ «Просто-страхування» 31 серпня 2016 року було замовлено проведення відповідного авто-товарознавче дослідження, а позивачем не наведено підстав для замовлення 01 жовтня 2019 року аналогічного дослідження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат в розмірі 3 000 грн, понесених позивачем на проведення експертного дослідження, з посиланням на приписи статті 34.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Разом з тим Верховний Суд не в повній мірі погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, 
		§ 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		Суди попередніх інстанції правильно виходили з того, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення моральної шкоди в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ТОВ «Фідем Трейдінг ЛТД», проте сам по собі визначений позивачем спосіб відшкодування моральної шкоди (солідарно з двох відповідачів) не позбавляє суд права задовольнити ці вимоги частково, стягнувши завдану шкоду із однієї винної особи. Подібне вирішення позовних вимог, не є виходом суду за їх межі та не порушує приписи частини першої статті 13 ЦПК України.
		Отже, встановивши, що майно позивача знищено з вини ОСОБА_2 , суди повинні були вирішити питання про стягнення моральної шкоди із 
		ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
		Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди із ОСОБА_2 є обґрунтованими та зважаючи на глибину фізичних та душевних страждань позивача, внаслідок знищення належного йому майна, ступінь вини відповідача, підлягають задоволенню в розмірі 5 000 грн, що відповідатиме принципу розумності і справедливості.
		За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. 
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди з винної особи, неправильно застосовано норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаних вимог.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
		ОСОБА_1  за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг сплачено судовий збір в розмірі 1 592, 26 грн, 800 грн, 2 831, 64 грн, відповідно. Також ним понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
		Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати підлягають стягненню із ОСОБА_2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог (3,53%), а саме: 184,40 грн - витрати зі сплати судового збору, 529,50 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про часткове їх задоволення.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва 
		від 19 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 02 липня 2020 року залишити без змін.
		Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 184,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 529,50 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...