Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/7001/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: 21.12.2020. Зареєстровано: 22.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2020.
Дата набрання законної сили: 28.04.2021
Результат оскарження 28.04.2021 Апеляційний суд Київської області: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2/357/2946/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/7001/20
		2/357/2946/20 
		Категорія 67 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
		В С Т А Н О В И В :
		21.07.2020 року Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради звернулася до суду з вказаним позовом в інтересах малолітньої дитини  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своїми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 . 24.06.2020 року надійшло повідомлення по те, що малолітні діти відповідачки залишені нею на тривалий час без догляду. Після отримання вказаного повідомлення Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради спільно з представниками Білоцерківського  відділу поліції ГУ НП в Київській області та комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико - санітарної допомоги № 2» невідкладно провели оцінку рівня безпеки дітей та встановили, що відповідачка була відсутня вдома вже третю добу, фактично за дітьми здійснювала догляд їхня прабабуся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зі слів бабусі, на прохання відповідачки, вона з ранку 22.06.2020 року доглядала за її дітьми, оскільки цього дня її необхідно було поїхали до управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації по питанню продовження отримання державної соціальної допомоги. При огляді дітей, було виявлено, що стан здоров`я малолітнього ОСОБА_3 тяжкий, ОСОБА_4 та її правнуки були голодні, продукти харчування відсутні. Комісії по телефону вдалося зв`язатися із матір`ю дітей ОСОБА_1 щоб з`ясувати всі обставини на що, остання повідомила, що не знає коли приїде додому. Сусіди повідомили, що відповідачка веде антигромадський спосіб життя, неодноразово була помічена з ознаками алкогольного сп`яніння, вони надавали цій родині продукти харчування, консервацію. Представники комісії дійшли до висновку, що подальше перебування малолітніх дітей в таких умовах є загрозливим для їх життя та здоров`я, тому ними були вжиті невідкладні заходи для забезпечення безпеки дітям. Малолітні каретою швидкої допомоги були направлені до комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня № 2», де вони були госпіталізовані для обстеження стану здоров`я, надання необхідної медичної допомоги та документування фактів жорстокого поводження з ними. За результатом госпіталізації дітей малолітньому ОСОБА_3 було встановлено діагноз: важка білково - енергетична недостатність, кишкова непрохідність, по життєвим показникам дитина потребувала ургентного хірургічного втручання та 25.06.2020 року дитину прооперували з приводу кишкової непрохідності. Однак, зважаючи на вкрай тяжкий стан, хлопчик ІНФОРМАЦІЯ_5 о 1 год. 00 хв. помер, патологоанатомічний діагноз: кахексія, злукова кишкова непрохідність, вроджені вади розвитку. Також, стало відомо, що відповідачка ухилялася від виконання своїх обов`язків щодо лікування сина, оскільки знаючи про тяжкий стан сина вона жодного разу не звернулася за допомогою до лікарів. Після отримання малолітньою ОСОБА_2 у дитячій лікарні відповідної медичної допомоги її на підставі наказу служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 06.07.2020 року № 62 дівчинку влаштовано сім`ю патронатного вихователя, де вона виховується і на даний час. Згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.07.2020 року № 362 «Про негайне відібрання малолітньої дитини у матері та її влаштування в сім`ю патронатного вихователя» малолітня дитина ОСОБА_2 відібрана у відповідачки. Вказані обставини підтверджують факти ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої дочки у даному випадку допустиме, оскільки наявна її вина і вона не може змінити поведінку в кращу сторону. Тому, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області просила в судовому порядку позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з дня подання позову до суду  і до досягнення дитиною повноліття.
		06.08.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, 11.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
		Представник позивача, за довіреністю у справі - ОСОБА_6 , в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити вимоги в повному обсязі та зазначив, що до служби надійшла інформація про залишення відповідачкою дітей без батьківського піклування, під час відвідування було встановлено, що вона залишила на три доби дітей на прабабусю 1936 року народження, без їжі та в антисанітарних умовах. Дітей направили до лікарні, хлопчик мав складний діагноз, перебував у тяжкому стані і в подальшому помер, а дівчинка перебувала у лікарні три дні та в подальшому була влаштована до патронатних вихователів. Відповідач приходила до служби у справах дітей з питанням повернення дочки, її взяли під супровід, розповіли план роботи, однак вона його не виконувала, на роботу не влаштувалася, постійно змінює місце проживання, належних умов для проживання дочки не створює, тому в подальшому її було знято із супроводу, адже вона не бажає виправлятися. Відповідач жодних доказів в спростування доводів служби у справах дітей  не надала та свідомо самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.
		Відповідач - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що на даний час працює прибиральницею та отримує дохід близько 7000,00 грн., однак не  офіційно, близько місяця проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , а зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку, який належить її батьку. Дійсно 22.06.2020 року поїхала до м. Узин в УСЗН переоформляти соціальну допомогу і залишила дітей на прабабусю, але харчування в них було. ЇЇ не було три доби, оскільки залишилася у знайомих, з якими вживали алкогольні напої. Про діагноз сина - ОСОБА_3 їй було відомо, але з ним все було добре до її від`їзду. Перебуваючи під супроводом пройшла обстеження у лікарів: нарколога, психолога, психіатра, в центрі зайнятості населення перебувала на обліку, але була знята в зв`язку з тим, що не приходила відмічатися. Дочку у ДНЗ не влаштувала, оскільки були проблеми з реєстрацією місця проживання. За період знаходження дочки ОСОБА_2 у патронатних вихователів відвідувала її один раз на тиждень, гуляла з нею у парку, купувала солодощі, деякі речі та іграшки. Останній раз бачила дочку в кінці жовтня 2020 року, оскільки патронатний вихователь не відповідає на телефонні дзвінки. В будинку де вона проживає є три кімнати, для дитини є ліжко, шафа, стіл, стілець, постільна білизна, однак немає гарячої води, необхідно її нагрівати. За правничою  допомогою щодо складання відзиву на позов не зверталася, але чому не може пояснити. Кримінальну справу відносно неї щодо неналежного догляду за сином вже закрили, однак офіційних відомостей немає.
		Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини. 
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
		Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ст.165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
		Згідно з ч. 2 п. З Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українистосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад. Статтею 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» визначено, що одними із основних завдань служби у справах дітей є проведення роботи з соціально-правового захисту дітей, запобігання їх бездоглядності, вжиття заходів для соціального захисту дітей. Згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14 липня 2020 року № 362 «Про негайне відібрання малолітньої дитини у матері та її влаштування в сім`ю патронатного вихователя» орган опіки та піклування - виконавчий комітет зобов`язав службу у справах дітей звернутися до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батько дитини записаний на підставі ст. 135 СК України, що підтверджено матеріалами справи (а.с.5-7).
		З матеріалів справи (а.с. 10-27), вбачається, що 24.06.2020 року були складені Акти органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про покинуту чи знайдену дитину та її доставку, згідно яких працівниками поліції в присутності понятих, працівника охорони здоров`я та представника служби у справах дітей за адресою: АДРЕСА_4 , було виявлено двох дітей: хлопчика  5-7 місяців та дівчинку ОСОБА_2 3 років. На підставі пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , було встановлено, що ОСОБА_1 залишила своїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на три доби. 24.06.2020 року Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради спільно з представниками Білоцерківського  відділу поліції ГУ НП в Київській області та комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико - санітарної допомоги № 2» провели оцінку рівня безпеки дітей та встановили, що відповідач була відсутня вдома вже третю добу, фактично за дітьми здійснювала догляд - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі слів якої, на прохання відповідачки, вона з ранку 22.06.2020 року доглядала за дітьми, оскільки цього дня онуці необхідно було поїхали до управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації по питанню продовження отримання державної соціальної допомоги. При огляді дітей було виявлено, що стан здоров`я малолітнього ОСОБА_3 тяжкий. ОСОБА_4 та її правнуки були голодні, продукти харчування відсутні. Комісія по телефону зв`язалася із матір`ю дітей ОСОБА_1 щоб з`ясувати всі обставини на що, остання повідомила, що не знає коли приїде додому. Сусіди повідомили, що відповідачка веде антигромадський спосіб життя, неодноразово була помічена з ознаками алкогольного сп`яніння, вони надавали цій родині продукти харчування, консервацію. Представники комісії дійшли до висновку, що подальше перебування малолітніх дітей в таких умовах є загрозливим для їх життя та здоров`я, тому були вжиті невідкладні заходи для забезпечення безпеки дітям. Малолітні каретою швидкої допомоги були направлені до комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня № 2», де госпіталізовані для обстеження стану здоров`я, надання необхідної медичної допомоги та документування фактів жорстокого поводження з ними.
		З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1832/75 (а.с.25) та інформаційної довідки за фактом смерті малолітнього (а.с. 26-27), вбачається, що за результатом госпіталізації малолітньому ОСОБА_3 було встановлено діагноз: важка білково - енергетична недостатність, кишкова непрохідність. По життєвим показникам дитина потребувала ургентного хірургічного втручання. 25.06.2020 року дитину прооперували з приводу кишкової непрохідності. Зважаючи на вкрай тяжкий стан хлопчик ІНФОРМАЦІЯ_5 о 1 год. 00 хв. помер. Патологоанатомічний діагноз: кахексія, злукова кишкова непрохідність, вроджені вади розвитку. Також, було встановлено, що дитина народилася з патологіями, була прооперована ІНФОРМАЦІЯ_6 , 01.11.2019 року та 11.12.2019 року, після цього дитину і матір було виписано у задовільному стані на амбулаторне лікування за місцем проживання під нагляд дільничних лікарів, проте, ОСОБА_1 жодного разу не зверталася за допомогою до лікарів, ніяких дій щодо лікування сина не здійснювала, що призвело до настання тяжких наслідків, а саме: погіршення стану здоров`я та госпіталізації.
		Після отримання малолітньою ОСОБА_2 у дитячій лікарні відповідної медичної допомоги її, на підставі наказу служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 06 липня 2020 року № 62 «Про невідкладне влаштування малолітньої ОСОБА_2 у сім`ю патронатного вихователя» 06 липня 2020 року було влаштовано сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_10 , де вона виховується і на даний час.
		Згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14 липня 2020 року № 362 «Про негайне відібрання малолітньої дитини у матері та її влаштування в сім`ю патронатного вихователя» малолітня дитина ОСОБА_2 відібрана у відповідачки.
		З рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 22.09.2020 року №589 (а.с.61), вбачається, що виконавчим комітету Білоцерківської міської ради вирішено продовжити термін перебування малолітньої дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_10 строком не більше ніж на три місяці.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є патронатним вихователем, з 06.07.2020 року в неї перебуває дитина відповідача ОСОБА_2 , якій виповнилося 4 роки. Мати до дочки приходила в липні - 3 рази, в серпні - 1 раз, у вересні - 3 рази, 06.10.2020 року була останній раз. Мама приходила до дитини із кумою, з подругою. Дитина розстроювалась, що мама не приходить, мамі телефонували, а у відповідь відповідач грубо відповідала. Дівчинка до неї потрапила після виписки з лікарні, була бліда, погано їла, її нудило, голова крутилася, був високий білорубін і підвищений ацетон. Потім ОСОБА_2 потрохи почала їсти, на даний час вона нормально харчується. Зустрічі з мамою відбувалися за попередньою домовленістю по телефону, інколи відповідач лише по телефону спілкувалася і з дитиною. Речі відповідач не приносила. Вона одягала її за свій рахунок. Лише на день народження дочки, коли відповідач приходила з кумою, то приносила шорти та футболку. Дитина їй розповідала, що коли вона жила із мамою, то вона спала на підлозі, тому вона відповідачу говорила, щоб вона облаштувала своє житло. До даного часу мама дзвонила і казала, що вона зайнята і хворіє. Відповідач повідомляла їй, що вона працює то на базарі, то двірником, потім про іншу роботу розповідала. Вони з відповідачем зустрічалися у парку, там вона гуляла із кумою та її дітьми. ОСОБА_2 бігла до них, а потім з легкістю прощалася із мамою. Останні два місяці дитина не хотіла йти до телефону і розмовляти з мамою.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що сім`я відповідача через неналежне виконання батьківських обов`язків, з 12.08.2020 року перебуває під супроводом. Відповідач залишила дітей без нагляду на три доби, в загрозливих умовах. Хлопчик помер в реанімації, а дівчинку з 06.07.2020 року було передано в сім`ю патронатного вихователя. В ході перевірки умов проживання дітей було встановлено, що 03.07.2020 року відповідач  за місцем проживання перебувала в стані алкогольного сп`яніння, умови проживання для дитини в будинку були не належними. Відповідач частково виконала план супроводу, а саме відвідала психолога, нарколога, психіатра, але не пройшла курс лікування. Мати не виправилася, з 22.10.2020 року з неї знятий супровід. З липня до жовтня, відповідач надавала неправдиву інформацію про різні місця свого проживання та роботи, а останні два місяці не зверталася до служби взагалі. 
		Також, в ході розгляду справи, позивачем було проведено перевірку зазначених відповідачем обставин щодо перебування у цивільному шлюбі та нового місця проживання.
		З наданих доказів ( а.с.75-77) вбачається, що 04.12.2020 року комісія у складі Т.В.О. начальника служби у справах дітей та сім`ї Узинської міської ради, фахівців із соціальної роботи КУ «Центр з надання соціальних послуг» відвідали квартиру АДРЕСА_5 та встановили, що гр.. ОСОБА_1 ніколи не проживала та не проживає за вказаною адресою, про що повідомив власник квартири ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . 
		27.10.2020 року виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області ухвалив рішення №653 «Про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її дитини ОСОБА_2 (а.с.57), яким встановив, що ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання  своїх батьківських обов`язків по вихованню дочки, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо її дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини. 
		Згідно ст. 154 СК України захист прав і інтересів неповнолітніх дітей належить їхнім батькам.
		Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;  зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України  мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
		Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст.164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.
		Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson v. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
		Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права.
		Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
		У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_1 , свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї дочки ОСОБА_2 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини,  не забезпечує необхідним харчуванням, не займається лікуванням дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
		Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи, що відповідач жодних доказів в спростування доводів позивача до суду не подала, не виконала вимоги Служби у справах дітей щодо створення належних умов проживання дитини та її повноцінного розвитку, в тому числі не усунула недоліки виявлені під час обстеження житлово - побутових умов, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав, що відповідає інтересам дитини, оскільки вона має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
		За положеннями ч.2 ст. 165 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.
		Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка  заробітку  (доходу)  матері,  батька,   яка   буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. 
		Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
		Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, оскільки визначений спосіб стягнення аліментів відповідає положенням законодавства та інтересам дитини, її рівню життя, фізичному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку.
		Відповідно до ч.6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
		Слід зазначити, що згідно із ст. 168 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною та суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи. Також, згідно із ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав та в даному випадку суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При зверненні до суду з вказаним позовом позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь держави. 
		Керуючись ст. 7, 150, 151, 157, 164, 165, 166, 182, 244, 249 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 року, Декларація прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року,  ст.4, 12, 76 - 81, 141, 258, 259, 263-265, 268,  354, 355  ЦПК України суд, -
		У Х В А Л И В :
		Позовну заяву Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області (ідентифікаційний код: 35615529, адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, 8) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.
		Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з 21.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1681,60 грн.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти  днів з дня  складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 18.12.2020 року. 
		СуддяО. В. Бондаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...