Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/503/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2020. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2020.
Дата набрання законної сили: 21.12.2020
Номер судового провадження: К/9901/24872/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		21 грудня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 826/503/18
		адміністративне провадження № К/9901/24872/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статті 330 КАС України та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду касаційної скарги, викладеної українською мовою.
		На виконання вимоги ухвали 20 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов до Верховного Суду лист, в якому позивач наголошує, що вимога суду щодо подання касаційної скарги на українській мові не ґрунтується на нормах закону.
		У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до положень частини першої статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. 
		Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
		Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
		Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99 висловив позицію, згідно з якою, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 15 КАС України, суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють
		Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Таким чином, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
		З огляду на вищезазначене, касаційна скарга, яка подається до Верховного Суду повинна бути викладена державною (українською) мовою.
		Така позиція щодо питання застосування державної мови у адміністративному судочинстві відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 6 липня 2016 року (справа № 21-1092а16), а також висновкам Верховного Суду, викладених в ухвалах від 17 травня 2019 року у справі №826/19129/16, від 28 травня 2019 року у справі №9901/287/19, від 07 червня 2019 року у справі №826/10114/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №826/6286/17. Вимоги щодо викладення документа процесуального характеру (позовної заяви, касаційної скарги) державною мовою висловлені також, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року та від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/98/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/12/20.
		Крім того, у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що українська мова як засіб спілкування й інтелектуального вираження відображає самобутність багатомільйонного українського народу і є основою його духовності й історичної пам`яті. Повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та єдності України. У такому сенсі державна мова є складовою конституційного ладу та конституційною цінністю.
		Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (частини перша та друга статті 10 Конституції України). Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (абзаци третій та четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99).
		Колегія не вбачає підстав для відступу від вищевказаних правових висновків.
		Суд зауважує, що передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання процесуальних документів (у тому числі позовних заяв) державною мовою не є звуженням прав позивача чи дискримінацією останнього за мовною ознакою, оскільки крім послуг перекладача, на законодавчому рівні закріплені серед іншого державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги. 
		Як вбачається зі статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
		Нормами статті 8 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено, що право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
		Колегія суддів також зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
		Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15 травня 2003 року N 802-IV.
		Разом з тим Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до ст. 2 цього Закону поширюються положення Хартії.
		Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення частини четвертої статті 15 КАС України та частини першої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Суд доходить висновку, що касаційну скаргу необхідно викладати державною (українською) мовою.
		Такий підхід також повною мірою гарантує дотримання в Україні пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, а також статті 8 КАС України, згідно з якими до основних засад судочинства відноситься, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. 
		За таких обставин, доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, а вимоги ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року скаржником не виконані. 
		Крім того, таких самих висновків щодо визнання необґрунтованими аналогічних доводів ОСОБА_1 (які надані з метою усунення недоліків касаційної скарги) та повернення касаційної скарги дійшов Верховний Суд в ухвалах від 20 серпня 2019 року у справі №520/4508/19, від 23 грудня 2019 року у справі №520/3742/19, від 13 лютого 2020 року у справі №520/10201/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 826/6286/17.
		Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року підлягає поверненню.
		Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
		Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України,
		УХВАЛИВ:
		1. Відмовити у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
		2. Повернути скаржнику касаційну скаргу та додані до скарги матеріали.
		3. Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.
		4. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до Верховного Суду.
		5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                              Я.О. Берназюк
		                                                                                                              І.В. Желєзний
		                                                                                                              Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...