Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/3135/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: 61-36292ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                      
		 
		18 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 337/3135/17
		провадження № 61-36292св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,         Черняк Ю. В.,         
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя          від 17 січня 2018 року у складі судді Салтан Л. Г. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до         ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона та відповідач                   є батьками трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання яких рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада           2015 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти у розмірі                      1/2 частини доходу щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку.
		ОСОБА_2 належним чином не виконує рішення суду про стягнення з нього аліментів, що призвело до утворення заборгованості за аліментами, розмір якої станом на 01 серпня 2017 року становить 40 794,56 грн.
		Загальний розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів становить       126 522,94 грн.
		Оскільки розмір пені не може бути більше 100 % заборгованості, вважала, що розмір пені повинен дорівнювати  40 794,56 грн.
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2  на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період              з 25 листопада 2015 року по 29 серпня 2017 року у розмірі 40 794,56 грн.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) в сумі 36 394,56 грн.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання рішення про стягнення аліментів, має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 36 394,56 грн (після звернення позивача до суду боржник частково погасив заборгованість), а тому на підставі статті 196 СК України з нього на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня), розмір якої необхідно обмежити сумою основного боргу.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2  задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню (неустойку) в загальній сумі 11 984,98 грн за прострочення сплати аліментів на утримання трьох дітей за період з 25 листопада 2015 року по 29 серпня 2017 року,                        а також 235,00 грн компенсації судових витрат на правничу допомогу.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що з урахуванням правої природи пені і того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, відповідно до статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, сума заборгованості за аліментами при цьому за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
		Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
		Апеляційний суд врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13,             від  01  липня 2015 року у справі № 6-94цс15.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю її позовні вимоги, а також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 800 грн.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що за методикою розрахунку пені, який визначений в постанові апеляційного суду, розмір пені у будь-якому випадку не може перевищувати 31 % самої заборгованості і буде залежати від кількості днів місяця, що є помилковим.
		Вказувала на те, що після внесення у липні 2017 році змін до Сімейного кодексу України, частина перша статті 196 цього кодексу чітко передбачає, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.
		Таким чином, нова редакція Сімейного кодексу України чітко визначає порядок обчислення розміру пені - від дня прострочення до дня погашення або ухвалення судового рішення. Така ж норма обмежує максимальний розмір пені загальним розміром заборгованості. Тобто порядок обчислення пені, який застосований апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваного рішення, міг бути застосований виключно до попередньої редакції Кодексу.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками трьох дітей: ОСОБА_3 ,         ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада          2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,                            і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі           1/2 частини із заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж         30 % від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку - на кожну дитину починаючи з 21 вересня 2015 року і до повноліття дітей.
		 
		Відповідно до розрахунку заборгованості за аліментами, складеного                    01 серпня 2017 року головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, станом на 01 серпня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2/337/2239/2015      від 08 грудня 2015 року становить 40 794,56 грн.
		 
		Згідно з розрахунком заборгованості за аліментами, складеним 20 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, заборгованість за виконавчим листом становить 36 394,56 грн.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі -               у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                 і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
		 
		Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
		 
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
		 
		У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. 
		 
		Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
		 
		За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		 
		Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України в редакції, чинній на момент вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у  розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) викладені такі правові висновки про порядок нарахування пені за прострочення аліментів.
		 
		Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
		 
		Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
		 
		Законодавець встановив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, до дня, в який проведена сплата заборгованості, чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. 
		 
		Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. 
		 
		Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток. 
		 
		Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.
		 
		За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.
		 
		Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
		 
		Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
		 
		Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. 
		 
		У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
		 
		У вказаній постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила        від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права                  у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у раніше прийнятих постановах від  03  лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 16 березня 2016 року у справі                           № 6-300цс16 та від  02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що у справі                № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) питання стягнення пені зі сплати аліментів вирішено аналогічно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі  № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте, помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі                            і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо та обмежується лише кількістю днів у цьому місяці, без урахування кількості днів до моменту фактичної виплати аліментів.
		 
		Отже, апеляційний суд неправильно застосував положення частини другої статті 196 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді.
		 
		Суд першої інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) у розмірі 36 394,56 грн, помилково визначив дійсний розмір заборгованості за аліментами.
		 
		Так, суд першої інстанції, установивши, що відповідач під час розгляду цієї справи частково погасив утворену заборгованість, виходив із того, що розмір заборгованості зменшився з 40 794,56 грн до 36 394,56 грн.
		 
		Разом із тим суд першої інстанції не врахував, що сума заборгованості зі сплати аліментів утворилась з вини відповідача, який своєчасно належним чином не виконував свої обов`язки, що тягне відповідальність у вигляді неустойки. Доказів того, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками, матеріали справи не містять, а тому, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 набула право на стягнення з відповідача неустойки, виходячи із розміру заборгованості за аліментами, яка існувала на час звернення до суду з цим позовом. 
		 
		На час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, заборгованість відповідача за аліментами становила 40 794,56 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, який складений 01 серпня 2017 року головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби                                м. Запоріжжя.
		 
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, на вказане також уваги не звернув та, обчислюючи розмір неустойки, помилково виходив із того, що розмір заборгованості за аліментами становить 36 394,56 грн (відповідач після звернення позивача до суду частково погасив заборгованість).
		 
		Обчислюючи розмір неустойки, Верховний Суд виходить із розміру заборгованості, який визначений державним виконавцем у розрахунку              від 01 серпня 2017 року та існував на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом - 40 794,56 грн.
		 
		Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 183/1433/17 (провадження № 61-24218св18).
		 
		Відповідно до частини першої статті 196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
		 
		Враховуючи кількість днів прострочення ОСОБА_2 виконання зобов`язання зі сплати аліментів у цій справі, розмір простроченого зобов`язання, суму пені, яка утворилась з огляду на розмір простроченого зобов`язання, а також положення частини другої статті 196 СК України, колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь 40 794,56 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів обґрунтованими.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
		 
		Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
		 
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Відповідно до положень статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:                              1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);                 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»).
		 
		У справі, що переглядається, установлено, що правничу допомогу позивачу надавала юридична фірма «Фортеця права» за договором від 23 серпня      2017 року (а. с. 21-23).
		 
		Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу від 29 серпня                2017 року юридичною фірмою «Фортеця права» на виконання умов договору, укладеного з ОСОБА_1 , виконано такі роботи: дослідження документів - 30 хв., вивчення нормативної бази - 2 год. 20 хв., складання позовної заяви 4 год., ксерокопіювання документів - 10 хв. Вартість послуг складає                       4 480 грн. (а. с. 23).
		 
		За узгодженням сторін договору про надання правничої допомоги        ОСОБА_1 сплатила юридичній фірмі «Фортеця права» 800 грн (а. с. 22, 24).
		 
		Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню,                            з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесенні на правничу допомогу, у розмірі 800,00 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , задовольнити.
		 
		Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року скасувати.
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40 794,56 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесенні на правничу допомогу, у розмірі 800,00 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець      Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...