Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 561/77/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2020.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Номер судового провадження: 61-20799ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 561/77/19
		 
		провадження № 61-20799 св 19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»; 
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 травня 2019 року у складі судді Зейкан Н. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 26 червня 2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 26.06.2018-100004108, за умовами якого відповідач у той же день отримала кредит в сумі 7 000 грн строком на 14 днів зі сплатою за користуванням кредитом 1 960 грн. 
		23 липня 2018 року між сторонами укладено електронний кредитний договір                                              № 23.07.2018-10000590 з аналогічними умовами, як і у попередньому договорі, а за оформленою того дня заявою позичальника про перекредитування/зарахування кредитні кошти в сумі 7 000 грн за кредитним договором № 23.07.2018-010000590 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми за попереднім кредитним договором від 26 червня 2018 року.
		Вказував, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, проте відповідач у порушення вимог статей 526, 527, 530 ЦК України та умов договору зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість.
		Відповідно до пункту 5.4. кредитного договору позичальнику нараховано штраф, розмір якого щодня зростає на 2 %, починаючи від 2 % у перший день невиконання. 
		Загальна сума заборгованості зі штрафу становить 26 672 грн відповідно до розрахунку, проте позивач просить стягнути лише її частину у розмірі 3 500 грн.
		Ураховуючи викладене, ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути з        ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 23 липня 2018 року № 23.07.2018-010000590 у розмірі 12 460 грн, а також понесені судові витрати. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 травня 2019 року у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Суд виходив з того, що в заявках від 26 червня 2018 року та від 23 липня 2018 року, які є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитних договорів (оферти), вказано лише прізвище, ім`я та по батькові заявника ОСОБА_1 без зазначення року народження, адреси проживання, місця працевлаштування та номера карткового рахунку заявника. Вказані заявки підписані електронним підписом та одноразовим ідентифікатором.
		Надані позивачем підтвердження укладання між сторонами електронних кредитних договорів від 26 червня 2018 року № 26.06.2018-100004108 та від 23 липня 2018 року № 23.07.2018-010000590 не підписані ОСОБА_1 .
		Згідно письмового документу без назви ТОВ «Споживчий центр» відправив 7 000 грн на картку НОМЕР_1 , призначення платежу - видача по договору № 26.06.2018-100004108. Суд вказав, що цей документ не є достовірним доказом отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 26 червня 2018 року, оскільки не містить підпису працівника та печатки банківської установи, яка здійснила такий грошовий переказ, не містить реквізитів отримувача та назви фінансової установи отримувача, а тому достеменно не свідчить про те, що кредитні кошти в розмірі 7 000 грн перераховані саме на рахунок ОСОБА_1 та отримані останньою.
		Позивач не виконав ухвалу суду про витребування доказів на підтвердження укладання між сторонами кредитного договору, не довів факт укладання такого договору, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження видачі ОСОБА_1 кредиту, а також доказів користування відповідачем кредитними коштами та погашання нею кредиту. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» залишено без задоволення.
		Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 травня 2019 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачем для доведення факту укладання між ним там відповідачем договору в електронній формі мали б бути надані докази підписання такого документу сторонами за допомогою електронного підпису, який відповідав би вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», договірним умовам, а також письмова згода сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів або ж докази того, що вказаний при ідентифікації номер телефону належить позичальнику. Проте таких доказів позивачем не надано, а отже, не доведено факт укладання між сторонами кредитного договору. Крім того, відповідач заперечує факт підписання заявки про укладення кредитного договору. Позивачем також не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів за кредитним договором саме на картковий рахунок ОСОБА_1 .
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У листопаді 2019 року ТОВ «Споживчий центр» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                             від 26 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 561/77/19 із Зарічненського районного суду Рівненської області. 
		 
		У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову. 
		Вказує, що кредитні договори від 26 червня 2018 року                                                                № 26.06.2018-100004108 та 23 липня 2018 року № 23.07.2018-10000590 підписано двома підписами - одноразовими ідентифікаторами (9037, 7335), надісланими смс-повідомленнями на належний відповідачу фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , та аналогом власноручного підпису відповідача, зразок якого міститься у письмовій згоді сторін, яка включена у пункт 11.1. паперового письмового кредитного договору від 03 лютого 2018 року № 03.02.2018-00000545, який підписано власноручними підписами сторін, що відповідає як статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так і статті 207 ЦК України. 
		Так, пункт 11.1. кредитного договору від 03 лютого 2018 року                                 № 03.02.2018-00000545 містить зразки відповідного аналога власноручних підписів позичальника та кредитора, які переведені у електронну форму засобами механічного копіювання. Сторони домовились що ці аналоги власноручних підписів є частиною даної письмової згоди сторін та дійшли згоди відносно того, що всі документи, підписані/засвідчені аналогами власноручного підпису, в тому числі електронні, вважаються підписаними сторонами власноруч та не можуть бути визнанні недійсними через їх форму. Сторонами погоджено, що аналоги власноручного підпису можуть використовуватись для підписання звернень про укладання кредитних договорів, акцептів кредитних договорів, інших документів, які будуть підписуватись сторонами у майбутньому. Крім того, у розділі 12 «реквізити і підписи сторін» паперового кредитного договору від 03 лютого 2018 року                     № 03.02.2018-100000545 відповідач вказала свій фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , який вона також зазначала, зокрема, у заявах до суду, та належність якого відповідачу підтверджується довідкою Українського бюро кредитних історій від 08 листопада 2019 року. Відправлення та доставлення одноразових ідентифікаторів для підписання кредитних договорів від 26 червня 2018 року та від 23 липня 2018 року підтверджується довідками ТОВ «Старт-мобайл» від 05 листопада 2019 року № 05-11/19-1 та                                        № 05-11/19-2.
		Заявник звертає увагу на те, що електронний цифровий підпис відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» є лише одним із варіантів підписання електронного правочину, однак, його використання не є обов`язковим у сфері електронної комерції.
		Вказує, що факт перерахування 26 червня 2018 року на картку відповідача №  НОМЕР_3 суми кредиту у розмірі 7 000 грн відповідно до кредитного договору № 26.06.2018-100004108 підтверджується квитанцією № 96792209 та довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 17 квітня 2019 року, двома листами АТ «Альфа-Банк» від 16 квітня 2019 року № 36944-53-б/б та від 24 травня 2019 року № 48964-53-б/б, карткою субконто від 05 листопада 2019 року.
		Укладання між сторонами кредитного договору та визнання відповідачем кредитної заборгованості підтверджується, зокрема, квитанціями про часткове погашення відповідачем заборгованості: від 21 липня 2018 року № 762115304, від 23 липня 2018 року № 764097734, від 15 серпня 2018 року № 784389244, від 29 вересня № 826949394, від 30 вересня 2018 року № 827591749, де в призначенні платежу зазначені номери кредитних договорів № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_6 та номер картки відповідача НОМЕР_7 . 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що в обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» посилався на те, що 26 червня 2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.06.2018-100004108у формі електронного документу, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн. Згідно заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, строк дії договору становить 14 днів, проценти - 1 960,00 грн, що становить 28 %. Того ж дня позивач видав позичальнику кредит у розмірі 7 000 грн, що підтверджується квитанцією від 26 червня 2018 року № 96792209.
		 
		Також позивач посилався на те, що 23 липня 2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір                                                                        № 23.07.2018-010000590 з аналогічними умовами, як і у попередньому договорі, у формі електронного документу. За заявою позичальника про перекредитування/зарахування від 23 липня 2018 року сторони провели зарахування рівних зустрічних однорідних вимог. Вимогу позичальника про видачу суми кредиту в розмірі 7 000 грн за кредитним договором                                          № 23.07.2018-010000590 було зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми попереднього кредиту у розмірі 7 000 грн за кредитним договором від 26 червня 2018 року.
		 
		Відповідно до пропозицій про укладення кредитного договору (оферти), кредитний договір складається з електронних документів, які містять всі істотні умови, та розміщені на сайті кредитора. Заявка формується на сайті після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором, відповіді позичальника про прийняття пропозиції, сформованої на сайті, та підписується позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті                  (а. с. 5-7,11-13).
		 
		Згідно долучених до матеріалів справи заявок від 26 червня 2018 року та від 23 липня 2018 року, які є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитних договорів (оферти), в них вказано лише прізвище, ім`я та по батькові заявника ОСОБА_1 без зазначення року народження, адреси проживання, місця працевлаштування та номера карткового рахунку заявника. Вказані заявки підписані електронним підписом та одноразовим ідентифікатором (а. с. 8, 14).
		 
		Надані позивачем підтвердження укладання між сторонами електронних кредитних договорів від 26 червня 2018 року № 26.06.2018-100004108 та від 23 липня 2018 року № 23.07.2018-010000590 не підписані ОСОБА_1 (а. с. 9, 15).
		 
		Згідно письмового документу без назви ТОВ «Споживчий центр» відправив 7 000 UAH на картку НОМЕР_1 , призначення платежу - видача по договору № 26.06.2018-100004108 (а. с. 10).
		 
		2.                 Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню.
		                  
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
		 
		За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
		 
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		 
		У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		 
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
		Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		 
		Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
		 
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
		 
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		 
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		 
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		 
		Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
		 
		Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		 
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
		 
		Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		 
		За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		 
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		 
		Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
		 
		В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів факт укладання кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , не надав належних та допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачу кредиту, а також доказів користування відповідачем кредитними коштами та погашання нею кредиту. 
		 
		З такими висновками колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
		 
		Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «споживчий центр» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види кредитування.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронних кредитних договорів від 26 червня 2018 року                                                      № 26.06.2018-100004108 та від 23 липня 2018 року № 23.07.2018-10000590 ТОВ «Споживчий центр» було надано суду «Log File» з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі (а. с. 59, 60).
		 
		Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
		 
		Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 26 червня 2018 року № 26.06.2018-100004108, з якими вона попередньо ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.
		 
		Крім того, відповідач розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення) (а. с. 8).
		 
		Відповідно до пунктів 11.4., 11.6. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий у користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні умов даного договору, вчиненні будь-яких операцій за ним. Позичальник зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати номер телефону, зазначений при реєстрації позичальника у інформаційній системі. Позичальник несе ризик та негативні наслідки втрати, незаконного володіння, технічного перехоплення інформації, тощо, вибуття з володіння мобільного телефону позичальника (зокрема, відповідної SIM-карти). Ризик і всю відповідальність за несанкціоноване використання номеру телефону несе виключно позичальник. Будь-яку особу, яка використала такі засоби, кредитор безумовно вважає позичальником, і не несе відповідальності, якщо це не відповідає дійсності (а. с. 5-7).
		 
		Матеріалами справи підтверджено, що 26 червня 2018 року у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 14 календарних днів уклали кредитний договір за заявкою в електронній формі № 26.06.2018-100004108 на суму 7 000 грн зі сплатою відсотків в розмірі 1 960 грн, що становить 28 % за фіксованою незмінюваною процентною ставкою, на підтвердження прийняття заяви на видачу кредиту позивачем було надіслано відповідачу підтвердження укладення договору на вищевказаних умовах (а. с. 9).
		 
		Цього ж дня вказана сума позики була перерахована відповідачу на її платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним платіжним документом та відповіддю ТОВ ФК «Елаєнс» та ПАТ «Альфа-Банк» (а. с. 10, 61, 62).
		 
		23 липня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено новий кредитний договір № 23.07.2018-010000590 шляхом оформлення заявки на видачу кредиту на тих же умовах для перекредитування його за попередньою заявкою та зарахування рівних зустрічних однорідних вимог, які не були ним виконані за попереднім кредитним договором. 
		 
		Матеріали справи свідчать про те, що заявки, які є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), були підписані відповідачем були підписані відповідачем двома способами, а саме: одноразовими ідентифікаторами (9037, 7335), надісланими                                               смс-овідомленнями на належний відповідачу фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , та за допомогою аналогу власноручного підпису позичальника (факсимільного відтворення підпису), право на використання якого та його зразок були передбачені у пункті 11.1. кредитного договору від 03 лютого 2018 року № 03.02.2018-00000545, який укладено сторонами у простій письмовій формі.
		 
		Відправлення та доставлення одноразових ідентифікаторів для підписання кредитних договорів від 26 червня 2018 року та від 23 липня 2018 року підтверджується довідками ТОВ «Старт-мобайл» від 05 листопада 2019 року № 05-11/19-1 та № 05-11/19-2.
		 
		Вказані обставини відповідач не спростувала належними та допустимими доказами. 
		 
		Відповідач не заперечувала, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_2 належить їй, або що на час укладення спірних договорів вона втратила вказані засоби зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
		 
		Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 23 липня 2018 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23.07.2018-010000590 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідач у передбачений договором 14-денний строк, тобто до 06 серпня 2018 року заборгованість не повернула.
		 
		Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
		 
		За пунктом 4.1 кредитного договору від 23 липня 2018 року                                                   № 23.07.2018-010000590 позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредиту - до дати, вказаній у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (06 серпня 2018 року); б) проценти за користування кредитом - в день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
		 
		Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором, кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2 %, починаючи від 2 % у перший день невиконання.
		 
		З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума штрафу, на яку має право позивач та яку відповідач повинен сплатити позивачу згідно умов договору, становить 26 672 грн, однак позивач просив стягнути з відповідача лише частину штрафу у розмірі 3 500 грн.
		 
		У пункті 8.1. кредитного договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер його телефону, вказаного при реєстрації у інформаційній системі кредитора. Цей договір діє протягом 28 днів, а закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
		 
		Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», а саме: за кредитним договором від 23 липня 2018 року                                                                 № 23.07.2018-010000590 на загальну суму 12 460 грн, яка складається із: 7 000 грн - заборгованості за кредитом, 1 960 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 3 500 грн - частини нарахованого штрафу, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачем не спростовано. 
		 
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до частини першої, десятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		 
		У зв`язку із задоволенням касаційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, сплачені позивачем за подання позовної заяви у розмірі 1 921 грн, апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн та касаційної скарги у розмірі 3 842 грн, що у загальному розмірі складає 8 644,50 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
		 
		Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 травня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року скасувати.
		 
		Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 23 липня 2018 року № 23.07.2018-010000590 на загальну суму 12 460 грн, яка складається із: 7 000 грн - заборгованості за кредитом, 1 960 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 3 500 грн - частини нарахованого штрафу. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»судовий збір у розмірі 8 644,50 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		                                                                                                            
		                                                                                                            О. М. Осіян
		                                                                                                            
		Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                    В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...