Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/4126/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2020.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Номер судового провадження: 61-5397ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		16 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/4126/13-ц
		 
		провадження № 61-5397св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач за першим та четвертим позовом (відповідач за другим та третім позовами) -  ОСОБА_1 ,
		позивач за другим позовом (відповідач за першим, третім та четвертим позовами) -  ОСОБА_2 ,
		позивач за третім позовом (третя особа за першим позовом, відповідач 
		за четвертим позовом) -  ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2018 року 
		у складі судді Вохмінової О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Сала Т. Б., Шемети Т. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що у період шлюбу вони набули право власності на 5/12 частин житлового будинку 
		АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини будинку від 12 липня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н. В. 
		Також у період шлюбу ними було придбано предмети побуту, 
		які у добровільному порядку поділити не можуть.
		Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив: визнати за ним та за ОСОБА_2 право власності по 5/12 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ; здійснити поділ майна наступним чином, зокрема: виділити йому 
		у власність: холодильник «WhirlpoolWTV 4536 NFCIX»; кухонну стінку (разом із витяжкою); диван розсувний «Міраж Д»; стінку «Олімп»; 1 комп`ютер, монітор рідкокристалічний, клавіатуру, принтер, колонки до комп`ютера, виділити ОСОБА_2 у власність м`який куточок для кухні «Київ»; телевізор на кухню «Рубін Rubin 37М10-2»; посуд з нержавіючого металу для приготування їжі (комплект); посуд з вогнетривкого скла; кухонне начиння (ложки, виделки, ножі, комплекти тарілок, чашок, мисок, набори келехів, склянок, чарок, міксер, м`ясорубка, ключ для закриття скляних банок); набір для сипучих продуктів; рушники, скатертини, серветки для кухні; комплект ножів «Zepter»; чайник; глечик з фільтром для очистки води; пральну машину «Ardo»; дзеркало з полицями (індивідуальне замовлення); килимок для ванної кімнати; сушку для білизни (вир. Польща); кутові полиці для ванної; захисну шторку та трубу-розтяжку для ванної; плафон для ванної кімнати; плафон для кухні; кухонні тюлі; кухонні жалюзі; акваріум для риб великий (220 л) (Китай) та комплектацію до нього (фільтр, компресор, трубку для повітря, неонові-флюорисцентні лампи, лампи денного світла, декоративні скелі, акваріумні башти, штучні рослини, грунт) - 1 200 грн, тумбу під акваріум; акваріумні декоративні риби; шафу з полицями 
		та нижніми тумбами (індивідуальне замовлення); плафон освітлювальний для кімнати; тюль; декоративні вироби (рамки для фотографій, вази для квітів, декоративні кораблі картини-пазли); стільці 4 шт. «Marko»; стіл-тумба розкладний з полицею; телевізор LG; люстру сучасну; килим (штучний) зелений колір; тюль-штори; спальний гарнітур сучасний (індивідуальне замовлення): ліжко, 2 тумби, комод-сервант, дзеркало фігурне з полицями та висувними ящиками; комплекти білизни, рушники, покривала, ковдри; міжкімнатну завісу з намистин; мікрохвильову піч; кавоварку електричну 
		(на 2 чашки); швейну машинку-тумбу ножну з електроприводом «Подольськ-142»; килим великий штучний коричневого кольору.
		У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом 
		до ОСОБА_1 про визнання 7/12 частин спірного будинку 
		та на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі будівництва житлового будинку їх спільною власністю.
		Позов мотивовано тим, що під час шлюбу із ОСОБА_1 ними набуто 
		у власність 5/12 частин житлового будинку 
		АДРЕСА_1 . У зазначеному будинку (літ. «А») проведено ремонтні роботи за спільні кошти, внаслідок чого збільшилась його вартість, змінились якісні й кількісні характеристики. 
		Крім того у 2007 році вони приватизували земельну ділянку загальною площею 0,10 га за цією ж адресою, на якій здійснило будівництво житлового будинку (літ. «В»), що становило 68,84 % готовності.
		Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 7/24 частин будинку (літ. «А») 
		та на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі будівництва житлового будинку (літ. «В») за тією ж адресою, поділити предмети побуту.
		У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання позики спільним боргом подружжя та стягнення боргу.
		Позовна заява мотивована тим, що 07 лютого 2006 року він надав 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позику в розмірі 38 000,00 доларів США для оформлення приватизації земельної ділянки, купівлю будівельних матеріалів, про що ОСОБА_2 склала відповідну розписку 
		із застереженням про повернення коштів на першу його вимогу, 
		а ОСОБА_1 надав усну згоду та був присутнім при отриманні коштів.
		Посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначені кошти отримали та використовували в інтересах сім`ї, проте його письмову вимогу про повернення боргу не виконали та ураховуючи викладене й уточнення позовних вимог ОСОБА_3 просив визнати суму позики спільним боргом колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнути 
		з останніх на його користь суму боргу, а саме по 19 000,00 доларів США 
		з кожного, що еквівалентно 222 878,74 грн.
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.
		Позовна заява мотивована тим, що 07 лютого 2006 року датована розписка ОСОБА_2 про позику у ОСОБА_3 (батька останньої) грошей 
		у розмірі 38 000,00 доларів США.
		Вважав розписку сфальсифікованою, оскільки кошти у ОСОБА_3 
		на будівництво будинку і придбання будівельних матеріалів не позичались 
		і в інтересах сім`ї не витрачались. Письмової згоди на укладення договору позики він не давав. 
		Крім того, ОСОБА_3 , як третя особа пред`явив позов лише 11 березня 2014 року, проте будучи допитаним у цій справі як свідок 24 квітня 
		2013 року повідомив суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будували будинок за спільні кошти, а також за кошти матері ОСОБА_2 , які вона надсилала із-за кордону.
		Ураховуюючи викладене ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір позики, оформлений розпискою від 07 лютого 2006 року між 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 
		2013 року прийнято позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна до сумісного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 
		2014 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 та об`єднано позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання позики спільним боргом подружжя та стягнення боргу з позовом ОСОБА_1 
		до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя й позовом ОСОБА_2 
		до ОСОБА_1 про поділ майна.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року об`єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 
		до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, який перебуває у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області № 127/3358/16-ц із позовними вимогами ОСОБА_2 
		до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі будівництва житлового будинку 
		та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання позики спільним боргом подружжя та стягнення боргу, 
		й присвоєно спільний номер 127/4126/13-ц.
		Справа неодноразово розглядалась судами першої, апеляційної 
		та касаційної інстанцій.
		Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 
		2014 року позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.
		Позов ОСОБА_2 про визнання 7/12 частин будинку та 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі будівництва житлового будинку задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини будинку 
		від 12 липня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н. В.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 5/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , припинивши право власності на 5/12 частин будинку, належних ОСОБА_2 
		на підставі договору купівлі-продажу частини будинку від 12 липня 
		2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н. В.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, яке було використано у процесі будівництва житлового будинку літ. «В» домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною вартістю згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 39, складеної 31 січня 2014 року «Подільським центром судових експертиз» 171 693,12 грн, 68,84 % готовності.
		Виділено ОСОБА_1 у власність комп`ютер, монітор рідкокристалічний, клавіатуру, принтер, колонки до комп`ютера.
		Виділено ОСОБА_2 у власність холодильник «WhirlpoolWTV 4536 NFCIX»; кухонну стінку (разом із витяжкою); диван розсувний «Міраж Д»; стінку «Олімп»; м`який куточок для кухні «Київ»; телевізор на кухню «Рубін Rubin37М10-2»; посуд з нержавіючого металу для приготування їжі (комплект); посуд з вогнетривкого скла; кухонне начиння (ложки, виделки, ножі, комплекти тарілок, чашок, мисок, набори келехів, склянок, чарок, міксер, м`ясорубку, ключ для закриття скляних банок); набір для сипучих продуктів; рушники, скатертини, серветки для кухні; комплект ножів «Zepter»; чайник; глечик з фільтром для очистки води; пральну машину «Ardo»; дзеркало 
		з полицями (індивідуальне замовлення); килимок для ванної кімнати; сушку для білизни (вир. Польща); кутові полиці для ванної; захисну шторку 
		та трубу-розтяжку для ванної; плафон для ванної кімнати; плафон для кухні; кухонні тюлі; кухонні жалюзі; акваріум для риб великий (220 л) (Китай) 
		та комплектацію до нього (фільтр, компресор, трубка для повітря, неонові-флюорисцентні лампи, лампи денного світла, декоративні скелі, акваріумні башти, штучні рослини, грунт), тумбу під акваріум; акваріумні декоративні риби; шафу з полицями та нижніми тумбами (індивідуальне замовлення); плафон освітлювальний для кімнати; тюль; декоративні вироби (рамки для фотографій, вази для квітів, декоративні кораблі картини-пазли); 
		стільці 4 шт. «Marko»; стіл-тумба розкладний з полицею; телевізор LG; люстру сучасну; килим (штучний) зеленого кольору; тюль-штори; спальний гарнітур сучасний (індивідуальне замовлення): ліжко, 2 тумби, комод-сервант, дзеркало фігурне з полицями та висувними ящиками; комплекти білизни, рушники, покривала, ковдри; міжкімнатну завісу з намистин; мікрохвильову піч; кавоварку електричну (на 2 чашки); швейну машинку-тумбу ножну з електроприводом «Подольськ-142»; килим великий штучний коричневого кольору.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у частині визнання 
		7/12 частин житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнання за ОСОБА_2 право власності на 7/24 частини житлового будинку відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Позов ОСОБА_3 про визнання позики спільним боргом подружжя 
		та стягнення боргу задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 частину заборгованості за договором позики від 07 лютого 2006 року у розмірі 19 000,00 доларів США, що еквівалентно 224 690,75 грн.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , задоволено. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - 
		ОСОБА_5 , та апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду. 
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 
		2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва житлового будинку під літ. «В» домоволодіння 
		АДРЕСА_1 , стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 1 250,00 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору - 858,46 грн скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цих вимог - відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду щодо часткового задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення боргу та судових витрат у розмірі 1 827,00 грн скасовано 
		та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 
		і кримінальних справ від 22 січня 2015 року касаційні скарги 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без розгляду, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2014 року 
		у частині, що не скасована, та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2015 року, рішення Апеляційного суду Вінницької області 
		від 24 липня 2014 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2014 року у частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі житлового будинку, та позовних вимог 
		ОСОБА_3 про визнання позики спільним боргом пожружжя 
		та стягнення боргу скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 
		2018 року позов ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі будівництва житлового будинку задоволено. 
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, що використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку «В», розташованого 
		по АДРЕСА_1 , згідно кількості і назв (найменуванню), що наведені в розділі ІV «Будівельні матеріали, вироби і конструкції» підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 загальнобудівельні роботи (додаток № 3) до висновку судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Кацаги Н. Є. від 20 лютого 
		2017 року № ОС-245, загальною вартістю 366 274,38 грн, а саме: арматура-сітки, клас А1, діаметр 12-14 мм, 1,556996 т, загальною вартістю 
		17 947,21 грн; блоки віконні металопластикові, 62,61 кв. м, загальною вартістю 53 065,11 грн; блоки віконні металопластикові (круглі) 0,56 кв. м, загальною вартістю 728,52 грн; блоки дверні металоплатикові 1,78 кв. м, загальною вартістю 1 555,19 грн; болти із шестигранною головкою оцинковані, діаметр різьби 12-(14) мм, 0,0005918, вартістю 14,18 грн; болти анкерні, 0,00022701 т, вартістю 5,20 грн; бруси обрізні з хвойних порід, довжина 4-6,5 м, ширина 75-150 мм, товщина 100, 125 мм ІІ сорт, 
		0,312 м. куб, вартістю 1 141,87 грн; бруси обрізні з хвойних порід, довжина 
		4-6,5 м, ширина 75-150 мм, товщина 150 мм і більше ІІ сорт, 0,0518 м. куб, вартістю 216,17 грн; бруски обрізні з хвойних порід, довжина 4-6,5 м, ширина 75-150 мм, товщина 40-75 мм, ІІ сорт, 0,832 м. куб, вартістю 2 587,50 грн; бруски обрізні з хвойних порід, довжина 4-6,5 м, ширина 75-150 мм, товщина 40-75 мм, ІІІ сорт, 0,3848 м. куб, вартістю 94,12 грн; бруски обрізні з хвойних порід, довжина 2-3,75 м, ширина 75-150 мм, товщина 40-75 мм, ІІІ сорт, 1,595573 м. куб, вартістю 3 235,39 грн; вапно будівельне негашене грудкове, сорт І, 0,002849 т, вартістю 3,58 грн; гідробар`єр, 2,912308 кв. м, вартістю 22,86 грн; герметик силіконовий балон, вартістю 400,95 грн; герметик силіконовий водостійкий 6,27553 кг, вартістю 669,16 грн; грунтовка бітумна 0,026352 т, вартістю 3 099,83 грн; дошки обрізні з хвойних порід, довжина 
		4-6,5 м, шириною 75-100 мм, товщиною 25 мм, ІІІ сорт, 0,3377064 м. куб, вартістю 762,03 грн; дошки обрізні з хвойних порід, довжина 4-6,5 м, шириною 75-100 мм, товщиною 32,40 мм, ІІІ сорт, 0,05069 м. куб, вартістю 119,06 грн; дошки обрізні з хвойних порід, довжина 4-6,5 м, шириною 
		75-100 мм, товщиною 44 мм і більше, І сорт, 4,316 м. куб, вартістю 
		14 326,27 грн; дошки обрізні з хвойних порід, довжина 4-6,5 м, шириною 
		75-100 мм, товщиною 44 мм і більше, ІІІ сорт, 0,6260732 м. куб, вартістю 
		1 352,39 грн; дріт сталевий низьковуглецевий різного призначення світлий, діаметр 4,0 мм, 0,03415 т, вартістю 473,03 грн; дюбелі-шурупи 189,3 шт. вартістю 104,12 грн; дюбелі з каліброваною головкою (в обоймах) 
		2,5х48,5 мм, 0,00198 т, вартістю 46,68 грн; електроди діаметром 2 мм, марка Э42, 0,000538 т, вартістю 19,54 грн; електроди діаметром 4 мм, марка Э42, 0,01286792 т, вартістю 231,58 грн; катанка гарячекатана у мотках, діаметр 6,3-6,5 мм, 0,02281635 т, вартістю 229,96 грн; кисень технічний газоподібний, 2,62275 м. куб, вартістю 9,15 грн; металочерепиця в комплекті 
		161,1064 кв. м, вартістю 21 533,48 грн; монтажна піна, 14,284223 балон, вартістю 1 341,86 грн; паста антисептична, 0,010192 т, вартістю 370,98 грн; поковки з квардатних заготовок, маса 1,8 кг, 0,1976 т, вартістю 2 689,29 грн; провід ПВС 2*1,5 183,6 м, вартістю 2 954,12 грн; пропан-бутан технічний 0,79355 м. куб, вартістю 12,51 грн; розчин готовий кладковий важкий цементно-вапняковий, марка М25, 20,616 м. куб, вартістю 17 779,86 грн; розчин готовий кладковий важкий цементно-вапняковий, марка 
		М50 , 9,06141 м. куб, вартістю 6 578,58 грн; руберойд підкладний 
		з пиловидною засипкою РПП-300Б, 36,234 м. куб, вартістю 367,41 грн; саморіз посилений, 948,0492 шт, вартістю 227,53 грн; склострічка липка ізоляційна на полікасиновому компаунді, марка ЛСЭПЛ, ширина 20-30 мм, товщина від 0,14 до 0,19 мм, 0,18 кг, вартістю 48,58 грн; стрижнева арматура А-І, діаметр 6 мм, 100 кг, 4,2328, вартістю 5 611,38 грн; суміші бетонні готові важкі, клас бетону В7,5 (М100), крупність заповнювача більше 40 мм, 40,7082 м. куб, вартістю 36 640,24 грн; суміші бетонні готові важкі, клас бетону В15 (М200), крупність заповнювача більше 10 до 20 мм, 3,7555 м. куб, вартістю 3 917,44 грн; суміші бетонні готові легкі на керамзитовому гравії, клас бетону В15 (М200), крупність заповнювача 10-20 мм, 13,28026 м. куб, вартістю 16 289,57 грн; цвяхи будівельні з конічною головкою 4,0х100 мм, 0,01299836 м, вартістю 133,59 грн; цвяхи будівельні з плоскою головкою 1,6х50 мм, 0,00001345 т, вартістю 0,18 грн; цвяхи будівельні з плоскою головкою 1,8х60 мм, 0,03744 т, вартістю 449,69 грн; цвяхи будівельні 
		4,0х120 мм, 0,002442 т, вартістю 26,41 грн; цвяхи гвинтові 3,5х70 мм, 168,8519 шт, вартістю 123,26 грн; цегла керамічна одинарна повнотіла, розміри 250х120х65 мм, марка М150, 1000 шт, 48,881998, вартістю 
		127 594,72 грн; швелери № 40 з гарячекатаного прокату із сталі вуглецевої звичайної якості, марка Ст0 0,0026093 т, вартістю 23,16 грн; швелери 
		№ 16-24 із сталі марки 18пс, 1,345т, вартістю 16 786,08 грн; щити опалубки, ширина 300-750 мм, товщина 25 мм, 23,992052 кв. м, вартістю 4 212,52 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Позов ОСОБА_3 про визнання позики спільним боргом подружжя 
		та стягнення боргу задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість 
		за договором позики від 07 лютого 2006 року в розмірі 19 000,00 доларів США, що станом на 19 жовтня 2017 року становить еквівалент 
		502 082,60 грн, а також судовий збір - 1754,82 грн.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовлено.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 
		2018 року виправлено описки, допущені у резолютивній частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2018 року 
		у справі. У переліку будівельних матеріалів, на 1/2 частину яких 
		за ОСОБА_2 визнано право власності на підставі висновку експерта, вказано такі матеріали: бруски обрізні з хвойних порід, довжина 4-6,5 м, ширина 75-150 мм, товщина 40-75 мм, І сорт, 0,00138535 м. куб, вартістю 
		5,23 грн; дріт сталевий низьковуглецевий різного призначення світлий, діаметр 1,1 мм, 0,00630392 т, вартістю 96,06 грн. Зазначено вартість суміші бетонної готової важкої, клас бетону В7,5 (М100), крупність заповнювача більше 40 мм, 40,7082 м. куб замість 36 640,24 грн зазначено вартість, визначену експертом - 34 640,24 грн.
		Рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог 
		ОСОБА_2 мотивовано тим, що за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, які були використані у процесі будівництва житлового будинку літ. «В» 
		в домоволодінні АДРЕСА_1 , згідно кількості і назв (найменуванню), що наведені у розділі ІV «Будівельні матеріали, вироби і конструкції» підсумкової відомості ресурсів 
		до локального кошторису № 2-1-1 загальнобудівельні роботи (додаток № 3) до висновку судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Кацаги Н. Є. від 20 лютого 2017 року № ОС-245, загальною вартістю 
		366 274,38 грн.
		Рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_3 мотивовано тим, що ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 до неї підлягають задоволенню. Проте, позивачем 
		не доведено позовні вимоги до ОСОБА_1 , оскільки останній згоди 
		на позику грошей ОСОБА_2 не надавав, істотні умови договору позики не погоджував, розписку про отримання коштів не писав.
		При цьому суд першої інстанції критично оцінив нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про те, що кошти передавались 
		у присутності ОСОБА_1 і використані в інтересах сім`ї - 
		для будівництва нового будинку і купівлі будівельних матеріалів, адже вони є близькими родичами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 - сестра, ОСОБА_7 - дочка), тому можуть бути зацікавленими у розгляді цієї справи.
		Рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 мотивовано тим, що ним не доведені підстави для визнання договору позики недійсним, договір позики від 07 лютого 2006 року 
		не порушує його прав і законних інтересів, тому вони не підлягають захисту на підставі статей 15, 16 ЦК України і частини другої статті 65 СК України, оскільки факт використання одержаних за договором позики від 07 лютого 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , грошей 
		на потреби сім`ї, придбання будівельних матеріалів тощо, що створювало 
		б обов`язки за цим договором для ОСОБА_1 та враховувалося б при поділі спільного майна, у цій справі не доведено.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2018 року залишено без змін.
		Рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у апеляційному порядку не оскаржувалось 
		та судом апеляційної інстанції не перевірялось відповідно 
		до частини першої статті 367 ЦПК України.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги 
		ОСОБА_3 про визнання позики спільним боргом подружжя 
		та стягнення боргу підлягають задоволенню лише в частині 
		до ОСОБА_2 , оскільки остання його позовні вимоги визнала.
		При цьому позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання позики спільним боргом подружжя та стягнення боргу не підлягають задоволенню через їх недоведеність належними та допустимими доказами, оскільки останній згоди на позику грошей ОСОБА_2 не надавав, істотні умови договору позики не погоджував, розписку про отримання коштів не писав.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні його позову до ОСОБА_1 про визнання позики спільним боргом подружжя та стягнення боргу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі будівництва житлового будинку та задоволення позовних вимог ОСОБА_3 
		до ОСОБА_2 про визнання позики спільним боргом подружжя 
		та стягнення боргу до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (статті 400 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.
		Вважав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо невизнання позики спільним боргом подружжя та про відмову у стягненні з ОСОБА_1 1/2 частини позичених коштів, оскільки під час укладення договору позики між ним та ОСОБА_2 
		у її чоловіка - ОСОБА_1 та його усної згоди була досягнута домовленість про те, що кошти позичаються для купівлі будівельних матеріалів нового житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , а отже, позика була отримана в інтересах сім`ї.
		Також вважав, що відповідач ОСОБА_1 не довів та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що кошти одержані в борг ОСОБА_2 використані нею для власних потреб, а не в інтересах сім`ї.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Вінницького міського суду Вінницької області.
		У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року вказану цивільну справу призначено до розгляду.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 
		на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення 
		є законними та обґрунтованими.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		18 вересня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який рішенням Староміського районного суду 
		м. Вінниці від 26 січня 2012 року розірвано (а. с. 4 т. 1).
		12 липня 2005 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_8 
		та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого остання придбала 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 5 т. 1).
		ОСОБА_1 на праві власності належить 7/12 частин вказаного будинку з відповідною часткою господарських будівель, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 січня 1995 року 
		та договором дарування від 10 жовтня 2001 року.
		Згідно копії розписки ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_9 
		38 000,00 доларів США. Розписка скріплена підписами двох свідків 
		(а. с. 220 т.1).
		Відповідно до рішення Вінницької міської ради від 30 березня 2007 року 
		№ 914 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 листопада 2007 року видано держані акти на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 495498 
		та ЯГ495499, відповідно до яких їм на праві спільної сумісної власності належить ділянка, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, по 
		АДРЕСА_1 (а. с. 33, 34 т. 1).
		2.     Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права 
		у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, 
		що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
		За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку 
		ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
		На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).
		Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником коштів із зобов`язанням їх повернення.
		У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.
		Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту 
		та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
		Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, 
		а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).
		Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
		Отже інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї.
		Законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя 
		і сім`ї.
		Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Отже, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один 
		із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
		Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним 
		із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним 
		із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
		Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).
		Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).
		Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, 
		то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох 
		із подружжя.
		Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.
		За таких обставин згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним 
		із подружжя до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) дійшла висновку, 
		що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки 
		на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється 
		на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Отже вирішуючи спір у частині позовних вимог ОСОБА_3 
		до ОСОБА_1 щодо визнання позики спільним боргом подружжя 
		та стягнення боргу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кошти, отримані за договором позики ОСОБА_2 були використані в інтересах сім`ї, 
		а також відсутності доказів надання ОСОБА_1 згоди на укладення такого договору у письмовій формі.
		Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною 
		у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі 
		№ 6-163цс12.
		Крім того суди попередніх інстанцій під час вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 щодо визнання позики спільним боргом подружжя та стягнення боргу обґрунтовано враховували те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2018 року, яке набрало законної сили в частині позовних вимог ОСОБА_1 
		до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору позики 
		від 07 лютого 2006 року недійсним, було відмовлено ОСОБА_1 
		у задоволенні його позовних вимог, у зв`язку із тим, що позивачем 
		не доведено, а судом не встановлено того, що кошти у сумі 
		38 000,00 доларів США, позичені ОСОБА_2 у свого батька 
		ОСОБА_3 , були використані в інтересах сім`ї і про відсутність згоди ОСОБА_1 на укладення такого договору, а тому зобов`язання за цим договором у ОСОБА_1 не виникли і він не порушує його прав 
		і законних інтересів.
		Отже під час розгляду цієї справи у частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 щодо визнання позики від 07 лютого 2006 року спільним боргом подружжя та стягнення боргу вказані обставини, у відповідності 
		до частини четвертої статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. 
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду про те, 
		що спірний договір позики укладений в інтересах сім`ї та ОСОБА_1 недавав письмову згоду на його укладення.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів 
		є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції 
		не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального 
		і процесуального права, не спростовують правильного висновку судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України 
		не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Судами поперердніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки 
		на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 
		2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 
		2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. М. Осіян
		 
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...