Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 648/1084/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: 61-20332ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                           
		 
		18 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 648/1084/17
		 
		провадження № 61-20332св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., 
		Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: Українська незалежна морська профспілка, Прикордонна служба Федеральної служби безпеки Російської Федерації,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Української незалежної морської профспілки на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року у складі судді Кусік І. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 
		2019 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М., 
		ВСТАНОВИВ: 
		1. Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Українська незалежна морська профспілка, Прикордонна служба Федеральної служби безпеки Російської Федерації (далі - Прикордонна служба ФСБ Російської Федерації).
		Заява мотивована тим, що на початку квітня 2017 року під йогокомандуванням рибопромислове судно «ІНФОРМАЦІЯ_2» під прапором України здійснювало рибний промисел відповідно до чинного законодавства України та отриманих дозволів в акваторії Чорного моря.
		04 квітня 2017 року судно «ІНФОРМАЦІЯ_2» без належних правових підстав було затримано та оглянуто кораблем Прикордонної служби ФСБ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_1» у водах Чорного моря з координатами 45 градусів 
		27,4 хвилини північної широти і 32 градуси 06,3 хвилин східної довготи.
		За результатами огляду судна, відносно нього складено два документи із назвою протокол про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 18.1 КпАП Російської Федерації, - порушення режиму Державного кордону Російської Федерації. У вказаних документах зазначалося, що зайшовши в акваторію 
		з вищевказаними координатами, він порушив державний кордон Російської Федерації.
		Зазначав, що з огляду на загальновідомий факт знищення кораблем  Прикордонної служби ФСБ Російської Федерації у 2013 році малого риболовецького судна з українськими рибалками в акваторії Азовського моря, він і члени екіпажу судна «ІНФОРМАЦІЯ_2» були впевнені в реальній можливості застосування сили з боку збройних осіб, які представилися як командир корабля «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його старший помічник, тому він, з метою забезпечення фізичної безпеки ввірених йому членів екіпажа судна «ІНФОРМАЦІЯ_2», перебуваючи в стані крайньої необхідності, вказав у документі «протокол про адміністративне правопорушення» і поясненнях до нього про те, що згоден із звинуваченнями у нібито скоєному адміністративному правопорушенні за частиною першою статті 18.1 КпАП Російської Федерації, 
		і визнав свою провину.
		На підставі вказаних протоколів особа, що назвала себе командиром корабля «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_2 , склала два документи під назвою «постанова про призначення адміністративного покарання» від 04 квітня 2017 року у справі № 9930-С/322-17 та № 9930-С/321-17 про визнання його винним у скоєнні вище зазначеного адміністративного правопорушення, за яким йому призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 
		30 000 рублів за кожною постановою.
		Вказує, що несплата ним коштів за відповідними документами означатиме для нього його подальше притягнення до відповідальності за законодавством Російської Федерації. Таке притягнення вбачається вірогідним через його роботу як капітана рибопромислового судна «ІНФОРМАЦІЯ_2», який періодично перебуває на судні в акваторії Чорного моря при безпосередньому контакті із кораблями Прикордонної служби ФСБ Російської Федерації. 
		Вважав, що єдиною можливістю уникнути відповідної сплати є його звільнення з посади капітана рибопромислового судна «ІНФОРМАЦІЯ_2», 
		у чому він вбачає істотне порушення своїх особистих прав, а вимога сплатити штраф, на покладений на нього документом під назвою «постанова про призначення адміністративного покарання», істотно обмежує його особисті та майнові права.
		Посилався на те, що зазначені дії відбулися у виключній (морській) економічній зоні України та у територіальному морі України, прилеглих до Кримського півострова, на тимчасово окупованій території України, 
		Вказані документи вони органом «Прикордонне управління по Республіці Крим. Служба в м. Балаклава» ФСБ Російської Федерації, розташованим за адресою: м. Севастополь, вул. Новікова, 1 , тому згідно з чинним законодавства України діяльність такого органу, його посадових 
		і службових осіб на тимчасово окупованій території вважається незаконною, видані ним акти є недійсними і не створюють правових наслідків.
		Зважаючи на відсутність на Кримському півострові державних органів України, які можуть надати документальну правову оцінку діяльності органу «Прикордонне управління по республіці Крим. Служба в м. Балаклава» та винесених стосовно нього 04 квітня 2017 року актів, ОСОБА_1 просив суд встановити факт того, що орган «Прикордонне управління по республіці Крим. Служба в м. Балаклава» ФСБ Російської Федерації, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Новікова, 1, його посадові та службові особи згідно із законодавством України є незаконними, 
		а складені ним документи є недійсними і не створюють для заявника правових наслідків.
		Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
		1) встановити факт того, що орган «Прикордонне управління по Республіці Крим. Служба в місті Балаклава» ФСБ Російської Федерації, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Новікова, 1, його посадові та службові особи згідно із законодавством України є незаконними;
		2) встановити факт того, що два документи без номера із назвою «протокол про адміністративне правопорушення», складені щодо ОСОБА_1 
		04 квітня 2017 року капітаном третього рангу Прикордонної служби ФСБ Російської Федерації, старшим помічником ОСОБА_3 за порушення частини першої статті 18.1 КпАП Російської Федерації «Порушення режиму Державного кордону РФ», є недійсними і не створюють для заявника правових наслідків;
		3) встановити факт того, що два документи із назвою «постанова про призначення адміністративного покарання, складені щодо 
		ОСОБА_1 04 квітня 2017 року командиром корабля Прикордонної служби ФСБ РФ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_2 у справах № 9930-С/321-17 та 
		№ 9930-С/322-17, є недійсними і не створюють для заявника правових наслідків.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 03 грудня 
		2018 року  ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Українська незалежна морська профспілка, Прикордонна служба Федеральної служби безпеки Російської Федерації.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено незаконність будь-яких органів, їх посадових та службових осіб на тимчасово окупованій території та їх діяльність, а будь-який акт, в тому числі й оспорювані протоколи та постанови про призначення адміністративного покарання, видані органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним 
		в силу вимог цього Закону і не створюють правових наслідків, тому встановлення заявлених ОСОБА_1 фактів саме судом не потягне для нього виникнення, зміну або припинення його особистих чи майнових прав.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Української незалежної морської профспілки залишено без задоволення.
		Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 03 грудня 
		2018 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про те, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено незаконність будь-яких органів, їх посадових та службових осіб на тимчасово окупованій території та їх діяльність, а будь-який акт, у тому числі й оспорювані протоколи та постанови про призначення адміністративного покарання, видані органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним в силу вимог цього закону і не створюють правових наслідків, тому встановлення заявлених ОСОБА_1 фактів саме судом не потягне для нього виникнення, зміну або припинення його особистих чи майнових прав.
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, 
		Українська незалежна морська профспілка, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою судді Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано вимог частини шостої статті 55 Конституції України, частини другої статті 315 ЦПК України.
		Також судами не враховано міжнародну практику, зокрема частину першу статті 6, статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зазначає, що Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй
		у консультативному висновку від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» наголосив, що якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися («намібійські винятки»). Цей консультативний висновок було послідовно підтверджено Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), який розвив цей принцип у своїй практиці. Вказана вимога визнання документів, виданих окупаційною владою, серед іншого, міститься у рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречини», «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії».
		У цих рішеннях ЄСПЛ вказує, що «зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного» і тому «дії згаданої влади,... не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами». 
		Вважає, що суди вказаної міжнародної практики не врахували та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому зазначає, що касаційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		У квітні 2017 року ОСОБА_4 здійснював командування риболовним судном СЧС «ІНФОРМАЦІЯ_2», порт приписки та номер реєстрації - Іллічівськ 246 (а.с. 6, 7).
		04 квітня 2017 року старшим помічником командира прикордонного корабля «ІНФОРМАЦІЯ_1» капітаном третього рангу ОСОБА_3 . Прикордонного управління ФСБ Росії по Республіці Крим, Служба в м. Балаклава, група РКМ Служби стосовно капітана судна СЧС «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_4 складено два протоколи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 18.1 КпАП Російської Федерації у зв`язку з перетином Державного кордону Російської Федерації (а.с. 18-21, 22-25).
		Того ж самого дня командиром прикордонного корабля «ІНФОРМАЦІЯ_1» Служби 
		в м. Балаклава Прикордонного управління ФСБ Росії по Республіці Крим ОСОБА_5 у межах розгляду адміністративних справ № 9930-С/321-17 та № 9930-С/322-17 стосовно капітана судна СЧС «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_4 винесено дві постанови про призначення адміністративного покарання за частиною першою статті 18.1 КпАП Російської Федерації у зв`язку з перетином Державного кордону Російської Федерації та накладено стягнення у виді штрафу по 30 000 рублів за кожною постановою (26-30, 31-35).
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга Української незалежної морської профспілкипідлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження 
		з метою встановлення юридичних фактів, які він вважає такими, що мають значення для охорони його прав, зокрема права на працю. Заявник не оскаржує рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, а просить встановити їх незаконність, недійсність та те, що вони не породжують для нього правових наслідків.
		Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
		2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
		4) усиновлення;5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;
		6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі;
		7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;8) визнання спадщини відумерлою;9) надання особі психіатричної допомоги 
		в примусовому порядку;10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
		Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
		Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 (провадження 
		№ 14-560цс18) та від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (провадження № 14-341цс19).
		Судом встановлено, що у квітні 2017 року ОСОБА_4 здійснював командування риболовним судном СЧС «ІНФОРМАЦІЯ_2», порт приписки та номер реєстрації - Іллічівськ 246 (а.с. 6, 7).
		04 квітня 2017 року старшим помічником командира прикордонного корабля «ІНФОРМАЦІЯ_1» Прикордонного управління ФСБ Росії по Республіці Крим, Служба в м. Балаклава, групи РКМ Служби капітаном третього рангу ОСОБА_3 стосовно капітана судна СЧС «ІНФОРМАЦІЯ_2» 
		ОСОБА_4 складено два протоколи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 18.1 КпАП Російської Федерації у зв`язку з перетином Державного кордону Російської Федерації 
		(а.с. 18-21, 22-25).
		Того ж дня командиром прикордонного корабля «ІНФОРМАЦІЯ_1» Прикордонного управління ФСБ Росії по Республіці Крим ОСОБА_5 в межах розгляду адміністративних справ № 9930-С/321-17 та № 9930-С/322-17 стосовно капітана судна СЧС «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_4 винесено дві постанови про призначення адміністративного покарання за частиною першою статті 18.1 КпАП Російської Федерації у зв`язку з перетином Державного кордону Російської Федерації та накладено стягнення у виді штрафу по 30 000 рублів за кожною постановою (26-30, 31-35).
		Спеціальний закон, який визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності в умовах цього режиму, додержання та захист прав фізичних та юридичних осіб, є Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
		Тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, 
		і повітряний простір над цими територіями (стаття 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
		Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 
		Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, дійшов правильного висновку про те, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено незаконність будь-яких органів, їх посадових та службових осіб на тимчасово окупованій території та їх діяльність, а будь-який акт, в тому числі й оспорювані протоколи та постанови про призначення адміністративного покарання, видані органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним в силу вимог цього закону і не створюють правових наслідків, тому встановлення заявлених ОСОБА_1 фактів саме судом не потягне для нього виникнення, зміну або припинення його особистих чи майнових прав.
		Проте суди помилково відмовили у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки не можуть розглядатися судами в порядку окремого провадження заяви про встановлення фактів, які є незаконними в силу закону.
		Верховний Суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на те, що заявлена вимога не може бути розглянута в судах.
		Суд першої інстанції вказаного не врахував, апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, погодився 
		з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення. При цьому неправильно застосував норми права, помилково залишив поза увагою те, що у цій справі відсутній юридичний спір, а тому ця справа не може бути розглянута судами жодної юрисдикції. А тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, провадження у справі закрити.
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду 
		у відповідній частині.
		Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК Українисуд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте 
		в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали
		У касаційній скарзі Українська незалежна морська профспілка порушила клопотання про постановлення окремої ухвали щодо виявлених під час провадження у справі № 648/1084/17 недоліків у діяльності державних органів України, які полягають у:
		- відсутності в Україні офіційного перекладу українською мовою та офіційного оприлюднення Конвенції Організації Об`єднаних Наційпро морське право 1982 року, як ключового акта з визначення правового режиму просторів Чорного моря, ратифікованої Законом України 
		від 03 червня 1999 року № 728-ХІУ «Про ратифікацію Конвенції Організації Об`єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об`єднаних Націй з морського права 
		1982 року»;
		- неузгодженості позицій державних органів з питань визначення меж територіального моря України та відповідно державного кордону України 
		у Чорному морі біля берегів Кримського півострову,
		- неузгодженості позицій державних органів щодо віднесення чи не віднесення прилеглої зони до тимчасово окупованої території України,
		Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції
		у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
		Відповідно до частини восьмої статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
		Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
		Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК Українисуд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
		Верховний Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки недоліки в діяльності державних органів України, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не були предметом судового розгляду у цій справі.
		Керуючись статтями 400, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		Відмовити у задоволенні клопотання Української незалежної морської профспілки про постановлення окремої ухвали.
		Касаційну скаргу Української незалежної морської профспілки задовольнити частково.
		Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 
		2019 року скасувати.
		Провадження у справі за заявою  ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Українська незалежна морська профспілка, Прикордонна служба Федеральної служби безпеки Російської Федерації, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                                           І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                                        Б. І. Гулько
		 
		 
		                                                                                                                        Р. А. Лідовець
		 
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...