Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/2997/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2020.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Номер судового провадження: 61-6839ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 175/2997/15-ц
		провадження № 61-6839св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
		суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Підгородненська міська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія В`ячеславівна,
		особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
		особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду 
		від 21 лютого 2019 року, постановлену колегією у складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія В`ячеславівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік 
		ОСОБА_4 , після якого залишилось спадкове майно - земельна ділянка, розташована на АДРЕСА_1 та житловий будинок на АДРЕСА_2 .
		Вказувала, що для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом вона звернулась до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва їй відмовлено у зв`язку з тим, що спадкодавець за життя не зареєстрував право власності на вказане майно.
		За таких обставин просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 та житловий будинок на АДРЕСА_2 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 
		від 10 серпня 2015 року позов задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_2 а саме житловий будинок літ. А-1 загальною площею 48,9 кв.м, з яких житлова площа - 24,2 кв.м, допоміжна площа - 24,7 кв.м, що складається з таких приміщень: 
		1 - коридору площею 4,8 кв.м; 2 - кладової площею 1,3 кв.м; 3 - кухні-вітальні площею 12,3 кв.м; 4 - житлової кімнати площею 18,8 кв.м; 5 - житлової кімнати площею 5,4 кв.м; 6 - санвузлу площею 6,3 кв.м, прибудови літ. а-1 площею 
		8,0 кв.м; житловий будинок літ. Б-1 площею 39,0 кв.м; прибудову літ. Б1-1 площею 32,9 кв.м; ганок літ. б площею 2,5 кв.м; навіс літ. Г площею 15,0 кв.м; сарай літ. В площею 10,1 кв.м; літню кухню літ. Д площею 17,2 кв.м; споруди, огорожу, мостіння № 1-5, І.
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, яка є спадкоємцем за законом після ОСОБА_4 , вчинила всі дії, необхідні для видачі їй свідоцтва про право на спадщину, однак у його видачі позивачу відмовлено з незалежних від неї обставин. 
		Суд першої інстанції зазначив, що визнання права власності на житловий будинок за позивачем не порушуватиме права та інтереси інших осіб.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - особи, яка не брала участі у справі.
		Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на оскарження судового рішення у цій справі нерозривно пов`язано з особою ОСОБА_2 , який помер. 
		Апеляційний суд зазначив, що процесуальні права і обов`язки особи, яка не брала участі у справі, і вважає, що рішенням суду вирішено питання про його права, носять особистий характер, тому дійшов висновку про те, що в даному випадку процесуальне правонаступництво не допускається.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року і направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої 
		статті 257 ЦПК України, оскільки, на її думку, правовідносини у цій справі допускають правонаступництво. 
		Вказує, що вона та її син - ОСОБА_5 є спадкоємцями ОСОБА_2 , тому суд апеляційної інстанцій на виконання вимог 
		статті 55 ЦПК України повинен був залучити їх як правонаступників особи, яка подала апеляційну скаргу.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Провадження у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 2 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи 
		Судом апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року позов задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_2 а саме житловий будинок літ. А-1 загальною площею 48,9 кв.м, з яких житлова площа - 24,2 кв.м, допоміжна площа - 24,7 кв.м, що складається з таких приміщень: 
		1 - коридору площею 4,8 кв.м; 2 - кладової площею 1,3 кв.м; 3 - кухні-вітальні площею 12,3 кв.м; 4 - житлової кімнати площею 18,8 кв.м; 5 - житлової кімнати площею 5,4 кв.м; 6 - санвузлу площею 6,3 кв.м, прибудови літ. а-1 площею 
		8,0 кв.м; житловий будинок літ. Б-1 площею 39,0 кв.м; прибудову літ. Б1-1 площею 32,9 кв.м; ганок літ. б площею 2,5 кв.м; навіс літ. Г площею 15,0 кв.м; сарай літ. В площею 10,1 кв.м; літню кухню літ. Д площею 17,2 кв.м; споруди, огорожу, мостіння № 1-5, І.
		Особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , вважаючи, що суд вирішив питання про його права, свободи та інтереси, оскаржив рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року посилаючись на те, що даний будинок належав його матері 
		ОСОБА_6 , після смерті якої ІНФОРМАЦІЯ_3, він звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
		Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28 січня 2019 року апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин розгляд касаційної скарги  ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону 
		від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно із статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
		Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
		Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
		В основі процесуального правонаступництва лежить правонаступництво в матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження в цивільній справі.
		Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29 липня 
		2020 року у справі № 2-1687/08 (провадження № 61-4063св20).
		У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 
		4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 
		5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені 
		статтею 608 цього Кодексу.
		Частиною третьою статті 270 ЦК України визначено, що перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
		Звертаючись до суду із апеляційною скаргою на судове рішення, яким визнано речове право на житловий будинок на 
		АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 зазначав, що будинок належав його матері ОСОБА_6 , після смерті якої ІНФОРМАЦІЯ_3, він звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
		Процесуальне правонаступництво у спорах, пов`язаних із визнанням права власності у порядку спадкування, ґрунтується також на нормах статті 1276 ЦК України, згідно з якою якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
		У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 523/17884/16-ц (провадження № 61-7120св18) Верховний Суд дійшов висновку, що право на спадкування не відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов`язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.
		За таких обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що право на оскарження судового рішення у даній справ і нерозривно пов`язано з особою ОСОБА_2 , а спірні права і обов`язки носять особистий характер, що виключає в даному випадку правонаступництво.
		Пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		Не врахувавши, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
		Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8                         частини першої статті 411 ЦПК України)і.
		Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у справі і оскаржила з цих підстав судове рішення апеляційного суду в касаційному порядку.
		Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).
		Оскільки касаційний суд дійшов висновку про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про існування правових підстав для закриття апеляційного провадження, оскаржувана ухвала Дніпровського апеляційного суду
		від 21 лютого 2019 року не може вважатися законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження її розгляду відповідно до статті 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
		Керуючись статтею 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. 
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  В. О. Кузнєцов  В. С. Жданова С. О. Карпенко  В. А. Стрільчук  М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...