Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/10964/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2020. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2020.
Дата набрання законної сили: 22.01.2021
Номер судового провадження: 2/295/2606/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №295/10964/20
		Категорія 75
		2/295/2606/20
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16.12.2020 року м. Житомир
		 
		   Богунський районний суд міста Житомира у складі:
		головуючого- судді Семенцової Л.М.,
		за участі секретаря- Ковальчук М.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради, директора комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради Сабадаша Ігоря Івановича про визнання незаконним та скасування наказу про переведення на іншу посаду, поновлення на роботі, стягнення різниці в заробітку та відшкодування моральної шкоди,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що до 25.08.2020 року він працював на посаді завідуючого хіміотерапевтичного відділення КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради, будучи головою первинної профспілки. 25.08.2020 року він був повідомлений адміністрацією про переведення із займаної посади на посаду лікаря онколога, а із змісту наказу № 79/ОД від 25.08.2020 року він дізнався, що його переведення відбулося з метою удосконалення роботи відділення, зняття соціальної напруги, яка виникла після публікації в мережі Інтернет відеозапису про роботу хіміотерапевтичного відділення та викликала масштабні обурення та невдоволення в суспільстві щодо діяльності відділення і закладу вцілому. Зазначений наказ вважає незаконним, оскільки згоду на переведення на посаду лікаря він не висловлював ні усно, ні письмово, а поширена інформація не має до нього ніякого відношення. Таким рішення роботодавця були порушені його права, що також призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, змін у виробничих відносинах, спричинло вплив на його авторитет у колективі як завідуючого та голови первинної профспілки, вимагаючи від нього додаткових зусиль для організації його життя. 
		Тому, надавши заяву з уточненими позовними вимогами, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ директора КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради Сабадаша І.І. № 79/ОД від 25.08.2020 року «Про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря онколога хіміотерапевтичного відділення», поновити його на посаді завідуючого хіміотерапевтичного відділення КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради з 25.08.2020 року, рішення в часині повнолення на роботі допустити до негайного виконання, стягнути з КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради на його користь різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також зобов`язати КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради в особі директора Сабадаша І.І. оголосити повний текст судового рішення на зборах трудового колективу КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради в присутності позивача. 
		Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 25.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. 
		05.11.2020 року до суду надійшов відзив на позов від відповідачів із викладеними в ньому запереченнями на позовну заяву, згідно яких відповідачі просять відмовити в задоволенні позову. Як зазначено у відзиві, вимоги позивача є безпідставними, так як позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували зміну істотних умов праці для нього та в чому саме, на його думку, полягає зміна істотних умов праці умов праці, які відбулися в його роботі. Позивачем не надано жодного доказу про отриманий ним заробіток з моменту його переведення та доказів про конкретний розмір такого розрахунку, а також позивачем не доведено, що порушення його трудових зв`язків призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагали і вимагають для цього додаткових зусиль для організації життя. Обраний позивачем спосіб судового захисту щодо оголошення повного тексту судового рішення на зборах трудового колективу КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради в його присутності не є ефективним та адекватним, так як не здатен забезпечити відновлення порушеного права в разі скасування наказу про переведення на іншу роботу. 
		У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надавши до суду заяви з проханням проводити розгляд справи в їхній відсутності та вказали про підтримання позовних вимог. 
		Представник відповідача та відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явилися, причин неявки до суду не повідомили. 
		Дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що до 25.08.2020 року позивач працював на посаді завідуючого хіміотерапевтичного відділення КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради та наказом директора КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради Сабадаша І.І. № 79/ОД від 25.08.2020 року «Про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря онколога хіміотерапевтичного відділення» його переведено із посади завідуючого відділенням (0,75 ставки) на посаду лікаря ординатора хіміотерапевтичного відділення (0,75 ставки) з 25.08.2020 року у зв`язку з тим, що діяльність на посаді завідуючого хіміотерапевтичним відділенням призвела до негативного резонансу серед громадськості та у соціальних мережах щодо діяльності хіміотерапевтичного відділення та закладу в цілому. У наказі зазначено, що переведення позивача на іншу посаду зумовлене удосконаленням роботи хіміотерапевтичного відділення, а також зняття соціальної напруги, яка виникла після публікації в мережі Інтернет відеозапису про роботу хіміотерапевтичного відділення та викликала масштабні обурення та невдоволення в суспільстві. 
		Із довідки КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради від 21.09.2020 року № 1294 убачається, що різниця заробітної плати завідувача хіміотерапевтичного відділення та лікаря-онколога хіміотерапевтичного відділення становить 422,76 грн. на місць (10 % за завідування). 
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Однією з найважливіших гарантій реалізації конституційного права на працю є заборона власникові або уповноваженому ним органу вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП України). 
		Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		За правилами ч. 1 ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. 
		Згідно ч. ч. 1-3 ст. 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник абоуповноважений ниморган маєправо перевестипрацівника строкомдо одногомісяця наіншу роботу,не обумовленутрудовим договором,без йогозгоди,якщо вонане протипоказанапрацівникові застаном здоров`я,лише длявідвернення аболіквідації наслідківстихійного лиха,епідемій,епізоотій,виробничих аварій,а такожінших обставин,які ставлятьабо можутьпоставити підзагрозу життячи нормальніжиттєві умовилюдей,з оплатоюпраці завиконану роботу,але ненижчою,ніж середнійзаробіток запопередньою роботою. У випадках, зазначених у частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.
		У пункті 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 роз`яснено, що відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 78, ч. ч. 1,6ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду України від 24.04.2019 року в справі№ 501/82/18 міститься висновок про те, що відсутність письмової згоди позивача на переведення унеможливлює укладання відповідного трудового договору, який відповідно до статті 24 КЗпП України укладається у вигляді наказу і за згодою сторін встановлює та закріплює межі умов цього договору. 
		Із аналізу встановлених судом обставини та досліджених доказів можна зробити висновок про те, що до 25.08.2020 року за трудовим договором позивач працював на посаді завідуючого хіміотерапевтичного відділення КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради та його переведення на посаду лікаря ординатора хіміотерапевтичного відділення згідно наказу директора КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради ОСОБА_2 № 79/ОД від 25.08.2020 року «Про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря онколога хіміотерапевтичного відділення» відбулося без його попередньої згоди. 
		Як слідує із змісту оскаржуваного позивачем наказу, таке рішення роботодавця було прийняте з метою удосконалення роботи хіміотерапевтичного відділення, зняття соціальної напруги, яка виникла після публікації в мережі Інтернет відеозапису про роботу хіміотерапевтичного відділення та викликала масштабні обурення та невдоволення в суспільстві. Однак наведені в наказі підстави переведення позивача на нижчеоплачувану роботу суперечать змісту ст. 32 КЗпП України, враховуючи, що переведення працівника на іншу роботу можливе лише за його згоди, чого в даному випадку роботодавцем дотримано не було з огляду на те, що згода на переведення на іншу посаду позивачем не надавалася відповідно до зазначених у позові обставин, які не спростовані відповідачами належними та допустимими доказами. Окрім того, поширення негативної інформації в мережі Інтернет відносно працівника не може вважатися законною підставою його переведення на іншу, нижчеоплачувану, посаду в контексті передбачених ст. ст. 32, 33 КЗпП України підстав та умов такого переведення. За порушення трудової дисципліни до працівника застосовуються визначені ст. 147 КЗпП України заходи стягнення (догана та звільнення, а також для окремих категорій працівників інші дисциплінарні стягнення), до яких переведення на нижчеоплачувану роботу не відноситься. 
		При укладенні трудового договору його сторонами визначається трудова функція й місце роботи, які належать до основних умов трудового договору і не можуть змінюватися в односторонньому порядку, а зміна трудової функції (спеціальності, кваліфікації, посади) або місця роботи без згоди працівника не допускається.
		Оцінюючи досліджені наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що переведення позивача із займаної ним посади завідуючого хіміотерапевтичного відділення КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради на посаду лікаря ординатора хіміотерапевтичного відділення за відсутності його письмової згоди на таке переведення відповідно до вимог ст. 31, ч. 1 ст. 32 КЗпП України є незаконним і тому оскільки порушені трудові права позивача підлягають захисту, суд поновлює його на посаді завідуючого хіміотерапевтичного відділення з дня його незаконного переведення на іншу посаду, а саме з 25.08.2020 року.
		Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 7 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Зважаючи на доведеність стороною позивача обставин незаконності наказу про його переведення на іншу посаду є також обґрунтованими вимоги позиву стосовно стягнення з КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. 
		Поряд із тим, варто зауважити, що позовна вимога щодо зобов`язання директора КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради оголосити повний текст судового рішення на зборах трудового колективу КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради не відповідає передбаченим законодавством способам захисту трудових прав працівників. 
		Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами) роз`яснено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок незаконного переведення позивача на іншу посаду, тривалість часу, протягом якого право позивача було порушеним з вини роботодавця, позивачу було завдано моральних страждань, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Втім заявлений позивачем розмір на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди ним достатньою мірою не підтверджений, а тому суд вважає за можливе частково задовольнити позов у цій частині і визначає, що на відшкодування моральної шкоди позивачу з відповідача КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради підлягає стягненню 700,00 грн. 
		   Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради як роботодавця на користь позивача сплачений ним за подання позову судовий збір за однією вимогою майнового характеру (стягення коштів на відшкодування моральної шкоди) в сумі 840,80 грн. та в дохід держави судовий збір за трьома іншими вимогами в сумі 2522,40 грн., за звернення з якими до суду він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». 
		Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 21, 31-33, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами), ст. ст. 12, 76-82,141,259,263-268,354, 430 ЦПК України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати наказ директора комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради Сабадаша І.І. № 79/ОД від 25 серпня 2020 року «Про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря онколога хіміотерапевтичного відділення».
		Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого хіміотерапевтичного відділення комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради з 25 серпня 2020 року.
		Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та 700,00 грн. (сімсот гривень) на відшкодування моральної шкоди.
		Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору.
		Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради в дохід держави 2522,40 грн. судового збору.
		Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
		У задоволенні решти вимог позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відомості про учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
		Відповідач: комунальне некомерційне підприємство «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради (адреса: 10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 24/4, код ЄДРПОУ 01991470).
		Відповідач: директор комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний онкологічний диспансер» Житомирської обласної ради Сабадаш Ігор Іванович (адреса: 10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 24/4, ідентифікаційний номер у справі відсутній).
		Повне рішення суду складене 21.12.2020 року. 
		 
		Суддя Л.М. Семенцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...