Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/8367/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2020. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2020.
Дата набрання законної сили: 22.12.2020
Номер судового провадження: 22-ц/804/3643/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 243/8367/20 
		Номер провадження 22-ц/804/3643/20    
		 
		 
		 
		Номер провадження 22-ц/804/3643/20 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі колегії:
		 судді-доповідача: Новікової Г.В. 
		 суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року (постановлену під головуванням судді Ільяшевич О.В. у м. Слов`янськ Донецької області, повний текст складено 04 листопада 2020 року) у цивільній справі №243/8367/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської селищної ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів на утримання дитини, -
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року, якою позовну заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів на утримання дитини, було повернуто позивачу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема позивач зазначає, що суд першої інстанції незаконно повернув її позовну заяву, оскільки вона усунула недоліки, зазначені в ухвалі від 19 жовтня 2020 року шляхом уточнення позивних вимог та виключення із позовної заяви другого відповідача, а з приводу сплати судового збору наголошувала на її звільнені на підставі п. 14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір». При цьому звертала увагу на те, що поняття «заява» є більш ширшим за поняття «позовна заява» і включає в себе різновиди заяв згідно із ст. 174,182 ЦПК України . 
		Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.
		Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		Апеляційна скарга подана на ухвалу, яка входить до переліку зазначеному в ч.2 ст. 369 ЦПК України, тому вона підлягає розгляду у судовому засіданні без повідомленням сторін.
		Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2020 року ОСОБА_1  звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав стосовно їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення над нею опіки позивачем та стягнення аліментів з відповідачів на утримання неповнолітньої дитини. Також ОСОБА_1 просила звільнити її від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст. 3 Закону України «Про сплату судового збору» у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.
		 
		Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 19 жовтня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для сплати судового збору та надання суду нового тексту позовної заяви, в якому зазначено посилання на докази, що обґрунтовують позов про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 , або зазначено час їх представлення суду та/ або необхідності витребування вказаних доказів. Суд першої інстанції виходив із того, що підстав щодо звільнення від сплати судового збору, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» ним не встановлено. Також судом зазначено, що приписи п. 14 ч. 2 ст. 3 «Про судовий збір» не поширюються на подання позовних заяв у вказаній категорії справ та судовий збір з них справляється. При цьому надані позивачем докази її скрутного матеріального стану не свідчать про те, що її дохід не дозволяє сплатити судовий збір за подачу позовної заяви, а саме перевищує 5% річного доходу позивача за попередній рік. Крім того, судом в ухвалі зазначено як недолік позовної заяви ту обставину, що позивачка не посилається на докази ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачем ОСОБА_4 , а також не зазначено, чи вони наявні, чи будуть суду надані, час їх надання, чи є необхідність їх витребування тощо.
		На виконання вимог ухвали, позивачкою надано новий текст позовної заяви, в якому виключено відповідача ОСОБА_4 з числа відповідачів, з тих підстав, що батько ОСОБА_4 у свідоцтві про народження дитини записаний в порядку ст. 135 СК України, та залишено відповідачем тільки матір дитини ОСОБА_2 ..
		На виконання вимог суду щодо сплати судового збору позивачкою та її представником зазначено, що п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» передбачає поняття «заява», яке є ширшим та включає в себе поняття «позовна заява», а тому вона звільнена від сплати судового збору.
		Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 як неподану, виходив із того, що позивачкою не усунуто недоліки та не сплачено судовий збір . При цьому доводи, викладені позивачкою та її представником щодо віднесення позовної заяви до категорії процесуальних документів, за які судовий збір не справляється, не знайшли свого підтвердження, а також позивачкою та її представником не наведено переконливих підстав та доказів для здійснення судом дій, передбачених ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».
		Такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
		Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
		Право на суд включає, насамперед, принцип доступу до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		З матеріалів справи вбачається, що хвалою Слов`янського міськрайонного суду від 19 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку із недоліками у її оформленні, а саме у зв`язку із не наданням доказів щодо ухилення відповідача ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків, або зазначення часу їх представлення суду та/ або необхідності витребування вказаних доказів, а також у зв`язку із несплатою судового збору. 
		З приводу вимог суду першої інстанції щодо сплати судового збору позивач повторно зазначала про звільнення її від такого обов`язку на підставі закону у відповідності до вимог п.14 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із вимогами щодо позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів на утримання онуки, оскільки вона позбавлена батьківського піклування. 
		Відповідно до п.14 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
		Таким чином, дія чинної редакції пункту 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" не обмежується певним колом осіб і поширюється на будь-яку особу (фізичну або юридичну), яка звертається до суду про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
		 Зокрема, має право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав відповідно до положень ст. 165 Сімейного кодексу України особа, у сім`ї якої проживає дитина.
		В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що її неповнолітня онука ОСОБА_5 зареєстрована та проживає разом із нею, вона піклується про неї. На теперішній час виникло питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_6 , оскільки вона залишила дітей та веде аморальний спосіб життя. Таким чином позивач звернулася із позовом про захист прав неповнолітньої онуки ОСОБА_7 . 
		Захист прав та інтересів дитини є одним із найважливіших завдань держави, адже ставлення до дітей, їхніх прав і свобод, повага до їхньої людської гідності якнайточніше відображають рівень гуманності й цивілізованості суспільства. Діти є особливо уразливою групою з огляду на їх вік, психічний і фізичний розвиток, потребують спеціального постійного догляду і захисту. Необхідність захисту прав дитини виникає у будь-якому випадку, коли відбувається порушення її прав незалежно від того, чи усвідомлює це сам потерпілий (дитина). Під захистом прав дитини розуміється відновлення порушеного права, створення умов, які компенсують втрату прав, усунення перешкод на шляху здійснення права та інтересів.
		Відтак, чи не найважливішу роль у можливості здійснення захисту прав дітей відіграє наявність в особи, яка представлятиме їхні інтереси, можливості отримання безперешкодного доступу до правосуддя.
		Щодо посилання суду першої інстанції на те, що позовна заява не входить до переліку процесуальних документів, за подання яких сторона звільняється від сплати судового збору не відповідає нормам процесуального права, зокрема главі 1 розділу ІІІ ЦПК України. Зі змісту цих положень вбачається, що законодавством письмові заяви учасників позовного провадження розділяються на заяви з процесуальних питань та заяви по суті справи, до останніх зокрема входить позовна заява.
		За таких обставин, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з причин не сплати судового збору, суд першої інстанції не врахував наведені вище положення законодавства та залишив їх поза увагою з формальних міркувань.
		Таким чином суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки судовий збір не справляється за подання позовної заяви про захист прав неповнолітньої особи на підставі п.14 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір». 
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.
		 
		Керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду від 04 листопада 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...