Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 629/2445/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 22.12.2020. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2020.
Дата набрання законної сили: 10.12.2020
Номер судового провадження: 11-кп/818/3524/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020220380000594

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа №: 629/2445/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження №:11-кп/818/3524/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2 
		Категорія: ст.125 КК України
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченої на вирок Лозівського міськрайонного суду м. Харкова від 11 09 2020 року, - 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		 
		Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Лозова Харківської області, громадянку України, із середньою спеціальною освітою, незаміжню, не працюючу, яка перебуває на обліку як безробітна в Харківському міському центрі зайнятості, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
		визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт, строком на 200 годин.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
		Цивільний позов ОСОБА_9 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди 4563 грн. 08 коп., у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., а всього 14 564 грн. 08 коп.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 28 04 2020року,близько 14год. 20хв., перебувала біля будинку АДРЕСА_2 , де в той час на скутері їхала ОСОБА_9 . Далі у ОСОБА_7 на ґрунті особистих неприязних відносин, винник словесний конфлікт з ОСОБА_9 , і в ході сварки, ОСОБА_7 , діючи на ґрунті особистих неприязних стосунків, в результаті раптово виниклого умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, користуючись своєю фізичною перевагою, схопила ОСОБА_9 за волосся та повалила на землю. Після чого, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, сіла зверху на ОСОБА_9 , тим самим зломивши у неї волю до опору, вдарила її потилицею об щебінь та нанесла два удари кулаком в обличчя, внаслідок чого заподіяла останній, згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/110-ЛЗ/20 від 15 05 2020 року, тілесні ушкодження у виді: гострої закритої черепно-мозкової травми з саднами на обличчі і струсом головного мозку, що відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		 
		Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (а.с.143-147).
		 
		Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинувачена подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		В обґрунтування таких вимог вказала, що дійсно між нею та ОСОБА_9 був конфлікт, вони обидві впали на землю, однак вона умисно не спричиняла потерпілій тілесні ушкодження, навпаки, ОСОБА_9 наносила їй удари.
		Зазначила, що потерпіла звернулася до лікарні лише через 2 дні після їхнього конфлікту, тому в неї є всі підстави вважати, що ОСОБА_9 отримала травму в період з 28 04 2020 року по 30 04 2020 року.
		Крім того, вказала, що вважає призначене їй судом першої інстанції покарання невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення, оскільки вона людина похилого віку і призначення майже максимального строку громадських робіт є несправедливим покаранням щодо неї, враховуючи ще й те, що вона перебуває на обліку в центрі зайнятості (а.с.163-164).
		Позиції учасників апеляційного провадження.
		 
		Обвинувачена та її захисник підтримали доводи апеляційної скарги останнього, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
		 
		Прокурор вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
		 
		Потерпіла та її представник вважали, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої.
		 
		Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченої та її захисника, думку прокурора, з`ясувавши позицію потерпілої та її представника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		 
		Згідно ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Колегія суддів, дослідивши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги обвинуваченої, встановила, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, дослідив обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 інкримінованого їй злочину, дав належну правову оцінку, правильно кваліфікував її дії та обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
		 
		Апеляційні доводи обвинуваченої щодо неповного з`ясування судом всіх обставин по справі, які можуть мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення, мають суто суб`єктивний характер та спрямовані на ухилення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку з обраною лінією захисту. Такі твердження апелянта повністю спростовуються об`єктивними відомостями дослідженими судом першої інстанції в судовому засіданні за участю сторін, внаслідок чого судом їм надано обґрунтовану оцінку в нарадчій кімнаті за наслідками проведення всього судового розгляду.
		 
		Зокрема, суд першої інстанції послався у вироку в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 за пред`явленим їй обвинуваченням на низку доказів, які походять з різних джерел, що безпосередньо стосуються події злочину та його наслідків, тому є належними та допустимими доказами.
		 
		Так, під час судового розгляду, судом першої інстанції було допитано та надано об`єктивну оцінку показанням наступних осіб:
		- потерпілої ОСОБА_9 , згідно яких 28 04 2020 року близько 14 год. 20 хв., вона їхала на скутері з роботи додому та проїжджала біля городів. В цей час її зупинила сусідка ОСОБА_7 , з якою у неї спільна межа, та з якою тривалий час неприязні відносини, та остання почала виражатися на її адресу нецензурною лайкою. Після цього, через декілька секунд, ОСОБА_7 підійшла до неї з правого боку, схопила за волосся, стягла її зі скутера, та почала тріпати за волосся. Вона почала кричати він болю. Після цього, ОСОБА_7 повалила її спиною на землю, сіла зверху, та тримаючи її за волосся вдарила один раз головою об ґрунт, на якому було мілке каміння. Потім, тримаючи лівою рукою за волосся, нанесла їй правою рукою два удари в праву область обличчя, щоки та носу. В цей момент на її крики вийшли її малолітні діти, донька ОСОБА_11 13 років, та син ОСОБА_12 4 років. Син злякався та побіг у двір. Донька почала казати ОСОБА_7 , що зараз викличе працівників поліції, тоді обвинувачена встала з неї та направилася до свого двору. Після цього, вона встала та також направилася до свого двору, в цей час у неї було запаморочення в голові та з носу йшла кров. Потім вона викликала швидку допомогу та працівників поліції. 30 04 2020 року звернулася до лікарні, де проходила стаціонарне лікування;
		- малолітнього свідка ОСОБА_13 , згідно яких весною 2020 року, близько 14 год. 30 хв., вона знаходилася разом зі своїм братом у дворі, та почула на вулиці крики своєї матері  ОСОБА_9 . Вони з братом вийшли на вулицю, та вона побачила як їх сусідка ОСОБА_7 сидить зверху на її матері, яка лежала спиною на землі. ОСОБА_7 тримала матір рукою за голову та била головою об землю, а другою рукою наносила удари в область обличчя. Вона повідомила ОСОБА_14 , що зараз викличе працівників поліції, але остання спочатку не відреагувала та нанесла ОСОБА_9 ще один удар. Після цього вона знову повідомила ОСОБА_7 про те, що зараз викличе працівників поліції, тоді остання встала з ОСОБА_9 та направилася в сторону свого двору, висловлюючись в цей момент нецензурною лайкою. Після конфлікту, вона бачила, що у матері був розбитий ніс, та на щоці були подряпини;
		- свідка ОСОБА_15 , згідно яких наприкінці квітня, початок травня 2020 року, точної дати не пам`ятає, він знаходився на території свого домоволодіння, та почув на вулиці крики ОСОБА_9 . Підійшовши до воріт, він побачив, що на узбіччі, неподалік домоволодінь, лежить, на спині на землі його сусідка ОСОБА_16 , а ОСОБА_7 сидить на ній зверху та тримає за голову. Потім він побачив доньку ОСОБА_9 - ОСОБА_17 , яка знаходилась від ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на відстані до десяти метрів, та кричала, що зараз викличе працівників поліції.
		 
		При цьому, суд дійшов висновку, що зазначені показання потерпілої та свідків об`єктивно підтверджуються та доповнюються:
		- заявою ОСОБА_9 про спричинення ОСОБА_7 їй тілесних ушкоджень (а.с.87);
		- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №12020220380000594 від 01 05 2020 року про внесення відомостей про кримінальне провадження (а.с.87);
		- висновком експерта № 12-14/110-ЛЗ/20 від 15 05 2020 року, згідно якого у ОСОБА_9 мали місце гостра закрита черепно-мозкова травма з саднами на обличчі і струсом головного мозку, яка утворилася від дії тупого (тупих) твердого предмету, про індивідуальні особливості якого судити неможливо, і яка могла бути отримана в строк і при обставинах, вказаних потерпілою. За ступенем тяжкості черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку - це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Маловірогідно, щоб ОСОБА_9 могла сама собі спричинити вищевказані тілесні ушкодження. Маловірогідне утворення таких тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_9 , при падінні її на площину, в тому числі і з наданим тілу прискоренням. Враховуючи наявність тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_9 не виключена можливість того, що після спричинення їх вона могла втратити свідомість. В іншому ж випадку, після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 могла здійснювати будь-які самостійні дії, як то бігати, ходити, повзати, та інше. Тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_9 утворилися від не менш ніж двох травматичних впливів. Покази, надані потерпілою ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту 07 05 2020 року в цілому не суперечать судово-медичним даним в частині локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, які мали місце у неї (а.с.96-97);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 07 05 2020 року з фототаблицею до нього, за участю потерпілої ОСОБА_9 , в ході якого остання розказала та з застосуванням манекену показала механізм нанесення їй ОСОБА_7 тілесних ушкоджень (а.с.98-99).
		 
		Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
		 
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 01 1978 року та «Коробов проти України» від 21 10 2011року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		 
		Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів та наводити її вдруге вважає недоцільним.
		 
		При цьому, суд першої інстанції ретельно проаналізував доводи та позицію обвинуваченої ОСОБА_7 щодо незгоди з висунутим їй обвинуваченням та його недоведеності, і визнав ці заперечення необґрунтованими, належним чином мотивувавши своє рішення.
		 
		Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема щодо того, що вона умисно не спричиняла потерпілій тілесні ушкодження, навпаки, ОСОБА_9 наносила їй удари, - колегія суддів вважає їх необґрунтованими, та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються сукупністю вищевказаних доказів, зокрема, поясненнями потерпілої, які узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_15 та малолітньої ОСОБА_13 , які є логічними та послідовними, а також висновком експертизи, проведеної експертом, який має відповідний рівень знань та досвід в своїй галузі та не викликає сумнівів щодо його достовірності у колегії суддів.
		Підстав для обмови не лише потерпілою ОСОБА_9 , а й вищезазначеними свідками обвинуваченої ОСОБА_7 , стороною захисту не наведено судами першої та апеляційної інстанції не встановлено.
		 
		Доводи обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що потерпіла звернулася до лікарні лише два дні після їхнього конфлікту, тому в неї є всі підстави вважати, що ОСОБА_9 отримала травму в період з 28 04 2020 року по 30 04 2020 року, - являються лише непідтвердженими жодними належними доказами припущеннями обвинуваченої, а тому є неспроможними.
		Як вже зазначалося вище, по даному кримінальному провадженню 07 05 2020 року проводився слідчий експеримент, в ході якого в ході якого потерпіла ОСОБА_16 розказала та з застосуванням манекену показала механізм нанесення їй ОСОБА_7 тілесних ушкоджень (а.с.98-99). В подальшому висновком експерта № 12-14/110-ЛЗ/20 від 15 05 2020 року, поміж іншим, підтверджено, що покази, надані потерпілою ОСОБА_9 в ході проведення вказаного слідчого експерименту в цілому не суперечать судово-медичним даним в частині локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, які мали місце у неї (а.с.96-97).
		 
		Посилання обвинуваченої на неповне з`ясуванням судом першої інстанції всіх обставин по справі з тих підстав, що судом було відхилено клопотання захисту про призначення комісійної судово-медичної експертизи, - колегією суддів не приймаються.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 09 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої про призначення комісійної судово-медичної експертизи. При цьому, судом роз`яснено підстави такої відмови, зокрема вказано, що по даному кримінальному провадженню було призначено і проведено судово-медичну експертизу, з висновком якої сторони кримінального провадження були ознайомлені, під час досудового розслідування вказаний висновок експерта не оскаржувався, жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість висновку експерта матеріали справи не містять. Висновок проведеної експертизи є повними, логічними та об`єктивними, надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на результатах дослідження. На будь-які суперечності у наданому висновку сторони не посилалися. Будь-якого обґрунтування необхідності проведення дослідження за участю декількох експертів - фахівців у одній галузі знань захисник обвинуваченої в клопотанні не навів.
		Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення чи комісійної судово-медичної експертизи, оскільки необхідність її проведення жодним чином не вмотивовано стороною захисту і не переконано суд у закономірності призначення такої під час судового провадження на стадії закінчення з`ясування обставин у справі. Незгода сторони кримінального провадження з результатами проведеної раніше судової медичної експертизи не є підставою для призначення комісійної експертизи.
		 
		З огляду на зазначене та приймаючи до уваги, що решта доводів апеляційної скарги обвинуваченої щодо обставин, які мали місце 28 04 2020 року, є похідними від проаналізованих вище, а також є явно такими, що не можуть свідчити про незаконність судового рішення, колегія суддів не дає таким доводам окремої оцінки.
		 
		Щодо незгоди обвинуваченої з призначеним їй покаранням судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		За змістом ст.65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Згідно з вироком, суд призначаючи покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення кримінального проступку наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винної, яка раніше не судима, має середню-спеціальну освіту, не працює, перебуває на обліку як безробітна в Харківському міському центрі зайнятості, не є особою з інвалідністю, живе за рахунок рідного брата, вирощування сільськогосподарської продукції для особистих потреб, не заміжня, дітей не має, на обліку у лікарів  психіатра, нарколога не перебуває, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Суд також взяв до уваги характеристику, надану головою квартальною комітету №37, згідно якої ОСОБА_7 за адресою фактичного місця проживання зарекомендувала себе як сварлива, неврівноважена особа. На протязі багатьох років ворогує з сусідами Алієвими (а.с. 94).
		Разом з тим, судом першої інстанції надано оцінку досудовій доповіді органу пробації, з якої вбачається, що ризик вчинення повторного правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с.52-55).
		Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченої без ізоляції від суспільства, призначивши покарання у виді громадських робіт.
		 
		Обране ОСОБА_7 судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального і матеріального права, ухвалив законне та обґрунтоване рішення та призначив справедливе покарання.
		 
		Обставини, на якій посилається обвинувачена в апеляційній скарзі щодо невідповідності призначеного їй судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, оскільки вона людина похилого віку і призначення майже максимального строку громадських робіт є несправедливим покаранням щодо неї, враховуючи ще й те, що вона перебуває на обліку в центрі зайнятості, - були проаналізовані та враховані судом першої інстанції при обранні обвинуваченій виду та міри покарання.
		 
		Також, колегія суддів знаходить рішення суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 обґрунтованим та таким, що відповідає положенням ст. 29 КПК України, ст.1167 ЦК України.
		 
		Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, яке зміні або скасуванню з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.
		 
		Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Вирок Лозівського міськрайонного суду м. Харкова від 11 09 2020 року по справі щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , - залишити без змін. 
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченої, - залишити без задоволення.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		 
		Касаційна скарга на дане судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. 
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		____________ ______________ _____________ 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...