Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1781/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2020. Зареєстровано: 23.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2020.
Дата набрання законної сили: 22.12.2020
Номер судового провадження: 3192 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" грудня 2020 р. Справа № 917/1781/19 
		Колегія суддів у складі:
		головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С. 
		при секретарі судового засідання Чумак Д.В.,
		за участю представників сторін:
		позивача  Бобровський С.С. (посвідчення №1945 від 09.01.20108, довіреність №10-72/6752 від 22.04.2020,); 
		інші представники учасників справи в судове засідання не з`явились;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вх.№3192П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2020 (повний текст рішення складено 12.10.2020, суддя О.О. Ореховська) у справі №917/1781/19
		за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Кременчук, 
		до 1-го відповідача Національного Авіаційного Університету, м.Київ, 
		до 2-го відповідача Харківського національного університету внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, м.Кременчук, 
		перша третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні 1-го відповідача - Міністерство освіти і науки України, м. Київ
		друга третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні 2-го відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, м.Київ,
		про стягнення в солідарному порядку 223 800,04 грн., яких: пені в сумі 188 130, 50 грн., інфляційних нарахувань в сумі 19 668, 34 грн., 3% річних в сумі 16 001, 20 грн. 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. № 2051/19 від 10.10.2019р.) до 1) Національного Авіаційного Університету (відповідач-1); 2) Харківського національного університету внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (відповідач -2) про стягнення в солідарному порядку заборгованості в розмірі 223 800, 04 грн.., у тому числі пеня у сумі 188 130, 50 грн. , інфляційні нарахування - 19 668,34 грн., 3% річних - 16 001, 20 грн.
		Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.10.2020 відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з Національного Авіаційного Університету та Харківського національного університету внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ заборгованості в розмірі 223800, 04 грн., у тому числі пені у сумі 188130, 50 грн., інфляційних нарахувань - 19668,34 грн., 3% річних - 16001, 20 грн.
		Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права; невірно наданій оцінці з`ясованим фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2020 у справі №917/1781/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по апеляційній скарзі у розмірі 5035,50 грн.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Харківський національний університет внутрішніх справ у встановлений законом спосіб надав згоду на прийняття до сфери свого управління цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу разом з його кредиторською заборгованістю, а через припинення діяльності як відокремленого структурного підрозділу в структурі Національного авіаційного університету, шляхом приєднання його до Харківського національного університету внутрішніх справ (код 08571096), останній вважається правонаступником кредиторської заборгованості Кременчуцького льотного коледжу.
		Вказує, що саме споживачі, якими на момент виникнення спірних правовідносин були відповідачі, несуть відповідальність за несвоєчасне виконання умов Договору.
		Зазначає, що відповідачами так і судом першої інстанції не доведено безпідставність позовних вимог апелянта та участь у виконанні умов договору обома відповідачами підтверджується матеріалами справи.
		Згідно витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2020 у справі №917/1781/19. Встановлено строк відповідачам та третім особам для подання відзивів на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 12.12.2020 на 11:30 годину. 
		Від Харківського національного університету внутрішніх справ надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12138 від 07.12.2020), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. 
		Від Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12534 від 14.12.2020), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
		Ухвалою суду від 08.12.2020 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1781/19, яке відбудеться у залі судового засідання №115 "22" грудня 2020 р. об 11:30, в режимі відеоконференції. Доручено Крюківському районному суду м. Кременчука, (39600, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Троїцька, 37/49,) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1781/19, розгляд якої відбудеться 22.12.2020 об 11:30.
		Позивач надав суду додаткові письмові пояснення (вх.№12776 від 18.12.2020).
		До судового засідання відзивів від відповідачів не надійшло, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
		В судовому засіданні 22.12.2020 представник позивача підтримує свою апеляційну скаргу і просить її задовольнити. 
		Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
		Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
		Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (згідно рішення Загальних зборів від 17.04.2019р. змінено найменування з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" та змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне) в особі Кременчуцької філії (Теплопостачальна організація, позивач ) та Національним Авіаційним Університетом в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного Авіаційного Університету (споживач, відповідач - 1) було укладено Договір № 101 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір) (а.с. 18- 30 т. 1).
		02.11.2017р. між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору № 101 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.11.2014р. (а.с. 34 т. 1).
		Умовами Договору № 101 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.11.2014р. сторони узгодили, зокрема, наступне:
		- Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, визначених цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання відповідно затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства України (п. 1.1 та п. 1.2 договору);
		- Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік об`єктів споживача та характеристика об`єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження теплоспоживання" (п. 2.1.2 договору);
		- Споживач зобов`язується оплачувати Теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного Договору, згідно з умовами цього Договору та додатку до нього №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (п. 2.2.2 договору);
		- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 договору).
		До Договору сторонами було складено та підписано наступні додатки до договору :
		- Додаток № 1 "Перелік об`єктів" (а. с. 26 т. 1);
		- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (а. с. 27 т. 1);
		- Додаток № 3 "Тарифи на теплову енергію" (а. с. 28, 29 т. 1);
		- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а. с. 30 т. 1).
		Додатком № 2 до Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної "Споживачу" за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а п. 3 Додатку № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.
		Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2.-Договору та Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору.
		На підставі п. 23 Правил - Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами, затвердженими в установленому порядку. У відповідності до п. 2 Додатку № 4 до Договору - Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники до 25 числа календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії". (Сума нарахувань визначається, як множення кількості фактично спожитої згідно з приладом обліку теплової енергії на затверджений тариф за 1 Гкал.) Наявність приладу обліку на об`єкті Споживача підтверджується Додатком № 1 до Договору.
		У додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" сторони узгодили, зокрема, наступне:
		- розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації. виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку).
		- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (Субспоживачем) теплової енергії" (додаток № 4-2 ), який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі "Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (додаток №4-1) та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого "Акта про обсяги спожитої Споживачем теплоенергії" або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації (п. 5 Додатку);
		- за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із встановленням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).
		Крім того, як свідчать матеріали справи, разом з договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №101, на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", між сторонами щорічно укладались договори про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, зокрема, договори на закупівлю теплової енергії в гарячій воді (а.с. 6-16 т. 2):
		- № 101/8 від 05.05.2018р.(з додатковими угодами), 
		- 101/8/2 від 30.10.2018р., 
		- № 101/8/3 від 11.12.2018р., 
		- № 101/9 від 23.01.2019р. (з додатковою угодою) (розірвано згідно угоди від 27.05.2019р. про розірвання договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді від 23.01.2019р. № 101/9).
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідач-1 систематично порушував договірні зобов`язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, визначені Договором № 101 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.11.2014р.
		Викладене позивач підтверджує виставленими відповідачу  1 рахунками на оплату отриманих послуг (а.с. 38-47 т. 1), реєстрами про отримання рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії (а.с. 48-54 т. 1), актами про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії (а.с. 55-58 т. 1), відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії (а.с. 59-65 т. 1), копіям платіжних документів про сплату рахунків (а.с. 66-71 т.1).
		Також судом першої інстанції встановлено, що факт неодноразового порушенням відповідачем  1 умов Договору стало підставою для звернення позивачем до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних.
		Так, в жовтні 2017р. Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Національного Авіаційного Університету в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного Авіаційного Університету (відповідач) заборгованості у розмірі 1 382 262,01грн, у тому числі 1 180 425,81 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 03.11.2014, 103 046,98 грн. пені, 76 511,90грн. інфляційних нарахувань, 22 277,32 грн 3% річних.
		31.10.2017р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 13321), в якій позивач просив зменшити позовні вимоги в частині стягнення вартості спожитої теплової енергії у розмірі 1 180 425,81 грн та просив суд стягнути з відповідача 103 046,98 грн. пені, 76 511,90 грн інфляційних нарахувань, 22 277,32 грн 3% річних.
		Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.11.2017р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р., позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача 103 046,98 грн. пені, 76 511,90грн. інфляційних нарахувань, 22 277,32 грн 3% річних та 3027,57грн. витрат по сплаті судового збору. Повернуто позивачу з Державного бюджету України 17 706,46 грн. судового збору.
		Постановою Верховного суду від 16.05.2018р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2017 у справі №917/1734/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
		За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 11.10.2018р. (суддя Ореховська О.О.) у справі №917/1734/17, залишеним без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р. та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019р., позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Національного авіаційного університету (пр-т. Космонавта Комарова, 1,м. Київ, 03058) в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук, Полтавської області, 39605 (код ЄДРПОУ 01132369) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) 51 523, 49грн. пені, 76 511,90 грн. інфляційних нарахувань, 22 277,32 грн. 3% річних, 3 027,54 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено. Повернуто Публічному акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 17 706,46 грн.
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, факти, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 11.10.2018р. у справі №917/1734/17, є преюдиційними і не потребують повторного доказування.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в рамках даної справи позивач посилається на те, що відповідач-1 продовжував здійснення споживання теплової енергії на підставі вищезазначеного Договору, проте оплату за спожиту теплову енергію проводив несвоєчасно.
		Позивач зазначає, що з листа Харківського національного університету внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (відповідач- 2) від 26.06.2019р. за № 30-15/115, позивачу стало відомо, що 01.06.2019р. відбулась реорганізація відповідача  1 згідно наказу Національного Авіаційного Університету № 234/агу від 29.05.2019р.
		Згідно п. 1 даного наказу припинено діяльність Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (ідент. код 01132369), місцезнаходження відокремленого підрозділу: 39605, Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, вул. Перемоги, буд. 17/6, як відокремленого структурного підрозділу в структурі Національного авіаційного університету, шляхом приєднання його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ідент. код 08571096), що розташований за адресою: 61080, Харківська область, м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 27.
		Пунктом 2 вищевказаного наказу встановлено, що Харківський національний університет внутрішніх справ є правонаступником Національного авіаційного університету в частині майнових і немайнових прав та обов"язків Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, у тому числі надання освітніх послуг.
		Вищевказаний наказ було прийнято на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 р. № 186-р "Про передачу цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного Авіаційного Університету до сфери управління Міністерства внутрішніх справ".
		Згідно п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 р. № 186-р, у відповідності до ч. 6 ст. 23 Бюджетного кодексу України, бюджетні призначення, передбачені у 2019році Міністерству освіти і науки на функціонування Кременчуцького льотного коледжу передано Міністерству внутрішніх справ.
		Отже, як вказує позивач, відповідач-2 є правонаступником відповідача - 1 по зобов`язанням згідно Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 03.11.2014р. 
		За прострочення виконання зобов`язань за Договором № 101 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.11.2014р. позивач, на підставі умов Договору та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача-1 та відповідача  2 в солідарному порядку 188 130,50 грн. пені (період нарахування листопад 2018р. - квітень 2019р.), 19 668,34 грн. інфляційних нарахувань (період нарахування листопад 2018р. - лютий 2019р.), 16 001,20 грн. 3% річних (період нарахування листопад 2018р. по квітень 2019р.).
		При цьому, судом встановлено, що заявлені у даному позові вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3%, річних стосуються іншого, наступного періоду, ніж у справі № 917/1734/17 та не були предметом її розгляду.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що ані умовами Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 03.11.2014, ані законом не передбачено солідарного зобов`язання відповідача-1 та відповідача-2.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім передбачених законом випадків.
		Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Наданими доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин, які виникли на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді.
		Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
		Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
		При цьому згідно з положеннями пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
		Споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (пункт 3 Правил).
		Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
		З огляду на викладене, чинними нормативно-правовими актами імперативно визначено, що відносини у сфері теплопостачання регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії, який укладається між теплопостачальною організацією та фізичною особою, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридичною особою, яка використовує теплову енергію.
		Порядок укладення та умови такого договору визначаються відповідно до норм Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198.
		Судами встановив, що між позивачем та відповідачем - 1 укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 від 03.11.2014р., яким визначено обсяги та вартість поставленої за цим договором теплової енергії.
		Крім того, як свідчать матеріали справи, разом з договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 від 03.11.2014р., на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", між сторонами укладались договори про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, а саме: №101/8 від 05.05.2018р.(з додатковими угодами), 101/8/2 від 30.10.2018р., №101/8/3 від 11.12.2018р., № 101/9 від 23.01.2019р.
		Як вбачається зі змісту наданих до матеріалів справи договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, укладених між сторонами , їх умови визначають загальні положення поставки теплової енергії, орієнтовані величини обсягів постачання теплової енергії на період їх дії, ціну договору, строк поставки, загальні умови оплати та відповідальності, загальний перелік прав та обов`язків сторін. При цьому, у розділі ХІ "Інші умови" (п.11.2) сторони чітко узгодили, що умови постачання теплової енергії, не передбачені цими договорами, регулюються між Сторонами чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією та Договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 від 03.11.2014р. з усіма додатками.
		Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
		Відповідно до додатку №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 від 03.11.2014р. сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
		Як визначено ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 від 03.11.2014р. Вказане підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема рахунками на оплату отриманих послуг (а.с. 38-47 т. 1), реєстрами про отримання рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії (а.с. 48-54 т. 1), актами про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії (а.с. 55-58 т. 1), відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії (а.с. 59-65 т. 1)
		Місцевий суд дійшов вірного висновку, що дана обставина відповідачами не спростована.
		З огляду на визначений сторонами у Договорі порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків (що відображені позивачем у детальних розрахунках, доданих до позову та додаткових пояснень), матеріалами справи підтверджено, що порушення відповідачем - 1 договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію мало місце.
		Про неправильність врахування чи відображення у розрахунку позивачем дат та розмірів здійснених проплат відповідач-1 не повідомляв.
		Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).
		В пункті 4.2.2. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.
		Також, у додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" сторони визначили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із встановленням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.
		Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
		Позивачем заявлено до стягнення 188 130,50 грн. пені (період нарахування листопад 2018р. - квітень 2019р.), 19 668,34 грн. інфляційних нарахувань (період нарахування листопад 2018р. - лютий 2019р.), 16 001,20 грн. 3% річних (період нарахування листопад 2018р. - квітень 2019р.).
		Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання щодо оплати за кожний місяць окремо та здійснених відповідачем проплат), суд першої інстанції не виявив перевищень нарахувань та встановив їх відповідність умовам Договору та приписам чинного законодавства України (перевірку здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Лига. Закон").
		Доводи відповідача-1, наведені у відзиві на позов, відносно того, що позивачем проведено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на підставі Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 01.11.2014р. який має ознаки нікчемності, місцевий суд не визнав обґрунтованими за наступного.
		Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
		Документальних доказів про встановлення в судовому порядку нікчемності правочину - Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 від 03.11.2014р. матеріали справи не містять. 
		Також суд зауважує, що за змістом наданих відповідачем договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, укладених між позивачем та відповідачем - 1, їх умови визначають загальні положення поставки теплової енергії, обсяги постачання теплової енергії на період їх дії, ціну договору, строк поставки, загальні умови оплати та відповідальності, загальний перелік прав та обов`язків. При цьому, у розділі ХІ "Інші умови" (п.11.2) сторони чітко узгодили, що умови постачання теплової енергії, не передбачені цими договорами, регулюються між Сторонами чинним законодавством, Правилами користування тепловою енергією та договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 03.11.2014р. з усіма додатками.
		Отже, саме умови Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 03.11.2014р. визначають порядок розрахунків за спожиту теплову енергію (Додаток № 4 до договору), визначають розмір відповідальності сторін (розділ 4 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, п. 6 Додатку № 4 до нього).
		Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено вимогу про стягнення 188 130,50 грн. пені, 19 668,34 грн. інфляційних нарахувань, 16 001,20 грн. 3% річних з відповідача - 1 та відповідача - 2 в солідарному порядку. 
		У даному випадку позивач вважає, що солідарне зобов`язання відповідачів по сплаті стягуваних сум виникли в результаті правонаступництва відповідача - 2 відносно відповідача -1.
		Під час розгляду даної справи судами встановлено, що питання правонаступництва відповідачів було предметом судового розгляду на стадії виконання судового рішення у справі №917/1734/17, про яке судом було зазначено вище. 
		Так, як уже зазначалося судом, рішенням господарського суду Полтавської області від 11.10.2018р. (суддя Ореховська О.О.) у справі № 917/1734/17, залишеним без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р. та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019р., позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Національного авіаційного університету ( пр-т. Космонавта Комарова, 1,м. Київ, 03058) в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук, Полтавської області, 39605 (код ЄДРПОУ 01132369) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" ( вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) 51 523, 49грн. пені, 76 511,90 грн. інфляційних нарахувань, 22 277,32 грн. 3% річних, 3 027,54 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено. Повернуто Публічному акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 17 706,46 грн.
		13.11.2018р. на виконання даного судового рішення господарським судом Полтавської області видано наказ у справі № 917/1734/17.
		26.12.2019 р. до господарського суду Полтавської області від Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області надійшла заява (вх.№ 14370), в якій заявник просив суд замінити боржника в наказі господарського суду від 13.11.2018р. по справі № 917/1734/17 - Кременчуцький льотний коледж Національного Авіаційного Університету на правонаступника - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ.
		Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.02.2020р. заяву Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області від 20.12.2019р. № 02-14-06/721 (вх. № 14370 від 26.12.2019р.) про заміну сторони (боржника) на правонаступника у справі № 917/1734/17 задоволено. Замінено боржника - Кременчуцький льотний коледж Національного Авіаційного Університету (вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук Полтавської області, 39605, код ЄДРПОУ 01132369) у наказі господарського суду Полтавської області від 13.11.2018р. по справі № 917/1734/17 на його правонаступника - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук Полтавської області, 39605, код ЄДРПОУ 43041752).
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020р. у справі № 917/1734/17 апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.02.2020р. у справі № 917/1734/17 залишено без змін.
		Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2020р. у справі № 917/1734/17 касаційну скаргу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ задоволено частково; ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.02.2020р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020р. у справі № 917/1734/17 скасовано. Справу № 917/1734/17 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
		За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2020р. (суддя Ореховська О.О.) у справі № 917/1734/17 відмовлено у задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області від 20.12.2019р. № 02-14-06/721 (вх. № 14370 від 26.12.2019р.) про заміну сторони (боржника) на правонаступника у справі № 917/1734/17. 
		За змістом ухвали господарського суду Полтавської області від 27.08.2020р. у справі № 917/1734/17 судом встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 р. №186-р передано цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код згідно з ЄДРПОУ 01132369) із сфери управління Міністерства освіти і науки до сфери управління Міністерства внутрішніх справ з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремленого структурного підрозділу та перейменовано у Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ.
		В п.3 вищевказаного Розпорядження визначено: відповідно до частини шостої статті 23 Бюджетного кодексу України передати бюджетні призначення, передбачені у 2019 році Міністерству освіти і науки на функціонування Кременчуцького льотного коледжу, Міністерству внутрішніх справ.
		На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 р. №186-р Рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 р. № 7/4 створено Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремлений підрозділ.
		Відповідно до наказу Національного авіаційного університету від 29.05.2019 № 234/од припинено діяльність Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (ідент. код 01132369) як відокремленого структурного підрозділу в структурі Національного авіаційного університету, шляхом приєднання його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ідент. код 08571096). Встановлено, що Харківський національний університет внутрішніх справ є правонаступником Національного авіаційного університету в частині майнових і немайнових прав та обов"язків Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, у тому числі надання освітніх послуг.
		У відповіді на запит Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області щодо правового статусу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, Національний авіаційний університет повідомив, що правонаступником прав і обов`язків, а також бюджетних коштів, виділених Кременчуцькому льотному коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369), є Харківський національний університет внутрішніх справ (на базі свого відокремленого структурного підрозділу - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 43041752).
		Відповідно до статей 104, 106 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
		Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 107 ЦК України у разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи остання є повним правонаступником юридичної особи, що реорганізовується, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2019 №423 затверджено акт приймання-передачі від 23.05.2019 та прийнято до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України цілісний майновий комплекс Університету, зазначений в акті, разом з його кредиторською заборгованістю.
		Актом приймання-передачі від 23.05.2019р. підтверджується, що цілісний майновий комплекс Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету (код згідно з ЄДРПОУ 01132369) передається із сфери управління Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремленого структурного підрозділу та надалі іменується Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ.
		Таким чином, як було встановлено судом, Харківський національний університет внутрішніх справ у встановлений законом спосіб надав згоду на прийняття до сфери свого управління цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу разом з його кредиторською заборгованістю, а через припинення діяльності як відокремленого структурного підрозділу в структурі Національного авіаційного університету, шляхом приєднання його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ідент. код 08571096), останній вважається правонаступником кредиторської заборгованості Кременчуцького льотного коледжу.
		Ухвала господарського суду Полтавської області від 27.08.2020р. у справі №917/1734/17 учасниками справи не оскаржувалась і набрала законної сили. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, факти, встановлені ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2020р. у справі № 917/1734/17, є преюдиційними і не потребують повторного доказування.
		За змістом ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо: із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
		Таким чином зобов`язання можуть виникати не тільки із договору, але й із закону.
		Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що у даному випадку ані умовами Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №101 від 03.11.2014р., ані законом не передбачено солідарного зобов`язання відповідача-1 та відповідача-2.
		Позивач в апеляційній скарзі такий висновок суду не спростував.
		При цьому, суд першої інстанції правомірно врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14, яка полягає, зокрема, у наступному.
		За приписами ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
		Виходячи зі змісту наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 ЦК України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
		За ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		Статтею 109 ЦК України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
		За змістом ч. 3 цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
		За відсутності відповідних законодавчих обмежень зміна виду відповідальності юридичної особи з основного боржника на субсидіарного за приписами статті 109 ЦК України відбувається також у разі, коли щодо юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вирішено судовий спір як щодо єдиного чи основного боржника у зобов`язальних правовідносинах.
		Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).
		Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.
		При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини другої цієї ж статті (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.
		В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої статті 619 ЦК України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов`язаних у матеріальних правовідносинах.
		Разом з тим Велика Палата Верховного Суду враховує те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.
		Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.
		Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності, тому, що за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками).
		Отже, як зазначила Велика Палата Верховного суду, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.
		На підставі викладеного та за результатами оцінки доказів, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 від 03.11.2014р. 
		Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та висновками суду, викладеними в рішенні. Фактично, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
		Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
		Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2020 у справі №917/1781/19 залишити без змін.
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 23.12.2020.
		 
		Головуючий суддя П.В. Тихий
		 
		Суддя О.В. Ільїн 
		 
		Суддя В.С. Хачатрян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...