Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/31875/20 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2020. Зареєстровано: 24.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2020.
Дата набрання законної сили: 23.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
		про забезпечення адміністративного  позову 
		 23 грудня 2020 року                              м. Київ                              № 640/31875/20 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, треті особи: Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, Державна служба морського та річкового транспорту України про визнання протиправними та нечинними постанови та наказів, 
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України з позовом у якому просить: 
		- визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року №739 «Деякі питання дипломування моряків»;
		- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття наказ Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року №614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693»;
		- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 30 вересня 2020 року №591 «Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання. 
		21 грудня 2020 року позивач подав до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: 
		- зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України №614 від 12 жовтня 2020 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693» на час вирішення даного спору по суті;
		- заборони Державній службі морського та річкового транспорту України до моменту завершення вирішення спору по суті виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, а саме:
		утворення постійно діючих державних кваліфікаційних комісій для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечення їх роботи, а також підтвердження кваліфікації моряків у постійно діючих державних комісіях;
		підтвердження дійсності визначених законодавством документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію;
		проведення аналізу міжнародного та національного досвіду у сфері підготовки, оцінки компетентності та дипломування членів екіпажів морських торгівельних суден;
		організація за дорученням Мініфраструктури проведення науково-дослідних та науково-методичних робіт стосовно вдосконалення національної системи підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, участь у їх вихованні; 
		здійснення за дорученням Мініфраструктури представництва та захисту в Міжнародній морській організації інтересів України з питань підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, аналіз та узагальнення пропозицій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо розгляду таких питань в Міжнародній морській організації та подання узагальнених пропозицій до Мінінфраструктури; 
		підготовки за дорученням Мінінфраструктури звітів та іншої інформації для подання її до Міжнародної морської організації, здійснення запитів та надання відповідей щодо дійсності документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію, а також пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками (далі - Конвенція), уповноваженим органом іноземних держав - Сторін Конвенції та судноплавним компаніям, фізичним або юридичним особам, які надають послуги з працевлаштування моряків;
		видача послужних книжок моряка, підтвердження, що засвідчують визнання дипломів відповідно до вимог правила І/10 Додатка Конвенції;
		видача пільгових дозволів, передбачених Конвенцією;
		проведення атестації інструкторів навчально-тренажерних закладів, що здійснюють підготовку моряків, згідно з вимогами правила І/6 Конвенції;
		ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, передбачених Конвенцією;
		ведення Реєстру гідротехнічних споруд;
		- заборони Міністерству інфраструктури України, Державній службі морського та річкового транспорту України вчиняти дії, направлені на перешкоджання виконанню Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків повноважень, визначених з урахуванням зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України №614 від 12 жовтня 2020 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693»: наказом Міністерства транспорту України №693 від 17 жовтня 2001 року «Про затвердження Положення про Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків», наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №377 від 07 травня 2007 року «Про затвердження Порядку роботи Державних кваліфікаційних комісій», наказом Міністерства транспорту України від 30 жовтня 2002 року №766 «Про затвердження Порядку заповнення і видачі Посвідчень, що засвідчують визнання дипломів», наказом Міністерства транспорту України від 08 січня 2003 року №3 «Про затвердження Положення про ведення єдиного Державного реєстру документів моряків», наказом Міністерства транспорту України від 28 серпня 2003 року №672 «Про затвердження Порядку припинення дії підтверджень дипломів та позачергової перевірки компетентності осіб командного складу морських суден», Порядком видачі пільгових дозволів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 03 серпня 2005 року №411, наказом Міністерства інфраструктури України від 18 жовтня 2013 року №811 «Про затвердження зразків документів осіб командного складу та суднової команди морських суден, що засвідчують належну кваліфікацію для займання посади на судні та ідентифікують їх власників»;
		- заборони Міністерству юстиції України, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити державну реєстрацію припинення юридичною особи - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (ідентифікаційний код 25958804). 
		Заявник вказує на очевидну протиправність рішень відповідачів, що полягають у грубому порушенні положень чинного законодавства України при їх прийнятті: зокрема, у заяві про забезпечення позову зазначається про порушення процедури прийняття спірних актів. Також заявник вказує на те, що у випадку вжиття Міністерством інфраструктури України, Морською адміністрацією та іншими компетентними суб`єктами заходів, направлених на ліквідацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, судовий захист прав позивача буде ілюзорним, а відновлення його становища буде неможливим як юридично, так і фактично. 
		Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач є моряком та має звання капітану далекого плавання; є дійсним членом Державної кваліфікаційної комісії, роботу якої організовує Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року №739 «Деякі питання дипломування моряків» внесено зміни до актів Кабінету Міністрів України; визнано такими, що втратили чинність, деякі постанови Кабінету Міністрів України.
		Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року №739 «Деякі питання дипломування моряків» набирає чинності через три місяці з дня її опублікування - з 22 жовтня 2020 року. 
		Внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року №739 «Деякі питання дипломування моряків», Міністерством інфраструктури України прийнято: наказ від 12 жовтня 2020 року №614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693»; наказ від 30 вересня 2020 року №591 «Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків». 
		Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення частково.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
		Відповідно до      статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України      позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		Системний аналіз вказаних вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача, та недопущення подальшого порушення прав позивача під час судового розгляду.
		Так, метою забезпечення адміністративного позову є захист прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів. Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову покликане своєчасно унеможливити настання негативних та непоправних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Тобто, невідворотність наслідків означатиме, що спірні правовідносини не зможуть існувати в майбутньому у первісному вигляді у випадку незастосування заходів забезпечення позову.            
		Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
		За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
		Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
		Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позовних вимог, позивач, як моряк, капітан далекого плавання та член Державної кваліфікаційної комісії просить, крім іншого, вжити заходи, які мають на меті зупинення процесу реформування системи підготовки та дипломування моряків до вирішення цієї справи по суті.
		Відповідно до законодавства України, чинного до оскаржуваних змін, Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків (надалі - Інспекція) є державною організацією, заснованою на державній власності, і належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (пункт 1 Положення про Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №693 від 17 жовтня 2001 року). 
		Основними завданнями Інспекції є: 3.1) аналіз  міжнародного та національного досвіду у сфері підготовки, оцінки компетентності та дипломування членів екіпажів морських торговельних суден; 3.2) підтвердження  кваліфікації моряків у постійно діючих державних кваліфікаційних комісіях (далі - ДКК), а також підтвердження  дійсності  документів  моряків, що  засвідчують їх кваліфікацію,  визначених  законодавством; 3.3) представлення та захист за дорученням   Міністерства інфраструктури України в Міжнародній морській  організації (International Maritime Organisation, далі - ІМО)  інтересів України з питань підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків. Інспекція відповідно до покладених на неї завдань: 4.1) створює постійно діючі ДКК для підтвердження кваліфікації моряків; 4.2) веде реєстр усіх виданих на території  України документів,  згаданих пунктом 3.2 цього Положення, термін чинності яких минув або був продовжений, або дія яких була призупинена, або які були анульовані чи заявлені як загублені або знищені, а також веде реєстр виданих пільгових дозволів; 4.3) підтверджує  дійсність документів,  передбачених пунктом 3.2 цього Положення; 4.4) за дорученням Міністерства інфраструктури України розглядає проекти нормативних  актів,  стандартів,  навчальних програм та інших документів з  питань  підготовки,  оцінки компетентності  та  дипломування моряків, надає свої зауваження та пропозиції до них; 4.5) готує  та  видає  аналітичні,  довідкові,  інформаційні, навчальні, методичні, науково-популярні та інші матеріали з питань підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків; 4.6) за дорученням  Міністерства  інфраструктури  України організовує  проведення  науково-дослідних  та  науково-методичних робіт  стосовно  вдосконалення  національної  системи  підготовки, оцінки  компетентності  та дипломування моряків; бере участь у їх виконанні; 4.7) здійснює  за  дорученням  Міністерства  інфраструктури України  представництво та захист в ІМО інтересів України з питань підготовки, оцінки компетентності та  дипломування  моряків, аналізує  та  узгоджує  пропозиції  міністерств, інших центральних органів  виконавчої  влади щодо розгляду цих питань в ІМО та подає узагальнені пропозиції до Міністерства інфраструктури України; 4.8) за дорученням Міністерства інфраструктури України  готує звіти  та  іншу інформацію в ІМО, здійснює запити та дає відповіді щодо дійсності документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію, а  також  пільгових  дозволів  уповноваженим  органам та установам зарубіжних  країн  - Сторін Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування  моряків  та  несення  вахти 1978 року, з поправками (далі - Конвенція) та судноплавним компаніям; 4.9) на  договірних  засадах надає судноплавним компаніям та посередницьким  організаціям з найму моряків та іншим організаціям інформацію  щодо  дійсності  документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію, надає їм консультаційні послуги; 4.10) здійснює  атестацію інструкторів навчально-тренажерних закладів,  що  здійснюють  підготовку  моряків,  згідно з вимогами правила I/6 Конвенції; 4.11) видає послужні книжки  моряка,  підтвердження,  що засвідчують  визнання  дипломів  відповідно  до вимог правила I/10 Конвенції; 4.12) здійснює  інші  функції  на  виконання  покладених на Інспекцію завдань відповідно до чинного законодавства України; 4.13) проводить  відповідно до законодавства перевірку знань працівників  суб`єктів  перевезення  небезпечних вантажів у галузі морського і річкового транспорту (пункти 3 та 4 Положення про Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №693 від 17 жовтня 2001 року).
		Так, Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків є державною організацією, яка здійснює свої повноваження у сфері підготовки та дипломування моряків та, крім іншого, створює постійно діючі державно кваліфікаційні комісії для підтвердження кваліфікації моряків.
		Відповідно до наказу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №208 від 26 грудня 2019 року «Про затвердження Персонального складу державних кваліфікаційних комісій» позивач є членом Державної кваліфікаційної комісії на 2020 рік.
		Системний аналіз змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року №739 «Деякі питання дипломування моряків», наказів Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року №614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693» та від 30 вересня 2020 року №591 «Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків» дає підстави для висновку про те, що вони спрямовані на реформування системи підготовки та дипломування моряків, зокрема щодо Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків: передбачається її ліквідація та передача функцій Державній службі морського та річкового транспорту України та Морській адміністрації.  
		Отже, внаслідок прийняття вказаних актів Кабінету Міністрів України та Міністерства інфраструктури України, буде ліквідована Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків, яка організовує діяльність Державної кваліфікаційної комісії до складу якої входить позивач. 
		Таким чином, вказані зміни у системі підготовки та дипломування моряків мають безпосередній вплив на професійні права позивача та їх реалізацію.
		На переконання суду, у випадку незастосування заходів забезпечення позову, система підготовки та дипломування моряків зазнає невідворотних змін, які передбачені положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року №739 «Деякі питання дипломування моряків», наказів Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року №614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693» та від 30 вересня 2020 року №591 «Про припинення шляхом ліквідації Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків», зокрема: ліквідація Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та виконання її функцій іншими органами.
		Так, суд вбачає наявність правових підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України №614 від 12 жовтня 2020 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, оскільки саме вказаний акт імплементує у систему підготовки та дипломування моряків зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року №739 «Деякі питання дипломування моряків». 
		Крім вказаного, доцільним є застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України та заборони уповноваженим суб`єктам здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити державну реєстрацію припинення юридичною особи - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оскільки такі засоби забезпечення позову є похідними від попереднього та забезпечують збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		Суд звертає увагу, що у випадку задоволення позовних вимог у межах спірних правовідносин професійні права позивача не будуть поновлені, оскільки способи захисту порушених прав, визначені у Кодексі адміністративного судочинства України, не передбачають правового механізму для відновлення дії попередніх актів законодавства та поновлення повноважень реформованих органів.
		Так, незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин нівелює ефективність судового захисту та створює невідворотні наслідки у системі державного управління, які не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті спору. 
		Отже, незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
		Обставинами справи підтверджується, що незалежно від результатів вирішення спору по суті, вжиття заходів позову щодо збереження чинної системи державного управління у сфері підготовки та дипломування моряків та убезпечення її від зупинення не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як завершення процесу реформування такої системи безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		Отже, забезпечення позову у даній справі не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючої системи у якій позивач реалізує свої професійні права до набрання законної сили рішенням у даній справі.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У контексті наведеного суд вважає заявлені заходи забезпечення позову співмірними фактичним обставинам спірних правовідносин і, за встановлених судом обставин, дієвими та ефективними заходами забезпечення з урахуванням дотримання балансу процесуальних прав та обов`язків сторін.
		Проте, крім засобів забезпечення позову, спрямованих на зупинення процесу реформування системи підготовки та дипломування моряків, позивач просить також заборонити Міністерству інфраструктури України, Державній службі морського та річкового транспорту України вчиняти дії, направлені на перешкоджання виконанню Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків повноважень, визначених з урахуванням зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України №614 від 12 жовтня 2020 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрати чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693».
		Розглянувши наявність правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення позову, суд дійшов висновку про його передчасність, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на перешкоджання виконанню Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків повноважень з боку Міністерства інфраструктури України, Державної служби морського та річкового транспорту України. 
		Крім вказаного, на переконання суду, не відповідає суті спору засіб забезпечення позову шляхом заборони Державній службі морського та річкового транспорту України здійснювати повноваження щодо ведення Реєстру гідротехнічних споруд. Так, аналіз змісту позовної заяви та заяви про застосування заходів забезпечення позову дає підстави для висновку про те, що позивач не погоджується з оскаржуваними актами у частині реформування системи підготовки та дипломування моряків. Натомість, повноваження Державної служби морського та річкового транспорту України щодо ведення Реєстру гідротехнічних споруд не належать до сфери підготовки та дипломування моряків, а є адміністративними функціями. 
		Таким чином, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість на даному етапі та про наявність підстав для її часткового задоволення.
		Керуючись положеннями статтей   150,   151,   153,   154,   248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
		УХВАЛИВ:
		1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.
		2. Зупинити дію наказу Міністерства інфраструктури України №614 від 12 жовтня 2020 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
		3. Заборонити Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, а саме:
		утворення постійно діючих державних кваліфікаційних комісій для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечення їх роботи, а також підтвердження кваліфікації моряків у постійно діючих державних комісіях;
		підтвердження дійсності визначених законодавством документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію;
		проведення аналізу міжнародного та національного досвіду у сфері підготовки, оцінки компетентності та дипломування членів екіпажів морських торгівельних суден;
		організація за дорученням Мініфраструктури проведення науково-дослідних та науково-методичних робіт стосовно вдосконалення національної системи підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, участь у їх вихованні; 
		здійснення за дорученням Мініфраструктури представництва та захисту в Міжнародній морській організації інтересів України з питань підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, аналіз та узагальнення пропозицій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо розгляду таких питань в Міжнародній морській організації та подання узагальнених пропозицій до Мінінфраструктури; 
		підготовки за дорученням Мінінфраструктури звітів та іншої інформації для подання її до Міжнародної морської організації, здійснення запитів та надання відповідей щодо дійсності документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію, а також пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками, уповноваженим органом іноземних держав - Сторін Конвенції та судноплавним компаніям, фізичним або юридичним особам, які надають послуги з працевлаштування моряків;
		видача послужних книжок моряка, підтвердження, що засвідчують визнання дипломів відповідно до вимог правила І/10 Додатка Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;
		видача пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;
		проведення атестації інструкторів навчально-тренажерних закладів, що здійснюють підготовку моряків, згідно з вимогами правила І/6 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;
		ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками.
		4. Заборонити Міністерству юстиції України, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до набрання законної сили рішенням суду у цій справі проводити державну реєстрацію припинення юридичною особи - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (ідентифікаційний код 25958804). 
		5. У задоволенні решти вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
		6. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
		7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
		8. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
		9. Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 23 грудня 2023 року.
		Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
		Боржники: Міністерство інфраструктури України (м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ: 37472062).
		Державна служба морського та річкового транспорту України (м. Київ, вул. Преображенська, 25; код ЄДРПОУ: 41886120). 
		 
		Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		 
		Суддя                                                                                                          В.В. Аверкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...