Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/11330/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; адвокатури.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2020. Зареєстровано: 24.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2020.
Дата набрання законної сили: 23.12.2020
Номер судового провадження: К/9901/30107/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 грудня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 826/11330/17
		адміністративне провадження № К/9901/30107/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року (суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (судді: Горяйнов А.М., Кучма А.Ю., Файдюк В.В.) у справі за позовом Національного антикорупційного бюро України до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Національної асоціації адвокатів України та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
		У вересні 2017 року Національне антикорупційне бюро України (далі позивач, НАБУ) звернулося до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Національної асоціації адвокатів України та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24 лютого 2017 року та рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14 липня 2017 року № VІІ-024/2017 та №VІІ-025/2017.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Національної асоціації адвокатів України не надано належної оцінки доказам та доводам детектива Першого підрозділу детективів Головного підрозділу Національного антикорупційного бюро України Полховської Надії Миколаївни щодо не дотримання правил адвокатської етики адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при здійсненні захисту своїх підзахисних - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Так, позивач наголосив на тому, що зазначені адвокати в судовому засіданні склали з себе повноваження захисників підозрюваних - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та покинули зал судового засідання, що на думку позивача, є свідченням того, що адвокати порушили основні засади здійснення адвокатської діяльності, а відтак рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24 лютого 2017 року та рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Національної асоціації адвокатів України від 14 липня 2017 року №VII-024/2017 та від 14 липня 2017 року №VII-025/2017 є протиправними та підлягають скасуванню.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що відповідачі належним чином дослідили та надали оцінку доводам, що були надані адвокатами, стосовно яких здійснювалася перевірка та особою, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвокатів. За результатами розгляду відповідних скарг відповідачі прийняли законні та обґрунтовані рішення.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
		У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неналежну оцінку доводам та доказам, які були надані до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області на підтвердження допущення адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразового грубого порушення Правил адвокатської етики та присяги адвоката.
		Позиція інших учасників справи.
		Від ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до суду надійшли відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких вони просять залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		Рух касаційної скарги.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 грудня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
		Детектив Першого підрозділу детективів Головного підрозділу Національного антикорупційного бюро України Полховська Н.М. звернулася до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва зі скаргою від 08 серпня 2016 року № 041-252/26418 на дії адвоката ОСОБА_1 та зі скаргою від 08 серпня 2016 року № 041-252/26420 на дії адвоката ОСОБА_2 .
		Зазначені скарги були передані на розгляд до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.
		Рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24 лютого 2017 року дисциплінарні справи відносно адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. були закриті.
		Рішеннями Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14 липня 2017 року № VІІ-024/2017 та № VІІ-025/2017 зазначені рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області були залишені без змін.
		Не погоджуючись із рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за результатами розгляду скарг на адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. , Національне антикорупційне бюро України звернулося до суду з цим позовом.
		Джерела права й акти їхнього застосування.
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX). 
		Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		За правилами частини третьої   статті 3 КАС України   провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до   закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1   розділу VII «Перехідні положення» КАС України   касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		08 лютого 2020 року набрав чинності   Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень   Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
		Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим   Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Статтею 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
		Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (частина перша статті 4 цього Закону).
		Відповідно до статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги. Адвокату забороняється: 1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; 2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; 3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; 4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом. Адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.
		Приписами статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
		Згідно зі статтею 34   Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.   
		Відповідно до статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
		Положеннями статті 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
		Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів. Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
		Приписами статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено порядок дій при вчинені наступної стадії дисциплінарного провадження - порушення дисциплінарної справи, - згідно з якими за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.   Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
		Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
		Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов`язків адвоката.
		На час виникнення спірних правовідносин чинними були Правила адвокатської етики, затверджені Установчим З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року (далі - Правила адвокатської етики), згідно з абзацами четвертим і п`ятим преамбули яких надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов`язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил розглядається світовою адвокатською спільнотою як необхідна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві.
		У своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам (пункти 1, 3 статті 7 Правил адвокатської етики).
		Відповідно до статті 11 Правил адвокатської етики, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.
		Пункти 1 та 2 статті 12 Правил адвокатської етики передбачають, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві.   Цього принципу потрібно дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших.
		Висновок Верховного Суду.
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначається статтею 242 КАС України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Предметом оскарження у цій справі є рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24 лютого 2017 року та рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14 липня 2017 року № VІІ-024/2017 та №VІІ-025/2017.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувані рішення були прийняті за результатами розгляду скарги детектива Першого підрозділу детективів Головного підрозділу Національного антикорупційного бюро України Полховської Н.М.   
		Підставою для звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргами на дії адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. стало те, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №52015000000000002. У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження було повідомлено про підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , захисниками яких були адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2
		У скаргах від 08 серпня 2016 року № 041-252/26418 та № 041-252/26420 зазначено, що 25 червня 2016 року під час розгляду Солом`янським районним судом м. Києва клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою ОСОБА_3 адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали з себе повноваження захисників підозрюваного та покинули залу судового засідання. Зазначена обставина стала підставою для оголошення перерви у судовому засіданні.
		Додатково у скарзі від 08 серпня 2016 року № 041-252/26418 зазначено, що адвокат ОСОБА_1 28 липня 2016 року під час розгляду Солом`янським районним судом м. Києва клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 без належних на те підстав та вмотивованого обґрунтування своєї правової позиції відмовився від участі в судовому засіданні та покинув залу судового засідання.
		На думку скаржника, подібна поведінка адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. суперечить статті 8 Правил адвокатської етики та присязі адвоката.
		Приймаючи рішення від 24 лютого 2017 року про закриття дисциплінарних справ відносно адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. , Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області виходила з того, що під час проведення судового засідання 25 червня 2016 року підозрюваний ОСОБА_3 перебував у безпорадному (непритомному) стані, який не дозволяв йому скористатися своїм правом на безпосередню (самостійну участь) в судовому засіданні, а також скористатися процесуальними правами, передбаченими статею 42 КПК України. У свою чергу слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотань про відкладення судового засідання у зв`язку зі станом здоров`я підозрюваного. Адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з огляду на стан ОСОБА_3 , були позбавлені можливості погоджувати правову позицію з підзахисним та здійснювати його належний захист під час кримінального провадження. У зв`язку з цим Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області прийшла до висновку про те, що дії адвокатів у судовому засіданні 25 червня 2016 року були вчинені з дотриманням принципу домінантності інтересів підзахисного, з метою недопущення порушення прав підозрюваного та у спосіб, що не заборонений законодавством.   
		Такі висновки були зроблені за результатами дослідження скарг від 08 серпня 2016 року № 041-252/26418 та № 041-252/26420, запису судового засідання від 25 червня 2016 року, письмових пояснень ОСОБА_3 .   
		Щодо скарги на дії захисника ОСОБА_4 у рішенні про закриття дисциплінарної скарги зазначено, що 28 липня 2016 року підозрювана ОСОБА_4 заявила клопотання про виклик у судове засідання адвоката АО «АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_2. для здійснення її захисту. На думку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, підозрювана заявила про своє бажання щодо участі у справі іншого захисника. Адвокат ОСОБА_1 у зв`язку із заявою підозрюваної про необхідність заміни її захисника та з огляду на необхідність ознайомлення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, просив слідчого суддю перенести судове засідання. Однак у задоволенні клопотання про перенесення судового засідання було відмовлено, а клопотання про заміну захисника підозрюваної залишилося нерозглянутим. Заяви адвоката ОСОБА_1 про відвід слідчого судді та оголошення перерви для складання акту про неможливість продовження судового процесу були відхилені. У зв`язку з цим Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області прийшла до висновку про те, що дії адвокатів у судовому засіданні 28 липня 2016 року були зумовлені необхідністю реагування на дії слідчого судді у спосіб, який не заборонений законодавством.
		Такі висновки були зроблені за результатами дослідження скарги від 08 серпня 2016 року № 041-252/26418, запису судового засідання від 28 липня 2016 року, письмових пояснень ОСОБА_4 .
		Звертаючись до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області від 24 лютого 2016 року, детектив Першого підрозділу детективів Головного підрозділу Національного антикорупційного бюро України Полховська Н.М. вказувала на те, що дисциплінарною палатою не надано належну оцінку доказам та доводам, які зазначені нею в скаргах, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення. Зокрема, у скаргах зазначено, що дисциплінарна палата не врахувала висновок судово-медичної експертизи стану здоров`я підозрюваного, згідно з яким ОСОБА_3 симулює наявність у нього проявів захворювання. Також скаржник зазначила, що відмова слідчого судді у задоволенні клопотання захисника не є підставою для виходу із зали судового засідання та залишення підозрюваного без належної правової допомоги.   
		Згідно з рішеннями від 14 липня 2017 року № VІІ-024/2017 та № VІІ-025/2017 Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури погодилася з висновками Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про відсутність в діях адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. одноразового грубого порушення Правил адвокатської етики.
		Позивач в касаційній скарзі вказує на те, що дії адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. щодо самовільного залишення залів судового засідання 25 червня та 28 липня 2016 року свідчать про порушення присяги адвоката та статті 8 Правил адвокатської етики.
		У відповідності до частини першої статті 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України такого змісту: «Я, (ім`я та прізвище), урочисто присягаю у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов`язки, бути вірним присязі».
		Згідно зі статтею 8 Правил адвокатської етики, що були затверджені Установчим З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року та діяли на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила адвокатської етики), у межах дотримання принципу законності адвокат зобов`язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, законних представників клієнтів або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також перед будь-якими іншими міркуваннями. Адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а вразі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта.
		Зміст вимоги щодо дотримання законності визначений у статті 6 Правил адвокатської етики. Вказана норма передбачає, що у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам. У своєму приватному житті адвокат також зобов`язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.
		В касаційній скарзі представник Національного антикорупційного бюро України зазначає норми Кримінального процесуального кодексу України та Правил адвокатської етики, відповідно до яких захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені законом та додержуватися порядку в судовому засіданні.
		Скаржник вказує на те, що дії адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у судових засіданнях 25 червня та 28 липня 2016 року вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Правил адвокатської етики не відповідали.
		Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що для цілей перевірки наявності підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, дії адвоката слід оцінювати з точки зору необхідності дотриманням балансу між чітким дотриманням вимог процесуального закону та недопущенням настання несприятливих наслідків для інтересів клієнта, а також з урахуванням обставин, за яких такі дії були вчинені.
		Перевіряючи обґрунтованість рішень відповідачів, суди вірно врахували рішення Європейського суду з прав людини від 31 січня 2014 року у справі «Тарасов проти України», відповідно до якого право обвинуваченого за статтею 6 Конвенції на ефективну участь у судовому розгляді його справи включає в себе не лише право відвідувати, але й також чути та розуміти хід провадження. Властиві самому поняттю змагального провадження, ці права можуть бути виведені з права обвинуваченого, зокрема зазначеного у пункту 3 статті 6 Конвенції «захищати себе особисто». «Ефективна участь» у цьому контексті означає, шо обвинувачений розуміє загалом характер провадження та ступінь важливості предмету спору для нього, включаючи обсяги будь-яких санкцій, що можуть бути застосовані. Він також повинен мати можливість пояснити захисникам свою версію перебігу подій, вказати на усі свідчення, з якими він не погоджується, та повідомити про будь-які факти, що мають бути наведені на його захист. Обставини справи можуть вимагати Договірних держав вжиття позитивних заходів для надання обвинуваченому можливості брати ефективну участь у судових засіданнях.
		Також суди попередніх інстанцій врахували, що відповідно до статті 59 Конституції України кожному гарантовано право на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав.
		Згідно із частиною першою статті 48, частиною першою статті 54 Кримінального процесуального кодексу України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним до участі у кримінальному провадженні. Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.
		З огляду на те, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2. були спрямовані на захист прав підзахисних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на особисту участь у судовому розгляді та вільний вибір і заміну захисника, колегія суддів погоджується із висновками відповідачів та судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності.
		Судами вірно враховано, що особа, яка ініціювала дисциплінарні провадження та адвокати, щодо яких порушено дисциплінарні справи, була учасником кримінального провадження, а зазначені у скаргах дії мали місце у судовому засіданні та стосувалися прав підозрюваних у кримінальному провадженні.
		Доводи поданих до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області скарг детектива ґрунтуються на їх власній оцінці дій адвокатів та їх впливу на права й інтереси підзахисних, а також на суд.
		У зв`язку з цим колегія суддів погоджується із висновками відповідачів про те, що для правильного вирішення скарг необхідно враховувати ставлення підзахисних до дій адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що до матеріалів дисциплінарних справ були приєднані письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		ОСОБА_3 вказував на те, що вжиті адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заходи під час судового засідання 25 червня 2016 року були єдиним законним способом захистити його права та не дали можливість розглянути питання про обрання йому запобіжного заходу - тримання під вартою без його участі (під час перебування у непритомному стані) та без ознайомлення з суттю підозри, правами.
		Письмові пояснення ОСОБА_4 свідчать, що порушення її прав як підзахисної з боку адвоката ОСОБА_1 вчинено не було. Навпаки дії адвоката були спрямовані на дотримання прав підозрюваної на свободу вибору захисника.
		Скаржник в касаційній скарзі стверджує, що відповідачі при прийнятті рішень безпідставного не врахували висновок судово-медичної експертизи № 133-2016/о від 18 липня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_3 симулює наявність у нього проявів захворювання - об`єктивний стан центральної (головного та спинного мозку) та периферичної нервової системи ОСОБА_3 дозволяє повністю спростувати наявність порушення як мозкового, так і спинномозкового кровообігу і будь-яких їх проявів, а також дозволяє самостійно рухатися/переміщуватися в просторі та мати будь-які соціальні контакти.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у скаргах на дії адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. були відсутні посилання на зазначений висновок. Разом з тим, засвідчена копія висновку № 133-2016/о від 18 липня 2016 року була передана голові Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області 10 січня 2017 року, тобто до прийняття рішень від 24 лютого 2017 року про закриття дисциплінарних справ відносно адвокатів.
		В оскаржуваних рішеннях відповідачів відсутні посилання на зазначений висновок, як окремий доказ у дисциплінарних справах.
		Висновок № 133-2016/о від 18 липня 2016 року складений за результатами обстеження ОСОБА_3 у період з 07 по 18 липня 2016 року, тобто після подій, зазначених у скаргах.
		Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій вірно вказано про те, що висновок № 133-2016/о від 18 липня 2016 року не є належним доказом у дисциплінарних справах відносно адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. , адже не містить інформації про стан здоров`я ОСОБА_3 станом на 25 червня 2016 року.
		Також колегія суддів звертає увагу на те, що адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при прийнятті рішень щодо способів захисту інтересів клієнта враховували стан його здоров`я на час проведення судового засідання, який був визначений ними самостійно під час взаємодії з ОСОБА_3 .
		За відсутності висновку судово-медичної експертизи, в адвокатів були відсутні підстави вважати, що підзахисний симулює прояви захворювання.
		Отже, суди вірно вказали, що посилання позивача на висновок № 133-2016/о від 18 липня 2016 року, як на доказ протиправності дій адвокатів є необґрунтованими.
		Колегія суддів Верховного Суду, зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до ВКДКА або до суду.
		Отже, оскарження позивачем рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24 лютого 2017 року до ВКДКА є виключно правом, а не обов`язком позивача, що не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування за наявності спору.
		Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що здійснення правосуддя на засадах поваги до честі та гідності, рівності перед законом і судом має забезпечуватись не тільки положеннями закону, а й усією судовою діяльністю. Суд зобов`язаний не тільки поважати честь і гідність усіх учасників процесу, а й не допускати порушення цих прав з боку учасників процесу. 
		Принцип верховенства права в діяльності адвокатури в Україні виражається в тому, що адвокати, представляючи права та законні інтереси громадян, повинні використовувати не заборонені законодавчими актами засоби та прийоми. Будь-яка діяльність адвоката не може суперечити чинному законодавству України та міжнародним нормам права, прийнятими та ратифікованими в Україні. Адвокат також не може приймати завідомо протизаконні доручення та використовувати неправочинні засоби навіть для захисту законних інтересів своїх клієнтів. 
		Відносини «адвокат - суд» повинні базуватися насамперед на взаємній повазі судді та адвоката. Як адвокати, так і судді виконують вищу соціальну місію, делеговану їм державою, - захист прав людини. 
		Судова процедура вимагає чіткого виконання правил в суді з боку всіх учасників судового процесу. Для забезпечення ефективної діяльності суду від учасників процесу вимагається певний рівень правової поведінки та відповідна культура юридичної практики і професійної правової культури, насамперед з боку суду, адвоката, прокурора. Однак у суду мають бути механізми певного примусу для підтримання порядку в судовому засіданні, тобто впорядкування поведінки людей за допомогою заходів процесуального примусу. 
		Судами попередніх інстанцій вірно враховано повноваження слідчого судді щодо вжиття заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
		Відповідно до статті 321 КПК України, головуючий, серед іншого, керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, забезпечує здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків.
		Згідно з частиною другою статті 330 КПК України у разі невиконання розпорядження головуючого прокурором чи захисником головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду.
		Положеннями частини четвертої статті 330 КПК України передбачено, що за неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого в судовому засіданні оголошується перерва.
		Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що і ряд обов`язків на захисника покладає кримінальне процесуальне законодавство.
		Зокрема, за змістом частин першої, другої статті 329 КПК України захисник, який присутній у залі судового засідання, зобов`язаний заявляти клопотання, подавати заперечення лише після надання йому слова головуючим у судовому засіданні, а також зобов`язаний додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
		У силу частин першої, другої статті 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.
		Захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути у призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		Згідно із частиною другою статті 329 КПК України сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов`язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
		За змістом вищенаведених положень, захисник зобов`язаний підкорятися вимогам та розпорядженням головуючого.
		Захисники покинули судове засідання, однак, процесуальних дій, які б вказували на протиправну поведінку захисників, головуючим суддею не вчинено.
		Слідчий суддя не вважав за необхідне порушити перед органом, уповноваженим на притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначених захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у судових засіданнях 25 червня та 28 липня 2016 року.
		Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для притягнення адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. до дисциплінарної відповідальності та скасування оскаржуваних рішень відповідачів є законними та обґрунтованими.
		Доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судів обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .
		За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
		Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
		Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. 
		За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15   січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                А.Г. Загороднюк
		 
		судді                                                                                                     М.В. Білак
		 
		                                                                                                    О.А. Губська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...