Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/9058/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2020.
Дата набрання законної сили: 15.12.2020
Номер судового провадження: 51-4170км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015080130002501

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		15 грудня 2020року 
		м.Київ
		справа № 310/9058/17
		провадження № 51-4170км20 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  Суд) у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,засудженого захисника  потерпілого  представника потерпілогоОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2020 рокущодо 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя  АДРЕСА_1 , 
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною1 статті 122 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Оскаржені судові рішення
		 
		1.Згаданим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_6 засуджено за частиною1 статті122 КК до покарання увиді обмеження волі настрок 1 рік і на підставі статті 75 КК звільнено від відбуття призначеного покарання звипробуванням зіспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено виконання обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 цього Кодексу.
		2.Суд визнав доведеним, що 10 червня 2015 року о 17:08 на дорозі біля будинку №148 на вул. Чубаря вм.Бердянську Запорізької області, ОСОБА_6 вході конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин повалив потерпілого ОСОБА_8 на землю і полотном лопати умисно тричі вдарив його по голові, заподіявши тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
		Вимоги і доводи касаційної скарги
		 
		3.У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти1 та 2 частини 1 статті438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), просить скасувати оскаржені судові рішення та закрити кримінальне провадження.
		4.Він стверджує, що його дії були зумовлені виключно захистом від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, а тому суди мали застосувати положення про необхідну оборону. На підтвердження своєї позиції засуджений посилається, серед іншого, на те, що вироком Бердянського міськрайонного суду від 31травня 2016року потерпілий засуджений за спричинення легких тілесних ушкоджень дружині засудженого під час тих же подій.
		5.Він також зазначає, що під час судового розгляду суд безпідставно відмовив узадоволенні його клопотань про допит свідків, які би могли підтвердити перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, і вважає недостовірними показання свідка ОСОБА_10 .
		6.На його думку, апеляційний суд всупереч положенням статті419 КПК належним чином не перевірив та не спростував доводів, наведених уапеляційній скарзі.
		7.Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
		Позиції учасників розгляду 
		 
		8.Засуджений та його захисник підтримали доводи касаційної скарги.
		9.Потерпілий та його представник заперечили проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, вважаючи оскаржувані судові рішення законними іобґрунтованими.
		10.Прокурор не підтримав доводів касаційної скарги сторони захисту, вважаючи що суди правильно кваліфікували дії засудженого, однак просив змінити ухвалу апеляційного суду та звільнити засудженого від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, застосувавши положення статей 49 та 74 КК.
		Оцінка Суду
		 
		11.Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга підлягає задоволенню зогляду натаке.
		12.Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи. Ключовим доказом, покладеним в основу обвинувачення, є запис з камер відеоспостереження, на якому майже повністю зафіксовано перебіг подій, що стали підставою для засудження. Зміст протоколу огляду диску з відеозаписами від 02 жовтня 2017 року детально відображено у вироку.
		13.Зокрема, цей доказ підтверджує, що потерпілий спочатку без видимої причини кинув камінь у скло автомобіля засудженого, згодом ударом лопатою по спині збив зніг його дружину, двічі намагався лопатою вдарити засудженого, який ухилився від ударів. Врешті, коли потерпілий знов намагався лопатою завдати удару засудженому, останній схопив її за держак та відібрав употерпілого. Під час штовханини потерпілий зачепився та впав, після чого засуджений наніс йому удари полотном лопати. 
		14.Засуджений послідовно стверджував, що діяв у стані необхідної оборони, змушений захищатися від агресивних дій потерпілого, який спровокував конфлікт іреально загрожував життю іздоров`ю його та його дружини. Суд першої інстанції відхилив доводи засудженого, виходячи з того, що після падіння потерпілого на землю він вже не становив загрози засудженому і його дружині. 
		15.Суд не погоджується з таким висновком суду і вважає, що суд невірно оцінив обставини справи з погляду законодавства та судової практики.
		16. Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту. 
		17.Усталена позиція, узагальнена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», полягає у тому, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. У тій же постанові зазначено, що перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
		18.Суд звертає увагу на те, що дії потерпілого (умисне пошкодження автомобіля, побиття дружини засудженого, неодноразове намагання завдати лопатою удару вголову засудженому) свідчать про послідовний і наполегливий намір завдати шкоди здоров`ю під час створеного ним конфлікту. Намагання чинити опір його діям з боку дружини засудженого та намагання засудженого зупинити ці дії не призводили до відчутних наслідків та не змусили потерпілого відмовитися від своїх агресивних намірів.
		19.За таких обставин Суд не вважає, що у засудженого були розумні підстави припускати, що саме по собі падіння потерпілого на землю вже свідчило про його остаточну відмову від продовження агресивних дій і, таким чином, про закінчення суспільно-небезпечного посягання. Засуджений завдав ударів під час триваючого посягання з боку потерпілого, в ході динамічного розвитку подій, між посяганням потерпілого на засудженого та його дружину і нанесенням засудженим потерпілому ударів не було розриву в часі. Сторона обвинувачення не представила будь-яких доказів, які спростовують версію сторони захисту, що мотивом дій засудженого був захист від суспільно небезпечного посягання.
		20.Суд вважає, що за обставин події спричинення кількох ударів полотном лопати вголову людини, яка лежить на землі, не відповідало небезпечності посягання і,таким чином, становило перевищення меж необхідної оборони. Однак відповідно до частини 3 статті 36 КК перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених устаттях118та124цього Кодексу, тобто у разі умисних вбивства чи тяжкого тілесного ушкодження, а не у разі заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження. Таким чином, дії засудженого за таких обставин не утворюють складу злочину.
		21.Виходячи з наведеного вище, судові рішення підлягають скасуванню, апровадження щодо ОСОБА_6 закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КК.
		Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника задовольнити. 
		Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2019року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2020 рокущодо  ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження закрити. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...