Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/199/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Розірвання договорів (правочинів); лізингу.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2020. Зареєстровано: 24.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2020.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 грудня 2020 року Справа № 924/199/20 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І.
		 
		секретар судового засідання Кравчук О.В. 
		 
		за участю представників сторін:
		позивача: Cавчук Ю.М. адвокат 
		відповідача-1: представник не з`явився 
		відповідача-2: Перепелиця О.С. адвокат 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 13.10.2020, повне рішення складено 16.10.2020, у справі № 924/199/20 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс", с.Кременчуки, Красилівського району, Хмельницької області
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницької області
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро
		про визнання припиненою поруки ТОВ "Євразія-Сервіс" за договором поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 
		 
		 
		В лютому 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євразія-Сервіс» звернулось до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» про визнання поруки припиненою за Договором поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018, який укладений між ТОВ «Серединецьке», ТОВ «Агротек» та ТОВ «Євразія-Сервіс». Свої вимоги позивач мотивує спливом строку поруки у зв`язку з непред`явленням кредитором вимог до поручителя відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України. 
		Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2020 у справі № 924/199/20, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» про визнання припиненою поруки ТОВ «Євразія-Сервіс» за Договором поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 задоволено.
		Визнано припиненою поруку ТОВ «Євразія-Сервіс» за Договором поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразія-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке».
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Сервіс» 960,50 грн витрат по сплаті судового збору.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Сервіс» 960,50 грн витрат по сплаті судового збору.
		Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд вказав, що оскільки ТОВ «Агротек» в межах трирічного строку після сплати останнього платежу за Договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015 не звернувся з відповідною вимогою до поручителя про здійснення погашення заборгованості, порука за Договором поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 припинилась у зв`язку з непред`явленням кредитором вимоги в межах строку (в даному випадку трирічного терміну), визначеного Договором поруки.
		Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек», не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2020 у справі № 924/199/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:
		- згідно з умовами договору поруки позивач поручився перед відповідачем 2 за належне виконання відповідачем 1 умов договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03,2015 року, а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу;
		- згідно з п. 1.3 договору поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його повноважень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін;
		- сторони при укладенні договору поруки № 2П/16АФ15 від 30.03.2018 були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд прийняли даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши вказаний договір, а тому всі його умови з моменту укладення стали однаково обов`язковими для виконання сторонами;
		- пунктом 12.4 договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015 узгоджено, що всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додатковою угодою, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору. Окрім того, пунктами 6 Додаткової угоди № 2 від 13.07.2016 та Додаткової угоди № 3 від 30.03.2018 встановлено, що останні є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015. З огляду на вказане, цілком логічним висновком є те, що за змістом договору поруки №2П/16АФ-15 від 30.03.2018 його предметом («основним договором») є договір фінансового лізингу №16АФ-15 від 16.03.2015 з урахуванням додаткових угод № 2 та № 3 до цього договору фінансового лізингу, які є його невід`ємною частиною. Отже, позивач погодився з обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором станом на дату укладення договору поруки - 30.03.2018;
		- договір поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 був підписаний генеральним директором ТОВ «Євразія-Сервіс» Таргонієм Володимиром Романовичем, який у свою чергу відповідно до Протоколу № 29/03-2018/ЄС від 29.03.2018 особисто просив присутніх на зборах надати згоду на укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» трьохсторонніх договорів поруки з метою гарантування виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» грошових зобов`язань за договорами фінансового лізингу (зі змінами та доповненнями), що укладені між ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке», зокрема № 16АФ-15 від 16.03.2015;
		- договір поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 укладався безпосередньо з метою забезпечення належного виконання відповідачем 1 умов Договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015 (з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 13.07.2016 та Додаткової угоди № 3 від 30.03,2018 до нього) та зокрема як гарантія щодо збільшення періоду внесення лізингових платежів, узгодженого сторонами договору фінансового лізингу додатковою угодою №3 від 30.03.2018;
		- беручи до уваги пункт 12.4 Договору фінансового лізингу та пункти 6 Додаткових угод № 2 і № 3 до Договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015, на момент укладення Договору поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 вже були оформлені й діяли дані додаткові угоди, які є невід`ємною частиною даного договору. Вказане дає обґрунтовані підстави стверджувати, що підписуючи договір поруки позивач поручився перед відповідачем 2 за виконання відповідачем 1 зобов`язань за Договором фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015 з урахуванням Додаткових угод № 2 та № 3;
		- навіть якщо брати до уваги первісний графік внесення лізингових платежів (Додаток № 2) по договору № 16АФ15 від 16.03.2015, порука позивача за зобов`язаннями відповідача 1 перед відповідачем 2, що випливає із договору фінансового лізингу від 16.03.2015 № 16АФ-15, не є припиненою. Вказане підтверджується тим, що 05.02.2019 ТОВ «Агротек» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом зокрема до ТОВ «Євразія-Сервіс» на підставі Договору поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018;
		- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019 відкрито провадження у справі № 904/421/19 за позовом ТОВ «Агротек» до ТОВ «Торговий дім «АРМАДА ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» про солідарне стягнення 16 212 343,27 грн, відповідно до якої позовні вимоги у справі № 904/421/19 мотивовані зокрема неналежним виконанням TOB «Євразія-Сервіс» умов договору поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 в частині сплати лізингових платежів. З огляду на викладене, ТОВ «Агротек» звернулося у межах трирічного строку до поручителя (ТОВ «Євразія-Сервіс») за простроченими зобов`язаннями лізингоодержувача (ТОВ «Єерединецьке») по договору фінансового лізингу № 16АФ15 від 16.03.2015, а висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів звернення відповідача 2 із відповідними вимогами до поручителя в межах трирічного строку від строку сплати кожного періодичного платежу, в тому числі, останнього платежу, не відповідає встановленим обставинам справи.
		Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не надана оцінка аргументам відповідача, та іншим фактичним даним, які мають значення для правильного вирішення справи /т.2 а.с. 1-4/.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2020 у справі № 924/199/20 та призначено розгляд апеляційної скарги на 16.12.2020 об 12:00 год.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 розгляд справи № 924/199/20 призначено в режим відеоконференції із Господарським судом Хмельницької області, де братиме участь представник ТОВ «Євразія-Сервіс».
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 розгляд справи № 924/199/20 призначено в режим відеоконференції із Центральним апеляційним господарським судом, де братиме участь представник ТОВ «Агротек».
		01.12.2020 на електронну адресу суду від ТОВ «Євразія-Сервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3468/20), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги /т.2 а.с.51-66/.
		На підставі розпорядження від 15.12.2020 № 01-04/695 керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі Юрчука М.І. у період з 01 грудня 2020 по 29 грудня 2020 включно проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 924/199/20 між суддями, протокол від 15.12.2020, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Агротек» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2020 у справі № 924/199/20 до провадження колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.
		В судовому засіданні 16.12.2020 представник позивача ТОВ «Агротек» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення від 13.10.2020 скасувати, а в позові ТОВ «Євразія-Сервіс» відмовити повністю.
		Представник ТОВ «Євразія-Сервіс» заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.10.2020 у справі № 924/199/20 залишити без змін, а скаргу без задоволення. 
		Відповідач ТОВ «Серединецьке» участі уповноваженого представника в судовому засіданні 16.12.2020 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /т.2 а.с. 18/.
		Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи, що ухвалою суду від 06.11.2020 явка представників сторін в судове засідання 16.12.2020 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Серединецьке», оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.
		Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши пояснення представників ТОВ «Агротек» та ТОВ «Євразія-Сервіс», дослідивши матеріали справи, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		16.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 16АФ-15 (надалі  Договір лізингу), за умовами якого лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку № 1 «Специфікація». 
		Строк користування (строк лізингу) не може бути менше одного року (п. 1.2 Договору лізингу).
		Відповідно до п. 4.1 Договору лізингу, всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та додатку № 2 «Графік внесення лізингових платежів» до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний в цьому договорі. 
		Лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; платежу як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна (п. 4.5 Договору лізингу).
		У п. 10.1 Договору лізингу передбачено, що ціна договору становить гривневий еквівалент 228 240,96 Євро, що становить 5 197 366,20 грн. 
		У п. 11.1 Договору погоджено строк дії договору - з 16.03.2015 по 20.05.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору. 
		Договір лізингу набирає чинності з моменту його підписання та втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому (п. 11.2 Договору лізингу).
		У додатку № 1 до Договору лізингу сторонами погоджено специфікацію майна на суму 200 387,17 євро, у додатку № 2 - графік внесення лізингових платежів (з 20.04.2015 по 20.05.2016 на загальну суму 194 004,81 євро), а також у додатку № 3 підписано акт приймання-передачі предмету лізингу на загальну суму 200387,17 євро, що становить 5074289,58 грн.
		Договір лізингу з додатками підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками /т.1 а.с. 15-20/.
		13.07.2016 сторонами Договору лізингу укладено Додаткову угоду № 2 до Договору лізингу, якою збільшено ціну договору до 270 397,23 євро, що становить 6 157 323,48 грн, а також визначено інший графік платежів до 20.10.2017. Окрім того, у Додатковій угоді № 2 продовжено строк дії договору лізингу до 20.10.2017 включно /т.1 а.с. 21-22/.
		30.03.2018 сторонами Договору лізингу укладено Додаткову угоду № 3 до Договору лізингу, якою збільшено ціну договору до 282 745,13 євро, що становить 6 438 502,45 грн, а також визначено інший графік платежів до 20.06.2019. Окрім того, у Додатковій угоді № 3 продовжено строк дії договору лізингу до 20.06.2019 включно /т.1 а.с. 25-26/.
		30.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразія-Сервіс» (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» (лізингоодержувач) укладено Договір поруки № 2П/16АФ-15 (надалі - Договір), предметом якого є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.3015 (основний договір).
		Сторони договору встановлюють, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними та ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують (п. 1.2 Договору).
		Згідно з п. 1.3. Договору, поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його повноважень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.
		Сторони договору визначають, що це зобов`язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст. 553-559 Цивільного кодексу України (п. 1.5 Договору).
		У п. 2.1 Договору погоджено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором лізингодавець має право на власний розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання; - лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських днів до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язання за основним договором.
		У п. 2.2 Договору сторони встановили, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства.
		В силу положень п. 3.1 Договору, поручитель зобов`язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за основним договором, виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодержувача за основним договором на рахунок лізингодавця, зазначений в цьому договорі.
		У п. 6.2. Договору, сторони встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.
		Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).
		Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками /т.1 а.с. 27-28/.
		Позивач вважаючи, що порука припинена з підстав, викладених у позовній заяві, звернувся з даним позовом до суду.
		Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
		Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
		За своєю правовою природою укладений між ТОВ «Агротек», ТОВ «Серединецьке» та ТОВ «Євразія-Сервіс» оспорюваний Договір № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 є договором поруки, до якого застосовуються положення глави 49 Цивільного кодексу України. 
		Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частинами 1, 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
		Згідно з ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору поруки), порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 554 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору поруки), порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.
		Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
		Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
		Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: 1) підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів, тощо; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; 5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо (відповідна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15, від 23.12.2014 № 3-196гс14, від 20.02.2013 № 6-172цс12, від 21.05.2012 № 6-18цс11, від 10.10.2012 № 6-112цс12).
		Тобто закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.
		Судом встановлено, що відповідачами 13.07.2016 та 30.03.3018 укладено Додаткові угоди № 2 та № 3 до Договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2016, якими змінено графік сплати лізингових платежів, а також ціну договору, що становила у редакції Договору фінансового лізингу від 16.03.2015 року 200387,17 євро (5074289,58 грн), в редакції Додаткової угоди № 2  270 397,23 євро, що становить 6 157 323,48 грн, в редакції Додаткової угоди № 3  282 745,13 євро, що становить 6 438 502,45 грн, тобто такими угодами збільшено обсяг основного зобов`язання. 
		Згідно з приписами п. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, яка діяла під час укладання договору поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, в наслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Згідно з п. 1.3 Договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його повноважень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.
		Сторони у п. 6.3 Договору поруки врегулювали, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).
		В даному контексті, на переконання суду, п. 1.3 Договору поруки врегульовує питання змін та доповнень, які не стосуються збільшення основного зобов`язання, оскільки останнє вирішено у п. 6.3 договору.
		Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18, приписи частини першої статті 559 Цивільного кодексу України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України, та відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі. За змістом ст. 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється. Враховуючи викладене, установивши, що кредитний ліміт за кредитним зобов`язанням боржника збільшено без погодження з поручителем, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителя спірних сум, оскільки порука за договором є припиненою в силу положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України.
		Аналізом тексту договору поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 встановлено, що останній не містить окремих посилань на наявність додаткової угоди № 2 та додаткової угоди № 3 до Договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015.
		Отже, договором поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 окремо не погоджено умови додаткової угоди № 2 та додаткової угоди № 3 до Договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015.
		Сторони Договору поруки окремо не погодили зміни до Договору фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015, визначені у додаткових угодах № 2 та № 3 до вказаного Договору у спосіб, визначений ст. 654 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Наведене вище є підставою вважати поруку за договором поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018 припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору поруки).
		Із договору фінансового лізингу №16АФ-15 від 16.03.2015 року та графіку внесення лізингових платежів вбачається, що відповідач 1 взяв на себе зобов`язання зі сплати платежів по лізингу до 20.05.2016 року. 
		Відповідно до п. 6.2. договору поруки, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.
		Таким чином, сторони у договорі поруки за взаємною згодою передбачили інший строк для пред`явлення вимоги до поручителя, ніж той, який існував у редакції ст. 559 ЦК України, станом на момент укладення договору поруки, що також не суперечить законодавству. Аналогічна позиція в частині можливості визначення будь-якого строку для пред`явлення вимоги кредитора до поручителя в договорі поруки викладена в постанові ВСУ у справі №6-6цс14 від 17.09.2014 року та постанові ВСУ від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16.
		Зазначеним спростовуються доводи позивача щодо застосування шестимісячного строку пред`явлення вимоги кредитора до поручителя, визначеного ст. 559 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору поруки. 
		Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які боржник зобов`язаний згідно з умовами договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
		За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється зі спливом шестимісячного строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (пункт 84 постанови ВП ВC від 19 червня 2019 у справі №523/8249/14-ц).
		Строк, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 у справі №6-2662цс15 та постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11).
		Апеляційним судом встановлено, що сторонами у Договорі поруки визначено трирічний строк для пред`явлення вимоги до поручителя за простроченими зобов`язаннями по кожному із періодичних платежів, тоді як пропуск такого строку є безумовною підставою для припинення поруки, що передбачено і в ст. 559 ЦК України і в п. 6.2. Договору поруки, а також викладено у судовій практиці ВП ВС. 
		У додатку №2 до Договору фінансового лізингу №16АФ від 16.03.2015 передбачено графік внесення лізингових платежів - із 20.04.2015 по 20.05.2016. Тобто, трирічних строк звернення відповідача 2 до позивача із вимогою здійснити погашення заборгованості відповідача 1 на підставі Договору поруки по останньому платежу сплив 20.05.2019. 
		Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів звернення відповідача 2 із відповідними вимогами до поручителя в межах трирічного строку від строку сплати кожного періодичного платежу, в тому числі, останнього платежу. 
		В матеріалах справи міститься ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019, якою відкрито провадження у справі № 904/421/19 за позовом ТОВ «Агротек», до ТОВ «ТД «Армада ЛТД», ТОВ «Євразія-Сервіс» та ТОВ «СК Бужок» про стягнення 6 155 705,97 грн, з яких 3 134 765,97 грн 365 % річних та 3 020 940 грн заборгованості за порушення строків оплати лізингових платежів. Позов мотивовано договором поруки № 3П/16АФ-15 від 30.03.2018, № 2П/16АФ-15 від 30.03.2018, № 1П/16АФ-15 від 16.03.2015.
		З описової частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2020 у справі № 904/421/19, яким відмовлено у задоволенні позову, вбачається, що ТОВ «Агротек» просило суд стягнути солідарно з поручителів ТОВ «СК Бужок» та ТОВ «Євразія-Сервіс» зобов`язання за Договором фінансового лізингу № 16АФ-15 від 16.03.2015 із врахуванням змін та доповнень, які викладені в Додатковій угоді № 2 від 13.07.2016 та Додатковій угоді № 3 від 30.03.2018. 
		Однак, як встановлено апеляційним судом у даній справі, ТОВ «Євразія-Сервіс» поручився та відповідає перед ТОВ «Агротек» за зобов`язаннями відповідача 1, які випливають з Договору фінансового лізингу № 16АФ-15А від 16.03.2015 без внесених змін та в межах первісного графіку платежів. Водночас, умови договору лізингу в редакції від 16.03.2015 не передбачали відповідальності для лізингоодержувача у розмірі 365 % річних; такі зміни були внесені Додатковою угодою № 2 від 13.07.2016. 
		Отже, звернення відповідача 2 до суду з вимогою про стягнення 365 % річних за Договором фінансового лізингу № 16АФ-15А, а також зобов`язань з врахуванням змін та доповнень викладених в Додатковій угоді № 2 від 13.07.2016 та Додатковій угоді № 3 від 30.03.2018, за якими позивач не поручався (збільшена відповідальність), не може розцінюватись як вимога кредитора до поручителя в межах зобов`язань, за які він поручився згідно з Договором поруки № 16АФ-15А від 16.03.2015. 
		За таких обставин, оскільки підставою для припинення поруки є непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом, в даному випадку, трирічного терміну після настання строку виконання зобов`язання по кожному з чергових платежів, та те, що ТОВ «Агротек» в межах трирічного строку після сплати останнього платежу по Договору фінансового лізингу від 16.03.2015 № 16АФ-15 не звернувся з відповідною вимогою, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо припинення зобов`язань ТОВ «Євразія-Сервіс» перед ТОВ «Агротек» за Договором поруки № 2П/16АФ-15 від 30.03.2015 на підставі ч. 4 ст.559 ЦК України, відтак вимоги позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення. 
		Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів зазначає, що доводи та заперечення апелянта, які викладені в апеляційній скарзі були також відображені останнім у відзиві на позовну заяву та належним чином дослідженні місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування та відхиляються як необґрунтовані. 
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2020 у справі № 924/199/20 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
		Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2020 у справі № 924/199/20 - залишити без задоволення. 
		Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2020 у справі № 924/199/20 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
		Справу № 924/199/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.
		 
		Повний текст постанови складений "23" грудня 2020 р.
		 
		Головуючий суддя Крейбух О.Г. 
		 
		Суддя Павлюк І.Ю. 
		 
		Суддя Савченко Г.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...