Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15991/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2020. Зареєстровано: 24.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2020.
Дата набрання законної сили: 14.01.2021
Результат оскарження 31.03.2021 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		24.12.2020Справа №  910/15991/20
		Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕЛЕВАТОРНОГО ОБЛАДНАННЯ"  (67560, Одеська обл., с. Красносілка, вул. Набережна, 80-А) 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРІС ГРУП" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, 27/22, оф. 1/2) 
		про  стягнення 265 784,69 грн. 
		 
		Представники: без виклику представників сторін 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕЛЕВАТОРНОГО ОБЛАДНАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРІС ГРУП" про стягнення 265 784,69 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного  договору №0412/190 від 04.12.2019 відповідач не здійснив поставку попередньо оплаченого товару в обумовлений сторонами строк, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 265 784,69 грн, з яких: 166 950,18 грн - основний борг, 98 834,51 грн - штрафні санкції. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15991/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		23.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕЛЕВАТОРНОГО ОБЛАДНАННЯ", зменшивши розмір штрафних санкцій. 
		Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
		Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд   встановив.
		04 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕЛЕВАТОРНОГО ОБЛАДНАННЯ" (надалі- покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕРІС ГРУП" (надалі - постачальник, відповідач) був укладений договір №0412/190 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати, на визначених договором умовах, товар, партіям, в асортименті, кількістю та за ціною узгодженою сторонами в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних доданих до цього договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується своєчасно і належним чином приймати товар (без явних недоліків) і оплатити його, в строк та на умовах, визначених у цьому Договорі та специфікаціях (п. 1.1. договору).
		Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору, в специфікаціях сторони узгоджують: найменування, номенклатуру, асортимент, маркування, кількість, ціну товару, а також умови і терміни поставки, порядок взаєморозрахунків.
		Згідно з п. 1.3. договору ціна товару, зазначена в оформленій специфікації, зміні не підлягає. 
		Підписання постачальником специфікації засвідчує факт прийняття замовлення покупця на поставку товару до виконання. Узгоджена специфікація є невід`ємною частиною договору (п. 1.4. договору).
		За правилами п. 3.1. договору покупець мав провести розрахунок за товар на підставі виставленого рахунку та (або) підписаної специфікації, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в наступному порядку: Передоплата у розмірі 50% від загальної вартості товару, узгодженої Сторонами у Специфікації, шляхом безготівкового переказу коштів, на поточний рахунок Постачальника.
		Остаточний розрахунок у розмірі 50% від загальної вартості товару за Специфікацією, покупець здійснює на протязі 5-ти банківських днів з банківського дня наступного після отримання товару та підписання видаткової накладної, за відсутності претензій в тому числі й щодо якості та/або комплектності Товару.
		Відповідно до п. 3.3. договору за домовленістю сторін умови і порядок розрахунків можуть бути переглянуті і обумовлені в Специфікаціях додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.
		Терміни та умови поставки товару вказуються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 4.1. та п. 4.2. договору).
		Відповідно до п. 4.3. договору про дату готовності товару до постачання постачальник повинен був письмово повідомляти покупця, але не пізніше ніж за 2 робочих дні до передбаченого терміну поставки товару.
		Згідно з п. 6.2. договору товар вважається поставлений постачальником і прийнятий покупцем за якістю, за винятком прихованих недоліків товару, які не можна виявити при прийомі товару (візуальний огляд товару), після підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. 
		На виконання умов договору сторонами була складена та підписана специфікація № 2 від 24.03.2020 до договору, в якій визначено найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що мав бути поставлений відповідачем та терміни поставки.
		Зі специфікації вбачається, що позивачем було замовлено для поставки картриджі фільтрувальні в наступній номенклатурі: Картридж фільтрувальний (250x300x1500, з байонетним замком) - 90 штук, вартістю 333 900,36 грн., в тому числі ПДВ.
		Згідно з п. 6. специфікації № 2 покупець здійснює передплату (перший платіж) у розмірі 50% від загальної вартості товару, узгодженої сторонами у даній специфікації, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника.
		Згідно платіжного доручення № 309 від 25.03.2020 позивачем було перераховано на користь відповідача 166 950,18 грн (передоплата). 
		Відповідно до п. 3 специфікації №2 термін поставки товару складає 50-т календарних днів і обчислюється з моменту передоплати.
		Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач всупереч умовам договору, п. 3 специфікації №2 та надісланих позивачем вимог (листів, претензій) не здійснив поставки частково оплаченого товару, що стало наслідком звернення ТОВ "ЗАВОД ЕЛЕВАТОРНОГО ОБЛАДНАННЯ" з позовом до суду про стягнення з відповідача 166   950,18 грн основного боргу та 98   834,51 грн штрафних санкцій. 
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
		Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Як встановлено судом, на виконання умов договору та специфікації №2 позивачем  згідно платіжного доручення № 309 від 25.03.2020 було здійснено на користь відповідача платіж у розмірі 166 950,18 грн, з призначенням платежу: «аванс 50% за картридж фільтрувальний зг.рах.№ 279 від 24.03.2020. У сумі 139125,15 грн, ПДБ - 20% 27825,03 грн.».
		Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. 
		Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Судом встановлено, що термін поставки товару складає 50-т календарних днів і обчислюється з моменту передоплати (п. 3 специфікації №2).
		Тобто, відповідач був зобов`язаний поставити позивачу товар до 13 травня 2020 року включно. 
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Доказів поставки позивачу товару, визначеного у специфікації №2 до договору, матеріали справи не містять. 
		Відповідно до частини 2   статті 693 Цивільного кодексу України   якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
		Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.
		Відповідно до п. 4.12. договору встановлено, що покупець вправі, повідомивши постачальника, відмовитись від прийняття товару, термін поставки якого порушений постачальником, в даному випадку постачальник на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги повертає покупцеві оплачений аванс в повному обсязі. 
		Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом вих.№0106/03 від 01.06.2020, у якому просив останнього протягом 3-х банківських днів з дати отримання вищевказаного листа здійснити повернення передоплати у розмірі 166   950,18 грн. 
		У відповідь на даний лист відповідач повідомив (лист. вих. №2206-4 від 22.06.2020), що здійснить повернення коштів згідно наступного графіку:
		26.06.2020 - 20   000,00 грн;
		30.06.2020 - 20   000,00 грн;
		03.07.2020 - 20   000,00 грн; 
		07.07.2020 - 20   000,00 грн;
		09.07.2020 - 20   000,00 грн;
		13.07.2020 - 20   000,00 грн;
		16.07.2020 - 20   000,00 грн;
		20.07.2020 - 20   000,00 грн.
		Станом на момент розгляду спору жодних проплат з боку відповідача на виконання вищевказаного графіку та надісланих позивачем претензій вих. №0107/155 від 01.07.2020, вих. №121/2021 від 21.07.2020 не надходило. 
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 166   950,18 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Що стосується нарахованих позивачем штрафних санкцій у загальному розмірі 98   834,51 грн (пеня відповідно до п. 9.3. договору - 19   032,32 грн, штраф відповідно до п. 9.3.1 договору - 16   695,02 грн, штраф відповідно до п. 9.6. договору - 63   107,17 грн), суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
		Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Відповідно до п. 9.3. договору якщо постачальник не здійснить поставку товару в узгоджені строки на умовах цього Договору та /або не виконає взяті на себе зобов`язання, то він, на вимогу Покупця, сплачує штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,3% від вартості товару, по якому порушено зобов`язання, за кожен день прострочення виконання зобов`язання до повного його виконання.
		Крім цього, згідно з пп. 9.3.1. договору встановлено, що у разі прострочення поставки товару більше ніж на п`ять календарних днів, постачальник, на вимогу покупця, сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого в строк товару.
		Відповідно до п. 9.6. договору за порушення грошового зобов`язання, передбаченого умовами п.п. 4.7., 4.12., 6.3., 10.4. даного Договору, постачальник сплачує штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,3% від суми, яка підлягає поверненню, за кожен день прострочення до повного виконання своїх зобов`язань.
		Враховуючи те, що лист від 01.06.2020, у якому позивач виразив своє волевиявлення щодо відмови від поставки товару та просив повернути авансовий платіж протягом 3-х банківських днів, був отриманий відповідачем 10.06.2020, то нарахування штрафних санкцій на підставі п. 9.6. договору здійснюється з 16.06.2020.
		Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахованих пені та штрафу, суд встановив, що штрафні санкції нараховані на підставі п. 9.3. та 9.3.1. договору є обґрунтованими у визначену позивачем розмірі. При цьому, пеня нарахована на підставі п. 9.6. договору є обґрунтована, за розрахунком суду, у розмірі 61   604,62 грн. 
		Тобто, загальна сума штрафних санкцій, яка підлягає задоволенню на користь позивача складає 97   331,96 грн. 
		Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. 
		Відповідно до ч. 3      ст. 551 Цивільного кодексу України      розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Положенням      ст. 233 Господарського кодексу України      встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів      Господарського процесуального кодексу України      щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
		Статтею 546 Цивільного кодексу України   неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1      ст. 549 ЦК України).
		Згідно з приписами частини 1      ст. 230 ГК України      неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
		Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
		Метою   застосування неустойки   є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
		Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. 
		Суд зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що у даній справі слід врахувати неспіврозмірність, яка визначає збитковий характер даних господарських операцій для відповідача в разі задоволення позову, та відсутність будь-яких відомостей з приводу того, що позивач зазнав збитків внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань. 
		Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи інтересів обох сторін, а також той факт, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 50% до 48   665,98 грн.
		Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕЛЕВАТОРНОГО ОБЛАДНАННЯ".
		При цьому, суд зазначає, що судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 3   964,62 грн, оскільки позивачем було правомірно заявлено вимоги на суму 264   282,14 грн. Зменшення судом розміру штрафних санкцій не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.
		Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРІС ГРУП" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, оф. 1/2, ідентифікаційний код 39025310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЕЛЕВАТОРНОГО ОБЛАДНАННЯ"  (67560, Одеська обл., с. Красносілка, вул. Набережна, буд. 80-А, ідентифікаційний код 34251863) основний борг у розмірі 166   950 (сто шістдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 18 коп., штрафні санкції у розмірі 48 665 (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 3   964 (три тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн 23 коп. 
		3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		       
		Повний текст рішення складено 24.12.2020    
		       
		           
		           Суддя                                                                                                             Л. Г. Пукшин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...