Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/4520/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2020. Зареєстровано: 24.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2020.
Дата набрання законної сили: 23.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 грудня 2020 року 
		м. Київ
		Справа №  916/4520/14 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Огородніка К.М.- головуючого,  Жукова С.В.,  Ткаченко Н.Г.,  
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу   Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»
		на постанову    Південно-західного апеляційного    господарського суду від 27.05.2020 
		та ухвалу    господарського суду Одеської області від 21.02.2020 
		у справі № 916/4520/14
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
		до Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»
		про стягнення заборгованості 
		та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»
		до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
		про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №4-ПР, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.01.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Одеська ТЕЦ" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України"  заборгованість у розмірі 21 109 312,09 грн, 3191532,00 грн - пені, 3 954 780,49 грн - 7% штрафу, 1 126 550,49 грн - 3% річних, 2704610,27 грн - інфляційних втрат, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 73 080,00 грн.
		 
		12.02.2015 видано накази на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2015.
		 
		18.06.2015 постановою Вищого господарського суду України в даній справі постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2015 скасовано в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення з ПАТ "Одеська ТЕЦ" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України"  3 191 532, 00 грн пені та 3 954 780, 49 грн штрафу, у вказаній частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		 
		27.07.2015 видано наказ на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2015.
		 
		Постановою Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби м. Києва, в рамках виконавчого провадження ВП № 46991259, на підставі наказу № 916/4520/14, виданого 12.02.2015 Господарським судом Одеської області, відкрито виконавче провадження про стягнення з АТ "Одеська ТЕЦ" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості  у розмірі 21 109 312,09 грн, 3 191 532,00 грн - пені, 3 954 780,49 грн - 7% штрафу, 1 126 550,49 грн - 3% річних, 2 704 610,27 грн - суму інфляційних втрат. 
		 
		В подальшому, 28.12.2016 Постановою Державного виконавця закінчено виконавче провадження №46991259 на підставі визнання боржника банкрутом відповідно до постанови Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010. Виконавчий документ разом з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №46991259 від 09.12.2015 направлено до Господарського суду Одеської області, який прийняв постанову про визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури від 13.12.2016 по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010. 
		 
		Водночас судами встановлено, що ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 було порушено провадження у справі про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ".
		 
		Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 АТ "Одеська ТЕЦ" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, призначено ліквідатором ПАТ "Одеська ТЕЦ" арбітражного керуючого Лахненко Є.М., заборонено ліквідатору та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження активів боржника до затвердженого переліку ліквідаційної маси органом уповноваженого управляти державним майном, господарську діяльність завершено закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості продажу, за виключенням укладання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.
		 
		ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредиторських вимог у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ" на загальну суму 934 676 735,35 грн, які ухвалою господарського суду від 23.03.2017 були визнані в повному обсязі. 
		 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 закрито, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру ліквідації ПАТ "Одеська ТЕЦ" та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Д.О. припинено.
		 
		Ухвала господарського суду від 15.01.2019 в частині закриття провадження по справі про визнання банкрутом ПАТ "Одеська ТЕЦ" обґрунтована  тим, що Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі ПАТ "Одеська ТЕЦ" в розмірі 99,9895%, а також тим, що ПАТ "Одеська ТЕЦ" належить до переліку підприємств, що підлягають приватизації
		 
		Відповідно до пункту 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" № 2269 від 18.01.2018, який набрав чинності 07.03.2018, справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
		 
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1089-р від 07.11.2014 були внесені зміни до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.02.2013 № 96 "Про приватизацію об`єктів паливно-енергетичного комплексу", яким ПАТ "Одеська ТЕЦ" було включено до переліку об`єктів паливно-енергетичного комплексу та групи Г, які підлягають приватизації. 
		 
		З огляду на те, що боржник ПАТ "Одеська ТЕЦ" є господарським товариством, в статутному капіталі якого більше ніж 50 відсотків акцій яких належать Державі та входить до переліку підприємств, що підлягають приватизації, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ "Одеська ТЕЦ".
		 
		12.12.2019 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Коржовою Ю.Е. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно наказу №916/4520/14 від 12.02.2015.
		 
		В січні 2020 року Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" (далі - АТ "Одеська ТЕЦ") звернулось до Господарського суду Одеської області із скаргою на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ), в якій просило визнати дії заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області неправомірними, визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 №60874790.
		 
		Скарга обґрунтована тим, що наказ від 12.02.2015 №916/4520/14 вже пред`являвся до виконання, а виконавче провадження з його виконання було закінчено, і не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження"; пред`явлений на виконання наказ № 916/4520/14, виданий Господарським судом Одеської області від 12.02.2015, не відповідає рішенню у справі № 916/4520/14; АТ "НАК "Нафтогаз України" пропущено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.
		 
		Крім того, на думку АТ "Одеська ТЕЦ", вимоги щодо стягнення на підставі судового наказу № 916/4520/14 є конкурсними кредиторськими вимогами, визнаними у справі про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ" № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-18/01-5010, та, відповідно до частини другої пункту 4-3 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягають примусовому стягненню.   
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2020 відмовлено у задоволенні скарги АТ "Одеська ТЕЦ" від 29.01.2020  № 13/03-149  на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби   Головного   територіального   управління   юстиції   в Одеській області Коржової Ю.Е. у виконавчому провадженні № 60874790 від 12.12.2019 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.02.2015 у справі №916/4520/14. 
		 
		Місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/4520/14 від 26.01.2015, яке набрало законної сили 16.04.2015, та є обов`язковим для виконання,  оскільки наказ станом на 12.12.2019 не визнано таким, що не підлягає виконанню. 
		 
		При цьому  місцевий суд вказав, що виконавче провадження №46991259, яке закінчено згідно постанови державного виконавця від 28.12.2016, не відновлювалось, а стягувачем повторно пред`явлено виконавчий документ до виконання, в результаті чого виконавцем відкрито інше виконавче провадження №60874790. 
		 
		Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався, отже не був пропущений стягувачем.
		 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2020:
		- замінено стягувача ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на правонаступника АТ «НАК «Нафтогаз України» у виконавчому провадженні № 60874790;
		- замінено боржника ПАТ «Одеська ТЕЦ» на правонаступника АТ «Одеська ТЕЦ» у виконавчому провадженні № 60874790;
		- визнано наказ Господарського суду Одеської області від 12.02.2015 № 916/4520/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з АТ «Одеська ТЕЦ» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 3   191   532,00 грн - пені та 3   954   780,49 грн - 7% штрафу.
		 
		 
		 
		Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2020 у справі № 916/4520/14 залишено без змін.
		 
		Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду  про те, що дії державного виконавця є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, правові підстави для задоволення скарги АТ "Одеська ТЕЦ" та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 відсутні.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		АТ "Одеська ТЕЦ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2020 у справі № 916/4520/14 з вимогою скасувати оскаржувані судові рішення,  скаргу на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е.  задовольнити; визнати дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржової Ю.Е.  неправомірними, визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 60874790 від 12.12.2019 відповідно до наказу Господарського суду Одеської області від 12.02.2015 у справі № 916/4520/14.
		 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень АТ "Одеська ТЕЦ" визначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме статті 41  Закону України "Про виконавче провадження", якою не передбачено повторне відкриття виконавчого провадження на підставі одного й того самого виконавчого документа після його закінчення, а також статті 12 вказаного Закону, якою не встановлено підстави для переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		 
		Крім того, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом його процесуальних прав, а саме, права брати участь у судових засіданнях,  оскільки справу розглянуто без участі його  представника, а клопотання про відкладення слухання справи у зв`язку з вставленням на всій території України з 22.05.2020 по 22.06.2020 карантину та запровадження Кабінетом Міністрів України режиму надзвичайної ситуації було відхилено.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		 
		Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.   
		 
		Рух касаційної скарги 
		 
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи  № 916/4520/14 визначено колегію суддів у складі: Огородніка  К.М. - головуючого, суддів - Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.07.2020.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Одеська ТЕЦ", розгляд скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/4520/14 визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - головуючого, суддів - Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.08.2020.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2020 провадження у справі №916/4520/14 за касаційною скаргою АТ "Одеська ТЕЦ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 зупинено до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи    №916/922/16.
		 
		Враховуючи  ухвалення Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду постанови від    29.10.2020 у справі №916/922/16, яку  оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 02.11.2020, ухвалою Верховного Суду від  09.11.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.11.2020) поновлено провадження у справі №916/4520/14 за касаційною скаргою АТ "Одеська ТЕЦ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2020, постановлено розгляд скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В.Г. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/4520/14 визначено колегію суддів у складі: Огородніка  К.М. - головуючого, суддів -Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.12.2020.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		 
		Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
		 
		Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. 
		 
		Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.
		 
		Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.
		 
		Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
		 
		Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі "Агрокомплекс проти України" від 25.07.2013).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень та розгляду справи судом касаційної інстанції) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа, далі - Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
		 
		У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку,  встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення,  а в разі якщо  судове рішення  підлягає  негайному  виконанню, - з наступного дня після його постановлення. 
		 
		Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (пункт 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження"  № 606-XIV).
		 
		Отже, виконавчий документ (наказ суду), виданий 12.02.2015 у справі №916/4520/14, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
		 
		Відповідно до частини другої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
		 
		У справі, що розглядається, виконавчий документ Стягувачем було пред`явлено для примусового виконання 12.03.2015 до органу ДВС, у зв`язку з чим строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання перервався.
		 
		Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIІI, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).
		 
		У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
		 
		Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження"  № 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі  № 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15, від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 26.12.2019 у справі № 10/339/10). 
		 
		Оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 27.07.2015 не сплинув,  з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини першої статті 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.
		 
		Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Щодо початку відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження в зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника, колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 по справі №916/922/16.
		 
		У пунктах 116, 117 вказаної постанови викладено наступні висновки про застосування норм права:
		- Тлумачення норм частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII свідчить, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов`язані суто з обставинами та результатами виконання рішення. Поряд з цим повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - це результат об`єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають. Тому в цьому випадку строк повторного пред`явлення починається з моменту усунення цієї заборони, зовнішньої обставини.
		- У випадку закінчення виконавчого провадження з підстави визнання боржника банкрутом такою зовнішньою об`єктивною обставиною, яка забороняє проведення виконавчих дій щодо боржника, слугує офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому строк повторного пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.
		 
		В пункті 120 вказаної постанови  Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та гармонізації судової практики щодо застосування норм частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, які регулюють порядок пред`явлення виконавчого документа до виконання, дійшов висновку, що початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з юридичним фактом - датою закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.
		 
		Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що 15.01.2019 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про припинення провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ" відповідно до вимог частини п`ятої статті 12 Закону України  "Про приватизацію державного і комунального майна".
		 
		Таким чином, перебіг трирічного строку пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 у справі № 916/4520/14 до примусового виконання розпочався з наступного дня після закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство, а саме з 15.01.2019, та спливає відповідно приписів статті 12 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у редакції, чинній на час розгляду заяви) 16.01.2022.
		 
		З урахуванням того, що у даній справі строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з 15.01.2019 та може бути пред`явлений протягом трьох років, а також з урахуванням вищенаведених висновків про застосування норм права, які зазначені у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 по справі №916/922/16, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги щодо неправильного застосування статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		Щодо можливості розпочати знову виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про таке.
		 
		Як уже зазначалося, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, який змінив аналогічний Закон в редакції від 21.04.1999 №606-XIV.
		 
		Однак, на відміну від чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIІI, попередня редакція цього Закону містила норми щодо закінчення виконавчого провадження, які пов`язували виконавче провадження з перебігом процедури банкрутства боржника. Зокрема, згідно з пунктом 7 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягало закінченню у разі визнання боржника банкрутом. 
		 
		У зв`язку з цією нормою діяла і могла бути застосована норма частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, яка передбачала право повторного пред`явлення до виконання вимоги у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, якщо у зв`язку з припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними відповідно до Закону про банкрутство.
		 
		Цією нормою Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV було доповнено згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 02.10.2012 № 5405-VI, який набрав чинності 19.01.2013. 
		 
		Натомість в Законі України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI норма, яка аналогічно надає право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутня. 
		Аналіз викладеного свідчить, що процесуальне право щодо повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання було законодавчо закріплено в період з 19.01.2013 до 05.10.2016.  Тобто виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство могло бути розпочате знову, якщо провадження у справі про банкрутство закрито в період    з 19.01.2013 до 05.10.2016.
		 
		Отже, у праві щодо врегулювання зазначених відносин після 05.10.2016 наявна прогалина, що зумовлює виникнення ситуації, за якої особа, на користь якої ухвалено рішення суду, не матиме фактичної можливості домогтися виконання судового рішення.
		 
		Утім, наведене суперечить статті 1291 Конституції України та практиці ЄСПЛ, яку відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права.
		 
		Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду ухвалено постанову від 29.10.2020 по справі №916/922/16, в якій викладено висновки про застосування норм права в правовому регулюванні виконання рішення суду у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав визнання боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство, з метою усунення прогалин в правовому регулюванні зазначених відносин та забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		 
		Так, у  пункті  160 вказаної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що  «в разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури може бути розпочате знову».
		 
		Як вже зазначалося, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ №916/4520/14 був виданий 12.02.2015 і станом на 12.12.2019 вказаний наказ не визнано таким, що не підлягає виконанню, докази задоволення вимог стягувача,  їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство в матеріалах справи відсутні.
		Вказане спростовує доводи касаційної скарги  про те, що у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження №90874790 з виконання наказу № 916/4520/14 від 12.05.2015.
		 
		Посилання скаржника на порушення його процесуальних прав, оскільки 27.05.2020 судом апеляційної інстанції справу було розглянуто за відсутності його представника всупереч клопотанню про відкладення розгляду справи у зв`язку з вставленням на всій території України з 22.05.2020 по 22.06.2020 карантину та запровадження Кабінетом Міністрів України режиму надзвичайної ситуації, колегією суддів відхиляються, враховуючи наступне.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із запровадженням постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" надзвичайної ситуації, АТ "Одеська ТЕЦ" звернулося з клопотанням про відкладення розгляду справи. З урахуванням вищенаведених обставин, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 повідомлено сторін про те, що розгляд апеляційної скарги АТ «Одеська ТЕЦ», призначений на 08.04.2020, не відбудеться.
		 
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" з 11.05.2020 скасовано низку обмежень, введених в Україні через епідемію коронавірусу, у зв`язку з чим учасників справи ухвалою від 12.05.2020 повідомлено про час та місце проведення наступного засідання - 27.05.2020.
		 
		Враховуючи неодноразове відкладення судових засідань,  недопущення затягування судового процесу, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що саме по собі оголошення карантину внаслідок поширення хвороби COVID-19, враховуючи послаблення карантинних обмежень, не зупиняє роботи судів, адвокатів, а скаржник чи його представники не був(ли) позбавлений(і) можливості взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до статті 197 ГПК України, проте не скористався(лися) своїм правом.
		 
		Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України), чого судом апеляційної інстанції не встановлено.
		 
		У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" № 8269/02 від 23.07.2009 Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
		 
		Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").
		 
		Аналогічні положення знайшли своє відображення і у тексті ГПК України відповідно до положень якого (частина 2 статті 309) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, враховуючи наведені положення законодавства та висновки про застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020ьу справі № 916/922/16, вважає, що постанова    Південно-західного апеляційного    господарського суду від 27.05.2020 та ухвала    Господарського суду Одеської області від 21.02.2020 прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної АТ "Одеська ТЕЦ" і залишенням без змін постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 та ухвали Господарського суду Одеської області від 21.02.2020 у справі № 916/4520/14 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову    Південно-західного апеляційного    господарського суду від 27.05.2020 та ухвалу    Господарського суду Одеської області від 21.02.2020  у справі №916/4520/14 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           К.М. Огороднік 
		 
		Судді                                                                                                    С.В. Жуков
		 
		                                                                                                       Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...