Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/15040/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2020. Зареєстровано: 25.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2020.
Дата набрання законної сили: 26.01.2021
Номер судового провадження: П/520/18342/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Харківський окружний адміністративний суд  61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		м. Харків 
		24 грудня 2020 р. справа № 520/15040/2020 
		Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
		- зобов`язати Головне Управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код 43143704) списати суми заборгованості (недоїмки) нарахованих ОСОБА_1 в розмірі 14391 (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто одна) гри 96 коп., за період з 01.10.2018 року по 19.10.2019 року;
		- стягнути з Головного Управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код 43143704) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.;
		- стягнути з Головного Управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.. 
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
		Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 15.02.2015 позивач знаходилась на обліку в Східному управлінні ГУ ДІІС у Харківській області як фізична особа-підприємець. В період з 01.10.2018 по 09.10.2019 знаходилась на загальній системі оподаткування. 09.10.2019відбулось припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за власним рішенням. 21.08.2020 року, керуючись ЗУ Про внесення змін до Закону України "Про збір га облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за кодом платників, позивачем була подана до Східного управління ГУ ДПС у Харківській області заява про списання сум недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Закону №592. 28.08.2020 начальником Східного управління ГУ ДПС у Харківській області була надана відповідь на зазначену вище заяву в якій повідомлялось, що моя заява залишена без виконання, так як не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 припинила свою діяльність до дати набрання чинності закону про списання суми недоїмки та штрафних санкцій. 15.09.2020 позивачем було подано ще одну заяву аналогічну за змістом з попередньою. В акті про результати камеральної перевірки від 30.09.2020 № 4550/20-40-04-41-08 зазначено, що за результатами камеральної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 знаходилась на обліку в Східному управлінні ГУ ДПС у Харківській області з 13.12.2015 по 09.10.2019 та з 01.03.2015 по 30.09.2018 на спрощеній системі оподаткування, у зв`язку з цим заява від 15.09.2020 не відповідає вимогам Закону №592 та залишена без виконання. Позивач вважає, що відповідачем прийнято неправомірне рішення про відмову у списанні суми заборгованості (недоїмки), штрафних санкцій і пені нарахованих позивачу, враховуючи, що позивач у спірний період знаходився на загальній системі оподаткування, в цей же період такий платник податків не отримував доходів, до 31.08.2020 подав державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності, подав заяву про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, а також подав до податкового органу - звітність за зазначений вище період. З огляду на наведене, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
		Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що за реєстраційними даними ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебувала на обліку як платник за основним місцем реєстрації, в Індустріальній ДПІ (Індустріальний район м. Харкова) Головного управління ДПС у Харківській області з 13.02.2015 року по 09.10.2019 року. За період з 01.03.2015 року по 30.09.2018 року перебувала на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок, 2 група). Заяви ФОП ОСОБА_1 від 21.08.2020 та 15.09.2020 були залишені без задоволення в зв`язку із застосуванням платником протягом періоду з 01.03.2015 року по 30.09.2018 року спрощеної системи оподаткування - єдиного податку 2 групи, що суперечить вимогам Закону №592. Про це було повідомлено платника листами від 28.08.2020 №15678/ФОП/20-40-58-06-20 та від 13.10.2020 №18214/ФОП/20-40-04-41-20. Станом на 19.11.2020 року за даними інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з КБК 71040000 обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 30318,54 грн., у т.ч.: за 2-4 квартал 2016 року - 2861,22 грн.; за 2017 рік - 8448 грн.; за 2018 рік - 9828,72 грн.; за 1-10 місяці 2019 року - 9180,60 гривень. Таким чином, враховуючи викладене контролюючий орган діяв виключно в межах законодавства та прав позивача в жодному разі порушено не було, у зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають. 
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		З наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 12.02.2015 здійснено реєстрацію позивача в якості фізичної особи - підприємця. З 13.02.2015 року позивач перебувала на обліку в Східному управлінні ГУ ДІІС у Харківській області як фізична особа-підприємець. 09.10.2019 року за №24800060002171055 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за власним рішенням.
		Згідно інформації контролюючого органу, позивач перебуває в стані 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
		Зі змісту адміністративного позову, відзиву на позов та наявних матеріалів справи судом встановлено, що в період з 01.10.2018 по 09.10.2019 позивач знаходилась на загальній системі оподаткування, що не заперечувалось сторонами по справі. 
		21.08.2020 року, керуючись ЗУ Про внесення змін до Закону України "Про збір га облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за кодом платників (далі Закон №592), позивачем була подана до Східного управління ГУ ДПС у Харківській області заява про списання сум недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Закону №592. 
		28.08.2020 начальником Східного управління ГУ ДПС у Харківській області була надана відповідь №15678/ФОП/20-40-58-06-20 на зазначену вище заяву, в якій повідомлялось, що заява позивача залишена без виконання, так як не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 припинила свою діяльність до дати набрання чинності закону про списання суми недоїмки та штрафних санкцій. 
		15.09.2020 позивачем було подано ще одну заяву, в якій позивач просила ще раз розглянути питання списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №592, посилаючись на те, що позивачем не було отримано дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року подано звітність з ЄСВ за 2017-2020 роки.
		З наявних матеріалів справи вбачається, що 30.09.2020 року актом №4550/20-40-04-41-08 про результати камеральної перевірки з питань списання за заявою платника у порядку, визначеному Законом №2464, несплачених станом на день набрання чинності Закону №592 недоїмки, штрафних санкцій та пені за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592, встановлено наступне. 
		З 03.06.2020 року опубліковано Закон України від 13 травня 2020 року №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» згідно з яким підлягають списанню за заявою платника суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Закону №592. За результатами камеральної перевірки встановлено, то ФОП ОСОБА_1 (рнокнп НОМЕР_1 ) знаходилась на обліку в Східному управлінні ГУ ДПС у Харківській області (Індустріальний район) з 13.02.2015 року по 09.10.2019 року та при цьому з 01.03.2015 року по 30.09.2018 року знаходився на спрощеній системі оподаткування (2 група). Таким чином, заява від 15.09.2020 року вх.№101095/ФОП/58 не відповідає вимогам Закону №592, тому залишена без виконання.
		Також судом встановлено, що 22.09.2020 року позивачем було подано звітність з єдиного соціального внеску за 2017 та 2018 роки, що підтверджується наявними матеріалами справи.
		З наявних матеріалів справи вбачається, що станом на 19.11.2020 року за даними інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з КБК 71040000 обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 30318,54 грн., у т.ч.: за 2-4 квартал 2016 року - 2861,22 грн.; за 2017 рік - 8448 грн.; за 2018 рік - 9828,72 грн.; за 1-10 місяці 2019 року - 9180,60 гривень.
		По суті спірних правовідносин судом встановлено наступне.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон України N2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		02.06.2020 року було опубліковано Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" 13 травня 2020 року №592-IX (Закон №592), пунктом 1 прикінцевих положень якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
		Згідно з положеннями пункту 5 розділу I Закону №592, який набрав чинності з 03.06.2020 року, передбачено, внести до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" такі зміни, зокрема, у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнити пунктом 9-15 такого змісту:
		"9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
		а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
		б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
		Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
		Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
		У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
		Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
		Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
		Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".
		Окрім цього, Міністерство фінансів України листом від 26.08.2020 №11220-16-62/26150 надало роз`яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в якому вказало, що обов`язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону №2464, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску. Враховуючи вищенаведене, дія пункту 9-15 Закону №2464 поширюється на фізичних осіб - підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 №592.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку, що підставою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску є факт відсутності отриманого фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування доходу у період з 01.01.2017 року, своєчасне звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності та подання звітності з єдиного внеску.
		Під час розгляду адміністративного суду судом встановлено, що в період з 01.10.2018 року по 09.10.2019 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування, 09.10.2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за власним рішенням, 22.09.2020 року позивачем подано звітність з ЄСВ, позивач своєчасно звернувся до Головного управління ДПС у Харківській області з завою про списання заборгованості, матеріали справи не місять доказів отримання позивачем доходів за період з 01.10.2018 року по 09.10.2019 року.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у задоволенні заяви позивача в частині періоду з 01.10.2018 року по 09.10.2019 року з посиланням на той факт, що позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, оскільки вказане твердження не відповідає фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що у період з 01.10.2018 року по 09.10.2019 року позивач перебувала саме на загальній системі оподаткування, що не заперечувалось відповідачем у акті камеральної перевірки та відзиві на адміністративний позов.
		Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
		У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, №71917/01 та №10260/02).
		Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Оскільки станом на 19.11.2020 року за даними інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з КБК 71040000 обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 30318,54 грн., у т.ч.: за 2-4 квартал 2016 року - 2861,22 грн.; за 2017 рік - 8448 грн.; за 2018 рік - 9828,72 грн.; за 1-10 місяці 2019 року - 9180,60 гривень, а законодавчо визначеною підставою для списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені є виключно рішення контролюючого органу про результати камеральної перевірки, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправною відмови Головного управління ДПС у Харківській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.09.2020 року за вх.№101095/ФОП/58 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №592 за період з 01.10.2018 року по 09.10.2019 року, та як наслідок зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2020 року за вх.№101095/ФОП/58 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №592 за період з 01.10.2018 року по 09.10.2019 року, з урахуванням висновків суду.
		Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
		Щодо вимоги позивача стягнути з Головного Управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп., суд зазначає наступне.
		У адміністративному позові, позивач просив суд стягнути з відповідача всі понесені позивачем витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу.
		Відповідно до положень ч.8 ст.137 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
		У відзиві на адміністративний позов представник відповідача жодних заперечень відносно заявленої до стягнення суми не надав.
		Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. Вартість професійної правничої допомоги адвоката підтверджується договором про надання правової допомоги від 26.10.2020 року, актом приймання - передачі наданих послуг №1 від 02.10.2020 року, копією квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 02.11.2020 на загальну суму 1000,00 грн.
		Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
		Нова редакція КАС України (глава 8) змінює підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Зміна підходів до питання компенсації витрат на правничу допомогу (відмова від обмеження можливих витрат максимальною сумою) у новій редакції КАС, водночас, потребувала запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
		За визначенням ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).
		У новій редакції КАС (частина 4, 5 статті 134) запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
		Таким чином, у новій редакції КАС закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
		Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		Відповідно до ст.30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
		У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
		Окремо суд зазначає, що відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.
		На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду: договором про надання правової допомоги від 26.10.2020 року, актом приймання - передачі наданих послуг №1 від 02.10.2020 року, копією квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 02.11.2020 на загальну суму 1000,00 грн.
		На підставі викладеного, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 500,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
		Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.09.2020 року за вх.№101095/ФОП/58 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №592 за період з 01.10.2018 року по 09.10.2019 року.
		Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 15.09.2020 року за вх.№101095/ФОП/58 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №592 за період з 01.10.2018 року по 09.10.2019 року, з урахуванням висновків суду.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення складено 24.12.2020 року.
		 
		 
		Суддя Біленський О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...