Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/8465/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2020. Зареєстровано: 25.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2020.
Дата набрання законної сили: 21.12.2020
Номер судового провадження: К/9901/26161/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 грудня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 808/8465/15
		адміністративне провадження № К/9901/26161/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Головного управління ДПС У Запорізькій області (правонаступник Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізький області)
		на постанову  Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року (суддя Прасов О.О.)
		та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 року (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Суховаров А.В., Баранник Н.П.)
		у справі    № 808/8465/15
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізький області 
		про    скасування податкового повідомлення-рішення, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізький області (після реорганізації Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізький області) (далі - відповідач, податковий орган), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.
		Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 року, позов задовольнив. 
		Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000741702 від 12.11.2014 року, яким збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 72 474 грн 46 коп., з яких 57 843 грн 57 коп. - основний платіж та 14 630 грн 89 коп. - штрафна (фінансова) санкція.
		При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прощена пеня не є доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов`язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні  Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню згідно з пп. «д» пп. 164.2.17  п. 164.2  ст. 164 Податкового кодексу України.
		Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Податковий орган зазначає, що перевіркою встановлено обов`язок позивача задекларувати дохід, отриманий як додаткове благо та сплатити податок.
		Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
		У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить залишити скаргу без задоволення.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань оподаткування доходу як додаткового блага, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами якої складено акт №50/08-29-17-02-285912169 від 26.09.2014 року.
		Висновками акта перевірки встановлено порушення:
		1) абзацу «д» пп.164.2.17  п.164.2  ст.164 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов`язань по податку на доходи з фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 57  843,57 грн; 
		2) пп.49.18.4  п.49.18  ст.49, п.174.3  ст.174 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік.
		На підставі висновків акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000741702 від 12.11.2014 року, яким збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 72  474,46 грн, з яких 57  843,57 грн за основним платежем та 14  630,89 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
		За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем та    ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/115682/3161/73 від 25.10.2006 року.
		26.04.2013 року позивачу    банком    вручено повідомлення    про анулювання (прощення)    суми боргу за кредитним договором №014/115682/3161/73 за пенею    в розмірі 341 518,67грн.    
		В акті перевірки податковим органом зазначено, що    на підставі отриманих від АТ «Райффайзен Банк Аваль» відомостей встановлено, що позивач був повинен подати річну декларацію про майновий стан (доходи) за 2012 рік, задекларувати    доход, отриманий як додаткове    благо, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаних з    процедурою    банкрутства у сумі 341 518,67 грн та    визначити податкове зобов`язання.
		Суд зазначає, що в касаційній скарзі податковим органом не поставлено під сумнів, що позивачу анульовано (прощенно) борг саме за пенею.
		Згідно із пп.  14.1.47  п.  14.1  ст.  14 Податкового кодексу України        додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами  розділу IV цього Кодексу).
		Відповідно до пп.  164.2.17  п.  164.2  ст.  164 Податкового кодексу України        до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
		Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, нарахована банком за умовами договору, та відповідно анульована, не є доходом платника податків в розумінні  ПК України, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом  164.2  статті  164 ПК України.
		Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що прощена пеня не є доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов`язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.
		Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
		Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
		Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій  виконано  всі  вимоги  процесуального  законодавства, всебічно  перевірено  обставини  справи,  вирішено  справу  у  відповідності  до  норм  матеріального  права, постановлено  обґрунтовані  рішення,  в  яких  повно  відображені  обставини,  що  мають  значення  для  справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
		Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС У Запорізькій області (правонаступник Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізький області) залишити без задоволення. 
		Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 року у справі № 808/8465/15 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		          Головуючий суддя    І.А. ВасильєваСудді:    С.С. Пасічник     В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...