Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/9127/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2020.
Дата набрання законної сили: 21.12.2020
Номер судового провадження: 61-11867ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова   
		Іменем України      
		 
		21 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/9127/18
		провадження № 61-11867св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
		третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 
		2018 року в складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф.,
		Болотова Є. В., Іванченка М. М.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до судуз позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		Позовна заява мотивована тим, що в жовтні 2017 року йому стало відомо, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. вчинив виконавчий напис від 11 травня 2010 року № 3272, відповідно до якого було звернуто стягнення на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2327 га, кадастровий номер  3222486601:01:003:0087, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що виконавчий напис 
		є таким, що не підлягає виконанню, який вчинений з порушенням частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, та статті 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки нотаріусу не були надані первинні облікові документи. Нотаріус не повідомляв боржника про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що позбавило можливості боржника заперечувати проти незаконно нарахованих сум і нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, оскільки не перевірив безспірність вимог кредитора. 
		Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнень, просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 11 травня
		2010 року № 3272, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., відповідно до якого було звернуто стягнення на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2327 га, кадастровий номер 3222486601:01:003:0087, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належного підтвердження порушення свого цивільного права, за захистом якого він звернувся до суду, тому позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягають.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що позивач не надав доказів на підтвердження позовної заяви, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог, 
		а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Аргументи учасників справи
		У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
		в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано положення статті 87 Закону України «Про нотаріат», пункти 283-286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5. Крім того, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, а суди проігнорували одну із основоположних засад права щодо неможливості подвійного притягнення особи до відповідальності. Під час розгляду справи він заперечував факт отримання повідомлення від банку про наявність заборгованості, підпис про одержання листа із повідомленням здійснено іншою особою, а суди попередніх інстанцій не роз`яснили йому можливість та необхідність проведення почеркознавчої експертизи для з`ясування обставин проставлення підпису про отримання такого повідомлення банку.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Рух справи
		УхвалоюВерховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди встановили, що 23 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 40.29-48/386, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію зі сплатою 14,5% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 22 серпня 2017 року.
		23 серпня 2007 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та  ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № 013/472-І, за умовами якого останній в забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 40.29-48/386 передав в іпотеку належні йому на праві власності: домоволодіння АДРЕСА_2; домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3222486601:01:003:0087, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,2327 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідно до пункту 4.1 цього іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання.
		10 листопада 2009 року на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про усунення порушень з виконання кредитного договору та сплати заборгованості
		у розмірі 442 543,55 грн та 1 887,53 грн. 
		01 грудня 2009 року ОСОБА_1 отримав особисто цю вимогу, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за № 59917481.
		Внаслідок невиконання позивачем своїх кредитних зобов`язань перед банком, акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу 
		Ковальчуку С. П. заяву на вчинення виконавчого напису від 22 квітня 2010 року № 08.4-10/84/388.
		11 травня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. вчинив виконавчий напис № 3272 про звернення стягнення на домоволодіння   АДРЕСА_2 , яке складається з житлового будинку, що позначений на плані літерою «А », загальною площею 196,3 кв. м., житловою площею 66,7 кв. м., та огорожі, позначений на плані цифрами «1-5», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку, що позначений на плані літерою «А», загальною площею 155,1 кв. м., житловою площею 86,00 кв. м., та огорожі, позначений на плані цифрами «1-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 3222486601:01:003:0087, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 0,2327 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідно до зазначеного виконавчого напису за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, пропонується задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», в особі Київської міської філії 
		АКБ "Укрсоцбанк" (місцезнаходження якого: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 9-11, код ЄДРПОУ - 09322018) в сумі 501 340, 17 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом складає 141 690 дол. США 00 центів, що 
		в еквіваленті за курсом НБУ станом на 20 квітня 2010 року складає
		411 936,73 грн.; - сума заборгованості за відсотками складає 51 026,49 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 4 094,95 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків складає 4 469,13 грн; сума збитків від інфляції кредитних коштів +А73+А27 складає 5 096,67 грн; штрафи, які передбачені кредитним договором складають 24 716, 20 грн.
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає 
		з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		У статті 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках 
		і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		У статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). 
		Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису була, зокрема, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрована Міністерством юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція).
		Згідно з пунктом 283 розділу 32 Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх 
		у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він 
		є відмінним від іпотекодавця. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов`язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов`язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання.
		Відповідно до пункту 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 
		29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172). Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. 
		Відповідно до Переліку № 1172 для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
		б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
		У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі 
		№ 6-887цс17 зроблено висновок, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису-це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником». 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі 
		і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 
		2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі 
		№ 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису». 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі 
		№ 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) вказано, що «вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат», слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. Спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису, і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної».
		Отже, захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника 
		з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. 
		Суди встановили, що позивач не надав доказів на підтвердження сплати заборгованості або припинення зобов`язання та не спростував безспірності заборгованості на момент вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок, що підстави для визнання оспорюваного позивачем виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
		Доводи касаційної скарги про те, що суди не роз`яснили необхідність проведення почеркознавчої експертизиколегія суддів відхиляє. Згідно змісту протоколів судових засідань (а. с. 24, 90, 138) сторонам роз`яснено їх права, і клопотань, зокрема про проведення почеркознавчої експертизи, позивач у судах першої та апеляційної інстанції не заявляв. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанції ? без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 
		27 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                             Є. В. Краснощоков 
		 
		І. О. Дундар
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...