Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/24223/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2020.
Дата набрання законної сили: 22.12.2020
Номер судового провадження: 61-327ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/24223/17
		 
		провадження № 61-327св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: прокуратура Хмельницької області, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року у складі судді Бондарчука В. В., додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року у складі судді Бондарчука В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 10 листопада 2017 року у справі № 686/21916/17, від 07 листопада 2017 року у справі № 686/21525/17, від 10 листопада 2017 року у справі № 686/21914/17, 
		від 18 вересня 2017 року у справі № 686/17898/17, від 18 вересня 2017 року у справі № 686/17901/17, від 22 вересня 2017 року у справі № 686/18334/17, 
		від 26 березня 2013 року у справі № 686/5559/13к, від 21 жовтня 2013 року у справі № 686/19857/13-к, від 27 вересня 2017 року у справі № 686/18467/17, від 28 лютого 2014 року у справі № 686/3789/14-к, від 21 жовтня 2013 року у справі 
		№ 686/19859/13-к, від 12 квітня 2013 року у справі № 686/7101/13-к, від 12 червня 2013 року у справі № 686/11257/13-к, від 27 червня 2013 року у справі 
		№ 686/11956/13-к, від 06 червня 2013 року у справі № 686/10345/13-к, 
		від 06 червня 2013 року у справі № 686/10343/13-к було задоволено скарги 
		ОСОБА_1 та встановлено незаконність дій та бездіяльності працівників прокуратури. 
		 
		Незаконними діями та бездіяльністю працівників прокуратури ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає у тривалості розслідування справ, необхідності доказування, бездіяльності органів, які здійснюють досудове слідство, що призвело до важких душевних переживань, порушення нормальних життєвих зв`язків, вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, у фізичному болі та стражданнях, яких зазнав у зв`язку із спілкуванням в численних судових справах із прокурорами, слідчими суддями, слідчими, які не виконували норми КПК України, душевних страждань, завданих їх протиправною поведінкою, у зв`язку із втратами капіталу та заощаджень, у приниженні честі та гідності, а також репутації. 
		 
		Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 визначив у сумі 500 000 000,00 грн.
		 
		Крім цього, на думку позивача йому було завдано також майнової шкоди, яка полягає у витрачанні коштів на проїзд по кожній судовій справі на суму 92,50 грн, витраті матеріалів для звернення до суду, в середньому 11 арк. на 1 справу, а всього 1 пачка паперу, вартістю 80,00 грн, підготовка до кожної справи зайняла 
		34 год., на загальну суму 14 940,00 грн, яка обрахована із розміру 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб за годину участі адвоката/іншого фахівця у галузі права. Також позивач витратив 34 год. на участь у судових засіданнях та отримання ухвал суду, вартість компенсації за це визначив також у сумі 14 940,00 грн. Всього розмір майнової шкоди становить 30 052,50 грн.
		 
		ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з державного бюджету моральну шкоду в розмірі 500 000 000,00 грн та майнову шкоду в сумі 30 052,50 грн. Судові витрати покласти на відповідачів.
		 
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2017 року у справі призначено судову-психологічну експертизу з метою дослідження питання чи є бездіяльність та незаконні дії працівників прокуратури Хмельницької області психотравмуючими факторами для ОСОБА_1 , і якщо 
		так - то який можливий розмір становить грошова компенсація за завдану моральну шкоду. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми 
		3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. 
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 
		00,11 грн.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що оскільки у даній справі з`ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є встановлені ухвалами Хмельницького міськрайонного суду незаконність дій, та бездіяльність працівників прокурати, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.
		 
		За висновками суду першої інстанції незаконність дій старшого слідчого прокуратури міста Хмельницький встановлена у таких справах: № 686/11257/13-к, № 686/10345/13-к, № 686/10344/13-к, № 686/10343/13-к, які стосувалися неповідомлення у строк визначений законом ОСОБА_1 для участі у проведенні допиту в якості потерпілого у кримінальному провадження 
		№ 420122400110000043 та у справі № 686/10343/13 -к у кримінальному провадженні 420122400100000127 в якості свідка. 
		 
		Оцінюючи глибину, тривалість душевних страждань, кількість часу та зусиль витрачених для вчинення дій необхідних для відновлення порушеного права, систематичність порушення прав позивача, тяжкість вимушеність змін життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, враховуючи вимоги розумності, справедливості, виваженості суд дійшов висновку, що позивачу завдано моральної шкоди, яку суд визначив у розмірі 
		5 000,00 грн.
		 
		Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог суд виходив з того, що майнова шкода в сумі 29 880,00 грн є необґрунтованою, оскільки позивач самостійно здійснював підготовку скарг для подачі до суду, та в частині справ був присутнім в судовому засіданні, а тому витрати часу на реалізацію свого права звернення до суду, яке гарантоване нормами КПК України, не є майновою шкодою у розумінні статей 22, 1166, 1174 ЦК України та відшкодуванню за рахунок держави не підлягає.
		 
		Крім того, місцевий суд не взяв до уваги витрати на проїзд в міському транспорті, на підтвердження чого позивач надав квитанції, оскільки в частині засідань брав участь представник позивача, частина засідань була проведена без участі позивача, а з наданих копій квитанцій суд не може зробити висновок про те, що вони були придбані для проїзду до суду саме в дні засідань. 
		 
		Відмовляючи у стягненні з відповідачів витрат на папір в сумі 80,00 грн за 1 пачку, суд зазначив, що не доведено, що вони були понесені позивачем саме в такому розмірі, не надано доказів придбання такого товару, а тому доводи позивача ґрунтуються на припущенні.
		 
		Постановляючи 26 жовтня 2018 року додаткове рішення у даній справі про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що рішенням Хмельницького міськрайонного осуду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року позов 
		ОСОБА_1 було задоволено частково, відповідно, на підставі належних та допустимих доказів у відсотковому співвідношенні стягнув з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку ДКС України на користь 
		ОСОБА_1 00,11 грн.
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Апеляційні скарги прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області задоволено.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів заявлених ним позовних вимог, підстав для відшкодування йому майнової та моральної шкоди, завданої незаконним рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, не встановлено.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		23 січня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що при постановленні рішення про відмову у задоволенні позову, суди порушили абсолютне право позивача на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органу державної влади та беззастережне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади, які є його особистими немайновими правами. У разі порушення прав через протиправну діяльність, в тому числі і протиправне рішення, чи бездіяльність органу або посадової особи, які діють від імені Держави, виникає презумпція спричинення моральної шкоди. Факт порушення прав позивача доведено в суді та зафіксовано ухвалами і саме цей факт є доказом спричинення йому моральної шкоди.
		 
		Суди попередніх інстанцій уникнули від надання правової оцінки тому факту, що для відновлення порушених прав позивач поніс матеріальні витрати, які мають бути компенсовані відповідно до положень статей 22, 23, 1174 ЦК України і є майновою шкодою, оскільки витрати виражені в гривнях мають майновий характер і підлягають безумовному відшкодуванню і підтверджені проїзними квитками і квитанціями.
		 
		Посилання судів на необхідність доведення протиправності дій є формою вимагання у позивача неіснуючих юридичних фактів, на які він не посилався у позові. При цьому, відповідач не надав жодного доказу на спростування доводів позивача. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У березні 2019 року до Верховного Суду від прокуратури Хмельницької області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому прокуратура просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року поновлено  ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року, додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
		 
		У березні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги  ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 
		2018 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду 
		від 11 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла 
		до 08 лютого 2020 року.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилався на незаконність бездіяльності працівників прокуратури, що встановлено ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 10 листопада 2017 року у справі 
		№ 686/21916/17, від 07 листопада 2017 року у справі № 686/21525/17, 
		від 10 листопада 2017 року у справі № 686/21914/17, від 18 вересня 2017 року у справі № 686/17898/17, від 18 вересня 2017 року у справі № 686/17901/17, 
		від 22 вересня 2017 року у справі № 686/18334/17, від 26 березня 2013 року у справі № 686/5559/13к, від 21 жовтня 2013 року у справі № 686/19857/13-к, 
		від 27 вересня 2017 року у справі № 686/18467/17, від 28 лютого 2014 року у справі № 686/3789/14-к, від 21 жовтня 2013 року у справі № 686/19859/13-к, від 12 квітня 2013 року у справі № 686/7101/13-к, від 12 червня 2013 року у справі 
		№ 686/11257/13-к, від 27 червня 2013 року у справі № 686/11956/13-к, 
		від 06 червня 2013 року у справі № 686/10345/13-к, від 06 червня 2013 року у справі № 686/10343/13-к за наслідками розгляду скарг ОСОБА_1 на дії та бездіяльність працівників прокуратури, які полягають у тривалості розслідування справ; факт завдання йому такою бездіяльністю матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 22, 23, 1174 ЦК України.
		 
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		 
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		 
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
		 
		Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		 
		В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		 
		Відмовляючи позивачу у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди, суд апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача.
		 
		Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		 
		Статтею 303 КПК України встановлено право оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
		 
		За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
		 
		Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
		 
		Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. 
		 
		При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
		 
		Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.   
		 
		Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).      
		 
		Установивши, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому шкоди працівниками прокуратури, причинний зв`язок між діями працівників прокуратури та настанням тих негативних наслідків про які він вказує, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування шкоди у зв`язку з його недоведеністю.
		 
		Права ОСОБА_1 , на порушення яких останній посилався, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності працівників прокуратури в порядку, визначеному КПК України.
		 
		Сам по собі факт, що ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 10 листопада 2017 року у справі № 686/21916/17, від 07 листопада 2017 року у справі № 686/21525/17, від 10 листопада 2017 року у справі № 686/21914/17, 
		від 18 вересня 2017 року у справі № 686/17898/17, від 18 вересня 2017 року у справі № 686/17901/17, від 22 вересня 2017 року у справі № 686/18334/17, 
		від 26 березня 2013 року у справі № 686/5559/13к, від 21 жовтня 2013 року у справі № 686/19857/13-к, від 27 вересня 2017 року у справі № 686/18467/17, від 28 лютого 2014 року у справі № 686/3789/14-к, від 21 жовтня 2013 року у справі 
		№ 686/19859/13-к, від 12 квітня 2013 року у справі № 686/7101/13-к, від 12 червня 2013 року у справі № 686/11257/13-к, від 27 червня 2013 року у справі 
		№ 686/11956/13-к, від 06 червня 2013 року у справі № 686/10345/13-к, 
		від 06 червня 2013 року у справі № 686/10343/13-к було задоволено скарги 
		ОСОБА_1 та встановлено незаконність дій та бездіяльності працівників прокуратури, не підтверджують заподіяння шкоди позивачу, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю працівників прокуратури та настанням шкоди. 
		 
		Такий висновок є аналогічним висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18 (провадження 
		№ 61-43847св18), від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19), від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18 (провадження 
		№ 61-305св19), від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц (провадження № 61-7017св19), від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18 (провадження 
		№ 61-10591св19) від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18 (провадження № 61-17648св19), від 03 грудня 2019 року у справі № 686/12334/18 (провадження № 61-12965св19), від 03 грудня у справі № 686/26653/18 (провадження № 61-12277св19), від 19 березня 2020 року у справі № 686/17001/17 (провадження № 61-22067св19), від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 27 квітня 2020 року у справі № 686/17297/18 (провадження № 61-2738св19), від 30 червня 2020 року у справі № 686/3050/19 (провадження № 61-19878св19) та від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19 (провадження № 61-735св20), предметом розгляду яких були позовні заяви 
		ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією та бездіяльністю органів державної влади.
		 
		За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, необхідності їх переоцінки, зокрема, у тому контексті, який на думку позивача свідчить про завдання йому моральної і матеріальної шкоди, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		У справі, яка переглядається, апеляційний суд, під час вирішення питання доведеності усіх складових деліктної відповідальності, перевірив наведені позивачем доводи і дав належну оцінку усім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд  у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		С. Ю. Бурлаков
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...