Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/7215/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2020.
Дата набрання законної сили: 03.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		    03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а 
		 
		 
		Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4283/2020                                          
		                                                                                                 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		            03 грудня 2020 року                                                                    м. Київ
		                                                                                                                  Справа № 761/7215/ 16-ц
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:   
		головуючого   судді-доповідача                            Ящук Т.І., 
		суддів                                                                        Немировської О.В., Чобіток А.О.,  
		за участю секретаря  судового засідання              Кравченко Н.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Притули Н.Г., 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, 
		 
		встановив:
		 
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», Громадської організації «Міжнародна інформаційно-аналітична агенція «Європейська хвиля», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
		Під час слухання справи за клопотанням позивача з числа відповідачів було виключено Громадську організацію «Міжнародна інформаційно-аналітична агенція «Європейська хвиля».
		З урахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог та з врахуванням заяви від 27.12.2018 року позивач просить: 
		1. Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка була поширена ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 під час прес-конференції на тему: « ІНФОРМАЦІЯ_1», яка була проведена та розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті www.ukrinform.ua Управлінням суспільних комунікацій і інформації Президента України у приміщенні «Українського інформаційного агентства Укрінформ» наступного змісту:
		ОСОБА_6 :
		«…24.02.2015 року автомобіль «Porche Cayenne» знаходився на охороняємому майданчику м. Прилуки, довірена особа ОСОБА_1 , некий громадянин ОСОБА_8 , скориставшись запасними ключами від автомобіля, прибув пізно ввечері на стоянку автомобіля, відкрив автомобіль і незаконно заволодів автомобілем…»
		«… ОСОБА_9  заступник начальника слідчого відділу (Прилуцького міськрайвідділу внутрішніх справ) призначений на дану посаду по протекції ОСОБА_1»
		«…по погрозах … у нас є записи, смс повідомлення (з погрозами), які знятті з засобів мобільного зв`язку, у нас є роздруківки з телефонних номерів, які належать ОСОБА_1»
		«…на … підприємстві ПП «Ветті» числилась велика кількість майна... без її відома, без її згоди, частина майна пішла... в нас відсутні документи, ...коли ОСОБА_1 уходив, всі документи ним були вилучені...»
		ОСОБА_3 :
		«…Пожспецмаш - це підприємство, де у заступника Міністра надзвичайних ситуацій і цього міністерства ( ОСОБА_1 ), ... була частина цього підприємства... Зараз шляхом оборудок цього зам міністра ОСОБА_1 це підприємство може опинитися в руках Росії»;
		«…зв`язок очевидний, тому що, якщо колишня дружина ( ОСОБА_4 ) замміністра бачить на його ( ОСОБА_1 ) електронній скриньці до призначення цих людей в правоохоронні органи. Тобто олігарх, місцевий бізнесмен, який володіє підприємством, який цілу імперію створив в м. Прилуках, призначає на посаду начальника слідчого відділу ОСОБА_9 . Ви вдумайтесь, на посади в поліції вже своїх людей»;
		«…а зараз виявляється прийшли ще гірші люди ( ОСОБА_1 ), які напряму є бізнесменами, власниками підприємств, і через всі ці речі, вони виводять із держави у важкий воєнний жахливий для держави, вони виводять останні копійки на свої підприємства, лобіюють, займаються бізнесом, отаку сваволю чинять... До речі ці поїздки, і все в той час коли нам рапортують що ніби-то війна».
		ОСОБА_5 :
		«коли ми почали займатися процесом визначення майна для його розподілу в подальшому між подружжям, між ОСОБА_4 і ОСОБА_1, ми почали піднімати всі ці документи. Адже ОСОБА_1, готуючись до розлучення, він вилучив всі ці документи, які знаходяться у ОСОБА_4, поставивши її у таке становище, що треба спочатку все це відновити (документи), а потім вже ділити...»;
		«…відповідно до інформації, отриманої з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме на це підприємство (ТОВ «Альянс Агро») зливається і знаходиться на ньому все майно..., яке колись належало родині ОСОБА_1 , і в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 зайняв такий високий пост, він ( ОСОБА_1 ) з чистими руками, а все майно знаходиться на цій компанії»;
		«... ОСОБА_1 спеціально змінив назву ТОВ ВП «Пожспецмаш», перекинув все на нове підприємство «Альянс Агро...»
		ОСОБА_4 :
		«... с фірми «Ветті» було відчужене майно, все ушло без моих подписей»;
		«... ОСОБА_14 - ...це права рука ОСОБА_1 , який руководить на заводі, поки ОСОБА_1 займає крісло в МЧС»
		«... есть с личного номера ОСОБА_1 СМС, есть записи разговоров с угрозами...»
		«...в Киеве в данный момент тоже все решаемо... в Святошинскую прокуратуру заехал мой бывший муж ОСОБА_1 и передались дела на следующий день уже в Прилуки...»
		«...з фірми «Ветті» на якій було майно, і воно було незаконно збуто без моїх підписів, так же само по машині («Porche Cayenne») так же само і по фірмі («Ветті»)...»
		 
		2.Зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та Українське національне агентство «Укрінформ» в строк не пізніше тридцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати  недостовірну інформацію про ОСОБА_1 , яка була поширена ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 під час прес-конференції на тему « ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Прилуки Чернігівської області» проведеної та розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_11 Українським національним інформаційним агентством «Укрінформ», а саме:
		ОСОБА_6 :
		«...24.02.2015 року автомобіль «Porche Cayenne» знаходився на охороняємому майданчику м. Прилуки, довірена особа ОСОБА_1 , некий громадянин ОСОБА_8 , скориставшись запасними ключами від автомобіля, прибув пізно ввечері на стоянку автомобіля, відкрив автомобіль і незаконно заволодів автомобілем...»
		«... ОСОБА_9 заступник начальника слідчого відділу (Прилуцького міськрайвідділу внутрішніх справ) призначений на дану посаду по протекції ОСОБА_1»
		«...по погрозах... у нас є записи, смс повідомлення (з погрозами), які знятті з засобів мобільного зв`язку, у нас є роздруківки з телефонних номерів, які належать ОСОБА_1 ...»
		«... на... підприємстві ПП « Ветті » числилась велика кількість майна... без її відома, без її згоди, частина майна пішла... в нас відсутні документи, ...коли ОСОБА_1 уходив, всі документи ним були вилучені...»
		ОСОБА_3 :
		«...Пожспецмаш це підприємство, де у заступника міністра надзвичайних ситуацій і цього міністерства ( ОСОБА_1 ), ... була частина цього підприємства... Зараз шляхом оборудок цього зам міністра ОСОБА_1 це підприємство може опинитися в руках Росії»
		«...Зв`язок очевидний, тому що якщо колишня дружина ( ОСОБА_4 ) зам міністра бачить на його ( ОСОБА_1 ) електронній скриньці до призначення цих людей в правоохоронні органи. Тобто олігарх, місцевий бізнесмен, який володіє підприємством, який цілу імперію створив в м. Прилуках призначає на посаду (начальника слідчого відділу ОСОБА_9 . Ви вдумайтесь, на посади в поліції вже своїх людей»
		«...а зараз виявляється прийшли ще гірші люди ( ОСОБА_1 ), які напряму є бізнесменами, власниками підприємств, і через всі ці речі, вони виводять із держави у важкий воєнний жахливий для держави, вони виводять останні копійки на свої підприємства, лобіюють, займаються бізнесом, отаку сваволю чинять... До речі ці поїздки, і все в той час коли нам рапортують, що нібито війна».
		ОСОБА_5 :
		«коли ми почали займатися процесом визначення майна для його розподілу в подальшому між подружжям, між ОСОБА_4 і ОСОБА_1, ми почали піднімати всі ці документи. Адже ОСОБА_1, готуючись до розлучення, він вилучив всі ці документи, які знаходяться у ОСОБА_4, поставивши її у таке становище, що треба спочатку все це відновити (документи), а потім вже ділити...»
		«...відповідно до інформації, отриманої з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме на це підприємство (ТОВ «Альянс Агро») зливається і знаходиться на ньому все майно..., яке колись належало родині ОСОБА_1 , і в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 зайняв такий високий пост, він ( ОСОБА_1 ) зараз з чистими руками, а все майно знаходиться на цій компанії»
		«... ОСОБА_1 спеціально змінив назву ТОВ ВП «Пожспецмаш», перекинув все на нове підприємство «Альянс Агро...»
		ОСОБА_4 
		«.. .с фірми «Ветті» було відчужене майно, все ушло без моих подписей»
		«... ОСОБА_14 - ...це права рука ОСОБА_1 , який руководить на заводі, поки ОСОБА_1 займає крісло в МЧС»
		«... есть с личного номера ОСОБА_1 СМС, есть записи разговоров с угрозами...»
		«...в Киеве в данный момент тоже все решаемо... в Святошинскую прокуратуру заехал мой бывший муж ОСОБА_1 и передались дела на следующий день уже в Прилуки...»
		«...з фірми «Ветті» на якій було майно, і воно було незаконно збуто без моїх підписів, так же само по машині («Porche Cayenne») так же само і по фірмі («Ветті»)...»
		шляхом розміщення на сайті Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» ІНФОРМАЦІЯ_11 інформації наступного змісту:
		Шановні глядачі! Повідомляємо, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду інформація про ОСОБА_1 , яка була поширена ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , під час прес-конференції на тему « ІНФОРМАЦІЯ_1», що відбулася ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15.00 і була розповсюджена на сайті ІНФОРМАЦІЯ_11 , не відповідає дійсності (є недостовірною), а саме:
		ОСОБА_4 спростовує інформацію про те :
		-  що ОСОБА_1 відчужував належне їй майно без її згоди,
		- що ОСОБА_1 , займаючи високу посаду в МНС, через свого кума та довірену особу ОСОБА_14 , який є керівником підприємства, впливає на роботу Прилуцького заводу протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш»,
		- що з особистого телефонного номеру ОСОБА_1 свідку угону автомобіля здійснювались смс повідомлення з погрозами, а також в змалюванні ОСОБА_1 дуже впливовою людиною, яка здатна впливати на долю іншої людини і навіть знищити її.
		ОСОБА_5 спростовує інформацію про те:
		- що ОСОБА_1 готуючись до процесу розлучення, забрав у дружини всі документи, які підтверджують її право власності на їх спільне майно,
		- що ОСОБА_1 - високопосадовець, який отримав незаплямовану репутацію в результаті переведення всього майна, яке належало йому і його дружині на ТОВ «Альянс Агро», - що ОСОБА_1 підприємець, який побудував власний бізнес на переведенні коштів на нове підприємство.
		ОСОБА_3 спростовує інформацію про те:
		- що ОСОБА_1 заступник міністра МНС причетний до сумнівних угод, пов`язаних з Прилуцьким заводом протипожежного машинобудування «Пожспецмаш», що можуть сприяти передачі цього підприємства Росії, і що ОСОБА_1 лобіює свої інтереси і виводить із держави кошти на свої підприємства,
		- що ОСОБА_1 є впливовим олігархом і бізнесменом, який призначає на посади в правоохоронні органи близьких собі людей.
		ОСОБА_6 спростовує інформацію про те:
		- що ОСОБА_1 є довірителем громадянина ОСОБА_8 , який вкрав автомобіль у громадянки ОСОБА_4 
		- що ОСОБА_1 , використовуючи свій вплив і суспільне становище, підтримав призначення громадянина ОСОБА_9 на посаду заступника начальника слідчого відділу м. Прилуки.
		Є недостовірним висловлювання:
		ОСОБА_6 :
		«...24.02.2015 року автомобіль «Porche Cayenne» знаходився на охороняємому майданчику м. Прилуки, довірена особа ОСОБА_1 , некий громадянин ОСОБА_8 , скориставшись запасними ключами від автомобіля, прибув пізно ввечері на стоянку автомобіля, відкрив автомобіль і незаконно заволодів автомобілем...»
		«... ОСОБА_9 заступник начальника слідчого відділу (Прилуцького міськрайвідділу внутрішніх справ) призначений на дану посаду по протекції ОСОБА_1»
		«...по погрозах... у нас є записи, смс повідомлення (з погрозами), які знятті з засобів мобільного зв`язку, у нас є роздруківки з телефонних номерів, які належать ОСОБА_1 ...»
		«... на... підприємстві ПП « Ветті » числилась велика кількість майна... без її відома, без її згоди, частина майна пішла... в нас відсутні документи, ...коли ОСОБА_1 уходив, всі документи ним були вилучені...»
		ОСОБА_3 :
		«...Пожспецмаш це підприємство, де у заступника Міністра надзвичайних ситуацій і цього міністерства ( ОСОБА_1 ), ... була частина цього підприємства... Зараз шляхом оборудок цього замміністра ОСОБА_1 це підприємство може опинитися в руках Росії»
		«...Зв`язок очевидний, тому що якщо колишня дружина ( ОСОБА_4 ) замміністра бачить на його ( ОСОБА_1 ) електронній скриньці до призначення цих людей в правоохоронні органи. Тобто олігарх, місцевий бізнесмен, який володіє підприємством, який цілу імперію створив в м. Прилуках призначає на посаду (начальника слідчого відділу ОСОБА_9 ). Ви вдумайтесь, на посади в поліції вже своїх людей»
		«...а зараз виявляється прийшли ще гірші люди ( ОСОБА_1 ), які напряму є бізнесменами, власниками підприємств, і через всі ці речі, вони виводять із держави у важкий воєнний жахливий для держави, вони виводять останні копійки на свої підприємства, лобіюють, займаються бізнесом, отаку сваволю чинять... До речі ці поїздки, і все в той час коли нам рапортують що нібито війна».
		ОСОБА_5 :
		«коли ми почали займатися процесом визначення майна для його розподілу в подальшому між подружжям, між ОСОБА_4 і ОСОБА_1, ми почали піднімати всі ці документи. Адже ОСОБА_1, готуючись до розлучення, він вилучив всі ці документи, які знаходяться у ОСОБА_4, поставивши її у таке становище, що треба спочатку все це відновити (документи), а потім вже ділити...»
		«...відповідно до інформації, отриманої з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме на це підприємство (ТОВ «Альянс Агро») зливається і знаходиться на ньому все майно..., яке колись належало родині ОСОБА_1 , і в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 зайняв такий високий пост, він ( ОСОБА_1 ) зараз з чистими руками, а все майно знаходиться на цій компанії»
		«... ОСОБА_1 спеціально змінив назву ТОВ ВП «Пожспецмаш», перекинув все на нове підприємство «Альянс Агро...»
		ОСОБА_4 
		«... с фірми «Ветті» було відчужене майно, все ушло без моих подписей»
		«... ОСОБА_14 - ...це права рука ОСОБА_1 , який руководить на заводі, поки ОСОБА_1 займає крісло в МЧС»
		«... есть с личного номера ОСОБА_1 СМС, есть записи разговоров с угрозами...»
		«...в Киеве в данный момент тоже все решаемо... в Святошинскую прокуратуру заехал мой бывший муж ОСОБА_1 и передались дела на следующий день уже в Прилуки...»
		«...з фірми «Ветті» на якій було майно, і воно було незаконно збуто без моїх підписів, так же само по машині («Porche Cayenne») так же само і по фірмі («Ветті»)...»
		 
		3.Заборонити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та Українському національному агентству «Укрінформ» розповсюджувати будь-яким чином (по телебаченню, пресі, по радіо, в мережі Інтернет, у зовнішній рекламі, в місцях публічного розповсюдження інформації, тощо) недостовірну та таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1  вищевказану інформацію.
		4. Стягнути з кожного з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди по 50 000 грн.
		Вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 15 год. 00 хв. у приміщенні Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» відбулась прес-конференція на тему « ІНФОРМАЦІЯ_1», під час якої була розповсюджена недостовірна інформація про позивача. Як зазначає позивач, відповідачі приймали участь у прес-конференції, яка транслювалась он-лайн у всесвітній мережі Інтернет та стала доступною необмеженому колу осіб. Також внаслідок поширення недостовірної інформації були порушені права позивача та спричинена моральна шкода, а тому він просить відшкодувати моральну шкоду.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. 
		Не погоджуючись з рішенням, представник - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
		Вказує, що судом не взято до уваги відповідь на адвокатський запит представника позивача до відповідача Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ», в якій зазначено, що відеозапису прес-конференції в Укрінформі, що відбувалась ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15.00 (назва: ІНФОРМАЦІЯ_5), Укрінформ не має. Позивачем, при подачі позовної заяви, подано докази, що підтверджують розповсюдження недостовірної інформації відповідачами, а саме: роздруківка прес-конференції, яка було проведена ІНФОРМАЦІЯ_2, роздруківки з мережі інтернет з сайтів «Укрінформ» від ІНФОРМАЦІЯ_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 , «MyInforms.com» від ІНФОРМАЦІЯ_13, «eramedia.com.ua» від ІНФОРМАЦІЯ_14, «Антикор» від ІНФОРМАЦІЯ_15, на яких розповсюджено дану прес-конференцію, що відбулася за участю відповідачів. Також, в матеріалах справи містяться висновки експертів від 23.05.2016 року № 14414 та від 23.11.2016 року № 45-ЕВ-ЦК, якими встановлено факт поширення прес-конференції. До того ж, як вбачається з оскаржуваного рішення суду, відповідачі не заперечували, що дійсно прес- конференція відбулася, проте заперечили проти тих висловлювань, які позивач просить спростувати, оскільки є сумніви, що саме таким чином були сформульовані фрази та відповідні вислови.
		Стверджує, що відповідачами не надано доказів, які б довели інший зміст висловлювань та фраз, які були озвучені під час прес-конференції. Беручи до уваги твердження відповідачів щодо невідповідності спірних фраз та висловлювань, суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, передбачений, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, та принцип диспозитивності, передбачений ч. 1 ст. 13 ЦПК.
		Судом не взято до уваги докази, мотиви їх відхилення в рішення суду відсутні, а саме висновок №14445 експертно-лінгвістичного дослідження, відповідно до якого, у висловлюваннях, які є предметом розгляду даної справи, міститься інформація, яка прямо або побічно стосується особи  ОСОБА_1 , викладені у формі фактичного твердження, а не оціночного судження, інформація є негативного характеру і є принизливою для його особистості, порочить честь, гідність та ділову репутацію.
		Вважає, що зазначені вище докази, а також визнання відповідачами факту їх поширення, а також докази та експертні висновки, що містяться в матеріалах справи в сукупності свідчать про те, що недостовірна інформація поширювалась, має негативний характер та є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу  ОСОБА_4 , вважаючи  рішення суду законним та обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що відповідач   ОСОБА_4 не визнавала факт розповсюдження інформації, на яку посилався позивач. Крім того, прокоментувати з цього приводу не мала змоги внаслідок відсутності такого доказу - як запис прес-конференції. Вказує, що позивач не довів, що було здійснено відеозапис конференції та її розповсюдження у той спосіб, про який зазначено в позовній заяві. Зазначає, що в силу вимог ст. 77-80 ЦПК України посилання позивача на роздруківку з інтернету не може бути достатніми, допустимими доказами розповсюдження інформації у заявлений спосіб здійснення запису та трансляції запису певної прес-конференції.  Вважає, що позивач не довів поширення відеозапису та висловлювань, наведених у позовній заяві. 
		 
		В судовому засіданні  представник позивача  ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.
		В судовому засіданні до оголошення перерви у справі, 08 жовтня 2020 року, представник відповідача  ОСОБА_4   - ОСОБА_26 вважала доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просила залишити рішення суду без змін.
		30 листопада 2020 року представник відповідача ОСОБА_26 також подала письмові пояснення, в яких також заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
		В дане судове засідання представник відповідача ОСОБА_26 не з`явилась, подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю у розгляді іншої справи, призначеної до розгляду у Києво-Святошинському районному суді Київської області.
		Враховуючи, що представник відповідача надавала в судовому засіданні 08.10.2020 року усні пояснення,  подавала відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення,  а також враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе завершити розгляд справи за відсутності представника відповідача ОСОБА_26 
		 Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. 
		 
		Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав запис на диску прес-конференції на тему «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка відбулась ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 год. 00 хв. у приміщенні Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ». Як пояснила представник позивача, запис було скопійовано із сайту Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».
		Відповідачі в судовому засіданні не заперечували,  що дійсно прес-конференція відбувалась, проте заперечили проти тих висловлювань, які позивач просить спростувати, оскільки є сумніви, що саме таким чином були сформульовані фрази та відповідні вислови.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем  не було надано доказів, що організатор прес-конференції здійснював запис проведеної прес-конференції, як і не надано доказів, що позивач намагався звернутись до організатора чи учасників прес-конференції з проханням надати такий запис.
		Тому суд дійшов до висновків, що в ході судового розгляду не доведено факту вчинення відповідачами правопорушення, яке полягало саме в поширені інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		У цьому конкретному випадку у розпорядженні суду немає даних про те, що фактично зазначені в позові цитати спрямовані на поширення недостовірної інформації щодо позивача, приниження його честі, гідності та ділової репутації його.
		Крім того, згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону «Про пресу», стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		 
		З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується. Однак висновок суду про недоведення позивачем факту розповсюдження інформації у вигляді цитування окремих фраз відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що зазначені позивачем у позовній заяві, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки такий висновок зроблений без врахування наявних у матеріалах справи доказів, та не відповідає обставинам справи.
		 
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані  тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 15 год. 00 хв. у приміщенні Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» відбулась прес-конференція на тему « ІНФОРМАЦІЯ_5 », під час якої була розповсюджена недостовірна інформація про позивача. Як зазначає позивач, у прес-конференції, яка транслювалась он-лайн у всесвітній мережі Інтернет та стала доступною необмеженому колу осіб, приймали участь відповідачі ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5., адвокат ОСОБА_6 та журналіст ГО «Міжнародна інформаційна агенція «Європейська хвиля» ОСОБА_3 .
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду та матеріалів справи, відповідачі не заперечували, що дійсно прес-конференція на згадану тему відбулася.
		Так, згідно з повідомленням керівника прес-центру «Укрінформу» ОСОБА_35 на адресу адвоката Гаєнко В.С., прес-конференція « ІНФОРМАЦІЯ_6 » проводилася в одному із прес-залів «Укрінформу» ІНФОРМАЦІЯ_2 на безоплатній основі, оскільки тема видалась резонансною і суспільно значимою.  Однак, згадана прес-конференція не викликала інтересу в журналістських колах і до неї майже ніхто не долучився. Відповідно не було потреби вести реєстрацію учасників. З міркувань відсутності журналістського інтересу до теми не збереглися й відеозапис вищезгаданого заходу. Громадськість та ЗМІ могли отримати інформацію про цей захід виключно з анонсу заходів у прес-центрі Укрінформу» ( а.с. 30 , т. 3)
		Також листом від 09.12.2015 року генеральний директор Укрінформу  на запит адвоката Гаєнко В.С. підтвердив, що прес-конференція під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відбувалась в Укрінформі ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15-00 год.  Проте відеозапису прес-конференції Укрінформ не має, оскільки не має усталеної практики та зобов`язань зберігання та архівування відеозаписів прес-конференцій, які ініціюють та проводять на його прес-майданчиках їх безпосередні ініціатори та організатори ( а.с. 33, т. 3).
		 
		Як вбачається з експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 23 листопада 2016 року за № 45-ЕВ-ЦК, відповідно до Порядку надання послуг з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, затвердженого об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр», та повноважень, наданих за результатами акредитації, що підтверджені  Свідоцтвом про акредитацію, виданим ОП УМІЦ 11 квітня 2016 року, на підставі заяви позивача ОСОБА_25 , директором Центру компетенції  консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за адресою:  : ІНФОРМАЦІЯ_16 .
		За результатами проведеної перевірки веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_17, який включає досліджувану веб-сторінку, встановлена така інформація:  В структурі досліджуваної веб-сторінки знаходиться html-елемент  ifame , який завантажується за адресою у мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_7 та відображається у браузері  у вигляді відео-програвача. Цей програвач дозволяє переглядати відеоряд із звуковим супроводом з назвою '' ІНФОРМАЦІЯ_8 " безпосередньо на досліджуваній веб-сторінці, або переходити на сторінку в мережі      Інтернет         за         адресою:  ІНФОРМАЦІЯ_9 , і переглядати цей відеофайл на веб-сайті
		 ІНФОРМАЦІЯ_18 ( а.с. 54-56, т. 2)
		У додатках до висновку надано роздруківку файлу з фіксацією зовнішнього відображення змісту досліджуваної веб-сторінки; цифровий носій типу CD-R (серійний номер LH3179UC22140064D5),  який містить файли з фіксацією зовнішнього відображення змісту досліджуваної веб-сторінки, збережені у форматах JPG та PDF.
		 
		            Також позивачем  надано  до суду висновок комп`ютерно-технічного дослідження експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 23.05.2016 року № 14414 , відповідно до якого прес-конференція на тему « ІНФОРМАЦІЯ_5 » розміщена на сайтах                     ІНФОРМАЦІЯ_10 ;  ІНФОРМАЦІЯ_19.
		            Зміст розповсюдженої інформації, тобто зміст прес-конференції від ІНФОРМАЦІЯ_2 на тему «Хто підтримує кримінальні структури в м. Прилуки Чернігівської області» , що був розміщений на сайті Укрінформу, надано експертом  на диску для оптичних схем зчитування, серійний номер 1152 518 REH 7040 , як додаток А до висновку експерта ( а.с. 194-195, т. 1).
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. 
		Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
		 
		Крім того, відповідач ОСОБА_5   у запереченнях  від 30.11.2016 року проти позову ОСОБА_1 зазначив: «Далі окремо аналізую характер інформації, яку я поширив на прес-коференції і яку позивач просить визнати недостовірною» ( а.с. 47-48, т.2).
		Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_26 в запереченнях проти позову  також не заперечувала факту участі ОСОБА_4 у прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте зазначила, що частина інформації, яка була озвучена нею на прес-конференції, взагалі не стосується позивача,  частина інформації не містить відомостей у формі тверджень і є відтворенням  власних суб`єктивних уявлень, ще інша частина інформації -  містить фактичні дані стосовно позивача і є достовірною ( а.с. 113-114, т. 2).
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим  висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту розповсюдження змісту прес-конференції, що відбулась  ІНФОРМАЦІЯ_3 о 15 год. 00 хв. у приміщенні Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» відбулась прес-конференція на тему «ІНФОРМАЦІЯ_5», в якій брали участь відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .
		При перегляді диску для оптичних схем зчитування, серійний номер 1152 518 REH 7040, колегією суддів встановлено, що  дійсно  на вказаному диску міститься відеозапис зазначеної прес-конференції, тривалістю 59 хв. 27 сек., та відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 здійснено розповсюдження інформації, про яку зазначив позивач у позовній заяві.
		Відповідно до вимог ч.4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що  зазначені в позовній заяві цитати фраз, висловлених відповідачами, спрямовані на поширення недостовірної інформації щодо позивача, приниження його честі, гідності та ділової репутації .
		Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).
		 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на  характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
		За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
		Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції  № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 531-р від 27 травня 2015 року  позивач ОСОБА_1 був призначений на посаду  заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій.( а.с. 229-а, т. 2).
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 365-р від 18 травня 2016 року, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника Голови Державної служби з надзвичайних ситуацій за власним бажанням.
		Таким чином, на день проведення прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач займав посаду  заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 710-р від 08.07.2015 року йому було присвоєно п`ятий ранг державного службовця.
		 
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу», державна служба  здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема:
		-  професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків;
		-  доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
		-  ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;
		-  політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків;
		-  прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;
		 
		Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.  Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.  
		В таких справах як «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.
		З аналізу вказаних рішень вбачається, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.
		Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
		 
		В позовній заяві позивач просить спростувати недостовірну інформацію, висловлену відповідачами, що була самостійно узагальнена позивачем у наступні фрази:
		-   ОСОБА_1 , займаючи високу посаду в МНС, через свого кума та довірену особу ОСОБА_14 , який є керівником підприємства, впливає на роботу Прилуцького заводу протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш»,
		            - ОСОБА_1 - високопосадовець, який отримав незаплямовану репутацію в результаті переведення всього майна, яке належало йому і його дружині на ТОВ «Альянс Агро»,  що ОСОБА_1 підприємець, який побудував власний бізнес на переведенні коштів на нове підприємство,
		- позивач як заступник Міністра МНС причетний до сумнівних угод, пов`язаних з Прилуцьким заводом протипожежного машинобудування «Пожспецмаш», що можуть сприяти передачі цього підприємства Росії, і що ОСОБА_1 лобіює свої інтереси і виводить із держави кошти на свої підприємства,
		- що позивач є впливовим олігархом і бізнесменом, який призначає на посади в правоохоронні органи близьких собі людей;  - що ОСОБА_1 , використовуючи свій вплив і суспільне становище, підтримав призначення громадянина ОСОБА_9 на посаду заступника начальника слідчого відділу м. Прилуки.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд  першої  інстанції, врахувавши практику Європейського суду з прав людини,  дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог, оскільки позивач не довів, що інформація, поширена відповідачами, була спрямована на приниження його честі, гідності та ділової репутації. Така  інформація носить характер критики посадової особи - позивача, який є державним службовцем високого рангу,  межа допустимої критики якого є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. 
		Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах: від 23.07.2020 року у справі № 607/5713/17, від 29.07.2020 року у справі № 607/2775/17, від 09.10.2019 року у справі № 369/1281/17, публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		 
		Доводи апеляційної скарги позивача про те, що усі наведені ним вислови є недостовірною інформацією, колегія суддів відхиляє, оскільки для того щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, адже твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
		Згідно з біографічною довідкою ОСОБА_1 та інших наявних у матеріалах справи доказів, позивач до  призначення 27 травня 2015 року на посаду заступника Голови Державної служби з надзвичайних ситуацій, дійсно займав такі посади:  у період 2008-2009 роки - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Альянс»; 2009 - 2014 роки - директора ТОВ «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш» у м. Прилуки ( а.с. 232а, т. 2).
		Таким чином, враховуючи, що позивач до зайняття посади державного службовця високого рангу займався господарською діяльністю у товариствах з обмеженою відповідальністю,  то інформація про його майновий стан та про добросовісне виконання обов`язків  на посаді заступника Голови Державної служби з надзвичайних ситуацій становить  громадський інтерес.
		Враховуючи зазначене, громадськість має право на отримання такої інформації, тому позивач мав бути готовий до певної  різкої критики з боку суспільства, та окремих громадян.
		 
		Залежно від обставин конкретної справи висловлювання, що є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (див. рішення DeHaes Gijsels v. Belgium, п. 47).
		У справі « Дюльдін і Кіслов проти Росії » Європейський суд з прав людини зазначив: « Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».
		Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь.
		Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16-ц , від 09 жовтня 2019 року у справі № 369/1281/17.
		 
		Враховуючи вищевикладену практику Європейського Суду з прав людини, Верховного Суду,  судом першої інстанції правильно не було прийнято до уваги  висновок № 14445 експертного лінгвістичного дослідження від 29 вересня 2016 року, складений ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», про наявність у висловлюваннях відповідачів фактичних тверджень, а не оціночних суджень.
		Оскільки думки, переконання та критична оцінка певних фактів і недоліків не є предметом судового захисту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні позовних вимог стосовно зобов`язання спростувати недостовірну інформацію слід відмовити.
		 
		Що стосується висловів відповідачів з приводу того, що ОСОБА_1 відчужував належне ОСОБА_4 майно без її згоди; що з особистого телефонного номеру ОСОБА_1 свідку угону автомобіля здійснювались смс повідомлення з погрозами, а також в змалюванні ОСОБА_1 дуже впливовою людиною, яка здатна впливати на долю іншої людини і навіть знищити її ; що ОСОБА_1 готуючись до процесу розлучення, забрав у дружини всі документи, які підтверджують її право власності на їх спільне майно, що ОСОБА_1 є довірителем громадянина ОСОБА_8 , який вкрав автомобіль у громадянки ОСОБА_4 , то вказана інформація також входить до предмету суспільного інтересу.  
		У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.
		 
		Крім того, вислови ОСОБА_4 щодо відчуження майна без її згоди  та без її підписів підтверджуються судовими рішеннями. 
		Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року задоволено частково позовні вимоги   ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_28 про визнання права власності на майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Вказаним рішенням визнано за ОСОБА_4 право власності на транспортний засіб (автомобіль) марки «Porsche Cayenne», кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаного автомобіля  від 23 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;  витребувано з володіння ОСОБА_28 автомобіль марки  «Porsche Cayenne»,  кузов  НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та передано його у користування ОСОБА_4 .
		Постановою Апеляційного суду м. Києва у вказаній справі  №757/28389/15-ц від 01 лютого 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на автомобіль Porsche Cayenne, скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
		Апеляційний суд вказав, що дослідженими у справі доказами підтверджено, що автомобіль Porsche Cayenne вибув з володіння ОСОБА_4 поза її волею, а тому позивач має право витребувати його від добросовісного набувача за правилами ст.388 ЦК України. При цьому суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач особисто розпорядилась автомобілем, оскільки вони  не підтверджені належними та допустимими доказами, натомість даними заяви до Прилуцького МВ УМВС України від 24 січня 2015 року, протоколу огляду місця події від 24 січня 2015 року та пояснень позивача від 24 січня 2015 року підтверджено факт звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів з приводу викрадення автомобіля ( а.с. 77-86, т. 5).
		 
		Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року у справі № 757/34375/16-к, судом було розглянуто клопотання слідчого, погоджене процесуальним керівником - прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дяченко О.О. про арешт майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_28 .
		Клопотання було обґрунтоване тим, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні   № 42015100010000106 від 24.04.2015 за фактом незаконного заволодіння автомобілем «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_29 на прохання ОСОБА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4. та підробки документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 358 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 191, ч. 1, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 368 КК України.  ( а.с. 159-162, т. 2).
		 
		Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 927/352/18 від 20 березня 2019 року  було задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Ветті» до  товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» про  визнання недійсними рішення загальних зборів товариства та акту приймання - передачі майна.
		Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що рішення загальних зборів засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД», оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013, суперечать вимогам чинного законодавства, а тому є недійсними. Врахувавши факт незаконності прийнятих на загальних зборах засновників ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп ЛТД» рішень, які були оформлені протоколом № 1 від 12.11.2013, на підставі яких і було укладено спірний акт, а також те, що висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 3398-3413/18-24 від 25.10.2018 встановлено, що підпис в акті приймання - передачі майна № 1 від 14.11.2013 за протоколом № 1 загальних зборів ТОВ «Бізнес Консалтинг Груп» виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою (волевиявлення позивача під час складення спірного акту не відповідало його внутрішній волі), апеляційний суд дійшов до висновку, що правочин, який оформлений актом, є таким, що не відповідає вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України та є недійсним.
		 
		Також станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції  в провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області знаходилась справа № 742/1760/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ріелт Консалтинг», товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Альянс», товариства з обмеженою відповідальністю «Атон-Плюс», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія Альянс-Агро», товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Мікс», товариства з обмеженою відповідальністю «Грант», товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Галактика Плюс», товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване мисливське господарство «Вепр», товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітно-каркасне будівництво», товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга 2», Міжнародної комерційної компанії «Аксаком ЛТД», треті особи: ОСОБА_31 , приватні нотаріуси Прилуцького нотаріального округу Ігнатова Людмила Леонідівна, ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Олексій Григорович, Прилуцький МВ УМВС України в Чернігівській області в особі МРЕВ ДАІ Прилуцького МВ УМВС України,  про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та поділ спільного сумісного майна подружжя.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 березня 2017 року було задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 , рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від    22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від   01 червня 2016 року - скасовано, а справу передано  на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Скасовуючи зазначені рішення, касаційний суд вказав, що суди не з`ясували питання щодо правового режиму набутого за час перебування у шлюбі майна, визначення обсягу статутного капіталу, майна та доходів товариств, засновником та власником яких був, чи залишається  ОСОБА_1 , чи отримує останній прибутки від діяльності вказаних товариств. При цьому суди не перевірили доводів ОСОБА_4 про те, що товариства були засновані за їхні спільні з ОСОБА_1 кошти.
		 
		Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, між колишнім подружжям ОСОБА_1   наявні спори щодо розподілу майна подружжя,  визнання укладених договорів недійсними та інші, відтак вислови, розповсюджені ОСОБА_4 , адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , щодо розгляду даних справ судами та їх перебігу, збору доказів, впливу позивача на хід розслідування органами досудового слідства кримінальних справ - відображають лише їх власну оцінку реальних подій, що стали предметом розгляду справ у судах; вказана оцінка висловлена у формі оціночних суджень, а тому не є недостовірною інформацією, що відповідно до ст. 277 ЦК України підлягає спростуванню.
		Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують рішення суду у викладеній частині, висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі колегія суддів вважає правильним.
		За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року необхідно  змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Віншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року -  змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
		В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року -  залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з  дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		            Повний текст постанови складено  24 грудня 2020 року.
		  
		 
		  Суддя  - доповідач:                                                                     Ящук Т.І. 
		 
		                        Судді:                                                                      Немировська О.В.
		                                                                                                         
		                                                                                                         Чобіток А.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...